Трест зеленого господарства створив два пункти прийому сухого листя, повідомив у Фейсбуці начальник управління контролю за благоустроєм Чернівецької міськради Сергій Обшанський. На території Зеленбуду викопані компостні ями для збору листя; на вулиці Комунальників, 6 приймають листя від населення і на вулиці Січових Стрільців, 43 (територія розсадника з вирощування декоративних кущів та дерев) приймають листя від ЖРЕПів та управлінських компаній, які обслуговують місто. Листя має бути без побутового та будівельного сміття.
Нагадаємо, за спалювання листя накладається штраф до 1360 гривень.Інспекція з благоустрою виявляє порушників за допомоги повітряного дрона.

Запис У Чернівцях створили пункти прийому сухого листя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лікарі-дієтологи помітили, що споживання зелених листових овочів допомагає уповільнити процес вікової втрати пам’яті на понад 10 років. Це ще одна причина і мотивація перейти від смаженого на активне поїдання салатів.

Науковці США з’ясували, що споживання зелених листових овочів щодня позитивно впливає на здоров’я мозку, пам’ять і мислення.

Зелені листові овочі насичені фолатами, вітамінами та антиоксидантами, які важливі для нормального функціонування пам’яті. Люди, що регулярно споживають зелень, мають так само активний мозок, як у людей молодших від них на 10-11 років, які не споживають такі овочі.

Така цифра є суттєвою, відтак варто поставитися до цього дослідження цілком серйозно. Науковці підкреслюють, що ця рекомендація не передбачає поїдання тарілок салату однієї за одною.  Переваги для мозку наступають уже при споживанні 3 чашок зелені на день. Це може бути дуже простим і доступним засобом збереження здоров’я мозку.

Запис Здорове харчування: Овочі для підтримки пам’яті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дармове біопаливо пан Олександр навчився виготовляти у себе на дачі із різного органічного непотребу – голубиного посліду, листя, гілок тощо. Конструкція, в якій винахідник виготовляє біогаз, на диво проста. Це дві металеві бочки. Більша куди винахідник закладав сировину, становила 250 літрів. Він заливав сировину водою і після того обережно занурював туди другу меншу 200-літрову діжку. До речі, вона маєбути без нижнього дна, щоби виконувати функцію поплавця.

–  Через 12 днів я вже отримував газ, – продовжує п. Шевченко. – Він виділявся, накопичувався та відповідно піднімав внутрішню діжку. Тоді я цю конструкцію під’єднував до кухонної плити і ми з дружиною вдосталь мали газу для приготування їжі. Одна конфорка могла горіти годину 45 хвилин.

Зрозуміло, що наш геній не щодня бував на дачі, тому в нього виник залишок газу. Тоді умілець почав напомповувати його до газових балонів. А звідти перекачував газ у балон, автомобіля. І машина їхала… їхала на власному біопаливі! Відтоді винахідник перестав купувати газ на заправній станції. Щоправда, одного такого балону вистачало лише на 100-120 кілометрів. Це тому, що тиск газу слабенький.

Та все ж п. Олександр проїздив на власному газі від 1988 до 1995 року. Про свій винахід розповідав навіть на Всеукраїнському телебаченні. Там його і помітили.

–  Раптом телефонують мені з нашої Державтоінспекції, – продовжує розповідь п. Шевченко. – Запитують, чи правда, що я їжджу на власному біопаливі. Я відповідаю, що так. Тоді вони напрошуються у гості. Я, звісно, їх приймаю, все їм показую та розповідаю. А потім від них чую: «На це немає букви закону». І кажуть, мовляв, прийдеться мені знову заправлятися там, де й усі. Я запитав – чому? Мені сказали, що немає такого закону, який би дозволяв водіям їздити на біопаливі власного виробництва!

На це кмітливий винахідник попросив показати закон, який би це забороняв. Та працівник із Державтоінспекції вдав, що не почув, попередив: ще раз побачимо на машині, заправленій власним пальним, зупинемо і заберемо машину на штрафмайданчик. А десь через два тижні телефонний дзвінок і знайомий голос каже: «Шевченко, припини експерименти з біогазом, а то раптово зникнеш і ніхто тебе й не знайде». А через два тижні зникла і газова конструкція з дачі: вирізали діру в паркані та вивезли її у невідомому напрямку.

–  Звісно, я звернувся до міліції, – розповідав далі Олександр Мефодійович, вони тричі приїжджали складали акт – шукають й досіі. Бо коли прийшов до правоохоронців учетверте, вони закрили мене в кімнаті чергового райвідділу міліції та протримали до третьої ночі. Тим самим дали зрозуміти, щоби я більше до них не звертався з цим питанням. – Ось так у нашій Україні дбають про альтернативне паливо, – розпачливо підсумовує п. Шевченко. Бо саме газові мільярдери бояться втратити надприбутки, добре усвідомлюючи, що всі села України можуть мати власне біопаливо.

Для прикладу, у Кам’янець-Подільську чоловік тримає курячу ферму, де вирощує курей-несучок. Саме яйця раніше були для нього основним заробітком. Та згодом він вирішив використовувати курячий послід для отримання біологічного газу. Тепер від навозу він має дохід утричі більший, ніж від яєць.

Але й після отримання газу він має у своєму розпорядженні диво-добриво, якого немає у природі. Воно настільки ефективне, що виробник експортує його до Германії, Польщі, Чехословаччини та Угорщини. Бо біологічний газ і біодобриво нині користуються величезним попитом за кордоном.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Їздив на автівці, заправленій біогазом власного виробництва – доки не заборонили спершу з'явиться на Медіа-Версії.