Тож космічні станції на Місяці, добування ізотопу гелію-3 та доставка його на Землю – не вигадки письменників-фантастів, а цілком реальні програми, над якими вчені вже працюють, щоби вирішити енергетичну проблему. 

Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк полетів у космос 1997 року на кораблі «Columbia» в рамках українсько-американської експедиції «Shuttle-97». Політ тривав майже 16 діб – від 19 листопада до 5 грудня. Цими днями космонавт, буковинець, який назавжди увійшов у новітню історію України, відвідав батьківщину.

Експериментував таємно від американців

– Основним завданням нашого космічного польоту був українсько-американський біологічного експеримент – запилення рапсу, сої й моху, – розповідає космонавт. – Але Інститут системи досліджень людини запропонував мені експеримент під назвою «Людина і стан невагомості». Мушу зізнатися, ці експерименти я здійснював таємно, щоби не знали американці-колеги. Адже за все треба платити. Та й опинившись у космосі, відразу зрозумів, що моє перебування на борту не повинно обмежуватися лише запиленням рослин. Буквально кожну вільну хвилину польоту я використовував для того, щоби занотувати спонтанні дослідження, які спадали на думку раптово.

Життя на Землі – постійна боротьба… з гравітацією

– У земних умовах,  завдяки гравітації, наші м’язи постійно напружені. Навіть коли ми спимо – ведемо боротьбу з гравітацією, не завважуючи це, – продовжує Леонід Костянтинович. – А стан невагомості – це стан ідеальної легкості, коли людина не відчуває свого тіла, бо м’язова система не працює. Це одна з проблем фізичного стану поза межами нашої планети. Перевантаження, яке відчувають космонавти під час польоту, я відчував на собі й раніше, коли літав на літаках-винищувачах. Адже під час виконання фігур вищого пілотажу перевантаження на організм більше, ніж під час старту і виходу корабля на орбіту. А стан невагомості був чимось невідомим, тож перед польотом хвилювався, як перенесу його. І нарешті сталося! Перші дві доби у Космосі звикав до невагомості.  За звичайного стану в нашому організмі відбувається кілька сотень біологічних процесів. Коли людина потрапляє у стан невагомості, починається величезне збурення у середині тіла. Не кожен може перенести цей стан легко. Я адаптувався досить легко, а от колеги страждали на сильні головні болі вибухового характеру.

Ідеї паралельних світів не безпідставні

– Американський астронавт Джон Глен, який вдруге полетів у космос у 77-річному віці, казав: «Коли я дивлюся в ілюмінатор і бачу створене, у Бога не вірити неможливо». Саме таке враження й на мене склало усе, що я там побачив. І мимоволі замислюєшся, що без стороннього Розуму наша планета з’явитися не могла!

Коли я дивився у Всесвіт, в глибину, побачене сприймалося не так, як на планеті. У земних умовах модель простору має поверхню, яка обмежує цей простір, а в космосі все видається багатовимірним. Учені припускають, що у космосі існують і 5-ти, і 6-вимірні  системи. За межами планети у мене виникла думка: якщо людство  навчиться будувати такі багатовимірні системи, можливо, завдяки цьому зможемо навіть переходити з однієї просторової координати в іншу, з одного часового виміру в другий… Нині існують теорії про існування паралельних світів, і, на мою думку, вони не безпідставні.

Людство задихнеться від власних викидів

Крім позитивного, були й негативні відчуття, – зізнається пан Каденюк. – Мене, наприклад, вразив надзвичайно тоненький прошарок атмосфери, яка огортає Землю… Мені стало не по собі: невже в такому тоненькому прошарку атмосфери може існувати життя?! І як же неправильно ми ставимося до нашої біосфери!

В атмосферу Землі, за підрахунками вчених, щороку викидається близько 250 млрд. тонн вуглекислого газу. Природний фотосинтез здатен переробити лише до 200 млрд. Тобто, відбувається накопичення вуглекислого газу в атмосфері. І ми вже почали це відчувати –  хвороби атакують, стан здоров’я людства погіршується з неймовірною швидкістю.

Для нових вражень не вистачає $150 млн.

–  Інтенсивне освоєння космосу небезпечне тим, що  з нього на Землю можна занести позаземне життя. Наприклад, віруси, які миттєво знищать людство… Чи ймовірна така версія?

– Такі чутки і припущення дійсно існують. Але фахівці роблять усе для того, щоби жодні смертельно небезпечні віруси не потрапили на планету, зокрема, це й повна герметизація космічного корабля. Але, якщо говорити про позаземне життя, тут варто замислитися, про яку саме форму життя йдеться. Адже життя існує навіть у жерлах вулканів – хоча там і  надзвичайно високі температури! Бактерії, які разом з астероїдами падають на землю, теж є життям.

– Чи планує наша країна найближчим часом відправити українців у Космос?

– Питання про політ нині в державі стоїть… Вже навіть є домовленості між очільниками космічних агентств Росії та України про політ нашого космонавта. Україна повинна  зарекомендувати себе як космічна держава. Втім, вона є такою вже давно, бо  має повний цикл виробництва техніки – від проектування до запусків, експлуатації та польотів. Саме українські вчені запропонували Міжнародній космічній станції біля 200 найрізноманітніших космічних експериментів з різних напрямків – біології, медицини, високих технологій тощо. Хочеться, щоби ці проекти здійснювалися українськими космонавтами.

Росія запропонувала Україні відправити на півроку замість російського космонавта українця, але при цьому він повинен проводити дослідження російських учених. Інша пропозиція – здійснити короткий політ на 10 днів. Подібні польоти погані тим, що надто мало часу для здійснення серйозних досліджень. Коли під час переговорів з росіянами справа дійшла до фінансування, польот нашого космонавта відклався на невизначений термін. Адже на політ потрібно 150 млн. доларів.

Пробіг майже весь екватор Землі

– Як ви тримаєте себе в гарній фізичній формі?

– Біг на довгі дистанції – мій улюблений вид спорту. Нині я пробігаю по 10 км 3 – 4 рази на тиждень. Щоразу записую, скільки кілометрів набігав, ці записи веду від 1983-го року. Тож у підсумку набігав вже понад 35 тис. км. Довжина екватору Землі біля 40 тис. км, тож залишилося всього 5 тисяч км (сміється – авт.). І буду бігати, допоки зможу – це підтримує не лише гарну фізичну форму, але добрий настрій.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Леонід КАДЕНЮК: «У Космосі розумієш, що Бог існує!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Наша планета таких барв, що цього не може передати ніяка телекартинка, хіба що відсотків на 15. І приходить думка: на такій гарній планеті і життя має бути гарним, людина не повинна його ускладнювати. А ще – яка маленька наша планета, яка тендітна, тонка навколо неї повітряна оболонка, що забезпечує життя!», – із розповіді  Леоніда Каденюка  про політ в книзі «Місія – Космос!».

Напередодні Всесвітнього дня авіації і космонавтики, 11 квітня у Чернівецькому музеї авіації і космонавтики відбулося нагородження переможців Відкритої міської виставки-конкурсу «Космос-2012», яка присвячена 15-річчю польоту у космос першого космонавта незалежної України, Героя України Л.К. Каденюка.

Тетяна Сприніна,
фото автора

Запис Космічні фантазії у Чернівецькому музеї авіації і космонавтики спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Учасники конференції ретельно й прискіпливо розглядали всі нюанси аерокосмічної освіти та вивчення археоастрономічних об’єктів (на Буковині таких три – вибиті кола неподалік села Багна Вижницького району, могила-календар у селі Долиняни, що на Хотинщині, земляна обсерваторія у пралісі поблизу села Корчівці Глибоцького району). Окрема увага популяризаторів космосу була прикута до музеїв та навчальних закладів, зокрема, до їх важливої ролі у вивченні Всесвіту.

Саме тому в музеї авіації та космонавтики клубу юних техніків «Кварц» відбулося ще й урочисте відкриття нового виставкового залу «Україна – космічна держава», в якому його упорядники проілюстрували досягнення нашої держави в космічній галузі, починаючи з 1950-х років і завершуючи останніми розробками.

Чи кличе Всесвіт українців?

– Дітей, які цікавилися б космічними дослідженнями, нині значно менше, ніж раніше:  більшість «сидить» в інтернеті, – напівжартома зауважив Віталій ЯЦЕНКО, директор музею авіації та космонавтики клубу юних техніків «Кварц». – Але сказати, що нам бракує підлітків, які б серйозно захоплювалися навколокосмічною тематикою – теж не можна. До слова, юні чернівчани щойно повернулися з Ужгорода, де вибороли на Всеукраїнському колоквіумі школярів два перших місця, а на Всеукраїнському конкурсі науково-технічної спрямованості «Мирний космос» у Києві п’ятеро наших здобули два перших і три третіх місця. Причому, серед їхніх досліджень такі напрямки як «Екологія космічного простору», «Космічна філософія»… Я навіть і не очікував, що з галузі ракетно-космічної техніки (Максим Яремчук підготував доповідь про космічний зв’язок) ми випередимо Дніпропетровськ та решту міст України! Усі ці діти – вихованці Чернівецького міського центру Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» – громадської організації, яка діє у Чернівцях уже 20 років, зацікавлюючи та залучаючи до наукової діяльності молодь, щоби та в майбутньому працювала в аерокосмічній галузі. Зараз для нашої держави це питання постало дуже гостро, адже, щоб утримати позицію України в п’ятірці провідних космічних держав світу, – потрібні зміни. Про це, до речі, теж йшлося на конференції.

– Серед останніх вітчизняних досягнень – ракети-носії, які виробляють в Дніпропетровську (серія «Циклони» і «Зеніти»), – зауважив Віталій Яценко. – «Циклон» – це взагалі унікальна ракета, під час запусків якої не було жодної аварії. Відсоток надійності – 100! Але ракетники, конструктори, які зараз працюють в аерокосмічній галузі, потребують підготовленої зміни. А молодь – це і є нові ідеї, нові проекти.

В. ЯЦЕНКО: – Я би зараз не відмежовував між країнами певні здобутки в космічній справі. Космос спочатку був змагальним – між Радянським Союзом і США. Проте з 1975 року, після експериментального польоту кораблів «Аполлон» та «Союз», почалося співробітництво в космічній галузі. Після розпаду ж СРСР космічні дослідження та, головне, їхні результати не поділяються між країнами. Це загальне досягнення всього людства, й опанування космосу залежить від спільних зусиль усіх країн, адже ні фінансово, ні в науковому плані одна країна таких досліджень не потягне…

–А різноманітні конкурси для того й організовують, щоби зацікавити дітей. Та й беруть вони участь у них за форматом «все оплачено»: транспортування до місця конкурсу, проживання, харчування, культурна програма… Усе за рахунок «Сузір’я» або Національного центру аерокосмічної освіти. Дуже важлива складова таких заходів – спілкування дітей з видатними ракетниками, конструкторами «Морського старту», космонавтами, причому – на рівних, без поділу за віком, за статусом, бо космічне братство – єдине, – наголосив Віталій Яценко.

Ракетами займалися 30-річні, тепер – 50-річні

– Чернівці – не просте прикордонне містечко, а відомий у колишньому Союзі потужний науковий центр з багатьма вченими, які займалися космічною проблематикою, – наголосив колишній чернівчанин Едуард КУЗНЄЦОВ, радник Голови Державного космічного агентства України. – І я сподіваюсь, він зберігся. Принаймні, у свідомості буковинців. А тоді тут діяло стільки підприємств, які виготовляли продукцію, що використовувалася в космічних апаратах! Отож ця конференція мала би дати певний поштовх для розвитку інтересу молоді до космічної науки і космічної техніки. Молодих спеціалістів ми намагаємося підтримувати – і особливим підходом у нарахуванні заробітної плати, і вирішуючи їхні соціальні проблеми, будуючи жило, надаючи гуртожитки… Молоді це потрібно, а молодь – потрібна ракетно-космічній галузі… Бо й від нас, на жаль, йдуть працівники у банківську сферу та комп’ютерні фірми, де більші зарплати.

Е. КУЗНЄЦОВ: – Звісно, чи не найбільша проблема у нашій галузі – фінансування. Проте, одразу ж зауважу: космічна галузь – самодостатня, на комерційних об’єктах ми заробляємо багато коштів. І ці кошти витрачаються не лише на зарплату, вони наповнюють державний бюджет у вигляді податків та інших необхідних платежів. Протягом двох останніх років ми відрахували до державного бюджету більше коштів, аніж держава виділила на Національну космічну програму. І це погано. Тому що коли ми реалізовуємо якісь космічні проекти, зароблені кошти витрачаємо на сьогоденні проблеми. А космічна програма і бюджетне фінансування повинна нам давати можливість розробляти перспективні проекти, наукові розробки, які запрацюють через 5-10 років.

–А ми би дуже хотіли, щоби в галузь прийшли, як колись у 60-і роки, молоді, розумні, талановиті юнаки та дівчата, які продовжили б справу тих, хто закладав основи ракетно-космічної галузі, – наголошує радник. – До речі, цими днями в нашій державі святкувалось 100-річчя від дня народження Михайла Янгеля – це перший (з 1954 року) головний конструктор Конструкторського бюро «Південне». Він його організував, заснував, звідти і пішла ракетно-космічна галузь України. А середній вік працівників, які його тоді оточували, становив 28 років. Вони тягнулась до незвіданого, нового, завдяки їхнім сміливим експериментам і конструювалися унікальні ракетоносії, космічні апарати, інші прилади, що використовуються в галузі. Зараз же середній вік на наших підприємствах набагато солідніший – під 50 років…

Україні до космічного туризму – зась

– Едуарде Івановичу, а чи не світить нам доля держави космічного туризму? Хочеться відчути себе космонавтом… 

– Анонсовані космічно-туристичні проекти – це приватне заробляння грошей. Проте чи можна вважати таких туристів справжніми космонавтами? Їхній політ – суборбітальний, він розрахований на підйом до рівня 100-120 кілометрів, перебування на цій висоті – 4-5 хвилин. Інша справа, коли вони літали на американських шатлах, відвідували космічну станцію… Можливо, через 5-7 років космічний туризм і справді стане більш доступним, проте Державне космічне агентство цим займатися не буде. Бо у нас немає пілотованого космічного корабля. Їх мають зараз лише три держави – Росії, США та Китай. Можливо, невдовзі пілотований космічний корабель з’явиться в Індії та Європейського космічного агентства. Ми ж будуємо лише ракетоносії та супутники…

Хто буде другим вітчизняним космонавтом?

А щоби стати космонавтом, треба мати зріст не вище 176 см, вищу освіту (цивільного вузу чи військової академії), і важити менше 70 кг, – зауважив Едуард Кузнєцов. – Такі вимоги були і до радянських, і до американських космонавтів… Тобто, нічого особливого. Коли відбирали першого українського космонавта, в конкурсі брали участь 28 чоловік: військові (офіцери, льотчики) і цивільні, хлопці та дівчата. Підготовка триває приблизно півтора року. Майбутні космонавти проходять навчання в центрах підготовки Росії, США, а також в Європейському космічному агентстві. Адже прилади і устаткування, які зараз працюють в космосі, вироблені саме цими країнами, тому треба вміти ними користуватися. А ще дуже  важлива психологічна підготовка майбутнього космонавта. Зокрема, члени екіпажу космічного корабля деякий час живуть разом, щоби визначити, чи можуть вони співіснувати психологічно. Адже тривалий час люди житимуть і працюватимуть разом, у замкненому просторі. Конфлікти ж і дріб’язкові сварки у космосі нікому не потрібні. А раптом хтось у кораблі згарячу почне  тарілки бити? Через отаке ще й не повернешся назад…

Звісно, розмови навколо того, щоби відправити у космос другого українського космонавта, досить актуальні. Проте для бюджету нашої держави ціна підготовки космонавта не підйомна. Та й сенсу відправляти космонавта в космос на тиждень – жодного. Має перебувати на космічній станції з певною місією хоча б півроку. А для цього його треба забезпечити харчуванням, водою, одягом, приладами, з яким він буде працювати. А це ще один космічний корабель – вантажний. І на все разом потрібно 150 млн. доларів. Тому й розглядатимемо різні варіанти, домовлятимемось про спільні експерименти… І лише після підписання протоколу щодо підготовки польоту між Державним космічним агентством і Роскосмосом, де будуть прописані усі його умови, оголосять конкурс… Утім, Леонід Каденюк до ще одного польоту готовий.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Буковина – край космічний: у минулому чи майбутньому? спершу з'явиться на Медіа-Версії.