Росла вона у доволі заможній родині – батько мав посаду на місцевому заводі. Але, як і більшість народжених після великої війни, буковинських дітей, Марію та її на рік молодшого брата Івана змалку привчали до праці. Дівчинку, звісно, вчили рукоділля. Геть невеличкою ще, у 12 років, вишила свою першу сорочку. Просту, червоно-чорну, зі скромними візерунками – дитина ж бо вишивала. Навчилася переважно від бабусі, але і дідусь умів тієї премудрості. І хоч на початках дуже переживала, коли щось не виходило, а бувало, й ховала зіпсовані полотна від своєї мами – справа пішла… Тепер у окремій кімнаті бабусиної хати в Берегометі зберігається понад два десятки вишитих сорочок – по кілька для кожного члена родини. А ще ж рушники та інші гаптовані візерунками вироби… Пишаюся тепер згадкою, що частина того творилася на моїх очах – я малою бачила, як бабуся Марія сиділа за столом і тримала в руках довгі та білосніжні полотна , які потім перетворювалися в неймовірні вишиванки. На жаль, у кімнаті з вишиванками буває все менше відвідувачів. Усе тому, що вже 20 років моя бабуся живе за кордоном. І щодня, спілкуючись з рідними сучасними засобами зв’язку, запитує: «А як там мої вишиванки?»

Для неї це спогади, частина її життя, її святиня та обереги, які вона передала дітям і онукам. І це навіть те, що допомогло їй адаптуватися в новому для себе світі – в далекому Ізраїлі, де вона мешкає вже 20 років.

Спочатку вона сумувала за Батьківщиною. Але її так тепло прийняли в чужій країні, що навіть коли бабусі було вже геть важко впоратися зі спогадами, нові єврейські друзі просто приходили до неї і просили навчити вишивати. Ну або принаймні показати хоч декілька найпростіших візерунків! А за вишиванням плинули й задушевні розмови, і зароджувалася щира дружба. Відтоді там так полюбили і бабусю, і її мистецтво, що деякі бабусині друзі спеціально придбали вишиванки і вдягають їх практично на кожне свято.

Вишивальниця Марія Мачужак з чоловіком, який у гуцульському капелюхові і з топірцем

А особливо тішить Марію з Берегомета те, що вишиванку вдягає її ізраїльський чоловік Шельтьєро, з яким вони побралися 19 років тому.  Навіть дві – обидві вишила йому Марія з Берегомету уже за роки шлюбу. І тепер майже щодня бабуся вишукує в інтернеті нові орнаменти, візерунки, поєднує, вигадує своє. Найбільше їй подобаються яскраві кольори : червоні, оранжеві, рожеві, жовті. І моя вишита бабусею сукня (на першому фото) – така яскрава, як бабуся любить!

Марія БОДНАРАШЕК, «Версії»

Запис Марія з Берегомета, яка вдягнула у вишиванки ізраїльтянина спершу з'явиться на Медіа-Версії.