Роль Сіді Таль – Валентина Головко, Заслужена артистка України, акторка Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської; роль Пінхаса Фаліка – Назарій Кавулич, актор Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської, лауреат обласної премії імені Сіді Таль. Фрагментів вистави «Сіді Таль. Аідіше Нешуме», режисер –  Людмила Скрипка, народна артистка України.

Робота стала результатом реалізації спільного проєкту філармонії та Чернівецької обласної ради. Начальник відділу супроводу реформ та аудиту місцевих програм Петро Брижак вручив подяки обласної ради натхненниці проєкту, заступниці директора філармонії Любові Добровольській та авторові роботи Сергієві Кроповинському. Присутніх привітала Юлія Грицку-Андрієш, заступниця начальника Чернівецької ОВА.  Присутні вшанували також пам’ять видатного чернівчанина, музиканта Яна Табачника хвилиною мовчання… На заході прозвучала музика українського композитора Майка Кауфмана-Портнікова, створена спеціально для цієї картини, та послання племінника Сіді Таль Давида Гуттманна. Виступи: Іванна Стеф’юк, українська письменниця, літературознавиця; музиканти  Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської Мар’ян Зубницький та В’ячеслав Єгоров.

Творчість Сіді Таль – яскрава сторінка в історії культури Буковини, України, Румунії, Молдови. Її ім’я занесено на «Алею зірок» в Чернівцях. 2021 засновано Чернівецьку обласну мистецьку премію імені Сіді Таль. 2022 у Чернівцях відбулася прем’єра вистави «Сіді Таль. Аїдише Нешуме» (про життєвий шлях актриси). Її ім’ям названо вулицю у рідному місті.

Картина, актори… У якийсь момент здавалося, що герої картини зійшли з полотна і були разом з нами у залі…

Після урочистої частини відкриття картини Сергія Кроповінського «Повернення у рідну філармонію Сіді і Фаліка. Історія життя та любові», присудні на заході звичайно хотіли сфотографуватися біля цих портретів. Адже пані Любов Добровольська запевнила, що таке фото обов’язково принесе удачу.

Дякую ЗСУ, нашим захисникам за можливість проведення цього заходу. Щиро вдячна всім організаторам і учасникам вшанування пам’яті Сіді Таль і Пінхаса Фаліка. Браво! Дякую художнику Сергію Кроповінському.

Більше фото з заходу за посиланням – ПОВЕРНЕННЯ У РІДНУ ФІЛАРМОНІЮ СІДІ І ФАЛІКА…

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис У якийсь момент здавалося, що герої картини зійшли з полотна… – «Повернення у рідну філармонію Сіді і Фаліка. Історія життя та любові» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чудову кіномініатюру «Різдво у Чернівцях» з виконанням відомої Різдвяної пісні,  створеної в Австрії на початку ХІХ століття, зняли у Чернівцях. У костелі Найсвятішого Серця Ісуса її п’ятьма мовами виконала солістка Чернівецької обласної філармонії, заслужена артистка України Олена Урсуляк у супроводі гітариста Стаса Нагорного, лауреата міжнародних конкурсів. Ідея, сценарій, постановка  – відомої телеведучої Любові Добровольської.

Подивитися відео можна тут: https://www.facebook.com/olena.ursuliak

Ця дивовижна відеоказка стала можливою, бо в роботі над нею зібралося кілька небайдужих людей, та енергія добра й креативу склалася ось таким вибагливим чином.

Кажуть, колишніх чернівчан не буває. Чернівчанка, телеведуча й авторка  ідеї фільму Любов Добровольська, яка живе нині на 2 міста, бо має ще роботу в Києві, подарувала рідному місту різдвяну казку. Всі задіяні в її здійсненні відзначають надзвичайну креативність, енергійність і… казковість самої Люби. Вона домовлялася з настоятелем костелу, аби там дозволили репетиції та зйомку, збирала команду – виконавицю, акомпаніатора, дітей, які знялися у фільмі, відомих чернівчан, які зголосилися взяти участь у зйомках – кожний чи кожна індивідуально, але разом створюючи неповторне обличчя старого міста… Люба сама у пролозі до пісні розповідала різдвяну легенду, використовуючи фігурки відомих персонажів біблійного дійства…

Заслужена артистка України Олена Урсуляк виконала «Тиху ніч» ніжно й душевно, поєднавши у своєму виконанні й чудовий вокал, і власне ставлення до Різдва, і духовну довершеність молитви… Спів її справді возноситься до небес, летить у тиху ніч над Чернівцями, звучить над зустрічами на вулицях і в оселях, об’єднуючи відеоряд духом Різдва.

Гітарист Стас Нагорний не акторствує на камеру, не показує особливих емоцій: за нього все роблять руки й гітара, надаючи цілому дійству на екрані легкого начерку гравюри…

Чудові діти задіяні в цій кіноказці: вони уважно слухають, і радісно співають, і від серця славлять новонародженого Ісуса…

Є в цьому маленькому фільмі ще два герої: костел Найсвятішого Серця Ісуса і… Чернівці. У колись спотвореному, але потроху відновлюваному храмі (відомо ж, що руйнувати легше, ніж відбудовувати) – пречудова акустика, вона й справді несе молитву просто в небо, до Спасителя. І дай Боже, щоби під час реставрації (а колись він таки настане, цей час) не знищили цю акустику сучасними технологіями й матеріалами, як це буває…

А нічні Чернівці дивляться у небо усіма своїми вежами, банями, вікнами й віконцями, теж святкуючи Різдво. Ми ж знаємо, що Різдво – це не просто дата у церковному календарі. І навіть коли людина не відвідує церкву, але робить Добро й не вчиняє Зла – вона причетна до Різдва.

Від перегляду цього відео виникає в душі гарний настрій, відлітають кудись думки про важке, труднощі й негаразди, залишаючи нам причетність до Різдва.

Дехто стверджує, що чернівецька толерантність – це міф. Та подивіться, скільки дива у мистецтві створено на ґрунті стародавніх переказів та легенд. Хіба Чернівці не варті цього? І через такі маленькі дива ми бачимо, як цей соціокультурний – нехай і міф! – працює на справжність Чернівців.

Лариса ХОМИЧ, «Версії». Фото – скріншоти з фільму.

Запис «Тиху ніч» подарували Чернівцям п’ятьма мовами спершу з'явиться на Медіа-Версії.