Від 5-го до 7 вересня вже вп’яте у Чернівцях проходив  міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. На фестиваль приїхали понад 50 авторів із семи країн.

Втретє у Чернівці  на фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ завітав  відомий письменник, музикант, актор з Данії Нільсен.

Постать Клауса Бека-Нільсена і до цього часу є предметом сотень інтерпретацій і навіть деяких академічних досліджень та дисертацій. Кожна така історія породжує і нові міфи. Але іноді актуальні події перетворюються на історичні…

Нільсен Nielsen (Данія)
Народився безіменним. Хрещений як: Клаус Бек-Нільсен. Оголошений мертвим у 2001 року.
2002-2011: генеральний директор транснаціональної корпорації Das Beckwerk, яка займається розробкою серійних фотографій, відео-фрагментів, вистав, опери, інсталяцій, концертів, музичних альбомів, революцій та інших історичних подій і кількох творів художньої літератури.
2011-12: отримав річну заборону на публічні виступи у Скандинавії.
19 січня 2012: Нільсен або Святий Нільсен став постлюдиною.
У травні 2014 року Нільсен у образі Міс Світ помандрував Україною…
Інформація з сайту фестивалю

Отже, від кінця травня до початку червня 2014-го за подорожжю і пригодами Нільсена Україною у білій сукні із блакитною стрічкою Міс Світ з чорною гітарою містами України: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів… спостерігали як випадкові мешканці цих міст, так і фани Нільсена віртуально. На його (або його персонажу) сторінці у ФБ.

5 вересня Нільсен взяв участь у прес-конференції учасників фестивалю, що відбувалася просто неба на балконі Мармурової зали ЧНУ.

Нільсен зазначив, що спостереження, виступи і спілкування з людьми в Україні стали основою для написання окремої частини своєї книжки.
– Коли я приїхав в Україну, я намагався любити всіх: партизан, правий сектор, намагався любити всіх і дарувати це тепло. Звісно, це є трохи утопічним. Коли одна людина, як Ангел, спустилася до вас і буде пропагувати Мир. Я вважаю свою місію доцільною. І думаю, що це багато дасть вам, українському народу…

У перший день фестивалю купила  книгу “Нільсен. Всесвітня історія ХХІ століття”, занурилася в читання  і, звичайно,  мріяла отримати автограф від самого автора.

6.09.2014
Подія: Концерт Нільсена, презентація книжки «Нільсен. Всесвітня історія 21-го століття. Вірші, фото, пісні та оповідання з Ірану крізь Афганістан, Ірак і Єгипет до України», перекладачі – Денис Суворов, Юрій Андрухович, Катерина Бабкіна
Локація: Центральний палац культури, пл. Театральна, 5
Перекладачі: Катерина Бабкіна, Юрій Андрухович

Власне спостереження. Модератори представили Нільсена таким чином, що дали підстави для низки припущень.
На презентації переклади віршів Нільсена читали Юрій Андрухович та Катерина Бабкіна.

“Але передусім Нільсен найбільш визнаний як письменник, що використовує тільки реальні сюжети з життя, вдало балансуючи на межі документального репортажу та художнього твору.
У 2004–2012 роках Нільсен побував у Ірані, Афганістані, Іраку та Єгипті в скрутні й тривожні часи для цих країн. Мета подорожей – дослідження процесів демократизації, спроба зазирнути за лаштунки, туди, куди не потрапляють камери світових мас-медіа, відчути культурну та світоглядну спорідненість.
У травні 2014 року Нільсен в образі Міс Світ мандрував Україною…”

Але якщо свого часу актриса Аста Нільсен (Asta Nielsen) зіграла Гамлета, то чому поет Нільсен (Nielsen) не може зіграти Ангела або Міс Світ. І навіть ними стати…

Концерт «Пісень любові до України» Нільсен виконував під акустичну гітару. Це було емоційно, видовищно, ефектно…

Але якщо хтось до цього часу не вірить, що на концерті був справжній Ангел, ось доказ:

І цього разу вдячна волонтеру фестивалю  Мегі Стерліковій. Мегі – студентка-магістр  факультету іноземних мов за спеціальністю англо-український переклад,  художниця.
У 2012 році сприйняття Нільсена відбулося завдяки, звичайно,  виступу самого музиканта  та  у деякій мірі  і модераторам  зустрічі. А ось тоді Мегі додала до загального сприйняття амплуа уславленого Нільсена деякі особливі спостереження, але не такі показні чи провокаційні…

“Let’s pray together
Love do us calm…”

“Тож молімося разом –
любове, заспокой нас…”

Про книгу, мандрівки, тексти віршів, Україну, Майдан, майбутні плани ми говорили в останній день Фестивалю у скверику навпроти хімічного факультету ЧНУ…

Сонях так сомо уважно повертав голову на всі наші переміщення…

Це фото є у книзі «Нільсен. Всесвітня історія 21-го століття», стор. 15.
Фото Нільсена в Афганістані (2008) з білим прапором і діркою всередині я запам’ятала ще з минулого року. Знайшла на сайті Нільсена. Білий колір, як Нільсен дізнався випадково від норвезьких друзів, був прапором Талібану. Нільсен мав на меті пронести його через усе місто з околиць до центра Кабулу.

«Виникає питання: що це означатиме? Як я виглядатиму в очах афганців, яких я зустріну по дорозі: худий, блідий європеєць у сірому костюмі. Що рухається через столицю Афганістану із продірявленим у центрі прапором Талібану – що це означатиме? Ось у чому питання.
Відповіді не знає ніхто. І ось попри всі перепони на світі, я мушу це зробити, аби і я, і увесь світ нарешті дізнався.
Що це означає».

Персональним кухарем чоловіка, що сидить на танку, не взяли, хоч він палко запевняв готувати найкращі данські страви. Він так і залишився дивитися на чудові краєвиди…
А на прапорі з діркою написали синім по білому «Парламент – це символ миру та демократії». Вони не почули, що на символі писати не можна. Адже символ тоді перестає бути символом.
Може просто там, у Кабулі, інші символи…

… Мусульманам дай Ватикан
Хай папа стане гей-шею
Дай Тегерану Мілошевича
Напхай фашистів зеленню
Проголосуй за хаос у столицях
Посади всіх суддів
Засуди до смерті всі смертні вироки
і саму себе теж
Убий своїх коханих
Згори, Європо, згори
Щезни щоб явитися новою

«Пісня привида», Нільсен,
переклад Юрій Андрухович

Наша розмова з Нільсенем була просто розмовою. Зачитувала деякі тексти з книги, Мегі іноді навіть  не перекладала, бо Нільсен розумів, про що я читала в його книзі.

Але перше, про що я спитала письменника, чи задоволений він тим, як його представили на зустрічі. Про це просив мене спитати давній знайомий. Який теж трохи утаємничений і зовні мені видається символом письменників-восьмидесятників. Моє захоплення Нільсенем для нього не вкладалося в те представлення, яке відбулося на суботній зустрічі. Але може це я необ’єктивна…

– Чи так Вас представили модератори, як би Ви того хотіли?
– Звичайно. Модератор виконує свою місію так, як вважає за потрібне. Тут не може бути ніякої редакції. Адже потім виступаю я. І вже глядач сприймає мене таким, яким я є. Або хочу здаватися.

… (Пусти росіян в свою церкву –
З новим гімном полізуть в серце.
Пусти росіян в свою церкву –
Свою мову нав’яжуть церкві.)

Не пустиш їх у своє свято –
Почнуть зразу лісти в твій рай особистий,
і Святий Петро бородатий
попросить тебе – звільни для них місце…

“Росіяни”, Нільсен,
переклад Катерина Бабкіна

…Пусти людей з Майдану додому –
Потиснуть руки твоїм синам.
Пусти людей з Майдану додому –
Серця покрадуть дівкам.

Я якщо не пустиш їх, скажеш ні –
То попруть насильно в твій тихий рай,
І одного дня, на Судному дні,
Ти у пеклі опинишся. Обирай.

“Люди з Майдану”, Нільсен,
переклад Катерина Бабкіна

– На вечері ще читали вірш “Roma people”.  Цікаво  дізнатися, чому такі майже однозначні асоціації: росіяни, роми, люди з Майдану. Текст цих трьох віршів різниться тільки декількома словами та інтонаціями. Про росіян якось зрозуміло. До ромів у Європі є певні стереотипи. А чому люди Майдану?
– Майдан грудня, лютого, березня – центр української революції. “Дощ уже змив усі сліди Євромайдану. Порошенко переміг, а революція перетворилася на шоколадне праліне і все повернулося до звичайного режиму”…

Вже у травні Міс Світ, Янгол, що прилетів до Києва, на Майдан, був тут не зовсім бажаним…
“Я прибув сюди не для того, щоб улещувати  українців чи росіян, партизан чи правий сектор, олігархів чи безхатченків, директорів шкіл, міліціонерів, президента чи бідноту, я – янгол, я прийшов, щоб розбудити їх, спровокувати українців, розворсати їхню сутність, стару зашкарублу сутність, спонукати до дії, до невідомого, до такого, чого вони ніколи раніше не робили, не до насильства, о ні, до несподіваного, спонтанного прояву добра, любові…”

Ми ще раз занурилися на тексти  194 сторінки…
– Хіба це не утопія?
– Мистецтво спроможне, поза сумнівом, впливати на світ.
– І зупинити війну?
– У це треба вірити.

… О, любове – заспокой нас, звільни,
Щоб ми стали, як друзі…

Оця ненависть доти не мине,
Допоки ти не здашся, і мене
Триматимеш за руку, як людина

Бо ця земля аж так зближає нас,
Що невідомо, знає чи не знає,
Що за вогонь пала в серцях дітей.
Тож оце пекло доти не мине
Допоки проживатиме дні
Один за одним як нормальні люди.

Тож молімося разом –
любове, заспокой нас…

“Ця ненависть” (Українська версія), Нільсен,
переклад Катерина Бабкіна

Нільсен планує нову подорож в Україну. На схід. Не в образі Міс Світ. Не Янголом.
А просто, як людина в сірому (чи іншому) костюмі.
Побачити і відчути самому.
Бо не все подобається письменнику як в репортажах українських журналістів, так і європейських.

– “До побачення, Україно, ти сумуватимеш за мною, але недовго: я ще повернуся до тебе, моя люба Україно!”
– Ми чекаємо…

P.S. від 15.09.2014

Мій київський друг Володимир Філіппов має унікальну фотохроніку всіх дній Майдану у Київі. Від першого дня  і до сьогодні. На ФБ побачив мої світлини фестивалю і впізнав Нільсена. За моїм проханням  Володимир знайшов у своєму фотоархіві світлини перебування Міс Світ у Києві в кінці травня. 

Випадковість? Чи ця зустріч мала відбутися?… Не знаю. У травні з ФБ про приїзд Нільсена до Киева знала, попереджала друзів, знайомих, щоб не пропустили і виступу Нільсена у кнайп-клубі “Купідон”. Хтось не зміг, а Володимир  і  Янгол невипадково випадково зустрілися…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Фрагмент концерту- http://youtu.be/LPIscGZI5ho

Запис Ідеали і чарівна утопія Нільсена, поета і музиканта з Данії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Слово

Оте хистке, ледь з’явлене, котре
назвало нас і темінь означило,
сягнувши споду, глибше суть бере,
аби вона повік його корила,
щоб набухали жалем бинди вен
і червоніли згагою завзяття,
аби збагнув, чий вік немов прокляття,
що він отим прокляттям і блажен.

19.7.1972, Василь Стус

На початку вересня я частіше згадую Стуса. 4 вересня 1985 року Василь Стус загинув у концтаборі на Уралі.

Темне око у вересні

Камінночубий час. І все буйніш струмують
кучері болю навколо земного лиця,
п’яного яблука, бурого від подиху
гріховної думки: гарні й чужі будь-якій грі,
котрою поневажають вони
в п’яному відображенні свого майбутнього.

Вдруге зацвітає каштан:
сліди згаслої надії на те,
що Оріон небавом поверне:
сліпих друзів неба яснозоре завзяття
кличе до себе.

Несклеплене біля дверей мрії
марудиться око самітне:
досить для нього знання
щоденних турбот:
біля східнього вікна
з’являється йому проти ночі
стрункий привид відчуття.

В солоній сльозі його ока втопиш ти меча.

Пауль Целан. Переклад В. Стуса.

Меридіан поетичного фестивалю “MERIDIAN CZERNOWITZ” перетинають передбачувані і несподівані тенденції, традиційні і авантюристичні символи, формати, фактури, проекти на будь-який смак…

А у будь-якому перформансі (performance) є певне намагання іронічного переосмислення.

Або просто переосмислення. Головне, щоб не догори дригом.
Але коли тебе ставлять перед фактом обшуку не у теоретичному аспекті, а суто практичному, то навіть цитування охоронцю з Egoist-у  «Гамлета» Леся Подерв’янського не збавляють напруги приниження. Бувший Будинок культури тепер перетворено на осередок типу Palace, позначеній на карті локацій фестивалю невідомим числом між шестіркою і сімкою. Після обшуку чи фільтрації ( слово вибирайте на свій розсуд),  глядачів концерту-вистави «Гуманісти» зосередили у фойє, який прикрашено трофейними  черепами ( здогадуєтеся чиїми). Правда, о 20.00 нас пустили до зали, концерт у якій розпочався ще через пів години.

Програму фестивалю роздають волонтери, її можна отримати в інформаційному центрі або прочитати  на численних банерах.

Етно дискотека від Олега Скрипки 1.09.11

Дрескод – вишиванка. Лідер гурту «ВВ» виступав у ролі діджея. Це, звичайно, не «Країна мрій», але популярні українські мелодії, танцювальні ритми, народні переспіви були настільки запальними, що підтанцьовували всі,  хто зібрався на Соборній площі.

Презентації книг. 2.09.11. «Поезія це є згущення…»

Вхід вільний. Після Прутської 10 це я буду цінувати.У Галереї Ратуші Ігор Померанцев  презентував книгу «Винарні», Богдана Матіяш – «Твої улюблені пси та інші звірі», Катерина Бабкіна – «Гірчиця», Ірина Вікирчак  та Мілена Фіндайз  «ZeitZug: Czernowitz-Prag-Wien», Юрій Андрухович – книжковий проект  «Лексикон інтимних міст».

Концепцію життя можна шукати і у потязі часу, головне мати туди білет. А хто немає? Їхати хіба що зайцем. Але можна піти і пішки…
Адже на протилежному боці вулиці, у Художньому музеї, відбувається відкриття фотовиставки Мілени Фіндайз «Metaphysics».

Далі  хочу додати ще декілька фото від 2.09. тих місць, де встигла побувати.

На останньому рядку інформаційного буклету надруковані слова «Це лишиться між нами…»
“Гуманісти” були вбивчо переконливі  у наш достеменно  негуманний вік…

Другий день фестивалю. 3.09.11

Поезія з Польщі та України. Учасники: Андрій Бондар (Україна), Остап Сливинський (Україна), Богдан Задура (Польща), Маріуш Гжебальський (Польща). Модератори: Олександр Бойченко (Україна), Остап Сливинський (Україна).

«Світло не розрізняє адресатів. Світло – це я», – наголосив чи то О. Сливинський, чи то М. Гжебальський. Але О. Бойченко несподівано пояснив, що Маріуш Гжебальський є псевдонім  Остапа Сливинського. І «М’яч у пітьмі» немає ніякого відношення до Євро-2012.

Алінка

У дванадцять років я мала короткі сни, в яких було сумно
й нічого не діялось.

Я прокидалася й читала під ковдрою, на сцену перевернутої долоні
виходили змоклі вершники.

Рибалки обмінювалися короткими командами, стоячи
над озерами з дрібненьких слізок.
А вранці
можна було дивитись на себе у дзеркало
і ворожити зі соляних стежин.

Я була приміткою до великої комети, котра ще ховається.
І якщо б серед ночі хтось раптом постукав у дах, я, певно, встала би
відчинити.

Світло не розрізняє адресатів. Світло – це я.

Остап Сливинський

Маріуш Гжебальський пообіцяв, що присвятить ще один вірш Олександру ( Сашку) Бойченку.

Андрій Бондар читав тексти зі свого смартфону, а я почитаю з альманаху поезій та перекладів фестивалю.

Кінець століттю. Сто летальних літ
Минає, наче пісня популярна.
Вгризається в історії бісквіт
Манірна садо-істерична панна.

Я патос днів стражденних пронесу,
Сучасних сук покусуючи піхви…
Сніги лежать… Я втілюю красу…
Я єсть Едип, що покидає Фіви

Для тебе, о вітчизно дорога,
Моя Йокасто, вічно емфатична,
Під кайфом вічно, сонячно-буха
І сонно-планетарно-лунатична.

Я викрешу з базальтових сердець
Блошину дозу щирої любови…
І я зустріну радісний кінець…

І ти усмокчеш пару літрів крови.

Андрій Бондар. Зі збірки «Весняна єресь»

Із задоволенням слухали польського поета Богдана Задуру, автора 23 збірок віршів, 7 книжок прози, головного редактора польського часопису “Twórczość”. А я вже вдома прочитала з «Nocne życie».

Odwaga

zajrzeć
pod czarną podszewkę
białego wiersza
Punkt widzenia

kiedy ktoś w przedziale
dla palących
zapala papierosa
ona wychodzi na korytarz

ma ładną twarz
pozbawioną wyrazu
i nie budzącą emocji

albo jedzie z daleka
albo dużo pije
bo litrowa butelka wody mineralnej
jest już prawie pusta

odbiera telefon

jesteś zapatrzonym w siebie gówniarzem
mam cię dość
– mówi beznamiętnym płaskim głosem
i odkłada komórkę

kimkolwiek jesteś chłopcze
masz dużo szczęścia

Богдан Задура. Зі збірки «Нічне життя»

У галереї Ратуші презентували поезію зі Швейцарії:
Ільма Ракуза, Рафаель Урвайдер, Ервін Мессмер.

Презентація поезії з Франції, Австрії

Що в око впадає

Всяка всячина найбанальніших рим, щоденне
Прибирання предметів, щоб
Горизонт упадав у вічі, балкою
По якій звідтіля світлячки
Дістаються сітківки.

Роберт Шіндель,  переклад Петра Рихла

Далі: Вхід вільний… Заключна частина. – http://versii.cv.ua/i/?p=14185

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Перформанс – це ентузіазм і апломб… Частина ІІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.