Про це повідомляє пресслужба МОЗ.

Сертифікат про одужання зможуть отримати ті громадяни, у яких лікар встановив діагноз COVID-19 після запуску цього документа. Ті хто хворів у 2020 чи раніше у 2021 році, отримати сертифікат не зможуть.

Крім того, для отримання цифрового сертифікату про одужання, лікар обов’язково повинен внести інформацію про діагноз до електронної системи охорони здоров’я.

Тобто особи, які після отримання позитивного ПЛР-тесту не зверталися до лікаря і лікар не вніс дані в ЕСОЗ – завантажити сертифікат не зможуть. Відповідні зміни сьогодні були схвалені урядом, – заявили в МОЗ.

Запис Cертифікат про одужання від COVID-19 зможуть отримати не всі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Розмаїття вакцин, які нам обіцяє МОЗ, викликає жваве обговорення і в професійному середовищі медиків. Сьогодні нарешті можна обговорити вже щось реальне: вакцину Oxford/AstraZeneca CoviShield, 500 тис. доз якої доставили в Україну з Індії. Чи готові нею вакцинуватися ті, хто перебуває на передовій боротьби з covid-19? У коментарі RegioNews розповів чернівецький лікар, анестезіолог-реаніматолог вищої категорії Чернівецької міської лікарні №1 Роман Курулюк, який від початку епідемії працює з хворими на коронавірус.

Фото Олександра Білоуса, Шпальта

«Коли спочатку постало питання про щеплення китайською вакциною – більшість моїх колег була проти. Я сам навіть написав відмову. Бо тоді ж обіцяли, що згодом надійде Pfizer, який викликає більшу довіру.  Тож коли у нас збирали дані, хто хоче вакцинуватися, але не давали інформації, чим, як вона виглядає, як називається, і ні з якою інструкцією ми не мали змоги ознайомитися – багато з нас на це не погоджувалися.

Коли почали говорити про Pfizer – більше людей казали, що можливо щепитимуться цією вакциною.

Я спочатку був більше за Oxford/AstraZeneca, тому що це більш перевірений виробник, а метод векторної вакцини – не новий, на відміну від методу дії вакцини Pfizer. Але зараз питання про те, що під виглядом Oxford/AstraZeneca нам хочуть впарити індійську вакцину. Одна справа – Oxford/AstraZeneca, яка виготовлена і застосовується в Європі, а інша справа – щось невідоме.  Кажуть, що індійська вакцина ліцензійна – але чи це так насправді? Наскільки мені відомо, ліцензійні препарати в усіх країнах світу, де б вони не випускалися, мають однакову назву. Це запатентований бренд. Як можна випускати ліцензовану вакцину Oxford/AstraZeneca під іншою назвою CoviShield – мені незрозуміло. Отже, цей препарат не оригінальний, а генеричний. Оригінальний – це коли при його виробництві завжди використовується одна запатентована технологія, і при ній вимагаються певні умови зберігання, транспортування, температура… Генеричний – коли молекула може й та сама, але технологія виготовлення, наповнювачі трохи різняться. Тому чітко назвати його тим самим препаратом чітко неможливо.    

Тож якщо це Oxford/AstraZeneca, випущена на заводі в Індії, то і називатися вона б мала Oxford/AstraZeneca, просто має бути вказано, що випускає її індійський завод.  

Як, наприклад, «Фестал» – випускається в Індії, але це французький препарат компанії SANOFI. Тому завжди так і пишуть: виробник – Санофі-авентіс, завод – в Індії. А тут нам кажуть CoviShield…

Хоча поки що це така моя думка. Бо ж раптом на ній буде написано «Oxford/AstraZeneca». Маємо для початку її хоч побачити. Як можемо дати добро на щеплення себе тим, чого ніхто ще не бачив і не знає?

І Pfizer, і Oxford/AstraZeneca – круті бренди, які виробляють всесвітньо відомі оригінальні препарати. Довіра до цих компаній є, велика. Хоча Pfizer занадто інноваційна.

Pfizer має велику перевагу в тому, що уже багато в світі ним щеплено – 170 млн осіб, якщо не помиляюся. Британія  – 20 млн осіб щепила.  Є здобутки. Мінус в тому, що це інноваційна вакцина, і хоч дослідження тривають давно, досі не було досвіду її масового використання. Бо потреби такої не було. Тут же треба терміново її запустити. Метод його дії, якщо спрощено пояснити, такий: в геномі можна трішки змінювати структуру і адаптовувати до нових штамів. Тобто не потрібно створювати нову вакцину до нового штаму. Але як на це все відреагує людство – ніхто не може бути впевненим. Випробування проходить на нас. Хоча от в Ізраїлі 90% лікарів уже щеплені.

Oxford/AstraZeneca має інакший принцип дії. Його дуже спрощено можна пояснити так: беруть геном ковіду, вживляють в аденовірус мавпи, і прищеплюють людину інактивованим «мавп’ячим вірусом». Імунінет виробляється до нього, а також ще й до того ковіду, який до нього входить. Це векторна вакцина.

По суті Pfizer мав би бути безпечніший, тому що у Pfizer взагалі немає нічого від віруса, крім послідовності молекул РНК. Тобто людині не вводиться вірус, не вводиться чужорідний білок. Але складно щось казати напевно.

Питань дуже багато. Намагаємося дізнаватися, читати, спілкуватися з професорами, імунологами… Хтось узагалі не радить вакцинуватися, особливо тоді, коли в тебе є антитіла.

Товариш-медик із Чехії розповідає, що їх усіх щепили від ковіда Pfizer, добровільно. І хто перед тим хворів уже на ковід – у того перше щеплення пройшло з певними побічними ефектами у перші два дні після вакцинування: з підняттям температури, збільшенням пахвових лімфовузлів. Ревакцинація проходила без проблем. І навпаки, хто раніше не хворів, то перше щеплення мав без жодних проблем, але ревакцинація проходила важче.

Кажуть, що ефективність Pfizer 95%. Oxford/AstraZeneca пише, що 65-70%. Кажуть, що в старшому віці менша кількість позитивних результатів, і саме це зменшує відсоток ефективності Oxford/AstraZeneca. Тож якщо вакцинувати категорію віком до 55-60 років, то можливо, Oxford/AstraZeneca якраз дуже сенс.

Немає впевненості, що нам привезуть Pfizer збереженим. У розмороженому вигляді він може зберігатися тільки 5 днів.  Знаючи наш довгий бюрократичний ланцюг… Якщо щепитимуть неправильно збереженою вакциною – який сенс цього буде? Купа грошей буде витрачена, люди щеплені нібито Pfizer, «галочки» в документах поставлять, а результату не буде».

Записала Маріанна Антонюк

Запис Лікар-анестезіолог з Чернівців: «Перш ніж вакцинуватися, хочу бачити, чим» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лікарні в Україні офіційно можуть виставити рахунок за лікування. Існує 39 медичних послуг, за які державні та комунальні медустанови можуть брати плату (на відміну від медпослуг, за які платить Національна служба здоров’я України). Цей список ще 1996 року постановою затвердив Кабмін. Однак з початку медреформи до переліку додали чимало нових пунктів. За які медпослуги лікарні можуть просити гроші, розбирався сайт “Сьогодні”.
Від масажу до лікування сексуальних розладів
Лікарні можуть пропонувати пацієнтам додаткові медпослуги і брати за них гроші. Їх вартість визначає саме медичний заклад. Зазвичай, це послуги, без яких здоров’ю і життю людини нічого не загрожує. Наприклад, косметологічна допомога, масаж і бальнеологічні процедури (лікування мінеральними водами або грязями).

Серед платних послуг – обстеження, консультації та лікування хворих з сексуальними розладами, якщо вони не викликані важкими психічними проблемами.
Гроші візьмуть за анонімне лікування пацієнтів з хворобами, які передаються статевим шляхом, а також хворих на алкоголізм і наркоманію. Сюди не відносяться обстеження на ВІЛ та СНІД – вони покриваються програмою медичних гарантій. Також в переліку – лікування безпліддя, включаючи хірургічні методи, штучне запліднення та імплантація ембріона.

Які ще послуги в лікарнях платні:

• лікування заїкання у дорослих;
• консультування та лікування пацієнтів з голосовими розладами і захворюваннями голосового апарату;
• штучне переривання вагітності, крім абортів за медичними і соціальними показаннями;
• медогляди для отримання візи; профогляди при прийнятті на роботу і для отримання водійського посвідчення; на носіння зброї і періодичні профогляди;
• протезування, в тому числі зубне, слухове і очне;
• корекція зору за допомогою окулярів і контактних лінз;
• стоматологічна допомога;
• перебування в стаціонарі батьків для догляду за дитиною старше шести років, якщо стан хворої дитини не критичний;
• санаторно-курортні послуги;
• профілактичні щеплення перед виїздом за кордон;
• щеплення поза календаря профілактичних щеплень;
• діагностика, профілактика і лікування в кабінетах нетрадиційної і народної медицини;
• продаж компонентів і препаратів, виготовлених з донорської крові;
• видача бланків особистої медичної книжки;
• видача копії медичної довідки, виписки з історії хвороби;
• продаж радіофармпрепаратів.

Всі перераховані медпослуги платні не перший рік. Більшість з них знаходяться в списку платних послуг з 1996 року. Однак з початком медичної реформи їх розширили.

Що додали до списку платних медпослуг

В Україні з 1 квітня запускається програма медичних гарантій. Це перелік послуг в лікарнях, за які заплатить Національна служба здоров’я України. Пацієнтам доведеться дотримуватися деяких правил, щоб отримувати медичні послуги безкоштовно. Тому до списку платних послуг додали:

• лабораторні, діагностичні та консультаційні послуги за зверненням пацієнта без направлення лікаря. (Щоб лікуватися безкоштовно, треба отримати направлення у сімейного лікаря, з яким підписана декларація).

При цьому без направлення і безкоштовно можна буде піти до акушера-гінеколога, педіатра, психіатра, нарколога. Також не потрібне направлення до стоматолога (але безкоштовними його послуги не будуть – держава оплатить стоматологічні послуги тільки дітям до 16 років). Безкоштовно і без направлення надаватиметься медична допомога при невідкладних станах.

• меддопомога хворим на дому, зокрема із застосуванням телемедицини. (За допомогою телемедицини, наприклад, фельдшер може зробити електрокардіограму пацієнтові і відправити кардіологу в електронному вигляді, а той віддалено напише свій висновок і дасть консультацію);
• медобслуговування за договором зі страховими організаціями;
• медобслуговування для іноземців;
• мікробіологічні, паразитологічні, молекулярно-генетичні, хімічні, токсикологічні чи фізичні дослідження, які не належать до медичної допомоги населенню;
• медобслуговування без направлення до науково-дослідних установ Національної академії медичних наук;
• допомога в медустановах при МВС.

При цьому платних послуг в лікарні не може бути більше 20% від обсягу всіх медпослуг. Про це йдеться в законі “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”. Ця норма діятиме до 2024 року – потім платних послуг може стати більше.

За що заплатить держава
Національна служба здоров’я заплатить за все, що входить до програми медичних гарантій. Це первинна, спеціалізована та високоспеціалізована медицина, паліативна медична допомога, пологи, лікування дітей до 16 років і реабілітація. Це досить великий список: від простого лікування грипу до складних операцій, наприклад, шунтування аорти.
Серед послуг є пріоритетні – за них НСЗУ платитиме лікарням за підвищеним тарифом. Це лікування інсультів і інфарктів, ендоскопічні послуги для раннього виявлення раку, мамографія, пологи і неонатологічна допомога.

За що заплатить НСЗУ

• гострий мозковий інсульт та інфаркт міокарда;
• пологи;
• допомога новонародженим при складних неонатальних випадках;
• амбулаторне лікування у вузьких лікарів;
• хірургічні операції в стаціонарних умовах і стаціонарне лікування без проведення операцій;
• діагностика і лікування онкозахворювань;
• психіатрична допомога;
• лікування туберкульозу;
• діагностика і лікування людей з ВІЛ;
• паліативна медична допомога.

Вимагати доплатити або докупити щось медустанови не можуть. Це буде порушенням договору з НСЗУ і лікарня ризикує втратити фінансування. Тому, якщо медики проситимуть доплатити за те, що платить НСЗУ, – потрібнотелефонувати на гарячу лінію 16-77.

Запис За що українцям доведеться платити в лікарнях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це єдине фото Кіндзельського, схоже з особової справи. В Інтернеті зустрічається ще групове, з пацієнтами-чорнобильцями, на якому обличчя не розібрати.

Давно не цікаво дивитися суперечливі «свідчення першочергових свідків», оформлені у модні ютуб-програми із трагічними перебиваннями музикою»,– написала на своїй сторінці у Фейсбуці киянка  і вільна людина Лала Тарапакіна. – Одне й те ж: «У результаті небезпечного експерименту й необдуманих дій заступника головного інженера Дятлова…». Мені цікаві документальні свідчення та свідки неочевидних ешелонів, ті, чиї репліки ніколи не увійдуть у модні документалки.  Обожнюю розмотувати клубки й зіставляти історії. Наприклад, давнє позабуте інтерв’ю з Анною Губаревою, онкологом Київського інституту радіології та онкології, яка приймала перших ліквідаторів, завело мене до тьмутаракані пошукових запитів та численних свідоцтв. Тож ось результат.

Реальні події та свідчення

Відомо, що перших ліквідаторів з пожежного караулу Правика, опромінених особливо сильно, доправили літаком до Москви, до 6-ї клінічної лікарні. Маловідомо, що місць у лікарні вистачило не для всіх.

13 пожежникам нібито пощастило: вони могли отримати інноваційне лікування від американського лікаря Гейла, що зголосився рятувати героїв Чорнобиля за своєю новою, прогресивною методикою.

11 пожежникам нібито пощастило менше: їх привезли до Київського інституту радіології та онкології, до головного радіолога України Леоніда Кіндзельського.

Гостра променева хвороба – це повільна болісна смерть, коли за короткий період часу вмирають клітини крові, далі внутрішні органи тощо.

Москва пішла методом Гейла: іноземні лікарі того часу були в особливій пошані.

Метод Гейла полягав у пересадці кісткового мозку: хлопцям знаходили сумісного донора, «вбивали» власний кістковий мозок, а далі чекали, коли приживеться донорський. Та чи приживеться…

Київ учинив інакше.

Леонід Кіндзельський був чоловіком із характером. Незважаючи на настійливі рекомендації московських колег, він відкрито відмовився використовувати цей метод: професор зауважив, що лікування  гострої променевої хвороби цілком збігається з лікуванням гострого лейкозу після променевої терапії.

1986 року київські радіологи не могли входити у відкриті конфлікти з московськими: перевага завжди була за московськими. Та Кіндзельський все одно робив своє: діагностувавши, окрім гамма-опромінення, ще альфа- і бета-, він застосував діаметрально протилежний метод лікування: підсажував донорський кістковий мозок внутрішньовенно, НЕ вбиваючи власний кістковий мозок хлопців. Таким чином, поки процес підсадки – запуску – відторгнення донорського кісткового мозку проходив свій цикл, власна система кровотворення отримувала перепочинок і починала працювати сама.

Окрім цієї, ключової відмінності в лікуванні, була ще одна.

За спогадами Анни Губаревої, київського онколога, яка брала участь у ліквідації: «Ми їх мили. Не так, як у Москві, тільки в душі, а мили їх внутрішньовенно, цілодобово, вимиваючи та абсорбуючи з їхньої крові все, що можна було вимити й абсорбувати…».

А цього часу в Москві 13 пожежників від 23 до 30 років очікували на приїзд доктора Гейла в болісному наркотичному сні: гостра променева хвороба – це розкладання заживо.

***

Інформація, яка тривалий час була під грифом «секретно»:

– Із 13-ти московських пацієнтів, пожежників зміни Правика, вже до 16 травня померло 11.

– Із 11-ти пожежників тієї ж зміни, але тих, що лікувалися в Кіндзельського, живими залишилися усі.  

Офіційно тлумачили отак:

«Київські пацієнти отримали значно менші дози опромінення». Це була, зрозуміло, неправда: усі пацієнти були з однієї, першої пожежної зміни, героїчного «караула Правика».

***

Американський лікар-убивця, що не мав освіти

Через багато років по тому методика доктора Гейла була визнана помилковою та – пізніше – злочинною: у США на нього очікував скандал на рівні Конгресу, а в СРСР нарешті з’ясували, що він – просто військовий лікар… без медичної освіти, який ставив експерименти на людях. В Інтернеті можна знайти багато його фотографій  і матеріалів про нього. (Чи не нагадує вам це, шановий читачу, дії іншої американки без освіти, яка знищує нашу первинну ланку охорону здоров’я?.. – ред.)

Натомість Леонід Кіндзельський став тихим героєм, про нього практично ніколи не писали.

***

Із тисячі пацієнтів Кіндзельського не вижив лише один

Через його клініку 1986 року пройшли тисячі пацієнтів, не вижив лише один: ліквідатор із летальною дозою опромінення, який поступив на 6-ту добу після ураження – Саша Леліченко. Як би не він, то не виключено, що вибухнув би не лише четвертий енергоблок, але й уся станція. Під кожним блоком розміщена гідролізна станція, яка виробляє водень для охолодження турбогенератора. Після вибуху Саша спустився під енергоблок і видалив водень з системи охолодження генератора.

Із тисячі пацієнтів Кіндзельського не вижив лише один – Саша Леліченко, який врятував усю Чорнобильську станцію від вибуху.

Леліченко – один з героїв Чорнобиля, який здійснив найвеличніший подвиг. Він отримав жахливу дозу опромінення й невдовзі помер.

***

Справжні лікарі підтримали київського колегу

Звісно, професор Кіндзельський не зміг би відстояти своє лікування, відмінне від московського, якби його не підтримували колеги, коли по телефону вимагали «лікувати, як доктор Гейл». Збереглися імена, що їх називав  у різний час Леонід Петрович. Ось вони: медсестри А.Пашковська та І.Берестнева, кандидат медичних наук С.Сивкович, заступник головлікаря М.Бондарь, завідувачка відділення Н.Таміліна, директор Інституту А. Позмогов, заступник директора В.Ганул. Кіндзельський розповідав, що підтримував його й тодішній міністр охорони здоров’я А.Романенко. До речі, Леонід Петрович стверджував, що міністрові тоді не дозволили провести йодисту профілактику населення.  

Помер Леонід Кіндзельський 1999 року, на 67-му році життя.

Щороку в день його смерті, 19 квітня, у могили збираються чорнобильські ліквідатори, що вижили, й кажуть йому СПАСИБІ.

Запис Незручні таємниці Чорнобиля: Усі пожежники, яких лікував у Москві американець – померли. Усі, хто потрапив до вітчизняних лікарів з київської клініки – вижили спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З вимаганням хабаря за лікування протягом останніх 12 місяців стикалися 9,1% українців.

У той же час 51,3% респондентів сказали, що від них не вимагали заплатити хабар, а 36,3% не відвідували медичних закладів, свідчать дані опитування КМІС.

Однак 16,6%повідомили, що робили подарунки. Наприклад, алкоголь, цукерки, білети на концерт тощо за лікування протягом останніх 12 місяців. Не робили таких подарунків 45,1% респондентів.

Опитування було проведене Київським міжнародним інститутом соціології протягом березня 2019-го. Польовий етап тривав з 21 по 29 березня. Всього було опитано 1200 респондентів, які проживають в Україні, окрім окупованих Росією територій. Максимальна похибка – 4,3%.

Запис Українці продовжують давати хабарі лікарям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У п’ятницю,  29 березня, Національна служба здоров’я України (НСЗУ) підключила до всеукраїнської урядової програми «Доступні ліки» першу медичну інформаційну систему Helsi.me. За цією програмою пацієнти з серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою чи діабетом ІІ типу можуть отримувати ліки безкоштовно, або з незначною доплатою, а від 1 квітня – вже й за електронними рецептами, які мають зменшити кількість паперів і зробити безкоштовне отримання ліків більш чітким і прозорим.
Отримати електронний рецепт дуже просто. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, із яким у нього укладена декларація про обслуговування. Той випише необхідні ліки, формуючи електронний рецепт в системі Helsi. Потім, пацієнт отримає смс з кодом підтвердження, який необхідно показати в аптеці. Після цього провізор видає замовлені ліки пацієнтові – безкоштовно або з частковою оплатою.

У разі якщо у пацієнта немає мобільного телефону, лікар може роздрукувати код і видати його в паперовому вигляді. Адреси всіх аптек, які приймають такі рецепти в рамках програми «Доступні ліки» зазначені на сайті Міністерства охорони здоров’я.

Запис Електронний рецепт на «Доступні ліки» – це дуже просто спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Раніше Мінздоров’я затвердило оптимальний обсяг практики терапевта у 2000 декларацій. Наразі виникла технічна можливість укладати декларації з лікарями поверх рекомендованої кількості, повідомили на офіційному сайті відомства із посиланням на постанову Кабміну від 18 грудня 2018-го.  
Нагадаємо, для сімейного лікаря  ліміт установлений у 1800 декларацій, для педіатра – 900.
Нагадаємо, станом на кінець грудня правом вибору лікаря скористалися 23 мільйони громадян України. Однак, обслуговування пацієнтів, які ще не визначилися із вибором лікаря, буде, як і раніше, безкоштовним.

Запис МОЗ дозволив укладання декларацій з лікарями зверх норми спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мало хто пам’ятає, та перша спроба осучаснити галузь охорони здоров’я, яка лишилася нам у спадок від СРСР, була здійснена ще 1996 року. Відтоді країна мала майже півтора десятка керівників МОЗ, утім, жодних реальних змін в українських лікарнях і поліклініках не відбулося.

Чи не найбільшою новацією 1996 року став дозвіл лікарям брати плату з пацієнтів за певні медичні послуги. Тоді бюджет просто «не витягував» забезпечення галузі, тож це була спроба якимсь чином підтримати фахівців, які на той час мали зарплату приблизно 17 доларів США (сьогодні це дорівнювало б 500 грн). Такі «новації» реформою назвати складно. Жодних серйозних змін не відбулося й при наступних спробах змінити на краще українську медицину: 1998, 2002 та 2011 року. Всі вони виявилися невдалими й лише тільки сприяли поглибленню кризи галузі.

Тож не дивно, що Петро Порошенко, ставши президентом України й пообіцявши кардинальні зміни у значних для українців сферах, чи не найважливішим напрямком  визначив саме медичну реформу. Не можна заперечувати, що українці давно заслуговують на гідне медичне обслуговування, а будь-які дрібніі перетворення не можуть вирішити масштабних проблем галузі. Реформа передбачає зміну самої системи – як наслідок громадяни отримуватимуть якісні послуги в сучасних медичних закладах (у т.ч.), а працівники сфери охорони здоров’я – високі зарплати, соціальні гарантії й можливість професійної реалізації.

     Закордонний досвід

«У мене тверда впевненість у тому, що 2018-й стане вдалим для імплементації медичної реформи для кожного доктора і для кожного пацієнта», – заявив у грудні 2017-го Президент України після підписання Закону про медичну реформу. Сьогодні засади реформи тільки-но починають діяти, тож пересічному громадянину важко оцінити масштаби змін. Порівняємо з досвідом Польщі: там реформу, дуже схожу на нашу,  здійснили ще 2003-го.

Головною ланкою польської системи медичної допомоги також є сімейний лікар. Отримати медичні послуги можна тільки після звернення до нього. Він призначає обстеження та направляє пацієнта до профільного фахівця. За лікування хворих лікар отримує гроші з бюджету. Це називається «кавітація»: на рік на кожного пацієнта виділяють певну суму.  Лікар сам вирішує, як розподіляти ці кошти, тобто фактично він одночасно є  і бізнесменом у медичному напрямку. В такому випадку пацієнт є його клієнтом, який, за правилами світового бізнесу, завжди правий. Тож поляки новою системою задоволені. Та й лікарі мають зиск – скажімо, хірурги отримують зарплату 3-4 тисячі євро.

Отже, в Польщі ця система працює вже багато років. Запрацювала вона й в Україні.

     Невідворотність змін

Водночас варто зазначити: державні витрати на медицину завжди були захмарними: 3,5–4% ВВП. Водночас людям доводилося чимало платити за щонайменші медичні послуги: загалом практично стільки ж витягали з власних кишень чи не щоразу під час відвідування медичних закладів. Отже, донедавна Україна витрачала на потреби охорони здоров’я значно більше, ніж будь-яка країна з аналогічним рівнем доходів, але працювала ця галузь украй неефективно. Поганий стан справ у медицині підтверджує і статистика: тривалість життя українців є найнижчою в Європі.

Реформування медицини – не забаганка, а необхідність. Розуміють це завдання й народні депутати, які ухвалили такі потрібні закони, і Уряд, який послідовно реалізує медичну реформу, і Президент, який озвучує ключові задачі та цілі.

     Суть змін – пацієнт стає головним

Про медичну реформу написано чимало. Тож більшість українців уже знає: зміни полягають у фінансуванні послуг, а не надмірної та частково застарілої інфраструктури. Формулюється це просто і зрозуміло: гроші віднині йдуть за пацієнтом. І саме він – пацієнт – є головним вигодонабувачем медичної реформи. Він сам вирішує, до якого лікаря чи закладу звернутися. Там йому надаватимуть якісні послуги. Навіть більше – ані пацієнт, ані ті, хто його обслуговують, тепер не повинні турбуватися про гроші: держава гарантує повну оплату визначених послуг.

Абсолютно безкоштовними для кожного будуть екстрена, первинна та паліативна допомога, медичне обслуговування у зв’язку з вагітністю та пологами, а також медичне обслуговування дітей до 16 років. Українці не платитимуть із власної кишені за профілактичні огляди за чотирма головними видами захворювань, за певні аналізи та рецепти на «доступні ліки». До речі, їхній перелік буде розширюватися. Невдовзі запрацює система так званих електронних рецептів, що дасть можливість отримувати ліки не лише у своєму місті, але й у інших населених пунктах.

     Престиж роботи лікаря зростатиме

Якщо гроші йдуть за пацієнтом, а пацієнт «закріплений» за тим лікарем, якого він самостійно обрав (і якого будь-коли може змінити), то, відповідно, гроші ходять і за лікарями. Вони отримують вибір і свободу працевлаштування. Медичний заклад зацікавлений у кваліфікованих фахівцях із великою кількістю пацієнтів, бо за кожного з них держава надаватиме їм 370 гривень на рік, а від 2019 року – до 450 гривень. Лікарі нарешті отримають не лише фінансові гарантії та гідну зарплату, а й повагу суспільства та роботодавців.

За такої системи лікар буде зацікавлений якісно лікувати, оскільки до поганого спеціаліста ніхто не прийде, а від кількості пацієнтів залежатиме зарплата. Лікарі та лікарні конкуруватимуть і підвищуватимуть якість своїх послуг. Медичні заклади самі вирішуватимуть, які фахівці потрібні їм для надання послуг, що гарантує держава.

Експерти прогнозують, що країна зможе вирішити й проблему нестачі лікарів загальної практики, бо певні фахівці за вигідних умов захочуть працювати у первинній ланці. Пацієнти від цього теж виграють. Бо люди, приміром, з хронічними серцево-судинними захворюваннями оберуть сімейного лікаря, який до того ж є кардіологом. Відповідно, загальна кваліфікація сімейних лікарів зростатиме.

     Особлива увага сільській медицині

Чи не найбільші зміни чекають на сільську медицину. Це логічно, адже до реформування вона була вкрай занедбана й давно потребувала «реанімаційних заходів». Ситуацію цілком можна було назвати катастрофічною, з огляду на кількість сільських мешканців в Україні.

Часто-густо популісти відмахуються: мовляв, це ж менше третини населення. Утім вони не беруть до уваги, що держава велика, тож статистика в регіонах різна. В Україні сім областей, у яких понад 50% становить сільське населення, і вісім областей, де цей показник – понад 40%. І що всі ці люди отримували досі під виглядом «безкоштовної медицини»?

Це був цілковитий жах. У сільській місцевості наразі працює 4 тис. амбулаторій і майже 13 тис. ФАПів. Чотири з кожних п’яти цих закладів не мають санвузлів! Тільки чверть із них має водовідведення. Водопостачання є лише у 28% закладів, причому третина з них бере воду з колодязів. Що вже казати про забезпеченість обладнанням, інструментами, ліками?!

Розуміючи, що стан справ незадовільний, Петро Порошенко ініціював  законопроект «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості». Президент запропонував і бачення для фінансування першого – найдорожчого – етапу впровадження реформи сільської медицини. Він запропонував виділити на це частину конфіскованих Генпрокуратурою активів колишнього керівництва країни. Відтак ті, хто з недовірою сприймали цю ініціативу, отримали у грудні 2017-го чітку відповідь у вигляді вже підписаного закону.

     ФАПи отримають фінансування

Цей документ передбачає надання протягом двох років 5 млрд грн на потреби медичної інфраструктури на селі. Кошти спрямують на будівництво нових закладів із можливістю проживання лікаря та його родини, придбання транспорту для пересування між селами, оновлення обладнання амбулаторій тощо.

Створювана модель сільської первинної ланки меддопомоги передбачає навантаження на одного лікаря на рівні 1,5 тис. пацієнтів із доступністю до амбулаторії не далі ніж 5 км. Передбачається не тільки ремонтування наявних закладів, а й створення нових. Навіть більше: уряд розробив типові проекти ФАПів і амбулаторій, тож такі заклади можна буде швидко та якісно зводити в усій країні.

За цими планами сільська амбулаторія має бути забезпеченою портативними кардіографами, тонометрами, пульсоксиметрами, лабораторним обладнанням для  експрес-аналізу сечі та крові, результати яких можна передати через інтернет-зв’язок для консультації фахівців вищої ланки, апаратами Ротта, небулайзерами (новітніми  пристроями для інгаляцій) та іншим обладнанням, а також певними фармацевтичними препаратами і препаратами за програмою «Доступні ліки».

     Сільський лікар матиме гідні умови

Однак приміщення й наявність усього необхідного – лише половина справи, бо якість медичної послуги залежить, насамперед, від рівня підготовки лікаря. Саме кадрове питання є головним у реформуванні сільської медицини. Уряд планує залучити фахівців до роботи в селі, надавши їм гідну зарплату й  гарні умови роботи, забезпечивши хороші умови на побутовому рівні (житло й інфраструктуру для лікаря та його родини).

Йдеться також про певний «мотиваційний пакет» медперсоналу. За розрахунками, за повного здійснення змін зарплата сільського лікаря первинної меддопомоги, залежно від кількості пацієнтів, сягатиме 15-30 тис. грн, медсестри – 4-8 тис. Уже згадуваний типовий проект сільської амбулаторії передбачає службове житло для персоналу.

Зміни в сільській медицині будуть суттєвими й забезпечать сільським мешканцям якісну диспансеризацію, вчасне виявлення захворювань, системний нагляд за певними групами хворих, профілактичні та оздоровчі заходи тощо.

Висновки

Які вигоди отримають пересічні громадяни від реформи охорони здоров’я?

1. Конкретні медичні послуги замість доволі розмитого поняття «медичне обслуговування», причому оплачуватиме ці послуги держава.
2. Якісні медичні заклади, що надзвичайно важливо, приміром, для сільської місцевості.
3. Чуйне ставлення лікарів до пацієнтів, бо гроші ходитимуть саме за отримувачами послуг.

4.Доступні ліки.

Втім, у медичної реформи є опоненти. Умовно їх можна поділити на дві групи.

Перші виступають узагалі проти будь-яких змін. Це дивує, адже застаріла система не може залишатися далі в тому стані, в якому перебувала до реформування. Вочевидь, ці люди або несповна розуму, або ніколи не відвідували вітчизняних медичних закладів.

Другі незадоволені тим, що зміни не гарантують їм уже завтра високої якості медичних послуг на рівні розвинених країн Європи. Саме до них звертається уряд, роз’яснюючи: після стількох років занедбання за кілька днів, тижнів та навіть місяців неможливо побудувати те, що за кордоном створювалося десятиліттями.

Реформа розпочалася. Первинна ланка вже відзвітувала: декларації з сімейними лікарями підписали 17 310 847 пацієнтів, що складає 43% населення. Люди вірять у реформу та здебільшого готові до змін.

І вони вже є. Вже на початок осені затверджено будівництво 513 амбулаторій. Тільки до кінця 2018-го планують здати в експлуатацію близько 300 нових медичних закладів. Вже працює Національна служба здоров’я. З нею нині співпрацюють 623 медичні заклади. Вона вже виплатила їм понад 809,9 млн грн за обслуговування пацієнтів.

Це лише початок тих кардинальних змін у галузі, які були ініційовані Петром Порошенком і підтримані Верховною Радою України. Надалі ситуація розвиватиметься стрімкішими темпами. Кожен українець упевниться,  що влада зацікавлена у здоровій нації,  адже здоров’я – то найцінніший дар.

Олександр САМЧУК

Запис Медична реформа: Що треба знати кожному українцю про зміни у сфері охорони здоров’я спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні з 1 липня 2019-го УЗД, мамографія, рентген і здача аналізів будуть безкоштовними.

“У проекті держбюджету на 2019 рік заклали кошти на це. Єдиною умовою є те, що на обстеження пацієнта повинен направити сімейний лікар”, – написав у Twitter прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

На безкоштовну діагностику в бюджеті 2019-го заклали 2 млрд грн.

За словами в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, безкоштовні базові аналізи за направленням лікаря будуть доступні для кожного українця.

Запис Наступного року рентген, УЗД і аналізи стануть безплатними спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поради Тетяни РЕЖКО тим, хто хоче отримувати радість від життя. Завжди, а не тільки в молодості

«Я буду говорити звичними істинами, – каже лікар за фахом 72-річна чернівчанка Тетяна Режко. – Але саме від них залежить якість вашого життя».

То, може, варто дослухатися?!

Фізична культура має бути системною

– Як правило, людина радіє життю тоді, коли здорова. Тож втрата здоров’я  – це не тільки втрата радості й усіх фарб навколишнього світу. Відтак наступне запитання: від чого залежить наше здоров’я? Як лікар із майже півстолітнім стажем роботи, скажу: переважно, від способу життя. І недарма мудрі люди кажуть, що життя – це рух. Але цей рух має бути систематичним. Достатньо лише один тиждень пропустити ранкову зарядку – і ти вже ослаб, утратив енергійність. Хоча сам цього й не помічаєш. Та раптом стає важче підніматися сходами, наздогнати маршрутку чи тролейбус…

Я завжди усвідомлювала ту вагу, яку має фізкультура для здоров’я людини. Та особливо відчула це, коли перетнула межу 50 років. Саме тому завжди намагалася «прописувати» своїм хворим, – а працювала  дільничним терапевтом, –  не лише ліки. Та, звісно, почала із себе. Багато десятиліть тренуюся й отримую від цього велике задоволення. Навіть легке нездужання не стає на перешкоді. Тим паче, не зважаю на погодні умови.  Останні 4 роки займаюся шимходою, яка нагадує спортивну ходьбу. Це скорочена назва ходіння за методикою Шимка. Особливість цього своєрідного виду спорту в тому, що він розрахований на літніх і хворих людей, яких невдовзі перетворює на здорових.

Коли мені виповнилося 68, я пішла на пенсію і почала відвідувати басейн. У нашій групі з аквааеробіки жінки віком від 70 до 73 років. Тож скажу вам, що всі ми робимо такі вправи, які не завжди можуть виконати значно молодші. І це, зрозуміло, дозволяє нам почуватися активними, енергійними. Зрозуміло, не завжди є гроші на ці заняття – на пенсію не розбіжишся. Та допомагають діти або ж скидаємося й даруємо на день народження одна одній клубну картку. Та й вибираємо басейни якомога дешевші.

Займаючись фізкультурою, ніколи не звертала особливої уваги на харчування. Та одна  ситуація в моїй сім’ї змусила подумати про те, що наше здоров’я залежить і від того, що ми їмо та як їмо. Тим паче, що 2013-го й сама перенесла мікроінсульт, після чого в моєму організмі постійно фіксували так званий поганий холестерин. Отже, починаючи з літа 2015-го моя сім’я на 180 градусів змінила характер свого харчування. Хочу зразу зауважити: йдеться не про дієту, а про спосіб життя. Дієти, як відомо, ніколи не сприяють схудненню – гадаю, не допоможуть вони й в оздоровленні. Бо організм реагує на них своєрідно. Відчувши, що йому недодають, починає відкладати харчі у «депо». Чи не тому після схуднення люди знову набирають вагу?

Здорове харчування – це не дієта

Отже, кілька слів про правильне харчування, яке спокійнісінько позбавило мене 15-ти кілограмів і зробило стрункими та більш енергійними всіх членів моєї сім’ї. Чоловік, попри свій вік, працює ще хірургом, а ця професія, як відомо, вимагає значних фізичних сил. І їх у нього протягом останнього часу значно побільшало, Ніби відкрилося друге  дихання.

А харчується моя сім’я нині так: їмо 5 разів  на день. Головний  прийом харчів – сніданок, обід і вечеря. Між ними 2 перекуси – переважно сирі фрукти та овочі.

З моєї кухні зникли цукор і білий хліб.  Їх у мене просто немає. Ми відмовилися від тіста, макаронів, вареників і пельменів. Не печу пиріжків і тортів Страви солю значно менше, ніж раніше. Якомога більше вживаємо каш, до яких додаю різну клітковину. Дуже мало їмо картоплі. Смажену взагалі ніколи, а на каструлю борщу кладу одну картоплину.  Готую м’ясо і доволі часто жирну рибу.

Крім цього, важливим є дотримання водного режиму. Крім чаю, кави, соків обов’язково треба пити чисту воду, але не кип’ячену. Особисто я щодня п’ю 1,5-1,6 літра. Хоча бажано 1,8 л. Розрахунок такий – 30 мл на 1 кг ваги.

Попри те, зауважу, що коли ми потрапляємо до ресторану чи в гості, на дні народження тощо, не забороняємо собі з’їсти шматочок чогось солоденького… Бо головне – не їсти цього систематично.

За перший рік такого харчування я схудла з 72-74 кілограмів до 59-ти. Довелося міняти гардероб. Та найголовніше – це не втрата кілограмів, а гарний настрій, жвавість тіла та реакцій і бажання жити. Бо життя, безперечно, прекрасне. Хоча лише за умови, що ти – здоровий.

Від редакції «Версій»:

У березні цього року ми вітали Тетяну Хананівну та  Василя Танасовича Режків із золотим весіллям. А ще вітаємо із 50-річчям закінчення Чернівецького медінституту, яке вони, разом зі своїми однокурсниками, відзначатимуть у вересні цього року.

Запис Як худнути без дієт: Поради Тетяни РЕЖКО тим, хто хоче отримувати радість від життя. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис У Фінляндії лікарня звільнила лікарів з російськими дипломами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Український хірург Олексій НЕХЛОПОЧИН створив унікальний імплантат для лікування травм шиї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

   

 – Усе життя, понад 30 років, я працювала лікарем. І роботу свою любила. Та, як не дивно, з виходу на пенсію почався найщасливіший період мого життя, – каже чернівчанка Наталія Довганюк, у дівоцтві Бурковська, яка учора презентувала свою першу персональну виставку в Художньому музеї.

У Чернівцях п. Наталія раніше не виставлялася, та її картини у складі виставки «У нас єдина доля – ім’я їй Україна» вже побували у Києві, Івано-Франківську, Кам’янці-Подільському, а ще у Греції та Ізраїлі.    

Родина у пані Наталії лікарська. Разом із чоловіком вона вчилася в Чернівецькому  медінституті, вже після закінчення вишу та перших років роботи побралися, мають двох синів-стоматологів і трьох онуків.

… Колись, у іншому житті, ми разом відпочивали в Болгарії. Відтоді й подружилися. Бо дуже пам’ятними були тижні, проведені на Сонячному Березі. Наталка надзвичайно гарно співала й танцювала, та ще й характер мала веселий і заводний. Боже, як нам тоді було весело! Як ми утрьох – ще з однією колежанкою, Жанною Кантор, яка нині мешкає у США, – розважалися!  До слова, мама Наталії, Катерина Варфоломіївна, викладала у мене в 7-й школі (тепер гімназія №1) російську мову та літературу.

Незабутні молоді роки! Після повернення ще протягом кількох років зустрічалися, а потім життя якось розкидало…

Після того не бачилася з Наталкою практично все життя.  Хіба що раз чи два – випадково. Аж раптом телефонує, пропонує зустрітися. І до редакції буквально влітає та колишня Наталія – сповнена творчого горіння, підйому, радості. Вручає запрошення на персональну виставку… своїх живописних творів. У мене – шок! А вона, як і колись, розповідає цікаво, захоплюючи візаві несподіваними, але переконливими аргументами:

– Здається, банально звучить фраза : «На пенсії життя лише починається». Та це про мене. І це притому, що я не можу скаржитися на своє минуле життя. Воно було чудове, насичене, цікаве й складне. Та десь у глибині душі я завжди мріяла навчитися… малювати. Водночас сама сприймала цю свою мрію як недосяжну. Бо усвідомлювала, що медицина – це ремесло, а творення картин – мистецтво. Але так хотілося бодай наблизитися до того храму.

… Перед виходом на пенсію я дуже хворіла, мабуть, давалася взнаки вага. Натомість нині забула про недуги, схудла на 30 кілограмів і, якщо відверто, почуваюся щасливою. Щодня! Як лікар, я усвідомлюю, що мені допомогла арт-терапія. Нині я можу годинами дивитися на троянду, споглядаючи її красу та зосереджуючись на ній. Я постійно слухаю пташок… Це своєрідна медитація. Почала читати книжки про духовність, це допомогло мені розібратися в тому, де, як і на чому ставити життєві акценти. А перша освіта  зорієнтувала мене на правильне харчування. До слова, невдовзі змінилася й моя зовнішність. Втрата кілограмів різко позначилася на ній – у кращий бік, зрозуміло.  А ще – і це чи не головне – мої очі завжди сяють!!! А життя таке прекрасне, що навіть бракує слів!

На порталі незалежних художників чернівчанка Наталія Довганюк позначена як перспективний художник.  Серед живописних технік полюбляє олію та пастель. «Акварель – не моє», – каже. Пише здебільшого пейзажі та натюрморти.

Людмила ЧЕРЕДАРИК , «Версії»

Рання весна на Цецино.

У німецькому тримовному журналі «Along the Line», який виходить раз на 3 місяці, випуск за червень-серпень присвячений, практично, нашій землячці. Крім її картин у ньому її тексти. Одне слово, художниця спробувала і своє перо.

Отже, Наталія Довганюк – про себе.

 Наталія ДОВГАНЮК: Пенсія – не кінець, а свобода й відновлені барви життя

 Час, уперед!

«Усе моє свідоме життя тісно пов’язане з медициною. Юність і найкращі роки зрілого життя присвячені були служінню науці та людям. Лікарська праця поглинала цілком, не залишаючи місця роздумам, а час усе підганяв: «Уперед! Уперед!».

Народження дітей, сімейне життя важко завойовували своє «місце під сонцем» у душі та в думках.  Навіть уночі не полишали сумнів з приводу правильності діагнозу  чи призначеного лікування.

Історії хвороб пацієнтів, історії їхніх життів тісно сплелися із моїм життям, заступаючи світ із його реаліями та барвами. Викладання в університеті вносило свою дещицю роздумів і хвилювань, забираючи залишки вільного часу».

Дністер.

Лівійський досвід і ностальгія за домівкою

«Була в нашому житті й зміна декорацій: на три довгі роки поїхали ми з чоловіком до Лівії, де працювали в лікарні швидкої допомоги і де по-справжньому зрозуміли, як це «падати з ніг від утоми». Це були яскраві, але важкі сторінки. З одного боку самобутня природа, цікава культура, інші люди, інша мова, побут, отже – усе. З іншого боку – відірваність від домівки, від близьких, величезна відповідальність за життя пацієнтів і постійне відчуття своєї «чужерідності», нездоланне бажання потрапити до рідних місці, де йде дощ, шумлять крони дерев у лісі й шарудить під ногами опале листя… Ностальгія. Ми пізнали її повною мірою.

Із поверненням додому усе повернулося «на круги своя». Знову потягнулася вервечка лікарських буднів, змінювалися нескінченною чергою обличчя пацієнтів, лекції, практичні заняття із студентами… Де вже тут шукати місця для краси й романтики?

І все ж таки, малювати тягнуло завжди. Споглядаючи квіти із блискітками роси, вишні, вмиті дощем, чи божевільний захід сонця, що запалив пожежею півнеба, так хотілося інколи вигукнути: «Зупинися, мите, ти чудова!».

У Лівії, крадькома, як змогла, зробила я свою першу замальовку старого фігового дерева, яке зачарувало мене вигинами стовбура й молодим листям…»

Стара поличка.

Живопис як двері до нового життя

«Здавалося, мрії моїй збутися не судилося: живопис, перед яким я уклонялася, так і залишався для мене недосяжним. Та настав час, коли довелося попрощатися зі звичним медичним світом, у якому я провела тридцять років. Я здобула… волю. Помінялися запахи й звуки, розкрився неосяжний барвистий світ, який і тепер хотілося закарбувати. Про мою потаємну пристрасть давно вже знав мій чоловік. Саме він допоміг мені зробити крок, на який я сама ніколи б не зважилася, бо вважала, що час мій минув і можливість навчитися малювати для мене назавжди втрачена. Я ніколи б не зателефонувала б до художньої студії. Зателефонував туди чоловік, домовився про зустріч і пішов зі мною як «група підтримки».

Як зараз пам’ятаю перший момент, коли дві пари темних очей із подивом уп’ялися на мене. Подружжя викладачів дитячої художньої школи, вельми здивувалися, дізнавшись, що приватні уроки малювання давати треба буде мені, а не моїм онукам!

Пауза була тривалою… Далі мені запропонували намалювати щось удома й принести до студії. Я намалювала троянду (цей малюнок і досі зберігається в мене в особливій папці. Художники подивилися й… вирішили дати мені кілька уроків малювання – задля експерименту».

Нарциси.

Чи можна зупинити мить

«Ніхто з нас не знав тоді, що навчання моє триватиме п’ять років, що я, не вміючи буквально нічого, не маючи уявлення, що таке композиція, глибина й перспектива, писатиму великі та яскраві натюрморти й пейзажі, братиму участь у виставках і конкурсах   отримуватиму дипломи й запрошення від відомих галерей.

Наше знайомство перейшло у дружбу, а моя вдячність цим чудовим людям, які навчили мене усього, що я вмію, які відкрили для мене цей казковий світ,  не має меж! Адже тепер у мене є нове життя, нові перспективи. Нарешті я не лише вигукнути можу «Зупинися, мите!», я таки можу зупинити її – у малюнку, в картині, в слові…»

Іриси в індійській вазі.

Очима художниці: один день в Ізраїлі

«У цій словесній замальовці – саме спроба зупинити мить.

Усе почалося в Єгипті, на березі ласкавого й теплого Червоного моря, куди ми з чоловіком перенеслися з холодної української осені. Наш гід запросив нас на один день відвідати Ізраїль. Про знайомство із цією древньою землею мріяли давно, та що, мовляв, можна побачити в країні за один день? І все ж таки ми погодилися, і ось уже автобус мчить нас крізь темряву єгипетської ночі до «землі обітованої». Уважні обличчя митників, довгі години очікування… Нарешті ранок золотить зубці гір довкола мертвого моря. Це наша перша зупинка. Купання в шості годині ранку в Мертвому морі – це круто! Ми й насправді не топимося в цьому концентраті солі й мінералів, а лише комічно ковзаємо, як поплавки, водною гладдю… Далі змиваємо з тіла дивну маслянисту рідину й поспішаємо назустріч Аліку, гідові, який везе нас до Єрусалиму.

Алік одразу підкорює доброю посмішкою, зеленою парасолькою, взятою на випадок дощу, своїм улюбленим вигуком «Лю-у-ди-и-и!» і безмежними знаннями, якими він щиро ділиться з нами упродовж дня. Це не просто сухі факти. У кожному слові відгук подій, які відбувалися тут, на цій землі… Наш автобус перетинає Єрихонську долину. Невдовзі ми вже омиваємося водами Йордану, про що мріяли з дитинства. Групи людей з цілого світу, з усіх континентів, вливаються, немов струмки, у води цієї ріки, куди веде їх одна-єдина думка – опинитися  у тому святому місці, де ступала нога Ісуса…

Ізнову за вікном автобуса тече скелястий ландшафт, розміновані поля із плантаціями молодих пальм, на які Алік гордовито показує із вигуком: «Святе місце порожнім не буває!».

Ще один пагорб і – о диво! Ось він, древній та вічно молодий, загадковий, оспіваний поетами багатьох поколінь сяючий Єрусалим! Місто, розкидане на пагорбах священної землі, багато разів зруйноване і знову відроджене, як фенікс із попелу. Місто контрастів, у якому стародавні храми сусідять із сучасними будівлями і де час уповільнює свій біг…

Алік не замовкає ні на хвилинку. Історичні відомості про старовинні замки, храми, стіни фортець ллються з його вуст потоком.

Церква Різдва Христового у Віфлеємі вражає нас своєю пишнотою. Під нами печера, де народився Ісус, а погляди наші прикуті до ікон у золотих шатах, багато з яких були подаровані високими особами.

На нас дивиться лик Божої Матері, вдягненої в ризу у вигляді блискучої зірки. Голос гіда не змовкає. Його сірі очі виблискують від збудження, і ми забуваємо про перше враження від нього, про відбиток несправджених сподівань на його обличчі, як нам здалося спершу. Де поділися незграбність і опасистість цієї людини? Навіть безглузда парасолька в його руках  наразі нагадує швидше жезл, а голос причаровує та уводить нас усе далі в глиб століть.

Храм Гробу Господнього в Єрусалимі вразив нас своєю красою та монументальністю,а також воістину вавилонським нашестям людей з усього світу, дороги яких зійшлися в цьому місці. Ми заходимо до гробниці Ісуса, піднімаємося на Голгофу, запалюємо свічки від Незгасимого Вогню і в думках переживаємо скорботні часи. Далі, ніби стрімкі ручаї, різнобарвні та різномовні, ми несемося за дороговказною парасолькою Аліка, видною  попереду, на ходу розглядаючи товари, викладеними обабіч вузеньких вуличок, що виходять на площу. Пістряві хустки й бронзовий посуд, прикраси з каменю, спеції, солодощі – усе проноситься повз, ніби миготіння кадрів у казковому кіно. І ось ми вже біля Стіни Плачу. Поки наш гід розповідає про неї, ми пишемо записочки із заповітними бажаннями, а потім шукаємо щілинки в стіні, щоби сховати там наші послання, адресовані небесам.

Блакитні гортензії.

Люди на площі, як і всюди в Єрусалимі, дуже різні: зграйка японців із цікавістю споглядає костюми хасидів, поляки уважно слухають священнослужителя, болівійці набирають води у сріблясті чаші мармурового фонтану…

Сонце котиться на захід. Нам час повертатися. Кладемо гроші до ніг старого музиканта, який грає щось дуже сумне й задушевне, й поспішаємо до свого автобуса, який за кілька хвилин повезе нас назад до Єгипту. Наш день в Ізраїлі закінчився, та все побачене залишиться із нами назавжди.  Ми не забудемо тебе, Єрусалиме, як і нашого гіда, джерело знань, із його вражаючою парасолькою і закликом до єднання: «Лю-у-ди-и-и!».

Зупинися, мите!»

 Український переклад – від «Версій»

Запис «Найпотужніші ліки – полотно і фарби» –  Наталія ДОВГАНЮК, жінка, з якої пенсія зробила художницю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дослідники з Національної лабораторії SLAC (США) виявили сліди тексту з медичного трактату давньогрецького лікаря Галена у книзі з християнськими псалмами XI століття нашої ери, пише «Science Alert».

Великий грек Клавдій Гален зробив величезний внесок у розвиток медицини: анатомії, фізіології, патології, фармакології і неврології, а також філософії та  логіки. Однією з його робіт був трактат «Про ліки і силу простих засобів». Саме цей документ був перекладений невідомим автором сирійською і переписаний у VI столітті нашої ери.

Через 500 років чорнило зішкребли, а пергаментом скористалися для запису християнських псалмів.  Але фізики виявили початковий текст у рентгенівських променях, згенерованих на прискорювачі часток у SLAC. Це дозволило виявити крихітні частинки більш древніх чорнил на папері. На проявлення «невидимого чорнила» однієї сторінки потрібно близько 10 годин. Уже розшифровано майже 30 сторінок із двох сотень.

Запис Давньогрецький лікар Гален заговорив до наших сучасників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У мене складне ставлення до нинішньої реформи української охорони здоров’я. З одного боку, її кроки правильні й такі, що давно назріли, але зовсім не підкріплені юридично, економічно та інформаційно. Усі чудово розуміють, що нинішня команда МОЗ – тимчасова, як і фігура в. о. міністра. Усі знають, що будуть парламентські вибори, відповідно, новий Кабмін. А ті, хто надійдуть, вони хто будуть?  

У політиці усі проти нинішньої очільниці МОЗ. За неї  – чинний прем’єр-міністр, але на наступних виборах ця команда до влади може не дійти. Дуже багато нинішніх розумних починань Мінздоров’я не будуть реалізовані через нестачу коштів, а кількість недоброзичливців, які хочуть, щоби ця команда щось украла або в чомусь помилилася, зростає.

Я дуже хотів би мати запевнення влади на наступні вибори, що реформи медицини не мають зворотної сили. А раптом прийде досвідчений чиновник, який відновить совкову медицину й розповідатиме нам, яка вона унікальна – я дуже боюся.  

Отже – так, ми рухаємося у правильному напрямку, але слизькою дорогою. Йдемо голі й босі, а шансів досягти мети в нас небагато. До того ж,  ті, що вціліли й вирушили в дорогу, періодично сумніваються, чи треба їм цим шляхом йти?

Міграція професійних медичних кадрів за кордон величезна.

Від квітня підписуємо декларації із сімейними лікарями.  Та впоратися з цим до парламентських виборів – нереально. Я намагався зробити це у своєму Харкові. Знаю лікаря, якого поважаю й бачу своїм лікарем. Але в нинішніх списках немає ані його поліклініки, ані його прізвища. Тобто, цього я зробити не можу. Чому? Не знаю. Та коли так працює система у Харкові, то в маленьких містах – ще гірше. Проблеми не лише в цьому. Не можуть МОЗ і вся система охорони здоров’я існувати окремо від країни, вони живуть за її законами.

До прикладу, ви – пацієнт, який приходить до мене з пневмонією. Я кажу: це запалення легенів, його треба лікувати ось цими ліками. Але в мене немає грошей на ці ліки, а коли й є, то ці ліки в аптеці – підроблені.

От і реформуйте на здоров’я. Всі кажуть правильні речі, але у країні немає грошей на ліки й хороших лікарів, немає закону, який працював би й суворо карав би за фальсифікацію  медпрепаратів.

Люди в Україні часто говорять: хочемо європейської медицини. Та спочатку їм треба пояснити, що таке – європейська медицина, аби розвіяти ілюзії. У європейській медицині нечувано, щоби за високої температури в дитини лікар прийшов до вас додому за викликом. Цілий лікар, та ще й з медсестрою. А ви йому 100 грн дали й дивуєтеся, що він невдоволений. В кожної жінки є сережки чи каблучка, але ж ніхто не гадає, що десь там у Бельгії персональний ювелір робить їх особисто для неї. Механік не прийде до вас додому ремонтувати вашу автівку, він запросить вас на станцію техобслуговування. Але ми звикли, що лікар приїздить до нас додому.

Унікальність професії лікаря в нас втрачена, тож ми навряд чи зрадіємо справжній європейській медицині.

Є речі в європейській медицині, на які я молюся: це гарантія якості ліків у аптеці та відсутність горезвісного «терпи». Ніхто не робитиме людині боляче, якщо можна цього уникнути. І ти знаєш: коли доля від тебе відвернеться і ти вмиратимеш, медицина гарантує якість смерті: ти не вмиратимеш у муках і на мокрих простирадлах. І пацієнт, і лікар – люди, яких європейське суспільство поважає.

Особливості української національної медицини. Маємо українську медицину із «фуфломіцинами» та оксоліновою маззю, яка чомусь різниться від глобальної світової, ґрунтованої на доказах і дослідженнях. Українські лікарі рідко лікують за міжнародними протоколами, говорять про потребу в локальних. Та локальні протоколи здебільшого не потрібні. Скажімо, є протокол надання амбулаторної допомоги в педіатрії. Прийшли батьки зі скаргами. З характеру скарг випливає конкретний протокол обстеження й конкретні дії за його результатами. Ці протоколи універсальні та єдині для всього світу. Усі на світі педіатри на високу температуру в дитини чи атопічний дерматит реагують однаково.

Інша річ – медицина  стаціонарна: інфаркт, онкологія, коли ми змушені через бідність нашу вигадувати місцеві правила допомоги, бо держава не може виділити кошти на такий протокол. У 5% випадків важливі локальні протоколи, що враховують економічні можливості держави, наявність ліків від місцевих виробників тощо. В усіх інших випадках дії лікарі в Україні не повинні різнитися від дій та приписів лікарів на іншому кінці світу.

Відмовитися від швидкої допомоги у нинішньому її вигляді – злочин. Має утвердитися сімейний лікар, який знає: якщо  його пацієнт із температурою чи високим тиском звернеться не до нього, а до швидкої, він не заробить своєї частки грошей. Треба виростити нормальних парамедиків, спроможних зробити все можливе, щоби рятувати життя в екстрених випадках. Тільки тоді можна забирати швидку в нинішньому її вигляді.  Це важлива тема, але ж дивіться, яка «нудна». У нормальній країні за темою медичної реформи раз на тиждень має бути глобальне політичне ток-шоу, яке пояснює людям, чому важливі медичні протоколи, якою має бути швидка допомога. Та нашим цікавіше всоте обговорити, якою мовою говорити і кому ще пам’ятник знести.

Спалах кору українців насправді налякав. Та я вже казав, що люди починають змінюватися тільки тоді, коли побачать реальні смерті. Без домовинок у дворах ми у вакцинацію не віримо. Та я не хочу, аби людьми керував страх. Я хочу, аби ними керувало знання. Ми звикли лякатися, а мені огидно спілкуватися з людьми на такому рівні. Я незадоволений ситуацією із вакцинацією в країні, проблеми не зникли. За окремими позиціями до 40% населення не привиті. Ми багато говоримо про дітей, але який відсоток дорослих привитий від дифтерії? У кращому випадку 1%. Нам досі щастить, що в Україні циркулюють дифтерійні палички із слабким токсином. Та варто сюди прилетіти людині з Ємену, Бангладеш чи Венесуели, де існує реальна епідемія дифтерії й поширюється високотоксична дифтерійна паличка, все може змінитися миттєво. Втішає лише одне: коли така епідемія рвоне в Україні, усі сусідні цивілізовані країни поставлятимуть нам сироватку, аби убезпечити себе.

Відсутність коллективного імунітету – проблема національної безпеки. Але в нашій країні немає органу, який займається національною безпекою Той, що є, зайнятий чим зовсім іншим.

І не лише щеплення. У країні не працює комплекс профілактики та раннього моніторингу захворювань. Сімейний лікар має розповідати пацієнтам, які обстеження та процедури слід пройти в 30, 35, 40 років, аби не хворіти. Більше того, йому має бути вигідно послати вас на ранню діагностику. Він зобов’язаний розуміти: якщо ви будете гіпертоніком, то почнете ходити до нього десять разів на місяць за ті ж гроші. Та вони не вміють так працювати. Наші медвиші навчилися випускати лікарів для цієї національної медицини, де медпрацівник живе не за рахунок уміння добре лікувати, а за рахунок свого пацієнта. Конфлікт в.о.міністра з київським медичним ВНЗ багато що показав. І що? Хтось міністра підтримав? Стара система негайно відреагувала на спробу в неї втрутитися.

Уляна Супрун незрозуміла для мене. За всіх її добрих починань у неї величезна проблема з комунікаціями. Вона якимсь чином примудрилася налаштувати проти себе 90% населення. Навіщо публічно висловлюватися про своє ставлення до свята 8 березня? В Україні воно здебільшого інше. Якщо ти міністр, публічна фігура, працюй із суспільством акуратно. Не розуміючи тебе, не довіряючи тобі, воно не довірятиме й тому розумному й правильному, що ти робиш.

Хочу бути оптимістом, та мене ніщо не тішить. З однго боку, бачу все більше публикацій від адекватних лікарів у Фейсбук проти «фуфломіцинів», з іншого – черги за ними в аптеках не скорочуються. Кількість фальсифікатів у аптеках так само не скорочується. Повне нехтування законом залишається. Залишається дефіцит і приниження лікарів.

Мене багато що тримає в Україні, і я звідси не поїду. Хоча, хто знає, може, завтра прийдуть швондери й скажуть: ми до вас, лікарю… Я нині допомагаю людям, які все ж таки залишаються. Навчаю їх пережити час до реформи нинішньої медицини. Мрію, що ці нововведення колись настануть, і тоді я навчатиму не мамусь, а сімейних лікарів. Тож борімося.

Переклад «Версій»  

Запис Доктор Комаровський про медреформу: «Ми йдемо голі й босі слизькою дорогою» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністерство охорони здоров’я видало наказ про скасування ряду медичних форм через їхню застарілість та незручність та лікарів. Про це на брифінгу повідомив заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський, передає УНН.

 “Ви навіть не уявляєте, як багато лікарі пишуть. Лікар пише перед приходом пацієнта, під час приходу пацієнта, після приходу пацієнта. Коли пацієнта немає, він пише ще більше. Це скасування відверто непотрібних форм стосується в першу чергу зручності лікарсько-медсестринської роботи”, — заявив Лінчевський. Так, за його словами, скасування цих форм ніяк не позначиться на якості обслуговування пацієнта, а навпаки покращить його, бо лікар тепер зможе більше уваги приділяти пацієнтові.

Відзначимо, вчора набрав чинності наказ МОЗ № 157, який скасовує необхідність заповнення цілої низки форм: Зокрема, скасовуються такі талони, як талон амбулаторного пацієнта (025-6/о), талон на прийом до лікаря (025-4/о) та талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів(025-2/о).

Також скасовується контрольна карта диспансерного нагляду № 030/о.

 Крім того, скасовується Книга запису викликів лікарів додому (№ 031/о). Відтепер лікар не буде зобов’язаним звітувати про відвідування усіх пацієнтів, що повідомили реєстратуру. Усе звітування зводиться до 4 цифр в день: загальна кількість звернень до лікаря дорослих і дітей та кількість відвідувань дорослих та дітей вдома.

Також скасовується форма № 025-3/о “Медична карта студента”, у всіх студентів буде звичайна амбулаторна картка та медична карта дитини для вступу в школу та дитячий садок. Діти мають пройти тільки звичайні медичні огляди у свого лікаря, та отримати стандартну довідку.

Крім того, припинив існувати “Журнал реєстрації амбулаторних хворих”. Форма 074/о тепер стає “Журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів”.

Запис Мінздоров’я пояснило, чому скасовуються талони, журнали і медичні карти учнів і студентів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

Національна служба здоров’я створюється для зміни фінансування системи охорони здоров’я

Кабінет міністрів запустив створення Національної служби здоров’я України.

Про це повідомляє прес-служба Міністерства охорони здоров’я.

Національна служба здоров’я створюється для зміни фінансування системи охорони здоров’я. Служба буде підзвітна не МОЗ, а Кабінету міністрів.

За планом, громадянин України зможе звернутись до Національної служби здоров’я, обирати собі лікарню, а служба оплатить лікування і проконтролює його вартість та якість. Служба зможе замовити послуги як у державних лікарень, так і приватник, до яких не має жодного відношення. 

За нинішньою схемою МОЗ замовляє медичні послуги для населення саме у себе. Тобто міністерство виділяє гроші лікувальному закладу, що йому ж і підпорядковується, тому ніхто не зацікавлений у якості наданих послуг.

Після того, як президент підпише законопроект, буде оголошено конкурс на посаду голови Служби. До липня-2018 вона буде утворена та розпочне роботу.

Запис В Україні з’явиться національний страховик лікарських послуг спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Китайський робот «Сяо І» склав державні медичні іспити й через кілька тижнів отримає справжню ліцензію на лікарську діяльність. Про це повідомило Центральне телебачення Китаю  CCTV.

«Сяо І», як запевняють розробники, не призначений замінити людську працю, але має бути найдійним помічником лікарям. Робот став першим з аналогічних машин, яким вдалося-таки скласти іспити.

«Сяо І» енабрав прохідні 456 балів з 600 можливих. Рекорд людини поки залишається на рівні 553 бали й машині до нього ще далеко. Натомість робот склав іспити лише за годину, коли на всі тести надається 10 годин.

Робот розпочне практику вже у березні 2018-го. Він допомагатиме медикам-людям у постановці діагнозів та розшифровці аналізів.

Запис Китайський робот уперше склав іспити на лікаря спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виявляється, у перші ранкові години  кава є зовсім не такою корисною, як ми звикли вважати. Проте багато з нас починають ранок з чашки міцної кави – аби  остаточно прокинутися і отримати заряд бадьорості. Проте вчені радять почекати  з першою чашкою кави хоча б дві  години після пробудження.

Стівен Міллер — нейропсихолог і експерт з хронофармакології (наука, яка аналізує взаємодію між різними біологічними процесами людського організму і лікарськими препаратами) після кількох проведених досліджень опублікував у своєму науково-популярному блозі “NeuroscienceDC” статтю, де пояснив, що якщо пити свою першу чашку кави відразу після пробудження, вона буде зовсім не такою ефективною, як ми думаємо.

А причина криється в наших циркадних (добових) ритмах і рівні кортизолу.  Добові ритми — це ті, що контролюють наші звички сну і регулюють рівень кортизолу, так званого “гормону стресу”, який змушує нас бути пильними.

Коли ми розплющуємо очі і зустрічаємо новий день, встаючи з ліжка, кортизол починає “працювати” сам собою. Такий його механізм дії. Як показують різні дослідження, кортизол найбільш “активний” в період з 8 до 9 години ранку.

Випиваючи чашку кави в цей час доби, ми “вводимо” стимулюючу речовину в свій організм як раз в той момент, коли він й без того перебуває у “стані тривоги”.

За словами доктора Міллера, принципи фармакології виразні і зрозумілі: немає необхідності приймати “ліки” заздалегідь. Споживання кави в момент найвищого рівня кортизолу в організмі пояснює, чому деякі люди відчувають вранці головний біль. Ми просто перенавантажуємо себе, а тіло реагує на це абсолютно протилежним чином: ми можемо почати відчувати тривогу або відчути себе втомленими.

Тож кращий час для першої кави, рекомендований лікарем, —  між 9:30 і 11:30 ранку, пише newsyou.info. Звичайно, все залежить від того, о котрій годині ми встаємо. Але свою першу чашку кави бажано випити за 1,5-2 години після пробудження. В цей час рівень кортизолу в крові буде на мінімумі, і, таким чином, це буде ідеальний момент для  дози кофеїну.

А якщо привчити організм до кави в перші ранкові години, коли рівень кортизолу і без того високий, то це може викликати звичку. Тіло просто перестане помічати пробуджуючий “ефект” кави.  В результаті через нетривалий час ми відчуємо бажання випити ще одну чашку кави. І це буде неправильним.

Доктор Міллер каже, що каву можна пити й після обіду, зокрема,  між 13:30 і 17: 00. Тобто, протягом дня ми можемо насолодитися 2 або навіть 3 чашками кави.

Запис Нейропсихолог розповів, коли слід випивати першу чашку кави спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чи замислювалися ви колись, чому в нас так популярні так звані оздоровчі сторінки в Інтернеті та друкованих ЗМІ на кшталт «Природної аптеки», «Рецептів здоров’я» тощо?..

На думку президента Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктора Сердюка, українці змушені масово займатися самостійним лікуванням здоров’я через недоступність якісної медицини та корупції в галузі.

«Скільки реально людей займається самолікуванням, ніхто не рахував і це нікому не цікаво. Вважаю, що у нас мало не 100% українців займаються самолікуванням: 9 із 10 пацієнтів. Їм, зокрема, не компенсують кошти на лікування, хоча в усіх країнах давно вже існує така практика. У Польщі навіть прийняли закон, що після 70 років в аптеці можна отримати будь-які ліки безкоштовно», – сказав експерт і зазначив, що будь-які заяви МОЗ не базуються на жодному реальному дослідженні.

За даними Мінздоров’я майже 70% українців займаються самолікуванням через брак коштів.

Нинішня система охорони здоров’я України призвела до того, що самолікуванням через брак коштів займаються майже 70% українців. Про це в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун написала на своїй сторінці у Facebook: «Безкоштовна медицина в Україні – це багаторічна брехня, адже в лікарнях платять усі. І дорого. Кожному другому українцю не під силу оплатити вартість «безкоштовного» лікування, тож він відмовляється від нього або відкладає на потім. Як результат  – понад дві третини українців займаються самолікуванням через брак коштів», – написала Супрун. Вона нагадала, що зараз на розгляді Верховної Ради знаходяться законопроекти №6327 та №6604, які передбачають зміну фінансування системи охорони здоров’я та створення гарантій медичного обслуговування населення. Зокрема, передбачається оплата державою медичних послуг, наданих кожному конкретному пацієнту. На 100% будуть оплачуватися з бюджету надання первинної, екстреної, паліативної допомоги. Спеціалізована та високоспеціалізована допомога покриватимуться в рамках програми медичних гарантій.

Запис Самолікування українців: безвідповідальність чи гірка безвихідь? спершу з'явиться на Медіа-Версії.