Значним внеском стала його модель динамічного розвитку, в яку вдало «вмонтовані» інституціонально-соціальні фактори. Шумпетер вважав, що цей розвиток відбувається в капіталістичній економіці за трициклічною схемою.

Поштовхом до виникнення «довгих хвиль» є відкриття та грандіозні нововведення до технологічних процесів. Такі, приміром, якими стали парова машина, залізниця, електрика, хімічна промисловість тощо. Великий технічний поштовх, як снігова куля, що котиться з гори, супроводжується супутніми змінами, які призводять до загального та довгострокового економічного піднесення.

Однак супутні йому масовані інвестиції, що обумовлюють зростання масового виробництва, разом з тим є фактором, що сповільнюють нововведення. Таке сповільнення послаблює, а потім і зводить до нуля ефект від інновацій. Тоді настає рецесія. І тільки нові великі нововведення стають імпульсом до наступного промислового піднесення.

На думку Шумпетера, економічний розвиток завжди має переривчастий і нерівномірний характер, що постійно зазнає на своєму шляху труднощів. Тому стан ринкової рівноваги – це лише теоретична конструкція, оскільки конкуренція являє собою постійний «процес творчого руйнування», за умови якого нові й якісно кращі технології та вироблені за їх допомогою товари витісняють застарілі технології і товари. Історія капіталізму – це історія творчого руйнування, вважав Шумпетер.

Поняття «інновація» за Шумпетером це – винахід і вдосконалення нових продуктів і технологій; відкриття нових ринків товарів або робочої сили; зміни в організації та структурі підприємств.

Характерною рисою інновацій є їхня розрізненість, переривчастість, чергування злетів і провалів. Лише з часом вони «розтікаються» усім економічним простором. Людей, які задумують і здійснюють інновації, Шумпетер називав підприємцями.

Шумпетер настійливо підкреслював різницю між поняттями «капіталіст» і «підприємець». Бо фігура підприємця характеризується не тим, чим в кінцевому об’ємі він володіє, а особливими якостями характеру – ініціативою, авторитетом, даром передбачення, готовністю до ризику. У рамках простого колообігу, на його думку, підприємця немає. Це – особливий тип людини-носія динамічних процесів, завжди націленої на нове, бо вона – локомотив технічного прогресу. Підприємництво – це особливий дар і особлива функція, носій, котрий сам по собі не належить до якогось соціального класу.

«Здійснення підприємницької функції створює для найбільш удачливих підприємців та їхніх сімей позиції, що відповідають їхнім класовим інтересам. Та попри це вони в стані накласти на епоху свій відбиток, сформувати особливий стиль життя, особливу систему моральних та естетичних цінностей, але як такі вони не представляють собою тієї класової позиції, яку вони в собі передбачають», – наголошував молодий чернівецький професор.

Шумпетер переконаний, що й економічне зростання, і сам розвиток капіталізму можна пояснити лише успішною діяльністю новаторів. Саме нові винаходи примножують продуктивні сили та уможливлюють економічний прогрес. Інноваційний потенціал підприємств – це і є внутрішній потенціал розвитку суспільства.

Ні поліпшення ситуації з попитом, ні позитивні зрушення з боку пропозиції, ні заходи державного регулювання в галузі циклічної, фінансової чи податкової політики, вважав Шумпетер, не здатні викликати економічного піднесення. Тільки нововведення підприємців дають справжні прибутки, тільки вони є джерелами нового господарського підйому, що породжує нову хвилю інновацій. І навпаки, відсутність інноваційного розвитку призводить до застою й занепаду в соціально-економічному та політичному житті.

Слід зазначити, що протягом останніх двох десятиліть у світі спостерігається зростання кількості малих підприємств інноваційного характеру, що супроводжується збільшенням питомої ваги їхньої продукції у ВВП та експорті ряду індустріальних країн. Тому й інтерес до теоретичної спадщини Шумпетера з боку економічної науки, і особливо, економічної соціології, останніми роками помітно підвищився.

Запис Йозеф Шумпетер: Конкуренція як процес творчого руйнування та інші теорії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2011-го виповнюється 100 років від часу написання його головної праці «Теорія економічного розвитку». Тож науковці усього світу вирішили провести міжнародну конференцію на честь ученого. Відбудеться цей престижний міжнародний форум у Чернівцях, адже саме наше місто може пишатися найбільш повним зібранням наукових праць Йозефа Шумпетера. І це при тому, що Шумпетер прожив на Буковині лише два (за неофіційними даними – до п’яти) роки.

– Про те, що наукова бібліотека нашого університету «найбагатша» на безцінні нині видання, ми дізналися нещодавно, – розповідає один з організаторів конференції, доцент економічного факультету ЧНУ Богдан СТОРОЩУК. – Міжнародна спільнота вирішила, що форум відбудеться у місті, яке має найбільше наукових праць Шумпетера. Заявку на проведення подавали без особливої надії, бо ми не могли подумати, що зможемо суперничати з Гарвардом, Токіо чи Берліном. Як кажуть, «зробили й забули» – просто виставили на сайт інформацію про нашу книгозбірню і зазначили кількість праць у заявці. Яким же було наше здивування, коли через певний час отримали підтвердження на проведення конференції у Чернівцях!

– За життя Шумпетер написав 5 монографій, – розповідає завідувачка відділу зберігання зарубіжних видань наукової бібліотеки ЧНУ Марія ДЯЧУК, – вони є практично в кожній європейській бібліотеці.

Але, коли ми підняли збірники наукових журналів зі статтями, то виявилося, що маємо понад 90 томів періодики, в яких опубліковані 150 статей Шумпетера. Причому, статті – це не 2-3 листки, як нині, а 100-150 сторінок тексту.

Я виставила цю інформацію в Інтернет і досі наш «рекорд» ніхто не побив! Маємо й найперше видання праці Шумпетера «Суть і основний зміст теоретичної національної економії», видане 1908-го року, а також монографії, датовані 1912 і 1926 роками. Коли Чернівці входили до Австро-Угорщини, будь-яке видавництво імперії обов’язково розсилало по одному примірнику книги до кожної бібліотеки імперії.

Тодішня німецька педантичність допомогла зберегти й наукові журнали: їм робили тверду палітурку. Зовні тогочасні книжки й періодика непримітні – однакового коричневого кольору, без назви на обкладинці.

Однак справжню цінність цих книг, особливо для науки, виміряти неможливо. Маємо також пізніші видання праць Шумпетера, перекладені англійською, італійською, іспанською і навіть японською мовами. У цих книгах надруковані рідкісні фото вченого, яких не знайдеш навіть в Інтернеті.

А ще в бібліотеці збереглися журнали обліку відвідувачів у такій же коричневій обкладинці, заповнені готичним шрифтом. В одному з таких журналів, датованому 1910-м роком, є запис під номером 452, який свідчить, що професор Шумпетер працював у читальні бібліотеки.

За словами Марії Дячук, відділ рідкісних і цінних книг, окрім Шумпетера, володіє іншими унікальними виданнями австрійського періоду. За радянських часів ці книги зберігалися у спецсховищах, нині інформацію про них можна отримати на сайті бібліотеки. Жодна інша бібліотека України не може похвалитися такими набутками.

ДОВІДКА:

Йозеф Шумпетер народився 8 лютого 1883 року в Моравії, яка на той час входила до складу Австро-Угорщини, а нині належить Чехії. Він був єдиною дитиною Алоїза Шумпетера, власника фірми з виробництва одягу. Після смерті батька мати вийшла заміж вдруге за офіцера австрійської армії, який і виховував хлопчика.

1901-го Шумпетер з відзнакою закінчив гімназію, досконало вивчивши англійську, французьку, італійську, давньогрецьку мови та латину. Того ж року він вступив на юридичний факультет Віденського університету і 1906-го отримав ступінь доктора римського і загального права.

На той час докторський ступінь вимагав від його власника знання основ економіки та політики. Крім того, він самостійно, не прослухавши жодної лекції, досконало вивчив математику. Паралельно із захистом дисертації Шумпетер опублікував статтю «Про математичний метод в теоретичній економії».

Закінчивши навчання, Шумпетер два роки займався юридичною практикою – очолював Міжнародний суд в Каїрі. Але невдовзі зрозумів, що його справжнє покликання – економіка.

1908-го у Лейпцигу побачила світ його перша книга «Суть і основний зміст теоретичної національної економії». 25-річному автору її зарахували як другу дисертацію. Оскільки зміст цієї роботи суперечив тодішнім уявленням про економіку, Шумпетера на 2 роки «засилають» на околицю імперії: 1909-го він отримав посаду професора і став єдиним викладачем економіки в Чернівецькому університеті.

Саме в Чернівцях Шумпетер написав найвідомішу фундаментальну працю «Теорія економічного розвитку», яку 1912-го надрукували у тому ж таки Лейпцигу. Негласно цю монографію називають настільною книгою усіх нобелівських лауреатів.

1911-го за допомоги друзів Шумпетер перейшов до університету Граца, де очолив економічний факультет і читав лекції з економічної демократії і проблем соціальних класів.

Деякий час Шумпетер навіть був міністром фінансів Австрійської республіки, керував невеличким і, на жаль, неуспішним банком, давав уже професійні лекції з економіки й права в Німеччині, Японії та навіть у Єгипті.

1932-го вчений отримав пропозицію з Гарварда й емігрував до Америки, де до своєї смерті разом із дружиною Елізабет викладав у Гарвардському університеті. 1949-го його як іноземця вперше обрали президентом Американської економічної асоціації.

Помер Йозеф Шумпетер 1950-го. Завдяки відданості дружини, світ побачило впорядковане видання праць Йозефа Шумпетера та видрукувана уже після смерті «Історія економічного аналізу» – одна з найбільш фундаментальних праць у галузі досліджень історії економічної думки.

1986-го на честь економіста засноване Міжнародне товариство Йозефа Шумпетера, а 2001-го в Берліні – Інститут Шумпетера. Частина особистої бібліотеки вченого зберігається у токійському університеті Хітоцубасі. 2004-го у містечку Трешть в будинку, де народився Шумпетер, відкритий музей його імені.

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»,
біографічна довідка надана Богданом Сторощуком

Запис Чернівці перемогли Гарвард і випередили Токіо та Берлін спершу з'явиться на Медіа-Версії.