У відділенні кардіоонкогематології Чернівецької обласної дитячої лікарні діти відпочивали від хіміотерапії і… малювали! Одна з чернівецьких художніх студій влаштувала для них свято малюнка. Студійці  привезли все необхідне для творчості: гіпсові фігурки казкових героїв, фарби, пензлі. Уперше за тривалі тижні лікування малята, хворі на рак крові, почали посміхатися.

Евелінка Шимчук дивилася у вікно з ліжка своєї палати. Цей пейзаж вона вже вивчила напам’ять, і навіть коли закривала очі, бачила його знову і знову. Дівчинка вже кілька місяців бореться з раком крові. Того дня, коли всі дітки зібралися в їдальні, аби малювати, Евелінка повернулася з чергової пункції спинного мозку – і знову дивилася у вікно.

– Я зайшла до неї та запитала, чи любить вона малювати. У дівчинки засяяли оченята. Вона припіднялася з ліжечка і попросила принести фарби та гіпсову фігурку їй до палати. Вирішила малювати лежачи, – розповідає Марина Тимофєєва, художниця, організатор акції. – Вона обрала для малювання найяскравіші кольори – рожевий, блакитний та фіолетовий. Це кольори здоров’я. Кілька хвилин дівчинка малювала лежачи, а потім встала і… приєдналася до інших у столовій. Це вартувало їй колосальних зусиль, проте подарувало справжню радість.

Малював разом з усіма й першокласник Петрик Андрійчук. Він у відділенні недавно. Нині проходить перший блок хіміотерапії, тож майже постійно підключений до крапельниці. Навіть малювати хлопчик прийшов із системою у руці. Він швидко втомився, та улюбленої справи не залишив – завершив свою роботу до кінця.

– Ми знову побачили своїх дітей щасливими: вимащеними у фарбі, веселими, грайливими, – каже Тетяна Андрійчук, мама Петрика. – Вони відволіклися від уколів, систем, пігулок…  Мені навіть здалося, що в Петруся з’явився рум’янець від задоволення. А рожевих щічок у нього я не бачила дуже давно.

У відділенні, де лікуються онкохворі діти, практично не буває води. Її подають з перебоями, поганим напором, а часто зовсім вимикають. Води не було й тоді, коли діти зібралися малювати. Аби не зірвати свята, якого у маленьких пацієнтів і без того замало, кожна мама принесла на кухню склянку питної води, аби було в чому змочити пензлики, а потім помити руки.

– У наших дітей дуже суворий режим, вони практично не виходять зі своїх палат. А тут така радість: лікар дозволив зібратися всім гуртом, нехай навіть в антибактеріальних масках на обличчі, але ж разом, – ділиться враженнями Оксана Дєдова, мати хлопчика, який теж лікується від раку. – І діти, й мами ніби забули про хворобу. Було таке відчуття, що все вже позаду: ми повернулися до звичного життя і все буде добре.

Малював зі своїми підопічними й завідувач відділення кардіоонкогематології Михайло Гнатюк. Коли охайно вимальовував вії гіпсовій рибці, пообіцяв малятам: – Ще трішечки потерпіть – і у вас теж виростуть гарні довгі вії, красиве волосся. Ви підете до школи чи дитячого садка. І все у вас буде, як раніше.

– Я прийшов до висновку, що наша хвороба найчастіше вражає дуже гарних, розумних, талановитих дітей. Коли малював із ними, було відчуття, що потрапив у коло друзів. Обожнюю кожну дитину, яка лікується в нашому відділенні, вони для мене як рідні. Я почуваюся щасливим у ті дні, коли хтось із них здоровим повертається додому, – каже Михайло Георгійович.

Марина Тимофєєва залишила у відділенні ще багато фарб, пензлів і гіпсових фігурок, які онкохворим дітям подарував меценат – Іван Гуцуляк. Тепер діти будь-коли зможуть полікуватися… фарбами. Така терапія обов’язково піде їм на користь.

– Я з дитинства мріяла дарувати людям щастя. У ті хвилини, коли ми малювали, бачила багато щасливих дитячих оченят. Але ніколи не думала, що дивитися у сповнені надії очі онкохворих дітей так боляче, – зізнається Марина Тимофєєва. – Я щиро вірю у те, що дуже скоро ці діти побачать світ різнокольоровим, барвистим, сонячним. І все у них буде добре.

Ольга ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис «Ніколи не думала, що дивитися у сповнені надії очі онкохворих дітей так боляче…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Портрет, написаний з фотографії

– На стінах почала малювати лише цього року, – розповідає Даша. А трапилося це випадково – знайомі дізналися, що я вмію малювати і вмовили, щоби створила їм картину у вітальні, прямо на стіні. Я спробувала. З цього вийшов малюнок, розміром 120 на 80 см. Після цього дебютного малюнку я подумала, що зможу намалювати й на зовнішній стіні. Тож вирішила допомогти у благоустрої дитячого садочка №12, у центрі міста, куди ходить мій 4-річний синок. З батьківського комітету виділили необхідну суму на фарби. Тепер у вільний час розмальовую стіни у садочку.

У Даші ніколи не було проблем з малюванням – з дитинства будь-яка фантазія без перешкод втілювалася на папері. Саме тому Чебурашки, Капітошки, Зайчики та інші мультяшні герої з-під Дашиної руки виходять реалістичними та життєрадісними.

– Ти творча натура, тож малюванням твоє хобі не обмежується…

– Творчістю почала займатися давно – змалку не могла всидіти без справи – постійно щось малювала, шила, ліпила з пластиліну і навіть писала вірші. Тоді це було моє хобі і воно обмежувалося лише участю у різноманітних шкільних конкурсах. Згодом, навчаючись ще у школі, закінчила курси з крою, шиття та моделювання.

Професійно ж рукоділлям почала займатися під час вагітності, 2008 року. Тоді я жила в Італії, і щоби чимось себе зайняти, ремонтувала знайомим одяг.

У листопаді того ж року повернулася до Чернівців. Саме тоді, через різкий стрибок долара в одному з супермаркетів міста були хороші знижки на товари. І я нарешті купила омріяну багатоопераційну швейну машину!

Саме з цього все і почалося: спочатку я займалася ремонтом і «підгоном» одягу. Згодом почала находити в Інтернеті цікаві ідеї для творчості, вивчала різні техніки, купувала потрібні матеріали і втілювала свої фантазії у життя. Та жодним чином не займаюся плагіатом! Більшість ідей відвідують мене спонтанно – так вже влаштований мій внутрішній світ, – каже Даша.

– Що саме ти виробляєш?

– Я постійно розвиваюсь у багатьох напрямках, опановую нові техніки, способи. Тож вже можу запропонувати індивідуальний пошив жіночого та дитячого одягу, ремонт будь-якої складності. Крім того, розписую одяг, взуття та аксесуари; декорую одяг паєтками, бісером, аплікацією, стрічками тощо. Займаюся також розписом і декором скла і кераміки (бокалів, пляшок, склянок), розписом і декором стін та предметів інтер’єру, роблю портрети з фото, виготовляю подарунки й сувеніри тощо.

Нещодавно я створила власний сайт-портфоліо  і почала наповнювати його фотографіями власних робіт. Тож усі бажаючі можуть оцінити мою творчість за цією адресою: http://lebidarya.jimdo.com

– А як же ж натхнення?

– Натхнення приходить завдяки природі та … роботам інших майстрів. А ще, вважаю, що потрібна критика. Без критиків не буває професійного росту. Завдяки зауваженням я вдосконалююсь.

Але ніщо так не надихає, як поставлена перед собою життєва ціль! На даному етапі у мене є мета відкрити авторську майстерню. Тож мушу натхненно працювати, щоби ця мрія здійснилася якнайшвидше.

– У твоїй колекції ручних виробів є футболки з малюнками. Це дуже делікатна робота. А як доглядати за такою річчю?

Таку футболку можна спокійно одягати, прати і прасувати. Єдина умова, до речі, не залежно від того, куплена футболка на базарі, чи зроблена майстром на замовлення – її треба прати за температури не вище 40 градусів у режимі «делікатного прання». При цьому річ бажано перевернути навиворіт, особливо, якщо на ній пришиті чи приклеєні елементи декору.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Чебурашки, зайчики, поросята та інші мультяшки – на стінах будинків для маленьких чернівчан спершу з'явиться на Медіа-Версії.