28 січня 2026-го у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка відбувся захід «Космічна зірка Леоніда Каденюка над Буковиною», присвячений 75-річчю з дня народження першого космонавта незалежної України.

Організатором події став відділ документів із економічних, технічних та природничих наук. Модераторкою заходу була Тамара Сендульська, завідувачка ВДЕТПН ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

З цієї нагоди з вітальним словом, яке зачитала Тамара Василівна,  до буковинців звернувся Едуард Іванович Кузнєцов — ветеран ракетно-космічної галузі, один із фундаторів Державного космічного агентства України, багаторічний заступник керівників НКАУ, радник голів ДКА, голова Громадської ради при агентстві, перший віцепрезидент Аерокосмічного товариства України.

Едуард Кузнєцов наголосив на винятковому значенні польоту Леоніда Каденюка для України — не лише як символу державності, а як поштовху до розвитку вітчизняної науки та аерокосмічних досліджень.

Едуард Кузнєцов підкреслив, що саме точні науки, інженерна думка та космічні розробки формують основу сучасної сильної держави, а постать Леоніда Каденюка стала важливим орієнтиром для молодого покоління українців — прикладом того, як мрія, знання і наполеглива праця відкривають шлях до зірок.

У залі бібліотеки у день народження Л.К. Каденюка  зібралися чернівчани, журналісти газети «Буковина», освітяни, науковці, представники громадськості та влади — серед них і ті, хто особисто знав Леоніда Каденюка. Лунали щирі спогади про його людяність, скромність і глибоку любов до рідної землі.  Участь у заході взяли представники Чернівецької обласної ради та екологічного сектору, які наголосили на важливості збереження наукової, громадянської й духовної спадщини космонавта.

Відбулася і  презентація другого доповненого видання книги Юрія Корнєва «Захистимо наш дім – планету Земля», що побачила світ цими днями у ВД «Букрек». Юрій Геннадійович Корнєв, член Національної спілки журналістів України, земляк Леоніда Каденюка й дослідник його діяльності, презентував нову книгу.

Про цю нову книгу, присвячену Леоніду Каденюку, його науковим поглядам, досягненням та космічній місії, розповіла і Дарина Степанівна Максимець, директорка видавництва «Букрек». Вона підготувала невеликий подарунковий тираж цього видання для кожного учасника заходу.

Серед запрошених гостей був також отець Валерій Сиротюк, священник Чернівецької єпархії УГКЦ. Він нагадав про різдвяний період, запросив присутніх до виконання традиційної української колядки та здійснив короткий екскурс в історію осмислення створення Всесвіту, зупинившись на темі впливу Вищого Розуму на науковців різних епох і народів. Цей виступ став приводом для спокійного роздуму про складні й неоднозначні історичні взаємини науки й церкви.

Серед виступів особливо запам’яталися розповіді Тамари Володимирівни Марусик та Віталія Володимировича Яценка — саме тому, що вони ґрунтувалися на особистому досвіді живого спілкування з Леонідом Костянтиновичем Каденюком. Це були не загальні міркування про значущість його польоту, а щирі історії реальних зустрічей, розмов, вражень.

Тамара Марусик, доктор історичних наук, керуюча Центром ЮНЕСКО ЧНУ ім. Ю. Федьковича  наголосила на історичному значенні постаті космонавта у формуванні сучасної української ідентичності.

Віталій Яценко, директор Чернівецького центру юних техніків імені Леоніда Каденюка, звернув увагу на виховний вимір цих зустрічей: колись учні не просто читали про космонавта — вони бачили його наживо, слухали, ставили запитання, зберігали автографи. Про ці зустрічі переповідали в школах, і вони ставали частиною особистої історії покоління. Сьогодні ж ми згадуємо, що серед колишніх учнів — тепер уже випускників — є ті, хто тримав у руках календарик з автографом першого космонавта незалежної України і переровідають про враження вже наступним поколінням.

Зворушливим моментом стали читання учнями сторінок із книги Сергія Каденюка, брата космонавта, що символізувало живу передачу пам’яті наступним поколінням.

З особливою теплотою згадували матір Леоніда Каденюка, її роль у формуванні характеру майбутнього космонавта, а також Музей Леоніда Каденюка у Клішківцях, який очолює Наталія Мельничук (вона не змогла бути присутньою на заході). Емоційнм був виступ співачки, лавреатки міжнародних конкурсів Лариси Володимирівни Бєлової та тріо «Матіола».

Документальне дослідження англомовних друкованих видань 1996–1997 років, пов’язаних із польотом Леоніда Каденюка та його космічною місією, презентувала Вікторія Волощук, магістр філософії, культурологиня. У межах заходу також були продемонстровані фрагменти документальних стрічок, присвячених підготовці космонавта до польоту, зокрема фільму «Місія – космос. Мрія».

Захід у бібліотеці засвідчив: космічна зірка Леоніда Каденюка й сьогодні світить над Буковиною — як знак пам’яті, відповідальності та сміливого погляду в небо.

Говорили і про складний шлях науки — від Коперника й Галілея до сучасності. Про те, як не завжди істина була зручною. І як важливо мати сміливість мислити. Недарма історія знає моменти, коли навіть через століття доводиться просити вибачення за помилки минулого.

Адже ще Микола Коперник запропонував геліоцентричну модель світу, що докорінно змінила уявлення людства про Всесвіт, а у 1633 році інквізиція судила Галілео Галілея за підтримку цих наукових поглядів. Лише через століття церква визнала цю помилку: 24 вересня 1989 рок Папа Римський Іван Павло ІІ офіційно реабілітував Галілея, визнавши рішення інквізиції хибним.

Ця історія — не докір, а нагадування: шлях науки часто вимагає сміливості мислити, ставити запитання і дивитися далі за усталені межі.

Саме тому постать Леоніда Каденюка так органічно звучить у стінах бібліотеки — як символ вільної думки, відповідального знання й служіння науці.

Щира подяка організаторам заходу — відділу документів із економічних, технічних та природничих наук Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка, модераторці Тамарі Сендульській, усім учасникам і гостям зустрічі — за простір пам’яті, живого слова й осмисленої розмови. За можливість не лише згадати, а й відчути.

Дякую Вам, Леоніде Каденюку,

за приклад,

за шлях,

за світло, яке й досі веде.

Ваша зірка над Буковиною — жива    

©Тетяна Спориніна,
фото автора і з ахіву Чернівецького міського центру УМАКО «Сузір’я»

https://youtube.com/shorts/vgy-4lK2wR0

Запис Космічна зірка Леоніда Каденюка над Буковиною… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Німецькому народному домі діє «Товариство австрійсько-німецької культури», проводяться концерти, кінопокази, відзначаються традиційні свята. Інга Вітталь – голова громадської організації «Товариство австрійсько-німецької культури» у Чернівцях.

11 травня у Німецькому народному домі відбувся урочистий захід, присвяченому найріднішій людині – мамі. Атмосфера була по-справжньому родинною: звучали слова любові та вдячності, які зігрівали серце.

Концертна програма була наповнена глибоким змістом – лунали пісні, привітання, танці, вірші, виступи хору та солістів як німецькою, так і українською мовами.

Неможливо не згадати надзвичайно емоційне виконання «Пісні про рушник» (музика Платона Майбороди, сл. Андрія Малишка) чудовою вокалісткою Ларисою Бєловою, яка подарувала нам цю пісню двома мовами – українською та німецькою. Це був момент, коли багато хто не зміг стримати сліз.

Кожен із присутніх на святі подумки згадав свою маму… Бережіть своїх матусь. Любіть. Говоріть їм про це.

An meine Mutter B. Heine, geborene v. Geldern

Doch, liebe Mutter, offen will ich’s sagen:
Wie mächtig auch mein stolzer Mut sich blähe,
In deiner selig süßen, trauten Nähe
Ergreift mich oft ein demutvolles Zagen…

Максим Рильський – Моїй матері Б.Гейне (переклад)

Але тобі наважуся сказати:
Хоч дух у мене гордий, нездоланний,
Та біля тебе непокора тане,
Бо звик тебе, святу, я шанувати…

Щира подяка організаторам заходу до Дня Матері, що відбувся 11 травня у Німецькому народному домі. Ваша праця, увага до деталей і душевна атмосфера зробили цей день по-справжньому особливим для всіх присутніх. З особливими словами вдячності звертаємося до матерів, бабусь та всіх жінок, які дарують любов, тепло і турботу своїм родинам. Ви – джерело натхнення, сили та доброти.

Ein herzliches Dankeschön an alle Mütter und Großmütter – Ihr seid das Herz der Familie und unsere tägliche Inspiration.

Більше фото з заходу за покликанням – День Матері у Німецькому народному домі.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис День Матері у Німецькому народному домі в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Співачка є лауреатом премії ім. Івана Паторжинського за вокальну майстерність, яка вручається щорічно за досягнення в галузі музичного мистецтва. Неодноразово здобувала престижні нагороди на фестивалі естрадної пісні у Польщі, на фестивалях «Буковинські зустрічі». Є володаркою Гран-прі фестивалю «Романтик» у Голандії та ін. В її репертуарі пісні шістнадцятьма мовами.

Свого часу була активною учасницею першого складу ансамблю «Марічка». Одночасно, у 60-роки, при Будинку вчителя створено естрадний ансамбль «Юність», яким керував Леонід Затуловський. Солістка Лариса Бєлова була першою виконавицею багатьох пісень композитора Леоніда Затуловського. Також Лариса Володимирівна пригадувала ла про життя у Кіцмані, про батьків, дружні стосунки родини Борисових з родиною Івасюків.

Музика Фредеріка Шопена, улюбленого композитора Лариси Белової, прозвучала у виконанні Маргарити Козлової, піаністки, переможниці всеукраїнських та міжнародних конкурсів, композиторки.

Лариса Белова є керівником клубних програм  Чернівецького обласного благодійного фонду «Хесед-Шушана». Також у «Товаристві австрійсько-німецької культури» Лариса Белова керує хоровою групою «Едельвейс», де  співають різні покоління етнічних німців. Лариса Бєлова постійно бере участь у волонтерських заходах міста і області.

Та прекрасна, тепла, лірична атмосфера, яка панувала на творчій зустрічі «Музика мого життя», могла бути створена тільки відкритим, щирим серцем талановитої, унікальної, багатогранної, романтичної співачки Лариси Белової. Дякуємо! Браво!

Браво! Дякуємо! Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

Більше фото з заходу за посиланням – Творча зустріч «Музика мого життя» з Ларисою Беловою.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Музика мого життя» від Лариси Белової… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Коли на ювілейному концерті Лариси Белової в залі Чернівецької філармонії звучали пісні цілого нашого життя, а в залі молодшали обличчя наших ровесників, мені крізь образ дорослої, впевненої в собі жінки проступали риси маленької Лариски-Бориски (дівоче прізвище – Борисова), що як була заводійкою в тодішньому піонерському таборі, так нею й по сьогодні залишилася.  Протягом концерту Лариса не потребувала ведучого, бо сама розповідала історії зі свого життя, пов’язані з тією чи іншою піснею. Дуже слушним був і ретельно відібраний фото-відеоряд. Як в усіх, в її житті було всяке, та, переживши це «всяке», співачка рухалася далі – а допомагала триматися «на поверхні» Музика.

Як зауважив на ФБ про концерт Лариси Белової Сергій Воронцов, «хіти шістдесятих-вісімдесятих та й новіші, повернулися до зали філармонії «без порошинки». Кожна пісня  у виконанні Лариси ставала маленькою виставою зі своєю режисурою, умовностями і беззаперечностями. А слухачі-глядачі виймали з глибин пам’яті кожен своє, пов’язане з молодістю, коханням, надбаннями чи втратами. Майже тригодинний концерт Лариса проспівала вживу й практично без пауз – хіба що переодягалася до нової пісні-вистави…  

І це ж була лише, як кажуть, верхівка айсберга – репертуару пісень у її виконанні. Адже, помандрувавши кілька десятиліть Україною, колишнім СРСР, а згодом Європою, Лариса звідусіль привозила пісні. Я спеціально порахувала: на концерті звучали пісні українською, румунською, німецькою, російською, французькою, італійською, польською, ідиш, болгарською… І весь цей феєрверк видавався без видимої напруги, а головне – щиро й доброзичливо.

Оскільки знаю Ларису Белову практично «ціле життя», маю можливість для порівняння й відчуваю: її голос, манера виконання, сміливість поводження з музичним матеріалом з роками лише набувають обертів, розкривається повніше голос і характер цієї непересічної особистості.

Лариса немов обдаровує своїми піснями й романсами присутніх у залі. І недаремно ж через кілька днів після концерту (подаю цю історію з дозволу ювілярки) до неї зателефонувала незнайома жінка. Не зізнавшись, звідки вона дістала номер мобільного, й не назвавшись, жінка розповіла: коли їй виповнилося 60, вона вирішила, що життя закінчилося, й почала старіти – доживати. А коли майже випадково потрапила на концерт Лариси Белової і побачила жінку, за паспортом на 10 років старшу, але молоду душею й голосом, прослухавши весь чудовий концерт, вона вийшла з філармонії ніби окриленою: їй знову захотілося жити, з’явилися якісь справи, плани… І вона не втрималася, щоби не подякувати співачці за цей подарунок!

Лариса Белова так само вдячна нам, глядачам, бо й завдяки нам їй хочеться співати й «триматися на поверхні».

Лариса ХОМИЧ, «Версії». Фото з архіву співачки  

Запис Лариса БЕЛОВА: Тридцять до ста – і все життя з піснею плюс Історія одного подарунку від співачки спершу з'явиться на Медіа-Версії.