Традиційно наприкінці січня – на початку лютого у польському місті Бєльсько-Бяла (Силезьке воєводство) проводяться Міжнародні зимові змагання рятувальних команд медичних працівників. Вже не вперше на запрошення польських друзів участь у цих змаганнях беруть медики з Кіцманської центральної районної лікарні, які отримують можливість вдосконалити навики порятунку людей під час надзвичайних ситуацій та діяти згідно з вимогами європейської медицини. Як сказав головний лікар Кіцманської ЦРЛ Володимир Хромюк, колектив команди кіцманських медиків-рятувальників, та й усієї Кіцманської ЦРЛ вдячний польським колегам-медикам, особливо директору лікарні швидкої допомоги Войцеху Валігурі за співпрацю та допомогу. Адже і реанімобілі (на одному з яких команда їде на змагання) теж подаровані польськими партнерами.
 FreeLife.cv.ua

Запис Медики з Кіцманської ЦРЛ знову їдуть на змагання в Польщу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Медики називають ситуацію незвичною, бо зростання кількості хворих спостерігалося вже у вересні, причому всі випадки зараження сталися саме в Україні – ніхто з хворих за кордон не виїздив. Грип наступає: цьогоріч в Україні очікують три штами вірусу.

Лише в одній лікарні Києва вже зафіксували три випадки захворювання на грип. Цьогоріч в Україні очікують три штами вірусу. Усі вони наші давні знайомі, йдеться у сюжеті ТСН.  Серед трьох штамів і так званий “свинячий грип” – “Мічиган”. Решта – “Сингапур” та “Колорадо”. Активно циркулювати вони почнуть наприкінці листопада, а пік епідемії вірусологи прогнозують у січні.

“Висока температура, головний біль та слабкість – із такими симптомами звернулися три сім’ї до однієї з лікарень Києва. Медики підтвердили грип групи B. Через важкий перебіг хвороби трьох дітей госпіталізували”, – розповіли журналісти.

За прогнозом медиків, епідсезон захворюваності на грип розпочнеться з жовтня 2018 року і триватиме до травня 2019 року.

Запис Грип вже в Україні, – офіційно від медиків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Група інженерів-біомедиків створила миттєвий клей MeTro, який після опромінення ультрафіолетом затягує рану за лічені секунди. Про це повідомляє у вівторок «Дім інновацій» з посиланням на журнал Science.

«Інженери-біомедики Сіднейського університету (Австралія) у співпраці з колегами зі США створили новий еластичний миттєвий клей, що дає змогу обробляти рани навіть у тих тканинах тіла, які постійно скорочуються чи оточені рідинами, – без хірургічних швів і скоб. Продукт назвали MeTro, і зараз компанія Elastagen Pty Ltd займається комерціалізацією цієї технології, щоб зробити її доступною по всьому світу», – йдеться у повідомленні. Як розповідають розробники клею, MeTro наносять безпосередньо на розріз або в порожнину, що потребує загоєння, зі спеціального шприца, після чого піддають дії ультрафіолетового випромінювання.

Нетоксичний клей «зв’язується» за 60 секунд і фіксує краї рани без швів і скоб, які зазвичай доводилося згодом знімати. Миттєвий хірургічний клей дає змогу з однаковою ефективністю з’єднувати тканини легень, судин – артерій та вен, серця – тобто органів, які постійно рухаються чи оточені рідинами. Із використанням традиційних швів рани могли відкритися, а нова розробка швидко герметизує рану. Як показали досліди на дрібних гризунах та свинях, за рахунок гелеподібної структури шов не розходиться і не перешкоджає рухливості тканин і органів. Завдяки ж деградації ферменту, що міститься в гелі, миттєвий хірургічний клей можна «програмувати» на тривалість скріплювального ефекту – від кількох годин до місяців – для надійного загоєння різних ран. Загалом процес «зшивання» біотканини подібний до скріплення чи герметизації будматеріалів – сантехніки, керамічної плитки – звичайним силіконовим клеєм або герметиком. Передусім така розробка стане у пригоді в місцях стихійних лих, у разі автомобільних аварій, побутових і виробничих травм, а також у зоні бойових дій.

Запис Інженери-біомедики винайшли клей, який миттєво загоює рани спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Усі медики – хабарники, а благодійні внески у лікарнях і поліклініках йдуть до кишені лікарів!»,  – заявив цими днями молодий відвідувач Чернівецької обласної консультативної стоматологічної поліклініки.

Чого гріха таїти? Така думка, на жаль, побутує серед більшості пацієнтів. Утім, коли розібратися достеменно, стає  зрозуміло: медики лише заручники ситуації.  

Секрет полішинеля або Відверто про відоме

У сім’ї, як мовиться,  не без виродка. Є серед медиків такі, що без купюри, покладеної тишком-нишком до кишені, й кроку не ступлять. Але чесних і порядних професіоналів усе ж таки значно більше. Та наразі тут є велике «АЛЕ», назва якому – недофінансування. Саме воно й спонукає медиків до того, що заради порятунку хворих їм доводиться брати гроші з недужих. Про це ми й спілкувалися з керівниками та рядовими працівниками нашої провідної стоматполіклініки.

Лікарі наголошували, що нинішня система охорони здоров’я України має багато проблем і прогалин, які заважають як пацієнтам, так і самим лікарям. Бо те, що гарантує нам Конституцією, існує тільки на папері. На практиці ж право людини на доступ до медичної допомоги порушується не перше десятиліття.

– Бюджетного фінансування не вистачає ні на медикаменти, ні навіть на дезінфікуючі засоби, а про якісь господарські роботи загалом не йдется, – визнають керівники. –  Цю проблему більшість медичних закладів вирішують самостійно, запроваджуючи у себе на місцях так звані благодійні внески.

– Натомість у нас, – зауважує працівниця стоматполіклініки, – благодійні внески не  примусові, а добровільні. Працює каса, куди люди вносять свої пожертви – хто скільки може – від 5,10 і далі, інколи дають і цілих 50 грн. Деякі підприємці допомагають нам папером чи фарбою, якою ми власноруч, не наймаючи людей, фарбуємо приміщення поліклініки, заощаджуючи на цьому.

Та в наданні стоматологічної допомоги ми ніколи і нікому не відмовляємо – стверджують одноголосно працівники поліклініки.

– Особливість усіх стоматполіклінік у тому, – наголошує заступник головного лікаря з лікувальної роботи Ліліана ЗІНЧЕНКО, – що наші  пацієнти не можуть, як в інших лікарнях, придбати потрібні ліки та медичне приладдя в аптеках.

А тепер для ознайомлення: коробка пломбувального матеріалу коштує 400 грн, з неї можна зробити приміром 50 пломб. А крім цього, лікарям треба оновлювати інструменти, купувати бори, наконечники, дзеркальця, маски тощо. Не кажучи вже про анестетики, які не всім підходять: комусь підійде вітчизняний, а комусь дорожчий – закордонний.

Усі послуги – за рахунок установи

До слова, чернівецькі стоматологи консультативної поліклініки не так давно запровадили новинку: рентгенкабінет нині зв’язаний з комп’ютерами всіх лікарів- стоматологів. Отож пацієнти вже не сплачують за рентгенологічну плівку, бо результати одразу ж перекидаються на монітор того лікаря, в якого хворий лікується. Це стало можливим теж завдяки благодійним внескам, за які поліклініка придбала радіовізіограф – електронний прилад, який дозволяє бачити рентгенівське зображення зубів на моніторі комп’ютера в режимі реального часу. Принцип дії приладу дуже простий: до зуба прикладають спеціальний датчик, за мить роблять знімок, який виводиться на екран комп’ютера.

Перевага значна. По-перше, економія часу та грошей пацієнта. По-друге, знімок, який роблять на вул. Головній, може потрапити в режимі онлайн до хірургів на Проспекті Незалежності, бо є такі випадки, які потрібно обговорювати з хірургом. Але ж на все це  з бюджету не виділялося жодної копійки!

Колектив комунальної установи «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» стабільний. Від середини 90-х років минулого століття ніхто не втік і не повідкривав приватні стоматологічні кабінети. Щороку до поліклініки звертається близько 50 тис. пацієнтів.

– Особливу увагу приділяємо пільговим верствам населення, – розповідали працівники стоматполіклініки. – Згідно з чинним законодавством,  їм роблять протези в порядку черги з трьома різними категоріями. Колись ця черга реєструвалася в журналах, а це дуже незручно. Бо користувачі цієї черги як мінімум пенсіонери, тож не пам’ятають, ні коли стали в чергу, ні своїх номерів. А шукати у журналі реєстрації довго, люди дратуються. Тому нині і в реєстратурі запровадили комп’ютерну програму, де одним натиском клавіші знаходимо людину. Та для цього потрібні комп’ютери, сервер, а ще й програмісти, які б написали програму. А за все це треба платити, держава ж на таке коштів не виділяє.

Бюджетний пиріг  чи макуха за картками?

А тепер невеличкі бухгалтерські підрахунки:

– Із усіх грошей, що їх виділяє держава на обласну консультативну стоматполіклініку,  заробітна плата «з’їдає» майже 88%, на енергоносії йде 6,5%, на комунальні послуги – 2,2%, на медикаменти – 2,8% і 0,5% – на придбання медичного інструментарію тощо, – розповідає Світлана ПЕТРЮК, заступник головного лікаря з економічних питань. – От простий приклад: держава на ліки для одного хворого виділяє, смішно казати, 1 грн. 82 коп. А лоток з інструментами для огляду та лікування пацієнта вартує близько 100 грн. Тільки на антисептики розрахункова потреба поліклініки становить 118 тисяч на рік. А держава виділяє лише 86 тисяч, тому і залучаємо позабюджетні кошти. І це для того, щоби зробити безпечним надання стоматологічних послуг. В ідеалі стоматполіклініці потрібно щонайменше 1,2 млн. грн.  – і це лише на медикаменти.

Якщо взяти лікаря-початківця, його заробітна плата становить 1551 грн., з яких стягують 20% різноманітних податків…

А хто в Україні не хабарник?

Отже, чи маємо ми право засуджувати медиків? Адже вони так само борються за виживання, як і всі ми. На часі змінювати правила гри. Бо, переконана, що всі ми без винятку мріємо про чесну державу і щасливе життя у ній, де не буде ні хабарників, ні тих, що їх дають.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»  

Запис Лікуємо зуби за 1 грн. 82 коп. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед моїх рідних і друзів є чимало людей, які, дізнавшись, що в них рак, відмовляються звертатися по допомогу. Пояснюють тим, що ходіння колами пекла, себто поліклініками та лікарнями, нічого доброго не дасть. Тому й  обирають для своїх останніх днів домашній спокій замість черг, пошуків грошей і переживань…

До слова, наш редакційний колега, якого переконувала піти на МСЕК, аби він переоформив інвалідність, – бо навіть від безногих і безруких цього вимагають щороку, – не захотів витрачати на це свої нерви, зауваживши:

– Після тих походеньок у мене станеться третій інфаркт. Та й лікування у стаціонарі диспансеру забере в мене стільки грошей, що інвалідна пенсія не поверне їх навіть за рік. У кращому випадку, вийде «так на так», а потім знову до стаціонару… Кому це потрібно? Не мені – це точно.

Саме так безапеляційно заявила мені людина, яка дуже рідко виходить на вулицю, але витрачати залишки свого здоров’я і час на візити до лікарів не хоче.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

Медицина, на думку українців, є однією з найкорумпованіших сфер держави. Більш високі від медиків антирейтинги мають хіба що судді, правоохоронні органи та державні чиновники. Недарма ж у списку українців, які потрапили під економічні санкції Євросоюзу, є й прізвище екс-глави Мінздоров’я Раїси Богатирьової, до якої стікалися гроші з усієї України. Приміром, з бюджету виплачували значно більші суми за медичну техніку, яка насправді вартувала у рази дешевше. А як збагачувалися екс-міністр та її сім’я завдяки «липовій» програмі боротьби з гіпертонією! Коли ж населення на це не повелося, руками обласних департаментів охорони здоров’я  змусили сільських сімейних лікарів і фельдшерів купувати за власні гроші пігулки, які знижують тиск, і продавати їх людям.

Як бачимо, не тільки пацієнти, а й медики стали заручниками системи та спродукованої нею медичної реформи. Тож більшості представників найгуманнішої професії працюється все ж некомфортно. Чому? Про це в наступних дуже відвертих інтерв’ю. Зрозуміло, без прізвищ…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»    

Віктор Н., хірург-травматолог із 40-річним стажем:

«Перед операцією вдячність не обговорюється»

Стара гвардія лікарів відходить

Років через 10 лікувати буде нікому: стара гвардія досвідчених лікарів радянської школи відходить. Натомість приходять ті, хто за гроші купували іспити й заліки. Вони не здатні поставити правильний діагноз навіть у випадку звичайного нежитю.

У 70-ті роки, коли я вступав до медичного інституту, наша професія виглядала найшляхетнішою та найпрестижнішою. На одне місце претендувало 20-25 абітурієнтів, а  вступали найкращі. Звичайні смертні здавали іспити на загальних засадах – і лише одиниці за хабарі або, як тоді казали, «по блату».

Найбільш елітною вважалася спеціальність хірурга. У радянських фільмах утомленому лікарю під час операції асистенти дбайливо витирали піт з лоба марлею. Після операції хірурги обов’язково знімали стрес мензуркою спирту й курили «Бєломорканал» у товаристві красунь-медсестер, що їх потай кохали. У коридорах очікували родичі прооперованих, яким лікар-герой втомлено, але впевнено казав, що стан хворого,  мовляв,важкий, але надія є…

Від редакції:

Якщо хірург дожив до 60-ти років, його вважають довгожителем.

СНІД і обстріли – за тисячу доларів на місяць

На початку перебудови мене відрядили працювати до Анголи. Тоді там точилася справжня війна. Наша клініка була в глухомані: навколо непролазні джунглі. Працювали без особливих хитрощів: на відміну від наших європейських організмів, на африканців антибіотики діяли, наче жива вода з казки. Від уколу пеніциліну піднімалися навіть ті, що мали вмерти!

Інколи вранці я збирав місцевих дітлахів, що приходили до мене, і за моєю командою вони скидали шорти. Я проходив уздовж шеренги з «обіймою» шприців з пеніциліном і колов усіх підряд…

З іншого боку, кожний другий африканець хворів на СНІД, будь-якої миті можна було підчепити малярію й купу інших тропічних недуг. До того ж, через день нас обстрілювали з джунглів. Але усі ці ризики компенсувала велика зарплата: щомісяця ми отримували щонайменше $1000. Додому я повернувся справжнім багатієм і купив новісінький «жигуль»…

Корупція – дітище держави

Та повернувся я вже до іншої країни. Був кінець перебудови, з’явилися «нові українці» й бандюки. Вночі «штопав» продірявлених на «стрілках» бандюганів, а вдень латав потерпілих від моїх нічних клієнтів громадян. Саме тоді професія лікаря почала втрачати свій шляхетний ореол. Держава кинула напризволяще медицину й змусила лікарів брати гроші з пацієнтів. У перерахунку на долари я отримував тоді близько $15 на місяць. Інструменти, медичну літературу, перев’язувальний та шовний матеріал купували за власні кошти: на це не давали жодної копійки.

Отож, уся сучасна корупція в медицині започаткувалася саме тоді – на початку 90-х. Держава свідомо створювала корупційну медицину і привчала лікарів отримувати гроші від хворих.

Жодної «твердої такси» за лікування та операції у пристойних хірургів не існує. Не вважається за правильне обговорювати з пацієнтами чи родичами хворих розміри «вдячності» за операцію до її проведення. Домовляються лише про те, що слід придбати перед операцією за свій рахунок: шовний матеріал, одноразові ланцети, анестезію.

До того ж, пристойний хірург ніколи не візьме гроші за операції до її початку. А коли в процесі чи після хірургічного втручання хворий помер, лікар не візьме гроші.

Про розміри «вдячності» люди дізнаються заздалегідь від медсестер чи інших пацієнтів.

За нескладну операцію на кшталт видалення апендициту чи гемороїдальних вузлів вважається добрим тоном віддячити хірургу сумою від $200 до $300. За складну операцію – від $500 і вище. Велике значення має анестезія: «бюджетна» вартує десь біля $100, однак ці препарати дехто погано переносить, тож пацієнти воліють доплатити анестезіологу від $150 до $200. До речі, анестезіологи – єдині, хто бере гроші до операції, адже препарати – витратний матеріал.

«Скидаймося» на все?

Досвідчений хірург оперує майже щодня. На перший погляд, заробіток великий. Однак не кожна операція закінчується так, як планувалося, і тоді на вдячність від родичів очікувати не доводиться. Можуть і до суду подати, зачепившись за якусь дрібничку, – таких випадків все більше. Кожна смерть на операційному столі чи в реанімації – катастрофа для нас. Платимо нервовими зривами. Майже кожний хірург, що оперує, – хронічно хвора людина. Власне лікування теж доводиться оплачувати. Треба мати гроші на свій відпочинок, до того ж якісний, бажано в Єгипті, Туреччині чи на гірськолижному курорті. Чималих витрат потребують медична довідкова література та підручники, які слід студіювати все життя, коли хочеш залишатися у професії. А ще доводиться скидатися по $100–200 на дні народження керівництва, свята й банкети з нагоди відвідин керівництва чи атестації. Інакше адміністрація може образитися й скоротити зайву ставку медсестри у відділенні чи відімкнути опалення в зимовий сезон під приводом «недостатнього фінансування».

До речі, будь-який ремонт у відділенні теж оплачують медики – починаючи від фарбування стін й побілки стелі до установки бойлерів. До того ж, в обов’язковому порядку слід закуповувати медикаменти та інші аксесуари на кшталт рукавичок, бинтів та шовного матеріалу тільки у лікарняних аптеках, які належать керівництву.

Упорядкованої системи корупції у лікувальних стаціонарах практично немає. Лікарі живуть на вдячність хворих. Завідувачі відділень, як правило, також оперують і заробляють як звичайні хірурги. Начальство лікарні – головні лікарі та решта чиновників – існують за рахунок «розпилу» бюджетних грошей, що виділяють на лікарню, здавання в оренду під аптеки лікарняних приміщень, «відкатів» за ремонти. Це вже інший рівень, там часом крутяться мільйони гривень.

Якої реформи потребує медицина

До розпочатої в охороні здоров’я реформі ставлення в мене неоднозначне. З одного боку, хочуть поділити наявні лікувальні заклади за трьома рівнями складності. Та не факт, що на найвищому рівні працюватимуть найкращі лікарі, до яких натовпами підуть хворі. Є дуже досвідчені хірурги, що працюють у сільських та районних лікарнях – до них їздять оперуватися навіть зі столиці. Знаючи нашу систему, до лікувальних закладів найвищої категорії влаштовуватимуть діток чиновників, здатних лікувати хіба що хом’ячків.

З іншого боку, сімейна медицина – правильне рішення й вихід для нашої країни. Але готувати справжніх сімейних лікарів треба зі студентської лави, а не шляхом заміни табличок на дверях кабінетів. Сімейний лікар має бути справжнім універсалом і років зо два-три після інституту відпрацювати послідовно в хірургії, терапії та педіатрії. Зарплата його повинна перевищувати 7-8 тис. грн. і напряму залежати від здоров’я його підопічних та кількості сімей, що він їх курирує.

Ігор К., інтерн-гінеколог престижної столичної клініки, виходець з Буковини:

«Інтерн не дивиться серіалів»

По закінченні інтернатури я планую ще пару років попрацювати у звичайній лікарні, наберуся досвіду. А далі поїду до Німеччини, постараюся закінчити там медичний факультет і влаштуватися на роботу за спеціальністю. Активно вивчаю німецьку й відкладаю гроші на навчання за кордоном. Заощаджую на всьому, навіть на харчах.

За кожну крихту знань – плати

Від першого курсу майбутньому медикові прищеплюється думка, що будь-яка крихта знань вартує чималих грошей. Закінчивши школу із золотою медаллю, я вступив до вишу «на бюджет». Однак невдовзі зіткнувся з тим, що, навіть досконально вивчивши предмет, не можна розраховувати на хороші оцінки на іспитах і заліки. За них навіть відмінникам треба платити, інакше «з тріском» завалять. Залік у середньому коштує від $50, а іспит – від $100 до $200. У підсумку кожна сесія обходиться від $500 до $1000.

(Це розцінки столичного вишу – ред.)

Перед захистом курсових та дипломних усім студентам належить теж скинутися – на «гарний настрій» екзаменаторів. Коли відмовишся, станеш білою вороною й вигнанцем для цілого курсу! Багато хто до останнього нічого не вчить, воліючи заплатити. Таких  – до 70%! А я від першого дня поставив собі за мету лікувати людей, але за кордоном і за хороші гроші. В ідеалі – відкрити власний гінекологічний кабінет у Німеччині. Мені треба допомагати батькам, хочу їздити на якісному авті й жити в гарному будинку. У нашій країні це неможливе.

Серіал «Інтерни» не дивлюся, бо це суцільна брехня й карикатура. Насправді усе зовсім не так. По закінченню університету треба «підмастити» викладачів та комісію з розподілення, аби отримати направлення до солідної клініки, де є фахівці, в яких можна повчитися, і сучасна апаратура. Якщо грошей не даси, поїдеш у глушину, де з усієї апаратури – лише одне оглядове крісло. Але й у хорошій клініці на інтернів ніхто не звертає уваги, ми там нікому не потрібні. Інтерн – це вічний нічний черговий лікар. Щоправда, у хорошій клініці можна підгледіти, як лікують людей фахівці.

У нас є додаткові підробітки. За фактом інтерни часто працюють замість медсестер: ставлять крапельницю, роблять нескладні процедури. За кожну процедуру пацієнти платять. За крапельницю – 20-30 гривень, за укол – 10-20 гривень. Навіть за поставлений термометр дехто намагається віддячити. Гроші беру завжди, не відмовляюсь навіть від копійок. Іншої можливості вижити в мене немає. Зарплата в мене – 1300 гривень. Іноді випадає свято: хірурги-гінекологи кличуть асистувати на операціях. Хірурги можуть поділитися тим, що піднесли хворі. Мені перепадає від $20 до $50, за місяць набігає до $300.

Реформа української охорони здоров’я мене не цікавить: тут уже неможливо щось змінити. Щоби кардинально щось поміняти, треба підвищити зарплати рядовим лікарям до $1000–1500 і запровадити незалежні та суворі кваліфікаційні атестації, які надають право на лікувальну практику, кожні п’ять років.

Через держзакупівлі – цілковитий «відстій»

Найкращий варіант – розширення штатів районних поліклінік, а також оснащення поліклінік та лікарень сучасною апаратурою. Наша апаратура ні до чого не придатна, вона морально застаріла ще років 20 тому. Те, що надсилають нам через держзакупівлі, – цілковитий «відстій». Чиновники за шалені гроші закуповують устаткування, яке списується на Заході, отримують за це «відкати», а лікарям доводиться працювати на «відходах». Якби чиновники купували на Заході найсучасніше устаткування і медикам платили хороші зарплати, то в нашій країні була б найкраща в світі медицина: ті, хто закінчували медінститути не за гроші, здатні лікувати на найвищому рівні.

В’ячеслав Д., онколог, потомствений лікар, має «Тойоту-Кемрі, відпочивати їздить за кордон:

«З трьох українців один – онкохворий»

Ніхто вже не хоче вчитися на медиків. Немає сенсу. Занадто витратний процес навчання й непевні перспективи. Після 6 років університету слід ще закінчити інтернатуру – це ще три роки. У підсумку 9 років витрачено на навчання, аби отримати сумнівну перспективу у вигляді роботи в районній клініці на мізерну ставку від 1400 до 1700 грн. Затрати не окупаються, молодь нині вміє рахувати.

Саджати слід наркодилерів, а не лікарів

За «вдячність» від пацієнтів серйозно узялася міліція: 50 гривень, покладені хворим у кишеню лікарського халата, можуть привести до тюрми.

В українській онкології, окрім звичайних проблем фінансування, відсутності хорошої апаратури та умов, є й інші негативні сторони. Україна – країна онкохворих. Майже кожний третій українець має цю недугу. Багато хто про це просто не знає, бо воліють не витрачати час і гроші на ходіння до лікарів. А коли все ж таки потрапляють до онкологів, вважають, що гроші вирішують усе! Тож найзаможніші обіцяють золоті гори в обмін на одужання, а бідні – таких у нас 90% – починають лікуватися самотужки й потрапляють до шарлатанів. Результат один: на останніх стадіях починаються болі, люди звертаються за знеболювальним. Але ампули з наркотиками – на суворому обліку. Щоправда, останнім часом стало трохи легше. Так чи інакше, кожна смерть на моїй совісті: значить, ми не спромоглися поставити правильний діагноз на ранніх стадіях і втратили людину.

Будь-якого українського онколога, за нинішніми законами, можна посадити до тюрми. Тому що знеболювальне доводиться «заначувати»: в кабінеті онколога є не обліковані наркотики для своїх хворих. Але це вимушений крок: якщо рухатися офіційно, то необхідної кількості знеболювальних медикаментів не дістати. Щоправда, останнім часом у цьому питанні є певні позитивні зрушення. Та у нас все дуже повільно рухається…

Щоби побороти корупцію, підніміть зарплату 

Медична реформа потрібна Україні як повітря. Але розподіл медзакладів на три категорії та насадження сімейних лікарів – неприродний процес. Медицину сліж фінансувати за фактом, а не за перспективним планом.

Вітчизняну медицину треба спеціалізувати. Потрібні клініки й диспансери за типами хвороб, а також безкоштовна профілактика й обстеження всіх українців без винятку. Тільки тоді вдасться знизити смертність серед наших співвітчизників.

А ще треба бити по руках шарлатанів, до яких потрапляють хворі. І судити за незаконну медичну практику, закривати аптеки, що продають ліки без рецептів або ж фальсифікат. Там крутяться мільярди, які могли б надходити до бюджету країни.

Для боротьби з корупцією серед лікарів треба всього-на-всього підняти медперсоналу зарплати до світового рівня і тільки після цього саджати лікарів-хабарників. А лікарям розв’язати руки і не слідкувати за кожним рецептом. Тому, хто торгує наркотиками на стороні, не потрібні жодні рецепти. Правоохоронці повинні затримувати й карати наркодилерів, а не лікарів.

Записав Олександр СИБІРЦЕВ

Запис Як очистити білий халат спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Річ у тім, що серцево-судинна недуга вразила державу. Її серце, себто влада, працює не на користь усього організму, судини якого забиті тромбами. Саме через це програма зниження рівня захворюваності населення на гіпертензію зазнала, якщо й не поразки, то внутрішнього спротиву її учасників – безперечно. Та, як на мене, останнє  – гірше, бо не можна змусити людину бути щасливою чи здоровою вказівкою згори, якщо у неї для цього немає підстав. Отже запроваджена організаторами охорони здоров’я практика викликала ремствування серед самих медичих працівників.

А відбувається ось що: кожен фельдшер, сімейний лікар у селі чи у міській поліклініці зобов’язаний виписувати пільгові рецепти на ліки для хворих гіпертонією. Без сумніву – це справа добра. Якби не одне АЛЕ – вона добровільно-примусова. А це наштовхує на логічний висновок: хтось у цьому дуже зацікавлений. І цей хтось має дуже близькі стосунки до Міністерства охорони здоров’я. Бо коли б цього не було, ніхто не змушував би лікарів та фельдшерів за свої гроші купувати за пільговими рецептами пігулки, а потім намагатися продати їх недужим. Тоді як хворі мають свої ліки, які їм підбирали і до яких вони звикли. Одне слово, виник конфлікт. Тож не дивно, що медики (зі Сторожинецького району та Чернівців) поскаржилися.

Коли ж редакція поцікавилася цим питанням у директора департаменту охорони здоров’я та цивільного захисту населення Чернівецької ОДА Ігоря ШКРОБАНЦЯ, той відповів, що це «самодіяльність районів і хтось перегнув палицю. Винних покарають», а пізніше на поставлене під час прес-конференції запитання безапеляційно сказав: «Прийдіть до мене з тією людиною, яка скаржилася. І ми будемо розмовляти й розбиратися».

Нічого не скажеш – хід блискучий і… справедливий. Раз немає таких, хто сміливо сказав би про те, що медиків змушують виконувати зовсім не притаманні їм обов’язки (цього літа в окремих районах їм навіть відпустку не давали, доки не закуплять ліки!), то нема чого і скаржитися. Але ж ми усі добре розуміємо, що той, хто озвучить уголос позицію, яка протирічить «політиці партії», просто позбудеться місця роботи. І найкраще це відомо  керівнику департаменту.

Ось і виходить уже вкотре в українській історії, що влада намагається ощасливити народ, а він, дурненький, цього не розуміє…

Людмила ЧЕРЕДАРИК        

Запис Гіпертензія в людей, бо гіпертензія у держави спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Коли я читаю лекцію про серцево-судинні хвороби студентам-медикам, то наголошую: просто від сьогодні починайте харчуватися правильно, і тоді проживете на 5-6 років довше, ніж, скажімо, люди мого покоління, – каже Василь Захарович. – І першим кроком до цього має бути відмова від алкоголю та тютюну.  Жінка, яка щодня вживає 250 грамів натурального червоного вина, через півроку стає алкоголіком. Алкоголь під час вагітності призводить до вроджених патологій серця у новонародженого.

Маємо сумну статистику сьогодення: близько 10% вагітних палять, 20% – вживають алкоголь. Діти таких матерів часто у підлітковому віці вже страждають від підвищеного артеріального тиску. Кожен другий з них із віком стає гіпертоніком.

– Ви радите студентам узагалі відмовитися від алкоголю?

– Я пропоную їм допустимі норми, які в принципі, якщо їх вживати не щоденно, а, скажімо, на свята, не зашкодять. Для чоловіка норма горілки під час свята не повинна перевищити 60 мілілітрів, для жінки – удвічі менше. Вино для чоловіка – 125 грамів, для жінки – удвічі менше. Пиво,  яке так полюбляє наша молодь, варто скоротити до 300 мілілітрів. Наголошую, це не щоденний стандарт, а дози, допустимі за певних обставин.

– Алкоголь, звісно, не друг здоров’ю. А що поганого у мінеральній воді?

– Мінеральна вода містить солі, тож не є корисною. Українці і так вживають надто багато солі: 12 грамів на день, замість 3-5-ти. Якщо гіпертоніки внормують це, то знизять тиск на 10 міліметрів ртутного стовпчика. Щодня варто споживати столову воду, а мінеральну – лише іноді, як виняток.

– Кажуть, що кава та чай сприяють підвищенню тиску навіть у цілком здорових людей…

– У жодному медичному посібнику ви не знайдете інформації про те, що кава чи чай є чинниками ризику серцево-судинних захворювань. Кава лише на 5-10 хвилин збільшує частоту серцевих скорочень. Зокрема, якщо норма – 60-80 ударів за хвилину, то після випитої чашечки кави пульс пришвидшиться на три-чотири удари. Зазвичай такий стрибок відчувають тільки дуже емоційні люди. Тому, якщо ви знаєте, що після випитої ввечері кави не зможете заснути, просто не пийте її.

Чай узагалі можна пити усім. Однак я застеріг би від несертифікованих трав’яних чаїв. Це небезпечно.

– Василю Захаровичу, а спорт корисний для наших судин та серця?

– Є норми для фізичних навантажень, тим паче, для людей, схильних до серцево-судинних патологій. Я раджу не бігати, а ходити. Зокрема, достатньо кожного дня проходити за 15 хвилин один кілометр. Це дуже корисно.

– А чи можна назвати продукти корисні та шкідливі для нашого серця?

– Безумовно корисними є овочі та фрукти. Їх у свіжому вигляді варто вживати щодня близько 200 грамів. Вони очищають організм і сприяють нормалізації тиску. Корисні також продукти, які містять залізо: яблука, гречана каша і чорниці.

Шкодять нашим судинам і серцю, безперечно, копченості та маргарини. Бажано також зменшити у своєму раціоні цукор та сіль. Жінкам у віці за 45 бажано відмовитися від щоденного споживання тістечок і тортиків. Власне, це той мінімум, який допоможе здоровим людям залишатися здоровими, а гіпертонікам – унормувати тиск і покращити самопочуття.

Україна посідає перше місце в Європі

 

за смертністю від серцево-судинних захворювань

Смертність в Україні, за даними ВООЗ, з причини інсульту у чоловіків у 18, а  у жінок – у 14 разів вище, ніж у Швейцарії.

Хвороби серцево-судинної системи в сучасному світі, в тому числі в Україні, називають проблемою №1. Щорічно від ССЗ помирають більше 500 тис. українців, тобто в середньому щодня гинуть 1370 людей.

За даними Державної служби статистики, в 2013 році в Україні близько половини смертей зумовлено серцево-судинними захворюваннями. У порівнянні з 2012 роком цей показник практично не змінився, що свідчить про низьку культуру профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань серед українців.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії» 

Запис Що їсти та пити, аби запобігти гіпертонії? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Паразити супроводжують людину усе життя

У людини зареєстроване паразитування понад 342 видів гельмінтів. В Україні «мешкає» приблизно 30 з них Та через міграцію населення, яка істотно зросла останнім часом, імовірне поширення ще й «екзотичних» паразитів, які можуть адаптуватися до наших кліматичних умов. Останнім часом побільшало й гельмінтозів, які раніше були рідкісним явищем

Зусиллями медиків та епідеміологів України паразитарні захворювання визнані загальнодержавною проблемою. Це пов’язане з їхнім поширенням і негативним впливом на здоров’я населення, що призводить до значних матеріальних втрат.

За даними офіційної статистики, в Україні реєструють 300-400 тис. випадків гельмінтозів щороку. Контрольні обстеження санітарно-епідеміологічних установ свідчать про те, що поширеність цієї патології серед населення України буде і надалі зростати.

Група ризику – діти й молодь: вони складають більше 80% від загальної кількості хворих на гельмінтози. Тими чи іншими гельмінтами уражена п’ята частина дітей, які відвідують дитячі заклади.

Більше того, є дані паразитологічного моніторингу про те, що протягом життя практично кожна людина хоча б раз переносить паразитарне захворювання.

За 8 місяців поточного року тільки в  Чернівцях виявлено 30 випадків трихоцефальозу (вражає травний тракт), 57 – лямбліозу (лямблії оселяються в печінці), 437 – аскаридозу (найширший спектр локалізації), зареєстровано 113 хворих на ентеробіоз (локалізація – анальний прохід). 

Чим небезпечний гельмінтоз?

Майже всі паразити спричиняють слабість, підвищену стомлюваність, сонливість, закрепи або проноси, різке схуднення, метеоризм та призводять до дисбактеріозу. Можуть збільшуватися печінка та селезінка, лімфатичні вузли, підвищується температура тіла, з’являється біль у суглобах.

Але безсумнівна й загальна патологічна дія всіх гельмінтів – алергізація організму і пригнічення імунітету. Гельмінти, їхні частини та продукти їхньої життєдіяльності є алергенами, спричиняють запальні зміни, руйнують опірність організму і завжди провокують інтенсивне вироблення антитіл. Усе це підтримує або ініціює хронічні алергічні захворювання і навіть бронхіальну астму. Якщо гельмінтози самі по собі не є  істинно алергічних захворювань, але в їхньому патогенезі алергія бере участь як обов’язковий компонент. Деякі вчені зазначають їхню здатність призводити до онкогенних процесів.

Паразити можуть стати «спусковим гачком» до апендициту, кишкової непрохідності, дикінезії кишечнику та жовчних шляхів, здатні мігрувати в організмі і уражувати печінку, нирки, легені, очі та головний мозок, а аскаридоз може спричинити навіть ядуху.

Захворюваність населення паразитозами зумовлена:

*використанням в їжу продуктів харчування, що містять збудників паразитарних захворювань;

*вживанням продукції, отриманої від заражених тварин;

*забрудненням грунту і водойм неочищеними побутовими стоками і стічними водами тваринницьких комплексів,

*збільшенням кількості домашніх тварин у міських квартирах,

*міграцією населення тощо.

Що убезпечить від зараження гельмінтами

* Дотримуйтесь правил особистої гігієни.

* Питну воду з відкритих джерел кип’ятіть та фільтруйте.

* Овочі та фрукти перед уживанням обдавайтети окропом;

* Не купуйте продукти харчування на стихійних ринках.

* М’ясо та рибу піддавайте належній термічній обробці.

* Не пробуйте на смак сирий фарш і не вживайте термічно не оброблене сало з прожилками м’яса.

* Суворо дотримуйтесь правил заморозки та засолки харчових продуктів.

* Своєчасно знищуйте мух та гризунів у приміщеннях.

* Дотримуйтеся правил догляду за тваринами, проводьте їхнє обстеження і планову дегельмінтизацію.

Олена БІЖИКА, лікар-паразитолог Чернівецького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України

Запис Щороку майже 17 млн. людей помирає через паразитів та інфекції спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проте у державній скарбниці відкидають усі звинувачення і переконують, що забезпечується своєчасне здійснення видатків:

– На Єдиному казначейському рахунку існує суттєва нестача коштів, – зазначає начальник управління Держказначейства України в Чернівецькій області Олександр ПАСКАР, – Річ у тім, що місцевим бюджетам з нього надано позик більше як на півмільярда гривень, а вони,  в свою чергу, заборгували понад 60 мільйонів гривень. Захищені статті ми фінансуємо без затримок, а решту – мірою появи грошей. До кінця року виплатимо всю заборгованість.

Чиновники кажуть, що все добре і незахищені статті в області проплачують на 15-20%. Проте ці слова не заспокоюють. Уже зараз органи УДКСУ більш ніж на місяць затримали виплати лікарняних і заробітну плату, яку виплачують зі спецкоштів. Крім того, не виплачується допомога по безробіттю та допомога інвалідам від нещасних випадків на виробництві. Такі виплати, на думку казначейства, не є захищеними статтями і прирівнюються до купівлі канцтоварів бюджетними організаціями. Виплати тим категоріям громадян, які не потрапили до переліку «захищених», здійснюватимуть згодом, у другу чергу, коли з’являться кошти.

Експерти виділяють дві причини «замороження» рахунків місцевих органів влади казначейством. Перша полягає в тому, що існує велика недоїмка надходжень до держбюджету, тобто дохідна частина не виконується. Тому бюджет зараз не може виконувати не лише програми розвитку (фінансування будівництва, ремонту, реконструкцій), а вже почалися проблеми із захищеними статтями бюджету.

Друга має політичний характер. Напередодні виборів центральна влада, яка надає трансферти і субсидії місцевим бюджетам, дала команду місцевим органам влади заблокувати кошти навіть при наявності значних ресурсів. Тобто відбувається узалежнення місцевих органів влади від результатів виборів на певній території. Якщо керівники місцевих органів влади дають результат по партійній і мажоритарній частині для правлячих партій, тоді буде дана команда спрямувати у конкретний місцевий бюджет відповідні кошти. Якщо ж політичного результату не буде, то керівників покарають, не давши грошей або позбавивши їх посад.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Держказначейство «заморозило» рахунки місцевих бюджетів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Від 1-го липня цього року всі підрозділи Швидкої медичної допомоги області увійшли до складу єдиної структури – Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф , – розповідає Володимир ЄЛЕНЄВ. – Нині ця структура складається з міського та районних відділень, де працює 876 осіб. На балансі центру перебуває 61 автомобіль, уже найближчим часом автомобілів обіцяють додати. Для повного укомплектування автопарку потрібно ще 29 автомобілів, тобто загалом лікарям для вчасного надання допомоги треба близько 90 автомобілів. Для створення єдиної диспетчерської з місцевого бюджету виділили 1 млн. грн., а загалом ремонт приміщення та обладнання вартуватиме до 10 млн. грн., які повинні надійти з держбюджету. Підготовку приміщення планують завершити до кінця року. Наразі у диспетчерській працюють три працівники вдень і двоє – уночі, після ремонту їхня кількість зросте до дев’яти.
За словами п. Володимира, у ході цієї реорганізації працівникам центру обіцяють на 40% підвищити заробітну плату.

Реформа екстреної медичної допомоги триватиме до 2015 року

Працівники Центру пройдуть майстер-класи з самооборони
Оскільки в Україні почастішали напади на медпрацівників, керівництво центру домовляється про співпрацю з МНСниками та міліцією краю. Міліціонери нададуть лікарям екстрені номери, за якими вони зможуть звертатися в разі нападу.
Володимир Володимирович розповів також, що Центр домовився з Чернівецькою обласною федерацією рукопашного бою про те, що бійці організують для медиків майстер-клас з самооборони.
До речі, газові балончики та електрошокери лікарям мати заборонено.

Водії стануть парамедиками?!!
Як зазначив Володимир ЄЛЕНЄВ, для працівників «швидкої» щокварталу проводяться навчання для підвищення професійного рівня лікарів. Водіїв та санітарів теж планується навчати, щоби за потреби вони теж могли надати хворим долікарську допомогу: зупинити кровотечу, обробити рану тощо. В перспективі для роботи у «швидкій» братимуть не звичайних водіїв, а фельдшерів, які вже вміють надавати медичну допомогу, як у Європі.

Спека: «швидкі» частіше виїжджають на виклики
Останніми спекотними днями чернівчани стали частіше викликати «швидку». Загалом Збільшилася кількість нападів стенокардії та випадків порушення кровообігу. також Зросла також кількість викликів до людей, що дістали теплові удари в стані алкогольного сп’яніння.
– Зросла кількість вуличних викликів, – розповідає Володимир ЄЛЕНЄВ. – Зокрема, до дітей. Отже, щоби уберегти від теплових і сонячних ударів, медики радять надягати дітям панамки й давати їм багато пити. А тим, хто має проблеми з серцем, радять перечекати спеку вдома.
Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Медики невдовзі… відбиватимуться! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як не прикро це констатувати, та останніми роками ситуація з вакцинами у нас повторюється утретє. – Ми недощеплюємо на рік в середньому 30% дітей, надолужуючи це  наступного року.

Посадовець запевнила, що з часом усі дітки будуть щеплені. Вона також наголосила, що жодних графіків щеплень вони не порушують та імунітету не шкодять. Тобто ми вписуємося у канони того, що дитина, яка щеплена навіть з порушенням графіку, буде мати ефективний імунітет. Одна проблема – цієї вакцини треба довго чекати, – додала Марія Іванівна.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Третина дітей Буковини – без щеплень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За підрахунками департаменту охорони здоров’я та цивільного захисту населення ОДА, буковинці потребують для їхнього обслуговування понад 80 машин швидкої допомоги.  Про це повідомила  Марія ПОЛІЩУК, начальник управління з лікувально-профілактичної роботи департаменту.

Вона зауважила, що наразі вони обходяться тим транспортом, що мають. Та саме через нестачу машин «швидка» часто запізнюється. Та, за словами очільниці, область сподівається на допомогу Мінздоров’я, яке обіцяло виділити кошти на придбання карет. Зрештою, шукатимуть гроші і в краї.

Марія Поліщук нагадала також, що в обласному центрі  «швидкі» повинні доїжджати на виклик за 10 хв., а на виклик до села дається не більше 20 хвилин.

Коли ж редакція захотіла дізнатися, а скільки ж машин «швидкої допомоги» працює на лінії, нам це не вдалося. Бо, як пояснив Сергій ПАУШАК, заступник директор з медичної допомоги обласної комунальної установи «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», на сьогодні вони мають 61 бригаду лікарів.

Але, це ж не означає, що саме стільки є й машин?!. Тим паче, що значна частина автопарку перевищила ресурс використання вже багато років тому.  За словами керівництва Центру, остаточно, мовляв, усе з машинами вималюється тільки до 1 липня, коли до них приєднається решта районів. Поки що приєднано лише два райони.

Отже, реанімації нині потребують самі карети швидкої допомоги. Бо чимало автівок із тих, що виїжджають на виклики, дихають на ладан. І, мабуть, ситуація з машинами таки вкрай погана, якщо журналістам не наважуються назвати реальні цифри.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Області не вистачає карет «швидкої допомоги» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До редакції нашої газети звернулися студенти-медики з проханням прослухати разом із ними онлайн-лекцію, яку вони мали відвідати примусово. Я ж вирішила прийти: може й справді цікава лекція буде.

Та Ігор Геруш, проректор з науково-педагогічної роботи, не надто привітно зустрів мене, а деталі порадив дізнатися у ректора.  

У розпал екзаменаційної сесії молодим медикам, майбутнім спеціалістам і викладачам Буковинського медичного державного університету читала публічну лекцію під назвою «Трансплантологія в Україні – етичні та нормативно-правові аспекти» сама Раїса БОГАТИРЬОВА, міністр охорони здоров’я України. Тільки не подумайте, що п. Богатирьова приїхала до нашого міста: всі охочі та не дуже дивилися цю лекцію онлайн.

Студенти у білих халатах і шапочках, сиділи, як один, рівненько та «уважно» слухали, лектора. З усіх боків чулися невдоволені зітхання Як наголосив один з присутніх на лекції студентів (прізвище своє просив не називати), усе це вони давно вже чули від власних викладачів. Як на мене, звучали загальновідомі, навіть мені, речі. А задля цього відірвали від занять та іспитів. Як сказала одна студентка, до лекції вона байдуже ставилася до Богатирьової, але після того, як довелося до восьмої години вечора складати модуль, пані міністр її дратує.

Хоча ректор університету Тарас Бойчук, запевнив, що такого не може бути, бо так допізна могли складати тільки відпрацювання, а не модулі. Утім відпрацьовувати пропущені через Богатирьову теми все ж таки доведеться. До речі, у цій вимозі викладачів теж міститься скритий протест проти такого гаяння навчального часу, хоча не студенти в цьому винні.

…У щорічних деклараціях найвищих посадовців України зазначаються мільйонні прибутки від книг і… лекцій. Навколо авторства таких книг час від часу спалахують скандали. До слова, прочитана на всю Україну онлайн лекція теж, мабуть, зараховуватиметься окремо в кожному виші.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Лекція: навчання чи засіб заробітку?!! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Заразитися мікроорганізмами можна побутовим шляхом чи при безпосередньому контакті з носієм інфекції.

Оскільки діти інфікуються легко – це може призвести до ендемічних спалахів у дитячих колективах, де бактерії передаються через іграшки та при користуванні спільними предметами. Тому дуже важливо у дитячих садках, таборах і школах дотримуватися санітарно-гігієнічних норм.

Шкіра людини виконує функцію бар’єру від проникнення до організму різних патогенних агентів. Але при впливі на організм людини різних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища захисна дія шкіри знижується, створюючи передумови для інфікування. До зовнішніх факторів належать: переохолодження, перегрівання, що супроводжується посиленим потінням, мікротравми, забруднення шкіри, дієта збагачена вуглеводами та збіднена білками, екзогенні гіповітамінози, тривале вживання великих доз певних груп лікарських препаратів, які пригнічують імунологічну реактивність організму тощо. Внутрішні ж – ендокринні захворювання, наприклад, цукровий діабет, зниження системного та локального імунітету, хронічний тонзиліт, гайморит, карієс, порушення обміну речовин, ендогенні гіповітамінози, тяжкі системні захворювання, перевтома, стрес. Інкубаційний період імпетиго триває близько тижня. Є первинні піодермії, які виникають на неураженій шкірі та вторинні, як ускладнення дерматозів, які супроводжуються свербежем та пошкодженням цілісності шкіри, наприклад короста, дерматити тощо.

Прислухайтеся до власного тіла

Симптоми стрептодермії – різні, залежно від виду захворювання. Зазвичай непокоїть свербіж. Загальним для всіх видів стрептодермій є поява на ураженій ділянці шкіри маленької червоної плями, яка протягом кількох годин збільшується та на її поверхні з’являється фліктена – пухир, заповнений каламутною рідиною, а потім – гноєм. Згодом на поверхні фліктени виникає кірка, яка з часом відпадає, залишаючи на місці ураження пляму. Процес швидко поширюється і триває від 2-х до 4-х тижнів. Найчастішими проявами імпетиго бувають: бульозне імпетиго – локалізується на ступнях та гомілках, тильній поверхні кистей; щілиноподібне імпетиго (заїда) – в куточках рота, де виникають лінійні тріщини, через які боляче відкривати рота; імпетиго нігтьових валиків (турніоль) – виникає навколо нігтьових пластинок, при якому ураження підковоподібно оточує ніготь, сприяє інфікуванню наявність задирок на пальцях; стрептококова опрілість – виникає в дітей в складках шкіри і характеризується схильністю до мокріння; суха стрептодермія –  плями білого чи рожевого кольору з дрібними лусочками на відкритих ділянках шкіри; звичайне (вульгарне) імпетиго – вогнища ураження локалізуються частіше на обличчі, в ділянці вух, рідше на тулубі, кінцівках, вони та вкриті жовтими «медовими» кірками.

Інфекція любить воду

Діагноз стрептодермій ставить лікар-дерматолог. Його можна підтвердити бактеріологічним дослідженням.

Лікування призначає лікар залежно від особливостей клінічного перебігу у кожного конкретного пацієнта. Якщо висипка обмежена, призначають місцеве лікування: на ділянки ураження – анілінові барвники та антибактеріальні мазі, шкіру навколо обробляють антисептиками. У випадку поширених форм стрептодермій, призначають крім того, антибактеріальні препарати системної дії, а також імуномодулятори (за необхідності) та полівітаміни. При хронічному перебігу або при частих проявах проводять комплексне обстеження для виявлення хронічних соматичних захворювань. Важливо дотримуватися дієти, обмежуючи вуглеводи. Уражені та прилеглі до них ділянки здорової шкіри, не можна мочити водою до зникнення висипань, бо вода сприяє поширенню інфекції.

Профілактика гнійничкових хвороб

Збалансоване харчування, зміцнення організму, дотри­мання правил гігієни шкіри, обробка мікротравм дезінфікувальними засобами для дітей – водні розчини анілінових барвників), своєчасне лікування супутніх захворювань, зміцнення імунітету. Всі предмети, з якими контактував хворий, повинні кип’ятитися та оброблятися антисептиками.

У дитячих дошкільних закладах дітей, хворих стрептодермією, ізолюють і призначають карантин на 10 днів.

Лілія ГУЛЕЙ, асистент кафедри дерматовенерології, кандидат медичних наук Буковинського державного медичного університету

Запис Імпетиго – захворювання ніжної шкіри спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У колеги-журналістки півторарічний малюк поранився на вулиці знайденим шприцом. Молода мама не розгубилася й терміново доставила і малюка, і шприц до найближчого лікувального закладу– СНІД-центру. Тамтешня лабораторія дослідила рештки матеріалу в шприці і надала висновок, який дозволив усій родині полегшено зітхнути: результат аналізу на ВІЛ – негативний. І на гепатит С – також негативний.

Компонент профілактики гепатитів наразі включений до регіональної програми профілактики та боротьби зі СНІД. Але цього надзвичайно мало. Окремої програми з подолання гепатитів у регіоні немає.

Вам переливали кров чи проводили інші медичні маніпуляції?  Ви робили собі тату або пірсинг? Контактували Ви з кров’ю чужих людей? Чи вживали наркотики внутрішньовенно? Якщо Ви відповіли «так» хоча б на одне із цих запитань – можливо, Вам слід зробити аналіз на гепатит С.

Гепатит С – е захворювання печінки, спричинене вірусом гепатиту С (НCV). Вірус проникає в клітини печінки, використовує генетичні механізми клітин для відтворення власних копій, які, в свою чергу, заражають ще більше клітин. У майже  15% випадків гепатит С перебігає в гострій формі: це означає, що тіло саме позбавляється від вірусу без довгострокових наслідків. На жаль, у більшості випадків інфекція стає хронічною, поступово руйнуючи печінку та призводячи до цирозу й  раку.

Вірус гепатиту С дуже швидко змінюється. Наразі відомо щонайменше шість основних типів вірусного гепатиту С (вони називаються генотипами) із понад 50-тьма підтипами. Це одна з причин того, чому дослідники не винайшли ще вакцини проти вірусного гепатиту С.

Безсимптомний перебіг, відсутність інформації в населення і в лікарів, неможливість здати аналізи спричинили певне замовчування цієї проблеми. Україна не має національних програм боротьби з хронічними вірусними гепатитами, статистика щодо кількості інфікованих недоступна, стверджує інформаційний сайт про діагностику та лікування гепатитів в Україні.

За даними ВООЗ, загальна кількість хворих на вірусні гепатити В і С в світі у 14-15 разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих. За експертними оцінками, в Україні гепатитом С інфіковано приблизно 1,2 мільйони осіб.

Саме тому «круглий стіл» на тему «Гепатити В і С – час діяти: що зроблено за 2012 рік і що потрібно робити в 2013 році» за участі представників активної громадськості і медиків Буковини несподівано став малоінформативним. Несподівано для громади – адже її ще від 2010 року запевняють, що відповідна обласна програма існує, а цього року її навіть обіцяли презентувати. Для медиків підсумок спілкування за круглим столом, вочевидь, не був сюрпризом – адже небажання очільників обласної медицини вирішувати цю проблему їм відоме.

Отже, перше й найголовніше питання, яке зібралися обговорювати в Чернівцях стосовно лікування гепатитів – регіональна програма – відпало з об’єктивних причин. Її, як виглядає, просто немає. А «хід конем» від керівництва галузі – відправити на захід завідувачку відділення інфекційних хвороб обллікарні Валентину Миндреску, яка не є реальним рушієм прийняття програми – виглядав ще більш цинічним на тлі не офіційної, а реальної статистики захворювання.

За даними ОблСЕС, в області зареєстровані геть поодинокі випадки гепатитів: гострих В і С – відповідно 15 і 9, хронічних – 15 і 79. І це тоді, коли лише кафедра внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ зафіксувала понад 80 хворих, а серед пацієнтів СНІД-центру гепатит виявляють чи не в кожного другого. Не враховуються й дані з дитячої гастроентерології. Та оскільки задля підготовки регіональної програми її автори мали би принаймні бачити загальну картину захворювання в області, цілковита нескоординованість дій медзакладів і відсутність реального єдиного реєстру хворих лише підсилює впевненість, що програми немає.

Киванню фахівців одне на одного – мовляв, програма не в мене, а в іншого – можливо, покладе нарешті край інформаційний запит від журналістів, які мають намір таки дізнатися про долю цього документу і навіть ознайомитися з його копією. «Круглий стіл» спонукав їх до дій.

Кілька суттєвих пропозицій надійшло і від медиків. Доцент кафедри інфекційних хвороб БДМУ Юрій Рендюк запропонував офіційним листом від департаменту охорони здоров’я і цивільного захисту населення нагадати усім державним і комунальним медзакладам про обов’язковість інформування щодо фактів захворювання на гепатити – адже це передбачене відповідним листом  МОЗ ще 2009 року і наразі просто не виконується!

Свідомі лікарі погодилися й на дещо провокативну ідею громадських організацій. Тепер зареєстрованим хворим на гепатити пропонуватимуть написати особисту заяву на ім’я начальника департаменту із проханням забезпечити можливість на безоплатній основі обстежитися та, у разі необхідності, пройти відповідну терапію на базі спеціалізованого лікувально-профілактичного заходу. Принаймні, так керівництво галузі змушене буде реагувати на тенденцію зростання виявлення гепатитів в області.

Прикметно, що на проблему захворюваності на гепатити швидше відгукнулися приватні структури, аніж державні та комунальні лікувальні установи. Наприклад, лабораторія «СІНЕВО» надає 50-відсоткову знижку на виконання аналізів хворим на гепатити. Повна ж вартість аналізів складає у середньому щонайменше 700 грн. Лікування у нашій «безплатній» медицині коштує 450 доларів за ампулку ліків щотижня, а мінімум – 24 тижні, у гіршому випадку – 48 тижнів. Упродовж лікування аналізи час від часу повторюються – і щоразу знову гривень по 700.

Чималу частку інфікованих гепатитами складають саме медики – у силу професійної діяльності. Але й вони мовчать. «Людей, хворих на гепатит С,  треба мобілізувати, – вважає модератор круглого столу, журналістка Надія Вірна. – На жаль, існує багато міфів про цю хворобу, але їх потрібно руйнувати. І людям, які мають цю недугу, не варто соромитись відкрито говорити про свої проблеми. Публічність у цьому питанні – порятунок для людей з таким діагнозом. Поки вони не почнуть гуртуватися, надавати розголосу своїм проблемам, боротися за свої права – влада не звертатиме на них уваги».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Гепатитний… смерч: як врятуватися? спершу з'явиться на Медіа-Версії.