Заборгованість українців за комунальні послуги зростає день від дня. Тож частішають і звернення громадян до ЗМІ, і до нашої газети зокрема, з одним запитанням: «Чи можуть відібрати квартиру за борги з комуналки?». В ситуації розбирався наш експерт з економічних питань, підприємець і меценат Франц ФЕДОРОВИЧ.

Звідки в боргів ноги ростуть

Питання боргів населення за комуналку не можна відносити до чисто економічних. Звернімося до цифр. Загальна сума заборгованості за оплату ЖКП в Українісягла 55 млрд гривень. У середньому кожна сім’я винна державі 3700 грн. І коли в таких боргах значна частина населення, то знаходити вихід людям практично неможливо, Таким чином це питання перетікає у політичну площину – ставлення влади до свого народу, який шляхом демократичних виборів довірив цим владникам управління країною. До того ж, ці високі чиновники практично не звертають уваги на повідомлення Держстату, що в Україні невпинно зростають борги із зарплати. Щоправда, наша область єдина, де такої тенденції нема.  

Щоби достеменніше розібратися у проблемі, трохи історії. Газифікація й електрифікація, разом із водоканалізацією населених пунктів починалася в Україні у глибоко радянські часи. Населення практично не мало альтернативи у постачанні такого роду послуг. І всіх влаштовувало, що в обмін на низькі зарплати ми платили копійки за комуналку. Скажімо, в 70-ті роки утримання 2-кімнатної квартири у багатоповерхівці обходилося (без телефону) у 9 карбованців з копійками, трикімнатної – у 12 крб з копійками. Це для порівняння, а не з ностальгії.

Нині, коли доходи українців залишаються найнижчими в Європі, влада вирішила підрівняти нас з Європою в комунальних платежах. Відтак ненадійний баланс між доходами й платежами різко зламався у бік неможливості для населення оплачувати комунальні послуги.

Влада злякалася… субсидій

Коли починалася ця хвиля «подорожчання всього», високопосадовці заспокоювали населення: ми робимо це для МВФ, а вам відшкодовуватимемо субсидіями. Те, що це не ініціатива МВФ, ми вже не раз обговорювали. але за субсидіями з кожним новим подорожчанням зверталася все більша частка населення. І уряд злякався, що транші МВФ треба буде в повному обсязі віддавати на субсидії. Спочатку вигадали штучне поняття домогосподарства, потім стали вишукувати обмеження на отримання субсидій. Дорогі покупки (хоча люди, як правило, беруть авта у кредит), продаж чогось цінного… Скажімо, за безробітного родині дораховують до доходів дві мінімальні зарплати, навіть не вдаючись у такі «незначні подробиці»: дійсно людина без роботи чи це «тіньовий» робітник. Комунальну субсидію зараз в Україні отримує кожна третя сім’я (4,5 млн домогосподарств). Решта українців, теоретично, як вважають чиновники, можуть оплатити послуги ЖКГ самостійно. Але такого не відбувається.

Вихід для надавачів послуг

Постачальники послуг все частіше подають на боржників до суду. За рішеннями судів боржники втрачають житло, цінності і навіть право покинути країну. Хоча всі ми знаємо, що ця боргова яма утворилася не з легковажності українців.

Оскільки постачальники просто фізично не в змозі подавати в суди на всіх боржників, «особливі заходи» застосовуються тільки до найбільш  «злісних». Експерти з питань ЖКГ зауважують: щоб українцеві реально загрожувала втрата житла, має накопичитися борг, більший за 20 мінімальних зарплат, нині це 84 тис. гривень. Решті поки що загрожує тільки «профілактична бесіда».

Вилучати майно боржника за рішенням суду повинна виконавча служба.  Конфісковане житло продадуть, частина грошей від продажу піде на погашення боргу, а гроші, що залишилися від продажу, – повернуть колишньому власнику. Причому Виконавча служба не братиме до уваги той факт, що житло для власника – єдине.

У чому ж небезпека для боржника?

 Насправді квартиру на торгах часто продають за безцінь, і це може стати причиною зловживань. Експерти додають:  кожний постачальник може встановлювати власний «психологічний бар’єр», після якого він піде в суд. Тобто позбутися житла можна і за менші борги, ніж 84 тис. гривень.

У ЗМІ наводили приклад, коли у Харківській області пенсіонерка залишилася без житла за борг понад 20 тис. гривень. За квартиру, в якій жінка приписана з двома дорослими синами, не платили три роки. Житло відібрали через суд і продали. Однак в ситуацію обіцяє втрутитися місцева влада: сума, за яку продали житло, здається їм заниженою.

В чому суть схеми: продану за безцінь квартиру зможуть викупити «потрібні» люди, адже від самої квартири борг за газ не зменшиться.

Крім житла, можна втратити й інше майно: телевізор, одяг, меблі, побутову техніку, предмети розкоші. За законом, щоб погасити борги з ЖКП, не мають права відібрати холодильник, корову (якщо вона є) і сіно для неї, консервацію з розрахунку на три місяці, старе взуття, один комплект зимового одягу і два комплекти літнього одягу.

Як уникнути конфіскації?

Для постачальників комунальних послуг подавати в суди на боржників довго, дорого і… майже завжди резонансно. Відтак вони пропонують вирішити питання «полюбовно», реструктуризувавши борги, тобто розділити їх на рівні частини і виплачувати щомісяця.

«Межа давності» боргу, який може стягнути суд, – три роки. Це пов’язане з терміном позовної давності. Щоби за цей період накопичити боргів на «граничну суму», потрібно не платити за ЖКП по 2,3 тис. щомісяця.

Але є нюанс: якщо боржник погодився на реструктуризацію всієї суми боргу, то й стягують усю суму.

Зазвичай ця схема влаштовує всіх, але є й такі «злісні» неплатники, які підписують договір про реструктуризацію, а потім його ігнорують. А може, й не ігнорують, а просто не мають з чого платити. В такому випадку справа дійде до суду, а борг стягнуть разом з пенями і штрафами.

І закон не зважає та не розбирається, з яких причин людина не платить. І альтернативи для отримання більш дешевих комунальних послуг немає. Особливо вдарило це по пенсіонерах. Останні звикли перш за все розраховуватися за комуналку. Тепер це неможливо, навіть коли віддавати всю пенсію. Поміняти житло на менше теж є практично неможливим: великі квартири й будинки втрачають у ціні, натомість дорожчають маленькі. І чого чекати від влади, коли на засіданні парламенту час від часу лунають заклики взагалі припинити виплати пенсії: мовляв, нехай діти утримують своїх батьків…

Запис Комунальний зашморг на шиях українців: Чи можуть відібрати квартиру за борги, – коментар постійного експерта Франца ФЕДОРОВИЧА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щоби люди вчасно та справно розраховувалися за комунальні платежі, їм треба створити для цього зручні умови. Коли ж таких немає, то, як казав класик Незалежності, «маємо те, що маємо». Але те, що маємо, дуже ускладнює людям життя. Тому й виникла ситуація, про яку хочу розповісти та звернутися до Буковинського громадського об’єднання, яке нині реалізує соціальний проект «Право на світло» із проханням допомогти у вирішенні проблеми, що виникла, як на мене, буквально на рівному місці.

Особисто моє завдання – організувати від членів – мешканців ОСБ «Яблунівка» та працівників Придністровської дослідної станції сплату комунальних платежів: за експлуатаційні витрати по найму житла – це так звана квартплата, водопостачання та водовідведення і за вивіз сміття. Та зауважу, що до сплати за електроенергію я – як керівник ОСБ – не маю жодного стосунку.

До вересня минулого року до нас один раз на місяць приїжджала працівниця Сторожинецького РЕМу Домка Василівна Сафроній. За півдня всі сплачували їй за електроенергію. Потім цю послугу, мабуть, скоротили. Відтоді у мешканців мікрорайону й з’явилися заборгованості з оплати за електрику. Саме тому люди неодноразово зверталися до мене по допомогу у вирішенні питання своєчасної сплати за спожиту електроенергію.

Мені ж не байдуже до людей, які мешкають на території ОСБ, розташованого на межі Чернівців і Сторожинецького району, біля Годилова, а ще точніше – на землях Великокучурівської сільської ради. Там у кількаповерхових старих будинках живуть переважно колишні працівники Придністровської дослідної станції садівництва. Серед них – діти війни (32 особи, яким уже за 70), 9 учасників бойових дій, 3 чорнобильці та численні багатодітні матері. Решта – за невеликим винятком – пенсіонери. Скажіть, чи може вчасно і регулярно сплатити за спожиту електроенергію Євфрозина Воробець, яка вже три роки не піднімається з ліжка, або самотній Микола Пудла, якому 86 років, чи хворі пенсіонери Марія Левкун, Гарафіна Горох, Ганна Бойтель, Світлана Яковець, Микола Тужиков та багато інших. Усі ці люди, до слова, й ті, що працюють нині на дослідній станіції, яким протягом робочого дня складно кудись вибратися, постійно й слізно звертаються до мене. Їм дуже важко їздити щомісяця до Сторожинецького РЕМу, щоби заплатити за світло. Не дійдуть вони самотужки, себто пішки  і до поштового відділення в Годилові. Найближче розташований до нас Ощадний банк, з яким Обленерго уклало угоду. Але й туди менше ніж за годину старій людині не дістатися. Тим паче, там на клієнта чекає малоприємний сюрприз – шалені черги. Якщо поталанить, простоїш години дві, якщо ні – витратиш півдня. Люди, що працюють, дозволити собі такого не можуть.

– А ми, пенсіонери, діти війни хоч і маємо час, та не маємо здоров’я, щоби простояти півдня у черзі. Хворі ноги не дозволяють, а ціпок, на який спираєшся, не рятує, – скаржилася мені Світлана Яковець.

Отож, скажіть, хіба це нормально: терпіти такі незручності, щоби віддати свої власні кошти?!

На прохання людей ще торік я звернулася до тодішнього керівника РЕМу і запропонувала йому змінити ситуацію на краще. Коли я веду прийом, а це двічі на тиждень, призначена людина, якій самі члени ОСБ заплатять за роботу по гривні-дві, збере платню за електроенергію й відвезе до РЕМу. Та, на жаль, монополіст нікого не чує, крім себе. Як йому вигідно, так він і робить. Хіба це нормально? Хто для нього, хотілося б знати, клієнт? Людина, яка дає йому заробити, – чи сміття під ногами, з яким ніхто не рахується?

Здається, що останнє. Тому маю пропозицію до влади, яка покликана створювати людям комфортні умови для життя. Бо саме за це вона отримує з наших податків зарплату. Так ось чому б не поділити «Чернівціобленерго» на кілька підприємств і виставити їх на продаж, залишивши нинішньому керівництву лише один район? І тоді люди самі одразу ж визначать, у кого їм краще обслуговуватися. Інакше зрушень не буде. Для прикладу, у Берліні, де я знайомилася з організацією комунального обслуговування населення, діють  5-6 енергообслуговуючих команій. Саме тому й клієнт їхній у дуже великій пошані.

Насамкінець усе ж таки ще раз звертаюся до керівництва Сторожинецького РЕМу з проханням від імені не тільки усіх працівників станції садівництва та мешканців ОСБ «Яблунівка», а й від усіх жителів села Годилів, які підтримують прохання «яблунівців», організувати на місці сплату за електроенергію. Бо це буде вигідно не тільки клієнтам, а й надавачам послуг.

Ганна ПІВТОРАН, керівник ОСБ «Яблунівка»

Запис Упосліджені клієнти РЕМу спершу з'явиться на Медіа-Версії.