…До редакції буквально забіг молодий чоловік, очі якого від здивування і жаху здавалися скляними: «Я щойно з’їв мишу! Або щура…», – розпачливо повідомив він. Коли ж трохи заспокоївся, розповів свою… обідню історію, яка могла, до речі, бути й вашою.

Усю редакцію нудило до кінця дня: у вівторок ми навіть відмовилися від обіду. Бо знімок з виплюнутим із рота шматком мишачої чи щурячої повіки – не для слабких нервів. 

Протягом 4-х останніх місяців він харчувався у їдальні «Нектар». Між собою відвідувачі називають її «Бджілкою», бо на вивісці намальоване це сонячне створіннячко. Їдальня розташована у підвалі Шевченківської райради.

Отже, вмикаємо диктофон:

Владислав ГНАТЮК, дизайнер:

– За весь період, що я харчувався у цій їдальні, нічого подібного не було. Мене тут все влаштовувало – і ціна, і асортимент. Лише раз харчі були кислуваті. А сьогодні (це було у вівторок 18 червня – ред.), стоячи в черзі, я побачив, як чоловік підійшов до касира і сказав: «Замість того, щоби продавати прокислі продукти, вже краще продавайте гнилі!». І, матюкаючись, вийшов з їдальні. Тоді я ще й подумав: і треба так кричати й кидатися на людей, вони ж не винні…

Я взяв солянку, овочеве рагу, картоплю із сосисками, салат і хліб. Почав їсти солянку і коли вже майже її доїдав побачив щось схоже на повіку з віями. Я не надав тому значення, бо подумав, що це опеньок і від нього відслоївся шматочок. Тому й кинув його до рота. Коли ж почав жувати, зрозумів: у мене в роті… шмат волосся і я не можу його проковтнути. М’якоть я з’їв, зумів прожувати, бо м’ясо миші чи, може, й щура відійшло від шкіри, а решту – не зміг. Я виплюнув усе те на теку, вибіг до туалету, бо у мене почалася блювота.

Люди в залі перестали їсти, вся увага зосередилася на мені. Відвідувачі чекали, вагаючись, чи їсти далі, ніби сподіваючись на мою команду. Я ж підійшов до касира і тихо попросив повернути мої  30 грн. Вона запитала: «На якій підставі?». І побігла, певно, до адміністратора чи господаря. Повернулися за 2 хвилини. Я сказав, що з’їв мишу. Жінка відповідно відреагувала: «Та що ви мені розповідаєте?!.». Я підійшов до теці та показав їй залишки того, що виплюнув. Гроші мені повернули й вибачилися…

Щоби не травмувати психіку читача, ми не поставили знімок шерсті зі шкірою, яку чоловік прожував, до газети.

На глибоке переконання відвідувача їдальні, щуряча шкірка було у солянці, куди потрапила поміж ковбас, язиків і шлуночків.

Оксана БРУС, керівник закладу «Нектар» заперечує цю версію:

– Споживач підозрює, що це могло бути або в ковбасі, або чомусь, що нарізали кухарі. Але ж хіба може таке статися, щоби кухар знайшов цілу мишу і вирішив її пошматувати?!

Власниця закладу запевняє, що цю шкірку знайшли у хлібі. Мабуть, дівчата-практикантки нарізали його і не звернули уваги. Коли ж клієнт звернувся, то почали шукати, де це могло бути. І тоді побачили, що це у хлібові, який доставляє їм ПП Мочарний М. В.

При кореспонденті п. Оксана зателефонувала до цього підприємця і повідомила йому про неприємну історію. Сказала, що віднесе хліб до санепідемслужби. На це чоловік сказав, що такого не може бути. Жінка відповіла, що припинятиме їхню співпрацю.

– Цей хліб я й додому брала, а у мене трирічна дитина. Чим же я її годувала? – бідкалася вона. До слова, Оксана Брус виглядала не краще за переляканого відвідувача їдальні. Навіть поділилася, що колись давно у них був такий випадок: у солянці знайшли камінець. Як з’ясувалося, туди він потрапив випадково, затримавшись у шлуночку. А якби нез’ясований шматок неїстівного предмету був у ковбасі, то він був би, мовляв, перерізаним, а не довгим…

Жінка твердила, що протягом року їх двічі планово перевіряють, а ще безліч разів – непланово.

Владислав Гнатюк не вірить, що «те» було у хлібові і стверджує: у хлібі була пліснява, а не шкірка щура. А те, що він їв, а потім виплюнув, стовідсотково було в солянці!

Потерпілий клієнт написав скаргу до Держінспекції з захисту прав споживачів, а власниця «Нектару» здала хліб на аналізи до лабораторії санепідслужби.

Редакція відстежуватиме перебіг подій та повідомлятиме про них читачів.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис «Я щойно з’їв мишу! Або щура…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Одна продавчиня спробувала коротко описати ситуацію: «Сьогодні заборонили торгувати навіть тим, у кого є всі документи. Причепилися до неправильного оброблення тушок: мовляв, свинну тушу треба подавати розрізаною на дві частини, а не на, приміром,  чотири, як зазвичай роблять продавці для зручнішого перенесення. Кажуть також, що  м’ясо доставляють транспортом, який для цього спеціально не обладнаний. А яким же транспортом, як не власною автівкою, везуть селяни на базар продавати свіжину з власноруч вирощеної худоби?»

У лабораторії ринку хотіли спочатку відправити журналіста за коментарями до адміністрації ринку, потім – до перевіряльників. Оскільки перевірка тривала в сусідній з лабораторією кімнаті, то добування інформації почали з ветеринарної міліції.

Два міліціонери з нашивками на рукавах, які свідчили, що вони представляють правоохоронну систему саме Чернівецької області, заклопотано досліджували документи і вносили дані в ноутбук. Симпатичний, але непривітний пан у цивільному, який представився Дмитром і відмовився назвати прізвище і посаду, порадив звернутися з офіційним запитом до ГУ УМВС України в Чернівецькій області. Та все ж вдалося добитися від нього, що триває перевірка ветеринарної  служби ринку – але не самого ринку. Це внутрішня перевірка, яка жодним чином не означає заборони підприємцям торгувати. Якщо хтось це забороняв – то це питання до адміністрації ринку. «Наразі триває підготовка нормативного документу за результатами сьогоднішньої перевірки, документ буде переданий в управління ветмедицини», – запевнив пан Дмитро.

Оскільки, за твердженням пана Дмитра і людей у формі, перевіряли саме лабораторію ринку,  «Версії» звернулися за коментарями до лікаря ветлабораторії (завідувачку лабораторії, яка начебто перебувала на території ринку, її співробітникам розшукати не вдалося, слухавки вона не брала). Лікар Микола Бойко повідомив, що подібні перевірки проводяться щороку. Закриття павільйонів пояснив припущенням, що в підприємців, які там торгують, не в порядку документи. Хоча як таке можливе – що підприємець без належного оформлення товару торгує в павільйоні – й гадки не має. Адже торгівлю можна розпочинати лише з довідкою від ветлабораторії про якість товару, а довідка надається після лабораторних досліджень. Останні ж проводяться після надання підприємцем інших документів, які надають право на торгівлю цим товаром. Без повного пакету документів адміністрація ринку не допускає підприємця до торгівлі. Чи допускає? – припустили «Версії» і подалися шукати адміністрацію.

В адмінбудиночку ринку всі троє дверей, на яких були таблички «Директор», «Заступник директора» і «Бухгалтерія», виявилися замкненими.

Чим завершилася перевірка ветлабораторії, яка була її мета, які насправді вимоги до продуктів, які мають продаватися на ринку, і що ми насправді купуємо – читайте в наступному числі «Версій».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії» 

Запис Переполох на ринку «Нижній» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якість питної води контролюватимуть спеціальні регіональні лабораторії. Про це вельми гучно, але, ймовірно, дещо завчасно заявив виконувач обов’язків міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Олександр Аліпов під час брифінгу в Кабінеті Міністрів України. За його словами, в рамках програми «Питна вода України» Мінрегіон готовий створити спеціальну «лабораторну раду», яка комплексно вирішуватиме питання контролю за якістю питної води.

Зокрема, чиновники планують створити мережу регіональних лабораторій, закріпивши за кожною відповідну територію з 3-5 областей. Як варіант, це можуть бути лабораторії у Львові, Вінниці, Києві, Харкові, Сімферополі, Донецьку. Такі лабораторії контролю якості питної води та стічних вод обіцяють оснастити сучасним контрольно-аналітичним обладнанням.

Питання контролю якості води, яку п’ємо, безперечно, важливе і хвилює переважну більшість людей. Кожний хоче бути певним, що з крану в його оселі тече якісна за хімічними та бактеріологічними показниками вода, та пити чисту живицю. Тож і підняти це питання напередодні виборів – ледь не справа честі для нинішніх владників.

Поговорити – поговорили. І нібито все правильно, адже розв’язувати цю актуальну проблему якості питної води треба край. А пересічні громадяни, тобто ми з вами, щиро перейнялися і повірили, що вже незабаром гарантовано споживатимемо кришталево чисту воду.

А повірили, знову ж, у що? У чергову утопію, майстерно витворену для нас владниками. Пан Аліпов, кажучи «буде створено», «буде оснащено», трохи забув згадати, що загальнодержавна програма «Питна вода», в якій і значиться пункт про впровадження таких регіональних лабораторій, розрахована до… 2020 року.

Отже,  і розвиток та реконструкція систем централізованого водопостачання й водовідведення, і охорона джерел питного водопостачання, і доведення якості  питної води до вимог державних стандартів, і розроблення та впровадження науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок із застосуванням новітніх технологій та обладнання – не наше з вами сьогодення, а, швидше, далека перспектива.

Як повідомив начальник управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Георгій ЛЕОНТІЙ, програма «Питна вода» діє від 2006 року. Проте цими роками вона практично не фінансувалася:  кошти виділялися тільки на окремі заходи програми. З величезних, ледь не захмарних сум, передбачених на папері, насправді регіон отримує щонайбільше 5–6% коштів.

– Торік на Чернівецьку область було спрямовано 4 млн. 344 тис. грн. На проведення робіт на водогоні «Кельменці» і станції третього підйому «Шубранець» профінансовано 607 тис. грн. з державного та 343 тис. грн. з місцевого бюджету, – каже головний комунальник області. – Нині  ми подали до Міністерства документи ще на 2,5 млн. грн. – на завершення цих двох об’єктів із введенням в експлуатацію – та на 3 млн. грн. на продовження встановлення в області систем очищення води.

За словами Георгія Леонтія, такі роботи виконувалися й торік. Зокрема, в Чернівецькій області (геріатричний пансіонат в Петричанці, ліцей у Старому Вовчинці, ЗОШ у Молодії, ЗОШ в селі Йорданешти, два НВК у селі Купка на Глибоччині, Глибоцька ЦРЛ, ЗОШ у Кам’яній на Сторожинеччині) встановили 8 систем водоочищення загальною вартістю 2 млн. 319 тис. грн. Проводилися роботи з ремонту силового обладнання та заміни водопровідно-каналізаційних мереж.

Якщо попередніми роками в рамках програми «Питна вода» фінансувалися заходи з водопостачання та водовідведення, то поточного року – тільки водоочищення та резервуари. Мережі ж, якими транспортується вода до наших помешкань, столичні чиновники цього року залишили без уваги. Але кому потрібна система водоочищення в школі чи лікарні, якщо мережі давно прогнили?

Щодо створення регіональних лабораторій, поки що жодних офіційних документів з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства до управління ЖКГ ОДА не надходило.

Про створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води поки нічого не чули й в КП «Чернівціводоканал». За словами інженера з якості «Чернівціводоканалу» Любові БАРАНОВОЇ, якість питної води пильнує лабораторія комунального підприємства: здійснює виробничий контроль безпечності та якості води в місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.

– Лабораторія наша атестована, наявне устаткування використовується згідно з паспортами експлуатації, – каже пані Любов. – Щороку обладнання перевіряють фахівці Держстандарту і роблять висновок про можливість його подальшого використання для досліджень води за мікробіологічними, паразитологічними, санітарно-хімічними показниками.

Інженер з якості КП «Чернівціводоканал» запевнила, що відбір проб питної води для контролю за її якістю представники підприємства здійснюють регулярно, паралельно раз на місяць дослідження проводить й санітарно-епідеміологічна станція. Нині якість питної води в чернівецькому водогоні відповідає нормам.

У перспективі створення регіональних лабораторій з контролю за якістю питної води виникають цілком закономірні запитання: наскільки доцільно витрачати кошти на створення нових лабораторій, спрямовувати фінансовий ресурс на утримання штату, оплачувати працівникам відрядження, фінансувати консервування та транспортування проб і здійснювати ще низку витрат, якщо в кожній області вже діють лабораторії водоканалу та санепідстанції. Чи не дублюватимуть новостворені підрозділи функції, які вже багато років поспіль здійснюють зазначені структури і чи не буде це черговим засобом відмивання коштів десь там у владних верхівках?

У будь-якому разі, будемо чекати на обіцяні «впровадження устаткування доочищення питної води, новітніх технологій і дослідно-конструкторських розробок, оснащення лабораторій контролю якості води та стічних вод сучасним контрольно-аналітичним обладнанням». Хтозна, може, нам, наївним та довірливим, пощастить-таки, і ми дочекаємося виконання обіцянок? Тільки от, аби нам дотримання чиновницького слова боком не вийшло. Бо ж кажуть «для людей», а мають на увазі знову власну кишеню.

Довідково

За інформацією облСЕС, в області працює 35 водопроводів, з них 14 комунальних, 14 відомчих і 7 сільських. З відкритих водоймищ функціонують 4 комунальних, 1 відомче і 2 сільських, 1319 джерел децентралізованого водопостачання (громадських криниць).

Контроль за якістю води здійснюють 8 відомчих лабораторій на комунальних водопроводах. На сільських водопроводах лабораторій немає. Санепідслужбою укладені угоди на проведення лабораторних досліджень з відомствами, які мають у підпорядкуванні водопроводи без відомчих лабораторій.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Обіцянка – цяцянка. Особливо напередодні виборів спершу з'явиться на Медіа-Версії.