Писанковий радіолокатор

У горах на Буковині, в практично безлюдній місцевості Путильського району, майже на кордоні з Румунією розташувався стратегічний об’єкт протиповітряної оборони. В народі його  називають «Куполами», а військова кодова назва цієї радіолокаційної системи – «Памір».

Радіолокаційна система припинила своє функціонування 1995-го року і відтоді зазнавала руйнації і ставала все занедбанішою. Втім, кулі збереглися, і нещодавно споруди радіолокаційної станції передали від районної ради на баланс Селятинській ОТГ.

Якщо до «куполів» таки дістатися жахливою дорогою (а це 12 км грунтовки від центру с. Шепіт, яке входить до Селятинської ОТГ, вздовж кордону до перевалу, а потім ще 3,5 км до самої туристичної родзинки), то вони вигулькують на горизонті несподівано, справляючи враження фрагменту неземної цивілізації або принаймні обсерваторії. Загадкові білі кулі височать на вершині гори Томнатик (1565 метрів). На схилах гори недалеко від куль є ще група закинутих, цілком або відносно збережених будинків колишнього військового гарнізону.

У Чернівецькій ОДА якось розповідали, що громада не проти передати Памір в оренду інвестору, щоб провести там реставрацію та розвивати туризм.

Минулоріч у будинку з левами навіть презентували один з проектів реставраціїї куполів Паміру – дипломну роботу студента-архітектора ЧНУ. За проектом, кожен купол має своє призначення – там пропонують зробити кав`ярню, хостел. А навколо них збудувати скляні чи металеві  оболонки, оглядовий майданчик. Також випускник-архітектор пропонує з`єднати куполи пішохідним мостом, щоб відвідувачі могли прогулюватись від одного куполу до іншого. Але нагадую, що аби в майбутньому хостелі переночувати, туди насамперед треба ще дістатися. А тим часом для туристів вигадують видовища: радіолокаційний купол покинутої радянської бази Памір на горі Томнатик 2017-го перетворили на «арт-об’єкт» – розмалювали його «під писанку». Кажуть, витратили на це 100 тис грн. І решту об’єктів колишньої бази у спокої не залишать – їх обіцяють розмалювати протягом наступних чотирьох років. А зовсім недавно, в середині серпня 2019-го, там провели фестиваль – з музикою, відтворенням народних традицій, гуцульською кухнею тощо.

Тим часом на Одещині…

А в Маяківській ОТГ на Одещині, де кореспондентка «Версій» побувала у прес-турі, організованому Харківським прес-клубом, до питання обсерваторії підійшли інакше. Її, яка дісталася у спадок від радянських часів,  разом з унікальними природними умовами регіону – узбережжям Дністра і затокою Дністровського лиману, залучили до туристичних маршрутів.

Навіть якщо їй понад 60 років, а замість 40 науковців, які були раніше, тут працює лише 4, і вона також дещо занепала порівняно з часами свого розквіту – та все ж це астрономічна спостережна станція – обсерваторія Одеського університету ім. Мєчнікова, і тут відвідувачам можна подивитися в телескоп! А це, погодьтеся, чималий бонус для туриста.

Свого часу обсерваторію розташували саме в Маяках з кількох причин. Це місце – досить далеко від великого населеного пункту та його освітлення (40 км від Одеси), тож вогні великого міста не заважають спостерігати за зорями. Та ще й кліматично воно унікальне: над ним наче якась «діра», тож коли навколо опади, тут їх немає. Тут є радіотелескоп, який належить Харківській обсерваторії (їхні телескопи розташовані в кількох точках України). На таких станціях розташована значна кількість оптичних інструментів.

«Кожний наш телескоп має певне завдання – моніторити небо на предмет відстежування космічного сміття, якого нині дуже багато – для того, аби не допустити зіткнення, – розповідає наукова співробітниця обсерваторії Світлана Кашуба, яка виконує обов’язки керівника станції спостереження.

–  Наприклад, з активними супутниками, які перебувають на службі, військовими супутниками, які також охороняють територію своєї країни. Є й інші завдання, як-от пошуки комет і астероїдів, які можуть становити небезпеку для нашої Землі, а також фундаментальна наука астрономія, яка займається змінними зорями – це зірки, які змінюють свій блиск з тих чи інших причин, і ми можемо дослідити ці причини».

Саме телескоп  з 40-сантиметровим дзеркалом слугує також і для екскурсій. Це єдиний телескоп, в який можна дивитися стороннім: сюди приїжджають і діти зі шкіл, просто зацікавлені люди. В нього на власні очі охочі можуть побачити і Місяць, і різні планети.

Нам показали найбільший телескоп, який за величиною посідає перше місце в Україні. Більший є тільки в кримському селищі Научне, і коли Крим повернеться – маякський телескоп знову стане другим. Також маякська обсерваторія має першість в Україні за архівною колекцією знімків зоряного неба.

У світі ця колекція посідає третє місце: після американського Гарварда (500 тис.) і німецького Зоненберга (250 тис.) – 110 тисяч пластин, відзнятих упродовж 1909-1989 років. На них зафіксовані дуже рідкісні космічні події – наприклад, рух комети, яку земляни бачили 1911-го року і наступного разу вона наблизиться до Землі через тисячу років…

Поступово дані архівних знімків переводять у цифру. Нерідко для підтримування обсерваторії «на плаву» співробітники-ентузіасти вкладають і власні кошти. Наприклад, самотужки облаштували розсувний дах над телескопом.

Сподіваються, що науковий туризм, який системно розвивають у Маякській ОТГ, сприятиме і утримуванню обсерваторії.  Адже керівництво громади адекватно оцінило потенціал громади, визначилося з пріоритетами і створило не лише окремий структурний підрозділ – відділ культури і туризму в адміністрації ОТГ, а й спеціальне комунальне підприємство, яке займатиметься винятково туристичною діяльністю. Адже заявляють, що системно створюватимуть туристичний продукт, а не просто окремі екскурсії, елементи туризму, базові точки, локації маршрутів.

Кажуть, що в телескоп Місяць виглядає, як головка дірявого сиру. Але смотрителька обсерваторних цінностей і повелителька телескопів Світлана Кашуба стверджує, що аби пересвідчитися – треба самому подивитися. Наш візит в обсерваторію припав на білий день. Тож от маю тепер мрію – роздивитися, як той Місяць насправді виглядає… Доведеться повернутися в Маяки? :)

Маріанна АНТОНЮК, «Версії», фото автора і з мережі інтернет

Запис Два регіони – дві обсерваторії – два способи творення туристичної локації спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Коли заступник голови Маяківської ОТГ Василь Усенко жартома сказав, описуючи особливості своєї громади, що «в кожній хаті по-своєму борщ варять», навіть не уявлялося, наскільки ж унікальний тут «об’єднано-територіальний борщ». Мало того, що усі три села у складі Маяківської ОТГ – з різних районів (на Буковині така спроба міжрайонного утворення не прижилася: бажання громади с. Буківка Герцаївського району доєднатися до Тереблечанської ОТГ на Глибоччині не схвалене Кабміном. Втім, тут йшлося про доєднання, а на Одещині «міжрайонна» ОТГ створювалася «з нуля», і це не зустріло законодавчих перепон). І унікальні місцевості понад Дністром і затокою Дністровського лиману, де не ступала людська нога – не єдина «родзинка» громади. На території Маяківської ОТГ розташувалася астрономічна спостережна станція – обсерваторія Одеського університету ім. Мєчнікова, де відвідувачам навіть дозволяють подивитися в телескоп!

Одне з приміщень обсерваторії

Саме таке щасливе поєднання об’єктів та обставин і має намір використовувати громада. Адже, як стверджують її очільники, у процесі децентралізації їх вчать, «як грамотно заробляти й витрачати гроші».

«За цих півроку зробилося більше, ніж робилося за останні 10 років»

Очільники громади із майже 10-тисячним населенням звітують перед журналістами – учасниками прес-туру «Одеська область – досвід реформ» про свіжі досягнення. У всіх селах вулиці освітлені, у двох навіть є вже відеонагляд у громадських місцях – у школах, садочках, на площах. Громада прийняла на баланс три школи. Саме у день наших відвідин в ОТГ відбулася сесія ради, на якій затвердили акти прийому-передачі сільських амбулаторій і створили комунальний центр первинної медико-соціальної допомоги. «Самі будемо утримувати свою медицину», – каже заступник голови ОТГ.

Василь Усенко

За півроку побудували новий сучасний стадіон зі штучним покриттям – навіть Президент приїздив на відкриття. Школу в Маяках планують зробити опорною, тож уже вийшли на тендер із придбання шкільного автобуса – аби підвозити дітей з околиць. Саму школу реконструюють: раніше вона могла прийняти 700 дітей, а після добудови й приведення до сучасних вимог буде розрахована на 1100 учнів. Подали заявку на погодження маршрутів, щоби запровадити кільцевий автобус між трьома селами громади. Пройшли перший етап конкурсу-відбору на фінансування ЦНАПу (мають приміщення, а очікують його оснащення – аж до програмного забезпечення із доступом до усіх баз). Та що казати, якщо бюджет громади за півроку її існування зріс від 9 до 20 млн грн власних коштів!

Та це лише звітується легко й швидко. Втілювати в життя ідеї, ламати старі уявлення, традиційні способи управління і господарювання зовсім не просто. По-перше, «міжрайонне» об’єднання складніше за утворення громади в межах одного району. Далі доволі тривалим був процес інвентаризації того, що мали села до об’єднання, а ще складнішим – приведення того всього до «спільного податкового знаменника». Громада відчуває також кадровий голод – наприклад, на медпрацівників. Попри те, що планують ремонт наявної двоповерхової Маяківської амбулаторії, де на першому поверсі передбачають прийом сімейних лікарів, а на другому – житло для них, усвідомлюють: наразі молодь охочіше поїде до Одеси на вищу зарплату навіть без житла, аніж залишиться тут.

Не безхмарною є й комунікація з людьми, яких треба заново навчити, що вже не буде, як колись («спільне – то нічиє»), а що для процвітання школи, садочка, дороги треба спочатку докластися до загальної казни своїми податками…

Та незважаючи ні на що, лідери, яких обрала собі громада, у майбутнє дивляться оптимістично. З трьох районів – то з трьох районів: на сільраду передплатили по три примірники районних газет і тепер в курсі всіх подій J Упевнені, що потенціал є, і планують розвивати туристичний напрямок. Адже він, сподіваються, буде одним із головних джерел наповнення бюджету громади. Окрім нього, казна поповнюватиметься з ПДФО, єдиного та земельного податків.

«Будь-який туризм починається з легенди»

Розмова з учасниками прес-туру «Одеська область – досвід реформ» відбувалася у павільйоні свіжоствореного за кошти ЄС кемпінгу на мальовничому березі Дністра. Тут є і пляжна зона, і дерев’яні настили для наметів, і облагороджена територія. Поруч кафе, готель. Щоправда, вбиральні поки не облаштовані, але ж, як кажуть, і Москва не за рік будувалася…

Вид на Дністер з кемпінгу

Головне, що керівництву Маяківської ОТГ не забракло ні креативності, ні політичної волі, аби адекватно оцінити потенціал громади, визначити пріоритети і створити не лише окремий структурний підрозділ – відділ культури і туризму в адміністрації ОТГ, а й спеціальне комунальне підприємство, яке займатиметься винятково туристичною діяльністю.

Очолив турвідділ Микола Роженко, досвідчений науковець, який працював і в університеті, і в природоохоронній сфері, і в тутешньому національному природному парку.

Микола Роженко

«Покликання нашого відділу культури і туризму – створити тут туристичний продукт, – каже Микола Васильович. – Ми мали унікальні території, а туристичного продукту не мали. Були екскурсії, елементи туризму, базові точки, локації туристичних маршрутів, але це не системно. А продукт треба створити.

Як частину одного з маршрутів ми залучаємо  унікальну обсерваторію, розташовану в Маяках, для відпочинку вихідного дня чудово підходить кінна станція, де можна активно відпочити і здобути первинні навики верхової їзди…

Маяківські коні

Наші території мають шалені переваги над іншими – як біолог, стверджую, що в Європі таких уже немає. Не через високу свідомість, ні – через бідність. Просто не вистачило коштів, аби це унікальне довкілля знищити. 30% наших земель належать до природно-заповідного фонду.

Акцент робимо на екологічні екскурсії, цьому напрямку надаємо цільову підтримку. Об’єднуємо дрібних підприємців, які надають турпослуги, триває процес занесення їх до єдиної бази, і долучимо до створення турпродукту. Це і їм вигідно, адже якщо ці одноосібники працюють фрагментарно, стихійно, від сезону до сезону – ми організуємо роботу і забезпечимо їм туриста незалежно від пори року чи погоди. Наприклад, хтось до них їде тільки коли клює карась – а ми залучимо тих, хто приїде, коли карась не клює, а натомість цвіте водяна м’ята…

Маяківський метелик. І муха.

Надзвичайно цікавий науковий туризм. Адже в нас є місцевості, де не ступала нога людини: вони недоступні влітку і майже недоступні взимку. Спостерігаємо за цим унікальним тваринним світом з квадрокоптерів: тут гніздяться 137 видів птахів, в тому числі пелікани, лише тут збереглася норка європейська…  Тож маємо ідею водних екскурсій, чекаємо на ліцензію і запускаємо свій пароплав, причал один є, а будівництво ще одного – у планах. Приватних готелів також є вже кілька.

А головне, що будь-який туризм починається з ідеї, з легенди. У нас уже готові такі ідеї, які ґрунтуються на легендах і бувальщинах, для кожного села. МаЯки (саме з наголосом на другому складі, це такий місцевий сленг) –  вони ж значно старіші за Одесу! Це центр історії розвитку краю!! Село Удобне натомість – це «персиковий рай» і має  унікальні джерела, біля яких, кажуть, зупинялися відомі люди – скажімо, Пушкін. Сьогодні науковці – історики, біологи з Одеського національного університету – на волонтерських засадах надають дуже цікаву інформацію про кожний населений пункт, аби він не «розчинився» в об’єднаному гурті, а зберіг свою ідентичність».

«Чиї помідори? – Маякські!»

Та не туризмом єдиним живе Маяківська ОТГ. Виробництво тут – переважно сільськогосподарського спрямування. Маяки й Надлиманське знамениті тим, що тут люди займаються тепличним господарством. Ці суцільні теплиці забезпечують Усіма овочами цілу Одесу. Тож на запитання: «Чиї помідори?», – на Одеських ринках найчастіше почуєте відповідь: «Маякські!» Тут розвинуте й садівництво. Немає якогось єдиного потужного агрохолдингу, як і немає монополіста у переробній промисловості. Вирощують овочі-фрукти-городину підприємства «Маяки», «Батьківщина», приватний підприємець Горобець, у переробці відомі торгові марки «Гурман», «Південьпереробка», відділення Одеського консервного заводу. Займаються й рибальством, але не в промислових масштабах. Кажуть, виходити на європейські ринки поки немає сенсу: є де збути продукцію і заробити нормальні гроші тут. Тим часом вільних земель в ОТГ практично нема – з-за меж населених пунктів землі ще не передали.

Тож люди працюють і водночас вчаться заощаджувати. Не роздувають штат. Обираючи між ремонтом старого дитсадка і школи, вирішили приміщення садка поки законсервувати, а тимчасом створити НВК, відремонтувати приміщення школи і там розмістити усіх учнів-вихованців.

У структурі мають навіть управління сім’ї, молоді і спорту, міркують над створенням молодіжної ради в ОТГ, планують передбачити в бюджеті кошти на конкурс молодіжних програм – щоб зацікавити і продемонструвати реальну можливість втілити свою ідею. А окрім комунальних підприємств з туризму і медицини, є ще КП «Наше село», яке виконує функції благоустрою і для якого закупили вже третій сміттєвоз і баки для сміття.

Самостійне врядування й господарювання також стимулювало деякі «відкриття»: працівникам ради ОТГ їхня структура трохи нагадує тепер «міні-райдержадміністрацію», їх дещо напружують усілякі державні «надбудови» структур, у яких чи з якими вони працюють, і вони доходять вимушеного висновку, що «бюрократія невикорінна».

Учасники/ці прес-туру з господарями ОТГ (в центрі)

А віддушину знаходять хто в чому: хтось в улюбленій роботі, хтось у досягненні амбітних «об’єднано-територіальних» цілей, а хтось зізнається, що має хобі. Один з наших співрозмовників-чиновників – виноградар. Каже, дуже корисно, що президент Порошенко півтора роки тому підписав у райцентрі Біляївці закон про скасування спецліцензії для виноробів ;)

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Матеріал підготовлений за сприяння Харківського прес-клубу в рамках проекту «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа».

Запис Маяки децентралізації спершу з'явиться на Медіа-Версії.