Гарантований пакет медичних послуг українці отримають уже за місяць. Обіцяють, що для хворих у медустановах він буде безкоштовним. Отже, про те, на що нам очікувати…

Другий етап медреформи. Схоже, що перший етап був доволі вдалим. Сподіваймося, що не загальмуємо й на другому. Зокрема, Чернівецька область готова до контрактування з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) на 83%, себто саме стільки спеціалізованих медзакладів краю отримають від 1 квітня державні кошти за Програмою медичних гарантій. Про це йшлося під час наради з головними лікарями медустанов області та на брифінгу директорки Західного міжрегіонального департаменту Національної служби здоров’я України Мар’яни ВОЗНИЦІ, яка нещодавно відвідала Буковину, та заступниці голови Чернівецької ОДА Наталії ГУСАК.

Прикметно, що у ІІ кварталі не передбачено державної субвенції на фінансування закладів спецмеддопомоги. Сподіваймося, що решта 17% наших медустанов ще встигнуть ускочити в останній вагон: наразі в області вже 95% спецмедзакладів перетворено на комунальні некомерційні підприємства, а 98% з них уже зареєстровані в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ) і під’єднані до медичних інформаційних систем (МІС).

Що ж станеться у квітні? Принцип «гроші йдуть за пацієнтом» запрацює на всіх рівнях. Вітчизняна медицина назавжди відмовляється від фінансування койкомісць. Іншими словами, НСЗУ перераховуватиме кошти лікарням тільки за надані пацієнтам медпослуги. Адже саме так працює вже первинний рівень: послуги терапевтів, сімейних лікарів і педіатрів оплачує НСЗУ.

За словами експрем’єр-міністра Гончарука, якщо медзаклад не відповідатиме вимогам, то НСЗУ не укладе з ним договір і не фінансуватиме його. Відтак, гроші на утримання такої лікарні доведеться виділяти місцевій владі.

І ще я зрозуміла з відповідей директорки департаменту Мар’яни Возниці, що місцева влада разом з Нацслужбою здоров’я намагатимуться якось врятувати наш госпіталь ветеранів війни та інвалідів. Хоча останній проявив нерозторопність. Натомість збереження таких установ, як фізіотерапевтичне відділення на вул. Шептицького, де завжди повно чернівчан, – це вже проблема Чернівецької міської ради: рішення за нею, як і фінансування.   

Що містить гарантований пакет медичних послуг? Це – первинна допомога; екстрена; амбулаторно-поліклінічна, тобто послуга профільного лікаря, до якого спрямував сімейний лікар; стаціонарна; паліативна (обслуговування невиліковних хворих – знеболення, догляд за пацієнтом тощо); медична реабілітація; пологи; реімбурсація лікарських засобів («Доступні ліки»). 

Як наголошував Гончарук та підкреслювала пані Возниця, всі ці послуги гарантовано будуть безоплатними для громадян України, оскільки вони вже заплатили за них зі своїх податків. А щоби Програма медичних гарантій стартувала вчасно, всі регіони України мають забезпечити автономізацію та комп’ютеризацію своїх медустанов.

У державному бюджеті України на 2020 рік на фінансування програми медгарантій передбачено 72 млрд грн.

Хоча не всі медпослуги будуть безкоштовними. Платними залишаться  косметологія, масаж, а також стоматологія, крім екстрених випадків, тощо.

Якщо ж у лікарні натякнуть на оплату чи видадуть список того, що треба купити,  – телефонуйте на гарячу лінію НСЗУ 16-77
А якщо прийдете, скажімо, до хірурга без направлення сімейного лікаря, лікарня може виставити вам рахунок. Без направлення й безоплатно зможете піти до акушер-гінеколога, педіатра, психіатра, нарколога.
А тепер про головне – суми на лікування. А вони на диво малі й прирікають реформу на провал. І хоч вартість лікування оприлюднена нещодавно, українці як народ веселий вже склали анекдоти про це.
Анекдот:
Вірменське радіо запитують: чи можна вилікувати інфаркт за 16 тисяч гривень?
Вірменське радіо відповідає: можна, якщо сам пройде.
Саме так, на лікування інфаркту виділяється 16 тис. грн, а на інсульт – 19 тис. грн. Достатньо порівняти вартість консультацій у приватних клініках і наших комунальних некомерційних:  НСЗУ перераховує за консультацію фахового лікаря 49 грн (4942 грн за 100 людей), а приватники беруть по 300-600 грн і більше за одного. За операцію, проведену амбулаторно, закладу заплатять мнеше 500 грн за людину (48001 грн за 100 осіб). А ще у постанові уряду сказано, що екстрена допомога фінансуватиметься на суму 11161 грн на 100 осіб. Уявляєте собі екстрену допомогу за 111 грн? І це разом із догоспітальною допомогою і транспортуванням до лікарні!
Найщедрішою буде допомога дітям, передчасно народженим і народженим із хворобами – від 26087,72 до 98533,82 грн. На променеву терапію онкохворому виділяють 30327 грн, а на хіміотерапію – 17843 грн. За вилікуваний туберкульоз лікарня отримає 20663 грн.

Виглядає, що ліки не включені до жодного з тарифів. У Нацслужбі здоров’я кажуть, що лікарські препарати фінансуються за іншими програмами: вони нібито включені в «національний перелік». Інші ж ліки пацієнтам доведеться або купувати, або звертатися за фінансуванням до місцевих бюджетів. 
І мажорний акорд. Себто, насамкінець приємна новина: та навряд чи вона переважить попередню інформацію. Кошти на програму «Доступні ліки» збільшать удвічі, а від 1 квітня до цього переліку з 254 препаратів додадуть ще інсуліни. І, як пообіцяла ексміністерка охорони здоров’я п. Скалецька, грошей на них в областях не бракуватиме. Зрештою, побачимо…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис І це не жарт: Програма медгарантій стартує 1 квітня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Традиційно наприкінці січня – на початку лютого у польському місті Бєльсько-Бяла (Силезьке воєводство) проводяться Міжнародні зимові змагання рятувальних команд медичних працівників. Вже не вперше на запрошення польських друзів участь у цих змаганнях беруть медики з Кіцманської центральної районної лікарні, які отримують можливість вдосконалити навики порятунку людей під час надзвичайних ситуацій та діяти згідно з вимогами європейської медицини. Як сказав головний лікар Кіцманської ЦРЛ Володимир Хромюк, колектив команди кіцманських медиків-рятувальників, та й усієї Кіцманської ЦРЛ вдячний польським колегам-медикам, особливо директору лікарні швидкої допомоги Войцеху Валігурі за співпрацю та допомогу. Адже і реанімобілі (на одному з яких команда їде на змагання) теж подаровані польськими партнерами.
 FreeLife.cv.ua

Запис Медики з Кіцманської ЦРЛ знову їдуть на змагання в Польщу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щодня в Чернівецькій області реєструють не менше 20 осіб, хворих на кір.

Що відбувається

Відтак, двох думок щодо вакцинації бути нібито не може. І це було б саме так, коли б ми та наші діти жили у цивілізованій країни. А в нас, на жаль, ситуація не тільки не проста, але й  не однозначна.

Попри те, що передостаннього тижня, за словами директорки департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА Оксани Андрієць, у краї на кір занедужали 125 осіб – з яких 101 дитина –  і що це в 1,6 разу більше, ніж попереднього тижня, черг на щеплення в дитячих поліклініках немає. Найбільш поширений кір у Чернівцях, Хотинському та  Сокирянському районах. Найвищий рівень захворюваності на Путильщині, а найменший – на Заставнівщині, де завчасно провели імунізацію населення проти кору. До слова, дорослих не імунізують, бо в області немає залишків вакцини, тільки планова кількість, розрахована на дітей до 18 років. Нині вакцинація дітей від кору триває.

Керівник виконавчої влади краю на останній апаратній нараді наголошував на необхідності роз’яснювальної роботи з населенням. Хоча, за словами Олександра Фищука, зростання захворюваності на кір в Чернівецькій області (поки що?) становить 8%, тоді як по Україні – 70%. 

Зростання захворюваності на кір у Чернівецькій області становить 8%, по Україні – 70%. 

Дебати про щеплення в українському суспільстві тривають – і, треба визнати, не на користь вакцинації. Як на мене, журналіста, який не менше 35 років у медичній темі, провина за це лягає на міністерство охорони здоров’я та уряд. Наведу факти.

…І хто винен

У другій половині вересня Кабмін відсторонив керівників Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужби) через нібито необґрунтовані заборони вакцин. Більше того, голову Держлікслужби Наталію Гудзь та її першого заступника Владислава Цілину звинуватили у зриві імунізації. Вони, мовляв, за інформацією МОЗ, лише 2018 року кілька разів ухвалювали рішення про тимчасову заборону вакцин проти туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, дифтерії, правця та кашлюка. Як відомо, цього року після щеплень померло шестеро дітей. У серпні Держлікслужба заборонила продаж, зберігання й використання двох серій вакцини «Петаксим». А у травні – вакцини для профілактики дифтерії, правця та поліомієліту, через випадки смерті після ін’єкцій. Наталія Гудзь пояснила це тим, що держава не перевіряє якість вакцин, які надходять за міжнародними закупівлями. Ось її пряма мова: «В Україні чинні ліцензійні умови виробництва, імпорту та обігу ліків, які в деяких моментах не відповідають європейському та навіть українському законодавству. Проект цього документа готується Держлікслужбою, а затверджується постановою Кабміну, куди його подає Мінздоров’я. Нещодавно я вже втретє за останні два роки подала до МОЗ проект постанови Кабміну про внесення змін у ці ліцензійні умови. Та далі МОЗ документ не пішов. Хоча в ліцензіях негайно треба  ліквідувати двозначність поняття «імпортер ліків». Ним повинен бути або виробник, або уповноважена особа. Крім того, мають бути прямі договори з виробником, у тому числі – щоби ефективно контролювати якість ліків. Має також точно зазначатися, хто відповідає за якість ліків. Зараз усі ці поняття розмиті, а ланцюжки поставок препаратів дуже складні та заплутані».

В Україні не перевіряють якість вакцин, які надходять за міжнародними закупівлями, – Держлікслужба.

А тепер давайте згадаємо, як пані Супрун активно боролася проти корупційної складової усередині вітчизняної медицини, які скандали виникали між нею та провідними нашими медичними закладами. Натомість корупційної складової в закупівлі вакцин пані міністерка уперто не помічає. Чому б то? – питання риторичне. У МОЗ, за словами п. Гудзь, лежать без руху 25 (!) законодавчих ініціатив про зміну тих чи інших постанов і законів. Їх навіть не розмістили на сайті для публічного обговорення. Більше того, ці проблеми, наголошує п. Наталія, вона неодноразово озвучувала в Кабміні.

Двозначно якось у нас в Україні виходить: коли уряд піднімає ціни на газ, то киває на МВФ. А у випадку, коли на кону життя людей і дітей зокрема, керівництву держави байдуже. Адже Україна не імплементувала до нормативно-правової бази вимоги Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) стосовно обороту ліків. Відповідного листа відсторонена голова Держлікслужби місяць тому передала до прем’єр-міністра, наголошуючи, що Україна не виконує зобов’язань за міжнародними договорами і що блокуються ініціативи служби стосовно зміни нормативно-правової бази. Зрештою, сильна Держлікслужба, яка по-справжньому контролюватиме обіг ліків, нікому не потрібна в державі, де за офіційними даними, більше половини медпрепаратів – фальсифікат. І це при тому, наголошує п. Гудзь, що штат персоналу і число лабораторій зашкалює, а результат роботи практично нульовий. Хтось справедливо запитає – а керівник для чого? Так ось, за словами керівника Держлікслужби, після прийняття 2016 року закону «Про держслужбу» треба було негайно внести зміни до положення  про Держлікслужбу, та їх відхилило МОЗ. 

«У ліцензіях має точно зазначатися, хто відповідає за якість ліків. Зараз всі ці поняття розмиті, а ланцюжки поставок препаратів дуже складні та заплутані», – Н.Гудзь.

І тепер, попри те, що головним завданням Держлікслужби є контроль за якістю та безпекою ліків і вакцин, їхні працівники практично не можуть потрапити до кабінетів вакцинації. Хоча після смертельних випадків, за словами п. Гудзь, нинішнього травня їм удалося відвідати кілька кабінетів вакцинації в Києві. У регіонах їх не пустили, бо потрапити на інспекцію можуть тільки під час планових або позапланових перевірок, перелік яких повинні оприлюднити перед початком кожного календарного року! А позапланові перевірки, якщо порушуються питання якості, зобов’язані погоджувати з МОЗ.

З’ясувалося, що всі столичні кабінети вакцинації заповнені вакцинами з іноземним маркуванням – французькою, англійською, корейською, індійською, але без перекладу українською чи російською. Пані Гудзь припустила, що саме через це маємо 10-15% ускладнень від застосування індійської вакцини АКДП. Бо якщо її вводити під шкіру, а не глибоко в м’яз, то це й призводить до супутніх реакцій.

Перевіряльники взяли зразки деяких вакцин для проведення аналізів у лабораторії, підпорядкованій МОЗ. Це було узгоджено як з виробниками, так і з лабораторією. Але досі аналізу не провели. Пошук причин, щоби його не проводити, наводить на різні думки.

А поки у Тернопільській області цими днями стався випадок, який ледь не коштував життя дівчинці. А все через те, що на вакцинах не було анотацій українською. Випадково ставши на цвях, вона поранила ногу. За кілька днів у дівчинки діагностували правець (стовбняк). Вакцини ніде не було. Батькам порадили шукати її за кордоном. І це при тому, що індійський анатоксин був у достатній кількості у поліклініці. Та прочитати анотацію індійською лікарі та медсестри не могли, тож і не знали,  що він рятує від правця.       

Зрозуміло, п. Гудзь звернулася до МОЗ, щоби розробити пам’ятку медперсоналу українською. «На сьогодні відповіді ми не отримали», – каже очільниця Держлікслужби.

Велика печалька замість життєствердної коди 

На щастя, у нас ще не вивелися, як мамонти, чесні та професійні педіатри. Так ось, можу стверджувати, що найдосвідченіші з них, бачачи, які ускладнення виникають у дітей, особливо алергіків, після щеплень, хитро-мудро вирішують питання, записавши у карточку чергове щеплення. Їм шкода малюків, та й бояться вони за їхнє життя. Натомість життя і здоров’я українських дітей, як свідчать факти, зовсім не хвилюють Мінздоров’я. Уряду ж нині, напевно просто не до того.

Як усе це назвати одним словом? Чи не геноцид, бува?

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Щеплення: краще робити за кордоном? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Американські психіатри, вивчивши спосіб життя й здоров’я 214 тисяч мешканців Пенсильванії (США) – представників 55 професій, склали рейтинг професій, які можуть довести до депресії. Результати опубліковані в журналі «Social Psychiatry and Psychiatric Epistemology».

Водії автобусів. Ця професія визнана такою, що найбільш сприяє депресивним станам. Працівники у сфері нерухомості йдуть услід за водіями.

Представники соціальної сфери замикають трійку лідерів.

Трохи краще йдуть справи з психологічним навантаженням на виробництвах і в сфері побутових послуг, далі йдуть юристи та працівники видавничої справи.

Середні показники рівня депресії показали у ремонті автомобілів, охороні здоров’я, інженерній справі, освіті, ресторанному бізнесі, кадровій службі й у вантажоперевезеннях.

Найменше схильні до зривів на роботі, пов’язаній з авіаперельотами, металургією, видобутком вугілля, будівництвом доріг і організацією розваг та відпочинку, в тому числі в галузі спорту та виконавчого мистецтва.

Попередні дослідження показали, що водії автобусів дійсно піддаються серйозним навантаженням – і не тільки психологічним. Вони частіше страждають від серцевих недуг, мають проблеми зі шлунком і хребтом через незручне робоче місце. А причинами стресів у нічних змінах, тривалому перебуванні за кермом, нездоровому ритмі життя. Вчені з’ясували також, що всі професії з високим ризиком депресії об’єднує постійна безпосередня взаємодія з суспільством або замовниками, а також низький рівень фізичної активності.

Джерело: ukrhealth

Запис Визначені найнебезпечніші для психіки професії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Медики називають ситуацію незвичною, бо зростання кількості хворих спостерігалося вже у вересні, причому всі випадки зараження сталися саме в Україні – ніхто з хворих за кордон не виїздив. Грип наступає: цьогоріч в Україні очікують три штами вірусу.

Лише в одній лікарні Києва вже зафіксували три випадки захворювання на грип. Цьогоріч в Україні очікують три штами вірусу. Усі вони наші давні знайомі, йдеться у сюжеті ТСН.  Серед трьох штамів і так званий “свинячий грип” – “Мічиган”. Решта – “Сингапур” та “Колорадо”. Активно циркулювати вони почнуть наприкінці листопада, а пік епідемії вірусологи прогнозують у січні.

“Висока температура, головний біль та слабкість – із такими симптомами звернулися три сім’ї до однієї з лікарень Києва. Медики підтвердили грип групи B. Через важкий перебіг хвороби трьох дітей госпіталізували”, – розповіли журналісти.

За прогнозом медиків, епідсезон захворюваності на грип розпочнеться з жовтня 2018 року і триватиме до травня 2019 року.

Запис Грип вже в Україні, – офіційно від медиків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В людей з першою групою крові ризик померти від тяжкої травми збільшується майже утричі порівняно з носіями інших груп крові. Такого висновку дійшли японські науковці з лікарні при Медичному й стоматологічному університеті Токіо після вивчення відомостей про 901 пацієнта екстреної допомоги, повідомляє журнал «Critical Care».

З’ясувалося, що серед пацієнтів із важкими травмами – смертельними або із тривалим періодом відновлення – смертність в людей з першою групою крові дорівнює 28%. В інших груп цей показник дорівнює 11%.

За словами доктора Ватару Такаями, одного з авторів дослідження, зв’язок між групою крові й ризиком смерті від травми вивчений дуже мало. Раніше науковцям удалося з’ясувати, що в людей із першою групою крові вище ризик крововтрати через погане згортання крові. Це може пояснюватися низьким вмістом у крові цієї групи глікопротеїну плазми крові.

Автори нового дослідження припускають, що через це смертність у носіїв першої групи вища. «Наше дослідження також ставить запитання, чи може екстрене переливання еритроцитів першої групи крові пацієнтам із важкими травмами вплинути на гомеостаз, завдяки якому кровотеча зупиняється, і чи є якась різниця порівняно з іншими групами крові», додає Такаяма. Він зазначив, що подальші дослідження у цій галузі можуть допомогти у виборі стратегії лікування пацієнтів із важкими травмами.

Запис Із якою групою крові більше шансу померти від травми спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

Лікарі та уповноважені особи, які підписують декларації про вибір сімейного лікаря, терапевта чи педіатра у медзакладах, не мають права вносити персональні відомості про пацієнта в систему без згоди пацієнта.

Однак, незважаючи на те, що укладення угоди з лікарем відбувається у присутності пацієнта (шляхом занесення відомостей до електронної системи охорони здоров’я), вже зафіксовані перші випадки шахрайства. Про це на своїй сторінці у «Facebook» повідомила в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун. За її словами, відомі випадки, коли людина приходить до медзакладу, аби підписати декларацію з лікарем, якого він обрав, однак з’ясовується, що в електронній системі МОЗ уже містяться його персональні дані – і декларація з іншим лікарем, якої людина ніколи не підписувала. Пані міністерка запевнила, що в МОЗ обов’язково з’ясують, як таке могло статися, і будуть вжиті заходи для запобігання подібним ситуаціям.

Зазначимо, що національна кампанія з вибору лікаря, яка розпочалася у квітні, не обмежена певним терміном: вона триватиме, поки всі українці не визначаться із своїм лікарем. Нагадаємо, що сімейний лікар може обслуговувати до 1800 пацієнтів, терапевт – до 2 тисяч, педіатр – 900.

Запис «Ми обираємо – нас обирають…»: Уляна Супрун повідомила про махінації з деклараціями спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З 13 березня набрав чинності наказ Міністерства охорони здоров’я, який скасовує низку форм первинної облікової документації, зокрема медична карта дитини для вступу до школи та дитячого садка тепер не потрібна.

Про це повідомила прес-служба Міністерства охорони здоров’я у Фейсбуці.

Наголошується, що українські медики щорічно заповнювали до 1 млн медкарт дитини (026/у). Цей документ на вісім сторінок А4 заповнювався від руки і зберігався в школах і дитсадках.

У МОЗ підкреслили, що зберігання персональних медичних даних у навчальних закладах суперечить законодавству, оскільки вони не мають ліцензії на медичну практику. Всі дані про дитину повинні зберігатися у лікаря, якого обрали її батьки, підписавши відповідну декларацію.

“З 13 березня для вступу у школу або дитячий садок медична карта дитини є непотрібною. Її форма є недійсною, від батьків не мають права її вимагати”, – йдеться в повідомленні.

Також планується зміна порядку проведення медогляду дітей під час вступу в навчальні заклади, про які повідомлять пізніше.

Запис Мінздоров’я скасував медичні картки для вступу дитини до школи чи садочка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щопівдня протягом минулого тижня українські медики «Швидкої» вмикали сирени на своїх машинах, аби привернути увагу влади та суспільства до планів Мінздоров’я стосовно реформування служби «Швидкої допомоги». Вони переконані, що ця реформа спричинить коллапс служби екстренної медичної допомоги. Бо від січня 2018-го професія лікаря та фельдшера «швидкої» практично ліквідовується.

– Функція «швидкої» в Америці – доставлення пацієнта до лікарні, що й відбувається там  буквально за лічені хвилини, – каже Дмитро СИДОРЯК, голова профспілкової первинної організації Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. – Але ж Україна – не Штати, у нас зовсім інші реалії. До таких новацій у нас не готові ні лікарні, ні дороги.   

Протестувальники переконані, що «американські новації» не відповідають українським реаліям.

Та й чиє сенс змінювати принципи вже давно й добре налагодженої служби? Дмитро Миколайович не знаходить позитивної відповіді на це запитання. Адже парамедик, як відомо, не ставить діагнозу і не надає допомоги. Усе це чекає на потерпілого в медзакладі, куди його доставляють. А лікарі та фельдшери нашої «Швидкої» рятують хворого вже на місці.  Крім того, в Україні немає інструкторів з парамедицини, немає відповідних навчальних закладів із потрібним для підготовки парамедиків обладнанням. Зрештою, у нас немає приймально-діагностичних стаціонарів.

До слова, ось на чому наголошує колега Сидоряка, голова Незалежної профспілки працівників швидкої меддопомоги Запоріжжя Анатолій СИДОРЕНКО: «Минулого тижня я був у Києві на селекторній нараді з усіма областями. Так ось, з усіх регіонів України тільки одна область – Волинська – за парамедиків. Мотивація у них проста: вони отримують «папірець» парамедика і можуть працювати у Польщі за цією спеціальністю за пристойні гроші – близько 2000 євро на місяць. Це, зазвичай, непогано, та як бути нашому населенню у такій ситуації?»

Медики української «Швидкої» одностайні: проводити подібні експерименти на громадянах України щонайменше безвідповідально.

 Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис У Чернівцях медики «Швидкої» підтримують акцію протесту проти бездумного реформування служби на «американський лад»,  розпочату їхніми колегами в усіх обласних центрах України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прийняття медичної реформи без чітких механізмів її практичного застосування призведе до того, що медреформа перетвориться на ще одну декларацію про наміри.

 Про це йдеться в повідомленні на офіційному сайті голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля.

«Кабмін боргує  Закарпаттю величезні суми грошей у медичній галузі, то звідки братимуться кошти на оснащення, наприклад, автоматизованих робочих місць  чи проведення Інтернету, якщо в нас у деяких гірських районах дуже  слабкий мобільний зв’язок (а якісного Інтернету взагалі нема)? Нижче наведені основні ризики щодо механізму впровадження медреформи. Вони  стосуються Закарпатської області, однак більшість пунктів актуальні й для інших регіонів України.

1. Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року, крім частини 8 статті 10 (набирає чинності з 01.08.2018 року), що створює проблеми щодо  забезпечення закладів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД)  автоматизованим робочим місцем, зокрема, Інтернетом та програмним  продуктом. Окрім того, законодавчо не відображено, з яких рівнів бюджету буде забезпечено 100% матеріально-технічне оснащення закладів ПМСД, у  тому числі транспорт, Інтернет програмний продукт, мобільний зв’язок, телемедицина тощо.

2. Відсутність чіткого розмежування функцій та компетенцій закладів  первинної медико-санітарної допомоги та закладів вищих рівнів її  надання.

3. Виокремлення закладів первинної медико-санітарної допомоги з-під юрисдикції територіальних підрозділів охорони здоров’я (фінансово,  юридично-правово та кадрово) не сприятиме реалізації на місцях  політики у сфері охорони здоров’я, що формується Міністерством охорони  здоров’я України.

4. Не визначені юридично та фінансово обсяги первинної медико-санітарної  допомоги, в тому числі, невідкладної медичної допомоги, що надаватиметься  медичним працівниками ПМСД.

5. Ненормовані та юридично не закріплені фінансові та правові відносини  між закладами первинної медико-санітарної допомоги та вищих рівнів її  надання.

6. Вкрай обмежений перелік станів, що підпадають під механізм  реімбурсації вартості лікарських засобів при амбулаторному лікуванні  хворих.

7. З прийняттям цього Закону поглибляться проблеми з аптечними закладами  різних форм власності щодо їх добровільної участі в урядових програмах   з реімбурсації лікарських засобів, зокрема, програма «Доступні ліки» та  відшкодування вартості препаратів інсуліна.

8. Кадровий дефіцит, що сформований уже на первинному рівні, без  урегулювання вище наведених проблем тільки посилиться.

9. Збільшення кількості звільнених медичних працівників у зв’язку з  необхідністю проведення подальшої оптимізації та реорганізації медичних  закладів вищого рівня теж спричинить напругу в суспільстві.

10. Відсутність законодавчих та нормативно-правової бази щодо подальшого  реформування галузі, зокрема, перетворення державних та комунальних  закладів охорони здоров’я в неприбуткові підприємства.

11. Оскільки Національна служба здоров’я не підпорядковуватиметься МОЗ України (не буде брати участь у формуванні політики у сфері охорони  здоров’я, а тільки здійснюватиме реалізацію її політики), законодавчо та  юридично не визначено, як функціонуватиме Національна служба здоров’я на  адміністративно-територіальних регіонах України, і чи її функції покладатимуться на департаменти охорони здоров’я.

12. Не визначено, яка доля закладів охорони здоров’я, які не виконують  функції третього рівня надання допомоги і перебувають у підпорядкуванні  департаменту охорони здоров’я (будинки дитини, місцеві санаторії)», – йдеться у повідомленні. 

Запис Про ризики медичної реформи від Геннадія Москаля спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Після ухвалення Верховною Радою у четвер, 19 жовтня, у другому читанні законопроекту № 6327 про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів, медична реформа в Україні набула остаточних обрисів. З початкових чотирьох законопроектів її “спресували” до двох, і вважалось, що документ № 6327 мав визначальне значення, адже саме у ньому закладались нові принципи медичної реформи. Розгляд цього законопроекту супроводжувався значним спротивом з боку профільного парламентського комітету та галузевих профспілок. Між першим та другим читаннями народні депутати запропонували 893 поправки, які й розглядались цього тижня. За словами виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, пропозиції парламентарів могли знівелювати суть реформи. Утім, більшість з них народними депутатами схвалена не була, і, на думку експерта з реформи системи охорони здоров’я “Реанімаційного пакету реформ” Олександра Ябчанки, ухвалені зміни не гальмують початок реформи, зберігаючи її основні принципи.

У тому, як відтепер українці отримуватимуть медичну допомогу, розбиралась DW.

Чи треба платити страхові внески?

Попри той факт, що відтепер медичні послуги формально надаватимуться на страховій основі, жодних додаткових відрахувань через це українці не робитимуть. Завдяки реформі буде створено Національну службу здоров’я України (НСЗУ), що фактично виконуватиме роль страховика. Гроші на покриття видатків надходитимуть до цієї фінансової організації з державного бюджету. Фактично ті податки, які сплачують громадяни України, і будуть своєрідними “страховими внесками”, які підуть на їхнє медичне обслуговування. За даними міністерства охорони здоров’я, у 2016 році кожен українець сплатив на медицину через податки в середньому 1764 гривень.

Робиться це, аби принципово змінити фінансування медицини. Якщо раніше держава утримувала медичні заклади, то тепер бюджетні кошти йтимуть на закупівлю у медичних закладів їхніх послуг. За словами Ябчанки, це дозволить зробити систему, яка розроблялась в умовах планової економіки, відповідною до ринкових реалій. Держава платитиме за послуги не лише державним і комунальним, але й приватним медичним закладам. За задумом авторів реформи, це має змусити медичні заклади змагатися за пацієнтів, позбавить необхідності фінансування лікарень, які не мають навантаження, на яке вони розраховані, а також дасть свободу лікарям, що зможуть надавати власні послуги як приватні підприємці.

Чи треба платити лікарям?

Передбачається, що до безкоштовних послуг належатимуть невідкладна, первинна та паліативна медична допомога. Це означає, що усі звернення до сімейних лікарів, педіатрів та терапевтів, термінові операції, а також догляд і знеболювання для важко і смертельно хворих залишатимуться безкоштовними. У переліку буде спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, медична реабілітація, медична допомога дітям до 16-ти років, а також породіллям.

Утім, остаточного списку досі немає – так званий державний гарантований пакет щорічно формуватиметься урядом і затверджуватиметься парламентом. У міністерстві охорони здоров’я заявляють – перелік безкоштовних послуг буде єдиним по всій країні, і вони обраховуватимуться за єдиною тарифною сіткою, незалежно від місця надання послуги.

Частина послуг, натомість, стане офіційно платною. І хоча тут також немає остаточної ясності, у міністерстві охорони здоров’я прогнозують, що йтиметься передусім про естетичну хірургію і стоматологію за винятком екстрених випадків.

Ябчанка розповідає, що від самого початку частину послуг передбачалося надавати на умовах співоплати, коли держава сплачує приблизно 85 відсотків від вартості послуги, а решту надає пацієнт. Утім, народні депутати прибрали цю норму і тепер державний гарантований пакет визначатиме лише перелік безкоштовних послуг, а фінансування того, що у цей перелік не входитиме, повністю ляже на плечі громадян.

Коли це запрацює?

З 1 січня 2018 року принцип “гроші ходять за пацієнтом” запрацює для первинної ланки медичних працівників. Для пересічних українців це означає, що після оголошення міністерством охорони здоров’я так званої приписної кампанії вони мають знайти собі сімейного лікаря або терапевта чи педіатра для своєї дитини і підписати з ним угоду. Втім, Ябчанка радить почати придивлятися до свого майбутнього спеціаліста вже зараз.

У разі переїзду чи незадовільного сприйняття якості медичних послуг людина зможе укласти договір з іншим лікарем. Попередня угода за таких умов автоматично скасовуватиметься. За потреби українці можуть звертатися до фахівців там, де їм це буде зручно, – необхідності відвідувати лікаря за місцем реєстрації чи проживання не буде.

Як вже зазначалося, ці послуги будуть безкоштовними – угоди будуть необхідні для того, аби визначати компенсацію для лікарів. Міністерство охорони здоров’я зробило відповідні розрахунки – держава платитиме лікарю щорічно 370 гривень на рік за одного пацієнта без урахування відповідних вікових коефіцієнтів. З 2019 року цю суму планують збільшити до 450 гривень щорічно.

Натомість розрахунки для вторинної та третинної ланки медичної допомоги досі тривають і , згідно очікувань міністерства, на це піде ще близько двох років Тому поки що вторинна та третинна ланки працюватимуть у старому режимі і лише з 2020 року перейдуть на нові принципи роботи.

Після цього пацієнт підписуватиме із медичними закладами угоди, в яких зазначатиметься перелік послуг та ліків, які можна отримати безкоштовно, а обирати лікарню можна буде без урахування місця проживання чи реєстрації. Втім скористатися допомогою спеціалізованого лікаря після запровадження реформи можна буде лише після призначення сімейного лікаря, терапевта чи педіатра. Якщо всупереч рішенню лікаря первинної ланки, пацієнт звернеться до профільного фахівця самостійно, він муситиме самостійно сплатити його послуги.

Online-лікарня

У перспективі пацієнти також відчують на собі запровадження електронної системи охорони здоров’я eHealth. Завдяки їй медичні картки українців будуть електронними, а записатися на візит до лікаря можна буде онлайн. Також завдяки цій системі пацієнти зможуть відслідковувати наявність у конкретних лікарнях безкоштовних ліків.

Система eHealth також запрацює не одразу. Планується, що першими в ній почнуть реєструватися педіатри, сімейні лікарі та терапевти, а вже потім до неї приєднаються спеціалізовані лікарі. Щоправда, швидкість цього приєднання залежить і від наявності відповідної техніки – далеко не усі лікарні зараз обладнані комп’ютерами та доступом до інтернету, але у міністерстві охорони здоров’я обіцяють, що незабаром eHealth функціонуватиме по всій країні.

Запис Коли і як запрацює ухвалена медреформа спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Усі медики – хабарники, а благодійні внески у лікарнях і поліклініках йдуть до кишені лікарів!»,  – заявив цими днями молодий відвідувач Чернівецької обласної консультативної стоматологічної поліклініки.

Чого гріха таїти? Така думка, на жаль, побутує серед більшості пацієнтів. Утім, коли розібратися достеменно, стає  зрозуміло: медики лише заручники ситуації.  

Секрет полішинеля або Відверто про відоме

У сім’ї, як мовиться,  не без виродка. Є серед медиків такі, що без купюри, покладеної тишком-нишком до кишені, й кроку не ступлять. Але чесних і порядних професіоналів усе ж таки значно більше. Та наразі тут є велике «АЛЕ», назва якому – недофінансування. Саме воно й спонукає медиків до того, що заради порятунку хворих їм доводиться брати гроші з недужих. Про це ми й спілкувалися з керівниками та рядовими працівниками нашої провідної стоматполіклініки.

Лікарі наголошували, що нинішня система охорони здоров’я України має багато проблем і прогалин, які заважають як пацієнтам, так і самим лікарям. Бо те, що гарантує нам Конституцією, існує тільки на папері. На практиці ж право людини на доступ до медичної допомоги порушується не перше десятиліття.

– Бюджетного фінансування не вистачає ні на медикаменти, ні навіть на дезінфікуючі засоби, а про якісь господарські роботи загалом не йдется, – визнають керівники. –  Цю проблему більшість медичних закладів вирішують самостійно, запроваджуючи у себе на місцях так звані благодійні внески.

– Натомість у нас, – зауважує працівниця стоматполіклініки, – благодійні внески не  примусові, а добровільні. Працює каса, куди люди вносять свої пожертви – хто скільки може – від 5,10 і далі, інколи дають і цілих 50 грн. Деякі підприємці допомагають нам папером чи фарбою, якою ми власноруч, не наймаючи людей, фарбуємо приміщення поліклініки, заощаджуючи на цьому.

Та в наданні стоматологічної допомоги ми ніколи і нікому не відмовляємо – стверджують одноголосно працівники поліклініки.

– Особливість усіх стоматполіклінік у тому, – наголошує заступник головного лікаря з лікувальної роботи Ліліана ЗІНЧЕНКО, – що наші  пацієнти не можуть, як в інших лікарнях, придбати потрібні ліки та медичне приладдя в аптеках.

А тепер для ознайомлення: коробка пломбувального матеріалу коштує 400 грн, з неї можна зробити приміром 50 пломб. А крім цього, лікарям треба оновлювати інструменти, купувати бори, наконечники, дзеркальця, маски тощо. Не кажучи вже про анестетики, які не всім підходять: комусь підійде вітчизняний, а комусь дорожчий – закордонний.

Усі послуги – за рахунок установи

До слова, чернівецькі стоматологи консультативної поліклініки не так давно запровадили новинку: рентгенкабінет нині зв’язаний з комп’ютерами всіх лікарів- стоматологів. Отож пацієнти вже не сплачують за рентгенологічну плівку, бо результати одразу ж перекидаються на монітор того лікаря, в якого хворий лікується. Це стало можливим теж завдяки благодійним внескам, за які поліклініка придбала радіовізіограф – електронний прилад, який дозволяє бачити рентгенівське зображення зубів на моніторі комп’ютера в режимі реального часу. Принцип дії приладу дуже простий: до зуба прикладають спеціальний датчик, за мить роблять знімок, який виводиться на екран комп’ютера.

Перевага значна. По-перше, економія часу та грошей пацієнта. По-друге, знімок, який роблять на вул. Головній, може потрапити в режимі онлайн до хірургів на Проспекті Незалежності, бо є такі випадки, які потрібно обговорювати з хірургом. Але ж на все це  з бюджету не виділялося жодної копійки!

Колектив комунальної установи «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» стабільний. Від середини 90-х років минулого століття ніхто не втік і не повідкривав приватні стоматологічні кабінети. Щороку до поліклініки звертається близько 50 тис. пацієнтів.

– Особливу увагу приділяємо пільговим верствам населення, – розповідали працівники стоматполіклініки. – Згідно з чинним законодавством,  їм роблять протези в порядку черги з трьома різними категоріями. Колись ця черга реєструвалася в журналах, а це дуже незручно. Бо користувачі цієї черги як мінімум пенсіонери, тож не пам’ятають, ні коли стали в чергу, ні своїх номерів. А шукати у журналі реєстрації довго, люди дратуються. Тому нині і в реєстратурі запровадили комп’ютерну програму, де одним натиском клавіші знаходимо людину. Та для цього потрібні комп’ютери, сервер, а ще й програмісти, які б написали програму. А за все це треба платити, держава ж на таке коштів не виділяє.

Бюджетний пиріг  чи макуха за картками?

А тепер невеличкі бухгалтерські підрахунки:

– Із усіх грошей, що їх виділяє держава на обласну консультативну стоматполіклініку,  заробітна плата «з’їдає» майже 88%, на енергоносії йде 6,5%, на комунальні послуги – 2,2%, на медикаменти – 2,8% і 0,5% – на придбання медичного інструментарію тощо, – розповідає Світлана ПЕТРЮК, заступник головного лікаря з економічних питань. – От простий приклад: держава на ліки для одного хворого виділяє, смішно казати, 1 грн. 82 коп. А лоток з інструментами для огляду та лікування пацієнта вартує близько 100 грн. Тільки на антисептики розрахункова потреба поліклініки становить 118 тисяч на рік. А держава виділяє лише 86 тисяч, тому і залучаємо позабюджетні кошти. І це для того, щоби зробити безпечним надання стоматологічних послуг. В ідеалі стоматполіклініці потрібно щонайменше 1,2 млн. грн.  – і це лише на медикаменти.

Якщо взяти лікаря-початківця, його заробітна плата становить 1551 грн., з яких стягують 20% різноманітних податків…

А хто в Україні не хабарник?

Отже, чи маємо ми право засуджувати медиків? Адже вони так само борються за виживання, як і всі ми. На часі змінювати правила гри. Бо, переконана, що всі ми без винятку мріємо про чесну державу і щасливе життя у ній, де не буде ні хабарників, ні тих, що їх дають.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»  

Запис Лікуємо зуби за 1 грн. 82 коп. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед моїх рідних і друзів є чимало людей, які, дізнавшись, що в них рак, відмовляються звертатися по допомогу. Пояснюють тим, що ходіння колами пекла, себто поліклініками та лікарнями, нічого доброго не дасть. Тому й  обирають для своїх останніх днів домашній спокій замість черг, пошуків грошей і переживань…

До слова, наш редакційний колега, якого переконувала піти на МСЕК, аби він переоформив інвалідність, – бо навіть від безногих і безруких цього вимагають щороку, – не захотів витрачати на це свої нерви, зауваживши:

– Після тих походеньок у мене станеться третій інфаркт. Та й лікування у стаціонарі диспансеру забере в мене стільки грошей, що інвалідна пенсія не поверне їх навіть за рік. У кращому випадку, вийде «так на так», а потім знову до стаціонару… Кому це потрібно? Не мені – це точно.

Саме так безапеляційно заявила мені людина, яка дуже рідко виходить на вулицю, але витрачати залишки свого здоров’я і час на візити до лікарів не хоче.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

Медицина, на думку українців, є однією з найкорумпованіших сфер держави. Більш високі від медиків антирейтинги мають хіба що судді, правоохоронні органи та державні чиновники. Недарма ж у списку українців, які потрапили під економічні санкції Євросоюзу, є й прізвище екс-глави Мінздоров’я Раїси Богатирьової, до якої стікалися гроші з усієї України. Приміром, з бюджету виплачували значно більші суми за медичну техніку, яка насправді вартувала у рази дешевше. А як збагачувалися екс-міністр та її сім’я завдяки «липовій» програмі боротьби з гіпертонією! Коли ж населення на це не повелося, руками обласних департаментів охорони здоров’я  змусили сільських сімейних лікарів і фельдшерів купувати за власні гроші пігулки, які знижують тиск, і продавати їх людям.

Як бачимо, не тільки пацієнти, а й медики стали заручниками системи та спродукованої нею медичної реформи. Тож більшості представників найгуманнішої професії працюється все ж некомфортно. Чому? Про це в наступних дуже відвертих інтерв’ю. Зрозуміло, без прізвищ…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»    

Віктор Н., хірург-травматолог із 40-річним стажем:

«Перед операцією вдячність не обговорюється»

Стара гвардія лікарів відходить

Років через 10 лікувати буде нікому: стара гвардія досвідчених лікарів радянської школи відходить. Натомість приходять ті, хто за гроші купували іспити й заліки. Вони не здатні поставити правильний діагноз навіть у випадку звичайного нежитю.

У 70-ті роки, коли я вступав до медичного інституту, наша професія виглядала найшляхетнішою та найпрестижнішою. На одне місце претендувало 20-25 абітурієнтів, а  вступали найкращі. Звичайні смертні здавали іспити на загальних засадах – і лише одиниці за хабарі або, як тоді казали, «по блату».

Найбільш елітною вважалася спеціальність хірурга. У радянських фільмах утомленому лікарю під час операції асистенти дбайливо витирали піт з лоба марлею. Після операції хірурги обов’язково знімали стрес мензуркою спирту й курили «Бєломорканал» у товаристві красунь-медсестер, що їх потай кохали. У коридорах очікували родичі прооперованих, яким лікар-герой втомлено, але впевнено казав, що стан хворого,  мовляв,важкий, але надія є…

Від редакції:

Якщо хірург дожив до 60-ти років, його вважають довгожителем.

СНІД і обстріли – за тисячу доларів на місяць

На початку перебудови мене відрядили працювати до Анголи. Тоді там точилася справжня війна. Наша клініка була в глухомані: навколо непролазні джунглі. Працювали без особливих хитрощів: на відміну від наших європейських організмів, на африканців антибіотики діяли, наче жива вода з казки. Від уколу пеніциліну піднімалися навіть ті, що мали вмерти!

Інколи вранці я збирав місцевих дітлахів, що приходили до мене, і за моєю командою вони скидали шорти. Я проходив уздовж шеренги з «обіймою» шприців з пеніциліном і колов усіх підряд…

З іншого боку, кожний другий африканець хворів на СНІД, будь-якої миті можна було підчепити малярію й купу інших тропічних недуг. До того ж, через день нас обстрілювали з джунглів. Але усі ці ризики компенсувала велика зарплата: щомісяця ми отримували щонайменше $1000. Додому я повернувся справжнім багатієм і купив новісінький «жигуль»…

Корупція – дітище держави

Та повернувся я вже до іншої країни. Був кінець перебудови, з’явилися «нові українці» й бандюки. Вночі «штопав» продірявлених на «стрілках» бандюганів, а вдень латав потерпілих від моїх нічних клієнтів громадян. Саме тоді професія лікаря почала втрачати свій шляхетний ореол. Держава кинула напризволяще медицину й змусила лікарів брати гроші з пацієнтів. У перерахунку на долари я отримував тоді близько $15 на місяць. Інструменти, медичну літературу, перев’язувальний та шовний матеріал купували за власні кошти: на це не давали жодної копійки.

Отож, уся сучасна корупція в медицині започаткувалася саме тоді – на початку 90-х. Держава свідомо створювала корупційну медицину і привчала лікарів отримувати гроші від хворих.

Жодної «твердої такси» за лікування та операції у пристойних хірургів не існує. Не вважається за правильне обговорювати з пацієнтами чи родичами хворих розміри «вдячності» за операцію до її проведення. Домовляються лише про те, що слід придбати перед операцією за свій рахунок: шовний матеріал, одноразові ланцети, анестезію.

До того ж, пристойний хірург ніколи не візьме гроші за операції до її початку. А коли в процесі чи після хірургічного втручання хворий помер, лікар не візьме гроші.

Про розміри «вдячності» люди дізнаються заздалегідь від медсестер чи інших пацієнтів.

За нескладну операцію на кшталт видалення апендициту чи гемороїдальних вузлів вважається добрим тоном віддячити хірургу сумою від $200 до $300. За складну операцію – від $500 і вище. Велике значення має анестезія: «бюджетна» вартує десь біля $100, однак ці препарати дехто погано переносить, тож пацієнти воліють доплатити анестезіологу від $150 до $200. До речі, анестезіологи – єдині, хто бере гроші до операції, адже препарати – витратний матеріал.

«Скидаймося» на все?

Досвідчений хірург оперує майже щодня. На перший погляд, заробіток великий. Однак не кожна операція закінчується так, як планувалося, і тоді на вдячність від родичів очікувати не доводиться. Можуть і до суду подати, зачепившись за якусь дрібничку, – таких випадків все більше. Кожна смерть на операційному столі чи в реанімації – катастрофа для нас. Платимо нервовими зривами. Майже кожний хірург, що оперує, – хронічно хвора людина. Власне лікування теж доводиться оплачувати. Треба мати гроші на свій відпочинок, до того ж якісний, бажано в Єгипті, Туреччині чи на гірськолижному курорті. Чималих витрат потребують медична довідкова література та підручники, які слід студіювати все життя, коли хочеш залишатися у професії. А ще доводиться скидатися по $100–200 на дні народження керівництва, свята й банкети з нагоди відвідин керівництва чи атестації. Інакше адміністрація може образитися й скоротити зайву ставку медсестри у відділенні чи відімкнути опалення в зимовий сезон під приводом «недостатнього фінансування».

До речі, будь-який ремонт у відділенні теж оплачують медики – починаючи від фарбування стін й побілки стелі до установки бойлерів. До того ж, в обов’язковому порядку слід закуповувати медикаменти та інші аксесуари на кшталт рукавичок, бинтів та шовного матеріалу тільки у лікарняних аптеках, які належать керівництву.

Упорядкованої системи корупції у лікувальних стаціонарах практично немає. Лікарі живуть на вдячність хворих. Завідувачі відділень, як правило, також оперують і заробляють як звичайні хірурги. Начальство лікарні – головні лікарі та решта чиновників – існують за рахунок «розпилу» бюджетних грошей, що виділяють на лікарню, здавання в оренду під аптеки лікарняних приміщень, «відкатів» за ремонти. Це вже інший рівень, там часом крутяться мільйони гривень.

Якої реформи потребує медицина

До розпочатої в охороні здоров’я реформі ставлення в мене неоднозначне. З одного боку, хочуть поділити наявні лікувальні заклади за трьома рівнями складності. Та не факт, що на найвищому рівні працюватимуть найкращі лікарі, до яких натовпами підуть хворі. Є дуже досвідчені хірурги, що працюють у сільських та районних лікарнях – до них їздять оперуватися навіть зі столиці. Знаючи нашу систему, до лікувальних закладів найвищої категорії влаштовуватимуть діток чиновників, здатних лікувати хіба що хом’ячків.

З іншого боку, сімейна медицина – правильне рішення й вихід для нашої країни. Але готувати справжніх сімейних лікарів треба зі студентської лави, а не шляхом заміни табличок на дверях кабінетів. Сімейний лікар має бути справжнім універсалом і років зо два-три після інституту відпрацювати послідовно в хірургії, терапії та педіатрії. Зарплата його повинна перевищувати 7-8 тис. грн. і напряму залежати від здоров’я його підопічних та кількості сімей, що він їх курирує.

Ігор К., інтерн-гінеколог престижної столичної клініки, виходець з Буковини:

«Інтерн не дивиться серіалів»

По закінченні інтернатури я планую ще пару років попрацювати у звичайній лікарні, наберуся досвіду. А далі поїду до Німеччини, постараюся закінчити там медичний факультет і влаштуватися на роботу за спеціальністю. Активно вивчаю німецьку й відкладаю гроші на навчання за кордоном. Заощаджую на всьому, навіть на харчах.

За кожну крихту знань – плати

Від першого курсу майбутньому медикові прищеплюється думка, що будь-яка крихта знань вартує чималих грошей. Закінчивши школу із золотою медаллю, я вступив до вишу «на бюджет». Однак невдовзі зіткнувся з тим, що, навіть досконально вивчивши предмет, не можна розраховувати на хороші оцінки на іспитах і заліки. За них навіть відмінникам треба платити, інакше «з тріском» завалять. Залік у середньому коштує від $50, а іспит – від $100 до $200. У підсумку кожна сесія обходиться від $500 до $1000.

(Це розцінки столичного вишу – ред.)

Перед захистом курсових та дипломних усім студентам належить теж скинутися – на «гарний настрій» екзаменаторів. Коли відмовишся, станеш білою вороною й вигнанцем для цілого курсу! Багато хто до останнього нічого не вчить, воліючи заплатити. Таких  – до 70%! А я від першого дня поставив собі за мету лікувати людей, але за кордоном і за хороші гроші. В ідеалі – відкрити власний гінекологічний кабінет у Німеччині. Мені треба допомагати батькам, хочу їздити на якісному авті й жити в гарному будинку. У нашій країні це неможливе.

Серіал «Інтерни» не дивлюся, бо це суцільна брехня й карикатура. Насправді усе зовсім не так. По закінченню університету треба «підмастити» викладачів та комісію з розподілення, аби отримати направлення до солідної клініки, де є фахівці, в яких можна повчитися, і сучасна апаратура. Якщо грошей не даси, поїдеш у глушину, де з усієї апаратури – лише одне оглядове крісло. Але й у хорошій клініці на інтернів ніхто не звертає уваги, ми там нікому не потрібні. Інтерн – це вічний нічний черговий лікар. Щоправда, у хорошій клініці можна підгледіти, як лікують людей фахівці.

У нас є додаткові підробітки. За фактом інтерни часто працюють замість медсестер: ставлять крапельницю, роблять нескладні процедури. За кожну процедуру пацієнти платять. За крапельницю – 20-30 гривень, за укол – 10-20 гривень. Навіть за поставлений термометр дехто намагається віддячити. Гроші беру завжди, не відмовляюсь навіть від копійок. Іншої можливості вижити в мене немає. Зарплата в мене – 1300 гривень. Іноді випадає свято: хірурги-гінекологи кличуть асистувати на операціях. Хірурги можуть поділитися тим, що піднесли хворі. Мені перепадає від $20 до $50, за місяць набігає до $300.

Реформа української охорони здоров’я мене не цікавить: тут уже неможливо щось змінити. Щоби кардинально щось поміняти, треба підвищити зарплати рядовим лікарям до $1000–1500 і запровадити незалежні та суворі кваліфікаційні атестації, які надають право на лікувальну практику, кожні п’ять років.

Через держзакупівлі – цілковитий «відстій»

Найкращий варіант – розширення штатів районних поліклінік, а також оснащення поліклінік та лікарень сучасною апаратурою. Наша апаратура ні до чого не придатна, вона морально застаріла ще років 20 тому. Те, що надсилають нам через держзакупівлі, – цілковитий «відстій». Чиновники за шалені гроші закуповують устаткування, яке списується на Заході, отримують за це «відкати», а лікарям доводиться працювати на «відходах». Якби чиновники купували на Заході найсучасніше устаткування і медикам платили хороші зарплати, то в нашій країні була б найкраща в світі медицина: ті, хто закінчували медінститути не за гроші, здатні лікувати на найвищому рівні.

В’ячеслав Д., онколог, потомствений лікар, має «Тойоту-Кемрі, відпочивати їздить за кордон:

«З трьох українців один – онкохворий»

Ніхто вже не хоче вчитися на медиків. Немає сенсу. Занадто витратний процес навчання й непевні перспективи. Після 6 років університету слід ще закінчити інтернатуру – це ще три роки. У підсумку 9 років витрачено на навчання, аби отримати сумнівну перспективу у вигляді роботи в районній клініці на мізерну ставку від 1400 до 1700 грн. Затрати не окупаються, молодь нині вміє рахувати.

Саджати слід наркодилерів, а не лікарів

За «вдячність» від пацієнтів серйозно узялася міліція: 50 гривень, покладені хворим у кишеню лікарського халата, можуть привести до тюрми.

В українській онкології, окрім звичайних проблем фінансування, відсутності хорошої апаратури та умов, є й інші негативні сторони. Україна – країна онкохворих. Майже кожний третій українець має цю недугу. Багато хто про це просто не знає, бо воліють не витрачати час і гроші на ходіння до лікарів. А коли все ж таки потрапляють до онкологів, вважають, що гроші вирішують усе! Тож найзаможніші обіцяють золоті гори в обмін на одужання, а бідні – таких у нас 90% – починають лікуватися самотужки й потрапляють до шарлатанів. Результат один: на останніх стадіях починаються болі, люди звертаються за знеболювальним. Але ампули з наркотиками – на суворому обліку. Щоправда, останнім часом стало трохи легше. Так чи інакше, кожна смерть на моїй совісті: значить, ми не спромоглися поставити правильний діагноз на ранніх стадіях і втратили людину.

Будь-якого українського онколога, за нинішніми законами, можна посадити до тюрми. Тому що знеболювальне доводиться «заначувати»: в кабінеті онколога є не обліковані наркотики для своїх хворих. Але це вимушений крок: якщо рухатися офіційно, то необхідної кількості знеболювальних медикаментів не дістати. Щоправда, останнім часом у цьому питанні є певні позитивні зрушення. Та у нас все дуже повільно рухається…

Щоби побороти корупцію, підніміть зарплату 

Медична реформа потрібна Україні як повітря. Але розподіл медзакладів на три категорії та насадження сімейних лікарів – неприродний процес. Медицину сліж фінансувати за фактом, а не за перспективним планом.

Вітчизняну медицину треба спеціалізувати. Потрібні клініки й диспансери за типами хвороб, а також безкоштовна профілактика й обстеження всіх українців без винятку. Тільки тоді вдасться знизити смертність серед наших співвітчизників.

А ще треба бити по руках шарлатанів, до яких потрапляють хворі. І судити за незаконну медичну практику, закривати аптеки, що продають ліки без рецептів або ж фальсифікат. Там крутяться мільярди, які могли б надходити до бюджету країни.

Для боротьби з корупцією серед лікарів треба всього-на-всього підняти медперсоналу зарплати до світового рівня і тільки після цього саджати лікарів-хабарників. А лікарям розв’язати руки і не слідкувати за кожним рецептом. Тому, хто торгує наркотиками на стороні, не потрібні жодні рецепти. Правоохоронці повинні затримувати й карати наркодилерів, а не лікарів.

Записав Олександр СИБІРЦЕВ

Запис Як очистити білий халат спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Попереду у Василя Аксенина – багато складних операцій, довге і тривале лікування та реабілітація. Допомогти можна, перерахувавши гроші на картку його сина (це можна зробити дуже швидко – у будь-якому терміналі).
Карточка ПриватБанку  5211 5374 3477 3144  Аксенин Юрій Васильович (син)

Запис Важкопораненого чернівчанина реанімобілем везуть до Польщі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лікарі, діючи умисно, з корисливих мотивів, вимагали від буковинця К. по 300 євро за дозвіл і влаштування бабусі на стаціонарне лікування у госпіталь без направлення з районної лікарні. Під час отримання валюти – відповідно 200 і 300 євро – вони були затримані і згідно з ст.115 КПК України поміщені в ізолятор тимчасового тримання. Досудове слідство у справі триває».

«Версії» писали про численні невідповідності в обвинуваченнях: про те, як начебто потерпіла – бабуся – ні сном ні духом не відала про те, що проходить по справі; як у різних документах справи «коливалася» сума «хабаря»; як без ордера проводили обшук (чи то пак, огляд – як наполягають «оглядачі») з перевертанням усього в кабінеті лікаря; як терміново перекваліфіковували справу у зв’язав з її бездоказовістю з «хабарництва» на «шахрайство»… Сьогодні Першотравневий районний суд виправдав обвинуваченого – лікаря з 30-літнім стажем Олександра Воронюка.

Запис Лікар, якого безпідставно звинувачували в хабарництві, виправданий спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як саме реалізується пілотний проект державного регулювання цін на ліки для гіпертоніків на Буковині, з’ясовувала міністерська комісія, що цього тижня навідалася до нашого краю. Вона перевірила діяльність сімейних лікарів та аптек області в цьому напрямку.

– Часткове відшкодування державою вартості ліків розповсюджується на майже 200 препаратів, у яких є одна з п’яти визначених Міністерством охорони здоров’я діючих речовин і які зареєстровані в Єдиному реєстрі, – каже Ігор ШКРОБАНЕЦЬ, директор Департаменту охорони здоров’я та цивільного захисту населення Чернівецької ОДА. –  Завдяки цьому людина має можливість купити якісні ліки за низькою ціною, адже одна й та ж діюча речовина може бути випущена під різними найменуваннями різних виробників. А це означає, що вартість може відрізнятися до 20 разів: від 3 до 60 гривень.

Нині аптеки забезпечені усіма потрібними препаратами. Проблема лише у хворому, який не звик йти за рецептом до лікаря, а вибирає медпрепарати на підставі реклами, побаченої по телевізору, або чиїх-небудь порад. Нам потрібно змінювати свідомість наших людей.

У виконанні пілотного проекту на Буковині лідирує Путильський район.

– Щоби пояснити людям, що їм справді вигідно прийти за рецептом, ми організували волонтерів, які ходили від хати до хати й проводили роз’яснювальну роботу, – розповів Михайло ДЯЧУК, головний лікар Путильської центральної районної лікарні. – Проблем із придбанням ліків у районі немає: всі аптеки погодилися брати участь у проекті.

– Не секрет, що сьогодні в Україні діагностовано лише біля 60% випадків гіпертонічної хвороби від реальної кількості і тільки 40% таких пацієнтів звертаються до лікаря, – зауважив Василь НЕТЯЖЕНКО, головний позаштатний фахівець МОЗ України. – Але 14% з них отримують належне симптоматичне лікування, а 35% застосовують лікарські засоби лише періодично. Така невтішна статистика пояснюється низькою прихильністю населення до лікування, а також неналежним ставленням до свого здоров’я. Для реалізації Пілотного проекту із запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою Чернівецька область отримала близько 5-ти мільйонів гривень. 70% цих коштів уже освоєно. Тобто область не відстає у цих показниках. Хочу наголосити: це не одноразова акція, а проект, який триватиме доти, допоки в Україні не запрацює страхова медицина.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис Пілотний проект до страхової медицини: Високий тиск? Іди за рецептом! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про 89-річного учасника бойових дій «Версії» писали уже двічі (останній    раз у №19 за 9 Травня ц.р.). Та, cхоже, влада не читає газет і навіть не дивиться телебачення, бо й ТВА виїжджало з нами.                  

Захисників багато, а ветеран без догляду  

У Департаменті соціального захисту населення у Чернівецькій області від заступника начальника відділу з дуже довгою назвою, серед функцій якого й опікування учасниками бойових дій, Максима Возного ми дізналися, що на початок ІІ кварталу у них на обліку стояло 585 людей. Протягом наступних трьох місяців хтось, звичайно, вже помер, тож  ряди героїв на сьогодні поріділи. Цими днями вони матимуть точну цифру.

Всі ці люди від 2010 року внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Та, оскільки йдеться про персональні дані, інформація ця для загалу закрита. Щоби дізнатися про те, на які пільги може розраховувати кожен з нас, треба звернутися до районного відділу праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Стосовно ж пільг Олександра Коліснека, то ми подивилися в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Якби в Управлінні праці та соціального захисту населення Сторожинецької райдержадміністрації дотримувалися букви закону, то учасник бойових дій Коліснек мав би пільгу на світло вже протягом десятиліття, а не тільки з нинішнього 2013 року, йому провели би телефон, видавали би безкоштовно ліки та придбали би для нього слуховий апарат, а також бодай раз на два роки відправляли б у санаторій та постійно підтримували б матеріально. Натомість у сім’ї покинутих чоловіків воду беруть за кілометр від обійстя та й дрова вони завозять для себе на зиму, без будь-яких компенсацій, самі.

До слова, в районі діє також районна організація ветеранів війни, де, напевно, стоїть на обліку герой нашої публікації.

– Мабуть, там недопрацювали, – висловив припущення заступник голови обласної організації ветеранів війни Дмитро Чебан. Він також повідомив, що на Буковині нині є 1427 учасників бойових дій. Цифра, як бачимо, не збігається з тією, що має Департамент соцзахисту населення області.

Ніхто не бачив, не чув і не знав?..

Та шум, здійнятий довкола цих нещасних людей, дав свої позитивні наслідки. «Хату за

державний кошт відремонтуємо, – пообіцяли в районному управлінні праці та соцзахисту. У Законі про пільги ветеранів з’явилися зміни і ті учасники війни, кому за 85 років, прирівнюються до інвалідів війни І групи. Тож ремонт їм держава мусить робити.

Але ж 2010 року Коліснек уже звертався до райдержадміністрації. Тоді отримав звідти папір за підписом першого заступника голови РДА п. Гаврилюка з рекомендацією провести експертизу будинку. Для цього з Чернівців треба було замовити комісію з ОБТІ. За її роботу заплатив 700 грн – чек зберігається серед документів. А у висновку комісії записано, що хата саманна, без фундаменту, на 75% зношена, тобто їй, мабуть, років 75, і ремонту вона не підлягає. Після цього на ремонт хати з району дали допомогу – 1000 грн.

– А витратили ми на комісію 1200 гривень, – каже Олексій, син ветерана. – Бо 500 гривень довелося ще викласти на привезення комісії з Чернівців.

У батька пенсія 1800 грн, а у сина – 1050 грн.

– Багато грошей іде на ліки, – скаржився Олексій. – Крім ніг, ще й з нирками маю –проблеми. Та ми ніколи й не отримували ліки безкоштовно: ні тато, ні я.

…Втім, глухоті учасника бойових дій, сапера, безперечно сприяли контузії та поранення. Тож якби ветерана добряче оглянули хоча би раз у лікарні, його визнали б інвалідом…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Фото Руслана КОЗЛОВА

Запис Скільки треба стукати , щоби закони… виконувалися?! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За повідомленням Держсанепідемслужби, серед мешканців с.Ведень Сорокського району, розташованого на півночі Молдови, зареєстровані чотири випадки захворювання на сибірку серед людей. Усі постраждалі госпіталізовані до Республіканської інфекційної лікарні. Стан одного з них – важкий, трьох інших – середньої важкості.

Вважається, що через зливи було забруднене джерело питної води для тварин, а самі випадки захворювання спричинені вживанням м’яса хворої тварини, частину якої встигли продати до їдальні тракторного парку. Наразі під медичним наглядом перебувають більше сорока ймовірно інфікованих осіб.

 Довідково:

Ентеровірусні інфекції – це група гострих інфекційних захворювань, що розвиваються при ураженні людини вірусами роду Enterovirus, які характеризуються різноманітними клінічними проявами, бо зачіпають практично всі органи і тканини організму людини: нервову, серцево-судинну системи, травний, респіраторний тракт, а також нирки, очі, м’язи шкіри, слизову порожнини рота, печінку, ендокринні органи. Більшість випадків ентеровірусних інфекцій проходить безсимптомно. Велика частина клінічно помітних проявів – головний біль, відсутність апетиту, нудота, блювання, біль у животі, пронос, застудоподібні захворювання, причому ентеровіруси вважаються другим за частотою збудником ГРВІ. Знезараження ентеровірусів відбувається при нагріванні до 50°С, при висушуванні, дії ультрафіолету, дезінфекції розчином формальдегід (0,3%), хлоровмісними засобами. Джерелом ентеровірусних інфекцій є хвора людина чи носій. Заразність відзначається протягом тижнів і місяців, пік виділення збудника припадає на перші дні клінічних проявів. У різних регіонах співвідношення здорових носіїв до хворих коливається в межах 17-46%. Відзначається переважно у дітей молодшого віку. Ентеровіруси передаються за допомоги фекально-орального механізму, харчовим шляхом.

Сибірка – особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричинюється спороносною паличкою сибірки. Зараження людини виникає внаслідок проникнення збудника сибірки у кров людини через пошкоджену шкіру (подряпини, садна, дрібні порізи) та слизові оболонки при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, знятті шкіри, розробці туш хворих тварин. Зараження можливе також через укуси кровососних комах. Не виключається можливість інфікування людей через заражений збудником грунт або забруднені ним предмети. Симптоми: інтоксикація, головний біль, розбитість, підвищення температури тіла, зміни з боку серцево-судинної системи, а також виразка в місці проникнення збудника.  

На запобігання розповсюдженню ентеровірусних  та особливо небезпечних інфекцій в.о. начальника ГУ Держсанепідемслужби у Чернівецької області – головного державного санітарного лікаря Чернівецької області Мар’яна МИРОНЮК рекомендує: дотримуватися правил особистої гігієни, купатися виключно у відведених для цього місцях, не вживати воду з незнайомих джерел, ретельно мити фрукти та овочі, не купувати м’ясо та вироби з м’яса на стихійних ринках або з рук приватних осіб, які не мають ветеринарної довідки, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил при зберіганні, обробці, транспортуванні та утилізації сировини тваринного походження. За виявлення перших ознак захворювання (головний біль, підвищення температури тіла, відсутність апетиту, нудота, блювання, біль у животі, пронос, виразкові утворення на шкірі) терміново звертатися до найближчої лікувальної установи. Важливим заходом профілактики захворювань на сибірку є також максимальне охоплення плановими протисибірковими щепленнями всього поголів’я великої, дрібної рогатої худоби, коней, свиней, а також впорядкування місць захоронення тварин.

Вл.інф.     

Запис У сусідів – менінгіт і сибірка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Від нинішнього, 2013-го, року санепідслужба регіонів позбавлена своїх контрольних повноважень. Тепер дитячі відпочинкові табори, шкільні їдальні та дошкільні навчальні заклади перевіряють лише раз на рік, а об’єкти громадського харчування, тобто їдальні, кафе, бари та ресторани – раз на 5 років. Коли ж громадянин поскаржився, приміром, на те, що отруївся, буковинська Держсанепідслужба має отримати з Києва дозвіл на перевірку. Але й цього недостатньо, бо інколи на такий дозвіл треба чекати від 30 до 45 днів!

– Після реорганізації державних санепідстанцій, тобто від нинішнього року, область має лише головного державного санітарного лікаря та двох його заступників. Усі решта працівників СЕС, перейменованої на Держсанепідслужбу, вважаються простими державними службовцями, – повідомив Юрій Падурару, начальник управління організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду Головного управління Держсанепідслужби в Чернівецькій області, коли редакція звернулася до нього із проханням узяти кореспондента в рейдову перевірку стану дитячих літніх закладів відпочинку. Та, як з’ясувалося, до цієї процедури санепідслужба тепер не має жодної дотичної. Бо віднині цим керує Департамент освіти та молоді облдержадміністрації, який може лише запрошувати представників санітарного та епідеміологічного нагляду до власних перевірок. А може й не запрошувати. Тож працівникам харчоблоків дитячих таборів нема чого боятися: ніхто їх раптово не заскочить на недовкладанні продуктів у порції, неякісному приготуванні страв чи на санітарних порушеннях, скажімо, неправильному зберіганні м’яса, молочних продуктів тощо або ж неправильному використанні дошок для нарізання. Бо ж заборонено, приміром, користуватися одним столом для приготування салатів і розрізання сирого м’яса. Одне слово, тонкощів у цій справі багато і їх треба ще спромогтися помітити.

Щоправда, за словами головного державного санітарного лікаря області Наталії Гопко, відповідальність за прийняття продуктів харчування, за перегляд супровідної документації, що посвідчує якість, за дотримання всіх можливих правил на харчоблоці від миття посуду до проведення дезінфекції перекладається, чи то пак покладена на медичного працівника дитячого закладу відпочинку. «Тобто всі ці речі контролюються людиною, яка працює щодня в закладі», – підкреслила Наталія Василівна.

Минулими ж роками санітарні лікарі протягом усього літа об’їжджали відпочинкові дитячі  заклади – це входило до їхніх обов’язків. Нині ж, як нам повідомили батьки, в одному із таборів у кімнатах, де мешкають, юні відпочивальники, вогко й сиро та пахне цвіллю. Однак табір працює. Та оскільки працівники редакції самі цього не бачили, тому й  виявили  журналісти бажання поїздити таборами разом із санітарними лікарями. Однак не вийшло. Будемо їздити з представниками Департаменту освіти та молоді. Бо Держсанепідслужбу позбавили цієї функції. З огляду на європейські стандарти, воно може й правильно. Та як бути зі стандартами нашого менталітету й нинішнього періоду становлення нашої держави, який називається первинним накопиченням капіталу?! Вітчизняні бізнесмени, не побоюся цього слова, у більшості своїй – страшні люди. Бо задля «навару» чи зменшення витрат підуть на будь-які порушення. І те, що вже сталося на теренах дитячого відпочинку в Україні тільки у червні, – тому підтвердження. Найбільш резонансна подія – падіння дітей з балкона в кримському санаторії «Юність» і загибель дівчинки. Торік цей санаторій потрапив до рейтингу Міністерства курортів і туризму Криму як об’єкт, що не рекомендується для відпочинку. Але нинішнього року його викреслили з «чорного списку». До слова, у пресі, зокрема,  в «АіФ Україна», з’явилися повідомлення, що за останні роки в цьому санаторії загинуло 4 дитини. Місцева ж влада відхрестилася від санаторію. За словами очільника Мінкурортів Криму, юрисдикція влади автономії на подібні держструктури не поширюється.

Офіційно: Хто контролює, як і скільки?

Та повернімося, так би мовити, до наших баранів. Гадаємо, батьки й не здогадуються про те, що, згідно з Постановою Кабміну №869 від 14 вересня 2012 року, шкільні їдальні перевіряються один раз на рік, як і оздоровчі дитячі заклади.

А щодо колишньої санітарно-епідеміологічної станції, яка все ж таки стояла на сторожі нашого здоров’я, то після неї залишилося 18 спеціалістів, які працюють за такими напрямками: санітарний та епідеміологічний нагляди разом із санітарною охороною територій та відділ соціально-гігієнічного моніторингу й державних реєстрів. Крім того, є ще сектори, які практично виконують технічну роботу з обслуговування відділів. Там теж трудяться 18 осіб.

Якщо чесно, то нині нам було би лячно відправляти своїх дітей на відпочинок. Та й до їдальні чи ресторану тепер ходити, як висловлюється молодь, «стрьомно». Бо про те, що можна знайти в таріліці супу, «Версії» вже писали.

Щоби не бути голослівними, пропонуємо інтерв’ю з Наталією ГОПКО, начальником Головного управління Держсанепідслужби у Чернівецькій області, головним державним санітарним лікарем області:

– На сьогодні державний санітарний епідеміологічний нагляд здійснюють Головне Управління Держсанепідемслужби у Чернівецькій області та його відокремлені структурні підрозділи. Зокрема, в місті Чернівці – це Чернівецьке міське управління Головного управління Держсанепідемслужби у Чернівецькій області.

Про періодичність державного санітарного контролю

Всі без винятку заклади громадського харчування віднесені сьогодні до низького ступеня ризику, тому перевіряються один раз на п’ять років. У випадку, якщо остання планова перевірка відбулася незалежно від терміну до введення нового порядку і не було виявлено порушень санітарного законодавства, то термін 5 років множиться на 1,5 і таким чином пролонгується до 7,5 років. Це стосовно частоти і стосовно планового контролю. Тобто йдеться про перевірки, які плануються і вносяться до плану роботи на рік. Про планові перевірки ми попереджаємо власника закладу за 10 днів.

Утім, коли люди чекають перевірки, то мають можливість підготуватися до неї. І хоча іноді ситуація є не надто об’єктивною і реальною, але я вбачаю і в цьому користь. Бо навіть якщо власник, готуючись до перевірки, приведе свій заклад – його приміщення, інвентар, обладнання до кращого стану, ніж було перед тим, це вже  тежпозитив, бо виграє від такої ситуації тільки споживач.

Позапланові перевірки

Законом України передбачені і позапланові перевірки. Їх ми здійснюємо за зверненнями громадян – це скарги, заяви. До речі, може бути й заява самого підприємця або власника закладу. Зазвичай такі заяви надходять через необхідність отримати документ дозвільного характеру, висновок санепідекспертизи тощо.

Підстав для позапланових перевірок не так і багато. Але, якщо надходить скарга на заклад харчування, що вимагає його перевірки, то нам необхідно ще отримати згоду центрального органу виконавчої влади. У нашому випадку – це Держсанепідслужба України. І тільки за умови отриманого погодження ми проводимо позапланову перевірку.

Згідно з порядком, установленим законодавством, скарга розглядається, а заявник інформується про результати терміном до 30 календарних днів. Зрозуміло, ми є заручниками ситуації в даному випадку. Тому, коли ця процедура тільки почала працювати після реорганізації служби, траплялося, що згоду ми ще не отримали, а 30-тиденний термін уже вичерпаний. Тоді ми інформували заявника про те, що перевірка буде проведена за фактом отримання такої згоди. І вже через 45-тиденний термін, як це й передбачається законодавством, інформували про результати перевірки.

Перед позаплановими перевірками ми не попереджаємо про їхнє проведення. Тому, звичайно, їхні результати більш дієві та реальні.

Шкільні їдальні та дошкільні навчальні заклади    

Ми перевіряємо не окремо харчоблок, а загалом навчальний чи дошкільний заклад планово один раз на рік. Бо вони належать до об’єктів високого ступеня ризику. Але процедури планового й позапланового контролю дотримуємося. Тобто, якщо перевірка планова, то попереджаємо за 10 днів до неї. Якщо позапланова, то діємо згідно з чинним законодавством. Але позапланові перевірки здійснюються зараз і на розпорядження голови облдержадміністрації. Це робиться тоді, коли є ризики для здоров’я дітей, як от, скажімо, остання ситуація, коли виникла епідколізія у дошкільному навчальному закладі міста Києва. Ми отримали доручення від Держсанепідемслужби України і від Міністра охорони здоров’я на проведення позапланових перевірок, щоби виявити ризики для здоров’я дітей, відповідно вжити заходів, щоби їх мінімізувати й ліквідувати.

Дитячі відпочинкові заклади

Ми проявили ініціативу, тож нині перевірки мають на меті не шукати-відшукувати порушення та карати винних, а частково надавати й консультативну допомогу там, де вона потрібна. І, головне, допомагати у вирішенні проблем. Водночас ніхто не пройде повз порушення, якщо вони є.

Іншими словами, наші перевірки мають більш моніторинговий і консультативний характер, оскільки насправді оздоровчі заклади теж є такими об’єктами, що  перевіряються один раз на рік. Для порівняння: ще два роки тому такі перевірки були щодекадні.          

У складі комісії освітян ми перевіряли табори на етапі організації та підготовки до роботи.  Адже оформлення акту прийняття – обов’язкова умов для старту роботи такого закладу. Тож перевірки відбулися скрізь. І всі зауваження, виявлені нами, були враховані. Коли, приміром, знайшли відхилення у зразках води, то порекомендували заходи, спрямовані на поліпшення її якості. Потім відібрали зразки  повторно. І тільки при отриманні результатів без відхилень заклад отримав дозвіл на відкриття.

Цьогоріч ми у складі комісії з освіти вже відвідали 11 таборів, тобто перевірили їх одноразово вже під час роботи. Ще два стаціонарні позаміські оздоровчі заклади буквально зараз починають працювати. Протягом червня діяли ще й наметові та пришкільні табори. Їхня готовність до прийому дітей також перевірялася.

  А тим часом, їдальня Верховної Ради щоранку починає роботу з прийому… санепідслужби. Лікарі беруть на аналіз проби усієї їжі народних обранців, а страви затверджуються на кулінарній раді. Невже здоров’я нардепів цінніше за дитяче?

Людмила ЧЕРЕДАРИК, Лідія КИРИЛЮК, «Версії»   

Запис Кого санітарна служба перевіряє щодня? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Злоякісні пух­лини жіночих статевих органів – причина смертності №1 працездатних жінок у світі. Серед онкозахворювань жінок в Україні лідирує рак молочної залози, і щороку зростання становить 1-3%. Більше ніж у третини хворих цю недугу лікарі виявляють уже в занедбаних стадіях, коли вплинути на процес неможливо…

                                 Рак – генетична хвороба?

Наскільки великим є ризик захворіти, якщо на рак нездужали бабуся, мама чи сестра? Це питання хвилює багатьох. Так ось, лише 5-10% усіх випадків раку молочної залози пов’язані зі спадковістю (мутації в генах). Тож варто знати, що можливість розвитку раку більше залежить від факторів зовнішнього середовища, ніж від спадкової схильності. Тому жінкам, у родинах яких були хворі на рак молочної залози, треба особливу увагу приділяти способу свого життя — не курити, не зловживати алкоголем, контролювати масу тіла, уникати стресів, не робити абортів. Варто відстежувати й гормональний статус організму (гормони репродукції, щитовидної залози, надниркових залоз), а після 35 років щороку відвідувати мамолога.

               Чинники розвитку раку молочної залози

1. Вік – 40-60 років.

2. Пізня перша вагітність або її відсутність.

3. Надмірна вага тіла.

4. Рак молочної залози у сестри або матері.

5. Дисгормональні доброякісні захворювання молочних залоз.

6. Відсутність або короткий період годування грудьми.

7. Сексуальні розлади.

8. Гінекологічна патологія.

9. Гіпотиреоз.

Незалежно від того, належить жінка до групи ризику чи ні, вона не повинна ухилятися від онкопрофоглядів і має навчитися обстежувати свої молочні залози.

Ознаки сімейного ракового синдрому: двоє та більше родичів мають рак одного й того ж органу; двоє та більше родичів першого ступеня спорідненості мають рак різної локалізації (наприклад, рак шлунка, матки, легені, саркоми); троє і більше родичів з гормонозумовленими пухлинами (наприклад, рак молочної залози, рак яєчника, рак матки) тощо. У близнюків, до речі, пухлини виникають в одному віці і в одних і тих же місцях. А ще у кожному наступному поколінні вони з’являються у більш молодому віці.

Вважалося, що рак – недуга зрілого віку. Та, на превеликий жаль, за останні два десятиріччя ця хвороба значно помолодшала.

До профілактики сімейного ракового синдрому належать онкогенетичні консультації, наступні клінічні й лабораторні обстеження, а також визначення мутацій генів у спеціальних лабораторіях. В Україні така робота поки що перебуває на початковій стадії.

У кожної третьої жінки з раком молочної залози за рік-півтора до виявлення хвороби ставалася травма молочної залози: удар, стискування, укус. І це має наукове пояснення, бо утворена на місці травми сполучна тканина набуває здатності виробляти естрогени (один із двох типів гормонів, які виділяються зрілим яєчником) позаяєчниковим шляхом. Причому їхня концентрація в молочній залозі може зростати в десятки разів вище норми.

                            Самообстеження молочних залоз

Його слід проводити щомісяця першого тижня після менструації, бо в цей період молочні залози не напружені та не збільшені, а жінки в менопаузі повинні робити огляд певного дня місяця (наприклад, у дату свого народження).

1. Огляд. Жінка стає перед дзеркалом з піднятими догори руками і оглядає свої молочні залози, порівнює їхній розмір, виявляє нерівності на поверхні шкіри, тріщини та перевіряє, чи є виділення із сосків.
2. Пальпація. Її проводять лежачи, підставивши під лопатку подушечку або валик. Пальпацію молочної залози виконують усією протилежною рукою обережно, без натискання. Дослідження проводять у трьох положеннях: рука вгору за голову, рука в сторону та вздовж тіла. Спочатку пальпують зовнішній бік залози, йдуть пальцями від соска назовні, потім – внутрішній бік від соска до грудини. Натисніть на ареолу та сосок і перевірте, чи немає виділень, далі – пальпуйте підпахвові впадини та надключичні ямки з метою виявлення збільшених лімфовузлів.

Жінку повинна насторожити зміна форми й розміру грудей, затвердіння або потовщення, висипи, заглибини чи горбики на шкірі, біль. На сосках – кров’яні або безбарвні виділення, намокання чи висипи на соску чи навколо нього, затвердіння, втягнення. Насторожити має і припухлість чи набряк у пахвових ділянках. При певних навичках жінка може самостійно знаходити патологічні утворення в молочних залозах від 0,5 до1 сму діаметрі, що має велике значення саме для ранньої діагностики раку.

                     Неправильне харчування збільшує ризик занедужати

Надлишкова маса тіла та вживання їжі, що містить велику кількість жирів є чинниками ризику захворювання на рак молочної залози. Деякі продукти харчування здатні зменшувати або збільшувати ризик розвитку раку молочної залози, тож:

…питома вага жирів у щоденному раціоні не повинна перевищувати 30%.

…замінюйте тваринні жири рослинними.

…обмежуйте споживання кондитерських виробів, цукерок, шоколаду,  вершків, жирних сортів сиру та м’яса, копченостей.

…віддавайте перевагу білому м’ясу та рибі;

…щоденно споживайте різноманітні свіжі овочі, фрукти та соки;

…збільшуйте сповживання клітковини (хліб з борошна грубого помолу, каші, багаті на клітковину овочі, особливо свіжі, зелень, бобові);

…не зловживайте алкогольними напоями.

Олександр ІВАЩУК, професор, завідувач кафедри онкології та радіології БДМУ,Тетяна КРУК, асистент кафедри

                   Не захоплюйтеся жирним під час вагітності!

Адже жінки, які під час вагітності харчуються жирними продуктами, в разі народження дівчинки ризикують «подарувати» своїй дитині ожиріння або рак молочної залози. Лікарі з Університету Окленда в Новій Зеландії виявили, що дієта з високим вмістом жирів під час дозрівання ембріона шкідлива для майбутнього здоров’я дівчаток, оскільки таке харчування спричиняє ранню статеву зрілість, гормональний збій у підлітковому віці, порушення щомісячних менструальних циклів і збільшення ризику ракових пухлин у грудній ділянці.

Жири, отримані матір’ю під час вагітності, позначаються на розвитку організму дитини, особливо у дівчаток. Це спричиняє в майбутньому проблеми ожиріння – адже малятка у таких матерів народжуються вже з великою кількістю жирів у тілі, яких важко позбутися, навіть якщо в майбутньому дитина харчуватиметься правильно. Педіатри рекомендують мамам виключити з харчування всі смажені страви, особливо м’ясні (сосиски, ковбаси, відбивні, бекон, салямі) і солодке, а також вибирати знежирене молоко та йогурти, готувати їжу на пару й споживати більше риби та птиці. Жирні продукти кардинально змінюють вироблення важливих гормонів в жіночому організмі, а комбінація перед – і післяпологових чинників харчування зачіпає репродуктивне дозрівання, репродуктивну здатність і здоров’я дівчаток, які народяться.

Запис Ожиріння, укуси, удари – серед причин жіночого раку спершу з'явиться на Медіа-Версії.