Основними локаціями фестивалю стали Літературний целанівський центр та РК «Бартка». Окремі події транслюватимуться онлайн, що дозволить долучитися до фестивалю й тим, хто не зможе відвідати Чернівці особисто.

Під час ХVІ Meridian Czernowitz традиційно відбуватиметься благодійний збірдонатів на 2-й корпус Національної гвардії України «Хартія». Повна програма заходів: https://www.meridiancz.com/prohrama-2025/.  Вхід на всі літературні події фестивалю є безкоштовним.

Офіційне відкриття поетичних читань відбулося у Літературному целанівському центрі. Організаторка, CEO Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz Євгенія Лопата зазначила: «У фестивалі беруть участь ті люди, яких варто почути. Це письменники, які творять в умовах війни. Є й поети з Німеччини, а також учасниця зі Швейцарії. Деякі українські автори їхали з далекого Харкова, щоб презентувати тут свою поетичну книжку, хтось випрошував відпустку з фронту. Тож я думаю, що цих авторів справді варто почути». На відкритті виступив президент літературної корпорації Meridian Czernowitz Святослав Померанцев: «Поети Meridian Czernowitz часто виступають у бомбосховищах різних міст України. І я особисто знаю, що вірші допомагають вижити. Жити. Поети в усі часи знали: поезія існує, бо не може не існувати. На уроках хімії нам пояснювали, що кисень становить лише п’яту частину повітря, але саме завдяки йому ми дихаємо. Поезія – це кисень мови. Без неї вона всохне, втратить дух. Війна – суворий редактор. Я мрію про день, коли на відкритті фестивалю скажу: «Поезіє, дякую. Ми врятували тебе, а ти врятувала нас»».

Поетичні читання: Німеччина
Учасники: Вера Форневеґ, Мікаель Фоґель
Модерація та переклад – Петро Рихло

Вера Форневеґ (Vera Vorneweg). Вера Форневеґ зосереджує свою творчість на поетиці урбаністичного простору, ним вона переосмислює міські контексти, пам’ятники, історію — все це через призму поезії, що в діалозі з публічним середовищем. Від 2020-го активно працює з текстом у публічному просторі, створюючи твори на стінах, каменях, рулонних шторах, контейнерах тощо. У 2022 році вийшла її дебютна поетична книжка Kein Wort zurück («Ні слова назад»).

Вона «…пише на деревах, каменях, контейнерах, роллшайдах… намагаючись зафіксувати миттєвісність і минущість словами, щоб відібрати їх у плинності».  «Текст із вулиці — для вулиці».

Мікаель Фоґель (Mikael Vogel). Має шість поетичних збірок, серед яких Dodos auf der Flucht. Requiem für ein verlorenes Bestiarium (2018) — важлива робота про трагічне вимірювання біорізноманіття й зникнення видів. Його творчість глибоко етична: зокрема, вбачає своє завдання в голосі для зниклих, екологічній свідомості, поєднанні поезії й науково-архівного дослідження. Його стиль — це фактична поезія, яка через образ і факт змушує переживати страждання природи. Він отримав численні літературні відзнаки: Hermann-Lenz-Stipendium (2002), Medienpreis RAI Südtirol (2016), резиденції та стипендії між 2015 та 2022 роками

Фоґель працює з архівними джерелами та науковими фактами, водночас витончено формуючи поетичний ефект, що наближає читача до теми зникнення видів, екстинкції та кліматичної катастрофи.  Вірші з збірки «Dodos auf der Flucht. Requiem für ein verlorenes Bestiarium» вражають уявою й емоційним тягарем. Він описує і зникнення видів й застерігає про культурні втрати й кризу цивілізації, через призму «Homo destructivus» — людини-руйнівника.

Ця поетична зустріч об’єднала два полярні, але діалогічні підходи до мови й світу:
Вера Форневеґ — урбаністична поетка, що з поезією входить у простір міста, робить його «текстом», звертаючи увагу на красу та плинність буденного через свої емоційні інтервенції у візуальний ландшафт.
Мікаель Фоґель — еко-поет, що звертається до теми кінця біологічних і культурних світів, через поезію ставлячи людину перед її відповідальністю — аби не втратити і пам’ять, і саму можливість бути.

Чернівці знову стали містом-майданчиком, де перетинаються голоси та традиції з різних куточків світу. На фестивальних локаціях звучать різні мови— кожна з них несе власний ритм, образи та досвід. Поезія тут виходить за межі книжкових сторінок: вона зараз живе у залі Целанівського центру, двориках і просто на вулицях, творить діалог між культурами й поколіннями. Гості та містяни слухають, сперечаються, знаходять несподівані перегуки у словах, що подолали кордони.

Фестиваль триває, і кожен його день — це нагода стати свідком народження нових сенсів і зустріти світ у живому слові. Попереду — ще багато відкриттів.

На фото Місяць сяє над нічними Чернівцями, над сценами й вулицями, де звучало поетичне слово, а разом із ним — голоси війни й свободи.

Сьогодні, 7 вересня, фестиваль завершується, але у віршах, у зустрічах, у пам’ятних вечорах лишається його міць і ніжність — як сяйво цього Місяця, що бачив і нашу втому, і нашу надію.

Далі буде…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях тривають XVІ міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відкриття Meridian Czernowitz 2024

П’ятниця, 6 вересня

12:30 – 13:00 – офіційне відкриття XV Міжнародних поетичних читань Meridian Czernowitz.

Локація: Літературний целанівський центр (вулиця Кобилянської, 51).

13:15 – 14:30 – поетичні читання: Німеччина.

Учасниці: Ульріке Альмут Зандіг, Урсула Крехель. Модерує – Петро Рихло.

Локація: Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51)

14:45 – 16:00 – літературні читання та розмова про проєкт «FRAGILE» (у співпраці із Штуттгартським літературним домом): листування між Даніелою Зіл, Ульфом Штольтерфотом (Німеччина) та Іриною Цілик, Ігорем Померанцевим (Україна).

Локація: Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51).

16:30 – 17:30

Презентація поетичної збірки Оксани Рубаняк «Дорога життя».

Модерує – Христя Венгринюк.

Локація: Зал «Медіа» готелю Central Magnat Cinema, 1-й поверх  (вул. Кобилянської, 36).

17:45 – 18:45 – презентація книжки Остапа Сливинського «Словник війни».

Модерує – Олександр Бойченко.

Локація: Зал «Медіа» готелю Central Magnat Cinema, 1-й поверх  (вул. Кобилянської, 36). Цю подію також транслюватимуть.

19:00 – 20:00 – презентація нової дитячої книжки Христі Венгринюк «Моя мама – гора». 

Модерує – Євгенія Лопата.

Локація: Зал «Медіа» готелю Central Magnat Cinema, 1-й поверх (вул. Кобилянської, 36). Буде трансляція.

20:15 – 21:15 – презентація книжки Богдана Логвиненка «Деокупація. Історії опору українців».

Модерує – Євгенія Лопата.

Локація: Зал «Медіа» готелю Central Magnat Cinema, 1-й поверх  (вул. Кобилянської, 36). Буде трансляція.

Субота, 7 вересня

10:00 – 11:30

Лекція Йосифа Зісельса «11-й рік війни: складні відповіді на прості запитання»

Локація: Зал «Медіа» готелю Central Magnat Cinema, 1-й поверх  (вул. Кобилянської, 36).

11:45 – 12:45

Поетичні читання: Німеччина.

Учасники: Ульф Штольтерфот, Даніела Зіл. Модерує – Петро Рихло.

Локація: Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51)

13:00 – 14:00 – презентація поетичної збірки Дмитра Лазуткіна «Закладка» 

Модерує – Євгенія Лопата.

Локація: Зал «Медіа» готелю Central Magnat Cinema, 1-й поверх  (вул. Кобилянської, 36). Буде трансляція.

14:15 – 15:15 – публічне інтервʼю та розмова із Пітером Померанцевим про майбутню книжку «Як перемогти в інформаційній війні» (автор долучиться онлайн).

Локація: Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51)

16:30 – 17:15 – публічне інтервʼю Романа Кравця із Артемом Чехом.

Локація: РК «Бартка», 2-й поверх (вул. Головна, 124).

17:30 – 18:30 – презентація майбутньої поетичної збірки Ірини Цілик «Тонкий лід» 

Модерує  – Ярина Чорногуз.

Локація: РК «Бартка», 2-й поверх (вул. Головна, 124). Буде трансляція.

18:45 – 19:45 – презентація нового роману Артем Чеха «Пісня відкритого шляху».

Модерує – Олександр Бойченко.

Локація: РК «Бартка», 2-й поверх (вул. Головна, 124). Буде трансляція.

20:00 – 21:00 – читання Юрія Андруховича: «Оповідання під келих – 2. Ще новіші сторінки книжки, яка (не) пишеться» 

Локація: РК «Бартка», 2-й поверх (вул. Головна, 124).

Неділя, 8 вересня 

10:30 – 11:30 – лекція Петра Рихла «”Я хочу небо на руки взяти”. Поезія і доля Зельми Меербаум-Айзінґер».

Локація: Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51).

11:45 – 12:45 – поетичні читання: Швейцарія.

Учасник: Юрґ Галтер. Модерує – Петро Рихло.

Локація: Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51)

13:00 – 14:00 – поетичні читання: Австрія.

Учасник: Роберт Проссер. Модерує – Петро Рихло.

Локація: Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51)

15:00 – 17:00 – показ короткометражних фільмів Міжнародного фестивалю кінопоезії «ZEBRA» за текстами учасників і учасниць Meridian Czernowitz 2010–2024 

Локація: Культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука (вул. Головна, 140).

Фільми будуть мовами оригіналу з українськими субтитрами.

17:30 – 18:15 – публічне інтервʼю Романа Кравця із Юрієм Андруховичем.

Локація: РК «Бартка», 2-й поверх (вул. Головна, 124).

18:30 – 19:30 – презентація нової збірки оповідань Сергія Жадана «Арабески» (автор долучиться онлайн).

Модерує  – Олександр Бойченко.

Локація: РК «Бартка», 2-й поверх (вул. Головна, 124). Буде трансляція.

19:45 – 21:00 – «Поет і перекладач»: літературний вечір Ігоря Померанцева та Олександра Бойченка.

Локація: РК «Бартка», 2-й поверх (вул. Головна, 124).

Вхід на всі заходи безкоштовний.

Про другий день Meridian Czernowitz за посиланням – ХV Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz. 7.09.2024

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис ХV Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz відкрилися у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ – дійство, побудоване на фундаменті культурної спадщини Чернівців, продукт генної та історичної пам’яті його мешканців. Метою фестивалю є повернення Чернівців на культурну мапу Європи й розвиток діалогу між сучасними українськими поетами та їх зарубіжними колегами.

З вітанням Фестивалю виступила Марина Кирилюк,  секретар Чернівецької міської ради.

Модератори заходу: Святослав Померанцев, президент літературної корпорації «Meridian Czernowitz»; Євгенія Лопата, директорка Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Перкладач: Оксани Матійчук, голова Українсько-німецького культурного товариства м. Чернівців, заступник директора Центру німецькомовних студій при центрі Gedankendach ЧНУ.

Директорці фестивалю Євгенії Лопаті вручили медаль за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина. Нагороду передала представниця відділу культури посольства Німеччини Катаріна Шаупп-Карманн.

Святослав Померанцев звернув увагу на те, що Чернівці перше в рейтингу у конкурсі на звання «Книжкової столиці України – 2022», оголошеного Українським культурним фондом.

Дякуємо за позитив зустрічей  першого фестивального дня! Фестиваль продовжується…

Більше фото з відкриття фестивалю за посиланням – ХІІ МІЖНАРОДНИЙ ПОЕТИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ MERIDIAN CZERNOWITZ CТАРТУВАВ У ЧЕРНІВЦЯХ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях стартував XII Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До ХІ Міжнародного поетичного фестивалю «MERIDIAN CZERNOWITZ» в однойменному видавництві світ побачить нова книжка письменника і сценариста Олеся Ільченка «Порт Житана». Це роман, у якому історія тісно переплетена із сучасністю, а мистецтво – із людськими долями і стосунками. Ідея написати твір виникла в автора кілька років тому у Женеві на мистецькому аукціоні.

«Я звернув увагу на великий альбом, – говорить письменник, – який належав Сержу Лифарю. Розгорнув його і побачив справжні скарби: малюнки Пікассо, Кокто, Матісса та інших митців із присвятами та жартівливими побажаннями видатному киянину. Так я збагнув, що будь-коли можна натрапити на справжній скарб культури, і що оцей альбом і є зав’язкою мого нового роману. Потім дізнався про таємничі склади в Женеві, говорив годинами із артдилерами і збирачами живопису… І нарешті всі пазли склалися в історію, яку вже із захватом сприйняли перші читачі…». «Порт Житана» – затишний ресторанчик на березі мальовничого Женевського озера. Час від часу він стає особливим місцем для Марка Мазура, українського художника-емігранта, який прославився своїми авангардними роботами у міжвоєнному Парижі, і Сергія Коваленка, мистецтвознавця, який збирає колекцію для впливового київського олігарха й намагається розкрити загадку таємничого зникнення свого славетного земляка. «Що спільного між богемним життям в Парижі 1922-1946 років і подіями в Києві 2010- 2014-го та ілюзорно спокійним життям в Женеві наших днів? – запитує автор. – Різні міста і час поєднують загадкове життя і доля українського художника-емігранта Марка Мазура та його зниклої колекції живопису. Герої роману опиняться у вирі подій, коли минуле не відпускає сучасне й щодня доводиться робити вибір між честю і зрадою, моральністю і ницістю…». Презентація книжки відбудеться вже за два тижні під час ХІ Міжнародного поетичного фестивалю «MERIDIAN CZERNOWITZ».                                                                                                                                                                                                                         Лілія ШУТЯК, прессекретарка видавництва «MERIDIAN CZERNOWITZ»

Запис Богемне життя у Парижі, зниклі картини й ресторан у Женеві: спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Спеціально до ХІ Міжнародного поетичного фестивалю в однойменному видавництві вийде друком нова книжка письменника і перекладача Андрія Любки. У ній йдеться про молодого українського поета, який прокидається з «бодуна», і його осяює геніальна ідея: треба одружитися, щоб упорядкувати своє життя і завдяки цьому написати Великий Український Роман! Але одружитися з ким? Яку з минулих любовних пригод узяти з собою у світле літературно-сімейне майбуття? Знайти відповідь на це запитання герою допоможуть вірний друг і знаний рибак Паша, а також поліція і група кровожерних гуцулів. Фройд задоволено потирав би руки, дізнавшись, що в українській літературі нарешті з’явився перший роман про трембіту. Так, поки що малий, але ж розмір – це не головне, правда?

«Історії, на яких базується сюжет роману, переважно правдиві, – говорить Андрій Любка, – але не автобіграфічні: це ситуації, що траплялися з моїми друзями-письменниками, їхні амурні пригоди й любовні інтриги; вони розповідали мені їх за чаркою, а я все запам’ятовував, а тепер записав у романі про молодого поета, завбачливо змінивши реальні імена й локації. Мушу додати, що це абсолютно «карантинний» роман – я написав його за три весняні місяці, скориставшись тим, що весь світ став на паузу. Річ у тому, що було так нудно і трохи страшно, що мені захотілося чогось веселого й жвавого – і для себе, і для своїх читачів».

Презентація книжки відбудеться під час ХІ Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ (4-6 вересня, м. Чернівці) за участі автора. Модератор – Олександр Бойченко.

Лілія ШУТЯК, прессекретарка фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ

Запис Про амури від Андрія Любки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Завдяки численним інтерв’ю з людьми, які докладалися до творення образу, міфу і реальності Чернівців такими, якими ми їх знаємо, ми дійшли висновку, що Чернівці – це результат зусиль далеко не самих лише корінних чернівчан. І чимало з найяскравіших сторінок міста написані людьми, які народилися не тут, але місто стало для них другою батьківщиною, а вони для нього – рушіями.

Є й інші, які випурхнули з цього міста, як пташенята з гнізда – але завдяки своїм теплим спогадам, світлій ностальгії робили Чернівці відомими і омріяними далеко за межами окремих країн і навіть материків.

А є ще й такі, що навіть не були мешканцями Чернівців, та стали такими відданими Співцями нашого міста, що сміливо можуть називати його своїм. Серед них – письменник і поет, перший резидент проєкту «Пауль Целан 100» Юрій Андрухович.

Чернівці як географічна координата для пошуку Станіславова :) 

Рідний Івано-Франківськ через складність назви для іноземців Юрій Андрухович часто позначає описово, як «місто між Чернівцями і Львовом». Каже, що з винайденої ним «формули» співрозмовникові одразу стає багато що зрозуміло – і не лише географічно, а й культурологічно. «При згадці про Чернівці Пауль Целан – перший, хто виникає перед очима, – стверджує Андрухович. – Цей великий Поет працює на ваше місто і працюватиме. Відповідно треба відчувати вдячність до нього: він досі робить розголос про Чернівці. Адже він представник когорти, плеяди письменницької, він – явище, і завдяки Целану взагалі є сенс говорити про контекст цього міста. Є безпосередній місток від постаті Целана – до цього міста».

Саме задля Целана (і, звісно, заради Чернівців) перебував Юрій Андрухович у нашому місті, ставши першим гостем резиденції «Пауль Целан 100».

Фото MERIDIAN CZERNOWITZ

Йдеться про проєкт, покликаний переосмислити історичне та актуальне значення постаті Пауля Целана й поглибити культурні відносини між Україною та Німеччиною. Загалом учасниками резиденції стануть 10 митців (5 українських і 5 німецьких), кожний з яких протягом тижня мешкатиме у столиці Буковини та працюватиме над написанням есе про Пауля Целана (Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Катерина Калитко на час виходу матеріалу вже відвідали місто). Для резидентів передбачаються виступи в Літературному целанівському центрі з читанням власних творів та обговоренням творчості Пауля Целана, екскурсії місцями відомого поета в Чернівцях, відвідування обласного архіву, вивчення оригінальних документів, пов’язаних із життям митця, знайомства та зустрічі з місцевою інтелігенцією, істориками, культурними діячами. По завершенні проєкту есе учасників вийдуть окремим виданням – українсько-німецькою антологією «Пауль Целан 100».

Місто через щілину в паркані й крізь піт, що заливає очі

Вважати Юрія Андруховича «майже буковинцем» дає підстави й те, що батько письменника замолоду кілька років провів у буковинському Сторожинці, навчаючись там у лісотехнікумі. Звісно, це було дуже давно, ще на зламі 40-х-50-х років, майбутній батько майбутнього Патріарха був геть молодим хлопчиною, тож і спогадами про цей період життя з сином ніколи не ділився. У Чернівцях же він точно бував, коли відвідував свого сина, який «виконував обов’язок перед соціалістичною батьківщиною» в лавах тодішньої радянської армії. Так, Сам Андрухович служив у Чернівцях. Точніше – у садгірському полку. Тож дещо встиг побачити ще тоді – через щілину в паркані, що оточував військове містечко.

Колишні казарми в Садгорі. Фото pogliad.ua

«Армійський період фізично був дуже важкий, – згадує письменник. – Для усіх нас, солдатів, це було ходіння по муках… Було спекотне літо, нам мало давали поспати, мало виділяли часу для себе. «Для себе» – можна було викроїти хіба з якихось власних годин, відведених на сон. Відбувалися якісь постійні абсурдні речі, коли замість військової підготовки ми займалися якимись роботами. Мабуть, ішлося про схеми, коли офіцери домовлялися з місцевими господарниками і здавали нас як робочу силу. Як-не-як, веселого там було мало, але якісь трагікомічні речі траплялися…»

Садгірське весілля і його наслідки

Згадуючи про армію у своїх літературних творах, Андрухович описував, як їх, солдатів, ганяли – то за Сторожинець на полігон, то до центру Чернівців у турецьку лазню. І перші, й другі способи «оглядин міста» були дуже побіжними – бо завжди доводилося бігти, у хмарі збитої солдатськими ногами пилюки, і бачити навколишній світ через піт, що заливав очі. І лише одного разу побачив більше, бо його возили в артполк, де розташовувався гарнізонний шпиталь: чомусь набрякла нога і потрібен був огляд хірурга.

А один спогад про «суворі армійські чернівецькі будні» особливо яскравий.

«Одного разу вночі ми спали смертельним сном – ці години дуже нами цінуватися, а на ранок нас мали гнати за Сторожинець на полігон, відповідно підйом мав бути не о 6 ранку, а о 5 по тривозі… – поринає Андрухович у спогади молодості. – А тим часом дещо трапилося.

В нашій роті всі були з вищою освітою. Троє курсантів (один з них – директор ресторану з тодішнього Дніпропетровська, другий – диригент симфонічного оркестру з Мінська, і третій – простий інженер з Житомира) вночі порушили статут: зникли з частини через шпарину в паркані й погуляли на садгірському весіллі. Зіткнулися з чернівецькою гостинністю, їх оточили увагою, і на ранок сержанти просто не спромоглися їх підняти. Ми схопилися по тривозі – а троє наших друзів лежать просто як трупи. Звісно, одразу з’ясувалося, що вони смертельно п’яні – адже лиш десь з годину тому повернулися з того весілля, лиш заснули – і не змогли встати… Це було жахливе зухвальство! Бо начальство весь час намагалося нас доводити до рівня якихось тваринок – а ці посміли повестися як вільні люди, самовільно пішли з частини, і ще й десь понапивалися!

Помста була страшна. Їх перед строєм голили налисо – вони і так були майже лисі, але їм машинкою повистригали якісь такі смуги на головах, і був це ще й дуже болісний процес… До речі, тепер якраз мода на такі зачіски. Потім їх на тій спеці змусили вдягнути протигази і виконувати складні бойові вправи. Якби хоч хтось з них мав би найменші проблеми зі здоров’ям – це була б вірна смерть. Бігти, маючи на собі близько 40 кг усього, падати, повзти, стріляти…

Та наш радіоінженер з Житомира, на щастя, навіть у цьому стані дуже прицільно стріляв. За ту складну вправу отримав найкращий бал. І коли зняв цю газ-маску, перевернув її, то аж вихлюпнув, вилив з неї піт… І тільки тоді, здається, протверезів і зрозумів, що відбувалося…»

Знайшовся компаньйон до коньяку

«Років через 15 знову почав відвідувати Чернівці, – продовжує письменник. – Ні, не тому через такий тривалий час, що я, може, зненавидів їх через армію – насправді мені дуже цікаво було побачити це місто, якого я насправді ж і не бачив. Хіба що турецьку лазню, але й її я до пуття не бачив:  знову ж таки піт заливав очі, бо нас туди і назад гнали…

Отже, у 98-му я вперше сюди приїхав уже як відомий письменник, на авторський виступ. Пам’ятається, разом з австрійськими колегами – двоє австрійських і двоє українських авторів. І познайомився з чоловіком, який сказав мені, що він викладає тут в університеті зарубіжну літературу і вже має кілька статей, написаних про мою творчість. Це був Олександр Бойченко. Я не кинувся його обіймати:  по-перше, я його не знав, а, по-друге, та чи мало є таких, які статті по моїй творчості написали? Вони вже й діставали потрохи мене, ці науковці. Але Сашко виявився ще й хорошим компаньйоном і до коньяку з кавою, що відповідно тоді зародилася ця дружба.

І загалом те перебування так приємно мене здивувало, що відтоді я Чернівці раз і назавжди полюбив і відтоді вже навіть без виступу, навіть приватно, навіть просто в гості люблю приїжджати.

Особливості чернівецької «інтелігентської тусовки»

«Пригадую, що тут, на вул. Кобилянської, ще не було такої кількості кафе і ресторанів, – озирається навкруги, ведучи бесіду на літньому майданчику кафе поруч з Целанівським центром, Патріарх. – Це явно змінилося. У нас тоді традиція склалася: чи після виступу, чи без виступу, але в нас був один пункт призначення – «Колесо» на Кобилянської. Ще оте, старе…

І там ми просили, щоби нас приймали в окремому «кабінеті» із такою кічевою шпалерою. І це вже був не тільки Бойченко, а певне коло людей, яке збиралося, коли я приїжджав. Досить часто тут були і Богдан Загайський, і Петро Васильович Рихло – ми з ним як германісти спілкувалися, художники – як-от Бума Тутельман. Це мене вражало у порівнянні з моїм Франківськом. У мене там теж була моя традиційна тусовка – хтось трохи старший за мене, хтось трохи молодший, але в нас воно було не таке поліетнічне і двомовне. Цікаво було, що тут тусувалися люди, які говорили різними мовами. Тобто двома – не скажу, що тут хтось говорив ще французькою чи іспанською, йдеться про українську і російську. І це було нормою. У нас же це дуже людей віддаляло. Російськомовні не крутилися біля нас у Франківську, то таки були різні світи – хоча не можна сказати, що були не знайомі між собою чи ворогували. Я так розумію, що це відгомін настрою і атмосфери тих габсбурзьких часів: тут до такої різномовності ставляться значно спокійніше. Виникали в цій тусовці різні чернівецькі автори – Борис Бунчук, Мирослав Лазарук. Були й такі, яких я раніше й не знав. Через дружину Сашка Бойченка долучалася значна частина медичної тусовки: якийсь видатний психіатр, чи видатний терапевт… Це теж було дивно: що все не так поділено професійно, як у нас у місті. Але мені пояснювали, що інтелігенції тут не так густо на квадратний метр, то вже як вона є, то тримається разом (вдає серйозного – авт.)».

Місто поетів, які виїхали…

Назвавши колись Чернівці «містом поетів, які втекли», Андрухович насправді не вважає таку ситуацією трагедією – ні колись, ні тепер.

«Це було, є і буде – людині притаманно змінювати місто, де вона живе, – каже письменник. – Тут не винні ні Чернівці, ні Коломия, ні Київ, ні Франківськ. Є доволі значний відсоток людей, які шукають самореалізації, – зокрема, і в тому, що їдуть геть. Ті поети, яких я мав на увазі в своєму тексті, – це поети «до залізної завіси», коли виїзд не пов’язувався з драмою, коли не означало, що виїжджаєш – це назавжди (як-от це було з Мішею Фішбейном).

Сам Целан уже в якийсь «останній вагон» застрибнув, бо «залізна завіса» тоді вже насправді виникала. Але Роза Ауслендер могла ще собі дозволити трохи в Америці жити, трохи сюди наїздити – це було ще «до залізної завіси». Думаю, що єврейській нації це притаманно – постійно переміщатися в цьому світі, тому, власне, так багато поетів звідси належали саме до цього етносу. Для них такий виїзд за океан, в Америку – це був один із спокійних варіантів, як влаштуватися в цьому житті. Сьогодні маємо іншу ситуацію – коли багато людей не для самореалізації їдуть, а просто для більшого заробітку. Обирають те, що десь їм заплатять тисячу євро. І якраз про поетів тут не йдеться. Їм ні тут, ні там не платитимуть за те, що вони поети. Тому це явище змінило суб’єктність. Це не пов’язане з творчою амбіцією завоювати світ…»

«Резиденція – можливість побути ближче до Целана та його міста»

«Не мав жодних вагань, чи приймати пропозицію участі в резиденції, – зізнається Андрухович. – Буваю тут так часто, як тільки можу, а можу, на жаль, не часто… Зазвичай це кілька разів на рік, але ніколи не складалося так, щоби це був цілісний період часу. І резиденція стала найтривалішим часом цього перебування (не рахуючи, звісно, піврічної служби в армії, яку проходив у Садгорі). Це не приїзд на власний виступ, і не на фестиваль, де численні учасники певною мірою затуляли собою Пауля Целана. А це можливість побути і ближче до Целана, і до його міста. Хоча зовсім розчинитися в цьому навряд чи вдасться:  ми живемо в іншому часі, і це об’єктивна обставина. Але відчути щось особливе саме в ювілейний рік, який завершує сторіччя Целана, сто років його присутності в поетичній пам’яті людства – його рідне місто тут, безумовно, відіграє вирішальну роль. Це місто, в якому Целан сформувався, поліфонічність його поезії значною мірою пов’язана з тим, що він не просто тут прийшов у світ, а й активно його вбирав: саме завдяки чернівецькій аурі, атмосфері. Сподіваюся, що цей час буде для мене не тільки продуктивний, а й особливий і незабутній. Це можливість запізнати архівні речі, документи – тогочасні, звісно; можливість відвідати місця, безпосередньо з ним пов’язані… Напевно, все це спрацює і дасть ефект.

Запланував такий підхід: спробую нарешті Целана перекладати. Відберу трохи його поезій – і це буде молодий Целан. Впевнений, що розпочати цю роботу треба тепер. Бо коли ці ночі пролетять і я повернуся до свого місця – щось буде втрачено. А важливо розпочати тепер, і це буде поштовхом для пізнішого написання якихось речей.

Фото Альони Чорної, shpalta.media

Целан – страшенно складний для розуміння поет. Мені уявляється, що він, народившись у румунський період, міг піти в бік румунської мови. Та на певному етапі своєї творчості Целан пішов доволі ризикованим шляхом у виборі мови – він став поетом німецькомовним. Чому цей шлях ризикований? Тому що він обрав дуже консервативну структуру німецької мови: вона дуже впорядкована, а він її хаотизував. Тобто він настільки любив ту мову, в якій працював, що дозволяв собі експериментувати з нею. І мені це страшенно цікаво! Я далекий від того, щоби власний досвід ставити поруч, але як поет, який працює українською, скажу, що вона набагато пластичніша за німецьку і дозволяє собі значно більше «вольностей». Але все одно це завжди цікаво:  змагатися з мовою, вносити в неї якісь невпорядковані, хаотичні речі, випробовувати її постійно.

Перекладати і створювати власний текст – це різні процеси. Ви нічого особливого не побачите ззовні: письменник однаково заходить в свій комп’ютер, думає і щось записує. Але при перекладі є ще один активний учасник процесу – оригінал. І тут є ще один рівень відповідальності. Адже погано перекласти великого поета – це просто вчергове його вбити. І це несправедливість: коли люди іншої культури, які не знають мови і не можуть читати його вірші в оригіналі, отримують поганої якості переклад – неоковирний і незрозумілий…»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис ЧЕРНІВЦІ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Першим резидентом програми літературної резиденції «Пауль Целан 100» був Юрій Андрухович. Сама ж резиденція передбачає участь в програмі заходів, які присвячені Паулю Целану. Загалом організатори запросили до участі 5 українських та 5 німецьких літераторів, письменників, перекладачів. Вони проживатимуть протягом тижня в Чернівцях у різні періоди з липня до кінця вересня.
Резиденція «Пауль Целан 100» триватиме протягом трьох місяців. Наступні етапи проєкту «Літературні дні Пауля Целана 2020» – його презентація на Форумі видавців у Львові (17-20 вересня), Літературні дні Пауля Целана у Чернівцях (21-23 листопада), представлення антології «Пауль Целан 100» із двомовними текстами резидентів про Пауля Целана у п’яти містах Німеччини (5-11 грудня) та на Лейпцизькому книжковому ярмарку (18-21 березня 2021 року, Німеччина). Всього буде реалізовано 28 подій.

Модераторка: кураторка проєкту «Літературні Дні Пауля Целана 2020» Євгенія Лопата.
Відкрила пресконференцію прес-секретар Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ Лілія Шутяк.

14 липня 2020-го у Літературному целанівському центрі у Чернівцях відбулося відкриття виставки графіки художника Олександра Ройтбурда до книжки Сергія Жадана «Тамплієри» (2016).

Відкрив виставку Святослав Померанцев, керівник видавництва MERIDIAN CZERNOWITZ та поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ.
З вітальним словом виступив головний рабин Чернівецької області Менахем Мендель Гліценштейн.
Відбулася автограф-сесія Сергія Жадана.

Виставка працюватиме щодня з 14 до 18 липня з 13:00 до 20:00. Вхід вільний (тільки в масках). Захід відбувається у рамках проєкту «Czernowitz сьогодні: світське культурне єврейське життя 2020» за підтримки Dutch Jewish Humanitarian Fund.

17 липня, п’ятниця, 18:30 – дискусія про Пауля Целана та поетичні читання за участю Сергія Жадана та Катерини Калитко. Модератор: Олександр Бойченко. Локація: Літній театр у парку ім. Т. Шевченка (вулиця Садова, 1А). Вхід вільний (тільки в масках).
Проєкт “Літературні Дні Пауля Целана 2020» відбувається за підтримки Kulturstiftung des Bundes в кооперації зі штутгартською спілкою Ukrainisches Atelier für Kultur und Sport e.V.

… Кривава епоха з жаром в утробі
відходить, лишаючи всім свободу.
Поети стоять над нею в жалобі –
салютують її відходу.

Небо над нею таке бездонне,
таке глибоке, таке предвічне.
Поети чекають, коли вона здохне.
Напишуть потім щось ліричне.

Сергій Жадан, збірка «Список кораблів»

Дякую за спілкування, вірші, спонукання до дій…

Більше фото з подій за посиланням: СЕРГІЙ ЖАДАН І ПРОЄКТ «ЛІТЕРАТУРНІ ДНІ ПАУЛЯ ЦЕЛАНА 2020»

та СЕРГІЙ ЖАДАН, ОЛЕКСАНДР РОЙТБУРД, РАБИН, «ТАМПЛІЄРИ», ЧЕРНІВЦІ, СОБАКА…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Сергій Жадан і проєкт «Літературні Дні Пауля Целана 2020» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дякую Meridian Czernowitz за яскраві події першого дня фестивалю!

Більше фото за посиланням – Х МІЖНАРОДНИЙ ПОЕТИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ MERIDIAN CZERNOWITZ. ЗУСТРІЧІ, ВІДКРИТТЯ, ПРОСТІР ПОЕЗІЇ, ПРОЗИ, МУЗИКИ, ТЕАТРУ…
©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях стартував X Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Х Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ відбудеться у Чернівцях 5-8 вересня. Презентації книжок, дискусії, паради поетів, театральні вистави, концерти камерної та рок-музики, читання у різних локаціях міста можуть вільно відвідати усі охочі до поетичного слова. Усі події фестивалю супроводжуються проектом «Пауль Целан 100. Меридіан великого майстра німецької мови: Чернівці-Париж-Вічність» і перекладом німецькою.

  5 вересня,четвер

   Будинок прощання на Єврейському кладовищі (вул. Зелена, 11)

11:00-12:30. Вшанування пам’яті жертв Голокосту на Буковині. Організатори – Центр ліберальної сучасності, Асоціація єврейських організацій та общин України, Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини

   Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51)

14:30. Відкриття Пам’ятника (не)відомому поету роботи Анатоля Федірка. Вітальне слово – Анатоль Федірко, Святослав Померанцев.

   Центральний палац культури (пл. Театральна, 5, 3-й поверх)

18:30-19:15. Презентація збірки оповідань Артема Чеха «Район «Д». Модератор – Олександр Бойченко.

19:30-20:15. Презентація роману Володимира Рафєєнка «Мондеґрін (пісні про смерть і любов)». Модератор – Олександр Бойченко.

20:30-21:30. Літературно-музичний вечір за романом Олени Андрейчикової «Тінь у профіль». Музичний супровід – Іван Балинський.

22:00. Вистава за новою книгою поезій Христі Венгринюк «Про мого білого старого качура». Народний драматичний театр ім. Г. В. Агеєва (режисер – Іван Данилін).

6 вересня, п’ятниця,

   Мармурова зала ЧНУ (вул. Коцюбинського, 2) 

11:30-12:30. Офіційне відкриття фестивалю. Модераторка – Євгенія Лопата.

   Червона зала ЧНУ (вул. Коцюбинського, 2)

13:00-14:00. Поетичні читання: Німеччина. Бйорн Кулігк, Ута Акерманн. Модерація та переклад – Петро Рихло, Марк Бєлорусець.

   Центральний палац культури (пл. Театральна, 5, 3-й поверх)

14:30-15:15. Презентація поетичної збірки Катерини Калитко: «Ніхто нас тут не знає, і ми – нікого». Модератор – Юрій Іздрик.

17:15-18:00 Юрій Іздрик: поезії.

18:15-19:00. Тетяна Милимко: музично-поетичний вечір. Музичний супровід – Євген Лисий.

   Буковинський Медіа-Центр «Belle Vue» (вул. Кобилянської, 2)

15:45-16:45 Поетичні читання: Австрія. Юліан Шуттінг, Вольфганг Германн. Модерація та переклад – Петро Рихло, Марк Бєлорусець.

   Чернівецький муздрамтеатр (пл. Театральна, 1)

20:00-21:00 Парад поетів-учасників фестивалю. Бйорн Кулігк, Леа Шнайдер (Німеччина), Шимон Адаф (Ізраїль), Вольфганг Германн (Австрія), Ільма Ракуза (Швейцарія), Тетяна Милимко, Сергій Жадан (Україна); модераторка – Євгенія Лопата

   Flora Club (вул. Буковинська, 41)

22:30 Концерт гурту «Жадан і Собаки»: прем‘єра нового альбому «Мадонна»

7 вересня, субота

    Центральна площа (перед ратушею)

10:30-13:00. Екскурсія Чернівцями.

    Двір будинку Пауля Целана (вул. Саксаганського, 5)

13:15-14:15. Читання віршів Пауля Целана. Петро Рихло, Марк Бєлорусець, Мартін Вальтц (Австрія).

   Вернісаж на Панській (вул. Кобилянської, 53)

14:45-15:45. Поетичні читання: Німеччина. Роня Отман, Леа Шнайдер. Модерація та переклад – Петро Рихло, Марк Бєлорусець.

   Центральний палац культури (пл. Театральна, 5, 3-й поверх) 

16:15-17:00. Презентація прозової збірки Тарас Прохасько «Так, але…». Модератор – Олександр Бойченко. Вітальне слово – Тетяна Швед (Безкоровайна), кураторка художньої частини видання.

17:30-18:30.Дискусія: «Пауль Целан 100. Меридіан великого майстра німецької мови: Чернівці – Париж – Вічність». Леа Шнайдер (Німеччина), Андрій Любка, Петро Рихло, Ігор Померанцев. Модераторка – Євгенія Лопата.

19:00-19:45. Презентація роману Ірени Карпи «Добрі новини з Аральського моря».

   Костел Найсвятішого Серця Ісуса (вул. Шевченка, 2-А)

21:30. Вистава «Альберт, або Найвища форма страти». Юрій Андрухович (текст, голос), Уляна Горбачевська (голос), Марк Токар (контрабас, голос), Анатолій Бєлов (графіка), VJ group «CUBE» (відео), Віктор Новожилов (звук), Оля Михайлюк (режисура).

Вхід – благодійна пожертва на реставрацію костелу.

8 вересня, неділя

   Головна синагога Буковини (вул. Садовського, 11)

11:30-12:30. Поетичні читання: Ізраїль. Шимон Адаф, Нуріт Зархі. Модерація та переклад – Андрій Любка.

   Редакція газети «Буковина» (вул. Українська, 22)

13:00-14:00. Поетичні читання: Швейцарія. Саша Гарцетті, Ільма Ракуза. Модерація та переклад – Петро Рихло, Марк Бєлорусець.

Літературний целанівський центр (вул. Кобилянської, 51)

14:30-15:15. Презентація: Пітер Залмаєв, білінгвальний арт-бук для дітей та дорослих «Довідник (не)молодого батька». Модератор – Сергій Жадан

Чернівецька обласна філармонія (пл. Філармонії, 10) 

16:00-17:00. Концерт: «Химерні паралелі». Музика Моцарта та Гайдна, а також музика Алмаші як рефлексія на поезії І. Померанцева, Х. Венгринюк та П. Целана. Квартет ім. Л. Ревуцького (Маріана Скрипа, Едуард Скрипа, Андрій Тучапець, Золтан Алмаші); Ігор Померанцев, Христя Венгринюк.

 Центральний палац культури (пл. Театральна, 5, 3-й поверх) 

17:45-18:45. Дискусія: «Meridian Czernowitz – 10 років на культурній мапі Європи». Ігор Померанцев, Юрій Андрухович. Модератор – Олександр Бойченко.

19:00-20:15. Парад поетів-учасників фестивалю. Учасники: Роня Отман, Ута Акерманн (Німеччина), Юліан Шуттінг (Австрія), Саша Гарцетті (Швейцарія), Нуріт Зархі (Ізраїль), Катерина Калитко, Юрій Андрухович (Україна). Модераторка – Євгенія Лопата.

20:30-21:15. Андрій Любка: нонфікшн «У пошуках варварів». Модератор – Олександр Бойченко.

21:30.Сергій Жадан: поетичні читання з рукопису майбутньої книжки.

Запис MERIDIAN CZERNOWITZ  святкує ювілей спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Від 5 до 8 вересня у Чернівцях триватиме Х Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz. В рамках фестивалю відбудуться презентації 9 книжок, дискусії, паради поетів, театральні постановки, концерти камерної, єврейської та рок-музики, а також читання у добре знайомих і незвичних локаціях міста.
Серед учасників Міхаель Крюгер, Леа Шнайдер, Бйорн Кулігк, Ута Акерман (Німеччина); Юліан Шуттінг, Вольфганг Германн (Австрія); Ільма Ракуза, Саша Гарцетті (Швейцарія); Нуріт Зархі, Шимон Адаф (Ізраїль). В українському десанті – письменники та перекладачі Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Катерина Калитко, Ігор Померанцев, Тарас Прохасько, Таня Малярчук, Андрій Любка, Олександр Бойченко, Артем Чех, Володимир Рафєєнко, Ірена Карпа, Пітер Залмаєв, Христя Венгринюк, Марк Бєлорусець, Петро Рихло, Тетяна Милимко, Олена Андрейчикова тощо, повідомили організатори.

Запис Meridian Czernowitz –  десятий, ювілейний спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях від 7 до 9 вересня відбудеться IХ Міжнародний поетичний фестиваль. У ці дні до Чернівців завітає понад 3 десятки митців із восьми країн. Серед них: Дурс Ґрюнбайн, Зімона Трідер, Герхард Фалькнер, Нора Матоца, Борис Райтшустер (Німеччина); Гельмут Нідерле, Міхаель Гаммершмід, Беттіна Балака (Австрія); Якуб Екер, гурт KARBIDO (Польща); Каюс Добреску (Румунія); Антанас Йонінас (Литва); Сіґал Бен-Яір, Хіла Лахав (Ізраїль); Педро Ленц, Тіло Краузе (Швейцарія); Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Ігор Померанцев, Катерина Калитко, Андрій Любка, Андрій Курков (Україна) тощо.

У програмі фестивалю – поетичні читання, презентації книжок, дискусії, лекції, музичні події та виставки. Вхід на всі заходи вільний.

Запис MERIDIAN CZERNOWITZ – удев’яте спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У столиці Австрії відкрито книжковий ярмарок «BUCH WIEN 17», який завершиться наступної неділі, 12 листопада. Україна цього року буде представлена тут вперше зусиллями «MERIDIAN CZERNOWITZ» – першого видавництва й культурної інституції нашої країни, яке презентує сучасну українську літературу під час центральної культурної події Австрії. Серед авторів, що «засвітяться» на Віденському книжковому ярмарку – Сергій Жадан, Ірена Карпа, Ігор Померанцев та Ірина Цілик. Поїздка стала можливою за підтримки  «Open Society Foundations» (OSIFE).

Творчі зустрічі з письменниками та презентації їхніх книг відбудуться 10 та 11 листопада у виставкому центрі «Messe Wien». Стенд «MERIDIAN CZERNOWITZ» – А03 – можна знайти у залі «D» 9-12 листопада від 10:00.

За висловом Ігоря Померанцева, слово «Czernowitz» має австрійську прописку: «У Відні воно почувається як удома. А в кожному порядному домі є своя бібліотека. Тому книжки, видані «MERIDIAN CZERNOWITZ», просто повинні стояти на полицях цієї бібліотеки. Не застояться. Не залежаться».

Директорка «MERIDIAN CZERNOWITZ» Євгенія Лопата наполягає: «Нам важливо розвиватися та розширювати горизонти. Після кількох років участі в німецьких книжкових ярмарках йдемо далі й щасливі, що з нами це роблять, на мій погляд, одні з найцікавіших та найактуальніших сучасних українських авторів».

Лілія ШУТЯК, прес-секретар MERIDIAN CZERNOWITZ

Запис «MERIDIAN CZERNOWITZ» презентуватиме сучасну українську літературу у Відні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

фото promin.cv.ua

–  Вперше я приїхав у Чернівці, здається, у січні 1996-го, і першим побачив Сергія Пантюка, – пригадує на наше прохання харків’янин. – Пантюк тоді саме жив тут, і на його запрошення приїхали ми – група письменників. Ми були молодими авторами, у нас щойно вийшли перші книги у видавництві «Смолоскип»… Було холодно, темно, лежали замети на вулицях, приміщення також були холодні… Я не згадаю зараз, де саме ми тоді виступали – але це був великий зал, і там усі сиділи в шубах. Та тоді, власне, вся Україна така була. У Харкові теж тоді літературні вечори були такими…

Після того Ви регулярно бували в Чернівцях. Які враження від змін у місті?

Безперечно, це позитивні зміни. Як на мене, стороннього спостерігача (бо звісно, я не можу бути повністю об’єктивним, бо тут не мешкаю і багато чого не знаю), місто міняється тією мірою, якою міняється вся країна – тобто, у позитивний бік.

Берете участь у різних фестивалях, які проходять у різних містах. Порівнюєте їх?

Вони різняться – і рівнем підготовки, рівнем задіяності туди капіталу, інвесторів. З іншого боку, є така проблема українських фестивалів – вони доволі одноманітні в плані лайн-апу. Всюди виступають одні і ті самі музиканти, і всі наші фестивалі – вони такі… доволі «всеїдні». Тобто робиться музичний фестиваль, і запрошуються ті, кого можна запросити.

А як організатори фестів мають підбирати учасників? Адже, окрім творчості, ті демонструють зі сцени і свої переконання. Так має/може бути, чи митці мають бути аполітичними?

Зрозуміло, що організатори не можуть виставити митцеві вимогу «не говори це, а говори це». Але з іншого боку, вони мають розуміти, що несуть відповідальність за те, що відбувається на сцені. Ну а як же ж…

Коли я організатор, я розумію: якщо зі сцени хтось закликатиме до братання з Путіним, то відповідальність не лише на тому, хто це говорив, а й на мені як на організаторі – це ж очевидно. І як людина, яка сама постійно щось організовує, я це розумію. Слід керуватися якимись принципами здорового глузду, запрошувати людей, яким довіряєш, яких знаєш…

Ви свої вірші кладете на музику, але це не є традиційні пісні. Це або рок – або щось інше, як-от Ваш проект «Лінія Маннергейма». Це абсолютно різне. Так ви орієнтуєтеся на різного глядача-слухача, це мають бути різні люди – чи одні і ті самі, але з різним настроєм?

Ну я взагалі скажу: я не орієнтуюся на глядача-слухача, я просто роблю те, що мені цікаво. Якщо це резонує з читачем-слухачем – то добре, а ні – ну… буває. Так, я бачив, що частина людей учора вийшла з залу, де ми презентували «Лінію Маннергейма», але, послухайте, це ж специфіка фестивалю. Вхід вільний. Захочу – зайду, захочу – вийду. Коли це робиться за квитки – то зазвичай не приходять люди, яким це нецікаво, і якщо людина вже прийшла, то вона лишається. Тому я до цього ставлюся по-філософськи.

Як підбираєте команду для таких проектів?

Намагаюся працювати з людьми, яким довіряю, з якими перебуваю «на одній хвилі». Бо інакше – нецікаво. Ми ж це не робимо заради заробітку.

Вас знають, люблять, читають напам’ять вірші, Вам вірять… Як воно – бути кумиром?

фото Василя Салиги

Ну, я постійно закликаю не вірити (сміється – авт.) Сумніватися. Мені здається, що кумир мав би закликати до сумнівів і до пере-перевірки інформації. Та нє, якщо ти себе починаєш відчувати якимось гуру, месією – очевидно, що тобі краще зайнятися чимось іншим… Піти в політику, наприклад. В церкву…

До речі, не збираєтеся в політику?

Нє-нє, мені добре тут, так що «туди» я не хочу.

І от питання про наболіле. От є в нас Андрухович, Прохасько – також, певною мірою, кумири… А є інші люди, які також люблять Україну, боронять її і віддають життя. І вони російськомовні.  Дуже хочеться їм усім сказати щось таке мудре, щоби їх примирити. Чи маєте Ви щось таке мудре для тих і тих?

Чогось особливо мудрого у мене нема… Мені здається, що достатньо просто бути законослухняним громадянином. У нас є Конституція України, де все прописано. У нас є державна мова. Що тут можна ще вигадувати?

А в побуті?

У Конституції також вказано – що мають забезпечуватися права людей. Там не написано, що тих, хто в побуті розмовляє російською, треба розстрілювати.

Я розумію, про що Ви говорите, і багато разів висловлювався з цього приводу, і отримував дуже багато критики… Коли ти говориш, що любити Україну можна і російською мовою – це в багатьох українців викликає ненависть, лють. І я розумію реакцію цих українців: вони в такій заяві передусім бачать спробу захистити російську мову. Не громадян України, не наших співвітчизників, не людей, з якими ми разом, які часто з тобою перебувають на якійсь одній людській позиції (вони теж за незалежну, вільну, демократичну соборну Україну), а бачать в цьому лише бажання підтримувати і розвивати російську мову. Знаєте, я слідкував за усім, що відбувається, читав усі ці реакції, яких дуже багато, які дуже страшно непримиримі і страшно радикальні, і мені здалося, що єдиний висновок, який можна зробити: учасники цієї псевдо- чи квазідискусії висловилися. Кожен сказав щось своє. Сказав один, сказав опонент, кожен сказав щось, що йому болить – а насправді, мені здається (і це страшенно симптоматично, і я намагався говорити це на відкритті фестивалю) – що ми, на превеликий жаль, не можемо зійтися цією мовою, якою б ми говорили між собою. У нас саме слово «діалог» викликає сьогодні просто алергію, за цим відразу бачиться зрада, далі бачиться спроба порозумітися з Путіним… а йдеться насправді, як на мене, про речі значно важливіші. Що ми не можемо домовитися між собою. Між тими, хто в принципі підтримує Україну, хто хоче бачити її вільною, незалежною, без сепаратистів, без п’ятої колони і так далі. Не можемо домовитися тому… не знаю я, чому ми не можемо домовитися! Це питання значно складніші. Чому так багато розумних людей, які висловилися за останній місяць з цього приводу, не почули своїх візаві, своїх опонентів – а лише намагалися показати свою травму, свою рану, свій шрам, свою вавку…

Чи не то саме зараз відбувається і з Законом про освіту?

Там, думаю, питання в самих трактуваннях термінів – «нацменшин», «корінного населення» тощо. Та що казати – Україна 26 років мовчала, 26 років боялася говорити сама про себе і боялася називати речі своїми іменами. Зараз пробує і, очевидно, це не завжди виходить. Але – ну не виходить зараз – вийде завтра. Говорити-то треба. Від того, що сказані якісь речі і когось образили – ну да, когось образили.  Хтось сприйняв це як образу. Але багато ж хто так думає, і треба проговорити це. Що робити в цій ситуації? Взяти і спалити всі книжки Андруховича? Чи навпаки, стати грудьми за Андруховича і доводити, що він правий у кожному своєму слові… Одним словом, я думаю, треба любити, як то кажуть,  «театр в собі, а не себе в театрі».

І саме такі фестивалі, очевидно, цьому сприяють…

Безперечно.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Сергій Жадан: «На превеликий жаль, ми не можемо домовитися між собою» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Іван Малкович

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —

щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.

Несподіваним подарунком став виступ народного артиста України Івана Дерди та Вадима Лісового з піснею Дмитра Павличка “Два кольори”. Дмитро Павличко заспівав разом із Іваном Дердою.

Дмитро Павличко

Два кольори

Як я малим збирався навеснi
Пiти у свiт незнаними шляхами,-
Сорочку мати вишила менi червоними i чорними,
Червоними i чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Мене водило в безвiстi життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись, як мамине шиття,
Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги.

Менi вiйнула в очi сивина,
Та я нiчого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Дмитро Павличко

Коли помер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада.

О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада –
Чи ж не майне де усміх на лиці?

Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали…

Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам’ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!

Дякуємо ВАМ, людям з янголами на плечах!
Більше фото з творчого вечора за посиланням – ДМИТРО ПАВЛИЧКО І ІВАН МАЛКОВИЧ У ЧЕРНІВЦЯХ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Творчий вечір Дмитра Павличка і Івана Малковича у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У вівторок, 25 квітня, о 19:00 у Літературному целанівському центрі (вул. О. Кобилянської, 51) відбудеться публічна дискусія на тему «Анатомія літературного процесу». Участь у ній візьмуть: Олександр Бойченко, Інга Кейван, Христя Венгринюк, Максим Дупешко, Валерія Чорней і Андрій Тужиков. Модератор: Лілія Шутяк.

Щороку в Чернівцях відбувається багато літературних зустрічей, читань та презентацій книжок, але публічні дискусії про особливості літературного процесу в місті проходять вкрай рідко. Захід має на меті дати відповіді на питання: хто творить сучасну літературу в Чернівцях? як написати книгу і знайти видавця? чим наше місто відрізняється від інших? Врешті-решт, це спроба зібрати актуальних авторів на одній платформі.

За словами одного з ініціаторів дискусії, письменника Андрія Тужикова, за останній рік у кількох чернівецьких письменників вийшли друком перші книжки, причому – в досить престижних видавництвах. «Ці тексти настільки різні, – розповідає автор, – що говорити про монолітний літературний процес в Чернівцях вже немає сенсу. Наш захід – спроба скласти анатомічну мапу сучасної літератури міста».

Його колега Максим Дупешко додає: «Важливість дискусії в тому, що це перша за багато років спроба розпочати діалог між чернівецькими письменниками і читачами. Впевнений, що присутнім буде цікаво дізнатися певні закулісні моменти з творчості авторів, щоб мати змогу краще зрозуміти, чому Шевченко писав по-одному, Франко – по-іншому, а зараз потрібно робити це ще інакше».

Письменниця Валерія Чорней наголошує, що для неї важливо, аби на вечорі були присутні ті, хто готовий поділитися своєю творчістю – молоді письменники й художники. «Можливо, хтось направду потребує поради на початку свого творчого шляху… Гадаю, у цьому й буде найбільша цінність дискусії: дати відповідь на запитання тих, хто хоче доторкнутися до Всесвіту літератури та видавничого процесу».

Вхід вільний.

Після заходу ви зможете випити кави, поспілкуватися у неформальній обстановці, а також придбати книжки чернівецьких видавництв – MERIDIAN CZERNOWITZ, «Видавництво 21» та «Чорні вівці».

Запис Чернівецькі письменники розглянуть анатомію літпроцесу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Очікуються виступи майже трьох десятків поетів з Німеччини, Швейцарії, Австрії, Ізраїлю, Румунії, Великобританії та України. Ось ці імена: Катя Петровська, Томас Шпар, Педро Ленц, Моніка Рінк, Роні Сомек, Макс Чоллек, Клаус Мерц, Міруна Влада, Естер Кінскі, Аді Кессар, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Ігор Померанцев, Олександр Ройтбурд, Андрій Любка, Артем Полежака, Ірина Цілик тощо… Однією з центральних тем фестивалю буде 75-а річниця трагедії в Бабиному Яру.

Детальна програма фестивалю з’явиться ближче до події, а поки можна анонсувати поетичні читання, презентації книжок, концерти, лекції, виставку графіки, винно-поетичний вечір тощо. Уже відомо про презентацію поетичної збірки Сергія Жадана «Тамплієри» і всеукраїнську прем’єру прозової книжки Андрія Любки «Кімната для печалі». Плануються дві публічні дискусії: «Письменник і політика» та «Єврейське питання – українська відповідь» (до 75-их роковин трагедії Бабиного Яру)».

Локаціями для заходів фестивалю стануть ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Єврейський народний дім, конференц-зала колишнього готелю «Bellevue», Чернівецький поштамт, Костел Пречистого Серця Ісуса, Театральна площа, головна синагога Буковини ім. Ісраеля та Зельди Майберг, Чернівецький драмтеатр, Румунський народний дім, Дворик Пауля Целана, Літературний целанівський центр.

Нинішнього року корпорація «MERIDIAN CZERNOWITZ» ( саме такої форми набула організація поетичного свята) поширила свій вплив на Одесу і початково проведення фестивалю у Чернівцях не анонсувалося, власне, що й спричинило до занепокоєння наших шанувальників поетичного слова: ми за шість років вже якось встигли звикнути, що у вересні посмакуємо римами та метафорами наших та приїжджих авторів. Наше джерело в Одесі повідомило, що перша спроба проведення поетичного фестивалю в «балуваній» подіями Одесі не мала такої кількості локацій, ба навіть і стільки учасників, а обмежилася сценою Зеленого театру в парку Шевченко. Вхідний квиток вартував у середньому до 100 грн.

 А нам, чернівчанам, президент корпорації Святослав ПОМЕРАНЦЕВ обіцяє:

– «Meridian Czernowitz» цього року буде, як завжди, стильним, якісним, атмосферним і цікавим. Головні учасники – місто та поезія, заради яких цей захід і відвідують прекрасні люди».

Вхід на всі заходи обіцяють вільний.

Дмитро ЦАРЕНКО, «Версії»

Контакти: Лілія ШУТЯК, прес-секретар «MERIDIAN CZERNOWITZ», 0976657047, shutiak@meridiancz.com.

Більше знайдете тут:  www.meridiancz.com    facebook.com/meridiancz    vk.com/meridiancz   instagram.com/meridian_cz

Запис Чернівецький меридіан і далі проходить крізь Чернівці? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Петро Борковець (Petr Borkovec) – чеський поет, перекладач та публіцист.
Навчався на філософському факультеті Карлового університету.
Автор великої кількості поетичних книг, найновіші з яких – «Берлінський зошит» (2008), «Любовні поезії» (2012).
Від 1992 року працює редактором рев’ю про літературу і культуру Souvislosti/ Взаємозв’язки. Працював редактором щоденної газети MF Dnes, редактором видавництва Lidové noviny, а також Literárních novin.
Нині – вільний письменник та перекладач російської поезії ХХ століття. Його поезії перекладені майже усіма європейськими мовами.

В Україні, у Чернівцях від 1 до 17 листопада Петро Борковець – новий резидент MERIDIAN CZERNOWITZ.
Приїзд автора до Чернівців став можливим завдяки сприянню Чеського центру в Києві та Allianz Kulturstiftung (Німеччина).

5 листопада у резиденції MERIDIAN CZERNOWITZ відбулася неформальна зустріч із  Петром Борковцем. Чернівецькій гість розповів про мету приїзду до Чернівців, свої творчі плани, про перші  враження від перебування в Чернівцях,  про чеську поезію, про засоби масової інформації, про інтеграцію традиційних ЗМІ, про ставлення чехів до подій, що відбуваються в Україні.
Автор читав свої поезії чеською мовою. Лілія Шутяк читала переклади віршів Петра Борковця літературознавцем, перекладачем із чеської мови Ірини Забіяки.

FOR J.K.
This poem, written in 1996, first appeared in P.N.Review.

The twenty-third pavilion,
The wall lit with October sun –
A bright memorial plaque for summer –
The same one Fet and Bunin have somewhere.

SLIGHT DÉJÀ VU –
some ornaments familiar;
around me came spring air
like screens pulled to.

Chilled to the bone. The trees
sent memory ranging back.
The sun pressed on my cheek
like iron, a piece of steel.

Hands over eyes, each finger
like a braid of rubies.
The heat’s a heavy figure
placed upon the earth.

As though someone had pressed
my back and hid the sun –
cold and blue the vein runs
through a memory, its dry hand.

I go with sick-bed gait
about this April morning;
inclosure, classic gate,
wind and light, their blows

against white walls, verandahs
of the numbered pavilions,
metallic noise through curtains
flies out the window – they

are like a sign or way
for someone else, not me.
As if about a white bed,
body twisted and awry,

with chamber-pot of urine,
amber, settled, cold,
I go about the morning.
Not I – two eyes unbodied.

Machine-like, quick, the nurse
makes up the sheets and covers.
The bedstead’s metal glows
like sunlight on the clouds.

Linoleum with patterns.
Like spring air in the gardens
four listless blank screens hold
a body which grows cold.

Із сайту Transcript 6 Czech.

Бажаємо Петру Борковцю сповнення його творчих мрій і в Чернівцях, і надалі.

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис ПЕТРО БОРКОВЕЦЬ з Чехії – новий резидент MERIDIAN CZERNOWITZ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

13 листопада у літературному Целанівському центрі відбулася творча зустріч із австрійською поетесою та фотожурналісткою, стипендіаткою MERIDIAN CZERNOWITZ Міленою Фіндайз.
Вона  презентувала фотографії нашого міста та його мешканців, зроблені протягом  місячного перебування у Чернівцях, а також читала власні поезії.

Кімната  підготовлена для перегляду проектованих на екран світлин, заздалегідь зашторені синьою тканиною вікна не пропускали жодного промінчика. Та коли перейшли до читання поезії, світло через шпаринку може б і не було зайвим. Ліхтарі в кімнаті  мають поки що тільки декоративний сенс.
Коли я збиралася на зустріч, переглядала фотографії пані Мілени у фейсбуці. Деякі з них Мілена Фіндайз коментувала, пояснювала, що саме спричинило її зацікавленість, задум…
У  Чернівцях усе захоплює фотохудожницю: і місто, і його люди.
Досить своєрідний погляд на події. Наприклад, 3 листопада: чи то метушня, чи погодженість, чи іронічна прихильність, чи відчуженість…
Вікна (звичайно, не металопластикові) спричиняють, у авторки може, й ностальгійні трактування, певні аналогії і спогади, припущення…
Особлива увага велоспорту – через роботу у «Формулі 1».
А тема весіль домінує через осінній весільний бум в Україні.
Та саме світлини надихають пані Мілену на вірші, певний синтез, спалах, почуття, асоціації…

Мілена (Ренате Фіндайз) народилася 1957 року в місті Пікра-Віндорф поблизу Ґрацу, Австрія. Після перших років роботи у «Формулі 1» і моторних видах спорту (автодром Остеррайхринг) до 2012 року працювала туристичним менеджером і в готельно-ресторанному бізнесі в місті Целль-ам-Зее, у Франкфурті та Празі. Від жовтня 2008-го  спільно з Ігорем Померанцевим публікує літературний онлайн-журнал «Цайтцуг» німецькою та англійською мовами. Її фотографії були надруковані в австрійських, американських та українських медіа. Мілена є фотоілюстратором книг Ігоря Померанцева «Винарні», «Homo Eroticus» та «Spätlese».
У 2010 та 2011 рр. Мілена брала участь у Міжнародному поетичному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ і стала улюбленицею публіки.
У Чернівцях Мілена Фіндайз працювала над фотопроектом, пов’язаним із німецьким виданням книжки Ігоря Померанцева «Czernowitz. Черновцы. Чернівці».
Із сайту Міжнародної Літературної Корпорації Meridian Czernowitz

“…Їй близьке здивування. Щільна пелена туману просвічує крізь сонячний промінь. Усмішка. Їй удаються зустрічі, геть далекі від очікувань. Цього літа сім’ячко кульбаби потрапило в горщик з різдвяним кактусом. У листопаді сіра купава дружно квітує поряд з червоним цвітом кактуса: ось як воно відбулося. Випадково, як і все в її житті. Ніколи нічого не планувати, просто жити. З колючками, з промінням. Сльози зворушують її, вона омивається ними й висушує їх усмішкою. Вона прагне бути всередині часу, а не ширяти понад ним. Зважувати масштаб секунди, години…”
Мілена Фіндайз
«Сила зворотної тяги».
Переклад Петра Рихла

Дякую Мілені Фіндайз за спілкування, за чудові фотороботи й поезії…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Дякую за це фото Наталії Фещук.

Запис Чернівці Мілени Фіндайз на світлинах і крізь вікна поезії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ці три дні були такими щільними, інформаційними, трохи шаленими, спорідненими спілкуваннями, відкритістю, спонтанністю, умовностями і неприхованими емоціями…
Фестиваль завершився… Ліричний, драматичний, абсурдний, майстерний, реалістичний, іноді фарс, гротеск, буфонада…
А п’ятий, наступний фестиваль, вже буде ювілейним…

8.09.2013. Поезія для дітей

Учасники: Мар’яна Савка. Модератор: Христя Венгринюк.
Локація: Віденська кав’ярня.

8.09.2013. «Herzzeit» – поезія Пауля Целана

Поезія Пауля Целана в перекладі Марка Бєлорусця і листи Пауля Целана до Інгеборг Бахман в перекладі Петра Рихла у дворі будинку на Саксаганського, 3

8.09.2013. Поетичні читання

Учасники: Маріон Пошманн, Амір Ор.
Модератори: Ірина Вікирчак, Марк Бєлорусець.
Локація: Столярні майстерні – колишня Велика синагога.

8.09.2013. Перехід на іншу локацію…

Енн Коттен
Важкі елементи

… Віршування – непросте заняття;
все рушить зловісно нараз.
З опроміненнями сидіти наодинці,
далі гнути спину повсякчас…

переклад Сергія Жадана

… 8.09.2013… Фестиваль завершився…
Дякую, Фестивалю!…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergiyS

Запис IV Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz… День третій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поетичні читання, лекції, дискусії, презентації книг, поетичні прогулянки, музично-поетичні й винно-сигарно-поетичні вечори та театральні перфоманси відбуваються на різних локаціях міста… На все встигнути, нажаль, неможливо, але варто поспішити, щоб встигнути на те, що Ви запланували!

7.09.2013. Відкриття літературного Целанівського центру

Фотозвіт – http://versii.cv.ua/pohlyad/vidkrittya-literaturnogo-tselanivs-kogo-tsentru/23442.html

7.09.2013. Музично-поетичний перформанс Юрія Андруховича та дуету Вервольф Сутра

Учасники: Юрій Андрухович (UA), Петер Конрадін Цумтор (CH), Вера Каппелер (CH)
Локація: Чернівецька Обласна Філармонія

Ніч поезії. Nielsen…

Локація: Палац культури – колишній Єврейський дім

Не втрималася і попросила автогораф у поета-музиканта Нільсена. Я подарувала один паперовий екземпляр своєї минулорічної публікації у газеті “Версії” – “Про музикантів, поетів, мандрівників і перекладачів фестивалю… Мегі і Нільсен”.
А на другому екземплярі маю власноручний підпис поета Нільсена – The Nielsen Sisters…

Дякую Мегі Стерліковій за допомогу мені в перекладі.

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора і SergiyS

Запис IV Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz… День другий спершу з'явиться на Медіа-Версії.