Переглянула «Носоріг» режисера Сенцова. Налаштована коментарями на кшталт «Не зміг навіть додивитися трейлер» і «Ця естетика 90-х мене зовсім не приваблює», остерігалася, що справді буде щось «не те». Виявилося – цілком пристойне кіно.

Так, про 90-ті – які, мабуть, ображають чиїсь «естетичні уподобання». Але я перепрошую – приміром, війна (будь-яка, чи перша світова, чи друга, чи середньовічні баталії, чи сьогоднішні обстріли Луганська мсклями) – це також бруд, кров, смерть і антисанітарія. То про це також кіно не знімати? Це не про естетику взагалі-то, а про реальність.

Так, багато натуралізму (прям іноді очі закривала, щоб не все бачити). Ну так і в раблевському «Гаргантюа і Пантагрюелі» натуралізму завалісь, а це ж класика.

Так, до Сєнцова вже про 90-ті детально розказали росіяни в кримінальних драмах «Брат» і «Бригада». Розказали російською і оспівали таких симпатичних і справедливих (ну трохи вбивць, але то таке, «побочка») Данілу Багрова-Бодрова і Сашу Бєлого-Бєзрукова з дружною компанією.  А тут нарешті вбивця – таки вбивця (хоч і також, що приховувати, симпатичний. І ще й совісний в кінці).

Так, можна закинути цьому фільму, що він спізнився років на 10-15. А можна пригадати, що його проєкт розпочався 2012-го (саме тоді, коли вийшла «Бригада»), але робота над ним була призупинена через арешт Сєнцова мсклями. Ось де той десяточок років і подівся (з них 5 – незаконного арешту).

Так, совісність героя, може, таки трохи притягнута за вуха. Але коли російський вбивця голосно міркує «тварь лі я дрожащая ілі право імєю» – то це стає класикою рос.літератури, а якщо сумління говорить українською – то воно надумане?

Сподобався художній прийом на початку фільму, коли камера вихоплює з життя родини героя в його помешканні тільки найважливіші епізоди, і за лічені хвилини показують роки, які сформували все так, як є. Сподобалися деталі – та сама «естетика 90-х» передана дуже точно, від одягу, інтер’єрів – до музики.

Незрозумілими так і залишилися причини пробудження сумління в героя, і кому він «сповідався» в машині (мабуть, це був якийсь уявний персонаж в голові самого Носорога). В окремих сценах був поганий звук – важко було розібрати слова.

Але загалом – цілком собі нормальне кіно. Не традиційне – не про героїв чи козаків, не за мотивами української класики, не у вишиванках. Про інший бік життя, яке також було частиною історії. І подекуди залишається (фраза Носорога в кінці, про те, що з друзів – когось уже немає, а «найбільш ушлі» стали депутатами цілком актуальна).

До речі, у Чернівцях «Носоріг» показують у комунальному кінотеатрі «Чернівці» (о 15.10 – «дуже зручний» час, зате у великому залі) і в «StarMax» (о 12.30 та 23.30 – також «зручно», правда ж? А анонс фільму на фб супроводжує сентенція «Не існує поганих людей – існують погані вчинки». Ну не знаю, не знаю, чи вловив SMM-ник цього кінотеатру головну ідею фільму, покликаного взагалі-то зняти шлейф романтизації з бандитів 90-х…) А директор кінопалацу «Чернівці» Руслан Зварун вважає, що цей фільм нецікавий глядачеві.

Мені за збігом обставин фільм «Носоріг» вдалося подивитися в Києві.

Загалом інтернет показав, що в столиці цей фільм демонструють 15 кінотеатрів, у кожному – від 1 до 4 сеансів. Мені за часом і розташуванням підійшов найстаріший (існує від 1913-го року!) кінотеатр столиці – «Ліра». І от на цьому факті хотілось би зупинитися детальніше. Зацікавило, як саме позиціонує себе цей кінотеатр.

“Ліра” є незвичним камерним простором, фактично єдиним київським однозальником. Тому більшість подій, які відбуваються тут, – це своєрідні кіно-квартирники – зустрічі, обговорення, фестивальні події. І більшість контенту – це безпосередня співпраця команди кінотеатру із українськими та закордонними кінорежисерами, акторами, музикантами, – пишуть на сайті кінотеатру.

Також там повідомляють, що “Ліра” з грудня 2018 року має власний кіноклуб документального кіно “LiraDOC”, у рамках якого відбуваються покази документальних стрічок та їх обговорення із командами репрезентованих стрічок і, звісно, глядачами.

І головне.

“Ліра” переважно не показує розважальний контент, адже аудиторія кінотеатру більше сфокусована на авторському кіно, документалістиці, історичних картинах тощо, – пишуть на сайті.

Шах і мат. Виявляється, можна не показувати розважальний контент – і все одно залишатися «на плаву», а не скаржитися, що «глядачеві нецікаво», «касові збори українських фільмів малі», «фільм знятий не в тому форматі, тому його неможливо поставити в малий зал на три сеанси», «університет на дистанційці, тому ми працюємо лиш три дні на тиждень, бо в кінотеатр переважно ходять студенти». Можна не шукати ці та інші відмовки, як це роблять у Чернівцях, а просто працювати з «неприбутковим контентом» – і не закриватися. Тим паче, що ніхто ж не вимагає в Чернівцях (не місто-мільйонник, зрозуміло ж) геть відмовитися від «голлівуду» не користь, наприклад, української документалки. Просто треба мати хоч трохи бажання просувати українське… Чи це для нашого міста утопія?

Маріанна Антонюк

Запис Українська кримінальна драма у межах чернівецької культурної утопії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Чернівецька міська рада вольовим рішенням припинила істерію, розпочату окремими політичними силами, навколо кінотеатру «Чернівці» щодо передачі цієї споруди одному з бізнесменів міста», – повідомляє прес-служба міськради. Розпорядженням секретаря міськради Віталія Михайлішина директором комунального підприємства призначено Інгу Маковецьку.

– Я завжди був проти політичних інсинуацій навколо комунальної власності міста. Насправді, жодного конфлікту навколо кінотеатру немає. Потрібний лише ефективний професійний менеджмент, який виконуватиме свої безпосередні обов’язки, а не використовуватиме посаду для отримання політичних дивідендів, – заявив Віталій Михайлішин.

Першочерговим завданням І.Маковецької на посаді директора стане проведення внутрішнього аудиту комунального підприємства та розробка комплексної стратегії розвитку кінотеатру. Таким чином, ГШКВР «Чернівці» залишається під повним контролем міської громади, осторонь від політики та працюватиме на благо міста.

– Я не хочу коментувати чутки, які останнім часом активно тиражували ЗМІ. Протягом місяця ми отримаємо власний аналіз фінансового стану кінотеатру, та презентуємо керівництву міста і громаді власне бачення шляхів його подальшого розвитку як профільного комунального підприємства, – наголосила Інга Маковецька.

Довідково
Інга Маковецька народилася в 1974 році. В 2000 році закінчила Чернівецький національний університет ім.. Федьковича за спеціальностями «фінанси і кредит» та «економіка». Працювала в Садгірській районній раді та органах Державної податкової інспекції. Державний службовець 11 рангу.

Сектор інформації та зв’язків з громадськістю

Ігор БУРКУТ

Запис У кінотеатра «Чернівці» новий директор спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щось дивне коїться з кінотеатром «Чернівці». Його працівники протестують проти його закриття. Вже колишній директор кінотеатру Руслан Прокоп’єв і, можливо, майбутній – Василь Забродський – спочатку переписуються електронною поштою, а опісля – звинувачують один одного. До конфлікту активно підключаються політики. Влада традиційно всіх заспокоює і монотонно твердить завчені фрази про добробут і стабільність. Одне слово, під стінами кінотеатру розгортається цікавий фільм, от тільки не зрозуміло – драма це, бойовик чи фарс?!

– Це все брехня! Забродський просто маніпулює, хоче налаштувати і колектив кінотеатру, і владу проти мене, – обурюється  Руслан Прокоп’єв на звинувачення пана Забродського, що директор за допомогу в тому, щоби підприємець став інвестором комунального підприємства, нібито просив у Збродського 10 тис. доларів.  – Я відмовився «лягти» під закриття кінотеатру, тому контракт зі мною не продовжили. Кінотеатр не є збитковим. Ми повністю платимо всі податки і збори. Наш заклад за власні кошти – мільйон гривень – придбав цифрове обладнання… Згідно з листом міської ради від 19 жовтня, вони відтермінували доставку обладнання. Тобто, машина, яка їхала з обладнанням, розвернулася на півдорозі. Таке втручання в роботу комунального підприємства – незаконне!

– Йдеться про те що, звільнений директор намагається повернутися на посаду, – пояснює Василь Забродський. – Чомусь придумав, що я забираю кінотеатр. Я не забираю. Наскільки я знаю, буде конкурс. Я братиму в ньому участь. А хто виграє – то вже покаже час.

– Це не перша спроба захоплення кінотеатру «Чернівці», – стурбовано згадує екс-мер міста Микола Федорук. – Десь років три тому було вже таке. Але ми не дали це зробити тому пану. Тому він зараз дуже поспішає, бо час його минає.

– Підприємство працює. Я не бачу жодних проблем у цьому, – невинно повторює і розводить руками секретар міськради Віталій Михайлішин.

І наостанок… Осторонь конфлікту не залишився і депутат обласної ради Віталій Ткачук. Мабуть, готується до виборів мера…

– Є речі, які не мають ціни – це мистецтво! Я сподіваюсь, що депутати міської ради не допустять прийняття такого ганебного рішення у стінах Ратуші! Не дамо знищити останній народний кінотеатр! Нам тут жити! – рве на собі останню депутатську сорочку співочий депутат.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Скільки просять за «Чернівці» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Документальний фільм розповідає як змінився футбол і все, що його оточує, під впливом часу та грошей. У фільмі беруть участь авторитетні представники найбільших фанатських угруповань України – Динамо, Дніпра, Карпат та Шахтаря, футболісти і тренери київського Динамо, а також віце-президент федерації футболу України і представник міліції.

Предлагаю посмотреть онлайн фильмы тут.

Учасники фільму обговорюють проблеми, що хвилюють всіх: засилля легіонерів в українському футболі, проблеми натуралізації гравців, а також наслідки зростаючої комерціалізації футболу. Події на трибунах і поза ними, відданість своєму клубу, думки про наближення чемпіонату Євро-2012, ставлення до міліції та офіційних структур – всі ці теми висвітлені у фільмі тими, без кого ця гра неможлива. Глядачам надається можливість не тільки почути правду від першої особи, але й побачити рідкісні документальні кадри. Сучасний футбол – добро чи зло – ось основна лінія цієї стрічки.

Авангард чернівецького фан-руху

Запис Документальний фільм про футбол – у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.