24 березня 2014 року у Чернівецькому обласному  центрі науково-технічної творчості учнівської молоді відбулася обласна учнівська конференція «Дослідження Марсу» за напрямками: 
1. Пропозиції щодо reдосліджень Марсу (експедиції) в роботах теоретиків космонавтики. 
2. Дослідження Марсу космічними апаратами у ХХ столітті. 
3. Дослідження Марсу в ХХІ столітті (марсоходи, орбітальні марсіанські апарати). 
4. Умови космічних польотів до Марсу, посадки, роботи космічних апаратів на Марсі. Перебування людини на Марсі. 
5. Проекти засвоєння Марсу, створення баз для життя людей. 
У конференції брали участь учні 6-11 класів вихованці гуртків загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. Конференція проводилася у вигляді очного захисту науково-дослідницьких робіт. 

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Обласна учнівська конференція «Дослідження Марсу» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серпень – найбільш цікавий місяць для спостережень за небом, як для астрономів, так і для аматорів. До речі, достатньо навіть просто підвести очі на вечірнє небо. Воно величне та безмежне: яскраві зірки, знайомі й загадкові сузір’я, Чумацький шлях… На думку одразу ж спадають різні повір’я та історії, пророцтва, здогадки та легенди.

Довідка.
Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця й сьома за розміром і масою. Названа на честь Марса – давньоримського бога війни. Іноді Марс називають «червоною планетою» через червонуватий колір поверхні, спричинений наявністю оксиду заліза.

У серпні цього року об’єктом особливої уваги для землян став Марс. Марсохід «Curiosity» («Допитливість») здійснив посадку на Марс і 6 серпня передав фото поверхні кратера Гейла. А вже 7 серпня NASA опублікувало і перше кольорове фото північного валу кратера Гейла.
Утім, з Віталієм Яценком, завідувачем Чернівецьким музеєм авіації і космонавтики,  кандидатом технічних наук ми говорили не тільки про життя на Марсі.

– Цього літа в соціальних мережах, як і торік, з’явилися повідомлення про максимальне зближення Марсу й Землі, яке має статися 27 серпня. Як на Вашу думку, Віталію Васильовичу,  відрізнити достовірні події, факти від  псевдонаукових сенсаційних припущень? І чому саме Марс такий цікавий людству?

– Людина з давніх давен спостерігала за небом, зорями, різними небесними явищами та використувала досвід своїх спостережень, створюючи, наприклад, календарі. Однак нові, невідомі явища на небесній сфері часто спричиняли паніку, жах і трактувалися як передвісники біди (наприклад, затемнення Сонця, Місяця, проходження комет). За геліоцентричною системою будови світу Миколи Коперника, центром Всесвіту є Сонце, а всі інші планети здійснюють обертання навкруги цього світила. Результати майже 40-річних досліджень Коперника були опубліковані 1543 року в роботі «De revolutionibus orbium coelestium» («Про обертання небесних сфер»). Систему Коперника підтримували Галілео Галілей і Джордано Бруно. Та оскільки Сонце – це звичайна зірка, то й біля інших зірок, ймовірно, можуть існувати такі ж планетні системи, як і біля Сонця. Ідеї існування життя на інших небесних тілах можна зустріти в роботах багатьох відомих учених, зокрема, Ньютона. Та увага до Марса пояснюється ще й близькістю цієї планети до Землі, а також тим, що, завдяки прозорості його атмосфери, поверхня планети є доступною для спостережень із допомогою навіть не дуже потужних телескопів.

– Людина завжди мріяла про зустріч із «братами по розуму»! Це було в минулому, про це ми чуємо сьогодні й не тільки у письменників-фантастів. Багато сучасних досліджень спрямовані на такі пошуки. Зрештою, одним із завдань програми досліджень «Curiosity» теж є пошуки присутності життя на Марсі в будь-якому вигляді або ж існування такого в минулому…

– Першим спостереженням Марсу, яке спричинило «ажіотаж», було відкриття астрономом Джованні Скіапареллі «марсіанських каналів» у 1877 році під час найближчого протистояння Марсу і Землі. Згодом було доведено, що так звані марсіанські канали – це оптична ілюзія. Але це спостереження спонукало таких учених як Вільям Ф.Деннінг, Едвард Мондер, Каміль Фламмаріон, Генрі Джозеф Перротен, Луі Толлон, А.Е. Дуглас, Карл Отто Лампланд тощо до вивчення феномену.
Найбільш відомим прихильником теорії існування життя на Марсі був Персиваль Ловелл, який після Скіапареллі спостерігав «канали» і зробив їхні замальовки. Ідею підхопили письменники-фантасти Олексій Толстой, Едгар Берроуз, Ред Бредбері, присвятивши Червоній планеті свої твори. Для дослідження Марсу Ловелл власним коштом побудував обсерваторію, а 1908 року видав книгу «Mars as the Abode of Life». Завдяки Ловеллу ідея існування життя на Марсі була дуже популярною до 50-х років ХХ століття, тобто до початку космічної ери, коли людство стало досліджувати Космос автоматичними апаратами. Остаточний вердикт про «канали» на Марсі виніс космічний апарат «Mariner-4» 1965 року, зробивши фото поверхні планети.

– Але наступним вибухом ажіотажу навколо «цивілізації» на Марсі стали фото, отримані 25 липня 1976 року космічним апаратом NASA «Viking-1». Тоді апарат здійснив фотографування поверхні планети з відстані 1900 км, коли з орбіти вибиралося місце посадки модуля «Viking Lander-2». На одномузі знімків району плато Седонія(Cedonia) чітко виднілося «обличчя». Об’єкт мав у діаметрі до 1,5 км і був 500 м заввишки. Прибічники цивілізації на Марсі одразу підняли дискусію про існування життя на планеті в минулому.

– Постійні посилання на «обличчя» та інші підозрілі об’єкти на Марсі примусили вчених з NASA включити в програму досліджень апарату «Mars Global Surveyor» («MGS»), який складав детальну карту планети (1997 р.), фотографування цього об’єкта. Район виявився унікальним з точки зору специфічних деталей поверхні, які отримали назву «Місто», «Фортеця», «Безодня», «Купол», «Пірамида», «Міський квартал». А подібне на «обличчя» зображення утворилося завдяки низький роздільній здатності камери космічного апарату «Viking-1» (40 м з відстані 1500 км – тобто з орбіти «Viking-1» всі утворення рельєфу поверхні, менші за 40 м, зливаються в єдине ціле). Роздільна ж здатність апаратури «Mars Global Surveyor» становила 0,3 м на 1 піксель. Таким чином дрібні об’єкти можна розглядати окремо, про що і свідчать фото. Та людство не залишило мрії про зустріч із «братами по розуму»!

– Марсохід «Cur ios ity» цього літа… «примарсився». Шлях від проектування до успішної посадки був зовсім не простим. Як відомо, конкурс на проект майбутнього марсоходу оголосили ще у квітні 2004 року. Головною умовою була тривала робота планетохода. Переможцем став спільний проект двох промислових гігантів Boeing і Lockheed Martin. У листопаді 2008 року NASA оголосило конкурс на найкращу назву нового марсохода, який на той момент мав кодове ім’я «Марсіанська наукова лабораторія»( MSL). У березні 2009 року було обрано варіант назви апарату «Curiosity», автором якого ста ла 12-річна школярка Клара Ма. 26 листопада 2011 ракета «Atlas V 541» із марсоходом на борту вирушила в космічний простір. Політ до Марса тривав трохи більше 8 місяців. За цей час інженери кілька разів проводили корегування курсу…

– Так, хвиля інтересу до Марсу виникла (в черговий раз) у зв’язку із вдалою посадкою чергового марсоходу NASA «Curiosity» на поверхню планети в районі кратера Гейла 6 серпня нинішнього року. В процесі своєї роботи «MSL» повинен з’ясувати, чи існувало в минулому життя на Марсі, отримати відомості про клімат та геологію планети та здійснити підготовку до висадки людини на Марс. На жовтень-листопад намічені перші буріння із взяттям і аналізом зразків марсіанського ґрунту.

– Давайте повернемося до різного роду повідомлень про велике протистояння Марсу…
– Марс рухається орбітою, що розташована далі від Сонця, ніж орбіта Землі. Наша Блакитна планета обертаєтьсянавколо Сонця за 1 рік, а Марс – майже за 2 земних роки. Тому Земля під час руху наздоганяє й переганяє Марс. Таким чином, Земля і Марс бувають поруч один раз на 2 роки. Цей момент і є вдалим для запуску космічних апаратів на Марс і телескопічних спостережень за планетою. Цю подію астрономи називають «протистоянням». Але, оскільки орбіти планет не є ідеальними колами, бо вони еліптичні, то раз на два роки Земля і Марс у період «протистояння» перебувають на близьких, але не однакових відстанях. Та один раз на 15-17 років ця відстань стає мінімальною (56-60 млн. км.). Цю подію називають «великим протистоянням». Відбувається вона наприкінці літа. Останнє «велике протистояння» відбулося 2003 року.

Пошуки та відкриття тривають

Отже, останні «великі протистояння» Марсу та Землі відбувалися 10 серпня 1971, 22 вересня 1988, 28 серпня 2003, а наступні відбудуться 27 липня 2018 і 15 вересня 2035 року, тож варто запастися терпінням і на той час мати хоча б слабенький телескоп, аби на власні очі побачити Марс на найближчій відстані від Землі. Або прийти до чернівецької Зоряної школи, де вам обов’язково запропонують телескоп для спостереження.

З керівником Зоряної школи Анастасією Костюковою, викладачем астрономії та інформатики ЗОШ №33 ми пригадали не тільки спільну поїздку на Всеукраїнський колоквіум в Ужгород, а й переможні виступи Анастасії в Дніпропетровську, Києві, Москві… 2003 року Настя Костюкова була нагороджена Дипломом І ступеня V міжнародної науково-практичної конференції науково-технічних проектів із космонавтики «Зоряна естафета», що проходив у знаменитому Зоряному містечку в Росії. Нині ж Анастасія сама є наставником для юних дослідників зоряного неба.

– Які плани та перспективи Зоряної школи на цей навчальний рік?
– Мені, як керівнику «Зоряної школи», дуже приємно, що астрономією цікавляться, оскільки це наука спостережень і відкриттів. З кожним роком все більше дітей приходять на лекції та заняття. А проводяться вони не тільки в класі, ми можемо вести спостереження за зоряним небом і планетами, оскільки маємо кілька телескопів. Поступово школярі починають писати власні пошуково-дослідницькі й наукові роботи, які ми відправляємо на всеукраїнські конкурси. Так, Юрій Пекарський цього липня був учасником Всеукраїнської літньої астрономічної школи Малої академії наук України в селищі Наукове Бахчисарайського району в Криму. Там юним дослідникам з різних країн читали лекції та проводили практичні заняття з астрономії. Вони спостерігали за об’єктами каталогу Мессьє (список зі 110 астрономічних об’єктів, складений та оприлюднений французьким астрономом Шарлем Мессьє 1774 року), спостерігали за метеоритами, Сонцем.

А про спостереження за Марсом у серпні поцікавилася також у керівника астроклубу «Сузір’я» Володимира Михайлеця, завідувача музею дослідження космосу ім. проф. Мотрі Братійчук в Ужгороді.

– Астрономам-аматорам раджу брати інформацію про календар спостережень із сайту Головної астрономічної обсерваторії НАН України та з наукової літератури. В Інтернеті є багато різних сайтів, клубів любителів астрономії, космосу, але не завжди інформація, яка там подається, достовірна. А Марс доступний для спостережень упродовж усього року. Планету буде видно у вечірній, нічний і ранковий час. Упродовж серпня планету видно як зорю +1.1 зоряної величини. Заходить вона о 22 год. 47 хв. за київським часом на початку місяця й о 21 год. 23 хв. − наприкінці. Упродовж літа Марс переміщується прямим рухом сузір’ями Лева та Діви. Його видимий діаметр наприкінці серпня становитиме 5.2′′. Бажаю всім гарної погоди і цікавих спостережень надалі!

Крім досліджень Марсу, досі триває програма пошуку позаземних цивілізацій SETI (Search for Extraterrestrial Intelligence), яку розпочав Френсіс Дрейк ще у 60-ті роки ХХ століття. Починаючи від кінця ХХ століття астрономи всього світу шукають (і знаходять) планети біля інших зірок – екзопланети. Може, на них існує життя?

Одне слово, пошук триває! І не закінчиться, доки існує людство…

Тетяна Спориніна, “Версії”

Запис Серпневі міфи та правда про Марс… спершу з'явиться на Медіа-Версії.