Шанувальники мистецтва та культури Чернівців отримали неймовірно щедрий подарунок від відомої мистецтвознавиці Тетяни Дугаєвої – електронне видання «Мої митці-2». Утім, ми всі ще й досі, без перебільшення, перебуваємо під враженням попередніх її досліджень художньої культури міста над Прутом, починаючи від ХІХ століття і до наших днів. Півстолітнє вивчення членкинею Національної спілки художників України культурного життя Чернівців або, як їх ще називали, маленького Відня, втілилося у двох серйозних роботах: художньому альбомі «Чернівці*Czernowitz» (2017) та «Мої митці. Художня культура Чернівців» (видання 2019 р.).

Нехай вибачить читач, але хочеться похвалитися, що понад 80% статей згаданого 460-тисторінкового фоліанту “Мої митці” становлять публікації в газеті «Версії», присвячені невідомим сторінкам історії буковинського мистецтва, музейної справи й творчості окремих художників.

…І ось минули три дуже важкі роки. Здавалося б, це саме той період, коли можна заспокоїтися й спочити на лаврах. Однак не той характер у Тетяни Дугаєвої. Ця жінка завжди у пошуку, в нових ідеях і відкриттях. Тим паче, що, як засвідчує профі, «Чернівці віддавна є містом з унікальним історичним і мистецьким середовищем, цінним для світової культурної спадщини і цікавим архітектурно-мистецьким об’єктом для дослідників». І, гадаю, не зайвим буде визнати, попри те, що Тетяна Ігорівна від 2004 року досліджує музейні експонати, а також життя і творчість художників Буковини XIX-XXI століть уже за межами Чернівців, це не вплинуло на якість її роботи, а, мабуть, ще й покращило, бо змусило – й розширило змогу – тісно співпрацювати не тільки з колективом Чернівецького художнього музею та буковинськими митцями, а й з усіма архівами, бібліотеками та музеями світу, куди ведуть дослідницю непередбачувані шляхи пошуку.

Отже, лише за 3 роки від 2019-го пані Тетяна дослідила й вивчила купу матеріалу, зробивши цікаві й несподівані відкриття. Деякі з них на сайті «Версій» були оприлюднені під рубрикою «Мистецький детектив».

Одне слово, назбиралася нова збірка, щоправда, тепер уже в електронному вигляді, у якій йдеться про низку загублених у часі мистецьких творів, їхніх авторів, а також про творчість сучасних чернівецьких митців.  Авторка зібрала їх разом в електронну книгу, багату на репродукції художніх творів митців, фотографії та документальні матеріали. Прочитати її можна на сайті Тетяна Дугаєва  у розділі «Книги та Каталоги», де викладений текст електронного видання під назвою «Мої митці-2». До видання включені публікації Тетяни Дугаєвої за період 2020-2023 років, доповнені численними репродукціями.

І кожний текст відкривається  за посиланням цілком.

Мистецтвознавиця підкреслює також, що зміст електронної книги «Мої митці-2» буде постійно доповнюватися…

Людмила Чередарик, «Версії»

 А щоби прочитати публікації Тетяни Дугаєвої  «Мої митці- 2» тут і вже, треба скористатися посиланнями, опублікованими далі.

                                                                                                          Публікації 2020 року

	Чернівці 135 років тому: Крайова виставка, художник Кірхнер, замах на вбивство, епідемія холери. * Йоганн Кірхнер знайомив світ із Чернівцями.
	Маловідомий пам’ятник Францу Йосифу в Чернівцях: історія встановлення та зникнення.  Пам’ятник Францу Йосифу: * відкрито 1899 року, * знищено після 1918 року.
	Друге життя “засліпленого красою” Миколи Івасюка. Його подарувала розстріляному класику українського малярства професорка зі Львова Христина Саноцька.
	Художник Ігнац Клігер: півстоліття в Чернівцях. Париж-Трудова армія-Урал-Німеччина.  * Одна з паркових скульптур у сучасних Чернівцях є доброю пам’яттю про митця.
	Мальовані меблі з колекції Чернівецького художнього музею.
	Монументальне мистецтво Чернівців: Відоме й невідоме від Євгена Максимовича. * Фреску митця віднайдено!
	Вірменська церква: 145 років чернівецькому храму.  * Єдина чернівецька споруда з вірменськими мотивами. *Минув період, коли протягом 35 років храм слугував складом, а * скульптури Святих апостолів опинилися на кладовищі…
	Секрети чернівецької преси 1900-х років. Микола Івасюк, 155-ті роковини. * Плафон Миколи Івасюка — * унікальна мистецька складова експозиції Художнього музею.
	Август Рот.  Як знайдено автора двох музейних експонатів.

                                                                                                     Публікації 2021 року

	Творчі засади в монументальних творах. Статті митця публікується  вперше)   . Переклад з нім.: Ольга Агрігороаій. * Публікація програмних текстів митця про основи його творчості. * Ескіз театральної завіси, яку не побачили на театральній сцені. * Уявна реконструкція фрески на будинку Максимовича.  Фреска не збереглася.
	М. Фішер. Світи сутінків Моріса Фішера.  * Вперше: Публікація творів унікальної графічної серії митця “Сутінки” 1940 року.
		Художник і прозаїк Моріс Фішер: Через забуття до визнання. Есе “Монолог”. Переклад з нім.: Ольга Агрігороаій. *Українською публікується вперше.
		Моріс Фішер. Подих ночі. Есе художника “Кошмари”. Переклад з нім.: Ольга Агрігороаій. *Українською публікується вперше.
		Есе художника Моріса Фішера занурюють у світ природи й звільнюють емоції. Нарис “Одного самотнього вечора”. Переклад з нім.: Ольга Агрігороаій. *Українською публікується вперше.
		Історії кохання: чернівчани у 1937-му році читали у газетах про романтичні почуття. Есе “Нутца”. Переклад з нім.: Ольга Агрігороаій. *Українською публікується вперше.
		Ігор Юр’єв: його світ і радість творчості. За лаштунками майстерні художника, чиї картини дихають.
		Чернівецькі мости в образотворчому мистецтві: зв’язок епох.  *Б. Крон. Зруйнований залізничний міст через Прут у Чернівцях.     Літографія. 1914 р.
		Нова знахідка: Рідкісний твір Миколи Івасюка на різдвяній листівці.  *Несподівані аналогії …

                                                                                                               Публікації 2022 року

	Пам’ятник Австрії на Соборній площі: його історія, значення і доля мистецького твору.  *Зведений 1875 року. *Знищений після 1918 року. Музей врятував і зберіг торс статуї під землею. *Від 2003 року — в реставраційній майстерні в Чернівцях . . . *Випробування обов’язком: яким буде подальший перебіг подій?
	Музейне відлуння австрійських часів – 2. Карл Леммермаєр. *Нові знахідки. *Про життєву долю талановитого портретиста…
	Буковинська Ощадниця та її майоліка очима чернівчан початку 1900-х років. *Твори Йозефа Ланга  —  невід’ємні й суттєві твори експозиції Художнього музею.
	Чернівецькі митці та їхні автопортрети.  1875-2021. *Автопортрет — розкриття власного “Я”. *Знаємо про наших художників більше.
	Дитяча лікарня у Чернівцях. Великдень 1910 го – 112 років тому. *Скульптор Теодор Штундль. *Пам’ятник “Милосердя” і сучасні турботи про його збереження..
	Чернівецькі символи: від знаків на будинках до скульптури в архітектурі. Геракл як Атлант. *Геракл як символ вулиці. Її названо на честь мера Чернівців Антона Кохановського.
	У Чернівцях був власний “Лувр” – понад сто років тому. *Магазин дитячих іграшок, музичних інструментів, галантереї збанкрутував 1907 року.
	Мистецький детектив: Місце зустрічі –  аптека Голіховського. *Вперше — про сницаря Едварда Кроковського. *Бланк рецепта 1907 року — для аптеки Голіховського.

                                                                                                                      Публікації 2023 року

	Пам’ятники першому ректору Чернівецького університету Костянтину Томащуку та їхні долі.  *Погруддя планувалося встановити 1897 року  біля університету або на перетині двох центральних вулиць.
	Вільгельм Кемплер – архітектор, що дбав про художність забудови Чернівців. *Есе зодчого — відвертий діалог з чернівчанами.

Запис «Мої митці -2» від Тетяни Дугаєвої спершу з'явиться на Медіа-Версії.

4 березня – День народження оперного співака родом із Буковини Йозефа Шмідта (4.03.1904–16.11.1942). Незабаром буковинці зможуть довідатися про свого всесвітньовідомого земляка більше: у квітні у «Видавництві 21» побачить світ українське видання роману сучасного швейцарського письменника Лукаса Гартмана «Співак», головним героєм якого є Йозеф Шмідт. Переклад тексту за підтримки швейцарської культурної фундації Pro Helvetia здійснив Юрій Сільвестров. У Швейцарії роман вийшов 2019 року.
«Німецький Карузо», як його називали, народився в Давиденах (тепер – Давидівка) у німецькомовній єврейській сім’ї. З початком Першої світової війни родина оселилася у Чернівцях. Саме тут неабиякий талант Йозефа Шмідта помітив кантор Темпля Самуель Тапфштейн. І з участі у дитячому хорі при синагозі розпочався шлях співака до світової слави і до трагедії, яку він розділив зі своїм народом під час Другої світової війни.
Життя Йозефа Шмідта-біженця раптово обірвалося у Швейцарії, де він перебував у таборі для інтернованих осіб. Але до того були Берлін, який захоплювався дивовижним звучанням голосу тенора, що лунав із радіоприймачів, платівок, кінофільмів. Йозефа Шмідта називали німецькою «зіркою звукозапису». І навіть вимушено емігрувавши із Берліна у 1930-х (через цькування євреїв-митців у берлінській пресі), співак продовжував зніматися в кіно, записувати платівки, мав концерти в європейських містах та Нью-Йорку і навіть виступав на сцені Брюссельської королівської опери.
Роман «Співак» осмислює період, коли найвідоміший європейський тенор першої половини ХХ сторіччя змушений був поневірятися у пошуках прихистку. «З Берліна, де засяяла його зірка, йому як єврею довелося перебратися до Відня, звідти – до Франції, – ідеться в анотації до роману. – І ось тепер, коли й тут стало небезпечно, шлях лежить далі, до нейтральної й начебто лояльної до євреїв Швейцарії. Але чи пропустять його через кордон? Чи доведеться долати його нелегально? А що далі? Знавці розповідають про табори для інтернованих, у яких доводиться важко працювати, поки інстанції ухвалюють рішення про можливість надання дозволу на перебування у країні. Утім, якщо все складеться добре, є надія зачепитися в Цюриху, де лише два роки тому він зривав оплески шанувальників і поцілунки шанувальниць. Та найдужче співака непокоять дві речі: кашель, що ніяк не відпускає, і відсутність звістки від матусі, яка залишилася в окупованих рідних Чернівцях».
Роман «Співак» можна назвати культурним мостом, адже він об’єднує різні культури та країни, з якими був пов’язаний Йозеф Шмідт. Крім того, «Співак» є прикладом роботи з європейською колективною пам’яттю.
Щоб розповісти історію Йозефа Шмідта максимально правдиво, щоб подивитися у справжнє обличчя тогочасної Європи тих часів, і зокрема Швейцарії, працюючи над романом, Лукас Гартман звертався по інформацію до багатьох джерел. Найбільше спирався на біографію «Йозеф Шмідт – його пісня обійшла світ» (Цюрих, 2012), автором якої є тенор, куратор архіву Йозефа Шмідта в Дюрнтені Альфред А. Фассбінд. До речі, на інтернет-сторінці архіву можна послухати музичні твори у виконанні Йозефа Шмідта: http://www.josephschmidt-archiv.ch/#!/page_home. А 2018 року Лукас Гартман відвідав малу батьківщину свого головного героя – Давидівку (https://storozhynets.info/archives/41675) і Чернівці. Екскурсії у Чернівцях та поїздку в Давидівку письменнику допоміг організувати центр «Gedankendach». У післямові до українського видання роману Лукас Гартман висловив подяку Оксані Матійчук і Світлані Шкварчук за цю підтримку: «Вони відкрили мені очі на історію міста, його єврейське минуле та сьогоднішню ситуацію». Відвідавши рідні місця Йозефа Шмідта, Лукас Гартман ніби здійснив зворотній шлях співака, адже Буковина – той пункт, з якого розпочалася подорож цього феноменального виконавця у країну, де йому судилося померти, і в якій зберігають пам’ять про нього.
«Зірка упала», – такий напис можна прочитати на могилі Йозефа Шмідта. Його смерть була символічною. Йозеф Шмідт помер, співаючи. Очевидно, що спів був його душею. Зірка упала, але спів цього геніального виконавця летить світом.
                                                                                                                Iнга Кейван, PR-менеджер «Видавництва 21» 

Довідка про Лукаса Гартмана
Лукас Гартман (псевдонім; справжнє ім’я – Ганс-Рудольф Леман) – один із найвідоміших сучасних швейцарських письменників. Народився 29 серпня 1944 року в Берні. Вивчав педагогіку за спеціальністю музика, германістика, історія, пізніше – психологію. Працював учителем, радіожурналістом. Пише передусім історичні романи та біографічні твори, присвячені зокрема визначним швейцарцям або особам, чия доля так чи інакше була пов’язана зі Швейцарією. Разом з цим Гартман відомий як автор книжок для дітей і підлітків. За його творами знято фільми, поставлено театральні спектаклі. Романи Гартмана постійно з’являються у списках бестселерів. Лауреат швейцарських премій у галузі літератури. Роман «Співак» вийшов 2019 року. Під час збору матеріалів для твору Лукас Гартман відвідав Чернівці. Його нотатки про місто та Буковину опубліковані у швейцарській пресі.

Запис Його душею був спів. У «Видавництві 21» вийде роман про Йозефа Шмідта спершу з'явиться на Медіа-Версії.