У Чернівцях на фасаді обласного краєзнавчого музею урочисто відкрили пам’ятну дошку жертвам репресій, яких катували у підвалі цього приміщення, установлену з ініціативи обласного товариства політв’язнів та репресованих. Макет її розробив скульптор Іван Салевич безкоштовно. 
Пам’ятна дошка нагадує грати, на яких викарбувано: «У цьому будинку у 40-50-х рр. ХХ століття розташовувалось Чернівецьке управління НКВС. У підвалах знаходився слідчий ізолятор «Алфавітка», в якому катували українських патріотів».
–У цьому підвалі катували людей. Ці двері автентичні, ще з тих часів. Самі «енкаведисти» називали цю катівню «Алфавіткою», бо на дверях камер стояли не номери, а літери. В залежності від того, якою була літера, застосовували різні види тортур. Це був тимчасовий слідчий ізолятор, де людей тримали 2-3 дні. Їх катували й змушували дати потрібні НКВС свідчення. Звідси в’язнів відправляли у в’язницю на вулиці Шевченка (теперішнє управління СБУ), де надалі проводили слідство, розповіла голова обласного товариства політв’язнів та репресованих Галина Бойко.

Запис «Алфавітка» – це катівня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівчани з мого покоління пам’ятають, як на початку 50-х музей працював у кількох приміщеннях Резиденції буковинських митрополитів, коли після огляду експозиції можна було пройти в парк, де вільно бігали козулі, лисички й зайці – це я бачила на власні очі. До музею ходили тоді цілими сім’ями й мало не щонеділі…

Нинішній ювілей відбувається зовсім в інших умовах, коли про флору й фауну, побут і мистецтво краю можна дізнатися, не виходячи з дому – з Інтернету.  Та Краєзнавчий музей існує, дихає, розвивається, знаходить нові форми роботи, докладаючи максимум зусиль для збереження історії нашого краю та передаючи знання про нашу минувшину наступним поколінням буковинців – адже, хто не має історії, той не має майбутнього. Недарма ж обласна представницька влада нагородила директорку музею Олену Затуловську відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною».
Тож ми вітаємо колектив Чернівецького обласного краєзнавчого музею з поважним ювілеєм  і бажаємо, щоби люди не втрачали цікавості до безцінних експозицій музею, а сам музей і далі розвивався й поповнювався.

Лідія КОСТИНСЬКА, «Версії»

Запис Чернівецькому обласному краєзнавчому музею – 155 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виставка триватиме від 3 до 5 березня: у п’ятницю з 9 до 17 години, в суботу й неділю – з 10 до 19 години.

Музей розташований у Чернівцях на вул. Кобилянської, 28. Телефон для довідок: 52 44 89.

Запис Любителів квітів запрошують помилуватися фіалками та ахіменесами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До цієї значної дати – а вчора виповнилося 95 років від дня воз’єднання – працівники Краєзнавчого музею запросили  чернівчан на цікаві заходи.

Фото Donа Leonа

Чернівчанин Троян ВЛАЙКО, родич славетного Миколи СПИНУЛА передав до фондів музею портрет свого предка. Його у подарунок доньці Спинула до її 100-річчя написав народний художник України Іван Холоменюк за фотографією 1927 року. Після смерті доньки відомого буковинця 2003 року портрет перейшов на зберігання Троянові Влайкові, а віднині він посяде почесне місце в основній експозиції музею.

– Микола Спинул був одним із організаторів Буковинського Віча, поважним діячем освіти й тричі обирався до австрійського парламенту та Буковинського крайового сейму, – розповідає Троян Валерійович. – За радянської влади за такі діяння він був висланий до Сибіру.

Євдокія ГАВРИЩУК-АНТОНЮК, завідувачка науково-методичного відділу Чернівецького краєзнавчого музею презентувала книгу «На крутежах прикордоння», де, ґрунтуючись на документах, вона змалювала історію рідного села  Чорнокозинці на Хмельниччині та політичного діяча, який в ньому й народився – Антіна Постоловського. Саме навколо його життя і обертається сюжет книги.

– Я опрацювала чимало архівних документів, щоби написане максимально наблизити до реальних подій, – розповідає Євдокія Іванівна. – Над книгою я працювала майже все життя. А почалося з того, що у фондах Чернівецького краєзнавчого музею я знайшла негативи, які стосувалися землі, на якій Антін Постоловський сформувався, як учитель, поет,  письменник, коректор, церковний діяч, розбудовник держави, військовий –  надзвичайно гуманна та знана у світі людина. Пані Євдокія видала книгу власним коштом.

– На жаль, дуже багато українців не знають звідки вони і хто їхні предки, – каже Ігор Буркут, історик, кандидат історичних наук, політолог. – Євдокія Іванівна зробила величезну роботу: вона не лише власних предків відновлювала, а й історію рідного села. Книга надзвичайно цікава. Ми давно знайомі, тож я знаю, наскільки вона ретельний дослідник: підняла таку величезну кількість документів, що інколи аж дивує, звідки в неї ця інформація…

Ігор Григорович впевнений: якби такі книги були б написані про кожне село, це ще більше поріднило б українців.

Письменниця Віра Китайгородська певна, що книгу може читати будь-хто: історик, студент, краєзнавець, літератор, – і навіть бандурист може виконувати під музику, бо вона написана речитативом…

22 січня 1919 року воз’єдналися дві України – Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. Офіційно цей день в Україні відзначається від 1999 року. Цього дня прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулася рівно на рік раніше, 22 січня 1918 року: видання IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

30 грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість установлено «День Соборності та Свободи України». Вважається, що цього дня народилася єдина соборна Україна.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Без минулого немає майбутнього спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Експозиція “Чернівці. Рубіж ХІХ – поч. ХХ ст. Шарм міста.”

До Дня міста Чернівецький краєзнавчий музей піднімає завісу міського життя кінця ХІХ – початку ХХ століття у столиці Буковини…

Чернівці називали «Вавилоном Південно-Східної Європи», «другим ХААНом», «Єрусалимом на Пруті», «європейською Александрією», «маленьким Віднем».

Слідкувати за модою привчали з дитинства

1875 року віденський журналіст Карл Еміль Францоз у своєму нарисі «З Відня до Чернівців» писав: «…тому, хто приїздить сюди, робиться якось дивно на душі, він раптом опиняється знову на Заході, де можна зустріти освіченість, манери і білу скатертину на столі».

Місто росло і розвивалося, диктувало свій спосіб життя, свої звичаї, традиції, а ще й модні тенденції, які проявлялися навіть у манерах, у вбранні, аксесуарах.

Моді в Чернівцях навчалися з трирічного віку, адже, сто років тому панянки добре розуміли, що бути жінкою – то є мистецтво.

У ті часи одяг шили у кравців, модисток, кутюр’є. З кого саме – залежало від доходів. Але обов’язково вручну. Певний виріб приурочували до конкретної події, свята.

Жорсткий диктат моди

Модистки слідкували за диктатом моди – тоді він був досить жорстким. І базувався на багатьох світських правилах і умовностях. Наприклад, до 12-ї години дня довжина спідниці мусить бути такою-то, а ввечері виріз на сукні – таким-то. Ні сантиметром більше, ні менше. Рукавички слід було міняти тричі на день, а до декольте обов’язково надягали прикраси.

Чернівецькі модниці не поступалися європейським

Чернівецькі модниці з неабиякою цікавістю гортали французькі та польські модні журнали, пильно стежачи за зміною модних тенденцій у Європі. Щоби задовольнити вибагливий смак чернівчанок, у місті з’явилися магазини модного одягу, ювелірні та кравецькі майстерні. На замовлення виготовлялися головні убори та аксесуари.

До прикладу, на вул. Панській (нині – Кобилянської) було кілька поважних крамниць, серед яких і салон капелюхів «У француженки» (нині – магазин «Дебют»). Ціни тут були дуже високими, але дами в таких капелюшках могли «дати  фору» модницям будь-яких європейських столиць. Магазин капелюхів був і в Сторожинці. Там продавали не лише привозний одяг та аксесуари, але й вбрання місцевого виробництва.

До послуг місцевого населення від середини ХІХ ст. у Чернівцях працювало 312 кравців та 200 їхніх помічників. А вже 1912 року в місті створили першу фабрику з пошиття одягу та білизни.

Отож, капелюшки, рукавички, муфточки, жіночі та чоловічі прикраси австрійської доби та зразки одягу відтворені за історичними аналогами, прийдуться до смаку відвідувачам експозиції відділу нової історії Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Світлана БЕЛІНСЬКА, член національної спілки краєзнавців України, науковець ЧОКМ

Запис Чернівецькі панянки міняли рукавички тричі на день спершу з'явиться на Медіа-Версії.