Чиновники міськради «передерибанять» службові автівки. Проект рішення про це зареєстрований на сайті Чернівецької міськради. Проект передбачає нову редакцію переліку автомобілів, які закріплені за посадовими особами міськради та її виконавчих органів із зазначенням лімітів їхнього пробігу. 
Зокрема, за відсутнім міським головою закріплюється автомобіль Mercedes Benz S-500 з із  лімітом пробігу 1500 км на місяць. Натомість секретареві міськради збираються виділити аж 1800 км пробігу на автівці Toyota Prado, якою раніше користувався міський голова.
Чиновники дрібніші отримають ліміт у 750 км на місяць. Але найбільш вільним у пересуваннях буде очільник департаменту житлово-комунального господарства на  Mercedes Benz 200 (СЕ 77-04 АС) із лімітом пробігу 2200 км на місяць. Чи покращиться від цього наше з вами життя? А от «у них» воно кращає день від дня. 

На закиди про те, що чиновники користуються такими надмірностями, відповіла секретар виконкому міськради Антоніна БАБЮК на своїй сторінці в фейсбук: «Завжди в міській раді був автопарк і авто були закріплені за керівником міста, начальниками департаментів і т.д.. Наприклад, за О.Каспруком було закріплено ДВА елітних авто: Тоyota Prado та МБ S-500, за секретарем міськради МБ-С220, ну і так далі . А ще при Каспруку за кожним керівником департаменту, управління було по 1 машині, зараз ми зробили по 0,5 авто (щоб ці машини могли використовуватися не тільки директорами чи начальниками, а наприклад, працівниками соцзахисту!), а ще при О.Каспруку було виділено кошти 700.000 грн на два нових авто Hyundai Accent!

Зменшується ліміт, надається авто департаменту соцполітики, і зменшуються автогодини (було по одному авто закріплено, стало по 0,5). Ось так». 

Запис Автопарк міської ради: Хто цар, у того й карета краща? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Василь Продан, на якого окрім «корони» керівника міста впала і відповідальність за все, що в ньому коїться, доповів, які дороги в Чернівцях зроблять уже цього року: проспект Незалежності (від вулиці Головної до Героїв Майдану), Героїв Майдану (від кільця поблизу проспекту Незалежності до Щербанюка); найближчими днями розпочнеться ремонт на Дзержика, Винниченка Січових Стрільців, Щербанюка, Вільде; уже сьогодні – на вул. Кармелюка (від залізничного переїзду до Руданського),  далі вул. Щербанюка (від Героїв Небесної Сотні до Аксенина). Поскаржився, що з 46 об’єктів, на які передбачені кошти за програмою ремонту доріг, на 36 відсутня проектно-кошторисна документація або експертиза. Залучили, каже,  проектні інститути з Івано-Франківська, Києва, Одеси для розробки необхідних паперів.

Через якихось дві години «мер в екзилі» розніс його аргументи в пух і прах. Мовляв, робиться тепер якраз усе те, що готувалося документально довгі попередні місяці, і робилося б усе одно, а нинішні розповіді про героїчні зусилля – то маніпуляція. А ще – «закатувати в асфальт вулиці, де не замінені мережі… про це ніхто навіть не думає. Зате є з чим на вибори йти».

«Я чітко розумію, що гроші люблять тишу. І за відсутності міського голови, який відстоює свою позицію, це все робиться швидше, – каже Каспрук. – Питання про виділення комунальним підприємствам виділення допомоги 60 млн грн раніше розтягувалося на місяці. Це був наш проект рішення – але зараз кошти були виділені моментально. Почався дерибан. Почався «продаж в рабство» комунальних підприємств. Ці речі узгоджуються в кабінеті секретаря, в кафешках і т.д. Це зменшення прозорості в роботі міської ради – це не є позитивно…»

Відзначив Олексій Каспрук  і порушення законів та регламенту: «Секретар навіть не озвучує назви проектів, які виносяться на голосування. Порушення законів, регламенту, не дотримується термін публікації 20 днів, непрозоро приймаються рішення по програмах («Комфортне місто», наприклад). За день до сесії не було жодних роздруківок депутатам». Словом, «розв’язали руки корупції», стверджує Каспрук і саркастично вимагає від депутатів селфі: «Я не побачив жодного селфі з вивезенням сміття!»

Висловилися обидва спікери і про подорожчання проїзду в міських маршрутках. Щоправда, так і не зрозуміло, коли вони були щирими: коли почергово виступали за підвищення цін, чи коли так само почергово виступали проти. Зате звинуватили одне одного у змові з перевізниками.

Продан запевнив, що місто готове і до початку навчального року, і до опалювального сезону. Каспрук же заявив: «У нас будуть проблеми з входженням в опалювальний сезон, з прибиранням снігу – більші, ніж були раніше».

Продан логічно зауважує, що коли грошей є мало, їх треба вкладати розумно: спочатку робити дороги, а тоді вже закуповувати транспорт, який тими дорогами їздитиме. Каспрук же заявляє, що «знищуються комунальні підприємства».

Розшифровка цих двох прес-конференцій зайняла би цілу газету. Та навряд чи нашим читачам цікаві взаємні звинувачення «лідерів» громади. Єдине, з чим можна безумовно погодитися – так це з зауваженням Олексія Каспрука про те, що «мєсто сідєнія опрєдєляєт точку зрєнія». Прикро лише, що в результаті сьогоднішніх вправлянь брифінгуючих у дотепності і дистанційному дошкулянні одне одному знову постраждають місто і містяни, до яких «лідери» так апелюють на своїх полум’яних прес-конференціях.

Маріанна АНТОНЮК, “Версії”

Запис Чернівці: владна війна триває. Тепер заочно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Минулої п’ятниці, 4 травня, відбувся традиційний щорічний звіт міського голови Олексія Каспрука перед громадою Чернівців. Йшлося про роботу в 2017 році та про плани на майбутнє. 

У дворику Ратуші не було де яблуку впасти. Місця були зайняті чиновниками, журналістами, депутатами. Чернівчани,  сподіваюсь, дивилися відеозвіт в онлайні.  Зрештою, так зручніше, хіба що запитання поставити неможливо.

Міський голова наголосив, що хоче звірити з містянами вектор руху. Серед головних цілей,  визначених проектом Інтегрованої концепції розвитку Чернівців-2030 та вишукано надрукованих на глянці «Планувальної газети», за № 6 (!) значилися дороги. Та мер розпочав саме з них.

Невеличкий відступ: чому цілі, а не мета? Мабуть, тому, що розроблялася Концепція  у рамках німецько-швейцарсько-української співпраці.  До слова, у проекті, крім Чернівців, беруть участь ще Вінниця, Житомир і Полтава.

Отже,Чернівці, за словами мера, чи не єдине місто в Україні, де заасфальтовано лише 200 з 550 доріг, ще 50 викладено бруківкою й 80 гравійних. Решта 220 доріг – узагалі грунтові.  

Торік на їхній ремонт з міського бюджету витратили 75 млн грн, а нинішнього року в бюджет заклали  вже 86 млн.  Капітального ремонту потребує вул. Руська, та зроблять його після того, як поміняють  водо- та каналізаційні труби, адже втрати води сягають понад 60%. Про її якість я вже мовчу…  А із заміною труб в нас – дуже велика проблема, бо водогони й каналізація лежать на глибині 5-6 метрів і якщо на таку глибину зняти грунт, це може спричинити зсуви й руйнування будівель на цій вулиці.  Одне слово, проблем – купа та всі вони виникли, на переконання Каспрука, ще не за його каденції. Слухати ж Олексія Павловича, треба визнати, було цікаво. Та й відповіді його на «незручні» запитання були досить кмітливі. Отже, коли б я не жила в Чернівцях, була би вражена компетентністю міського голови й тим, як у нас невдовзі все буде добре.

Натомість зміст «Планувальної газети», яку роздавали присутнім, залишав, щонайменше, подив. Читаємо:  «Ціль І: Інноваційне місто культури і традицій». Серед вибраних пріоритетних проектів і заходів – створення муніципальної культурної/фестивальної агенції (позиціонування Чернівців як міжнародної локації для проведення різноманітних заходів).  Як на мене, чернівчани стикаються  зі значно більшими проблемами і потребами у своєму повсякденному житті. Та, мабуть, згори видніше. Хоча на думку відомого художника Тараса Полатайка, саме охорона культурної спадщини у нас суттєво шкутильгає: щотижня нищиться чергова архітектурна пам’ятка.  

Зрештою, й стосовно «Цілі ІІ: Місто туризму і торгівлі» теж виникають запитання. Якими шляхами й потягами діставатимуться до Чернівців туристи, коли вже навіть поїзд до Києва відмінили? Та й у самих Чернівцях проблему перевезень ще тільки збираються вирішувати. Хоча тішить, що очільники міста нарешті зрозуміли: комунальний транспорт значно надійніший за приватний.  Принаймні, у нас в Україні.         

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Як би я не жила в цьому місті… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міський голова Дніпра Борис Філатов звільнив свою заступницю Світлану Єпіфанцеву за згодою сторін. Вона написала у соціальній мережі “Фейс­бук” про закриття кінотеатру через дубляжі фільмів українською мовою.

“Отправила мужа в “Мост-сити” лампочки купить, — пише Єпіфанцева. — Вернулся с новостью “Мася, наш любимый кинотеатр закрыли”. Российские фильмы запретили, а остальные надо смотреть на украинском языке. Люди перестали ходить. Благодаря вятровичам все, кто душой любит Украину, сегодня в стороне от кино, театров или других культурных мероприятий. А это большая часть города”.

Після зауваження користувачів мережі Єпіфанцева видалила допис. Але міський голова повідомив про її звільнення. “Чиновник має висловлювати такі свої думки на кухні, а не публічно”, — пояснив Філатов.

Єпіфанцева була звільнена з дотриманням процедури закону. Тому звертатися до суду в неї нема підстав. Кожен, хто заступає на державну службу, повинен дотримуватись кодексу держслужбовця, — каже засновник мовної організації “И так поймут!” —  Роман Матис. — Фактично, це прояв ксенофобії та висловлення неповаги до державної мовної політики. Мер був правий, звинувативши Єпіфанцеву в неетичній поведінці. Якби взяла слова ­назад, могла б залишитися. Мовляв, вирвалося. А тепер — нехай іде. Як громадянин вважаю, що вона не має більше права обіймати державні посади.

Раніше Світлана Єпіфанцева писала, що навчалася разом із Борисом Філатовим у школі №73 в Дніпрі, а потім — на історичному факультеті в тамтешньому університеті. Вона є власницею “Парк-готелю”, який офіційно оформлений на її батьків. Іще виконує обов’язки віце-президента промислової корпорації ЮТМІС.

Заступником міського голови Єпіфанцева стала два роки тому. Вже на цій посаді писала схвальні коментарі на адресу Московського патріархату, співчувала загибелі бойовика ДНР “Мотороли”. У серпні 2017-го отримала догану від мера за те, що у лайливій формі захищала колишнього нардепа від Партії регіонів Ірину Бережну — авторку антиукраїнських заяв.

У кінотеатрі “Міст-сіті” пояснили, що заклад закритий через реконструкцію приміщення.

Запис Міський голова Дніпра Борис Філатов звільнив свою заступницю Світлану Єпіфанцеву за зневагу до української мови спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«…Життя – страшна корида:
на сотню мінотаврів – один тореадор»
(Ліна КОСТЕНКО)

Громада і влада, журналісти і влада… Попри логічну потребу співпраці, єдності в поступі до однієї мети, «спільних зусиль» (Viribus unitis), декларованих на чернівецькій ратуші, – найчастіше маємо протистояння, боротьбу, бій… Бій тореадора з биком, де червоною ганчіркою стають або вартість проїзду в маршрутці, або тарифи на воду, або ремонт однієї окремо взятої вулиці – та будь-що, здатне знервувати. Бика, тореадора, публіку – неважливо, бо наші ролі міняються, ми можемо бути на трибунах або на арені, але всі разом – в одній кориді. І вона стане видовищем, та не додасть хліба…

«Тореро, не присвячуй бій урядовій ложі…», – порадила одна відома поетеса. Та ця стаття – виняток. Я йшла «на двобій» із мером, як красень-улюбленець публіки тореадор! Чим завершила його – читайте далі.

Коли мені було шість років, хтось запитав мене, на кого я хочу вчитися в майбутньому і яку професію для себе обрати. Я відповіла просто: «Для початку стану мером, а там далі видно буде». Після того, як я провела один день з міським головою Чернівців Олексієм Павловичем КАСПРУКОМ, було таке відчуття, ніби я два дні поспіль копала картоплю під палючим сонцем: виснажена і голодна. Бути мером – явно не моє…

Приймальня
Ранок понеділка. Місто вже гудить і дихає на повні груди. Сидячи навпроти Чернівецької міської ради і нотуючи у свій незмінний червоний блокнот, я чекала на радника мера Степана. Після моїх судомних «А як?», «Що?», «Чому?», він повiв мене до приймальні, де ввiв у курс справ і попросив почекати, адже на 9.00 там уже зібралася чималенька кількість людей.
У приймальні встигла перемовитися кількома фразами з директором бібліотеки ім. А. Добрянського Лесею Щербанюк, яка прийшла до Олексія Павловича у справі видання нової книги, присвяченої Чернівцям. У кожного відвідувача – своя важлива справа, проблеми, пропозиції…
«А що там у кабінеті робиться?» – із цікавістю запитую, намагаючись витягнути шию і зазирнути всередину, поки в черговий раз зачиняться двері. Степан розповів, що в мера відпрацьований графік роботи. До 9-ї години ранку перевіряє стан справ на об’єктах, де ведуться ремонтно-будівельні роботи, зокрема й на багатостраждальній вулиці Б. Хмельницького (наприкінці робочого дня я дізналася, що такі відвідини – циклічні, тобто ними «світловий день» міського голови починається і ними ж закінчується). Потім міський голова повертається до Ратуші, аналізує та підписує фінансові документи, заслуховує звіти про виконання своїх доручень, приймає відвідувачів. А далі – за планом на день – робочі наради, урочисті акції і зустрічі-зустрічі з людьми, до пізнього вечора. У кожній справі треба вислухати, розібратися, прийняти рішення, дати доручення, допомогти. Коли вже смеркнеться, мер повертається до кабінету й працює з документами, яких за день назбируються товстенні стоси. Нерідко – до опівночі…

Кабінет міського голови
Нарешті «прорвалася» до самого кабінету: невеличкий, із двома столами: перший – круглий, для нарад, за другим працює мер. Стіл буквально ломився від великої кількості паперів і папок з наліпкою «На підпис».
– Олексію Павловичу, у відпустці були? – запитую, на що мер віджартувався: «Так, на кілька днів, сина підлікувати, але з нашими сучасними засобами зв’язку це важко було назвати відпочинком».
Далі пішли дзвінки і візити: керівники підприємств, будівельники, митці, громадські активісти, депутати, військові – у всіх справи нагальні, проблеми болючі, пропозиції цікаві. Олексій Каспрук проблеми вислуховує зважено, на цікаві ідеї реагує миттєво. А є такі, які даються тяжко, з болем. Один із таких дзвінків не міг залишити байдужим. Олексій Павлович телефонував волонтерам, які їхали за Настею Горбачовою, цікавився, чи немає проблем, в чому потрібна допомога. Боляче, що ця відважна дівчина не повернулася додому живою. Настя – розвідниця, боєць, рятувала життя іншим, не ховалася за спини чоловіків, завжди була попереду. Після цього дзвінка стало страшно. «Найтяжче – це очікування новин з фронту. Там, де зараз тисячі чернівчан. Благаю лише одного, аби усі повернулися живими. Це найголовнiше», – каже мер.

За день до міського голови може прийти чоловік п’ятдесят. «Неможливо всім допомогти. Такі реалії. Люди приходять з надією, а доводиться відмовляти. Особливо, коли просять допомоги з житлом. Поліпшення житлових умов потребують сотні родин – багатодітні, інваліди, чорнобильці, афганці, військові. А місто за рік може отримати від забудовників лише з десяток квартир, – говорить Олексій Каспрук. – Тут важливо не піддатися емоціям. Разом шукати вихід із ситуації, коли справді «горить».
Цього дня я збагнула для себе, наскільки важлива швидкість і цінування кожної хвилини в роботі мера. Адже я не ходила із зали до зали, з кабінету до кабінету, з будівлі на вулицю, а бігала, різко завертаючи в лабіринти коридорів, аби встигнути помітити, куди зайде Олексій Павлович. Як добре, що в дитинстві я встигла погратися у «квача», адже саме це подарувало мені швидку реакцію…

Конференц-зал
Цього разу я могла просто йти на звук: у залі конференцій зібралася велика кількість народу. Кожний голосно говорив. Дехто кричав. Виокремити з усього потоку звуку я змогла лише одне слово: «Буковина-Інвест-Буд!». А справа полягала в наступному: якийсь час тому будівельна компанія «Буковина-Інвест-Буд», придбавши в міста на аукціоні земельну ділянку, розпочала будівництво багатоповерхівки на проспекті Незалежності. Для будівництва зібрали кошти в інвесторів – майбутніх мешканців нових квартир. Але щось не склалося, будівництво застрягло, а «щасливчики», які встигли вкластися у нові квартири, втомилися чекати омріяного житла. Люди вимагають, щоби мерія відібрала недобудову у «Буковина-Інвест-Буд» і передала іншій фірмі – “Чернівціжитлобуд».
Усі налякані і знервовані. Ніхто не хоче чути, що міська влада не має повноважень вилучити в когось приватне майно. Мер змушений виконувати роль арбітра й шукати вихід, як захистити ошуканих людей, що віддали останні заощадження на житло, а квартир так і не отримали, які застосувати важелі впливу до забудовників, забезпечити контроль, щоби багатоповерхівка була-таки добудована. Компроміс було знайдено. Але, слухаючи все це, усвідомлюєш просту річ: в інших країнах у такій ситуації люди йдуть до суду, а у нас – до влади. Мабуть, закони в нас не працюють, машина десь дає збій – і цю ситуацію треба міняти, щоб права кожної людини були по-справжньому захищені. Без цього в Україні щастя не буде.

В дорозі
– Ви, мабуть, пообідати не встигли… Розумію. Але «шеф» уже звик до такого графіка» – привітав мене водій мера, поки я застрибала до авта. «Та мене відпустили. Але я не встигла. Виникли якісь важливі обставини. Треба кудись їхати. От я й повернулася», – відповідаю. «Та в нас постійно важливі обставини. Так і живемо. Це ще нормально. А от коли вночі раптово на Київ треба їхати, або десь якась аварія …» – сміється водій.
Вирушили ми у дитсадок №30 на Бульварі Героїв Сталінграда, де зараз добудовують іще один поверх, міняють систему опалення. Мер дізнається про всі подробиці у працівників дитсадка, будівельників, батьків. Говорять про аварійні сходи, стару огорожу. З усіх питаннях приймаються рішення, називаються строки виконання робіт. Все конкретно, зрозуміло.
Олексія Каспрука цікавить якість матеріалів, що використовуються, дотримання вимог енергоефективності. Розповідає, що місто отримає 9 мільйонів євро на поліпшення умов у дитсадках, школах, лікувальних закладах. За ці кошти будуть міняти системи опалення, вікна, вентиляцію, освітлення, утеплювати фасади й покрівлі, встановлювати лічильники. В результаті дітям у дитсадках та школах має бути тепліше, світліше.
Заїжджаємо ще у дві школи: в одній будують нову котельню, в другій – облаштовують подвір’я. Дивує, що ніхто про візит мера не попереджає, все в робочому порядку, по-діловому.
Поки їдемо від дитсадка до школи, я нахабно витягую шию до переднього сидіння: «Олексій Палич, а хто сьогодні зранку встиг першим потрапити до Вашого кабінету?». За словами мера, першою була зустріч із представниками Державіаслужби. Йшлося про розвиток аеропорту й можливість включення Чернівців у систему «Відкрите небо». Це дозволить залучити на чернівецький ринок авіаперевезень бюджетні компанії, зробити авіасполучення доступним для чернівчан. Олексій Каспрук рішуче налаштований зберегти для Чернівців аеропорт, хоча визнає, що завдання у цей скрутний час для міста є непростим.
Ще один момент, який цікавив мене і за яким я пильно й надалі стежитиму: це «плоди» громадського форуму, який нещодавно відбувся у Чернівцях за підтримки німецьких колег. Там охочі висловили чимало цікавих ідей щодо покращення стану міста. Важливо знати, чи хтось звернув на них увагу, як збираються реалізовувати їх. За словами мера, усі ідеї опрацьовані і внесені до загального плану, наразі розробляються терміни та механізми втілення кожної ідеї. Все це буде оприлюднене, до реалізації задумів залучать їхнії ініціаторів.
Знову в залі
О першій годині знову почався мій марафон коридорами. Мер зібрав представників обленерго та водоканалу. Питання стосувалося зменшення енерговитрат. Під час переговорів була виголошена велика кількість статистики. «Добрих стосунків» із математикою в мене ніколи не було. Але найголовніші сумні реалії зрозумілі без будь-яких процентних співвідношень. Перша причина – доісторична система водопостачання, неощадна та енергозатратна. Друга причина – тариф на воду не покриває понаднормові витрати і змінюється він не так часто, як зростає ціна на електроенергію. Скажімо, ціна електроенергії для водоканалу за рік зросла майже на 40%, а тариф на воду – лише на 7%. Міський голова вважає, що шлях підвищення тарифів на воду є хибним, треба навпаки знижувати собівартість послуг водоканалу шляхом ліквідації понаднормових втрат через модернізацію системи водопостачання. Саме для цього місто й залучає кредит німецького банку та грант від німецького уряду. За ці кошти модернізують обладнання, замінять мережі. На виконання цих заходів треба 2-3 роки. А поки що громада має підтримати комунальне підприємство, від роботи якого залежить життєдіяльність міста. Тож вирішено просити міську раду надати водоканалу фінансову допомогу з бюджету для покращення розрахунків за електроенергію. Розмір цієї допомоги та заходи, які ще можна вжити на водоканалі для зменшення боргів до кінця цього року, розгляне Наглядова рада підприємства. Вже разом водоканал і Наглядова рада донесуть свої позиції до депутатів. Енергетики своєю чергою міського голову почули, цифри проаналізували, пообіцяли до сесії водоканал від енергопостачання не відключати.

Ліричний відступ про неліричне…
…Чернівці – місто молодих, де є багато навчальних закладів. У таких складних і, здавалося б, безвихідних ситуаціях іноді так бракує в управлінських колах молодих людей з креативним підходом до вирішення кризових ситуацій, із власним поглядом на ситуацію і способи вирішення. Та я слідкую за тим, як багато молодих і талановитих їде геть, шукаючи хорошої долі там, «де стопудово краще». А вони такими доречними були б тут, саме в такі моменти.
На кадровий голод скаржиться і міський голова. «Молодого креативу в муніципальному управлінні катастрофічно не вистачає. Сподіваюся, що децентралізація влади і збільшення реальних повноважень у органів місцевого самоврядування приверне увагу молоді до цієї сфери. Намагаємося залучати молодь до втілення у місті цікавих проектів на громадських засадах. Приємно, коли такі проекти вдаються і подобаються чернівчанам», – додає Олексій Каспрук.
Після невеличкої перерви і таких роздумів ми, як завжди швидко, побігли до авто. Цього разу я навіть майже не захекалася! Під час поїздки Олексій Павлович знайомився з пунктами, де в рамках транскордонного проекту безпеки руху в Чернівцях установили 30 відеокамер. Це буде сучасна система відеоспостереження перехресть, що дозволить підняти рівень безпеки дорожнього руху і посилити громадську безпеку в Чернівцях. Інформаційну систему безпеки дорожнього руху встановлено за гроші Євросоюзу і через кілька днів вона запрацює.

Серед мистецтва й злободенного
Коли помітила, що ми виїхали на бездоріжжя, а за вікном пролітають високі стовбури дерев, я все ж таки вирішила запитати, куди ми їдемо. На що мер спокійно відповів: «Як – куди? Ми їдемо до лісу. Ми веземо журналіста, який пише про мене статтю, до лісу». На щастя, моє почуття гумору цього разу мене не підвело і я не стала з криком вириватися з авта.

Далі з’ясувалося, що ми приїхали до відпочинкового комплексу «Орлине гніздо» на горі Цецино. Там відкривався Міжнародний пленер художньої кераміки, кінцевий результат якого у вигляді готових виробів до Дня Незалежності має бути презентований у Чернівцях у галереї «SweetArt». Поки Олексій Павлович спілкувався з журналістами, зір мій був прикутий до маленького ставка, де плавали на сорокаградусному пеклі білі лебеді. Але це вже тема для зовсім іншої статті…
Дорогою назад я поцікавилася ідеєю створення так званої «Картки чернівчанина». Така європейська система набуває все більшої популярності в Україні і в деяких містах уже запроваджена. Така іменна картка спрощує процес оплати в режимі онлайн послуг мобільного зв’язку, Інтернету, комунальних послуг. Вона може застосовуватися для отримання різних довідок, для запису на прийом до керівників органів місцевого самоврядування, підписання електронних звернень, для оплати проїзду в громадському транспорті. Як сказав Олексій Павлович, це зручно й для батьків, оскільки, збираючи дитину до школи, вони можуть просто перекинути гроші на картку, розрахуватися якою можна буде лише у шкільній їдальні, а не в сумнівному кафе з чіпсами. Деякі банки, за його словами, вже погодилися на таку ідею, тож проект має великі шанси на реалізацію.

Робота зі службами та комісіями
Коли ми повернулися до ратуші, я ледь виповзла з авто і пошкандибала всередину: єдина річ, яку хочеться робити за такої шаленої спеки – це купатися у фонтані на Центральній площі, на який я з лихою заздрістю встигла покоситися.
…Чи можна звикнути до такого ритму – чи це талант? Не знаю, не знаю…
Після чергових зустрічей у кабінеті мер проводить апаратну нараду, на якій звітують керівники департаментів і управлінь. Уважно аналізують, чому повільно просувається оформлення субсидій, адже сьогодні це єдина компенсація малозабезпеченим громадянам, які неспроможні оплачувати в повному обсязі комунальні послуги. З 25 тисяч чернівчан, які мають право на субсидії, їх оформили лише 9 тисяч. Може, людей відлякує процес оформлення субсидії? Хоча його максимально спростили, збільшили штат працівників в управлінях соцзахисту, купили додаткову техніку, залучили волонтерів до роз’яснень людям. Це питання кожен день на контролі у мера.
Крім того, він незадоволений роботою житлово-комунального господарства: демонструє фото засмічених вулиць, сухих дерев у центрі міста, брудних фонтанів. Обіцяє влаштовувати комунальникам несподівані рейди-перевірки…
Варто було б і нам замислитися. Ми можемо критикувати роботу прибиральників і говорити про засміченість міста, та щоби стало чистіше і потреби у прибиранні було менше, нам варто докласти зовсім трохи зусиль. Наприклад… не смітити.
Говорили і про мобілізацію. Із гірким сарказмом згадали про тих, хто ховається за кордоном і вже притягнутий до відповідальності. Серед них є й представники влади, які мали би першими проявити ентузіазм і показати приклад. Але моралізувати немає сенсу.
Багато років ми жили в політичному, соціальному анабіозі, а щойно вийшли з нього – захотіли все і одразу, не докладаючи до цього багатьох зусиль. А зусилля потрібні: змінюватися ми можемо лише разом – люди і влада.

Вечір: прес-конференція і знову вулиця Б.Хмельницького
Наступною за планом була прес-конференція, яку мер проводить щопонеділка. Олексій Павлович відзвітував про виконану за минулий тиждень роботу, журналісти мляво ставили якісь дивні запитання… Одне слово, спека…
Увечері мала відбутися зустріч мера з мешканцями вулиці Б. Хмельницького, які близько чотирьох років чекали, коли, нарешті, й на їхній вулиці – у прямому сенсі цього слова – буде свято. Те, що я побачила, «святом», звісно, назвати не можна. Дорогу мають вже асфальтувати, але щоразу цей процес відкладають через нові і нові недоліки в інженерних мережах. То труба не так покладена, то не так засипана. Виконавець цих робіт усувати недоліки не відмовляється, а от пояснити, чому так погано виконав роботи, не може. Мер і чиновники терпляче вислуховують зауваження і пропозиції мешканців, спільно шукають шляхи вирішення проблеми. Вражає, як добре мешканці обізнані з технологією проведення робіт на вулиці. Якоїсь миті здається, що і мер, і мешканці один одного знають вже роки і сперечаються, сваряться, миряться як близькі люди в єдиній родині. Розумієш, що ці люди об’єднані однією справою, одним бажанням – зробити нарешті цю вулицю, зробити її гарно, для себе, для гостей міста. І тому в них це обов’язково вийде.

Переусвідомлення ролей у кориді життя
Є така абсурдна річ у нашій спільноті: хто б не прийшов до влади, ми все одно будемо незадоволені – або всі, або половина. Ми завжди будемо порівнювати, зважувати, робити висновки і якогось моменту починати не любити.
Щоранку ми прокидаємося, вмикаємо світло, спалюємо газ, використовуємо воду, їдемо у громадському транспорті, гуляємо містом. Ми не думаємо, звідки у нас усе це береться і як працює уся ця система, хто нею керує і за нею слідкує. Ми згадуємо про це лише тоді, коли в нас вимикають світло, газ чи воду, коли зупиняється транспорт. А за цим усім – сотні людей, працю яких має скоординувати одна людина – мер міста.
Мої пригоди у ролі «Тієї, що бігає за мером і записує» тривали лише один день. Але я приїхала додому змучена і з безліччю думок у голові. А Олексій Павлович залишився –вчитуватися в листи тих, хто потребує допомоги, в кого є проблеми. Країні, місту, усім нам важко. Проблем безліч, питань інколи більше, ніж відповідей. Міський голова повинен ці відповіді знайти, бути готовим щохвилини приймати непрості рішення. Та найбільше зачепило, що у цій ситуації Олексій Каспрук не говорить про Чернівці із надривним драматизмом, не називає їх банально «маленьким Парижем», він говорить про місто та його проблеми чесно…
Я знову думала про логічну необхідність співпраці, про «Viribus unitis», і про те, що не завжди уявна для нас роль тореадорів є справді такою. Найчастіше ми – вируюча публіка, в кращому випадку. У гіршому – бики, що кидаються на дражливу червону ганчірку в руках тореадора. На зміну чи незмінність вартості проїзду в маршрутці (залежно від того, пасажири ми чи перевізники), або тарифів на воду, або на тривалий ремонт вулиць чи його відсутність – та на будь-що, здатне знервувати. Навіть на засміченість міста, яку самі ж і створюємо…
Якщо хтось матиме бажання подискутувати на тему, чи складна професія мера, я охоче прийму виклик і доведу, що це робота титанічна. На мера не вчать у школах, коледжах та університетах. Мер повинен думати головою, відчувати серцем, не втомлюватися від справ і людей, за все і всіх відповідати – за друзів та за опонентів, знаходити вірні та гнучкі рішення, розумітися у багатьох сферах. Тут потрібні талант і характер, особливе чуття та інтуїція, знання психології людини, любов до міста і людей. Навчити цього може лише одне – життя.
Ліна ТОМУЛЕЦЬ, «Версії»

Запис Бути мером – без пафосу й надривного драматизму спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький міський голова Олексій Каспрук відвідав  міста-побратими  Чернівців – Клагенфурт і Вольфсберг.  Про результати  своєї поїздки мер Каспрук  розповів сьогодні на брифінгу журналістам. Хоча йшлося не тільки про це. Журналісти цікавились також долею приміщення на вул. Героїв Майдану,4, яке вже майже 3 місяці пустує,  проблемами «Калинки,  ремонтом злітно-посадкової смуги аеропорту, проміжними виборами до Чернівецької міськради, які мали б відбутися 3 серпня 2014 року та багатьма іншими питаннями.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис Мер Каспрук розповів журналістам за що і навіщо їздив до Австрії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Після трьох років «безголової» Чернівецької міської ради, сесію уперше вів міський голова. Олексій Каспрук, який переміг на виборах 25 травня, на сесії Чернівецької міської ради склав присягу міського голови. Привітати новоспеченого мера прибув екс-мер, нардеп Микола Федорук, який передав Каспруку «ланцюг бургомістра».

Перша сесія під головуванням міського голови виявилася плідною. Депутати затвердили перелік парків і скверів м. Чернівці, Правила утримання домашніх тварин, погодили інвестиційну програму МКП «Чернівцітеплокомуненерго», а також розглянули низку земельних питань. Народні обранці своїм рішенням приєднали комунальне підприємство «Містобуд» до МТК «Калинівський ринок», мотивуючи це необхідністю збереження майна збиткового підприємства. Нагадаємо, що КП «Містобуд» до 2011 року очолював новообраний мер Олексій Каспрук, який після свого звільнення неодноразово заявляв, що тодішня регіоналівська влада міста довела підприємство до банкрутства. Крім того, депутати затвердили склад наглядової ради МТК «Калинівський ринок» у кількості 7 осіб.

Легким натиском кнопок депутати припинили депутатські повноваження екс-секретаря Чернівецької міськради Віталія Михайлішина, адже раніше він сам просив про це. СамогоМихайлішина в сесійній залі не було, тож 36 депутатських голосів зробили екс-секретаря, депутата й кандидата в мери просто чернівчанином…

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис Новообраний мер Чернівців склав присягу й узявся до роботи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це, на жаль, особистий вибір нашого «гаранта». Або він розвертається вбік від Європи, у зворотньому напрямку, – і тоді питання в’язнів йому вирішувати не треба, але загрози для себе, коли він опиниться сам-на-сам із Путіним, Янукович вже усвідомив. Або ж Янукович визначається на користь підписання угоди про асоціацію з ЄС, – і тоді йому треба йти на компроміс щодо Тимошенко. Я не виключаю також, що Банкова може максимально, наскільки можливо, відтягувати це рішення, водночас затягуючи вирішення й інших питань: вибори в «проблемних округах», вибори в Києві, закон про прокуратуру тощо. А потім все-таки відпускає Тимошенко – і це рішення радикально змінює атмосферу в стосунках з ЄС, переважуючи всі інші негативи. От така «візантійщина».

Чи вдалося Януковичу ув’язненням і цілеспрямованими спробами приниження Тимошенко досягти своїх цілей? Він задовольнив свої почуття реваншу, помсти і жаху 2004 року, він, безумовно, ускладнив комунікацію Тимошенко в політичному полі України і зменшив (але так і не подолав) свої фобії. Та не виключив Тимошенко з політичного життя.
Згідно з даними Центру Разумкова (квітень 2013 р.), вважають її лідером опозиції 31,6% опитаних (на другому місці Яценюк – 22,9%, на третьому Кличко – 8,9%). Попри всі проблеми, об’єктивні і суб’єктивні, і всілякі спроби Банкової перешкодити об’єднанню «Батьківщини» і «Фронту змін», воно відбулося, Тимошенко і Яценюк зробили висновки і змогли переступити через трагічні незгоди 2010 р.

Історія дає чимало прикладів, коли політв’язні виходили на волю сильнішими, мудрішими, роблячи акцент на моральну перевагу, ненасильницький спротив – і це приносило перемогу. Водночас ми бачимо, що нинішні лідери опозиції поки не домовилися про висунення єдиного кандидата в першому турі, говорячи про своєрідний «праймеріз» у першому турі. Про це говорить і Тимошенко. Така стратегія має свої плюси і мінуси. Ми маємо усвідомити, що Банкова зробить все для того, щоб зіграти на амбіціях лідерів, пересварити їхніх прихильників.

Тому, в будь-якому випадку, всім силам опозиції треба зробити висновки з недавніх виборів мера у Василькові, де опозиція була просто зобов’язана не тільки перемогти, а й захистити перемогу:
– Опозиції потрібні історії успіху, вона має довести змогу перемагати (персональне голосування – приклад такого успіху, Васильків – приклад невдачі);
– Подолання апатії виборців і їхня максимальна мобілізація;
– А для цього – потрібно показати, що опозиція принципова інша від чинної влади, моральна й відповідальна;
– І нарешті, здатність забезпечити спільний захист результатів. 2004 рік довів, що це можливе. З нинішнім режимом це буде складніше.

Але можливе, якщо вдасться створити широкий громадський рух спротиву режиму, в якому знайдеться місце не тільки політикам, а й представникам громадянського суспільства. Тимошенко і Луценко говорили про це напередодні виборів 2012 р. Повністю використати цей шанс тоді не вдалося. Але це конче потрібно.

Олексій ГАРАНЬ, історик-міжнародник, політолог, політконсультант («Українська правда»)

Запис Два роки ув’язнення Тимошенко: наслідки для режиму, опозиції і країни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проте, щоби під час голосування було прийнято позитивне рішення, опозиції під час голосування доведеться домовлятись з «регіоналами», пропонувати компроміс…

Микола Федорук порадив своїм опонентам не розслаблятися

– Якщо я скажу, що балотуватимусь на мера, то Верховна Рада точно не проголосує – я вам гарантую, – напівжартома «відбивався» Микола Трохимович від запитань журналістів, чи висуватиме він свою кандидатуру на можливих виборах. – Моя сатисфакція відбулася 28 жовтня… З точки зору моралі…

Згадав Микола Трохимович і чернівецьких депутатів. «Щодо виборів депутатів міської ради, то це окрема процедура, – заявив він. – Але нехай не розслабляються, якщо вибори мера відбудуться 2 червня, то незабаром будуть переобирати і депутатів.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Вибори мера можуть відбутись 2 червня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– До виборів міського голови мене не допустять – відкриють кримінальну справу. А коли її закриють, буде вже пізно, вибори пройдуть. Так вчинили з лівадійським головою, та й не тільки з ним, – наголосив Микола ФЕДОРУК на прес-конференції, яка відбулася після мітингу на Центральній площі. Міський голова зауважив також, що «йдеться не про його амбіції, які він уже задовільнив, а про те, як житиме чернівецька громада».

Із Звернення М. Федорука до громади

«…вичерпавши всі правові шляхи впливу на депутатів, які ігнорують законодавство, підтримую ініціативу громади про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень Чернівецької міської ради VІ скликання. Буду звертатися до Верховної Ради з проханням прийняти таке рішення і дати можливість чернівецькій громаді власними силами поставити крапку у цьому конфлікті».

31 березня, 10.00-13.00

Чернівецька міська рада достроково припинила повноваження Чернівецького міського голови Миколи Федорука. Вона вирішила також, що повноваження міського голови тимчасово здійснюватиме секретар міськради Віталій Михайлішин.

Було також створено комісію для здійснення організаційних та інших заходів, пов’язаних із припиненням повноважень голови у складі депутатів Чернівецької міської ради Олексія Редька (голова комісії), Ірини Зрибнєвої та Василя Ткача.

Ініціативна група «Захистимо Чернівці» надіслала Відкрите звернення Президенту України В. Януковичу. У ньому, зокрема, говориться: «Просимо Президента підтримати вимогу чернівчан до ВР про дострокове припинення повноважень Чернівецької міської ради VІ скликання та, як Почесного голову Партії регіонів, дати належну оцінку позиції, діям Чернівецької обласної та міської партійних організацій, які завдали нищівного удару іміджу та авторитету цієї політичної сили у Чернівцях. У разі ігнорування вимог громади Чернівців, залишаємо за собою право розпочати загальноміську акцію протесту, припинити участь у будь-яких заходах обласної виконавчої влади та розпочати публічну обструкцію дій усіх партій, представники яких у Чернівецькій міській раді діють всупереч волі більшості мешканців толерантного і демократичного міста Чернівці!»

«Підприємці МТК «Калинівський ринок» та ТВК «Добробут» не мають відношення до розповсюдженої в деяких засобах масової інформації заяви Асоціації малого та середнього бізнесу. – Таку Заяву отримали ЗМІ електронкою від Ради профспілки захисту підприємництва м. Чернівці за підписом голови Марії ФІЛІПЧУК та 15-ти членів ради. У Заяві говориться, що їх турбує те, що підприємців використовують для досягнення меркантильних цілей». Натомість Рада профспілок вимагає «проведення одночасних дострокових виборів депутатів міської ради та міського голови».

«Бізнес-інтереси партії влади поставили під сумнів існування самоврядування у Чернівцях» – так оцінила у своїй Заяві ситуацію Чернівецька обласна організація політичної партії «Фронт Змін». Далі повідомляється: «Сьогодні у Чернівцях Партія регіонів спільно зі своїми сателітами – кількома десятками депутатів від «Нашої України» та «Батьківщини» – вкрали вибір громади міста! Жодних законних підстав для дострокового припинення повноважень міського голови у Чернівцях немає!

Ми не допустимо, щоб міського голову, за якого проголосувала більшість виборців, підмінили маріонеткою з функціями «виконувача обов’язків».
Наша партія неодноразово попереджала, що на прикладі Чернівців влада відпрацьовує сценарій встановлення біля керма угодних їй осіб, нехтуючи волевиявленням мешканців міста. Вочевидь, «ляльководи» зі столиці помиляються: Ми не дамо вкрасти місто! Ми захистимо вибір чернівчан!»

Депутати від фракції Всеукраїнського об’єднання «Свобода» у міськраді розірвали свої бюлетені у присутності журналістів, припинивши будь-які інсинуації стосовно позиції «Свободи» з цього питання, – повідомила Прес-служба Чернівецької обласної організації ВО «Свобода». Вона заявила також про те, що діяльність «вічно живого» Миколи Трохимовича та його
«тимурівської» команди за всі 17 років викликає чимало питань, в тому числі і тих, які вже поставлені стосовно роботи і Калинівського ринку, і аеропорту, й інших комунальних підприємств». Але «не для того зараз проявляють депутати таку піонерську активність, щоби допомогти громаді краще жити, і щоби чернівчани отримали, нарешті, контроль над фінансовими потоками міста». Насамкінець свободівці роблять висновок, що «контроль над фінансовими потоками забирають у міста та міського голови, щоби віддати його Партії Регіонів. Яка з цього користь для громади може вийти, ми вже бачимо в масштабах цілої країни. Зашморг затягується все тугіше, навіть останньої ілюзії гілок влади більше не існує, а зубожіння народу перейшло всі межі, українська нація в чергове опинилася на межі вимирання».

1 квітня

– Найважливіше – відновити роботу міста. Задля громади, задля держави, – заявив перший заступник голови облдержадміністрації Георгій ГАЛИЦЬ на зустрічі з керівниками структурних підрозділів облдержадміністрації та міської ради, які опікуються соціальною сферою. Інформацію про це розповсюдила прес-служба ОДА. «Тільки у разі злагодженої роботи всіх служб, в основі якої – спільна мета та взаєморозуміння, ми досягнемо необхідного результату», – наголосив п. Галиць під час робочої наради. Він також поообіцяв, що «на перехідному етапі крайова виконавча влада підкладатиме своє плече, сприятиме відновленню належного робочого процесу в міській раді». Він повідомив, що днями в місто надійдуть серйозні фінансові інвестиції на розвиток комунального господарства, в тому числі і з держбюджету. Відтак очільник пообіцяв, що «Жодних переслідувань керівників, які ще вчора змушені були під тиском брати участь в організованих акціях на підтримку колишнього мера, не буде. Люди мають відчути захист з боку влади і спокійно працювати».

– Місцеве самоврядування під загрозою. У Чернівцях повинні відбутися одночасні вибори міського голови та депутатів міської ради. – Таку думку висловив міський голова Сум Геннадій МІНАЄВ, який ініціював з цього приводу Звернення до Президента України та попросив керівника АМУ стати координатором збору підписів під цим документом.

4 квітня, 15.00

«Прямого губернаторського правління в Чернівцях немає» – запевнив присутніх на «Годині журналіста» у міськраді в. о. голови Віталій МИХАЙЛІШИН. Він також наголосив, що не планує кадрових змін, але всіх заступників колишнього мера, які пішли у довгострокові відпустки, відкличе за виробничою необхідністю – нехай працюють або звільняють місце для інших.

4 квітня, 16.30

– У міській раді вже немає фракції ВО «Батьківщина», – сказав із сумом на прес-конференції в.о. голови обласної організації Іван МУНТЯНУ. – А таких депутатів, як пп Антоняк, Баскевич, Боднар,Вікнянський,Громадський, Гросу, Іванюк, Кишлярук, Савка, Ткачук, Червінський виключено з партії. Позбавлення партійності ще двох депутатів вирішуватиме Президія Політради партії.
Неважаючи на те, що голова фракції М. Кирилюк оприлюднив на сесії Заяву бюро міської організації партії «Батьківщина», – а воно одноголосно прийняло рішення про те, що фракція не братиме участі у голосуванні, – сталося так, як сталося. Чому? Саме з цим зараз і розбирається секретаріат партії, про що повідомив перший заступник голови, начальник департаменту ВО «Батьківщина» Тарас РОМАНЮК. Він також наголосив, що на депутатів чинився суттєвий тиск. Політик сказав про те, що опозиція ініціюватиме зміни до законодавства, бо відміна імперативного мандату позбавила впливу на тих, кого обирають. За словами київського гостя, нині «Батьківщині» важко достукатися до ЗМІ, щоби пояснити людям свою позицію. Та невдовзі, на переконання п. Романюка, цифри, себто суми у платіжках на газ, електрику, ціни на хліб і крупи тощо, відкриють очі громадянам.

…Нещасну долю України завжди творили зрадники.

5 квітня, 12.00 – 12.20

За словами Георгія ГАЛИЦЯ, першого заступника голови обласної державної адміністрації, його зустріч з журналістами спричинена контентом інформаційного поля регіону та України, різночитанням подій навколо Чернівецької міськради й участі в них облдержадміністрації
Як відзначив п. Галиць, до ОДА звернувся в.о. міського голови Михайлішин і тому вирішили допомоги в організації життєдіяльності міста. Тим паче, що до цього спонукав й аналіз соціально-економічного становища обласного центру.

Відповідальним же за роботу з міськрадою призначили заступника голови ОДА Василя Бурлаку.

«Місто Чернівці – банкрут», – заявив на брифінгу Г. Галиць. За його словами, сьогодні місто живе, образно кажучи, з коліс, на казначейських позичках. «Станом на 5 квітня на єдиному казначейському рахунку Чернівців було 743,2 тис. грн, – повідомив він. –А це – обсяг одноденних надходжень, які, скажімо, вчора склали 697,9 тис. грн. У бюджеті розвитку Чернівців – 40393 грн, в дорожньому фонді – 38 647 грн. Водночас, на депозитах лежить 6,8 млн. грн., які можна було б використати з користю для міста».

За словами Галиця, житлово-комунальне господарство міста покинуте напризволяще: борги водоканалу складають понад 32 млн. грн і зростають щомісяця на півтора мільйона. У зв’язку з цим уже днями мав закінчитись опалювальний сезон, бо попереднє керівництво не змогло вирішити питання з НАК «Нафтогаз України» про виділення лімітів на його продовження. Та, завдяки втручанню голови ОДА, проблему було вирішено. Крім цього, зазначив перший заступник голови крайової виконавчої влади, 90% всіх заборгованостей з виплати заробітної плати сформувались у Чернівцях: станом на 1 квітня у місті не виплачено 1,868 млн. грн заробітної плати із загальної суми боргу по області в 2,228 млн. грн.

«Тому обласна державна адміністрація прийняла рішення надати міській раді необхідну допомогу у вирішенні проблем в житлово-комунальному, дорожньому господарствах, ремонті дахів, під’їздів, ліфтів, – сказав очільник. – Таким чином наповнюватимемо реальним змістом гасло «Спільними зусиллями», яке дотепер було декларацією попереднього керівництва».

Водночас Георгій Галиць вважає «політично-емоційним вихлопом» проведення місцевого референдуму про припинення повноважень міської ради 6 скликання, спроби зорганізувати який ініціюють певні місцеві політики. Перший заступник при цьому посилається на рішення Конституційного суду, згідно з яким виключена можливість дострокового припинення повноважень місцевої ради шляхом проведення місцевого референдуму.

5 квітня

Жодна із статей Статуту АМУ «не містить завдань захисту міських голів у їх стосунках з відповідними радами. Про це йдеться у Листі депутатів міськради до президента та віце-президента з виконавчої роботи Асоціації міст України, який вони розповсюдили через елекронну пошту всім ЗМІ. Його автори вимагають «припинити цькування Чернівецької міськради, зняти із сайту Асоціації тенденційні й упереджені матеріали стосовно подій, що відбулися у Чернівцях…»

5 квітня, 16.30

– Громадяни держави не тільки мають право, а й повинні
контролювати владу. А коли бажання влади йдуть у розріз із бажаннями людей, такій владі треба сказати «Ні!», – так розпочав Олег БОТУШАНСЬКИЙ прес-конференцію ініціативної групи «Захистимо Чернівці». – Влада сьогодні тисне на тих, кому покликана служити. Саме тому ми й організовуємо референдум, право на який закріплене 5 статтею Конституції України.

Організатори прес-конференції повідомили також, що вони надіслали відповідні звернення до мерів міст-побратимів та послів Канади, Австрії, США тощо.
Юрист Ілона САРАФІНЧАН роз’яснила, що підписів однієї десятої частини виборців, тобто 18300 чернівчан, буде достатньо, щоби рішення референдуму вважалося таким, яке треба виконувати.

Міська акція «Спільними зусиллями захистимо Чернівці»

Шановні чернівчани! 42 депутати Чернівецької міської ради проігнорували наші вимоги і протиправно відправили у відставку мера Миколу Федорука. Таким кроком вони знехтували волею майже 65% виборців, які довірили Федоруку керувати нашим містом. Вони не спитали з цього приводу думки чернівчан, а діяли брутально і брехливо, перекресливши закон і мораль.

Якщо цих депутатів, керівників області з якихось причин не влаштовував мер Федорук, вони мали б провести місцевий референдум і йти на нові вибори зі своїм кандидатом у мери. А вже чернівчани вирішували б, хто з кандидатів гідний стояти у керма. Наше місто не потерпить політичних рейдерів, які протиправним шляхом узурпували владу в міській раді.

Ініціативна група «Захистимо Чернівці», яка об’єднує громадські організації та небайдужих чернівчан, закликає усіх мешканців міста, які люблять Чернівці і шанують свої права, закон та демократію, прийти 8 квітня о 17.30 на Театральну площу, 5 до Палацу культури і взяти участь у зборах громадян з питань проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень діючої Чернівецької міської ради VІ скликання.

Для реєстрації необхідно мати при собі паспорт.

Захистимо свій вибір і своє місто!

Запис Чернівці: Хроніка боїв останнього тижня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

42 депутати Чернівецької міської ради таємним голосуванням проголосували за дострокове припинення повноважень міського голови Миколи Трохимовича.

Вчора відбувся мітинг на підтримку обраного більшістю чернівчан міського голови (на фото). Сьогодні ж, перед голосуванням, під мерією зібрали противники Миколи Федоровича з громадської організації «Калинка».

«Він іде» – кілька таких анонімних рекламних щитів про намір мера піти у відставку ще в понеділок з’явилося у нашому місті, утворюючи цікаві поєднання… Цікаво, що власники білбордів про таку «рекламу» нічого не знають, і стверджують, що її розмістили нелегально.

Запис Вчора – за, сьогодні – проти. Що чекає нас завтра? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Почесні громадяни міста обурюються діями депутатів міської ради та обіцяють «збиратися», щоби захистити місцеве самоврядування.
39 громадських організацій та декілька тисяч чернівчан уже підтримали створення ініціативної групи «Захистимо Чернівці». Обурюючись діями депутатів міської ради, які долали вето мера на регламент, вони висловили йому підтримку.

У їхньому колективному зверненні, зокрема, говориться:«Підтримуємо дії міського голови Миколи Федорука, який наданим йому правом оскаржує у судовому порядку протиправні акти, ухвалені депутатами від нашого імені і проти нашого волевиявлення».

– Як громадянин міста Чернівців, як письменниця, як людина, яка прожила в Чернівцях більше 45 років, вважаю, що серед очільників міста в пам’яті виринатимуть три імені – Кохановський, Каспрук, Федорук, – зазначила Тамара Севернюк. – Не той бідний, хто нічого не має, а той нещасний і бідний, хто багато хоче…

Біда наша – що у нас безкінечні чвари. Без гріхів людей немає: Федорук робив роботу, ми це по Чернівцях бачимо. Звичайно, можна зробити набагато більше. І кожен, сидячи собі на дивані, балакає, як йому треба керувати. Федорук – людина двох епох, радянської та пострадянської. Із радянської, я думаю, він узяв не найгірші якості керівництва…

Він намагається зберегти «толерантне повітря» у самому місті – завважте, скільки гарних відгуків про Чернівці, скільки хорошого написано про наше місто… Він інтелектуал, професійна людина, і нам ніколи не соромно за нього, де б він не виступав і де б він не був, він ніколи не переплутає письменників, він не скаже на Буковель Буковина, він людина, яка розуміє, що вона робить!

– Хіба ми жлобське суспільство, хіба кожен з нас може назвати себе жлобом? Ми просто потураємо жлобам, – додала письменниця. – І від того беремо на себе пляму.

За словами Тамари, вона не Жанна Д’Арк, щоби вхопивши древко – йти на площу… Проте, за потреби, крім звернень і слів, серед методів переконання письменниця згадала і майдан.

– Буде майдан. Вила візьмемо, граблі візьмемо, сокири брати не будемо, і обрізи… – напівжартівливо сказала вона.

Під колективним зверненням, яке оприлюднила ініціативна група та представники громадських організацій на засіданні чернівецького прес-клубу 21 лютого, підписалися відомі чернівчани, почесні громадяни міста: письменниця Тамара Севернюк, перший космонавт України Леонід Каденюк, співаки Павло Дворський та Іво Бобул, музикант Ян Табачник, будівельник Василь Мороз, колишній ректор університету Степан Костишин та інші.

«Свобода» проти монополії на владу

Тим часом голова Чернівецької обласної організації ВО «Свобода» Віталій Мельничук оприлюднив для ЗМІ відкритого листа, в якому аналізує наслідки керування Чернівцями п. Федоруком і, зокрема, звинувачує міського голову в тому, «що всі важелі кермування містом він зосередив у своїх руках». Але при цьому не заморочувався складними інвестиційними проектами, а розвивав «сумнівні базарні відносини». Крім «забазарювання» міста відзначив ще й неперевершені таланти мера «у сфері, що стосується можливості приватизації житлових помешкань чернівчан».

– Микола Трохимович, за час свого керування, створив непереборні бар’єри на шляху приватизації житла та земельних ділянок громадянами у вигляді відповідних дорадчих органів та департаментів. До їхньої компетенції також входило надання дозволів на проведення різного роду діяльності, видання ліцензій, дозволів, надання різного роду довідок та обґрунтувань. Створилися умови, за яких жоден громадянин, підприємство, організація чи будівельна компанія на цілком законних підставах, але без особливого дозволу Заступників або міського голови, втрачала можливість отримати необхідний дозвіл на приватизацію.

Щоби не бути голослівним, п. Мельничук навів власний приклад про те, як ще 2007 року здійснив спробу на законних підставах оформити дозвіл на відкриття аптеки Наталії Зубицької (Земної) за її проханням в одному з будинків на вул. Руській. Власник, якому діяльність народної цілительки була близька та зрозуміла, майже на безкоштовних умовах надавав місце під аптеку. Та ще й за свої кошти хотів усе облаштувати для діяльності цього закладу.

«Натомість департаменти були на сторожі інтересів системи координат мера і не давали добро на відкриття аптеки без особистого рішення одного із його заступників, – продовжує оповідь автор листа. Час спливав, дозволу на відкриття аптеки «Зелена планета» в Чернівцях не давали. Наталія Зубицька неодноразово цікавилася, чому не відкривається заклад. Ми повідомляли, що є технічні проблеми оформлення дозволів в управлінні міськради.

Збіг рік, відкрити аптеку на законних засадах без «особливого» проходу через кабінет одного із заступників так і не вдалося. У листопаді 2008-го папери були надані особисто на розгляд меру міста. Замість вирішення питання, власник потенційного місця, де мала бути розташована аптека, отримав не дозвіл на її відкриття, а комплексну депутатську комісію, яка в моїй присутності та в присутності журналістів гнівно вказала на неможливість облаштування цього закладу, адже на це немає «особливого дозволу».

Комісія нагромадила перед підприємцем купу штучних умов, вказуючи на реконструкцію будівлі, хоча справа йшла лише про перепланування приміщення. Ця ситуація є одним з нескінченого ряду прикладів затягування будь-яких, цілком потрібних, вмотивованих дозволів і є повсякденною практикою роботи всіх, без винятку, структур мерського механізму заборон».

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Інтереси: вони завжди такі різні… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Офіційним початком закулісних колізій у ратуші можна вважати 25 січня, коли слугам народу (себто депутатам міської ради) закортіло вдосконалити регламент, обмежуючи при цьому право мера ухвалювати певні рішення одноосібно. Ще й зазіхнули на гербову печатку Миколи Трохимовича. Проте Федорук печатку не віддав, а на проект регламенту наклав вето.

– Кожен хоче щось сказати, але до кінця боїться це зробити. А я скажу. Суть питання не сьогоднішня, проблема в тому, що впродовж 17 років депутати міської ради були, як барани, – обурено заявив на засіданні медіа-клубу «Незалежний сектор» Буковинської партнерської агенції Василь Ткач з фракції Партії регіонів. – Рік за роком забирали наші повноваження. І коли сьогодні до міської ради прийшли люди, які мають бажання бути відповідальними перед територіальною громадою, то постало питання: бути так далі чи не бути.

– Ми наполягаємо на тому, що мова йде не про відновлення балансу, а саме про його знищення та узурпацію влади в руках більшості, яка сьогодні синхронно голосує за протизаконні рішення, – заперечив Олексій Каспрук (керівник фракції «Фронт змін»). – Коли регламент потрапив до комісії, зауваження юридичного управління про протизаконність певних положень проекту були підтримані. Але під час голосування виявилося, що більшість голосувала так, як було вказано.

– Йдеться про те, що порушуються закони… – наголосив напередодні голосування за подолання вето міський голова Микола Федорук. – Депутати пропонують у регламенті не лише обговорювати, але й пропонувати кандидатури на посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій. Минулої каденції депутати запропонували свого кандидата на посаду начальника водоканалу Михайла Крайса. Я пішов назустріч. Що з того вийшло, відомо… Виходить, що депутати будуть пропонувати кандидатури, відповідальність нестиму я, а що вони будуть робити?

Проте регіонали, разом з представниками «Батьківщини» та «Нашої України», не без допомоги свободівців, у яких в міській раді несподівано з’явився «фракційний» інтерес, вето міського голови на рішення про регламент таки подолали. От тільки одного голоса для подолання вето на рішення про постійні комісії їм не вистачило. Нібито. Бо, як з’ясувалося, у міській раді не знають, яку кількість депутатів становить це 2/3 депутатського корпусу – 40 чи 41.

Міський голова обурився і пообіцяв «позиватися», адже згідно висновків Інституту держави і права імені Корецького та Інституту законодавства Верховної Ради «Регламент та Положення потребують доопрацювання у зв’язку із невідповідністю окремих положень Конституції України та чинному законодавству». Ще й звинуватив у тиску на депутатів губернатора Буковини Михайла Папієва та начальника УМВС області Миколу Харабару.

– Протягом останніх днів до мене приходили люди, які інформували, яким чином готувалося це рішення. У кабінет голови ОДА викликали депутатів міської ради, яким у присутності начальника управління внутрішніх справ погрожували, викручували у переносному розумінні руки, «наїжджали» на бізнес, зупиняли роботу підприємств, навіть втручалися в особисте сімейне життя. Я проінформую міністра внутрішніх справ пана Могильова про те, що керівник УМВС не зупинив своєї політичної діяльності і замість того, щоби боротися із злочинністю, яка тільки торік у місті Чернівці зросла на 23%, займається політичними репресіями.

У відповідь Микола Харабара, начальник УМВС в Чернівецькій області, надсилає відкритого литса до чернівецького міського голови, в якому спростовує «необгрунтовані підозри у бездіяльності міліції», наводячи низку цифр. Та ще іронізує, шо це є результатом не суб’єктивної думки, а наслідком необізнаності про стан правопорядку у місті.

Пізніше, на засіданні Чернівецького прес-клубу, Микола Трохимович зазначив, що тиснули на депутатів Чернівецької міської ради не лише з фракцій «Батьківщина» та «Наша Україна», але й з Партії регіонів. Про нездорову ситуацію в міській раді меру було відомо ще задовго до скандалу. Та нарешті Миколі Трохимовичу терпець урвався.

– Якби я проковтнув регламент, – наголосив міський голова, – вони б узялися за виконком. Усе б відбувалося за сценарієм голосування за секретаря міської ради.

Отож, напруга між мером та депутатською більшістю зростає, і якщо звичайні чернівчани сприйняли спочатку цю колотнечу як якийсь місцевий політичний цирк на дроті, то зараз вони все частіше замислюються: а чи не відгукнуться її наслідки «на власних кишенях»?

Адже, на думку Олексія Каспрука, керівника фракції «Фронт змін», подоланням вета справа не обмежиться, далі – оголошення недовіри меру.

– Тоді до керівництва містом аж до наступних виборів приступає секретар міської ради Віталій Михайлішин, – додав депутат. А це, на думку місцевих політологів, – переділ міської власності.

Зрештою, до переділу власності пересічним чернівчанам, може, і байдуже – їхньго життя ця проблема не зачіпає. Проте нехтування їхнім вибором – справа інша. Адже за нинішньго міського голову на минулих місцевих виборах проголосувало більшість чернівчан. І, між іншим, проголосувати за мера прийшло більше виборців, аніж тих, хто проголосував за усіх депутатів. І хто тут юридично «правіший» – насправді не важливо. Бо всім зрозуміло, що, за актуальними нині дарвіністськими переконаннями, хто сильніший – той і «правіший».

Ігор БУРКУТ, політолог:

– Я можу собі уявити лорда – «хранителя печати», але мера без печатки уявити дуже важко. Як на мене, то це – правовий нігілізм і він характерний для нинішньої партії влади. Я свідомо не називаю цю партію, бо в Україні є партія влади та інші політичні організації, які називають себе політичними партіями. Партія влади – колись це була КПРС, потім СДПУ(о), «Наша Україна», БЮТ, зараз вона носить іншу назву, але люди перетікають з однієї структури в іншу. І з кожним таким витоком ми бачимо все більше нехтування Основним законом держави. І це мене надзвичайно турбує.

Я розумію депутатів, які різними способами потрапили у списки та перемогли. Але, опинившись у сесійній залі, вони думають насамперед не про інтереси виборців, а про те, що в Чернівцях ще є нерозподілені землі, що є готелі та ресторани. А попереду серйозні події. Якщо вірити владі, то Україна буде швидко розвиватись, і через наш край будуть проходити мільйони та мільярди. А тому їм дуже хочеться, щоби той величезний потік розбився на кілька потічків і не пройшов повз окремі кишені. Тому я розумію їх, чому вони хочуть позбавити певних повноважень мера. Не даремно ж кажуть, що людина може вічно спостерігати за трьома речами: як тече вода, горить вогонь та як руки рахують гроші.

Анатолій Круглашов, політолог:

– У наших владників популярний нині термін – вертикаль влади. І це при тому, що органи місцевого самоврядування не належать до інститутів влади, за винятком делегованих їм повноважень. Тому ось ця вертикалізація влади відкриває широкі можливості для поділу України на певні вотчини. Це боротьба за місцеві ресурси, боротьба жорстка та безкомпромісна, в якій закон розглядається як зручний чи перешкоджаючий засіб. Якщо він зручний – його використовують, якщо ні – його ігнорують.

Органи місцевого самоврядування зараз виступають жертвами партизації і це не стосується персоналій – Президента чи прем’єр-міністра. На моє глибоке переконання, органи місцевого самоврядування повинні бути виведені за межі партійної конкуренції і затятої політичної боротьби. Вони повинні обслуговувати інтереси своїх територіальних громад, натомість ми маємо під ширмою бурхливої партійної розбудови приватизацію ресурсів територіальних громад через інститути місцевого самоврядування. І це – трагедія українського місцевого самоврядування. І це – ганьба української держави.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії».

Запис Мерські справи, або Велика колотнеча в маленькому місті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Інформаційний портал «Молодого буковинця»: Новообраним депутатам кортить перебрати на себе якнайбільше повноважень мера Миколи Федорука. На сесії 25 січня вони вирішили у проекті регламенту міської ради обмежити законне право міського голови ухвалювати певні рішення одноосібно і вигадали додаткові повноваження для себе.

Дійшло навіть до того, що у Миколи Федорука намагалися відібрати гербову печатку. Депутатам здалося, що, хоч і всупереч законодавству, але нехай краще печатка зберігається у секретаря міськради. Щоправда, не вийшло.

Депутати захотіли не тільки голосувати за кандидатури заступників мера та склад виконавчого комітету за пропозицією мера, але й висувати кандидатури самі. Не влаштувало депутатів і одноосібне право міського голови призначати керівників комунальних установ і підприємств. За такий регламент проголосували 35 з 58 присутніх депутатів, 15 – проти, троє – утрималися.

Микола Федорук: – Своїми діями ви грубо порушуєте Конституцію і закони України. Я прошу підготувати для мене впродовж п’яти днів висновки, щоби я міг накласти вето. Як би комусь не хотілося, такого рішення не буде, – підсумував мер, заявивши, що ігри закінчилися, а міська рада не може бути філією обласної ради чи адміністрації. Тож на положення, які суперечать законодавству, він накладе вето.

Олексій Каспрук, керівник фракції «Фронт змін»: – Сьогодні в сесійній залі відбулася спроба обмежити міського голову в його правах, щоби виконувати його роботу руками депутатів. Триває тенденція минулих голосувань. На позаминулій сесії партії «Батьківщина» й «Наша Україна» голосували за кандидатуру секретаря від Партії регіонів, а сьогодні узгоджено приймалися рішення, які суперечать законодавству. І тільки фракція «Фронт змін» заявила, що не порушуватиме законодавства. Проте наші 15 голосів ситуацію не врятували.

Віталій Червінський, голова постійної комісії з питань законності (фракція «Батьківщина»): – Загалом регламент нормальний. Із зауваженнями нашої комісії я погоджуюся, а на думку інших депутатів і на висновки інших комісій ми впливати не можемо. Особисто я голосував за законом, як вважав за потрібне.

З обговорень топ-новини на сайті БукІнфо: – Федорук – ще той махінатор. Але не Федорук, а закон і спокій чернівчан у небезпеці. Стосовно ж злодіїв і хабарників – не створюймо ілюзій. На підході таке ненаситне «плємя младоє», що так почнуть красти – «мало не покажется»…

Запис На чиї права зазіхають – міського голови чи виборців? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Досьє «Версій»:

Народився 1979-го року, корінний кіцманчанин. Вищу освіту здобув на фізичному факультеті ЧНУ, закінчив аспірантуру Національної академії державного управління при Президентові України. На посаді міського голови 3 місяці.

Несподіваний парадокс:

Ніде правди діти, з настанням виборів розум «покидає» наш дивовижний народ, а коли повертається, то вже пізно. Скажімо, міських голів у нас «прийнято» обирати за «законом відсутності логіки». Тож часто «новими» мерами стають старі «сірі конячки», знані хабарники, чиї гасла звучали переконливіше, і ще одна безпрограшна категорія: люди ображені долею чи правоохоронними органами (часто обома). Так уже склалося, що любить наш народ жаліти своїх майбутніх «катів». Це я до того веду, що на Кіцманщині сталася парадоксальна ситуація: мером вибрали НОРМАЛЬНУ людину: молодого, амбітного, розумного політика.

«Свіжий» погляд на «несвіжу» ситуацію

– Деякий час я навчався у столиці і працював в апараті Верховної Ради. Тож, коли повернувся до рідного міста, мав «свіжий» погляд на все, що там відбувалося, – розповів Сергій Булега. – Чесно кажучи, був дещо шокований: враження не надто приємні. Перше, з чим мені довелося зіткнутися – проблеми, які за останні роки накопичилися в місті і не вирішувалися. Можна поділити їх на 2 категорії: глобальні міські проблеми і негаразди конкретних людей, які з року в рік зверталися до чиновників, а їх просто «відфутболювали».

– Кіцманчани почали розуміти: чиновники допомагатимуть їм просто тому, що це їхня робота, а не через інші особистісні мотивації, – повідав мер.

Навіщо платити більше?

Незважаючи на тривалий час, який пан Сергій прожив у Києві, своє рідне містечко він знає досконало: від лавок і ліхтарів до трас і водогонів.

– Однією з найвагоміших проблем міста, з якою мені довелося зіткнутися – старий занедбаний водогін, який перебуває в стані, коли частина води просто витікає. Крім того, «кмітливі» громадяни підключаються до нього несанкціоновано. Відтак порядні кіцманчани платять і за втрачену воду, і за «нахлібників».

Півмільйона на «ялинки» або «і смішно, і грішно»

Сергій Булега переконаний, що увагу треба акцентувати на житлово-комунальній сфері: під’їзди, покрівлі, освітлення, каналізація…

– Попередня влада звертала мало уваги на ці проблеми, хоча мала відповідні ресурси, – вважає мер. – Керівництво міста отримувало великі прибутки від грального бізнесу, який нині заборонений. Він приносив місту 500 тис. грн. За рішенням виконкому, місто могло витрачати ці кошти на вирішення своїх глобальних проблем. Але як саме освоювали ці гроші, я не знаю. Організовували «ялинки»? Навряд, бо й розваг на належному рівні в Кіцмані не було.

Особисто я не сприймаю докори Булеги на адресу його попередників як звичне виливання бруду одних посадовців на інших – з двох причин. Перша: з особистого професійного досвіду вмію відділяти «мух від котлет». Друга: одразу видно, що до Кіцманя прийшов господар, який критично й безжалісно вказує громадськості на недобросовісність своїх попередників і на власному прикладі показує, як підіймати містечко з руїн. Певне, тому люди не побоялися обрати його: молодого, перспективного, рішучого.

– Кіцманчани хочуть нової влади, молодих посадовців. Я не вважаю, що люди похилого віку – обов’язково погані. Але ми часто обираємо серед замкненого кола посадовців, просто міняємо регалії. Той, хто працював на одній керівній посаді, займає іншу, а на його місце приходить чиновник, який щойно звільнив крісло для собі подібного. Це ніщо інше, як ротація прізвищ, – ділився мер Булега.

Новий кіцманський міський голова не брав участі у місцевих політичних інтригах, не займався брудними справами із землею, грошима, призначеннями.

Свою політичну кар’єру він бачить так:

– Зараз прийшов час, коли я хочу підтвердити свої знання на практиці. Для цього треба завоювати авторитет. Я ніколи не проміняю своє життя на матеріальні блага, які поставлять хрест на моїй кар’єрі. Це надто дорога ціна. У кожного чиновника є вибір: або ти працюєш чесно і довіра людей до тебе зростає, або ти перетворюєшся на одного з армії безсовісних хабарників і втрачаєш усі плюси поважного, авторитетного фахівця. Я багато вчився, займався науковою роботою, важко й наполегливо йшов до успіху не для того, щоби втратити свій шанс, «заплямувати» авторитет своїх батьків-педагогів і всієї родини в очах земляків.

Почав господарювати – винеси сміття

Сергій Булега – перший мер буковинського райцентру, який запровадив у місті роздільний збір сміття.

– Я знав проблему з місцевим сміттєзвалищем і одразу приступив до її вирішення, – каже він. – Інші кандидати пропонували будівництво сміттєпереробних заводів, але такі обіцянки – нездійсненні казки. Навіть у такому великому і потужному місті, як Чернівці, проблема зі сміттєпереробним заводом вирішується вже не перший рік.

Я не мав ілюзій стосовно того, що це можна зробити в такому маленькому Кіцмані. Надто дороге «задоволення» для нашого рівня. Сміттєзвалища найбільше забруднені полімерними матеріалами, які дуже довго утилізуються природнім чином і накопичуються десятиліттями, створюючи негативну екологічну ситуацію. Ми ж поставили спеціальні контейнери для пластикових відходів. Це одразу зменшило навантаження на міське сміттєзвалище на 40%.

Свій серед своїх

Сергій Булега заговорив про вагому проблему, якої часто не помічають його колеги з інших міст: «Що робити молоді в маленькому містечку?». Вирішення цього питання мер бачить у будівництві спортивних майданчиків, місць, де молодь могла б збиратися, відповідно до своїх інтересів. А ще, щоби юнакам та юнкам було комфортніше і приємніше в рідному містечку, молодий мер запланував привести до ладу лавки, ліхтарі, тротуари. У проекті навіть будівництво парку спільно з закордонними інвесторами.

Знову вибори: дубль 2

Прийшов Сергій Булега на нову посаду, ознайомився із колективом (частина якого, до речі, влітку була у відпустці), почав робити свої перші реформи, аж тут несподіванка – знову вибори!

– Чому Верховна Рада підійшла до нинішніх виборів з подвійними стандартами? – задав риторичне питання пан Сергій. – Чому в Тернополі вибори відбувалися 3 роки тому і цьогоріч не повторяться, а в Кіцмані проходять через 3 місяці після обрання мера. Несправедливість настільки очевидна, що її розуміють усі. Тільки-но почав отримувати результати, як мене знову кидають у виборну кампанію всупереч здоровій логіці.

«Повний уперед»

Замість того, щоби з головою пірнати у «гонитву» за владою, мер Кіцманя працює над проектом будівництва об’їзної траси і збирається готувати місто до 600-річчя, яке святкуватимуть у 2013-му. Тож перед міським головою стоїть завдання відновити пам’ятник Францу Йозефу, зруйнований радянськими військами, запросити поважних гостей та організувати святкування на офіційному держаному рівні.

Кіцманщина – особливий край, батьківщина Сидора Воробкевича, Михайла Івасюка, Івана Миколайчука, Івана Гешка. Пан Сергій вважає, що «серце» такої благодатної землі варте достойного святкування поважного ювілею.

Мер подарує місту… скарб!

До дня міста Сергій Булега відновить занедбаний міський музей і «освіжить» експозицію справжнім скарбом.

– Багато років тому ми з братом копали траншею і наткнулися на дивні предмети і з бронзи. – пригадує пан Булега. – Згодом з’ясувалося, що це знаряддя праці і прикраси 7-9 століття до нашої ери. Тобто за кілька століть до народження Христа, коли в Єгипті будували піраміди, на Кіцманщині вже жили люди! Цей скарб буде окрасою нового відремонтованого музею!

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис «Незвичайний» мер маленького містечка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сісти в крісло міського голови розраховують:

• чинний мер, позапартійний Микола Федорук, якого висунула партія «Єдність»,
• Михайло Сеничак, голова обласної організації партії «Єдиний центр»,
• позапартійний Василь Забродський від Республіканської партії,
• Михайло Гаргаун від партії «Трудова Україна»,
• Василь Максимюк, член політичної партії «Наша Україна»,
• Володимир Дорош, член НДП,
• Михайло Крайс, член партії «Третя сила».

Запис Мером Чернівців хочуть стати вже семеро спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У лідерській обоймі

– Ми поки що не надто відомі на теренах краю. Але, запевняю: «Третя сила» – потужна й перспективна, бо має міцний внутрішній стрижень, – наголосив політик. – Річ у тім, що ми, як партія, народилися, так би мовити, «знизу», з ініціативи громадських об’єднань. Нас не створювали «згори» і ми не є клонами провладних політичнх сил.

Почалося ж усе, як тепер найчастіше буває, з… інтернету. Іванофранківець Юрій Соловйов, який переймається та опікується проблемами розвитку громадянського суспільства, на цій основі заприятелював через світову паутину з херсонським хлопцем Путіловим. «До обойми цих людей згодом потрапив і я, – каже Михайло Крайс. – Усі ми, щоби почуватися міцнішими, об’єдналися в Асоціацію регіональних лідерів».

А коли цей гурт небайдужих і соціально активних людей зрозумів, що нові умови виборів до місцевих рад залишають їх поза бортом політичного корабля, то пристав на пропозицію свого товариша з Асоціації, полтавчанина Василя Гаврилюка, який очолював партію «Третя сила». Таким чином Асоціація регіональних лідерів увійшла повним складом до «ТС». А нашого земляка Михайла Крайса, як голову обласної партійної організації, на з’їзді партії, який відбувся 18 вересня, обрали членом не тільки політради, а й політвиконкому, який об’єднує лише 7 осіб.

«Третя сила» – це всі ми

На глибоке переконання Крайса, «Третя сила» – це серйозна партія зі щасливим майбутнім. Чому? Бо вона, за його словами, не є уособленням ні влади, ні опозиції, тобто не представляє ні першу, ні другу сили суспільства. «Третя сила», як засвідчує її назва, є базовою для них, бо вона – це ми з вами, це – громадяни», – підкреслив її очільник.

Ідеологію партії представники «Третьої сили» позиціонують як державницьку. Саме тому їхній керівник Василь Гаврилюк, склавши свої повноваження лідера, пристав на пропозицію перейти на державну роботу. Нині він очолив один з департаментів державної податкової адміністрації України.

На думку буковинського очільника партії, їхні представники пройдуть в усі місцеві ради. Щодо висунення кандидата на посаду міського голови Чернівців, то рішення прийматиметься колегіально партійною організацією, – сказав М. Крайс, відповідючи на запитання.

Поцікавилися присутні «ЗМІї» й тим, чому саме зараз Крайс почав розповідати чернівчанам про втрати води, а не тоді, коли очолював КП «Чернівціводоканал». І чому не ініціював кошти на реконструкцію свого підприємства, коли був членом найбільшої фракції міськради – бютівської?

І тоді, і тепер

– Спонукали мене до виступу перебої з подачею води, зумовлені конфліктом і боргами водоканалу перед обленерго. Причина ж шаленої заборгованості комунального підприємства – у втратах води, яка тисячами літрів щодня йде у землю. А гроші, зрозуміло, у прірву. Бо платити доводиться за весь обсяг перекачаної води. Зрештою, про те, що дві її третини щодня не доходять до крану чернівчан, а втрачаються дорогою до них, я казав тоді, кажу й зараз. Хоча саме споживач за таке нехлюйство й платить. За розголошення цієї таємниці полішинеля мене й зняли з посади!

Стосовно ж грошей, які нібито можна було спрямувати на водоканал, то це питання, на жаль, вирішував не я. Депутати і керівництво міста віддали перевагу фасадам будинків. На це спрямували до 600-річчя міста 70 млн. гривень. А тепер – ні фасадів, ні грошей!

Прикметно, що у своїх оцінках Михайло Крайс не переходив на особи, хоча присутні певною мірою й провокували його на це своїми запитаннями.

Даєш реформи!

– Не люблю, коли політика торкається персоналій. Говорити треба про проблеми та їхнє вирішення, – чітко окреслив п. Михайло свою позицію. – Та й загалом я до людей ставлюся позитивно. Визнаю, до речі, що за 16 років керівництва нинішній мер дуже багато зробив для Чернівців, які тепер стали далеко не найгіршим містом в України.

Але на мою думку, сьогодні місто вже потребує реформ та інвестиційних проектів. А я знаю, де брати для цього гроші. Прикладом для мене слугують Вінниця та Житомир. Ще 5 років тому перед мерією там буквально паслися корови, а нині Житомир перетворився на сучасне розвинене європейське місто. За якихось 5 років! Оце нормальні темпи, які викликають подив і повагу!

Хто у «відмінниках»?

Питанням про чисельність партії та переліком прізвищ перших «п’ятірочників» до міської та обласної рад завершувалася прес-конференція «Третьої сили».
– Нас не цікавить чисельність партії, – зауважив лідер обласної організації. – Більше хвилює її якість. Найімовірніше, першу п’ятірку «Третьої сили» до обласної ради очолить відома у краї людина, професор, доктор економічних наук і господарник Валерій Євдокименко. А до міської – я, – повідомив Михайло Крайс.

Серед третьосиловиків-п’ятірочників – відомий громадський лідер Арсеній Анциперов, кандидат наук, політолог Павло Молочко та багато інших.

– Символом партії є знак, який обрисами нагадує ялинку, чиї віти сходинками піднімаються до вершини. Саме таким буде і поступ нашої партії, – підсумував зустріч її лідер Михайло Крайс.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Є така партія! Її назва – «Третя сила»! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Народився 10 червня 1950 року на Глибоччині, але рівно півжиття пов’язаний зі Сторожинеччиною й справедливо вважає Сторожинець рідним.
Як усі Близнюки, надзвичайно комунікабельний, уміє працювати з інформацією, прагне працювати в команді і домагатися результатів для спільноти.
Освіта лісотехнічна, і це накладає відбиток на підхід до справ: їх слід плекати як ліс, підтримуючи усе здорове й позбавляючись усього зайвого, кривого й гнилого.
Їздить на іномарці: це темно-бордова «Нива», чиста, доглянута й ретельно відлагоджена. Час поїздок використовує для роботи за допомоги сотового.

– Миколо Миколайовичу, Ви – мер, так би мовити, «молодий», обрані рік тому. Що Вас привело до цієї посади?

– Я родом з багатодітної сім’ї, звик багато працювати. У лісовому господарстві пройшов усі можливі щаблі, від майстра до начальника облдержлісмисливгоспу, пройшов власною працею, без жодних протекцій. На момент виборів зрозумів, що здатен багато зробити для міста. Я в Сторожинці людина не нова, усіх знаю і мене всі знають. І люди підтримали мене – 77-ма відсотками голосів серед 8 претендентів.

– Але ж Ви й так обіймали найвищу посаду в районі… – Це, мабуть, загальна помилка усіх, хто не знайомий з реальним станом справ. Голова райдержадміністрації – це тільки проміжна ланка між владою центральною і територіальною одиницею. Реальної можливості щось зробити, окрім того, що накажуть, немає. А догоджати начальству замість того, щоби робити конкретну справу – не в моєму характері.

– Є щось таке, що не дає спати ночами?

– Я взагалі люблю обдумувати все і планувати на майбутнє вночі. Інколи буває, про щось неприємне дізнався – теж треба вирішити, що з цим робити: комусь «наступив на мозоль», не дав здійснити «комбінацію», починаються скарги та інтриги… А треба позбуватися негативу й рухатися далі.

Цього року ми втратили мільйон гривень фінансування з плати за землю: вона пішла тепер на села. Весь рух – за рахунок малого й середнього бізнесу. Саме сьогодні нагороджуємо найкращих на честь Дня підприємця…

– Маєте інвестиційні перспективи?

– Є кілька пропозицій, але інвестори чекають стабільності… Думаю, конкретні справи почнуться після жовтневих виборів. Хоча вже маємо конкретний проект від фірми, яка займається берегоукріпленням. Підрозділ зі 100 механізаторів базуватиметься у Сторожинці. Це ж не звідкись привезуть працівників, це 100 наших сторожинчан отримають роботу, а береги наших річок будуть захищені від можливих повеней. До речі, такого типу укріплення, поставлені після повені 2008 року, в Панці, наприклад, витримали вже дві повеневі атаки.

– Що заважає сторожинецькому мерові?

– Такого, щоби зовсім не чекав, не було. Хоча дещо інколи… дивує. От наприклад, робимо тротуар на вулиці. Три власники мають там бізнес. Два долучаються до фінансування, третій – не найбідніший, до речі, – відмовляється. То що, біля його закладу залишати ями й болото? Прізвище поки не називатиму, може ще совість прокинеться в людини…

Чи такий приклад: Сторожинець місто маленьке. Як Ви думаєте, можна тут приховати, з ким гуляють у День Незалежності ревізори КРУ? Особливо, коли з тими, кого перевіряють?

Маємо також проблеми, які самотужки вирішити не можемо. По-перше, 500 дітей не мають змоги відвідувати дитячі садочки. А по-друге, маємо близько 400 людей на квартирному обліку, серед них – значна кількість колишніх військовослужбовців розформованого танкового полку.

Щодо дитячого садочка, маємо вже проект перебудови казарменого корпусу на території колишнього військового містечка. Але громада цього проекту сама не потягне. Тут великі сподівання маємо на голову ОДА Михайла Папієва, з яким маємо вже попередні домовленості.

– Що для Вас означає «жити життям громади»?

– Знати, що я – один з них. Знати, що треба зробити і як це можна зробити. Вулиці, дороги, тротуари, земля, дерева, паркани… – усе це вимагає хазяйського ока. Я – патріот Сторожинця, цієї землі. І люди в нас трудящі, золоті. Тож намагаємося зробити все, щоби розташований практично в центрі Європи Сторожинець став по-справжньому європейським містом.

Історична довідка

Сторожинець – найближчий до Чернівців районний центр Чернівецької області. Населення – 14,5 тис. чол. Уперше письмово згадується 1448 року. Виник як сторожове поселення на підступах до Чернівців, звідси назва. Статус міста отримав на початку ХХ століття.

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

Запис Сторожинець – у центрі Європи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Досьє

СИДОР Михайло Миколайович народився 27 грудня 1954 року.
Освіта: Факультет механізації Кам’янець-Подільського сільгоспінституту. Досвід роботи: головний інженер колгоспу ім. О. Кобилянської, директор консервного заводу, керівник малого приватного підприємства.
Родина: дружина, 2 доньки, дві внучки. Як в усіх трудоголіків, на хобі часу не має. Якщо з’являється вільна хвилинка, грає у футбол. З відпустками теж не надто складається: найбільші проблеми і найкращий час для їхнього вирішення саме влітку.
Типовий Козеріг, найбільш стійкий з усіх знаків. Має переконання, інші думки вислуховує, але, коли прийняв рішення, домагається його виконання. Вірить, що вперта праця веде до великого майбутнього. На розчарування часу не витрачає.

Довідка:

Вашківці вперше згадуються 1431 року під назвою Васківці. Місто Вижницького району Чернівецької області. 1940-1962 – центр Вашківецького району. Населення – 6800 осіб.

– Михайле Миколайовичу, чому Ви 2006-го вирішили балотуватися в мери?

– Я корінний вашківчанин від діда-прадіда. Мав певний досвід керівництва. Якогось моменту зрозумів, що не можу спокійно дивитися, як занепадає моє місто, час втрутитися.

– Не з’являлася потім думка: це не те, чого я хотів?

– Коли першого дня сів у цьому кабінеті, люди валом повалили… Щоби нікого не ображати, зауважу лише, що тоді у вашківецькій владі утворився деякий вакуум, тож проблем накопичилося море. Навіть майнула думка: і навіщо я у це вліз?

Вашківчанам практично нема де працювати. Виробництво, яке було, стоїть. Жителі міста й досі шкодують, що воно перестало бути райцентром. 25% від податків та сплати за землю йде до Вижниці. А були б містом обласного підпорядкування – сплачували б лише 15% до державного бюджету. Всі кошти йдуть через район. А що натомість? Риторичне запитання.

Жалкуємо й про те, що ліквідовано колгосп ім. О. Кобилянської. Там працювало понад 700 людей, які себе, ще й біля себе годували. Близько 200 наших людей подалися шукати заробітків до інших країн. А це найбільш роботящі люди. Зрозуміло, що без інвестицій не здужаємо.

Але день за днем, крок за кроком… Головне, вдалося підібрати команду однодумців.

– Чим привабливі Вашківці для інвесторів?

– Безперечно, маємо деякі переваги. По-перше, тільки 40 км від обласного центру і дві нитки сполучення: залізниця й автотраса. По-друге, маємо резерв земель саме для виробництва. По-третє, маємо природні ресурси. Запасами нашої глини зацікавилися інвестори, вони представили проект сучасного керамічного виробництва, створено фірму «Кераміка-21». (Показує зразок кераміки: гладенька плиточка гарного рудого кольору із серійним номером 200 і написом «Vashkivtsy» – авт.)

Маємо значні поклади унікального буковинського гравію: розвідані запаси сягають 7 млн. кубометрів. Хочемо створити комунальну фірму, яка у співпраці з фахівцями БУВР (по- старому, водгоспу), займалася б руслорегулюванням, вибирала й продавала гравій.

– І куди ж рухаєтеся крок за кроком?

– Потроху починаємо реанімувати виробництво. На черзі – спиртзавод. Деревообробка: своєї деревини немає, але пиломатеріали виготовляємо – на замовлення. Налагодили виробництво дачних будиночків, відправляємо їх у розібраному вигляді, в основному, до Криму.

Покращуємо вуличне освітлення: встановили енергоощадні ліхтарі. Вийшло дорожче, але треба ж у завтра дивитися.

У медицині теж певні зрушення. Отримали нове обладнання для пологового відділення, що дозволяє виходжувати недоношених немовлят. Маємо тепер і апарат для штучної вентиляції легень.

Пріоритети прості: людям потрібна робота, але потрібні й свята. Цьогоріч цікаво святкували День молоді. Це ж неправильно, що молодь усе дозвілля проводить у барах та генделиках. А маємо ж Будинок культури, можна все зробити, щоби молодь проводила свята змістовно. Привели до ладу Будинок дитячої та юнацької творчості.

Останньої неділі жовтня зазвичай святкуємо день міста. Наступного року нам буде 580.

20 років не працював у нас Зал урочистих подій: руки не доходили. Нині відновили. Збудували літню сцену, тепер тут проходять концерти. Облаштували футбольне поле зі штучним покриттям. Ось на стінці висить сертифікат на нього. Тепер маємо офіційну можливість проводити тут змагання. Такого поля в області більше немає ніде. Обладнали для дітей хоч і невеличкий, але цілком сучасний дитячий майданчик. Працюємо над створенням музею. Спершу хотіли, щоби це був музей Маланки, але бачимо, що його завдання будуть ширшими.

– Чи відчуваєте підтримку населення?

– Люди у Вашківцях дуже своєрідні. Трудящі, гостинні, але інколи чекають манни з неба: «Мені належить!». За великим рахунком, влада повинна опікуватися найбіднішими й безпомічними. А дивитися, чому сусідові дали, а мені ні… Не в усіх є розуміння, що добре має бути усім, а не лише за чиїмсь особистим парканом.

Питання соціальної допомоги вирішуємо через спеціальний рахунок соціально-економічного розвитку. Щорічно сума допомоги сягає до 50-60 тис. грн. Цього року матеріальну допомогу вже надали 32 пенсіонерам. А пенсіонери у нас – кожен 4-5-й від кількості населення.
Скажу чесно, після багатьох років роботи на різних посадах маю до кого звернутися за допомогою. І коли до мене звертаються, теж намагаюся допомогти, чим можу.

– На що скаржаться вашківчани?

– Найбільша наша проблема – дві повені за два роки! Ще не встигли, як то кажуть, від попередньої оговтатися, а тут нова біда. І масштаби нинішнього лиха удвоє більші: 2008-го постраждало 170 будинків, нинішньої повені підтоплено 360. На щастя, обійшлося без жертв.

Цього разу діяли оперативніше: з перших днів створили з депутатів і працівників комунальних служб 5 груп, які на своїх ділянках оцінювали шкоду від стихії, тож коли уряд пообіцяв надати грошову допомогу, списки були готові. У деяких випадках руйнування осель триває, доводиться підвищувати категорію руйнування, відповідна комісія складає про це акт.

Хоча за останні 2 місяці ми не отримали ще ні копійки з обіцяних коштів. Гроші нібито й виділені, але не надходять. Не можемо розрахуватися навіть з підприємцем, який годував МНС-ників, залучених до ліквідації наслідків повені.

Після повені треба здійснити першочергові роботи на водоканалі, а грошей немає.Без цього школа не буде готовою до нового навчального року.

Протипаводкова програма також не фінансується. Немає коштів на відновлення дюкера, через який надмірна вода річки Глибочок може бути скинута. Зверталися до РДА –там своїх проблем вистачає. А досвід двох повеней переконує, що будь-яку річку треба доглядати від витоку: руслорегулювання, берегоукріплення, водовідведення, щоби підйом води не призводив до трагедій. Звичайно, не сидимо склавши руки, але…

– Нинішньої осені вибори до місцевої влади відбуватимуться за новими правилами: мер має висуватися політичною силою. Як ви до цього ставитеся?

– З одного боку, це ніби й непогано: є сподівання, що політична сила, яка висувала мера, й допоможе йому, і прослідкує, щоби він, так би мовити, «не збився зі шляху істинного». А з іншого… Чи не стане такий мер заручником цієї політичної сили? Зрештою, каналізація – безпартійна. Та й природні стихії – сили не політичні…

– Як Вам здається, що треба зробити, щоби життя у Вашківцях налагодилося?

– Думаю, без адміністративної реформи нам не обійтися. Ми їздили вивчати європейський досвід. Скажімо, в тій же Румунії мер – фігура значніша. Громада міста чи містечка дійсно має самоврядування. Мерові підлеглі такі структури, як міліція, податкова… Тобто, всі питання життєзабезпечення громади мають вирішуватися на місцях. Як наслідок такої реформи, будь-який населений пункт повинен бути не територією для живлення центру податками, а повноцінною громадою. Час зміцнювати державу від самого низу. А патріотизму й працьовитості нам вистачить.

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

Запис Герой сьогоднішньої розповіді – міський голова Вашківців Михайло СИДОР спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З історії міста:

Уперше Герца згадується в румунській грамоті 1437-го року. Тоді вона була феодально залежною і лише 1732 року стала торговим містечком. У 1775-1777 роках Герца була під владою Австро-Угорщини, але від 1777-го знову перейшла у володіння Румунії. Того ж року місто набуло статусу крайового центру Буковини, що стало поштовхом для розвитку, заселення та благоустрою.

Напередодні Другої Світової війни в місті проживало 8,45 тис. мешканців. У перші дні війни місто було майже усе зруйноване. Після визволення його відбудували, але чисельність населення не відновилася.

Досьє «Версій»

Міський голова: Василь Скрипкару. Народився 1973 року. За освітою – інженер-технолог.
Особливі прикмети: практичний, ввічливий. Справляє враження невиправного оптиміста.
Знайомство:
При зустрічі Василь Васильович ретельно перевірив моє посвідчення. Довго і методично розпитував про мету візиту. Щиро здивувася такому «диву техніки», як диктофон. «Навіть так?» – захоплено запитав він, побачивши невеличкий пристрій, що записує.

– Чим живе Герца сьогодні?

– Оговтується після стихії. Від негоди постраждало 120 (!) будинків. 27 – першої категорії, зруйнованих повністю, 85 – другої і 80 – третьої. Серед потерпілих переважно пенсіонери.

– Якою була ситуація одразу після стихії? У людей не почалася паніка?

– На щастя знайшлося багато охочих допомогти. МНС-ники та військові робили все, що було в їхніх силах. Нині приймаємо гуманітарну допомогу для постраждалих: цукор, консерви, посуд, цукерки, мінеральна вода…

– Де мешкають постраждалі?

– Більшість – у своїх родичів. Багатьох людей переселили до районної лікарні. Всі вони написали заяви на отримання нових земельних ділянок, адже бояться повертатися до затопленої місцевості. Міська рада не має земельного резерву, тож ми хочемо викупити у когось паї – 2-3 га, змінити їхнє цільове призначення і віддати людям під будівництво. Доведеться надіслати відповідний запит до Верховної Ради.

– Щодо питань комунальних: чи є гострі кути у цій сфері?

– Вода подається погодинно, бо в місті нема очисних споруд. А водогін збудований ще 1954-го року. Але нині ми замовили проект очисних споруд. Тож сподіваємося, що ситуація покращиться.

– Чи привабливе містечко для інвесторів? Воно найменше в Україні…

– Ми виграли інвестиційний проект на 10 тис. доларів на вуличне освітлення. За рахунок Фонду соціальних інвестицій зведений корпус середньої школи. За всіма європейськими стандартами обладнане міське сміттєзвалище: 90% оплатив фонд, 10% коштів – з міського бюджету.

Найгостріші проблеми у нас із землею – місто не росте. Потрібна земля, щоби віддати людям під забудови. Для цього необхідно змінити межу Герци, тобто «розширити» містечко.

Ремарка авторки:

Під час інтерв’ю до кабінету мера зайшов чоловік, певне, працівник міської ради. Їхній короткий діалог звучав приблизно так:
– Я зайнятий, – показуючи на диктофон, каже пан мер
– Молода дєвочка сидить, то, канєшно, заянйтий, – іронічно усміхаючись у мій бік, говорить новоприбулий.
– Це нахабство, – обурююся я недоречному, як мінімум, а як максимум – сексистському жартові чиновника.
– Нічого страшного, – знизує плечима нахаба, якому так непощастило: некоректно пожартував з гендерно-чутливою журналісткою.

Тож наберуся«нахабства», порадивши Василю Скрипкару провести для своїх колег гендерні студії. І нехай скептики іронічно не посміхаються, бо кожна жінка, незалежно від географічної точки проживання, не має чути подібних стереотипних «підколів» у свій бік. Навіть, якщо в Герці слова «гендер» ніхто й не чув…

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис У Герці стане світліше, чистіше і… ширше! Сподівається мер містечка Василь Скрипкару спершу з'явиться на Медіа-Версії.