Іван Монолатій – почесний громадянин міста Коломиї, академік Академії наук вищої школи України, доктор політичних наук,професор, член Національної спілки краєзнавців України, Наукового товариства імені Шевченка, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, редактор фахового видання з політичних наук «Думка» («Прикарпатський вісник НТШ»).

У книгарні зібралися історики, колеги, студенти, друзі Івана Монолатія.
Переповідати книгу думаю не варто, краще її почитати.
«Будь-яка пам’ять – це свідчення забуття».
Вдумливо, з настроєм читати, перечитувати і щоб «діри пам’яті» не збільшувалися, а хоча б їх зупинити…

З відгуків на ФБ

– Горджуся за Івана Сергійовича теперішього і за того, що тут в Коломиї видавав у гімназійні роки часопис “Наша слава”. А таки пророчою була назва. Адже Іван Монолатій таки дійсно Наша Слава (і Коломиї, і Музею історії міста Коломиї, де починав свій шлях в кожну краєзнавчу “дірку” і в науку, і у світ широкий). Думаю, що після прочинання цієї книжки і чиновники і містяни почнуть латати ті дірки…
Михайло Арсак, директор музею історії міста Коломиї

– “(…) наше місто в більшості відомих історичних сюжетів не було сповнене духом політкультурності, ідеями співжиття і взаємоповаги представників різних культур у багатомовному місті, які б бодай у майбутньому переконливо довели, що народи-сусіди можуть досягти величезних здобутків у дусі спільної культури, що розрізнені національні і релігійні громади можуть мирно дійти до спільної ідеї ідеального міста”

(Іван Монолатій. Діри пам”яті. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2017. – 160 с.).

Не знаю, як Іваночко зважився видати цю книжечку історико-культурологічних есеїв. Тому, що Іван Монолатій не є модним автором, але є мислячим автором. Ліберальна Галичина зациклилася на Грицакові, при всій нелюбови до нього. В українському Івано-Франківську сьогодні є Монолатій (при всій нелюбови до нього).
Книжка, з якою можна сперечатися. Але – книжка, яка, нарешті. ставить проблему Івано-Франківська-Станиславова в історико-естетичну, а не політиканську площину…
Євген Баран, літературний критик, літературознавець, есеїст

Книгу «Діри пам’яті. Як пам’ятаючи, місто забуває» Івана Монолатія , дійсно, хочеться читати, перечитувати, знову до неї вертатися, хочеться проводити паралелі з іншим поліконфесійними містами. І такими, як Чернівці…

ПРО СПОМИНІВ ВАРТІСТЬ

«Чи не замислювалися ми коли-небудь, що буде колись записано до щоденника, літописника, мемуарника?.. І навіщо взагалі об’єктизувати суб’єктивне? А може наші записи пережитого стануть колись надбанням місцевих та регіональних скарбниць народної пам’яті? І лише тоді їх буде визнано джерелами перевірених справжніх, достеменних і реальних фактів. Адже історію можна спробувати відтворити на прикладі конкретної людини, того, що вона робила, думала, що її штовхало до дій, чому вона об’єднувалася в якісь групи, тобто на підставі її спогадів, мемуарів…»
Іван Монолатій, «Діри пам’яті»

Більш детально про презентацію книги в Івано-Франківську  за посиланням – ІВАН МОНОЛАТІЙ ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ «ДІРИ ПАМ’ЯТІ. ЯК ПАМ’ЯТАЮЧИ, МІСТО ЗАБУВАЄ»

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS.
Чернівці – Івано-Франківськ

Запис Презентація книги Івана Монолатія «Діри пам’яті. Як пам’ятаючи, місто забуває» спершу з'явиться на Медіа-Версії.