Міністерство енергетики та захисту довкілля спільно з  Державним агентством лісових ресурсів започатковують нову Всеукраїнську акцію «Відновлюємо ліси разом». Акція відбуватиметься за підтримки Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

У рамках Акції відбудеться два безпрецедентних заходи:

1. 21 березня, у Міжнародний день лісів, буде висаджено 5 мільйонів дерев.
2. Тижневий Марафон садіння лісу. Протягом тижня, з 21 до 29 березня, у рамках Акції буде висаджено щонайменше 10 мільйонів дерев.

Кожен охочий  зможе безпосередньо в лісі, прослухавши  короткий інструктаж від професійних лісівників, висадити одно-дворічні саджанці за допомогою спеціального обладнання.

Запрошуємо громадян України, учнівську та студентську молодь, представників інститутів громадського суспільства, органів влади, засобів масової інформації, державних установ та організацій, бізнесових структур долучатися до Акції «Відновлюємо ліси разом».

Міжнародний день лісів 21 березня проголошено Генеральною Асамблеєю ООН. У 2020 році Міжнародний день лісів відзначається під гаслом «Ліси та біорізноманіття. Надто цінно, щоб втратити».

Метою Акції є відновлення українських лісів, підвищення іміджу лісової галузі та професії лісівника, поінформованості суспільства щодо важливості та необхідності проведення лісогосподарських заходів, поширення знань про ліси та їх важливість для існування життя на планеті, поліпшення екологічної ситуації в країні, виховання у підростаючого покоління шанобливого ставлення до природи.

*Акція буде проведена одночасно у всіх областях України. У ЗМІ та на веб-сайтах державних лісогосподарських підприємств, обласних управлінь лісового і мисливського господарства буде зазначена вся необхідна інформація стосовно місць, де проводитиметься Акція

#ліс #ВідновлюємоЛісиРазом #5000000дерев #10000000дерев #ЛісовийМарафон

Офіційний сайт: http://dklg.kmu.gov.ua

Сторінка в Facebook: https://www.facebook.com/forestUKR

Запис ВСЕУКРАЇНСЬКА АКЦІЯ ««ВІДНОВЛЮЄМО ЛІСИ РАЗОМ» – долучайтесь вже! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Історико-географічний детектив кандидата географічних наук Віталія КОРЖИКА – розслідування науковця, якому історія та… ґрунти повідали таємницю походження степових територій Чернівецької області. 

Східна частина Чернівецької області, як і прилеглі північні райони сусідньої Молдови, нині сприймається суто степовим регіоном і ця вже усталена думка втілена в усі проектувальні документи територіальної спеціалізації сільського господарства й планування. Але чи так це насправді? Чи були тут до появи людини яскраві ковильні степи? Та які «корінні» ландшафти чи екосистеми треба відтворювати у процесі розвитку природно-заповідної мережі?

Використовуючи історико-географічний підхід до справи, спробуємо дістатися істини. Вже на перших картах, починаючи з відомої мапи Боплана XVII століття, на території нинішнього Сокирянського району чітко фігурує велика зелена компактна пляма так званого Шиїнського лісу. В його контурах зараз розміщені села Ломачинці, Непоротове, Білоусівка, Михалкове, Сербичани, Коболчин, Романківці. Це фіксується й на пізніших мапах, де нанесене зникле село Шиїн.

Крутосхили Дністерського каньйону поступово вбираються у свою первісну лісову одежу.

Прадавню лісистість цього регіону підтверджують як наявні масиви широколистяних лісів, так і тутешні світлосірі та сірі, часто опідзолені ґрунти, які формуються виключно під густими лісами. І цю опідзоленість не може знівелювати навіть 150-річна рілля. Ті, хто подорожує східною частиною Буковини, одразу за кольором ріллі відрізняють «світлу» Сокирянщину від «темної» чорноземної лучно-степової західної частини Кельменеччини. Реальною межею між степовою та лісовою зонами у Прут-Дністерському межиріччі є Товтрове пасмо. На «корінність» лісових екосистем указує доволі активна відновлюваність деревостанів, там, де цьому не перешкоджають. Крутосхили Дністерського каньйону поступово вбираються у свою первісну лісову одежу, і цій позитивній тенденції слід активно сприяти.

Звичайно, поруч Шиїна були й інші ділянки лісів, однак увагу сучасників і подорожуючих чомусь привертав саме цей компактний масив. В чому інтрига, і що думають з цього приводу історики?

Багато шкоди, крім звичного в усі часи браконьєрства і бездумних рубок, завдали війни. У столітню річницю Першої Світової Війни варто згадати ліси, якими нищівно пройшлися фронти. Як відомо, головні військові події неодноразово відбувалися у зоні Російсько-Австрійського кордону, який проходив від устя р.Онут на Дністрі руслом Онута і його лівобережної притоки р. Раменець до витоків Раменця, надалі гребенем головного пасма Савчино спускався на південний схід до одного з витоків р.Рокитна, руслом якої й прямував до Пруту в м.Новоселиця.

Переважна більшість боїв відбувалася на австрійській частині прикордонної смуги 3-5 км завширшки. Така локальна концентрація белігеративної (оборонної) активності пояснюється воєнною стратегією цісарсько-королівського Генштабу Австро-Угорщини, який під час контрнаступів і вигнання російських військ за межі імперії стабілізовував і зміцнював фронт на державному кордоні, не маючи достатніх людських резервів і матеріальних ресурсів для розвитку подальшого наступу через одночасне ведення війни на трьох фронтах – Балканському, Італійському та найважливішому й неосяжному Східному (Російському).

Активні бойові дії тривали тут в березні-травні 1915-го, коли лінія фронту раз по раз  переміщалася через цю ділянку межиріччя. Особливо запеклі бої точилися на початку травня 1915-го під Баламутівкою, Ржавинцями, Магалою. Від середини червня після «Бессарабської офензиви» (наступу) австро-угорської армії на російську територію фронт на тривалий час застиг на лінії державного кордону. Виснажливі бої точилися тут і в липні та вересні.

На лівому схилі р.Гуків між Топорівцями та Раранче (Рідківці) існував чималий – понад 100 гектарів – лісовий масив. За такої площі виправданим виглядає й потреба утримання лісового кордону неподалік колишньої ферми «Буч» (нині – військової частини). Від 27 грудня 1915-го до 14 січня 1916-го сюди спрямовувався основний удар російської армії: кипіла жорстока й кривава битва, відома як Буковинська Новорічна, яка продовжилися наступною Йорданською битвою 18-20 січня.  

В описах бойових дій, зрозуміло, увага не акцентувалася на долі цього лісу. Втім, зважаючи на тривалість і силу бомбардування, десятки лише рукопашних боїв, можна зробити однозначний висновок, що дерева й чагарники практично всі були знищені вщент. А понівечені стовбури, розкидані гілки та пні відіграли роль додаткових перепон і допомогли захисникам утримати позиції на цій ділянці – атакуючій же стороні досягнення лісу певною мірою підвищувало шанси на успіх і збереження власного життя. Нині єдиними матеріальними слідами колишнього лісу залишилися сірі й темно-сірі ґрунти, а на його місці розміщені промислові сади й громадське пасовище.

Землями Буковини пройшовся потужний паровий каток війни й знищив сотні гектарів лісу… 

На північній ділянці фронту до м’ясорубки війни потрапив ліс між селами Самушин, Онут та Митків. За картографічними даними, його площа теж могла становити до 100 гектарів. Ймовірно, він перебував у приватній власності, оскільки в його південній периферії розміщувався «замок» (на мапах Schl, тобто Schloss). Для охорони лісу в іншій клаптиковій ділянці на схилах Вікнянського реліктового меандру Дністра розташовувався лісовий кордон (єгерський будиночок, на мапі J.H – Jager Haus).

4 червня 1916 р. розпочалася так звана Буковинська битва – одна з вирішальних у серії подібних до відомого Брусилівського прориву. Внаслідок 6-денних кровопролитних боїв австро-угорська армія зазнала поразки і відкотилася до р.Прут. Самушинська ділянка вважалась допоміжною, але виявилася вирішальною. Перебіг подій свідчить, що з цього плацдарму російські війська прорвалися на правому фланзі до с.Митків, на лівому через ферму і замок на південний захід до с.Онут. Підрозділи в центральній частині утримувалися значно довше, ймовірно укріплення, доповнені рештками понівечених дерев забезпечили стійку оборону австро-угорських військ на цій лісовій ділянці. На кінець війни від лісового масиву нічого не залишилося, бо рештки насаджень використовувались для відбудови зруйнованих будинків і опалення. Нині тут розміщені сади та рілля.

На Буковині воєнний «Dampfwalze» (паровий каток) пройшовся й іншими лісами – у передгір’ї та Карпатах. Але ніде він не залишив таких сумних наслідків, як у Прут-Дністерському межиріччі. Скорботна пам’ять про безповоротно втрачені ліси так само щемлива, як і вигляд покинутого кладовища того народу, що був повністю знищений і давно зник зі сторінок історії.

Віталій КОРЖИК, кандидат географічних наук

Запис 21 березня – Всесвітній день лісів: Реквієм лісам, що колись  укривали Буковину спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дуже не пощастило прекрасному краю Буковині після Революції Гідності. Кращі сини нашої землі віддали свої життя за визволення України від влади «яничарів». Багато наших земляків полягли, боронячи наші східні кордони, воюють там і нині. Їхніми іменами назвали вулиці міста, на їхні могили приходять державні мужі й народні депутати. Але на постреволюційній хвилі до влади дорвалися ті, хто люблять вказівним пальчиком правої руки повчати всіх. Як треба жити, щоби їм було добре…

Внаслідок політичних домовленостей після зміни влади в Україні Чернівецьку область «віддали/ подарували» Народному Фронту. І ось у цьому й криється усе невезіння буковинців. Клептоман Яценюк і ворюга Бурбак впряглися в сани розкрадання і контрабанди потужним дуетом.

Бурбак узагалі уявив себе таким «Лакі Лучано» в області. Три з половиною роки фактично він править у краї, розставляє кадри, вчить, як треба проводити децентралізацію й створювати ОТГ, організовує та кришує контрабанду товарів з Туреччини. Крім усього ще й монополізував незаконну вирубку та незаконний експорт лісу за кордон, не гидує також  контрабандою цигарок до Румунії.

А тепер до фактів.

Лісові контракти на мільйони доларів у нашому регіоні укладають на Буковинській універсальній біржі. Співвласницею цієї установи є Тетяна Бурбак, дружина народного депутата Максима Бурбака. Саме через цю біржу, щоби не порушувати процедури, влаштовують аукціони з продажу деревини. Правда, фірми, які укладають на таких аукціонах контракти на мільйони, часто не мають навіть власних потужностей.

Замовником деревини з України є деревообробна компанія-монстр з Австрії «Швайгоффер», яка має потужності в Румунії, а також кілька фірм-прокладок – «Пролісок», «Конфана», ПП Фрунзе. Так ось, пан Бурбак налагодив повний цикл контрабанди: від незаконної вирубки ділової деревини до її експорту до цих потужних споживачів.

Контрабанда цигарок була однією з п’яти потужних схем ще від часів СРСР.  А Максим Бурбак і в цій сфері хоче бути чемпіоном. Буквально недавно румунські спецслужби затримали мікроавтобус чернівецької реєстрації із 62-ма ящиками цигарок, який за добу до цього затримання безперешкодно переїхав через кордон. Перед цим виявляли цигарки у майонезі, кетчупі. Та й де ці цигарки тільки не були…

Звернімо увагу ще на один бік мафіозної діяльності нардепа Бурбака. А саме, контрабанду у величезних обсягах товарів широкого вжитку з Туреччини. Імпорт товарів з Туреччини та Китаю завжди був надрентабельним. Хто пам’ятає, на початку цих бізнесових вояжів при вкладанні одного долара заробляли два, а то і три долари прибутку.

Але нині не годиться нардепам по стамбулам шастати за товаром. Занадто великими вони діячами стали. Ось і об’єдналися у стійке ОЗУ (організоване злочинне угруповання) з контрабанди товарів, несплати податків при імпорті товарів, з отримання незаконних шалених прибутків. Видатні чернівецькі контрабандисти Кушнір та Слони під «дахом» видатного чернівецького нардепа Бурбака протягом двох з половиною – трьох років за допомоги низки схем зухвало вкрали з бюджету рідної неньки України не багато – не мало, а ПІВТОРА МІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ.

Салагор Микола Михайлович – начальник Чернівецької митниці ДФС – за час роботи від 2014 року фактично створив і очолив організоване злочинне угруповання, діяльність якого спрямована на отримання незаконних грошових прибутків шляхом несплати в повному обсязі обов’язкових митних платежів до державного бюджету України при імпорті товарів широкого вжитку (ТШВ) з Туреччини та Китаю до України.

Суть схеми така: на румунсько-українському кордоні відбувається підміна документів на вантаж, який імпортується в Україну. З Туреччини відправляється вантажний автомобіль, завантажений ТШВ вагою 23-24 тонни. Після підміни документів між пунктом пропуску Сірет (Румунія) та Порубне (Україна) (начальник митного посту П.Г. Тофан) до митного оформлення на митному посту Чернівці (начальник митного посту – М.І. Нікулєску) декларується 13-15 тонн тканини, або склоровінгу (перев’язочний шнур) (недоплата митних платежів – орієнтовно 400-500 тис. грн). Було близько 20 випадків, коли декларувалося 15 тонн ДСП замість 23 тон ТШВ (недоплата – орієнтовно 600-700 тисяч грн).

Митне оформлення здійснюється на наступні фірми: Тайрон груп, Люкс корд, Лугос, Раус центр, Профит плюс, Атлон трейд, Бест тім ЮА, Клайд інвест, Генет Союз, Локо Трейд, Гилд Форт, Економія часу, Роксленд, Нарс Авто, KERNELL TRADEWELL тощо. Щомісяця оформляється 50-70-100 таких оборудок. За три роки контрабандним шляхом оформлено понад 2 500 таких вантажівок з товаром!!!

Інтернетом «гуляють» скани багатьох документів, отриманих мною від моїх друзів з Румунії, у яких прямо доводиться функціонування цих схем і контрабандних каналів. Тільки одна проблема: ці схеми «не бачать» ні наші СБУшники на чолі з п. Р.В. Сторожуком, ні наші прокурори на чолі з п. О.М. Соболєм, якому сам Генеральний прокурор вказував на ці угруповання, ні поліція Буковини – ніхто.

Я підготував та направив понад 70 заяв з копіями документів, доказовою базою, про вчинення злочинів цим злочинним угрупованням – на Генеральну прокуратуру, НАБУ, СБУ, Міністерство внутрішніх справ, Президенту, Прем’єр-міністру, не кажучи про всі правоохоронні структури області. Але «бабло вирішує всьо».

Ну, мабуть, і найголовніше. Всі ці бурбаковські «схеми, тєми, коридори, площадки» були б абсолютно неможливими, якби їх не «кришувала», не прикривала та й не організовувала людина, яка за своєю посадою мала би з цим боротися. Йдеться про начальника Чернівецької митниці ДФС Салагора М.М.

Адже Салагор є креатурою Бурбака. Салагор є найвидатнішим корупціонером області. І тільки завдяки Бурбаку, а точніше, їхній тісній співпраці, їм поки вдається так зухвало й тривалий час грабувати країну.

Контрабандний ліс, контрабандні цигарки, контрабандні товари. А може, й не тільки це. Чи міг про це мріяти Лакі Лучано?

Та, як свідчить історія, часи Лакі Лучано так само закінчилися…

 Микола ПЕТІЧЕНКО, громадський активіст

Довідково

Лакі Лучано – Чарльз Луча́но на прізвисько Щасливчик, англ. Charles «Lucky» Luciano, він же Сальвато́ре Лука́нія, італ.Salvatore Lucania (24.11.1897, Леркара-Фрідді,  Сицилія, Італія – 26.01.1962, Неаполь, Італія) – італо-американський злочинець сицилійського походження, один з лідерів організованої злочинності у США, один із засновників Національного злочинного синдикату.

Запис КОНТРАБАНДА НА БУКОВИНІ: Бурбак – татко буковинської мафії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лісівники, науковці та представники Всесвітнього фонду природи WWF в Україні підписали клопотання про створення пралісів, повідомляє Державне агентство лісових ресурсів України. На базі Болехівського лісгоспу (Івано-Франківщина) на площі 150 га створять  першу в Україні пам’ятку лісової природи всесвітнього значення. Це прецедент в Україні. Інші лісгоспи Прикарпаття також незабаром набудуть такого статусу. На черзі, можливо, Закарпатська та Чернівецька області.

Держлісагентство з січня 2018-го ввело мораторій на будь-які рубки на ділянках, ідентифікованих WWF як праліси або квазіліси, до прийняття офіційного рішення про статус кожного з них.

Нагадаємо, що  2017-го Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони лісів, згідно Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат».

Закон визначає поняття «пралісів» та їхній особливий правовий статус. На території таких лісів заборонені всі види рубок, будівництво споруд, прокладання доріг, проїзд транспорту, випас худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів.

Закон посилює кримінальну відповідальність за незаконну вирубку дерев або чагарників на територіях природно-заповідного фонду.

Запис В Україні створять пам’ятку лісової природи всесвітнього значення. Ми поки на черзі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Державне підприємство «Чернівецький лісгосп» надає перевагу природному поновленню лісового фонду.

Для формування нового покоління лісу в лісогосподарській практиці використовують штучне і природне поновлення. Останнє має низку переваг. Зокрема, формування молодого покоління дерев під наметом, так би мовити, старшого покоління дерев скорочує термін їхнього зростання. За природного насіннєвого поновлення рослини в генетичному та екологічному сенсі краще пристосовані до умов зростання. Зрештою, за сприятливих кліматичних умов природне поновлення вимагає значно менших зусиль і витрат коштів, ніж штучне насадження лісових культур.

Відтак, у Кузьмінському лісництві (Глибоцький район) на ділянці з адресою «5 квартал виділ 8» із площею 2,1 га були вжиті заходи для максимального забезпечення природного поновлення дуба звичайного. На це пішло майже 20 років.

1999 року на ділянці проведена санітарно-вибіркова рубка. У подальшому на цій ділянці чергували періоди природного поновлення з санітарними вибірковими рубками.  2012-го цей процес завершився спеціальною лісовідновною рубкою. А нині ця ділянка переведена у статус залісненої площі.

Прес-служба Чернівецького лісгоспу

Запис У Кузьмінському лісництві відновили понад 2 га дубового лісу. На це пішло майже 20 років спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лісова дорога у 2,2 км у передгірській частині Банилівського лісництва – найновіша у «сімействі» лісових доріг Сторожинецького лісгоспу. Від здачі її в експлуатацію минуло лише два роки. Вона прямує від підніжжя гори Думітриця на Фальківський перевал, майже до меж Сторожинеччини. Далі вже починаються терени Вижниччини й Путильщини.

На виконання десятирічного плану розбудови доріг на усіх  лісництвах Сторожинецького лісгоспу побудовано понад 20 км нових лісових путівців. І нині на балансі лісгоспу – 275 км лісових доріг. Звісно, дорогами цими користуються мешканці Сторожинецького району, найбільшого на Буковині.

Нові лісові дороги слугують і розвиткові туризму в районі і в області. Широким дорожнім полотном із якісним гравійним покриттям та ще й із захопливими краєвидами буковинського передгір’я безперешкодно проходять не тільки лісовози, але й легковики. А ще нові дороги – чимала користь для екології гірських лісів, адже, завдяки новій трасі, у кілька разів скорочені трелювальні волоки з верхніх лісосік. Визначення подальших робіт залежатиме від умов нового лісовпорядкування, яке набере чинності 2020 року, повідомила прес-служба Сторожинецького лісгоспу

Запис Лісові дороги навіть кращі за шляхи загального користування спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учасники клубу «Юні лісові рейнджери» чернівецької школи №31 разом із лісовою охороною Кіцманського лісництва Чернівецького лісгоспу долучилися  до збирання жолудів. Підлітки закидали старших наставників запитаннями: чому на одному дубі більше жолудів, а на іншому – менше;  чому на одному дереві вони менші, а на іншому – більші за розміром; для чого взагалі жолуді збирати, а якщо збирати, то чому саме жолуді; що з ними робити далі; а що буде, якщо жолудь упаде на мох, землю, під листя, у траву… На всі такі запитання змістовні відповіді надавала помічник лісничого Мар’яна Нагірняк.

Юні рейнджери, як вони себе називають, мали також нагоду поспілкуватися з майстрами лісу Кіцманського лісництва. Діти дізналися, що, окрім жолудів, лісівникам доводиться збирати насіння клена, ясена, бука – і це вже значно складніший процес. По закінченні збирання лісового врожаю у відрі кожного підлітка було від 2-х до 5-ти кілограмів жолудів. Порівняли з кількістю, яку заготовляє лісництво – і оцінили працю лісівників.

     А далі підлітки дізналися від Мар’яни Вікторівни, що не кожна насінина, навіть, якщо візуально виглядає якісною, проросте. І спробували назвати різні причини такого. Коли ж побачили відро з водою, то все зрозуміли: «Будем кидати жолуді у воду: який потоне, той здоровий!». Так, це найпростіший метод перевірки посівних якостей насіння.

      Після сортування зібраного на юних рейнджерів чекав смачний обід, який завершився чаєм з лісових трав.

Прес-служба Чернівецького лісгоспу

Запис Про те, чому юні лісові рейнджери топили жолуді у відрі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Малі річки у Банилівському лісництві – з джерельно чистою водою. В них навіть водиться дика форель. Перш ніж узятися до розробки лісосіки у лісових масивах урочища «Думітриця», лісівники Банилівського лісництва Сторожинецького лісгоспу побудували тимчасові переїзди через річки і потічки на шляху трелювання. Відстань трелювання деревини гірським схилом з лісосіки до ґрунтової дороги тут становить 1,5 км. Гірська річка Кошуя пересікає цей маршрут тричі. Відтак збудовані три мости для лісовозної техніки, які дозволяють річці безперешкодно рухатися природним руслом, повідомила прес-служба Сторожинецького лісгоспу.

Запис У Банилівському лісництві для тракторів та лісовозів спорудили тимчасові мости спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лісівники б’ють на сполох: їхню галузь знищує штучно створена криза. Лісомисливські господарства потребують порятунку.

Отже, про те, що відбувається у лісовій галузі, яка дає державі мільярдні податки, розмова з економічним експертом «Версій», очільником Асоціації буковинських виробників і керівником підприємства, яке займається поглибленою переробкою деревини та експортом виробів з неї,  – Францем ФЕДОРОВИЧЕМ.

– Ліс – це не лише одна з головних галузей економіки України. Від нього залежить життя на Землі. Та, зауважу, за одне людське життя виростити ліс неможливо. І десять мільйонів гектарів лісів в Україні створені саме попередниками. Отже, знищити – легко, а що далі?!.

– Франце Карловичу, хто й навіщо знищує ліс?

– Як не дивно, але це робиться руками уряду. Ще влітку Законом України від 10.07.2018 №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» була внесена поправка, яка передбачає земельний податок на всі лісові землі України. А вже нинішнього, як і попередні роки, лісова галузь практично не отримувала на свою діяльність жодної копійки.  Без бюджетного фінансування залишилися роботи з лісовпорядкування, неприбуткові лісгоспи, пожежна охорона, створення захисних лісонасаджень та полезахисних лісосмуг, лісозахисні установи.

Та, попри це, завдяки власній комерційній діяльності, лісгоспи залишаються,  так би мовити, «на плаву» та виконують весь комплекс цих робіт. Мабуть, щоби повністю їх добити й збанкрутити, а потім і приватизувати, і ввели цю поправку, яка передбачає оподаткування лісових земель. Зміни, як відомо, внесли до пункту 1 статті 273 Податкового кодексу України. При застосуванні нових норм, окрім рентної плати, на всі лісові землі передбачається ще один податок.  Фактично лісівники матимуть подвійне оподаткування. Петро Тєстов, відомий еколог з правозахисної організації «Екологія. Право. Люди» назвав це катастрофою.

– А що кажуть про те, що відбувається, ті, кого це стосується безпосередньо?

– Свою точку зору вони висловили під час IV з’їзду лісівників України, який відбувся 25 вересня нинішнього року. Головною метою його скликання й було саме напрацювання спільних рішень і шляхів подолання штучно створеної кризи в лісовій галузі, подальшого розвитку та реформування українського лісового господарства на основі європейських стандартів та досвіду. У підсумку з’їзд прийняв такі документи, як  Резолюція щодо критичного стану Українських лісів, Заява щодо податку на лісові землі та Звернення З’їзду до Президента України, Верховної Ради та Кабінету міністрів щодо необхідності нагального вирішення проблем лісової галузі України. Адже, за повідомленням Державного агентства лісових ресурсів України (Держлісагентство), новий податок на ліс призведе до стрибка цін на деревину у 1,5-2 рази, а відтак і до зупинки більшості деревопереробних підприємств в Україні. Відтак зупиняться й лісогосподарські підприємства.

Більше того, фахівці Держлісагентства попереджають про ризик збільшення інтенсивності рубок, що негативно вплине на продуктивність, якісний склад лісів і збереження біорізноманіття в лісах. Значно збільшиться й вартість утримання мисливських господарств.

– Можете порівняти, як було раніше і як стало нині?

– За попередньою системою оподаткування справлявся податок за лісові землі, як складова рентної плати. Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів були заготовлена деревина в деревостанах віком понад 40 років і другорядні лісові матеріали, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів (рекреація, спорт, оздоровлення тощо). При цьому загальна сума податку у лісах Держлісагентства становила 900 млн грн, з яких 50% йшли до державного бюджету, а 50% – до місцевих. Складовою цього податку був і земельний податок.

Чистий земельний податок надходив до місцевого бюджету й нараховувався на нелісові землі, що є в складі земель лісогосподарського призначення, на яких розміщені сільськогосподарські угіддя, споруди і адмінбудівлі підприємств лісового господарства, лінії електропередач тощо. Новий же податок призведе до оподаткування земель, які перебувають у стадії створення деревостанів або на яких зростають насадження до 40-річного віку і ті, з яких неможливо отримати деревину, придатну для реалізації, бо там вигідніше вирощувати сільськогосподарські культури, аніж ліс.

Справжньою катастрофою стане й оподаткування лісів з обмеженим лісокористуванням: заказників регіонального і місцевого значення, національні природні парки та інші об’єкти природно-заповідного фонду. А ще оподаткують усі захисні (!) ліси південних і східних областей степової та лісостепової зон…

– Тоді, мабуть, і здійсняться мрії багатіїв, що бажають мешкати у будинках посеред хвойного лісу або хоча б мати квартиру поріч із зеленим другом?  

– Це, напевно, одна із причин цієї ситуації, особливо небезпечна ще й тим, що сьогодні лише 3,5 млн га земель державних лісгоспів оформлені належним чином. Відомості про решту 53% таких земель в Державному земельному кадастрі відсутні. Іншими словами, 4 млн гектарів лісових земель нині перебувають під загрозою різноманітних маніпуляцій. Проблема зміни цільового призначення лісогосподарських земель дуже серйозна, на чому нещодавно наголошував Олег КУЛІНІЧ, народний депутат, член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин і голова підкомітету з питань земельних відносин.

– До речі, яка ситуація навколо цього в нашій області?

– Кулініч подає відомості про всі лісомисливські господарства України. Так, станом на 1 січня 2018 року із загальної площі земель чернівецьких лісгоспів, – а це 234000 га,  – лише на 14646 га,тобто на 6% усіх земель, існують правоустановчі документи. Менше за нас – 2% – тільки у Харківському та Черкаському ДЛМГ. Натомість у Хмельницькому та Чернігівському – 95%, Житомирському – 92% Рівненському – 80%.

Думаю, що за такого стану речей говорити про приватизацію, оренду та концесію неприпустимо. Бо схвалена Кабміном «Стратегія сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року» передбачає таке реформування Державного агентства лісових ресурсів, за яким піде ймовірна ліквідація державних лісгоспів як самостійних суб’єктів господарювання.

– Як ставиться суспільство до такої «реформи»?

– Доречно навести думки людей, до яких гріх не прислухатися. Так, народний депутат, голова аграрного парламентського підкомітету з питань удосконалення структури державного управління в сфері агропромислового комплексу, інновацій та з питань базових галузей в агропромисловому комплексі Валентин ДІДИЧ зазначив, що сьогодні «галузь перебуває в жалюгідному стані. Та стратегія, яку прийняв Кабінет Міністрів, виявилася сирою, не погодженою з лісовиками. Особливо складний фінансовий стан південних та східних областей: Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Одеської, Миколаївської. Там працівники не отримують заробітної плати. І, згідно з цією концепцією, у них немає перспективи». На думку нардепа, треба зберегти обласні управління й не допустити монополізації господарського комплексу. Він наголосив також на необхідності зміни форми оподаткування та створення лісового фонду.

Голова Державного агентства лісових ресурсів Володимир БОНДАР висловився, що «пацієнт» (лісова галузь – ред.) здоровий, але ця Стратегія зробить його неживим. На часі – створення Лісового фонду й боротьба з намаганнями передати ліси в концесію. «Концесія в Україні – це один із напрямків знищення лісу як такого. Концесіонер не буде думати за розвиток лісу. Він не буде переживати, які ліси ми зможемо передати наступним поколінням. Це буде просто вирубка лісу і його знищення», – стверджує профі і з ним важко не погодитися. .

Начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій ДЕЙНЕКА відверто каже, що останні два роки держава робить все, аби створити кризу. Зокрема, це проявляється у позбавленні підтримки Сходу та Півдня. «Багато говорять про державне спільне підприємство, але люди бачать у цих словах лише приватизацію лісів… Кількість лісгоспів потрібно оптимізувати, але вони повинні бути. І цим має керувати не дядько з Кабміну, бо інколи лісгоспи вирішують питання на місцях», – зауважив Дейнека.

Лісівники  наголошують також на необхідності удосконалити продаж необробленої деревини.
Одне слово, в Україні є спеціалісти які знають, як зберегти лісову галузь. До них тільки треба прислухатися. Сподіваюсь також, що до виборів наш нинішній уряд не встигне продати лісове багатство України, яке, між іншим, належить не тільки нам, а й світовій спільноті, бо Карпати – це легені цілої Європи.
Розмову вела Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»  

Запис «Уряд банкрутує лісову галузь…»  –  Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Шкільне лісництво «Мрія» Куликівського навчально-виховного комплексу з Герцаївського району взяло участь у ХІІ Всеукраїнському зльоті учнівських лісництв 26-28 вересня на Сумщині

На зліт зібралися юні лісівники та представники лісогосподарських підприємств з 23 регіонів України. І учасникам було що презентувати на зльоті:  вони захищали науково-дослідницькі роботи, брали участь у майстер-класах, мистецьких заходах, квестах, флешмобах, побували на цікавих екскурсіях.

Юні лісівники Куликівки мали можливість познайомитися зі своїми ровесниками з інших областей України, водночас і спілкуючись і змагаючись з ними упродовж трьох насичених подіями днів.  Дев’ятикласники з Куликівки Анна-Сніжана Аштефиноє та Олексій Тодерян гідно представили свої роботи.

Для виставки досягнень учнівських лісництв куликівчани привезли з собою карликове дерево бонсай – граб звичайний, флораріум у лампочці, колекцію насіння, 25 наукових робіт, альбом робіт за всі 17 років діяльності шкільного лісництва, макет екологічної стежини, банер історичного лісництва. Їхня експозиція була настільки гарною, цікавою та представницькою, що учасники та гості виставки охоче фотографувалися біля неї.

Недаремно ж учнівське лісництво «Мрія» Куликівського НВК нагородили грамотою за участь у виставці-презентації, окремою грамотою нагородили Олексія Тодеряна за ІІ місце у захисті науково-дослідницьких робіт.

А ще прес-служба ДП «Чернівецький лісгосп» додала, що лише протягом 4 останніх років юні лісівники з Куликівки висадили аж 150 тисяч саджанців різних порід. Це дарує сподівання на те, що майбутнє лісу в надійних руках.

Запис «Мрія» школярів з Куликівки – це про ліс спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Державне агентство лісових ресурсів України веде переговори про передачу в концесію 5 лісгоспів австрійської Holzindustrie Schweighofer, найбільшому в Європі лісозаготівельнику.

Це випливає з тексту листа Держлісагентства, яке є в розпорядженні редакції, адресованого Геральду Швайгофферу, власнику Holzindustrie Schweighofer.

Йдеться про ДП “Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство” (Житомирська область), Олевське лісове господарство (Житомирська область), Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Камінь-Кашірськагролес (Волинська область), Сторожинецький лісгосп (Чернівецька область), Хотинський лісгосп (Чернівецька область).

Пропозиція продиктована важким фінансовим становищем вітчизняних лісгоспів, яке різко посилилося після введення земельного податку на лісові землі України (введений законом України від 10.07.2018 №2497-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств”). “До введення цих змін лісові господарства платили земельний податок як складову рентної плати. Введення додаткового податку може призвести до вимушеного банкрутства підприємств”, – йдеться в листі. Виходячи з цього, віденському підприємцю пропонується розглянути можливість взяття в концесію п’яти лісгоспів, що дозволить налагодити на належному рівні міжнародне співробітництво та підвищить конкурентоспроможність українських державних лісогосподарських підприємств.

Лист датований 6 вересня цього року і підписаний заступником голови Держлісагентства Володимиром Бондарем.

Запис Сторожинецький і Хотинський лісгоспи хочуть передати у концесію найбільшому в Європі лісозаготівельнику Holzindustrie Schweighofer з Австрії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Працівники лісової охорони Кіцманського лісгоспу АПК на кожному обході облаштували місця для відпочинку, якими можуть скористатися усі охочі. Встановлені столи, лавочки, спеціальні контейнери для сміття. Та невідомі (чи то відпочивальники, чи місцеві) «віддячили» їм: спочатку викрали стіл в урочищі «Гострий кілок» поблизу села Верхні Станівці. Лісова охорона встановила новий. Згодом знищили стіл в урочищі «Ялинка». Пізніше майстер сусіднього обходу знайшов його далеко у кущах. Лісівники і тут відновили відпочинковий майданчик.

Та щоби повитягати глибоко закопані палі, перенести стіл, потрібне неабияке зусилля. Кому знадобилося нищити не ними створене? І навіщо? Адже працівники лісогоспу старалися не для себе – для місцевих мешканців, для гостей і туристів, які їдуть на Кіцманщину звідусіль, звертається прес-служба ДП «Кіцманський ліс АПК».

Запис Лісівники просять не нищити рекреаційні лісові куточки І висловлюють вдячність відпочивальникам та туристам, які поважають ліси і чужу працю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Розслідування британської неурядової організації Earthsight про незаконний експорт українського лісу спричинило скандал.  

На запитання «Ресурсу» відповів громадській діяч і природозахисник Микола Петіченко. За його словами, представники Earthsight використали його інформацію та відеодокази для того, щоби їх перекрутити й фальсифікувати на користь замовників, які перебувають в Україні. Британська «неурядова організація» виявилась звичайною ширмою.

– Яким чином ви співпрацювали з Earthsight?

– Я займався розслідуванням незаконної вирубки лісів на Буковині. У мене були на руках як документи, так і фото- і відеодокази. До мене звернулася співробітниця цієї організації, яку звали Тара. Вона попросила надати їй інформацію, яку я накопав. Я нею поділився. Потім вона попросила, щоби ми відвезли її на місце вирубок. Я сказав, що туди треба їхати далеко і на кілька днів. Тож, якщо вона хоче зафіксувати все на місці, треба групі супроводу виділити гроші на той же бензин та харчування. Вона сказала, що вони, мовляв, неприбуткова організація і грошей начебто нема. Потім вона полетіла до Англії, пообіцявши зі мною зв’язатися. Та потім з’ясувалося, що вона місяць була у відпустці на відпочинку.

Потім я зустрів її в Києві на засіданні НАБУ. Там були присутні громадські організації. І вона ходила там із нардепом Остапом Єднаком. Тоді я зрозумів, що це проплачена людина, хоча вона і живее, і працює в Англії.

Коли з’явилася доповідь Earthsight, я був дуже здивований, бо вони використали мою інформацію, наші фотографії та відео, але повністю все перекрутили, переставили з ніг на голову. І це сталося не випадково, а цілком свідомо, щоби звести наклеп на нормальні державні лісництва, при цьому, «обіливши» тих, хто «кришує» незаконну вирубку та контрабанду лісу.

– Вони взяли відео за вашої згоди?

– Так, за моєї згоди. Але не повідомили, як будуть його використовувати. А вийшло, що мої матеріали використали для наклепу. У своєму матеріалі вони заявляли, що йдеться про Закарпаття, але я писав про ситуацію в Чернівецькій області. Я їздив туди, де вони начебто робили свої розслідування. Там одна труха, навіть неспеціаліст зрозуміє, що рубали лише сухий ліс, а не здоровий, там всі пеньки є гнилими. Все це зафіксовано, в тому числі дроном, і викладено в Інтернет.

Автори дослідження навмисно написали, що рубали здоровий ліс, бо хотіли зробити наклеп на лісництво. Голова Мокрянського лісництва аж посивів після того. Він сказав: «Я ж надав їм всі документи». Але вони не поставили їх у сюжет.

– Хто на вашу думку, стоїть за цим розслідуванням?

– Я вважаю, що ця організація «знюхалася» з Остапом Єднаком, який лобіює незаконний експорт деревини у Європу і має зв’язки в уряді та Верховній Раді. Організація, що організувала цей фейк, розповіла про якісь небилиці, а всю інформацію, що я їм надав, приховала. Вони ж знають, що 50% деревини йде на експорт без документів, тільки 50% фіксується на комп’ютері. Хто ж контролює цей вивіз? А чого вони не розповіли  про «Пролісок»? Це румунська «прокладка», через яку експортується деревина. Вони не розповіли про ті фірми-прокладки, які працюють на Бурбака (голова фракції «Народний Фронт» у Верховній Раді – ред.), адже в нього під контролем митниця, біржа, все проходить через нього, а вони розповіли про старі схемі незрозуміло якого часу.

– Яка ж мета цієї кампанії?

– Остап Єднак хоче зі скандалом звільнити директорів лісництв і поставити ці місця своїх людей. А там вже – пилити ліс по-чорному, без жодного контролю. І в цьому йому допомагають так звані псевдоактивісти, які перебувають під його опікою. Та ж карпатська лісова варта, яка претендує на посаду директора нацпарку. А це дуже ласий шмат. Директор майже нікому не підпорядкований, тому там можна такого «накосити», що вистачить на все життя. От вони й воюють проти нацпарків та лісгоспів. Ще одна причина – потреба «підсадити» лісгоспи на отримання ліцензій на експорт. Голова Закарпатського управління Держлісгоспу повідомив, що вони за ці ліцензії заплатили півмільйона доларів, а вони їм не потрібні. Кому треба, щоби за твої ж гроші до тебе приходили якісь недоумки і тебе ж перевіряли, а потім вимагали хабара, погрожуючи закрити підприємство?

Я регулярно робив сюжети про незаконні рубки, мене зачепило, коли приходять ці йолопи і на нормальних лісників кажуть, що це злодії. Я приїжджаю до Мокрянського лісництва і запитую директора, де твій «Лендкрузер»? А він їздить на «Ниві» й живе у хаті батьків. А тих, хто дійсно гребе машинами та вагонами, вони не чіпають.

Охочих контролювати лісгоспи багато. Це і лісові варти якісь, і карпатські варти, і WWF. Всі вони «лягли» під Єднака й просять для себе частинку пирога, в тому числі й з цих ліцензій.

Закарпатські лісгоспи першими відмовилися від ліцензій, бо вони не мають прямих поставок за кордон, вони продають місцевим переробникам, які, переробивши деревину, відправляють її за кордон. І це їх бісить. Чому вони саме зараз підняли цей «кіпіш»? Бо як раз закінчується термін ліцензування, і треба його поновлювати. А на Закарпатті сказали: нам не потрібні ці ліцензії, на ці півмільйона ми краще купимо трактори. А це їх сильно зачепило й вони оголосили війну тим лісгоспам, які не хочуть платити.

 resource.com.ua

Запис Earthsight cфальсифікувала розслідування для наклепу на лісгоспи – природозахисник спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Літні пригоди» у лісах України змусили «Версії» знову звернутися до  нашого експерта з економічних питань Франца ФЕДОРОВИЧА. Тим паче, що він має безпосередній стосунок до лісової галузі: його підприємство займається поглибленою переробкою деревини та експортом виробів.

Кор.: – Лісова галузь нині – одна з небагатьох в Україні, яка суттєво поповнює бюджетну копілку. Та довкола неї постійно точаться скандали. Ось і нещодавно у багатьох ЗМІ з’явилася інформація про незаконну вирубку українського лісу, яка нібито досягла піку. І посилаються всі на громадську організацію, яка вивчає проблеми незаконної вирубки лісів у всьому світі. Тож саме їй належить заява, що «незаконний експорт української деревини перевищив показники експорту лісу з країн Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки разом узятих». Хоча, виявляється, не так усе просто. Стало відомо, що ця зарубіжна неурядова організація використала, а точніше – свідомо перекрутила матеріали, які надав їй наш буковинський активіст. Франце Карловичу, ваша думка щодо цього…
– Галас піднявся дійсно шалений і досяг навіть Кабінету міністрів. Тож, думаю, треба розібратися, кому все це вигідно. Та проаналізувати ситуацію досить складно: питання ж бо не з простих і подається зусібіч по-різному. І знову ж таки – кому як вигідно! Скажу, що навіть найповажніші центральні видання аналітичного спрямування повелися на цей фейк, спрямований на те, щоби дезінформувати аудиторію. А звинувачення звучали серйозні. Наведу кілька з них для прикладу:
*«За даними Earthsight, за останні 4 роки експорт української деревини до країн ЄС зріс на 75% і в 2017 році оцінюється в 1 мільярд євро. Більше половини вирубки лісу здійснюється під надуманим приводом санітарної вирубки. Експерти стверджують, що до 78% такої вирубки – невиправдані, а значить і незаконні».
*«Україна експортує до ЄС більше «чорного» лісу, ніж будь-яка інша країна світу – більше, ніж країни Латинської Америки, Африки та Південно-Східної Азії заразом, повідомляє «Дзеркало тижня» із посиланням на дослідження британської екологічної організації «Earthsight».
*«За оцінками дослідників, 40% цієї деревини були вирубані чи продані нелегально.
Зокрема, 38-44% від загального виробництва та експорту українського лісу припадає на незаконну «санітарну» вирубку лісу, якою займаються держпідприємства».
Cерйозність звинувачень призвела до того, що запобігання контрабанді лісу стало однією з ключових тем засідання Кабміну. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман анонсував масштабні перевірки у лісгоспах та на митницях. Він заявив також про надання позитивного висновку парламентському законопроекту «Про криміналізацію контрабанди лісу».
Адже, як будь-яка фальшивка, згадана інформація містила в собі й елементи правди. Скажімо, твердження аналітиків, що схему збуту «санітарного» лісу 2011-го побудував екс-голова Держлісагентства Віктор Сивець, який потім втік до Росії. Хоча, на думку експертів «Earthsight», схема Сивця працює й досі. Із санітарного лісу «тіньові» лісопильні роблять лісоматеріали, експорт яких перевищує їхнє легальне виробництво на 75%. Британські дослідники дійшли висновку, що до зростання експорту «чорного» лісу з України призводить не лише корупція у країні-виробнику, але й високий попит і слабке регулювання цієї сфери у країнах-споживачах. До покупців нелегальної української деревини належать найбільші європейські виробники дерев’яних панелей, паперу та целюлози. Зрозуміло, з цим важко не погодитися.
Тож у стенограмі, розміщеній на сайті уряду, міститься заява Гройсмана про таке: «Наш висновок щодо законопроекту абсолютно позитивний, я розраховую на те, що він буде підписаний, введений в дію – і ми зможемо не просто карати за контрабанду, а реально притягувати до кримінальної відповідальності за контрабанду лісу, за вирубку лісів».

Мораторій на рубку не вбереже українські ліси, стверджують правники-екологи
– Як я розумію, ви достеменно розібралися в цій ситуації, тим паче, що її герой   безпосередньо пов’язаний з нашою областю…
– Намагався розібратися. Мушу зізнатися, що в цьому мені допоміг відомий  правник-еколог Петро Тєстов, експерт  екологічної організації «Екологія – Право – Людина», який неодноразово бував у нас у Чернівцях. І тут я скажу, мабуть, непопулярну фразу: мораторій на рубку не вбереже українські ліси, бо це не екологічна, а економічна складова. І потрібна вона найперше тіньовикам! І в цьому переконують факти, які останім часом все частіше звучать у пресі. Принаймні, варто знати, що наші європейські сусіди рубають значно більше, ніж ми. Приміром, німці щороку заготовляють утричі більше деревини, ніж українці. Й це при тому, що площа вкритих лісом територій становить у них 11 млн га, а в Україні – 9,6 млн, тобто не на багато більше.
– Хочете сказати, що нашому суспільству нав’язують думку про те, що різати і продавати ліс – це дуже погано і неправильно? Зрештою, про це почали писати останнім часом журналісти–розслідувачі…
– Так, почали копати глибше. Адже не може пройти повз увагу те, що країни Євросоюзу, такі як Франція, вже згадувана Німеччина й  особливо ж Фінляндія та Швеція значно більше за нас вирубують лісу. Навіть сусідня Польща заготовляє 40 млн кубів, тоді як Україна, за даними звіту Держагентства лісових ресурсів України, за 2017 рік від усіх видів рубок має близько 16 млн кубів деревини, що на 400 тис. кубометрів менше, ніж 2016 року.
І ще один момент: рубають ліс і заготовлюють кругляк не найбідніші країни світу, а саме навпаки. Світовий лідер з виробництва лісу-кругляку – США. Найпотужніша країна планети  2014-го заготовила майже 400 млн кубометрів круглої деревини, а Росія, яка сприймається як «країна-лісоповал», має удвічі нижчі показники – 200 млн кубів.
Отже, думаю, що проблема лісової галузі не в тому, що рубають, – бо ж ліс для того і росте, щоби його рубали. І не  в тому, що його продають за кордон: є попит – треба продавати й оподатковувати легальний експорт, створюючи легальні, а не підпільні робочі місця. Справа в іншому – у хижацькій тіньовій експлуатації лісових ресурсів. Бо там, де офіційно не можна експортувати ліс, його вивозять під виглядом дров. Під виглядом санітарних вирубок здійснюють вирубку головного користування. І ніхто не переймається відновленням територій, де зрубали ліс, бо за документами там ніхто нічого не рубав…
Відтак фахівці дійшли висновку, що єдиний спосіб навести лад у лісовому господарстві –  це знищити тіньовий промисел. А зробивши ліс товаром, можна буде контролювати вирубку та відновлювати лісові ресурси.
Загальновідомо, що найбільш поширений у цивілізованому світі спосіб обмеження рубок – це створення природоохоронних територій. На жаль, в Україні останніми роками блокується створення нових і розширення наявних об’єктів природно-заповідного фонду (заповідників, національних парків, заказників тощо).
– Франце Карловичу, скандал у владних кабінетах після розслідування британської неурядової організації Earthsight про незаконний експорт українського лісу пов’язаний, як відомо, з Чернівцями…
– Після оприлюдненя звіту Earthsight були анонсовані перевірки лісгоспів і боротьба з незаконним вивезенням лісу. На жаль, чиновники не вислухали лісівників і не перевірили достовірність фактів, оприлюднених у розслідуванні. Тоді як громадський діяч з Буковини  Микола Петіченко доводить, що звіт Earthsight був не тільки зроблений нашвидкуруч, а й сфальсифікований з однією метою – звести наклеп на керівництво певних лісгоспів, щоби посадити на їхнє місце своїх людей. За оприлюдненими у ЗМІ словами Петіченка, представники Earthsight використали його інформацію та відеодокази, перекрутивши та фальсифікувавши на користь замовників, які перебувають в Україні. Британська «неурядова організація», наполягає громадський діяч, є звичайною ширмою. Бо він, за його словами, займався і займається розслідуванням незаконної вирубки лісів на Буковині. Тож мав на руках як документи, так і фото з відеодоказами цього. Коли ж до нього звернулася представниця з Британії з проханням поділитися інформацією, він її надав, але на місце вирубок вона не виїжджала. Одне слово, коли вийшов звіт британців, Петіченко зрозумів, що його розвели, бо ґрунтувалися на його документах й відеодоказах, а у звіті йшлося про Закарпаття. Основні ж положення його дослідження просто приховали.

Відповідальність за незаконну рубку посилюють
Хочу також нагадати, що рік тому Президент підписав закон про посилення відповідальності за незаконну вирубку лісу, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України в частині посилення відповідальності за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду. Крім того, цей Закон сприяє збереженню природних багатств європейського значення, зокрема лісів, у рамках виконання вимог рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Документ визначив юридично поняття «природні ліси», «праліси», «квазіпраліси» і встановив особливий правовий режим їхнього збереження та охорони. Закон забороняє всі види рубок, будівництво споруд, прокладання шляхів, випасання худоби, промислову заготівлю недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів, окрім доріг загального користування та служби лісової охорони. Документ передбачає й адміністративну відповідальність за порушення вимог охорони природніх лісів, пралісів, квазіпралісів. Відповідні зміни внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Лісового кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд».
Тому, повторюся, єдиний надійний спосіб зберегти ліси в нинішніх умовах – це створення об’єктів природно-заповідного фонду: національних парків, заповідників, заказників. Згідно із затвердженою КМУ в серпні 2014 року «Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року», у 2021 році вони повинні покривати 15% площі України.
Наразі цей показник становить менше 6%. І, на жаль, немає жодних підстав вважати, що відповідні показники будуть досягнуті, зважаючи на політику Державного агентства лісових ресурсів та органів місцевої влади, які не квапляться створювати відповідні природоохоронні території. Чернівецьке облуправління лісомисливського господарства теж, зрозуміло, проти.  Принаймні воно, як мені відомо, звернулося до облдержадміністрації з пропозицією вивчити це питання, бо, на їхню думку, розширення 3-х національних природних парків у найменшій області України не вносить позитиву до соціально-економічного розвитку області та охорони й відтворення природних ресурсів. Але з цим важко погодитися. Тільки створення об’єктів природно-заповідного фонду – простіше кажучи, заповідників, заказників, національних парків збереже ліс. І цього треба вимагати у влади, в органів місцевого самоврядування. Адже природно-заповідний фонд – це власність держави, а установи природно-заповідного фонду – державні установи. Це надійний захист цінних шматків природи для майбутніх поколінь.
І мораторій тут ні до чого. І правий експерт Тєстов, який пише, що боротьба з вирубкою лісів, особливо з боку політиків, – це, як правило, звичайнісінька маніпуляція. Тоді як з боку громадськості хоча й присутнє щире бажання зберегти природу, та при цьому їй заважає відсутність базового розуміння ситуації.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про Лісові страшилки, фейки та бажання позбутися державної системи лісгоспів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак у програмі “Подія” на телеканалі “Прямий” розповів про лісову галузь в Україні, шахти та відновлювану енергетику. Подаємо повний запис інтерв’ю.

– Ці ліси, про які всі говорять: Австрія щось таке каже, Євросоюз таке каже, а Україна пручається, частина політикуму не пручається… Моє питання просте: чи дійсно є катастрофічне зменшення лісів в Україні?

Я не буду втомлюватися, поки не зміниться ситуація, говорити про те, що в суспільній свідомості ліси не тільки в Україні, а взагалі в світі – це є частина природи і природоохоронної політики. І, як правило, за справи лісів відповідає Міністерство екології чи Міністерство природи, як то в різних країнах називається. На жаль, в Україні не так. І це треба пам’ятати. Але я настоюю і буду настоювати на тій позиції, що ми повинні це змінити.

Коли це сталося? За часів Януковича було передано з Мінприроди до Міністерства сільського господарства ліси – Державне агентство лісових ресурсів. І, в принципі, сподіватися, що люди, які до лісу ставляться як до ресурсу, будуть до нього ставитися як до частини екосистеми, яку треба зберігати, напевно, марно чи принаймні банально це очікувати. І саме тому я проти такої ситуації. Не тому, що там хтось бореться за якісь впливи чи не впливи.

Тим не менше, ліси є в Україні різні. Це теж важливо. І Державне агентство лісових ресурсів керує, якщо можна таке слово вжити, двома третинами лісів. А ще третина лісів десь знаходиться по інших господарях. Це є комунальні ліси. Уявіть собі, що обласні ради, якісь інші органи місцевого самоврядування мають ліси.

– Голосіївський ліс у нас тут в Києві є.

І є військові ліси, де військові для військових потреб використовують ці ліси. Є національні природні парки. І “Голосіївський” – це національний природний парк, який знаходиться на території Києва. І, до речі, Києву дуже пощастило, що такий національний природний парк тут є, і його треба зберігати. І цей парк належить в управлінні Міністерства природи.

А коли ми говоримо про ліси, які є в національних парках, то в перший місяць моєї роботи на посаді міністра екології я заборонив будь-які санітарні рубки в лісах, які належать до національних парків. Більше того, Міністерство екології і я особисто проштовхували – бо інакше слово не знайдеш – нові санітарні правила рубок всіх лісів по всій території України. Вони були прийняті впродовж півроку штовханини цієї. Тепер що раз, то частіше звучать думки різних експертів – а експерти в Україні бувають дуже різні…

– Україна – країна експертів.

Так. Про те, що ліс сохне, і що його їсть жук-короїд, і треба той ліс нищівно рубати. В принципі, така практика не у всіх країнах Європейського Союзу чи Європи працює, чи світу. Я думаю, що відповідь на це запитання повинні були дати науковці. Очікую від них якогось результату.

Стосовно зменшення чи збільшення лісів. Я поділюся з вами статистикою. За минулий рік Україна посадила приблизно 41 тисячу гектарів лісу, що десь там в сто разів менше, ніж зрубала. Плюс-мінус. Я, на жаль, не маю кінцевої статистики.

– Нас цікавить порядок цифр.

Більше того, я проводив засідання, я є головою урядової комісії міжвідомчої по боротьбі з деградацією земель і опустеленням. І один із засобів цього інструменту – це є висаджування нових лісів. Я був вражений, чесно кажучи, заскочений. В минулому році в Україні було висаджено нових лісів на території 31 гектар. Всієї України – 31 гектар. Ну це якщо би висадило маленьке село 31 гектар – це був би “респект” і “зачот”, як каже молодь. А для всієї країни це катастрофа. Тому крайньо нагальне питання – прийняття нової стратегії розвитку чи реформування лісового господарства, лісової галузі. Є такі проекти, уряд розробив такі проекти.

– Але це ж не критично. Тобто, умовно кажучи, в разі прийняття якогось спеціального закону, створення спеціальних структур просто почати висаджувати нові ліси, і через 10 років насадити їх стільки, скільки порубали, і все буде чудово та красиво.

І це є один із елементів адаптації до змін клімату. До речі, ми зараз в ці дні спостерігаємо не тільки в Україні, а й по всьому світу, висаджування лісів, бо вони поглинають парникові гази. І це правильне рішення. Є країни, де висаджування нових лісів – це є частина державної політики. Наприклад, Ізраїль. Коли українці їдуть на Святу землю подивитися і вклонитися – в кожного свої мотивації – то вони можуть побачити, як відрізняються ті території, які підпадають під ізраїльську програму, і ті, які не підпадають, лишаються на території Палестинської автономії. Там є суттєва різниця.

Я ініціюю таку програму. І у нас є дві постійно діючих акції. Одна – з українськими церквами, і це зараз дуже актуально. Ця акція називається “Паростки єднання” – коли ми разом з церквами, Міністерство екології разом з церквами бореться чи висловлює, швидше, свій протест проти пагубного впливу військового конфлікту на природу. І ми садимо дерева. Ми садимо дерева, починаючи з Києва і закінчуючи Донецькою областю, Львівська область… По всій території. І владики беруть в цьому участь – я їм за це дуже вдячний. Тому що це дуже глибокий зміст. Є інша акція теж з висаджування дерев, яка більше з нашими національними парками, зі школами.

Але з чим ми стикнулися? Ніби є посадковий матеріал, ніби є люди, які хочуть садити, а немає землі, тому що повинна бути земля, яка передбачена для висаджування. І це повинні бути рішення міських рад, рішення якихось інших органів місцевого самоврядування – що на цьому пустирі давайте посадимо. Це повинна бути державна програма, над цим ми працюємо. І як ми вийшли з ситуації? Ми просто звертаємося до шкіл – що давайте ми на ваших територіях щось посадимо. Ми звертаємося до міських парків, де всохли дерева, де є проблеми.

– Пане міністре, ви оптиміст чи песиміст? Цю ситуацію можна змінити, і чи буде вона змінена в ближчий час – рік, два, три, п’ять? Коли замість того, щоб кричали “припиніть нищити дерева”, почнуть кричати “ти вже посадив дерево?” Такі речі.

Це правда. У кожного своя робота: хтось кричить “все пропало”, а хтось тихенько садить дерева.

– Якщо ви кажете, що 1% відновлюють зі ста, навіть 5%, то якось це не складається.

Не складається, але ми повинні це робити. Я – оптиміст. Більше того, я знаю приклади, коли приватні компанії, і це дуже знані компанії, які продають якісь речі по всій Україні, – вони мають програму: якийсь відсоток від своєї виручки йде на висаджування дерев. Є банки, які продають такі продукти, свої якісь послуги, карточки, і частина коштів іде на висаджування дерев. Очевидно, це замало. Але це хороший тренд. І тому я є оптиміст, бо я бачу, що не тільки чиновники, які зобов’язані це робити, про це говорять, але є й приватний бізнес, який готовий на це потратити свій прибуток. Звичайно, вони з цього роблять маркетинг, тобто вони це продають. І окей, нехай продають. Але з цього є позитивний результат.

– Як корисна справа, то чому б і ні. І є ще одна тема. Ви нещодавно сказали, що 2035 року відновлених джерел електроенергії буде 11%.

Так.

– І ви зробили амбітну заяву. А чому так мало? Це принизлива кількість, а не амбітна. 11 – це просто нічого у порівнянні з рештою світу.

Світ є різний.

– Я не кажу про Індію.

Але говорити про те, скільки у нас сьогодні, а у нас сьогодні 1,2%… І в 10 раз за фактично 10 років, навіть чуть-чуть більше. Чому ми говоримо про 35 рік? Тому що урядом схвалена Національна енергетична стратегія – її розробляло в основному Міністерство енергетики. Очевидно, треба було би пана Ігоря Насалика, мого колегу, питати про більш детальні речі. Але я дуже вболіваю за цей документ і підтримую. Дай бог до 35 року нам виконати це завдання.

У нас є стимулюючі інструменти, які підтримують це, “зелений тариф” так званий. Зараз в парламенті і навколо парламенту йде така серйозна дискусія: чи треба, можливо, скасувати “зелений тариф”, можливо, цей “зелений тариф” поширити на спалення сміття, і таке інше. В принципі, це живий організм, і він вариться. Я волію, щоб всі наші стратегії, плани і обіцянки, як ми даємо, ми б виконували.

Тому я хотів би сказати, що до 35 року виконати 11% є вкрай складно. Тому що росте споживання і таке інше. Більше того, це є частин нашої стратегії низьковуглецевого розвитку. До речі, Україна є однією з дев’яти країн світу, які мають затверджену і прийняту світом, а саме Організацією Об’єднаних Націй, стратегію низьковуглецевого розвитку. І це є частина цього документу. Ми, до речі, є серед Франції, Німеччини, Британії, Сполучених Штатів – таких серйозно розвинутих країн. І я вважаю, що розвиток відновлювальної енергетики і розвиток низьковуглецевої стратегії – це є ліфт для української промисловості і української індустрії і, в принципі, конкурентності нас.

Тому що, уявіть собі, сьогодні в світі є коаліція країн – не компаній, а країн – які борються зі споживанням викопного палива, вугілля в першу чергу. Тобто є країни, які сказали, що ми відмовляємося від вугілля, і його не споживають. А український парламент перед канікулами прийняв рішення – плюс 1,5 мільярди гривень на дотації галузі. Звичайно, ці кошти пішли на заробітні плати, на погашення заробітних плат. Але я думаю, що настав час серйозної дискусії і реформи не тільки енергетики, але й видобувної. Тому що це величезна кількість людей. Хоча сьогодні це і не така велика кількість шахт. Сьогодні 30 шахт є на підконтрольній території чи близько того. Якась є кількість шахт на непідконтрольній території.

До речі, вони, крім загрози через спалення, несуть й іншу загрозу – через затоплення. Це ще інша проблема, про яку треба сьогодні думати. Навіть не те, що думати, а вже вирішувати. І ми тратимо багато грошей на відкачування цієї води, і ми їх будемо далі витрачати.

– Ви кажете, що 11% – це в 10 разів більше, ніж зараз, відновлювальної енергетики. А в чому проблема? Взяв, побачив велике поле, яке, наприклад, не обробляється. Я думаю, таких полів достатньо багато можна знайти. Поставив там ці всі батареї чи як вони там називаються – і хай собі виробляють. Де проблема, чому не можна це зробити? Вітряки. Поставив ці вітряки – і хай собі дують, і все.

Насправді кожного тижня Національна комісія енергетики, НКРЕ, яка погоджує “зелений тариф”, за моєю інформацією, плюс-мінус 5-6, до десяти компаніям дає “зелений тариф”. Це означає, що зараз в Україні щотижня появляється до десяти компаній чи тих ділянок, де відновлювальна енергетика розвивається. Величина цих ділянок є плюс-мінус невеличка – 5 мегават, 2 мегавати… Українська мережа не готова до такого стрімкого розвитку.

– Тобто це мережі треба міняти, все збільшувати?

Треба балансувати і таке інше. Це одна проблема, над якою треба, щоб фахівці працювали. Друга проблема – це інвестиції. Це є коштовна інвестиція: чи це вітряки, чи це сонячна, чи біомасу спалювати. Це кошти, які потрібні. Витягувати з кишені й інвестувати.

Насправді українські банки кредитують, і у нас є великий інтерес іноземних компаній. Я декілька разів заявляв про те, що моя ініціатива щодо будівництва великого парку відновлювальної енергетики в Чорнобильській зоні, яка базується на використанні тих мереж, які залишилися після атомної електростанції, і тут не потрібно інвестувати в будівництва, знайшла серйозний відклик на Заході. Ми маємо заяву, яка була зроблена на Раді інвесторів при президентові України, про те, що французька державна компанія готова інвестувати в Україну, в будівництво таких сонячних станцій, величиною в 1 мільярд доларів.

Я нещодавно був з візитом в Японії, спілкувався з моїми японськими колегами. Як результат цього візиту – сьогодні японські інвестори вже цікавляться і приїжджають в Україну, готуються до можливих пропозицій. Є й інші, менші компанії. Насправді бізнес хоче йти, й інвестує, і буде інвестувати. І ця дискусія, про яку я говорив, в українському парламенті – що робити з “зеленим тарифом” – вона теж має певне підґрунтя. Тому що “зелений тариф” є суттєво вищий, ніж тариф на електроенергію з інших джерел. І цей тариф збалансовується – такий коктейль тарифний робиться. І держава повинна належним чином реагувати.

З іншого боку, за останніх два роки, експерти кажуть, технології сонячні подешевшали – питомо на один мегават – десь приблизно на 25%.

– І тенденція буде туди саме.

І тенденція буде йти туди далі. І я розмовляв з німецькими фахівцями з Fraunhofer-Institut – є такий серйозний інститут у Німеччині – вони зробили дослідження, що ці технології досягнуть доволі скоро… Просто у нас і в Німеччині різні ціни на один кіловат. Вони досягнуть ринково обґрунтованих цін, і його вже не треба буде дотувати.

Тому світ рухається в цьому напрямку.

Тому і українська стратегія енергетика, яка до 35 року, про яку ми сьогодні говорили, вона говорить про те, що Україна буде мати атомну енергетику, відновлювальну енергетику, і між ними буде балансуюча, яка буде використовувати вуглецеві джерела палива, але вони будуть мінімізуватися. Можливо, будуть вноситися зміни до цієї стратегії. Але би дуже хотілося, щоб ми до 35 року досягли цієї амбітної цілі – 11%.

І, звичайно, сказати, що Україна стовідсотково буде відновлювальною, очевидно, не можна. Тому що сонце вночі не світить, але, в принципі, вночі треба теж, щоб холодильник хоча би працював.

– Ми говорили про воду в копальнях на шахтах. І ви сказали, що відкачуємо, і треба цю воду відкачувати, і це величезні гроші. А можна собі уявити оптимальний варіант кількості шахт, а решту в якийсь спосіб закрити і забути? Тому що це якийсь тягар. Я з 1991 року чую, що треба щось робити – і нічого ніхто не робить. Може, закрити нарешті?

Очевидно, є такий баланс оптимальний.

– Це цинічно. Але що робити?

На українській землі є три прибуткових шахти. Інші є дотовані. Звичайно, для цього треба мати серйозну політичну волю, і щоб не було виборів, і щоб була відповідь для тих сімей людей, які працюють на шахтах.

– Треба знайти спосіб.

І мати відповідь: а як буде почувати себе енергетика, як буде металургія себе почувати? Це повинно бути комплексне питання. Нас життя підштовхує, щоб ми дали відповідь на це запитання. Очевидно, воно не буде легке. І ми в історії бачили, як це в Британії відбувалося, як це відбувалося в інших країнах.

Але ми не рахуємо ще іншу цікаву цифру – видатки на використання шкідливих технологій. Спалювання вугілля є шкідливою технологією для людини. І для бюджету несе ще й інші видатки – на охорону здоров’я. Тобто ми розуміємо, що Дарницька ТЕЦ чи Дніпровська ТЕЦ – одна знаходиться в Києві, інша знаходиться в Дніпрі – вони, крім тепла та електроенергії для нас, ще й виробляють сажу, пил, сірку. І це все летить в повітря, і люди цим дихають, і люди починають хворіти.

Є статистика, скільки людей на 100 тисяч населення вмирає від цього. І Україна, до речі, там є серед негативних рекордсменів. І з бюджету ми платимо – чи з бюджету держави, чи з сімейного бюджету – на лікування. Зменшується довжина життя, продуктивні сили. Це теж впливає на економічні показники, як це не звучить цинічно…

– Це правда життя.

Але про це теж треба думати. І, скажімо, Канада порахувала ці показники і закрила в деяких провінціях використання вугілля. І показала на пальцях, як то кажуть, що це є економічно обґрунтовано перейти на якесь інше.

Тому коли я говорю про низьковуглецевий розвиток – це не тільки про здоров’я, це не тільки про охорону навколишнього середовища. А насправді це про конкуренцію, це про розвиток і достаток нашої країни. І чим швидше ми почнемо рухатися по цьому шляху – а ми почали вже рухатися і ми є серед дев’яти країн – і чим ми серйозніше будемо рухатися, тим ми крутішими будемо в найближчому часі.

Запис У 2017 РОЦІ ЛІСІВ БУЛО ВИСАДЖЕНО У СТО РАЗІВ МЕНШЕ, НІЖ ВИРУБАНО – МІНІСТР ЕКОЛОГІЇ ОСТАП СЕМЕРАК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цифри статистики України і ЄС про вивезення лісу-кругляку з нашої країни після введення мораторію розходяться у 238 разів, пише «НВ Бізнес».

За українською статистикою, експорт необробленої деревини до ЄС 2016-го склав 840 тис. тонн кругляку, а 2017-го… лише 2 тис. тонн.

Статистика ЄС дає принципово інші дані. За даними Євростату, 2017-го з України в ЄС вивезли 477 тис. тонн кругляка. А рік тому, коли діяв частковий мораторій, до Євросоюзу завезли 1,32 млн тонн — а не 840 тис. тонн, як в українській статистиці.

Експерти наголошують, що частину кругляку вивозять з України під виглядом «дров». Адже перетинає кордон ЄС на півмільйона тонн менше «дров», ніж виїжджає з України, зазначає видання.

До того ж, за даними українського уряду, обсяги незаконної вирубки лісу не знизилися,  незважаючи на мораторій.

Деревообробна промисловість теж не пожвавилася: її зростання за рік склало лише 3,9%, менше, ніж у переробній промисловості в цілому. Експорт лісу просто пішов у тінь.

Нагадаємо, від початку 2017-го в Україні діє абсолютна заборона цього експорту. Мораторій на тверді породи дерева діє ще з 2015 року.

Запис Заокруглили:  Україна занизила відомості щодо експорту лісу-кругляку… в 240 разів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А відродить меблеву галузь зміна розподілу сировини

На цьому наголосив під час першої у квітні понеділкової апаратної наради голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр Фищук, розповідаючи про підсумки спільного виїзного засідання Комітетів Верховної Ради з питань транспорту, бюджету, фінансової політики і банківської діяльності та з питань економіки. Засідання 4-х комітетів відбулося в Івано-Франківську і присвячувалося розвитку гірських регіонів України та  транспортної інфраструктури зокрема, як ключової умови його соціально-економічного зростання. У ньому взяв участь і виступив голова Чернівецької ОДА.

У ракурсі цього заходу очільник виконавчої влади звернув увагу присутніх на те, що місцева виконавча влада здатна і покликана (!) змінювати ситуацію на краще. Тож Фищук зажадав від державних менеджерів креативності:

– Чекаю від вас пропозицій у своїх галузях. Мусите робити все можливе й неможливе для розвитку краю й покращення життя його мешканців, – наголосив він. – І почнімо з гірських районів. Путильщина на 60% вкрита лісами і тільки 30% займають полонини. Отже, де мають заробляти путильчани? З чого жити? Тільки з лісу. Бо іншого в них немає. Натомість що роблять гуцули? З кругляка  – брус. І все!  Та навіть пилорами вже завантажені лише наполовину.

Далі губернатор окреслив вихід із ситуації. На його думку, врятувати горян може тільки поглиблена переробка деревини. Адже нині українці втрачають двічі – вивозячи ліс за кордон і купуючи там готові меблі. Тож Фищук запропонував відповідним управлінням разом із лісомисливським господарством області переглянути політику аукціонів і через вигідний для меблевиків розподіл сировини створити умови для відродження меблевої галузі.           

Запис  Путильчани мають жити з лісу, тобто з поглибленої переробки деревини – Фищук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У березні вже поповнилися дитинчатами родини зайців-русаків, у квітні народяться смугасті поросята диких кабанів, у травні-червні – руді плямисті козенята.

У час масового розмноження диких тварин і птахів, у пору їхніх сімейних турбот з вирощування потомства в українських лісах тиша і спокій охороняються законами. В цей період заборонено стріляти, проводити вибухові роботи, спортивні змагання на транспортних засобах, феєрверки, санітарні рубки, використовувати моторні маломірні судна.

І загалом, розмноження диких тварин та вигодовування ними молодняка – справа державна!,  Як повідомила прес-служба обласного управління лісо-мисливського господарства, лісова охорона та єгерські служби держлісгоспів області «посилюють державний нагляд за станом держлісфонду». Лісівники просять і пересічних громадян дотримуватися тиші в лісі:  не зчиняти галасу, не вмикати гучно музику та бути особливо пильним з вогнем у лісових масивах.

Дотримання сезону тиші сприятиме збагаченню нашої природи, швидкому відтворенню і збільшенню чисельності диких тварин.

Запис Тиша в лісі – здорові малята у звірят! Від 1 квітня до 15 червня у лісах триватиме «період тиші» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Бо урочище Кінашка, де розгулялися бензопили і де розташована геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Скелі Кінашки», перебуває у віданні ДП «Берегометське лісомисливське господарство» і належить до Лопушнянського лісництва.   

Про це у відповідь на публікацію «Версій» у №51 за 21 грудня 2017 р. «Повінь у Закарпатті – попередження буковинцям, або Про те, що бензопили «гуляють» Національним природним парком «Вижницький» повідомив виконувач обов’язків директора НПП «Вижницький»  М. Колотило.

Нагадаємо, в матеріалі йшлося про біду, яка знову завітала на Закарпаття у вигляді чергових повеней, від яких потерпів уже потерпів не один, а майже всі райони області. Редакція нагадала буковинцям про повені 2008 і 2010 років, а ще й про те, що експерти сходяться на тому, що однією з найголовніших причин таких стихійних лих є вирубка лісів. І треба ж так статися, що саме тоді до редакції завітала людина, яка безпосередньо брала участь у рятувальних роботах під час повеней на Буковині, ба, більше того, організовувала їх власними силами, бо мала відповідну громадську рятувальну службу, яку утримувала власним коштом. Тож саме він – наш читач Володимир Захарчук – і зробив знімки в урочищі Кінашка з лисою галявиною посеред лісу, на якій варвари залишили спиляні з дерев гілляки й не потрібні тонкі деревця. Не показати цього читачам редакція не могла: екологічні проблеми протягом усіх років існування часопису – серед наших пріоритетів. 

Та автор статті  припустився помилки: урочище Кінашка, за словами в.о. директора НПП, належить не НПП, а Берегометському ДЛМГ. Відтак редакція вибачається перед колективом Національного природного парку «Вижницький» за те, що, як написано у їхньому листі, «автор погано орієнтується на місцевості, бо урочище Кінашка, де знаходиться геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Скелі Кінашки», перебуває у віданні ДП «Берегометське ЛМГ» на території Лопушнянського лісництва», які належать до управління лісомисливського господарства області».  

Та, попри все, редакція вважає, що йдеться не про спростування інформації, а про її уточнення. Достатньо поглянути на знімки, зроблені Володимиром Захарчуком, якому Карпати не байдужі, щоби не заводити мову про спростування. Тим паче, що Берегометське лісомисливське господарство і саме урочище Кінашка межують з НПП.

Усвідомлюю, що у працівників національного парку своїх проблем по горло і їм нема коли спостерігати за сусідами. Та, якщо відверто, дещо в листі від НПП дивує.

Тут або «Версії» пишуть так, що їх не розуміють чиновники (хоча автор має всеукраїнські журналістські нагороди саме за висвітлення лісової тематики), або працівники Національного парку, які читали та інтерпретували матеріал і яких я назвала чиновниками, не вміють сприймати викладене. До прикладу, звернімося до слів Захарчука. Не важко зрозуміти, що вони стосуються всього, що діється у нас в лісі, а не конкретно НПП. Цитую з матеріалу: «Ганебні жадібні людиська, хоча б за собою прибрали! Не можна ж таке сміття залишати після себе в лісі, – обурюється автор знімків Володимир ЗАХАРЧУК, член громадської ради при Чернівецькій облдержадміністрації, відомий турист і рятувальник, без команди якого під час повені 2010 року у нас на Буковині було б чимало людських жертв. –  Такого  «бєспрєдєла» в лісі не спостерігалося навіть за Януковича, – каже Володимир Миколайович. – І такої кількості вагонів, які йдуть нашою залізницею за кордон, я ще не бачив. Стверджують, що везуть дрова. Та об’їздивши цілу Європу, я не зустрів жодного місця, де палили б сосною. Тож ці «дрова» призначені, певне, зовсім для іншого. Зрештою, всі ми розуміємо, що це і не дрова, а добра якісна сировина».

Натомість автори листа вирішили саме спростувати його слова. Цитую: «4. Національний парк не відправляє жодного вагона за кордон. 5.Деревина використовується виключно у нашому регіоні. 6. Сосна звичайна – вид, який зустрічається на території парку дуже рідко, і зовсім не в місцевості, наближеній до Кінашки».

Пролунало й звинувачення, що автор, цитую, «використовує інформацію з Інтернет-ресурсів, на яких часто залишається застаріла або недостовірна інформація». Цікаво, а для чого ж тоді існує Вікіпедія, коли на неї не можна посилатися? Саме у Вікіпедії написано, що тільки у Вижницькому НПП зустрічається  найрідкісніша орхідея – надбородник безлистий. Та, за словами працівників НПП, це неправда, бо територія, де вона росте, не увійшла до НПП. Коли ж так, то святий, тобто професійний обов’язок працівників Національного парку – внести корективи до україномовного розділу Вікіпедії.

Wikipedia, МФА – загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія, якою опікується неприбуткова організація «Фонд Вікімедіа». Будь-хто, у кого є доступ до читання Вікіпедії, може також редагувати практично всі її статті. (підкреслено – ред.)

Та, крім надбородника безлистого, «Вижницький» має ще купу інших реліктів. І, слава Богу, ця інформація не була спростована. Значить, у Вікіпедії зустрічається-таки правда?

А тепер, мабуть, про найголовніше. І це найголовніше у найближчих числах газети ми проілюструємо знімками: на крутих схилах уздовж гірської річечки – дорогою з Лопушної на Кінашку – пеньки. Дощове літо – і все ці схили «поїдуть». Але це не турбує тих, хто покликаний захищати ліс. А хто має це робити? Лісомисливські господарства, які  заробляють на лісі? Навряд. Саме національні парки і покликані до цього. Щоправда, їм би доглянути власну територію та на ній зберегти зелене багатство. Та все  ж хіба може еколог-професіонал дозволити собі не бачити того, що неможливо не побачити? Зате у публікації, що з’явилася у «Версіях», в.о.директора НПП «Вижницький» вбачає те, чого там взагалі немає.  Цитую: «…виникає питання, чим керувався автор при формуванні такого цілеспрямованого тексту на ганьбу національного природного парку «Вижницький», оскільки наведена тут справедлива інформація стосується лише природних особливостей його території».

Шановні, автор керувався не бажанням зганьбити парк, а бажанням привернути увагу до проблеми, яка може призвести до зникнення найбільшої у Європі території з незайманими пралісами! І чи мені вам, спеціалістам, казати, що Карпати – це зелене серце Європи, головний водозабір її великих річок?

Та все ж відчуваю, що я не переконала працівників Вижницького національного, і ми-таки  по-різному сприймаємо тексти. Скажімо, вони переконували мене, що публікація відомого жураліста-еколога і громадського діяча Олега Листопада «Про одного лісника і 68 прокурорів» захистила їхнє чесне ім’я.  Я ж цього чомусь не побачила. Адже Листопад дивується саме тим, що жодна сторона – ні прокурори, ні працівники НПП – не шукали тих, хто рубав ліс на заповідних територіях парку…

Одне слово, краще просто ознайомитися з матеріалом Олега. Рекомендую авторам листа від НПП ще раз прочитати публікацію Листопада, яку ми подаємо нижче. Уважно.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, головний редактор газети «Версії»    

Про одного лісника і 68 прокурорів

Понад рік тому «невстановлені особи» незаконно спиляли у буковинських горах 57 буків. Не маленьких, але не таких уже й великих: згідно з актом обстеження, від тридцяти сантиметрів до півметра в діаметрі.

Незабаром до Вижницького національного природного парку (діло було на його території) із плановою перевіркою завітали державні екологічні інспектори. Знайшли пеньки, склали акт. Далі стали визначати завдані державі збитки. Відповідно до постанови КМУ №541 від 24 липня 2013 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», нарахували понад 350 тисяч гривень. Ще на понад 60 тисяч потягнуло пошкодження під час того вирубування 14 буків «до ступеня припинення росту».

Цікаво, що куди йти, інспектори знали наперед, мали на руках сигнали місцевих жителів: там рубають. Одразу з’ясувалося, що рубка була плановою (у національних парках є зони заповідні, де рубати не можна, а є зони господарські, де рубки, хоч і з певними обмеженнями, припустимі). Усі відповідні документи й інспекції, й поліції парк надав. Але з досвіду інспектори знали, що жодна рубка без порушень фактично не буває, тож перевірку на місці таки провели. І крім понад тисячі «законних» (про що свідчили спеціальні клейма) пеньків виявили й оті більш як півсотні з гаком. Прокуратура, не гаючи часу, відкрила кримінальну справу – це ж ого! Майже півмільйона (додали ще й пошкодження доріг під час перевезення незаконно зрубаної деревини) гривень збитків державі заподіяно. Створили спеціальну групу, до складу якої ввели… 68 прокурорів!

Група працювала злагоджено, і вже за рік відбувся суд. На лаві підсудних опинилася… одна людина – майстер лісу (раніше цю посаду називали просто «лісник»), на чиєму обході виявили зрубані дерева. Звинуватили його у службовій недбалості: не встеріг ліс, не запобіг незаконному вирубуванню. У вироку суду це звучить так: «не здійснював належних перевірок на ввіреному йому обході, не здійснював належних дій щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, а саме попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, не здійснював належної охорони природних комплексів національного парку в межах ввіреного йому обходу, в результаті чого допустив незаконну рубку 57 дерев породи бук».

«Службова недбалість» — це стаття 367 Кримінального кодексу, вона доволі серйозна — до п’яти років позбавлення волі, ще й величезний штраф. У цьому разі суд визначив, що вирубані буки тягнуть на два роки відсидки.

Але за ґрати сідати лісникові не довелося. Бо саме набрав чинності закон про амністію у 2016 році. А лісник і провину свою визнав, і покаявся, і діти в нього маленькі. Хіба що роботу іншу доведеться шукати, адже майстер лісу – посада матеріально відповідальна, а суд обіймати такі посади підсудному на рік заборонив.

Ур-ра! Справу про завдання державі збитків майже на півмільйона гривень завершено! Винних покарано, доблесні правоохоронці крутять дірочки під нові зірочки і медалі.

Що, читачу? У тебе теж виникає відчуття якогось, скажемо ввічливо, дисонансу? 68 прокурорів трудилися рік над тим, щоб насваритися пальцем на лісника? Чому на лаві підсудних опинився тільки «сторож», який «не встеріг», а не оті «невстановлені особи», які зрубали дерева?

Справи за статтею 246 Кримінального кодексу (незаконна рубка лісу) навіть не порушували! І, відповідно, браконьєрів як таких не шукали. Так, необхідно суворо карати за незаконну рубку, а тим більше за нищення дерев на заповідних територіях, але робити крайнім у подібних історіях «стрілочника» – ганебно для нашої правоохоронної системи. Як і витрачати час майже семи десятків прокурорів на те, щоб покарати одного лісника.

 P.S. Прокуратура і далі працює над відшкодуванням збитків. Стягнути ці чотириста тисяч хоче з… НПП «Вижницький». І спрямувати кошти частково у місцевий, а частково — у державний бюджети. Той самий державний бюджет, з якого парк переважно і фінансується. У мене знову відчуття якогось дисонансу…

P.P.S. Зарплата майстра лісу — 3200. Вартість лісу, який він охороняє, — кілька мільйонів гривень. 

Олег ЛИСТОПАД, еко-журналіст, «Урядовий кур’єр»  

Запис Уточнення від Колотила: Зрубали дерева не у Вижницькому національному парку, а поруч   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Для підгодівлі диких тварин лісівники Буковини заготовили та закупили 80 тонн сіна, більше 100 тонн різних зернових культур

Співробітники Яблунецького та Сергіївського лісництв Путильського лісомисливгоспу наповнили годівельні майданчики, розташовані на території держлісфонду, кукурудзою, зерновими. Важкі мішки з поживою для оленів, косуль, кабанів та інших диких тварин довелося путильським лісівникам вручну нести крутими гірськими стежками, завіяними снігом.

«Із настанням зими, коли природних кормів лісовим звірам не вистачає, усі користувачі мисливських угідь займаються їхньою підгодівлею, причому в горах більш інтенсивно, аніж у рівнинних лісах, – розповідає Василь Гав’юк, головний спеціаліст відділу лісового господарства та мисливства Чернівецького ОУЛМГ. –  Така вимога обумовлена чинним законодавством, а також в договорах про умови ведення мисливського господарства, укладеними Чернівецьким обласним управлінням лісового господарства з усіма користувачами. Її невиконання тягне за собою розірвання договору та позбавлення права користування мисливськими угіддями».

Біля місць постійного перебування тварин, на шляхах міграції кожний держлісгосп, що входить у сферу управління ЧОУЛМГ, облаштував спеціальні годівниці. Причому для молодняка споруджені окремі годівельні майданчики. Впродовж усього року лісівники турбуються про наявність у лісі солонців для звірів, – повідомляє Прес-служба Чернівецького ОУЛМГ

Запис Звірину буковинську підгодовують спершу з'явиться на Медіа-Версії.