Хочете вірте, а хочете – ні, та відпустка чи вихідні в Гельсінкі є доступними для будь-якого бюджету. В цьому переконався на власному досвіді, який спробував перенести на Чернівці. Та й засумував…

Утім, ситуацію можна легко виправити, треба лиш захотіти й добре поміркувати. Тим паче, що у Чернівцях кілька вишів готують маркетологів, та й туристичних фірм – кілька десятків. А ще ж і влада постійно переконує нас, що Буковина – туристична Мекка. Пропоную перевірити це разом, вирушивши на віртуальний відпочинок до Гельсінкі та розшукуючи щось подібне у Чернівцях.  

Вирушаючи в подорож або проводячи відпустку в рідному місті, багато хто хоче зробити це бюджетно і з користю. Отже:

8.00: Підйом! Головне – почати день з доброго настрою, а для цього знадобиться смачний сніданок. Пропоную завітати до стильного ресторану «Kiila» (Kalevankatu, 1), чи по-скандинавськи лаконічного кафе «Red» (Arkadiankatu, 19), або ж до будь-якого з мережі студентських кафе «UniCafe», де поснідати, якщо ви студент, можна лише за пару євро. Втім, для решти відвідувачів ціна не набагато вища.

Що можуть запропонувати Чернівецькі заклади о 8.00? Запитання риторичне. Бо – нічого!

9.00: Час вирушати за їжею духовною. Абсолютно безкоштовно можна сходити на екскурсію до Парламенту, погодувати білок на острові Seurasaari в музеї під відкритим небом, з’їздити на оглядову екскурсію на остров-фортецю Suomenlinna (за ціною квитка на міський автобус) або зайти на вибір до одного з величезної кількості музеїв столичного регіону. А ще відвідати Зимовий сад (Hammarskjöldintie, 1), який улітку перетворюється на сад троянд.

А як щодо безкоштовного відвідування Чернівецького музею народної архітектури та побуту? Він міг би від 9.00 до 11.00 працювати безоплатно. Цього вимагає маркетинг…

11.00: Завершивши огляд визначних пам’яток, вирушаємо до культурного центру «Le Space» на Kuortaneenkatu 8, оглядаємо виставки, спілкуємося із творчими людьми, якщо пощастить, потрапляємо на концерти чи перфоманси. П’ємо каву з випічкою за доступною ціною.

12.30: Гельсінкі – місто запаморочливих видів! До того ж величезну кількість оглядових майданчиків можна відвідати тут абсолютно безкоштовно!

До таких місць належать: бібліотека Кайса, на останньому поверсі якої є тераса з видом на Кафедральний собор; їдальня факультету психології університету Гельсінкі, з тераси якої відкривається приголомшливий краєвид (Siltavuorenpenger, 1, внутрішній двір); парк Успенського собору; парк Обсерваторії; відкритий дах магазину Verkkokauppa, з якого видно все місто (Tyynenmerenkatu, 11) і вершина Malminkartanonhuippu, з якої відкривається панорама Гельсінкі.

А якщо ви хочете заразом випити кави чи келишок чогось міцнішого, вам варто завітати до кафе-бару «Ateljee» на останньому поверсі готелю «Torni» (Yrjönkatu, 26) або до бару на останньому поверсі готелю «Sokos» із видом на центр міста і прилеглі райони (Asema-aukio, 2).

Коли ж урбаністичні краєвиди вас не спокушають, знайдеться гарна альтернатива. Абсолютно безкоштовно можна відвідати «домашній зоопарк» «Haltiala» за адресою Laamannintie, 17; там же можна замовити ланч у кафе чи принести із собою вугілля та сосиски і насмажити їх просто там, на лоні природи.

Для любителів прогулянок – сад «Arboretum» в районі Viikki, на 20-ти гектарах якого висаджено понад 300 видів дерев.

Невже в Чернівцях не можна облаштувати 5-10-ох оглядових майданчиків із видом на старе місто? Чи важко відновити звіринець у центральному парку і облаштувати там майданчик для грилю…

13.30: Пообідати недорого можна в таких ресторанах як «Sandro» (Kolmas linja, 17), «Talo» (Hämeentie, 2b) або в будь-якому закладі, де пропонують комплексне обіднє меню.

15.00: Атракціони теж можуть бути безкоштовними. У парку розваг «Linnanmäki» (Tivolikuja 1) безкоштовний вхід і на деяких атракціонах можна покататися безоплатно, крім того, на території парку є оглядова вежа «Панорама», з якої видно все місто.

16.00: За новими враженнями варто вирушати до районів Arabia, Puu-Käpylä і Puu-Vallilla. Перший, Arabia, знаменитий своїми дизайнерськими будівлями і арт-об’єктами, видами біля затоки, аутлет магазинами одягу від фінських дизайнерів та водоспадом Vanhankaupunginkoski. Два ж останніх – Puu-Käpylä і Puu-Vallilla зберегли забудову 20-30х років ХХ століття з подихом історії дерев’яного минулого міста.

18.00: Якщо вам закортіло відпочити у приємному місці за келихом вина, вам неодмінно слід потрапити до району творчої богеми і хіпстера – Kallio. Бо Калліо – це скупчення не тільки галерей, кафе і маленьких театрів, але й цікавих барів і ресторанів, де ціни нижчі, ніж у центрі. Ми рекомендуємо «Musta Kissa» (Toinen Linja, 15), «Om’pu» (Siltasaarenkatu, 15) і «Sivukirjasto» (Fleminginkatu, 5), але, по суті, смачно, затишно й недорого буде скрізь.

20.00: А от вечеря в ресторанах Гельсінкі – розвага не з дешевих. Спеціальні пропозиції та буфети вже закриті, а значить, варто йти або в піцерію, або до численних ресторанчиків азіатської кухні на вулицях Annankatu, Fredrikinkatu і навколо них. Як варіант, можемо запропонувати два заклади, розташовані по сусідству,: італійський «Vapiano» (Mikonkatu, 15) із самообслуговуванням, та азіатський «Basilika» (Kaisaniemenkatu, 2) із пристойними цінами і смачною їжею.

21.00-22.00: Захід сонця у Гельсінкі найкраще спостерігати, сидячи на березі Töölönlahti у кафе «Sininen kahvila» (Linnunlauluntie, 11), у парку Синебрюхова (Bulevardi 40), або на причалі Mattolaituri (Ehrenströmintie, 3), де влітку також виставляють столики й шезлонги.

Гадаю, цей день буде незабутнім! Але ж Чернівці зовсім не гірші?!.

Мрію знайти однодумців, із якими можна буде створити таку мапу бюджетного відпочинку в Чернівцях. Але для цього, найперше, потрібна підтримка влади і депутатів, яких нарешті треба змусити брати участь у розбудові в обласному центрі доступного туризму. І першими кроками до цього мають стати: відкриття ранкової їдальні чи кав’ярні, доступність електронного довідника для приїжджих та можливість придбати в усіх місцях, куди прибувають гості міста (залізничний вокзал, аеропорт, автовокзали), путівника Чернівцями.   

Валерій ПЕТРЮК, контакт: valbukovina@gmail.com

Запис СУМНА ПАРАЛЕЛЬ: Відпочинок у туристичний столиці Європи Гельсінкі та у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– У рамках цього проекту реалізується низка різноманітних заходів. Безпосередніми його учасниками є приватні підприємства – власники сільських садиб, органи місцевого самоврядування та журналісти, – розповідає Ольга НИКОЛАЙЧУК, керівник проекту.

Усі вони навчалися і обмінювалися досвідом. А для журналістів влаштували поїздку. П’ять днів вони їздили Південною Буковиною і ще п’ять днів – Північною. Працівники ЗМІ мали змогу побачити те, що може бути цікавим для туристів як із одного боку кордону, так і з іншого.

На колір і смак – товариш не всяк. Тільки не в туристичній Румунії

Комплекс різноманітних послуг румунської сторони розрахований на туристів з різними смаками й уподобаннями . Одним подавай активний відпочинок, бо вони люблять лижі та санки. Інші воліють пасивно відпочивати. Для таких є сила-силенна цікавих історичних місць – це і монастирі XVI – XVII ст., і церкви, і найрізноманітніші  музеї. Враховується також і різна вага гаманця.

– В усіх містечках добре розвинена інфраструктура, що дуже важливо, – розповідає Юрій ЧОРНЕЙ, редактор інформаційного агентства «BukNews», учасник каравану журналістів транскордонного проекту «Долаючи кордони: розвиток гірського туризму». – Власники пропонують туристам невеличкі чотири-, три-, двоповерхові готелі, сільські дерев’яні садиби, теж із повним забезпеченням – гарячою водою, телевізорами та інтернетом. До речі, температуру в кімнаті ви можете регулювати самостійно.

Господарі подібних садиб купують старі типові південно-буковинські хати і  роблять там євроремонти, обладнуючи новими меблями, телевізорами, комп’ютерами. А ззовні це – маленька старенька хатинка з низькими віконцями.

До речі містечка, які відвідали журналісти, за їхніми свідченнями, були дуже подібними до Путили та Вижниці.

Газу в румунів і досі немає, вони палять дровами. Але це не заважає їм мати гарячу воду та гарячі батереї в будинках. Централізоване опалення у них є навіть у селищах, не тільки у містечках. До речі, на котельні гроші дав Євросоюз. 

Нині на території Південної Буковини збереглися унікальні монастирі із зовнішнім розписом, які наразі добре відремонтовані та відреставровані. Довкола цих монастирів живуть ченці.

– Дух захоплює від їхніх музеїв, – продовжує колега Юрій Чорней. – Румуни відкривають їх практично в кожному селі. Мені запам’ятався музей дерева, там можна побачити все: дерев’яні ложки, колеса, човни, вози, вулики, тобто все, що можна було зробити з дерева. Можна відвідати музей також під відкритим небом, де зібрані млини та характерні будинки для Південної Буковини тощо.

В музеї дерева експонується унікальна ложка, єдина в Європі, якій понад 300 років. А найстарішому експонату – понад 670 років.

За 15 хвилин рятувальники були в горах

– Не обійшлося і без курйозних історій, – продовжує розповідь п. Чорней. – Нас запросили відвідати в Карпатах гору Рареу, на вершині якої розташований шестиповерховий готель. Його господар запросив нас у гості. Колись там була ґрунтова дорога, нині її заасфальтували. Їхали ми спершу лісовою дорогою, добре прочищеною. Однак автобус наш добрався до середини гори і застряг, а все тому, що падав великий сніг і фактично ми порушили заборону на в’їзд, бо цієї пори року туди не можна їздити автобусом, а тільки джипом.

Спершу ми не хотіли звертатися до рятувальників, але згодом зателефонували таки їм. І яке було наше здивування, принаймні українських журналістів, що через 15 хвилин до нас прибула їхня гірська міліція, звичайні міліціонери та працівники служби МНС. І ми зрозуміли, що тут служби і справді працюють, і працюють дуже оперативно, а не створюють видимість роботи.

– Румуни дуже люблять свою країну і дуже поважають свої звичаї: нам треба у них вчитися, – наголошує Юрій Чорней. – Вони кажуть, що в них усе унікальне. Може, і в нас таке є, але вони кажуть, що тільки в них. Вони в хорошому сенсі патріоти, патріоти своєї держави. У них – здоровий патріотизм.

Аксіома: нема доріг – замовляй вертоліт  

Усе було б чудово, якби не наші дороги… Усі румунські об’єкти, що були заплановані, журналісти відвідали. А от українські відвідати вдалося не всі. Бо, як з’ясувалося, не скрізь можна проїхати. Одна з учасниць журналістського каравану з Києва поцікавилася у Дмитра ПАВЕЛА, начальника управління інфраструктури та туризму ОДА, чому так? І чи робиться щось для покращення? Чиновник, не червоніючи, відповів, що після зими дороги й справді у поганому стані, та їх уже частково ремонтують. А коли дозволять погодні умови, темпи ремонту пришвидшать.

Утім, чи варто ремонтувати шляхи? Адже екстремальний туризм в Україні – це вже її фішка.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото Юрія ЧОРНЕЯ

Запис Караван журналістів румунську Буковину побачив, а українську – завадили дороги спершу з'явиться на Медіа-Версії.