«Версії» вже писали про буковинку Минодору Таранчук, яка понад десятиліття не може потрапити до власного житла, а коли намагається привернути до своєї проблеми увагу правоохоронців – опиняється у медичному закладі психіатричного спрямування (ч.32 від 11 серпня 2016 року). http://versii.cv.ua/aktsenti/naparniki-politsiya-ta-psihushka/38629.html 
Це – реалії сьогодення.

А почалося все далекого 2005-го року, і результатом цілої вервечки дивним чином пов’язаних подій стала втрата пенсіонеркою даху над головою. Власного, наголосимо, даху! Звісно, що житло не стало геть безгоспним, а перейшло у чиїсь спритні руки. Отже, як, ким і в якій послідовності це робилося – досліджували «Версії», аби ця «інструкція» стала застереженням для інших.

1. Насамперед треба звинуватити власницю вподобаного житла щонайменше у хуліганстві.

Саме так і зробили з п. Минодорою Таранчук: додому (у дачний будинок на вул. Вижницькій, 219 на приватизованій нею земельній ділянці з кадастровим номером, всі документи це підтверджують) викликали міліцію, яка склала протокол про те, що ця пані влаштовує сімейний скандал, трощить посуд, лається і б’ється.

Щоправда, організатори афери і міліція не врахували однієї «дрібнички» – саме в день, коли був складений протокол (10 червня 2005-го) – пані Минодора була відсутньою не лише вдома, а й в Україні. Саме напередодні вона перетнула кордон з Росією, куди вирушила в гості до дочки. Звісно, підтверджуючі цей факт документи легко отримати на кордоні, а копію проїзного квитка пані Минодора зберігає й досі.

2. Далі в чуже житло можна просто поселитися і не впускати власницю.

Коли 13 червня 2005 року пані Минодора повернулася додому (у вже згаданий дачний будиночок), там виявилися чужі люди – якісь невідомі їй чоловіки, які її просто не впустили. Виклик міліції нічого не дав – вона не приїжджала, а дільничний на прізвище Семенко не приходив. Візити до міліції також не давали результату, принаймні очікуваного. Наслідком наполегливості потерпілої стала хіба що неприязнь правоохоронців до неї: надокучлива бабуся.

3. На наполегливу у відстоюванні своїх порушених прав жінку  можна… впливати фізично.

Пані Минодора час від часу змушена була звертатися до судмедекспертизи і знімати побої. Сутички з міліціонерами не проходили безслідно: синці фіксували документально (копії документів є в редакції).

4. Власницю житла оголосити божевільною.

Численні звернення пані Таранчук до усіх можливих органів (правоохоронних, місцевого самоврядування, прокуратури) зазвичай закінчувалися тим, що посадовці або усно називали скаржницю ненормальною, або навіть викликали бригаду швидкої психіатричної допомоги (як у випадку 1 серпня 2016-го, який описувала наша газета). Пані Минодора навіть сама зверталася до облпсихлікарні з запитом, чи не перебуває вона на диспансерному обліку в цьому медзакладі  – і отримала довідку, що таки ні, не перебуває.

5. Не зважати на різноманітні логічні невідповідності у документальних твердженнях правоохоронців, на суперечності між твердженнями міліції та інших органів влади.

Потерпіла просто в розпачі. «Що з моїм будинком? Чи справді я визнана божевільною? Чи є вже опікун наді мною?» – питає Минодора Таранчук. Просимо разом зі скаржницею відповідні органи дати їй відповідь. І вже залежно від цієї відповіді – консультацію, як діяти далі. Адже якщо власниця житла не може в нього потрапити – правоохоронці мають забезпечити їй це право. Якщо ж вона не є повноцінною власницею, то оскаржуватиме цю ситуацію у відповідних структурах. Чи можна за понад десятиліття чітко пояснити, що відбувається з громадянкою, яка в правовій державі, маючи житло і документи, живе на вокзалі?

Коментар представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Чернівецькій області Леоніда ІЛЮКА:

“На жаль, подібні випадки доволі поширені як в Україні загалом, так і в нашій області зокрема. Нерідко для того, аби заволодіти житлом, власників документально визнають недієздатними – почасти навіть без їхнього відома. І здебільшого у цих процесах бувають задіяні близькі родичі власників житла.

Такі конфлікти вирішують тільки суди, а це справа довготривала і недешева. Роль Уповноваженого з прав людини у таких випадках – моніторинг дотримання процесуальних прав скаржників у суді. Наразі я консультував п. Таранчук щодо випадку, коли її доставили до психіатричного закладу прямо з кабінету поліцейських з застосуванням фізичного насилля. Побої зафіксовані».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Як відібрати житло у пенсіонерки (Покрокова інструкція від правоохоронців) спершу з'явиться на Медіа-Версії.