Молитва українського націоналіста
Автор Осип Мащак
УКРАЇНО, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріюмфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо ти все життя моє, бо Ти все моє щастя.
Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки закатованих в льохах і тюрмах, і на засланні, щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли Герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, в Кінгірі і Воркуті, геройську смерть героїв Української Нації, Української Національної Революції – полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського, Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа, і тисяч інших незнаних нам, що їх кості порозкидані або тайком загребані.

Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці мойому. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому! У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя рости мене до ясних чинів. В чинах тих хай знайду я смерть солодку, смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, ВІДВІЧНА УКРАЇНО, МОГУТНЯ І СОБОРНА!

Відзначення Дня Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис 23 травня – День Героїв! Свято величі духу українських вояків – борців за волю України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Микола Бауер (позивний «Богомол») приїхав додому на ротацію на 10 днів.
Микола – боєць окремої зведеної штурмової добровольчої чоти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Пішов захищати Україну добровольцем. На фронті – 7 місяців. Це перша його відпустка.

У вівторок, 3 листопада, о 6-ій ранку ми зустрічали «Богомола» на автовокзалі. Я знала його тільки за фото, з фільмів про «Карпатську січ» в Інтернеті і, звичайно, з розповідей його побратимів: Вікторії, Віталія, Руслана, Андрія… Автобус з Дніпропетровська не запізнився, до наступного автобуса у Миколи було більше трьох годин. Тож ми не пішли одразу на базу громадського формування «Сотня Буковини» на вулиці Шевченка, 41, а зайшли до буфету автовокзалу. Ми раділи, розмовляли, розповідали напівсмішні, напівсумні історії, перебивали одне одного, намагалися відігнати тривогу, яка постійно мимоволі повертається у свідомість. Адже цієї миті не всі сидять за столом у теплій кімнаті. Хтось заступив на чергування, хтось захищає лінію оборони – там, на сході…

– Як ти, Миколо, став добровольцем? Що спонукало тебе піти на фронт захищати Україну?
– Перед війною (це було взимку) я хотів поїхати до Польщі на заробітки. Уже готові були і візи, і всі документи. Але якогось моменту щось ніби замкнуло в мені: я вирішив, що не туди треба їхати. Залишив документи вдома і поїхав на передову. Там пройшов вишкіл, на базі.

–А де ця база?
–Курахово. Потім проходив вишкіл на «Камікадзе», це друга лінія оборони. Там я навчався. Серед іншого – як звикати до вибухів снарядів, мін… Пам’ятаю свій день народження, це було саме на Пасху, 12 квітня. Тоді я ще не звик до війни і було реально страшно. Обстріл почався десь о третій годині ночі і тривав до обіду. Піски всі горіли. Було дуже, дуже страшно. Ми були у Первомайську. Снаряди туди не долітали. Але Піски горіли…
Та з часом до всього звикаєш. Людина – це таке унікальне створіння, що може звикнути, пристосуватися до всього. І вже потім я пішов на саму передову, у Піски. Довелося ходити на позиції під обстрілами мін, «градів», всього. І кулі літають. Звикаєш…

–Ти зараз в АТО за контрактом. Де саме ваші позиції?
–Так, ми легалізувалися одні з перших. І нам дали позицію під Донецьким аеропортом. Там по нас били  і міни, і гради, та, дякувати Богові, все якось обходилося без жертв. І до цього часу ми тримаємо ці позиції.
Але на війні, як на війні. З мого відділення загинуло двоє людей. Я з ними навіть не встиг познайомитися, це сталося на початку моєї служби. Це «Телефонщик», молодий хлопець: йому було 19 років і «Характерник», йому було тридцять з чимсь. Так  вийшло, що ми тільки прийшли у відділення і заступили на чергування. Але на різні позиції. Міна розірвалася там, де були хлопці, влучила в дерево, осколки порозліталися, попали в груди,в голову. Ми почули: «У вас два «трьохсотих».  – Але насправді це були два «двохсотих»: хлопці не дожили до приходу лікарів. Було надзвичайно важко…

– Те, що відбувається на фронті зараз, називають перемир’ям. Але що це за перемир’я таке?
–Там тільки не літають міни і гради. І танки не стріляють. Все інше працює. Стрілкова зброя, СПГ, РПГ, ДШК, «Утьоси»…
Минулого тижня в нас – 4 «трьохсотих» і 2 «двохсотих». Досі гинуть люди…
З нашої «Карпатської Січі» одному хлопцю, позивний «Марік Насіров», снайпер поцілив просто в груди, і куля пройшла чітко центром грудей навиліт. Але це швидше унікальний випадок: ні артерію, ні легені куля не зачепила, дякувати Богові.  «Марік»  зміг спуститися з позиції, навіть сам зміг сісти у «швидку». Там його швидко «заліпили». Тобто з хлопцем все нормально.

–Дійсно, Бог допоміг «Маріку»… Та люди гинуть – і це називають перемир’ям…
–Перемир’я несправедливе. Тиші там нема. Досі там гинуть люди. Тому хочу подякувати волонтерам «Козацької варти», ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», взагалі усім волонтерським організаціям, доброчинцям, що допомагають бійцям.

–У тебе 10 днів відпустки. Як плануєш їх провести?
– Спочатку – до сестри, потім – додому, до мами, до рідних, до друзів, щось помогти… І – знову, на схід, повертаюся назад.

– Зараз дуже складні часи. І вирішується доля України, її свобода, соборність. Що треба робити для змін?

– Україну можуть змінити тільки українці. Але ми не змінимо її тільки криками біля Верховної Ради. Зміни треба починати від самого себе. Не бігти до когось і кричати, що хтось нічого не робить чи погано робить. Починай сам зміни з себе. Ми, патріоти, повинні всі разом працювати, змінювати державу. Щоб наші діти жили краще.

–Дякую, Миколо. Гарної відпустки! Нехай Бог береже тебе і твоїх побратимів.

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «ЗМІНИ ТРЕБА РОЗПОЧИНАТИ ВІД САМОГО СЕБЕ»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Віталій Кадук – начальник штабу громадського формування «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів».
Саме завдяки можливості зосередження на території Шевченка, 41 волонтерської бази для збору волонтерської допомоги з міста Чернівці та районів області за цей час волонтерським групам вдалося здійснити більше 30 виїздів з волонтерською допомогою на блок-пости, військові підрозділи та в добровольчі батальйони на фронтах Донбасу та до захисників на південно-східних кордонах України. Крім того значна частина зібраної волонтерської допомоги надана військовослужбовцям, які повертались по ротації з фронтів, їх сім’ям та сім’ям загиблих та поранених бійців.
Віталій щойно повернувся з волонтерської поїздки з Курахово, Пісків.

– Ви, Віталію, учасник Майдану, начальник штабу ГФ «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», зараз постійно в роз’їздах, більше в дорозі, ніж вдома. Але і тут знову треба організовувати, збирати речі, медичні препарати, засоби гігієни, продукти, закрутки, підготувати машину для перевезення, пальне, ремонтувати (бо далека поїздка і дороги, як на ралі). На кожну поїздку, бачу, окремий звітний документ. І як починалася Ваша волонтерська діяльність?
– Так, поїздок багато. Кожна поїздка – це окрема історія. Якщо порахувати всі наші виїзди і разом із ГФ “Козацькою вартою” та ще й самі перші поїздки, які ми не задокументовували, то буде майже сто виїздів.
А як все починалося… Після Майдану ми розпорошилися. Це була саме наша стратегія: не йти під один стяг. Адже навіть самі перші бійці, добровольців Самооборони Майдану, патріоти, які пішли в Національну гвардію або загинули, або перевелися потім в інші об’єднання. І взагалі, добровольці – це зразок людської самопожертви, а сила добровольчих батальйонів у тому, що люди йдуть у них свідомо. У кожного бійця є патріотичний, національний дух, любов до Батьківщини та віра в перемогу, він бореться не просто за територію, не за гроші, не через політиків. Ми стоїмо тут за наших батьків, за майбутнє дітей, за землю, дану нам Богом!
З шести останніх поїздок на схід – це до батальйону “Карпатська Січ”. Що стосується морального духу нашого воїнства, то він надзвичайно високий. Бажання подолати ворога об’єднало людей – причому різного віку, з різних соціальних верств. У батальйоні “Карпатська січ” взаємовідношення базуються на довірі, взаємоповазі, взаємодопомозі. “Комбат для нас, як батько. Важкий бій – комбат завжди з нами, поряд”, – розповідають бійці.
Волонтерська допомога, яку отримує батальйон “Карпатська Січ”, розподіляється не тільки своїм бійцям, а ділиться і серед інших батальйонів, що розташовані поряд.
І на передовій разом з чоловіками воюють і молоді дівчата, жінки, добровольці, які стоять на захисті нашої країни. Нещодавно молода медсестра сама отримала поранення, коли виносила пораненого бійця з поля бою.

– Ви, Віталію, можете порівняти настрої людей на сході зараз і торік, адже вашій волонтерській діяльністі в липні вже буде рік.
– Люди на сході змінилися, місцеві зм’якли. Раніше були, як “пластикові”. Навіть термін такий з’явився “пластик”. А тепер місцеві усміхаються, вітаються, а деякі навіть і промовляють: “Слава Україні!”

–  Коли солдат  демобілізується, вертається додому, виявляється що і тут виникають певні проблеми.
– Не можна забувати про бійців, всі солдати вдома мають бути захищені державою та турботою людей. Нещодавно голова однієї сільради відповів солдату, який прийшов з війни і звернувся по допомогу: “Ну  і що з того, що ти вернувся з своєї війни”.  Це навіть не байдужість…  Повинні бути більш чіткі закони, рішення щодо проблем людей, які побували на фронті – демобілізованих, поранених та людей, які втратили своїх близьких.

– Розкажіть про про бойові навчання в червні  на Сторожинецькому полігоні.
– На базі Сторожинецького військового полігону “Прибан” підготовлені інструктори проведуть для добровольців, які матимуть бажання відновити або ж отримати тактичні та бойові військові навички, спеціальні навчання. Саме з бажанням набратися військового досвіду та отримати хоча би мінімальні навики бойової підготовки свободівці, майданівці “Сотні Буковини” та “Козацької Варти” на протязі тижня проведуть на цьому полігоні.

– Які є проблеми із волонтерською допомогою? Адже об’явлено ніби перемир’я. Часто політики, державні діячі говорять про мир, а його немає. До деяких частин нашого кордону не можуть наблизитися навіть місіонери ОБСЄ.
– Нажаль, домовленності про перемир’я не виконуються. Через це гинуть бійці, невинні мирні жителі, серед яких жінки та діти. Ситуація на сході лишається складною. Бійці, місцеве населення потребує допомоги. Люди, які постіно допомагали, з об’явою перемир’я трохи заспокоїлися. Але всі розуміємо, що ворог не зупиняється. Треба знову активізувати свою допомогу фронту.
Дуже вдячні всім місцевим людям, буковинцям, які допомагають коштами, продуктами, медикаментами, спасибі волонтерам, помічникам з Німеччини, Італії, які пересилають в Україну захисні засоби, ліки, миючі засоби, продукти, матеріальну допомогу для родин загиблих бійців.
І зараз і в подальшому з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41. Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на конт. тел. 0661936675 – Віталій, 0969934111 – Ілля, 0999774555 – Віталій При можливості кошти можна передати зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ — 39654295.

Розгружаємо машину на склад. Курахово.

Дякуємо буковинцям зо допомогу!

Дякуємо за допомогу, що надали з Італії, Німеччини!

Поломка в дорозі…

Волонтери і бійці разом! Курахово.

Бажаємо усім нам миру і скорішого закінчення війни!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото з архіву Віталія Кадука

Запис Ми стоїмо тут за наших батьків, за майбутнє дітей, за землю, дану нам Богом! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний наступником Гітлера, президентом Німеччини Карлом Деніцом.
Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, проголошені присвячені пам’яті жертв цієї війни Дні пам’яті та примирення, що відзначаються 8 та 9 травня.

8 травня перший урок у 7-Б класі Чернівецької гімназії №2 пройшов на тему «Мужність і відвага крізь покоління»…

70 років, як завершилася Друга світова війна. Ми перемогли ворога, який напав на нашу землю. Ця Велика Перемога – Перемога наших батьків, дідів, наших героїчних мам і бабусь, наших предків – наша Перемога, адже в кожній родині є ті, хто пішов на фронт боротися за незалежність своєї країни. За даними Інституту історії української національної академії наук, жертви України в тій війні склали від восьми до десяти мільйонів людей.

Сьогодні ми вклоняємося воїнам – переможцям над нацизмом, нинішнім захисникам Вітчизни, які своїми мужніми вчинками утверджують спадкоємність українських традицій у прагненні до волі.

Учні спілкувалися із заступником командира Окремого Добровольчого Батальйону на Буковині «Карпатська Січ» Дмитром Чернишовим і бойовим волонтером, членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону “Сотня Буковини” Андрієм Рудько.

Дмитро Чернишо під час Революції Гідності очолював службу безпеки та охорону чернівецького Майдану (Центральна площа, біля памятника Тарасу Шевченку).
Зараз Дмитро Чернишов – заступник командира Окремого Добровольчого Батальйону «Карпатська Січ», відповідає за напрямок матеріально-технічного забезпечення бійців.
Батальйон дислокований у м. Курахово Донецької області, а частина бійців воює у Пісках.
Займається забезпеченням усім необхідним бійців на передовій – військова екіпіровка, продукти харчування, маскувальні халати та сітки, медикаменти, боєприпаси.
Керівництво країни з метою уникнення непередбачених ситуацій запропонувало «добровольцям» визначитися і пройти процедуру легалізації, щоб продовжити воювати в зоні АТО в складі Збройних сил. Батальйон «Карпатська Січ» буде входити до складу ЗСУ у складі 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади шостого армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
У складі цього батальйону усього воює понад 500 бійців, з них вихідців з Буковини – більше 30. Регулярно виїжджають групи наших бійців до місця дислокації в м. Курахово на Донеччині. Вони входять до складу Буковинської чоти.

Андрій Рудько після  9-го класу вчився у залізнодорожному коледжі.

Андрій за фахом електрик, працював оператором на “Новій пошті”, помічником різчика на фірмі.  . Учасник Майдану, бойовий волонтер.

Андрій є членом громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону “Сотня Буковини”, відповідає за збір продуктів харчування для бійців на фронт.

7 разів Андрій Рудько іздив з волонтерською місією на передову у зону АТО.

Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українського народу була Друга світова війна. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, – завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

“На мене покладено обов’язки командира підрозділу. Я буду йти на передову зі своїми бійцями і добре усвідомлюю, яка велика відповідальність покладена на мене за життя кожного бійця не лише перед законом, але перед його батьками, дружиною і дітьми”, –  розповідає Дмитро Чернишов.

Школярів цікавило все:
яка техніка в нашій армії, чи нові танки, чи ще за часів ІІ світової війни, що були законсервовані,
чому здали Донецький аеропорт,
яке відчуття, коли їдеш у волонтерській машині, яку обстрілюють, чи є відчуття страху,
про зарплату учасників АТО, про затримки в зарплаті,
про місцевих жителів, кого вони підтримують,
як вдягнені наші солдати,
чи справді гине 2-3 солдати у день, здається, що набагато більше,
чому у штабі не форсують наступ на перемогу
коли закінчиться війна…

Питання були настільки відверті і недитячі, що вимагали теж відвертості і чесності. Неправду діти відчувають зразу, їх не обманеш. І для чого?…

Нехай у Ваших родинах панує злагода і спокій.
І усім нам – миру та злагоди!
Фотографія на пам’ять…

Нехай Бог  оберігає та благословляє кожного нашого солдата!
Повертайтеся живими, здоровими та з перемогою. 
Віримо в перемогу разом!
Слава Україні!

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Урок на тему «Мужність і відвага крізь покоління»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цієї весни виповнюється 95 років від дня загибелі Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, а також 95 років створення Холодноярської бригади та Степової дивізії – легендарних добровольчих формацій, які взяли участь у всеукраїнському повстанні проти російських окупантів навесні, влітку й восени 1920-го. Ювілейні 20-ті вшанування борців за волю України пройдуть у Чигирині і в Холодному Яру 25 – 26 квітня 2015 року.

За сприяння активних громадських організацій, студентських ініціатив, волонтерських організацій, державних служб та органів, окремих благодійників та за активної допомоги волонтерського центру ГО «Буковинське об’єднання волонтерів» з Шевченка, 41, знайшли можливість для потреб батальйону придбати автомобіль марки «Opel», забезпечити частину необхідних для бійців батальйону медичних препаратів, пристроїв та устаткування для реанімобіля, 25 комплектів військових форм та взуття для бійців, а також багато іншого вкрай необхідного для бійців.
Спасибі всім, хто допомагає нашим бійцям.

Щасливої дороги! Бережи Вас Бог!

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Бійці «Буковинської чоти» і волонтери поїхали на схід… спершу з'явиться на Медіа-Версії.