Здається, нині жінки знають про косметику все: читають блоги, спілкуються у групах в Інтернеті, купують глянцеві журнали й відвідують тематичні сайти. І все одно живуть у нашій свідомості міфи, які не просто звідти викорчувати…

1. Тональний крем зневоднює шкіру. Сучасні тональні засоби як правило містять комплекс зволожувальних речовин, що утримують вологу. Найчастіше це алое вера, екстракт ромашки й календули, гіалуронова кислота. А якщо згадати, що в косметичному арсеналі безліч кремів, які безпосередньо зволожують її, то не звинувачуйте тональник, якщо у вас суха шкіра.
2. Тональні креми сприяють старінню шкіри. Канадські дерматологи порівнювали дві групи жінок, що користуються або не користуються тоном. Результати вас втішать: у прихильниць макіяжу шкіра виглядала молодшою. Адже тональний крем і пудра, ніби вуаль, ховають шкіру від вітру, пороху, міського смогу, а коли містять SPF – ще й від сонця. До того ж, тональні засоби часто містять антиоксиданти, що нейтралізують вплив вільних радикалів і призупиняють старіння шкіри. Перевірте й склад своїх улюблених засобів: чудово, якщо у їхньому складі містяться вітаміни Е, С, сквален (натуральна речовина, в яка є рослинних маслах – оливковій, олії рисових висівок і зародків пшениці й у печінці акули) та різні олії.
3. Якщо на упаковці написано «тільки натуральні компоненти» або органіка, то це продукт гіпоалергенний. Розчаруємо: пилок берези теж натуральний. І пух тополі має найприродніше походження. Тож будьте обережні!
4. Існують засоби, що звужують пори. Не засмучуйтеся, але розмір пор визначається спадковістю. Тож усі претензій – до тата й мами. Косметичні компанії заробляють мільярди, пропонуючи споживачкам величезну кількість сироваток, масок та інших засобів, які нібито за короткий час позбавлять пор. Не піддавайтеся. Здебільшого це чисто візуальний ефект, пори робляться менш помітними, бо їх, що називається, «намертво» забивають кератином, секретом сальних залоз і… бактеріями, що розмножуються. Це вам треба? Якщо так вже переймаєтеся, підберіть гарний тональний засіб, а прибрати пігментацію, яка підкреслює пори, допоможуть креми з ретинолом.
5. Не треба використовувати нічний крем, нехай шкіра дихає.

Так уже налаштований наш організм, що саме вночі тривають усі відновлювальні процеси, серед іншого і в шкірі. Відмийте обличчя від денного бруду й косметики, сміливо нанесіть гарний живильний чи зволожувальний крем. Вони не засмітять пори і не перешкоджатимуть природному диханню шкіри.

6. Консерванти, що містяться в засобах догляду за шкірою, шкідливі для неї.
   Давайте зізнаємося: ви готові тримати свою косметику у спеціальному холодильнику (окремому!), виймати крем з баночки виключно стерильним шпателем і замінювати навіть незакінчену баночку не рідше ніж кожні 3-4 дні? Отож-бо! Консерванти запобігають розпаду інгредієнтів, мають антибактеріальний вплив і збільшують термін зберігання продуктів у негерметичній тарі. Подякуйте їм і згадайте, що усі ці речовини проходять суворий дерматологічний контроль.
7. Будь-які спиртовмісні засоби висушують шкіру. Коли говорити саме про спирт, то він дійсно сушить. Але ж на упаковці написано, як правило, alcohol. У спиртових компонентів є багато галузей застосування. Алкоголь може бути зволожувачем, розчинником, емульгатором і навіть антиоксидантом. Найчастіше в косметичній індустрії використовується пропілен гліколь (зволожувач), токоферол (антиоксидант), цетиловый спирт (загущувач), спирт СД 40 (розчинник жирових забруднень), стеариловий спирт (пом’якшувач і зволожувач). І нічого страшного в них немає.
8. 8. Вугри виникають від бруду. Це з дитинства ще: прищі від брудних рук. А чорні цятки – це бруд, що занурився у пори. Насправді ж причиною виникнення акне є посилене виділення шкірного сала і зміна його складу, внаслідок чого порушується бар’єрна функція шкіри й створюються умови для розмноження бактерій. Відтак треба правильно підібрати й регулярно використовувати спеціальні засоби для умивання та догляду за проблемною шкірою. А ще краще – відвідати дерматолога. А від постійного вмивання лише руйнується жировий захист шкіри й ситуація тільки гіршає.
9. Тоніки для обличчя – марна витрата. А ось тут заощаджувати не варто. Тонік потрібен щоразу, неважливо, чи ви вмивалися водою або пінкою, чи протирали обличчя лосьйоном. Елементарно: очищення порушує баланс шкіри, тонік його відновлює.
10. Корисно витирати обличчя кубиком льоду. Не всім і не завжди. З одного боку, це допомагає збадьоритися й освіжити шкіру. З іншого – така процедура шкідлива для тонкошкірих і тих, у кого судини розташовані близько до поверхні обличчя.
11. Целюліт пов’язаний із кількістю споживаної рідини. Причому, поруч із порадою пити більше рідини «від целюліту» ви знайдете й твердження, що надлишок води в організмі є однією з причин целюліту! Насправді ж наші жирові клітини (а целюліт пов’язаний саме з такими) складаються на 10% з води, тобто, як не обмежуй себе в рідині, вичавити воду з жирової тканини ви не спроможетеся, і скільки не пий – в клітинку не запхнеш більше води, ніж вона здатна вмістити.
12. Якщо весь час покривати нігті лаком, вони стануть ламкими. Якщо наносити лак правильно, на базу, що містить вітаміни та протеїни, він зміцнить нігті, адже ми їх ніби вдягаємо лаком. А не захищені нігті частіше ламаються від мікропоштовхів (як,наприклад, за комп’ютерною клавіатурою). Щодо необхідності нігтям «дихати» – це ще більший міф. Ніготь – це ороговіла пластина. Що там має дихати?
13. Масаж обличчя розтягує шкіру й з’являються зморшки. Рівно навпаки. Грамотний масаж обличчя та шиї підтягує шкіру й покращує кровообіг. Про це казала ще Коко Шанель, а інша француженка, Жоель Сіокко, розробила цілий масажний комплекс, що зробив її всесвітньо відомою і став улюбленою процедурою світових зірок.
14.  Ополіскування волосся холодною водою додає їм насиченого кольору й… сяяння. Філіпп Кінгслі – гуру догляду за волоссям, вважає, що холодне ополіскування не може давати здоровий блиск. Холод звужує судини, надходження корисних речовин до коріння волосся призупиняється, волосся піддається шоку. Аби волосся блищало, треба чисто його промивати й користуватися для укладання засобами з ефектом блиску. Або ж зробити ламінування. Але вода тут, навіть холодна, вже точно ні до чого.
15. Посічені кінчики волосся можна вилікувати за допомоги спецзасобів, якщо користуватися ними регулярно. На жаль, ні. Деякі засоби склеюють розщеплені кінчики волосся завдяки тому, що містять силікони високої в’язкості. Однак, щойно розчешете чи помиєте волосся – дія силікону припиниться. Посічені кінчики – лише відрізати!
16. Ультрафіолет волоссю не шкодить, адже волосся не може обгоріти. Обгоріти не може, але ультрафіолет піддає впливу білок кератин, який входить до складу волосяного стрижня, через що волосся стає сухим і ламким. Шампуні та бальзами, що містять сонцезахисні фільтри, не надто ефективні: вони змиваються. А от засоби для укладки, спреї та незмивні водостійкі кондиціонери – саме те, що потрібне. І головний убір у найбільш сонячні години.
17. Не можна мити волосся щодня. А субота – санітарний день? У часи наших бабусь вважалося, що жирне волосся треба мити раз на 5-7 днів. А сухе – раз на 10-12 днів. Чому так? А згадаємо, ЧИМ мили волосся у ті часи. Сучасні засоби набагато делікатніші, відтак фахівці-трихологи рекомендують мити волосся щодня. Звісно, коли вам це потрібне. Гаразд, мийте, як захочеться!
18.  Якщо тривалий час користуватися одним косметичним засобом, відбувається звикання й ефект зникає.

Цілковита дурниця. Жоден крем, шампунь чи дезодорант не спричиняє звикання, інакше їх уже прирівняли б до наркотиків, щонайменше до нікотину. Та враховуйте, що стан шкіри та волосся залежить від мільйона чинників, починаючи від гормонального фону й закінчуючи харчуванням. Якщо ваш засіб припинив «працювати», значить вашій шкірі чи волоссю наразі потрібний інший догляд та інші компоненти.

За матеріалами vesti.lv

Запис 18 міфів, шкідливих для жіночої краси спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Із появою весняного сонечка варто подбати про очищення шкіри, – розповідає Ніна КОЗАК, косметолог. – До того ж нинішня зима затягнулася і це теж позначилося на стані шкіри.

Із настанням тепла шкіра виділяє більше жиру. Тому час скористатися скрабами. Змертвілі лусочки слід видалити з обличчя, щоби вона могла набратися вологи.

Маски, що наносяться на неочищену шкіру, просто не подіють.

Для очищення можна користуватися вже готовими скрабами або кавовою гущею. Щоправда, помітного результату одразу ви не досягнете, бо цю процедуру слід проводити регулярно. Та через кілька процедур шкіра очиститься, гладкою та ніжною. Скраб слід наносити на обличчя раз на тиждень, якщо дуже жирна шкіра – двічі.

– Дуже хорошим скрабом є сіль зі сметаною, – продовжує пані Козак, – їх слід змішати та нанести на обличчя, втираючи на тих ділянках, де найбільше забруднені пори.

Якщо ж шкіра дуже висихає від скрабів, краще взагалі відмовитися від них, не варто травмувати і без того чутливу шкіру. У цьому випадку достатньо вранці та ввечері протирати обличчя безспиртовим лосьйоном. Він видалить змертвілі клітини та заспокоїть шкіру.

Маски від Ніни Козак

Для втомленої після зими шкіри корисними будуть такі маски.

1.  Чайна ложечка курячого жовтка, чайна ложка оливкової олії, кілька крапель лимонного соку, можна додати ще ложечку меду. Все це ретельно перемішати і нанести суміш на обличчя на 20 – 25 хвилин. Змити маску проточною, теплою водою. Потім протріть обличчя тоніком і скористайтеся кремом.

2. Для іншої маски нам знадобиться свіжа петрушка, яку слід розтовкти у ступці, щоби вона пустила сік. Додайте чайну ложку крему для обличчя, декілька крапель вітаміну Е, чайну ложечку жовтка та меду. Розмішайте до утворення однорідної маси. Тоді нанесіть на попередньо очищену шкіру рівним шаром і залиште на 15 – 25 хвилин. Змийте теплою водою.

Важливо: наклавши маску, слід полежати, не рухаючись і не розмовляючи, аби не травмувати висохлою сумішшю шкіру.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Як доглядати шкіру обличчя навесні: поради косметолога спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відомий серед прихильників оперного мистецтва цілого світу, наш земляк Василь Герелло відсвяткував у чернівецькому готельно-ресторанному комплексі «Георг Палац» свій ювілей. Щоби потрапити у своє свято на Буковину, йому довелося скасувати чергові гастролі у Парижі.
Та, попри те, що йому аплодують у найбільших оперних театрах світу, рідну публіку він цінує найбільше. Щоліта в кінці серпня навідується на Буковину. Удома під виноградом столи заставляються тарілками у кілька шарів, ставиться бочка з вином. Приходять люди, випивають, закушують, співають безупину.

А 2008-го року Василь на честь 600-річчя Чернівців співав на площі Філармонії під зливою. Могло ж й апаратуру «закоротити». І для голосу це погано. Та екстрим не злякав буковинця, який через два роки привіз до Чернівці своїх добрих друзів – солістів театру «Ла Скала» – на відкриття оновленого приміщення обласної філармонії.
…Перебуваючи у Чернівцях, Василь Герелло любить прогулюватися вулицями міста, сидіти у затишних кав’ярнях і спостерігати за буковинцями, яких вважає людьми особливими – душевними та працьовитими. В репертуарі співака твори Чайковського, Верді, Рахманінова, інших видатних класиків, проте артист зізнається, що часто виконує перед закордонною публікою українські пісні. Його навіть прозвали «першим Фігаро в українській сорочці».

Довідка: Василь ГЕРЕЛЛО народився 13 березня 1963 року в селі Васловівці Заставнівського району Чернівецької області. 1991 року закінчив Санкт-Петербурзьку державну консерваторію ім. Римського-Корсакова. Нині народний артист Росії, заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів, соліст Маріїнського оперного театру, відомий у світі баритон. Ще на третьому курсі був запрошений до трупи Маріїнського театру. Лауреат вищої театральної премії Санк-Петербурга «Золотий софіт», музичної премії «Fortissimo». Виступав на таких відомих сценах, як «Опера де Бастіль» (Париж), «Земперопер» (Дрезден), «Дойче Опер» і «Штаатсопер» (Берлін), «Метрополітен-опера» (Нью-Йорк), «Штаатсопер» (Відень), Королівський оперний театр «Ковент-Гарден» (Лондон.)

«Із Санкт-Петербурга до Києва ми прилетіли літаком, а вже звідти їхали до Васловівців машиною майже 11 годин. Слава Богу, що взяли японський джип, бо інакше могли не доїхати. Українські дороги, навіть на головних трасах, просто страшні – ніби після бомбардування. Таких я не бачив ніде». Цим враженням Герелло поділився з кореспондентом «МБ» Надією Будною.

В різні роки Василь Герелло багато спілкувався з «Версіями»:

«Мій прадід – італієць з Неаполя. Потрапив на Буковину за Першої світової  війни й  залишився, бо покохав українську дівчину. Тож у моїх жилах тече й італійська кров. Але голос – наш, український, з Васловівців. Його ми Італії не віддамо! (сміється)»

«Знаю безмежну кількість українських пісень. Ще підлітком співав і грав на акордеоні – трофейному німецькому «Хохнері» – на весіллях. Інструмент був величезним, затуляв мене майже до підборіддя. Це був подарунок батька. Коли вручив мені акордеон, сказав:  «Завтра прийду з роботи – щоби ти заграв мені «Несе Галя воду». І я заграв.
Потім опанував інші  інструменти – гітару, трубу, саксофон… В армії грав у духовому оркестрі. Згодом заробляв:  увечері – в ресторані, вранці – на похороні. Провчився рік чи півтора в Чернівецькому музучилищі – і поступив до Ленінградської консерваторії. Просто так, без диплома. Навчався в класі Ніни Серваль, якій дуже вдячний: вона зробила з мене людину. А вже від  третього курсу співаю в трупі Маріїнського театру»

«Співав перед багатьма президентами, серед яких і Білл Клінтон, і Володимир Путін»

«Сучасний співак живе в режимі спортсмена. Сьогодні Мюнхен, завтра Нью-Йорк, далі Токіо – і скрізь треба бути у формі. А в твоєму розпорядженні лише дві маленькі голосові зв’язочки, які повинні  витримати таке навантаження. Найважче звикати до змін часових поясів. Вечеря – в Петербурзі, сніданок у Нью-Йорку… А для голосу найкраще живлення – сон. Недоспав – голос не звучить. В Італії, Іспанії, де для голосу найкращий клімат, я  навіть ніколи не розспівуюсь перед спектаклем. У Петербурзі  ж клімат не вельми… Тут треба  більше спати, менше вештатися холодними вулицями.

В Маріїнському театрі працюю за контрактом. Я одним із перших пішов на контракт. Було незручно мало співати й отримувати в театрі гроші. Тепер працюю ще в «Метрополітен-Опера», у Відні, в «Ковент-Гардені», в «Опера Бастиль», в «Дойче Опера», в «Ла Скала»… Постійного театру немає… І поки що не повинно бути! Доки є можливість так працювати, треба рухатися. Мій театр – уся земна куля!»

«При середній зарплаті у 250 доларів саме 100-доларовий квиток робить оперне мистецтво елітарним. До того ж і попса лізе з усіх щілин. Вона споганила весь світ! За радянських часів були чудові естрадні пісні – там і мелодія, і текст. Їх співали виконавці з прекрасними голосами – Магомаєв, Кобзон, Софія Ротару. Зараз голосять: «я тебе поцілую, ти мене ні». І все. З екранів телевізорів, з радіоприймачів суне жахливий потік музичного товару найнижчої проби. Ця машина пожирає все і робить бідну оперу з її чарівною музикою мистецтвом елітарним. Але: «Проходит все, и нет к нему возврата. Жизнь мчится вдаль мгновения быстрей…». І це минеться»

«Краса людини – чесність, скромність і повага до людей. Коли ти хоч трішки сноб, уся краса одразу ж зникає»

«Кажуть, зірок багато – співати нікому. Зірки, про яких ідеться, світять високо. Вони далеко, публіка повинна до них тягнутися. Я інший – і не можу себе змінити. Як на мене, ми повинні бути тут, на землі. Любити, поважати одне одного. Зірковість – це хвороба»

«Якщо й маю ворогів, то нехай будуть здорові. Життя – штука добра. Навіщо набундючуватися й влаштовувати собі проблеми? Хоча, зрештою, улюбленцем ніколи не був, до комсомолу не вступав, бувало, й бандерівцем називали. Коли почався обмін студентами, міг поїхати навчатися до Америки. Не пустили. Нічого страшного, потім я з власної ініціативи стажувався в Америці, Італії. Мене радянська влада зачепила, та я на неї не ображаюсь. Адже навчався у чудових педагогів»

«Нині людям живеться нелегко. Стрес – їхній постійний супутник. Свого часу мистецтво якось допомагало людині вберегтися від відчаю. Та нині воно стає все недоступнішим, все елітнішим або ж стає просто профанацією…

Потрібно пропагувати добро. А це, я вважаю, завдання усіх публічних людей. Коли ми провели газову трубу, від неї має бути всім добре, а не окремим особам»

«Про погане намагаюсь не думати. Зневіра – великий гріх. Сьогодні часто говорять про депресію. Психологи нині – одна з найприбутковіших професій. Вийти на грядку, прополоти пару гектарів – депресія пройде. З чорних смуг треба виходити швидко»

«Море не люблю: дуже спекотно. Люблю закинути вудочку з катера десь у наших широтах – в Карелії, Фінляндії… Якось у Вашингтоні ловив рибу з афро-американцями майже біля самісінького Білого дому. Рибка ловилася добре. А щороку в серпні їду на Буковину до батьків. Кращої природи немає! Такого нічного й вечірнього неба я ніде не бачив, навіть в Італії, навіть у Неаполі. В Україні небо – на віддалі простягнутої руки, але воно не тисне: оксамитове й бездонне»

«Маю дружину Альонку, 8 жовтня буде 30 років, як ми з нею разом. Одружився у 20 років, їй було 17. Вона найкраща жінка у світі! І в нас є син  Андрійко, наш, так би мовити спільний витвір… Дай Боже їм здоров’я! Це дуже важливо, щоби нашому брату-музиканту пощастило із сім’єю. А з таким тилом, як у мене, я можу за своє майбутнє не боятися!»

Людмила ЧЕРЕДАРИК, Ольга СКЛЯРЧУК, «Версії»

Запис Фігаро у вишиваній сорочці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фестиваль «Коронація Краси», який сьогодні відбувся на сцені Чернівецької філармонії, можна назвати ще однією культурно-мистецькою родзинкою нашого міста.

Це дійство проводиться у Чернівцях вже втретє і цьогоріч він набув статусу всеукраїнського. 8 команд-учасниць з салонів краси Чернівців, Кам’янець-Подільского, Тернопіля та Луганська продемонстрували не просто показ, а  влаштували справжні міні-вистави, адже судді оцінювали не лише зачіски моделей, а й візаж, стиль, костюми, акторську майстерність та відповідність образів тематиці.

Глядачі на сцені мали змогу побачити і японських самураїв, і давньогрецьких богів, і героїв кінострічок «5 елемент», «Аромат жінки», «Час» та «За двома зайцями».

Автор проекту, голова спілки перукарів м.Чернівців Наталія Бідяк зізналася, що в цьому році фестиваль мав набути статус міжнародного, але в останню мить команда з Румунії не змогла приїхати “Але ми все ж таки сподіваємось, що в наступному році буде більше учасників і географія нашого фестивалю розшириться, – зазначила пані Наталя, – тим більше, що ми можемо спостерігати, як зростає рівень майстерності наших конкурсантів, вони намагаються більш професійно показати свою роботу. А разом з ними зростає і рівень фестивалю”.

Перемогу в Конкурсі виборов салон краси ART Studio, який працює у Чернівцях. Вони влаштували яскраве шоу за мотивами не менш яскравого фільму “Герой”. Приз глядацьких симпатій дістався теж  чернівчанам, команді салону ІВ-стиль.

Вл. інф.

Запис Перемогу у конкурсі “Коронація краси” вибороли чернівчани спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Організатори фестивалю «Коронація краси»

«Коронація краси» – фестиваль нового формату, феєричне шоу, в якому розкривають свій талант та демонструють творчі здібності успішні, перспективні, амбіційні представники індустрії краси (перукарі, візажисти, майстри боді-арту, дизайнери одягу та ін.)

У програмі ІІІ фестивалю «Коронація краси» команди талановитих майстрів міста Чернівців та області створюють театралізоване шоу-показ колекцій цілісних образів, відповідно до обраного художнього фільму (мультфільму, кліпу).

Оцінювати захід будуть визнані майстри перукарського мистецтва. Професійне журі очолить В’ячеслав Дюденко – найвідоміший в Україні майстер-експерт міжнародного класу. Також на фестиваль «Коронація краси» запрошені гості з Італії, Польщі, Чехії та Румунії.

Повідомляє прес-служба міської ради

Запис Сьогодні у Чернівцях відбудеться міжнародний фестиваль “Коронація краси” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Майбутній лікар, студент БДМУ, змагався ще з сімома учасниками з різних міст. Перемогти хлопцю допомогла не тільки зовнішня краса, а й внутрішні таланти. Влад блискуче танцює брейк-данс та малює картини олівцем.

– Влад не прагнув перемогти, просто хотів довести, що він чогось вартий, – говорить мати Влада, пані Ірина. – А я просто підтримувала сина і вболівала всім серцем. У мене найкращий син у світі!

За перемогу у конкурсі Влад отримав путівку до Єгипту на відпочинок. А пізніше перший красень України боротиметься за титул в конкурсі «Містер International» у Бразилії.

Запис Чернівчанин – найкрасивіший чоловік України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вона не може байдуже пройти повз будівлю, її бентежить минуле й сучасне старих фасадів. Поринаючи в історію, вона живе кожною деталькою архітектури міста. Лариса ВАНДЮК – архітектор, викладач ЧНУ – ділиться з нами таємницями Чернівців.

Довідка «Версій»
Родом з Дніпропетровська. Навчалася в нинішній Придніпровській академії. У Чернівцях від 1987 року. Реставрувала дворики на вул. Кобилянської та інші історичні будівлі Чернівців. Реконструювала сквер на розі вул. Головної та Боженка.

– Чому обрали архітектуру?

– Любов до мистецтва передалася від рідних. Дідусь був скульптором, тато викладав креслення, мама – малювання у школі. У мене вдома завжди були книжки про мистецтво. До того ж я й сама змалечку любила малювати. Важливу роль відіграв мій дядько Іван, київський архітектор. Його ж викладачем був видатний зодчий Вербицький (він спроектував вокзал та нацбанк у Києві).

Дядько був репресований: 20 років – від 1936 по 1956 рік – провів у таборах. А коли повернувся, поблагословив мене на навчання архітектурі. Чула від нього багато розповідей про Київ, Києво-Могилянську академію: розповідав тоді багато такого, про що мовчала та приховувала від людей влада. Ніколи не шкодувала, що вибрала саме цей фах. Завжди цікавилася історією, шукала її витоки.

Шукала вихід до річки

– Що відчули, коли приїхали до Чернівців?

– Мене приємно здивувала і вразила краса міста. Адже на той час я вже об’їздила Прибалтику, Київ, Львів, Одесу, Севастополь, Петербург. Тож уявлення про старовину вже мала. У ті часи чомусь ніхто не акцентував уваги на красі та величі Чернівців, тому я мало що знала про це місто. Перший час, перебуваючи тут, шукала вулиці, які повинні виходити до річки. Адже я родом з берегів Дніпра, тому психологічно була налаштована, що має існувати вихід до акваторії.

У середині 80-х років в Чернівцях було лише 12 архітектурних пам’яток. По області їх налічувалося біля 40. Нині на Буковині майже 500 пам’яток.

Історичні фасади вважали пережитками

– Коли мені було 25-26 років, я домоглася доступу до архівів у Дніпропетровську: шукала матеріали про старі будинки. Ніколи на забуду видання Яворницького, Грушевського та іншої тоді забороненої літератури, які там побачила. Після архівних розвідок усім друзям розповідала про старі будівлі. У нас розкривалися очі. Боляче було, коли фасад історичної будівлі просто стесувався. Бо це вважалось пережитком минувшини…

Неправильний будинок

– У чернівецьких будівель є свої секрети?

– Часто проходжу повз будинок поблизу Турецької площі, на розі вул. Головної та зупинки Боженка. Завжди мені у цій будівлі чогось бракувало. Здавалося, що він якийсь неправильний: не могла зрозуміти, чому він одноповерховий. Пізніше довелося його досліджувати. І я дізналася, що ця будівля колись була-таки двоповерховою. 1917 року в будинок влучила бомба і він загорівся. Другий поверх сильно понівечило і його довелося знести.

Мені довелося багато попрацювати, відновлюючи її первинний вигляд. Тепер цю будівлю можна побачити в «усій її красі», якою вона була до пожежі.

У Турецькій купальні – понад 60 років…

– Ви відновлювали Площу Турецької Криниці. Як це відбувалося?

– Коли я за це взялася, Площа Турецької Криниці була в дуже занедбаному стані. Тому почала з архівів. Потрібно було вникнути в історію: дізнатися про всі процеси, що відбувалися століттями. До того ж, з історичної точки зору, площа ніколи не була кінцево сформованою. Я дізналася, що на місці сучасної аркади та фонтану був пагорб, на якому стояла церква. Протягом 300 років там відбувалися Водохрещі. Нині ця церква перенесена на Калічанку.

До речі, будівля турецької лазні – це не той будинок, де розташована сучасна лазня. Насправді, турецька лазня – будинок, що поруч. Це одна з найстаріших мурованих будівель Чернівців (кінець 18 ст.). Товщина її стін майже 1,5 метри. Врізаний рельєф, старовинна керамічна плитка, кам’яні криволінійні сходи…

Усередині будинку – маленькі камери з довгими коридорами. Колись це були купальні. В 40-х роках ХХ століття там влаштували гуртожиток. І понині там живуть люди. Я знаю одну жінку, яка живе в тій комірчині від 1947 року. Це лише 8 кв. м!

На площі унікальне поєднання джерел. А Турецька криниця перебуває нині під землею. Діаметр її – 4 метри. Мене зацікавили величезні плити радянського часу, було незрозуміло, чого вони там лежать. Я відчувала, що це неспроста. Коли їх підняли – виявилось, що там резервуари з водою. Вулиця Турецька, яка проходить під мостом, колись була руслом ріки. Відновлення Турецької площі тривало майже 3 роки.

– У Вас є улюблені будівлі?

– Це, наприклад, нинішнє приміщення Художнього музею та будинок на розі вулиць Лесі Українки та Сіді Таль. Там мене вабить облицювальна цегла та гостроверха покрівля, нагадує стиль українського модерну.

Місто – живий організм

– Як могли опинитися поруч такі різні театр, торгова палата (медуніверситет) та будинок Офіцерів на Театральній площі?

– Колись на місці Будинку офіцерів стояли одноповерхівки австрійського часу, але румуни їх знесли і поставили будівлю модного на той час функціонального стилю. Колишній Румунський дім датується 1938-1939 роками. Нині – це пам’ятка архітектури. Не раз я чула пропозицію про знесення цієї будівлі. Але місто – це живий організм. Воно не може бути музеєм. Так само як ми не можемо ходити у старовинних сукнях або їздити в екіпажах. Кожній епосі притаманний свій стиль.

Нинішні студенти прагнуть осучаснити місто. Наразі працюю над науковою роботою про поєднання історичного та сучасного середовища. Вважаю, що архітектор повинен бути сучасним, але гармонійно, делікатно та коректно поєднувати сучасне з історичним різними способами. Наприклад, є такий прийом як скляна вставка. Скляний фасад віддзеркалює історичні будівлі. А от повторювати, копіювати деталі якоїсь будівлі вважається поганим смаком.

– Які проблеми Вас найбільше хвилюють як архітектора?

– Буквально на очах зникає багато цінного. Наприклад, колись, майже в кожному під’їзді старих будівель були цікаво оформлені вітражі з кольорового скла, намальовані на стінах олійними фарбами картини, панно. Нині їх можна нарахувати кілька десятків – на вул. Челюскінців, Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Заньковецької… Боюся, що й ці залишки багатства хтось зішкрябає, замалює.

Треба берегти старовину та не бути байдужим. Можливо, не варто ту фарбу осучаснювати, чи замальовувати якийсь напис або старовинний візерунок: раптом воно криє в собі якусь подію, загадку? Чернівчани повинні достойно проживати в такому місті.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Лариса ВАНДЮК знає таємниці чернівецьких будівель спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Вишиваний дивотвір» по-справжньому згуртував майстрів вишивки області. Треба бачити, як ретельно готуються вони до чергового вернісажу – заздалегідь вишуковують схеми або ж самі вигадують сюжети майбутніх творів, переводять їх у клітинку, добирають полотно й нитки…

Умови відбору творів дуже чіткі й вимогливі, разом з тим доволі демократичні: ніхто нікого не «осмикує», не «повчає». Зате кожен учасник виставки має змогу порівняти свій доробок із доробком інших. Такий «цензор» спрацьовує ефективно. Тому від виставки до виставки бачимо помітні кроки вперед.

– Цього разу з-понад 400 учасників майже половина – новачки з власними ідеями, – тішиться Муза «Вишиваного дивотвору» Одарка Кучерява.

Наприклад, у розділі «Спадщина» дебютували студенти Чернівецького ВПТХУ №5.

– Колекція рушників, створена за орнаментами всіх районів Чернівецької області, – частина пошукової, науково-дослідної роботи, яку веде навчальний заклад, – пояснює член Спілки дизайнерів, викладач училища, майстер народної творчості й журналіст Микола Шкрібляк.

Постаралися гуртківці Чернівецької гімназії №4 під керівництвом майстра народної творчості Михайла Покиданця. Усіх своїх підопічних – танцюристів ансамблю «Вітерець», яким керує, він залучає до вишивання. Переконаний: це виховує у дітей позитивні риси – посидючість, акуратність, ретельність, учить основ композиції, колористики, декорування.

Прикметна, сказати б, меморіальна сторінка нинішнього вернісажу. Світлана Русс створила вишиваний портрет Юлії Тимошенко «Завітайте в Україну», акурат витриманий у жанрі народного наївного мистецтва – в загальній композиції, деталях-символах, кольоровій гамі. Найголовніше – авторка домоглася портретної схожості з реальною героїнею, якій, зізнається, щиро симпатизує як жінці і як політикові. Цікаво, що сама створила композицію і найважче – добір кольорів, схему та її розбивку на клітинки.

Зворушують вишивані портрети професора медицини Георгія Ходоровського та відомої вишивальниці Ярослави Гафійчук, виконані Оленою Ясінською та Павлиною Жоріною. Перша «малювала» портрет учителя, друга – подруги й однодумниці. Особисте душевне ставлення до «портретованих» випромінюють обидва твори – вишукані, аристократичні, чуттєві.

Багато відомих майстрів вишивки перегорнули нові сторінки свого захоплення. Наприклад, інженер-електрик з Чернівців Василь Гаїна від сакрального «живописання» голкою перейшов до пейзажу. Його «Зима» зривала очі й викликала захоплення не одного відвідувача вернісажу.

Після минулорічного гасла – створення тематичних картин до 600-ліття першої писемної згадки про Чернівці «Санта» зініціювала нове, не менш патріотичне: « Живопис буковинських художників у вишивці». Першим погодився бути «розчленованим на клітинки» живописець Олександр Приходнюк. Кілька схем для вишивання за його пейзажами «Санта» вже запропонувала рукодільницям. На черзі – ще кілька, а також розробки за творами Якова Січкаря, Одарки Киселиці, Петра Яковенка.

Знайшло продовження і гарне заохочення найкращих та «найплодовитіших» учасників – право безоплатної персональної виставки в Художньому музеї. Цього року таку можливість матимуть Людмила та Олександра – мати й донька Батаєви.
На фініші виставки відбудуться майстер-класи «віртуозів» вишиття, визначення лауреата призу глядацьких симпатій. Усі ми можемо долучитися до цього конкурсу: виставка діятиме до кінця травня.

Олена ЧАЙКА, учасниця «Вишиваного дивотвору»

Запис І вишите моє чуття на ньому… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Буяння кольорів. Основні тони – золотий, бежевий, карамельний. Металевий блиск виглядає сліпучо у променях весняного сонця. Кораловий, рожевий, фіолетовий, червоний, помаранчевий, аквамариновий, блакитний та зелений – різнобарв’я прийдешнього літа.

З чого робиться краса? Лакована шкіра та кольоровий металевий відблиск. Популярне срібло навесні зміниться на золотий виклик! Золоті босоніжки – must-have будь-якої модниці. Іх носять будь з чим: з джинсами, офісним костюмом, вечірньою сукнею. Девіз: Розкіш – щодня!

Художня творчість. Техніка фарбування «деграде» затримається ще на сезон. Тепер у моді не лише тканини з напливами кольору, але й аксесуари, які виглядають так, ніби їх забризкали фарбою. Чудове рішення – шарфи або хустки, розмальовані вручну: кожна жінка може впоратися з цим самотужки. Ви можете надати нове життя туфлям або босоніжкам, розмалювавши їх золотими квітами.

Сумка. Відтепер не доведеться тягати величезні торби: в моду входять жіночні сумочки, середні та невеличкі. Неодмінно поповніть колекцію класичною білою чи лакованою з геометричним малюнком.

Взуття. Актуальні прикмети цієї весни – широкі, стійкі підбори, округлі носки і перетинка на підйомі. У такому взутті вчіться танцювати чарльстон, він знову входить у моду. На повсякдення – гладіаторські сандалі та напівчеревики з відкритими пальцями.

Етно-Африка. Широкий діапазон у нинішній моді займають аксесуари, розписані під жирафів, зебр та рептилій.

Море кличе! Морська тематика – коміри-гюйси, смужки на майках, ланцюги, штурвали та якорі – упевнено лідирує в малюнках на тканинах і в біжу.
Рукавички. Візьміть на озброєння найгарнішу зброю для зваби – мереживо на пальчиках.

Довга панчоха. Доки весна роздумує, встигніть покрасуватися в оригінальних колготках та панчохах. Кольори, текстура та принти – різноманітні. Особливий шик: чорні колготки та біла мереживна сукня з білими черевичками чи босоніжками.

Яскраві колготки чудово комбінуються з однотонним взуттям, наприклад, з балетками. Колготки та черевички з узором компонуються в одній кольоровій гамі. Актуальне поєднання – колготки та черевички з відкритим носком.

Намиста. Дизайнери пропонують геометричні форми, екзотичні та етнічні витвори, різнобарв’я. До літніх суконь надайте перевагу пластику, але фарбованому в золотаві відтінки. Розкоші вашому ретро-типу додасть довга нитка перлів. До того ж біжу цілком замінні на стрази та метал в оформленні суконь.

Сережки. Великі, з підвісками, навіть у кілька ярусів, надають вашому образу богемного шику, від них неможливо відмовитися.

Каблучки. Великий камінь у формі квітки або ж кілька бусин чудово виглядають на тлі легких весняних чи літніх суконь.

Браслети. Уявіть собі, їх носять тепер не лише на зап’ястку, а в будь-якому місці руки, або просто на плечі. Форми різноманітні, від найпростіших кілець до складних та масивних.

Годинники. Великі, майже як чоловічі, але з яскравими жіночними деталями – найкраща прикраса для тендітної жіночої ручки.

Ремені. Доповніть темну сукню білим ременем із золотою застібкою. Можна використати й шкіру золотого кольору. Такий пасок може не застібатися, а просто зав’язуватися. Ремінь підкреслить талію або відтягне від неї увагу. Усе залежить від розташування. І вашої особистої творчості!

Модниці, агов! Літо прийде швидше, ніж ви думаєте!

Запис Дрібничка, а так приємно! спершу з'явиться на Медіа-Версії.