Фальшива купюра має серійний номер P25001122816 і номер кліше F001E2. У підробці всі зображення, крім серійного номера чорного кольору на зворотному боці, виконані офсетним друком. Рельєфні елементи зображень імітовані тисненням паперу, попередили у Національному банку.

 

Серійний номер чорного кольору виконаний поліграфічним способом, який подібний оригіналу. У справжній банкноті 500 євро обидва серійних номера – чорного і фіолетового кольорів, виконані високим способом друку.

Крім того, підроблена купюра склеєна з 2 аркушів. Водяні знаки і штрих-кодовий імітовані друком усередині склеєних аркушів паперу.

 

У фальшивих 500 євро захисну стрічку замінили полімерної смугою всередині склеєних аркушів паперу. Частини наскрізного елемента – цифрове позначення номіналу “500”, при розгляді банкноти проти світла поєднуються.

Тексти “500 EURO 500 EYPΩ”, на відміну від оригіналу, мають нерівні краї. Оптично змінне зображення “500” у правому нижньому кутку на зворотному боці банкноти імітовано оптично перемінної фарбою. Ефект зміни кольору з фіолетового на оливково-зелений наявний, але кольори від оригіналу відрізняються за відтінком.

Інфрачервоний захист і магнітний захист імітовані подібно оригіналу.

Запис ОБЕРЕЖНО: ФАЛЬШИВІ ЄВРО! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З 1 січня 2019 року громадяни України зможуть купувати та продавати іноземну валюту через платіжні термінали і банкомати.

Про це повідомляє “Мінпром” з посиланням на постанову Національного банку України №63.

Згідно з документом, особа зможе внести у апарат готівкову гривню і отримає долар, євро або іншу валюту, яку зможе запропонувати апарат (без карткового рахунку).

При цьому громадянин має чек із зазначенням суми операції, курсу конвертації і можливо особистих даних.

При конвертаціях в сумі до 150 тисяч гривень не вказується ім’я людини, а якщо сума більша, то його потрібно повідомити. При цьому у користувача послуги є право на зворотню операцію протягом 15 хвилин.

Крім того, на дисплеї пристрою повинно вказуватися громадянство людини, щоб іноземці мали можливість отримати спеціальну банківську довідку для виведення валюти за кордон (оформляється при подачі декларації).

Також, згідно з постановою НБУ, з 1 липня 2018 року при здійсненні валютних операцій банкам дозволили не оформлювати паперові квитанції в двох примірниках, якщо на цьому не наполягає клієнт. Відповідно, і внутрішню звітність з валютообмінних операцій банки зможуть оформлювати і акумулювати в електронній формі.

Запис Відучора українці можуть обмінювати валюту через термінали і банкомати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Іноземні працівники, абсолютну більшість яких складають українці (316 тис. з 440 тис. офіційно зареєстрованих іноземних працівників), почали заповнювати прогалини у фінансах Управління соціального страхування (ZUS) Польщі.

Про це повідомляє польське видання «Rzezcpospolita».

«Іноземці не тільки успішно рятують польський ринок праці, але й дедалі більше підтримують державні фінанси», – йдеться у статті. За оцінкою видання, минулого року іноземні працівники могли сплатити державі 3-6 млрд злотих у вигляді різних зборів.

За даними Управління соціального страхування, на кінець 2017 року їхня кількість на 50% перевищила цифру 2016-го.

«Надходження податків та внесків від іноземців, зареєстрованих в ZUS, можуть скласти 5,2 млрд злотих. Це орієнтовна сума, але, безсумнівно, швидке збільшення кількості іноземців у реєстрі є однією з причин відносно гарної фінансової ситуації в ZUS, яке закінчило рік з дефіцитом, меншим від запланованого”, – зазначив експерт організації Працедавці Польщі Лукаш Козловський. Хто ж рятуватиме наш український Пенсійний фонд?

Запис Українці заповнюють прогалини в бюджеті Польщі – польські ЗМІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Євростат» опублікувала черговий звіт про мінімальні зарплати у країнах-членах. Найменша мінімалка станом на січень 2018-го – у Болгарії (261 євро). Східний сектор ЄС має мінімальні зарплати на рівні 400-500 євро.У семи країнах на Заході й Півночі ЄС зафіксовані найвищі зарплати. Зокрема, найвищий рівень мінімальної оплати праці за місяць – у Люксембурзі (1999 євро). У Великій Британії ці цифра сягає 1401 євро, Німеччина й Франція по 1498 євро, Бельгія – 1563,Нідерланди 1578, Ірландія 1614 євро.

Нагадаємо, українські експерти визнали Україну «лідером» серед найбідніших країн Європи, – повідомляє Укрінформ.

Запис Мінімальні зарплати в ЄС: від 261 до 1999 євро… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Через припинення співпраці України з Міжнародними фінансовими організаціями можуть виникнути проблеми з платоспроможністю держави.

“Україна може виконати умови для отримання чергового траншу кредиту МВФ у першому кварталі поточного року”, – заявив міністр фінансів Олександр Данилюк, пише “Економічна правда”.

Чиновник наголосив, що затягування з відновленням фінансування від МВФ – один із чинників ослаблення гривні.

“Моє завдання як міністра фінансів – продовжити успішну роботу з МВФ. Коли ми маємо програму з МВФ, то можемо отримати додаткове фінансування від Світового банку, ЄС. Ці гроші зараз важливі”, – сказав Данилюк.

Він додав, що нинішній обсяг резервів Нацбанку -$6,7 млрд – це комфортний рівень.

“У разі відсутності кредитів МВФ Україні доведеться шукати альтернативні джерела фінансування, що не так і просто”, – резюмував Данилюк.

МВФ у березні 2015 року схвалив 4-річну програму кредитування економіки України EFF на $17,5 млрд. У рамках цієї програми Україна отримала від Фонду 4 кредитних транші на загальну суму $8,7 млрд.

14 грудня заступник голови департаменту комунікацій МВФ Вільям Мюррей заявив, що МВФ поки не запланував подальше виділення кредитного траншу. Оскільки не всі умови завершення перегляду були виконані українською стороною.

Запис Міністр фінансів прогнозує проблеми з платоспроможністю і подальше падіння гривні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Той нібито впав з постаменту за десять секунд. Люди зраділи – і ще шість годин трощили його кувалдами на «сувеніри». І поки в СБУ уважно вдивляються у понеділкові фотографії, півкіло Ілліча наразі можна вторгувати за двадцятку. Від таких цін, зізнаюся чесно, я впадаю в прострацію. Це ж так само якби вам запропонували за двадцятку купити півкіло героїну! Поділіть Ілліча на півтораграмові дози, розфасуйте у гарненькі пакетики… Туристи хапатимуть вашого Леніна – як жовтенятка гарячі пончики! Німці і досі продають свою Берлінську стіну: по кілька євро за мацюпусінький шматочок. Мені подруга з Німеччини привозила, на день народження. Це ж скільки тієї стіни – і скільки Леніна! Ілліч продасться дорожче, будьте певні, – хапатимуть з рук «без базару». Грам київського – по 20 євро, одеського – по десятці… Прибутки шалені! Щоправда, і конкуренція. Про свою монополію на Ілліча нагадають комуністи. Цей бізнес швидко впорядкує «сім’я». Іллічі з усієї України потягнуться до Києва затуляти собою бюджетні діри. Він піде на серйозний експорт. Ми гнатимемо Леніна до самого Гондурасу! Адже, кому як не «пролетарському баті» рятувати нашу бідолашну економіку…

Ні, це не безглузде самогубство, товариші, це героїчний вчинок!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

«У вас унікальна можливість придбати шматочок історії – частинку Леніна, поваленого 8.12.13… Вартість частинок Леніна залежить від частини тіла і ваги. Долоня коштує 1000 грн, шматочок руки – 750 грн. Шматки ніг і тулуба продаємо на вагу – 50 грн за кіло. Голова – безцінна. За неї пропонуйте свою ціну».

Запис Продам Леніна півкіло спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Там може трапитися що завгодно. І ніхто ні від чого не застрахований. Навіть, якщо сьогодні ти почуваєшся паном – доглядаєш за старенькою бабцею, отримуєш півтори тисячі євро, справно надсилаєш зароблене додому і пишаєшся, що можеш забезпечити рідних, завтра все може обернутися доволі несподівано, й тоді виявиться, що все може бути інакше…

Відчувати себе батраком – ще не найгірше в чужій країні. Там, у пошуках кращого життя, за уявним добробутом для наших людей нерідко відкривається зовсім інша реальність. Бо ж не одному українському заробітчанину довелося пережити ситуацію, коли, не знаючи мови, без засобів до існування, безправний і нікому не потрібний, залишаєшся просто на вулиці.

«Будь-що намагаємося триматися разом…»

Галина Біжик в Італії вже більше 10 років. Виїхала туди, коли її родина мала потребу в розширенні житлової площі, а грошей на це не було. Знайти роботу й адаптуватися Галині допомогла сестра, яка вже була там на час її приїзду. 2002 року Галі пощастило отримати «пермессо» – вид на проживання, тож разом із ним вона здобула право легально перебувати в Італії і вільно подорожувати між рідною домівкою в Україні і місцем роботи на чужині. Коли заробила суму, достатню, здавалось би,  для купівлі більшого житла, і повернулася додому, виявилося, що квартири значно подорожчали. Тож коштів не вистачило і довелося знову їхати до Італії. Через кілька місяців забрала туди чоловіка й дітей і досі мешкає та працює там із родиною. У Чернівцях залишилися батьки…

За ці роки Галя цілком звикла до свого нового дому: добре володіє мовою, має багато друзів-італійців, призвичаїлася до тамтешнього способу життя. І сьогодні, коли в неї з’явилася така можливість, реалізує свою мрію: допомагає в скруті таким як вона – заробітчанам. Кому – правовою консультацією, кому – порадою, а кому – й просто увагою та добрим словом, якого так потребують ті, хто далеко від рідного дому.

2009 року науковці вперше провели дослідження міграційного феномену і дійшли висновку, що в Італії перебуває від 400 до 600 тисяч українців. Переважна більшість – нелегальні мігранти. Тому італійські фахівці ведуть мову про невидиму громаду, і зазначають, що вона – одна з найбільших.

Мешкає Галина неподалік Мілану – в невеличкому містечку Варезе, де проживає 83,6 тис. осіб. Там і створила Асоціацію «Анна-Софія» – громадську організацію, яка гуртує українців у Варезе та його околицях. Трудові іммігранти з України мають змогу спілкуватися, разом відзначати свята, організовувати, долучатися й брати участь у культурно-мистецьких заходах, а також підтримувати земляків.

Щоби працювати з людьми, Галина закінчила в Італії спеціальні курси, де навчали психології, італійських законів, пройшла співбесіду в Посольстві з питань оформлення документів для легалізації.

– Нашій організації вже 5 років і працюємо ми безкоштовно, – розповідає вона. – У Варезе 3500 українців, тож кожний може звернутися до нас: ми обговорюємо новини, розповідаємо про новації в українському та італійському законодавстві, співаємо, танцюємо… І прийти до нас може кожна людина, незважаючи на те, перебуває вона в країні легально чи нелегально: ми не видамо її поліції.

В Італії з Галиною можна зв’язатися за номером 349-750-89-72. Проте допомогти вона може лише тим, хто знаходиться в Варезе або десь неподалік – усім іншим надає контакти аналогічних громадських організацій у тому місті, де перебуває людина.

– Телефон у мене майже не замовкає, – каже пані Галина. – Бо ж хто правової допомоги потребує, хто психологічної, а з багатьма ми вже затоваришували і є просто як одна родина, тож ділимося одне з одним усим, що з нами відбувається.

«Буває все: і щастя, і сльози…»

Кожна людина – окрема доля, окрема історія… І переживання її в рази сильнішають, коли немає підтримки й розради. Вдалині від дому і радість набуває додаткових відтінків, і болеві додається барв.

– В околицях Варезе наша землячка, порядна й щира жінка, доглядала стареньку бабцю, – згадує Галя. – На зустрічах нашої організації ми ділилися думками й переживаннями. Вона розповідала, як їй живеться, працюється… Як і багатьом, їй було не з медом: недоїдала, недосипала, холодної пори року доводилося носити дрова, щоби хоч якось обігріти свою кімнатку, бо ж мешкала у напівпідвальному приміщенні, де було холодно й вогко. Три роки жінка пропрацювала в цих господарів, і працювала б і далі, якби не сталося нещастя: старенька, яку доглядала, впала з ліжка і померла, а її син звинуватив «баданте» (так в Італії називають доглядальниць), що та вбила його матір, вигнав її з дому, не заплативши грошей, і заявив до поліції. Що й казати, жінка була в розпачі: таке звинувачення, втрата роботи, у кишені жодної копійки та ще й погане знання мови… Навіть подруги, яких вона мала в Італії, від неї відвернулися. Не знаючи, куди податися, вона приїхала до Варезе й звернулася за допомогою до Асоціації. Члени організації взяли її на квартиру, я ж поспілкувалася з італійцем, у якого вона працювала, з правоохоронцями. Поліціянти провели спеціальну експертизу, яка не підтвердила обвинувачень, тож жінку виправдали, а роботодавець виплатив їй гроші, які заборгував. Потім ми допомогли жінці знайти роботу в порядних людей і нині вона доглядає хлопця-інваліда, який задоволений її роботою і добре про неї відгукується.

А іншій українці Асоціація допомогла… знайти кохання. Коли погожого недільного дня жінка з гарним настроєм після творчого виступу членів організації на площі Варезе поверталася додому, її побачив італієць і… закохався в неї з першого погляду: чорнява струнка сеньйора просто не могла залишити його байдужим. З часом вони одружилися і тепер це дуже гарна сім’я, розповідає Галина.

 Середньостатистичний іммігрант з України до Італії – це жінка з Західної України віком близько 48 років. Абсолютна більшість працює в секторі надання послуг сім’ям: 51% – доглядальницями, 28% – хатніми робітницями, 3% – бебі-сіттерами. Абсолютна більшість працівниць (69,3%) мешкають разом із родинами, де працюють. 10,7% – винаймають квартиру, 9,7% – орендують кімнату, 8% – частину кімнати.

– А іноді можна стати людині у пригоді навіть доброю порадою, – каже Галина Біжик. – Був випадок, коли жінка працювала в Італії впродовж 5 років. За цей час вона придбала синові в Україні квартиру й машину. І вже планувала назовсім повертатися додому. Саме в цей період у неї закінчувалося «пермессо» на перебування в Італії, тож їй треба було подати документи для його продовження. Коли ми з нею спілкувалися, я їй порадила, незважаючи на те, що до Італії вона більше повертатися не збирається, все ж таки продовжити «пермессо» – раптом знадобиться.  Вона дослухалася моєї поради, зробила документи і тільки після того поїхала додому. А згодом у неї й справді склалися такі обставини, що вона була змушена знову їхати до Італії, щоби заробити гроші: треба було рятувати сина від в’язниці.

Щоби бути багатшими, треба ощадливіше жити

Про це Галя добре знає з власного досвіду. Бо ж має, з чим порівнювати…

– Багато хто з українців, які живуть удома, жаліється, що не вистачає грошей, – говорить Галина. – От і зараз, будучи в Чернівцях, спілкувалася з товаришкою, вона показувала мені свої сукні: червону придбала на одне весілля, жовту – на інше, а квітчасту –ще на одне. Я була вражена! Бо навіть заможна італійка такого собі ніколи не дозволить. Та й загалом, за кордоном не заведено, якщо цього року у моді довгі сукні, то конче треба таку придбати й собі. Я навіть більше скажу: в Україні тепер не те, що сукні, які вийшли з моди, викидають, у нас тепер викидають вікна – бо сусід собі поставив кращі! І це, щиро кажучи, просто смішно.

Під час однієї з прогулянок центром Чернівців, коли Галина показувала місто італійським друзям, товариш запитав, чому на вулицях, у кав’ярнях, ресторанах найчастіше можна побачити молодь, а жінок 50-річного віку – вкрай мало. Галя була спантеличена. Бо й справді, що йому відповісти? Що так розкошують діти тих жінок, які ледь не цілодобово гарують в Італії, доглядаючи за старенькими, прибираючи чужі квартири, заощаджуючи кожен цент, аби «дитина нічого не потребувала»?

І матеріально діти заробітчан справді не потребують нічого, ні в чому собі не відмовляють, ні чим не переймаються. Але згодом брак батьківської уваги і виховання перевтілюється на брак людяності і честі : черстві та егоїстичні, вони знають і чують тільки власне «я».

– Я теж шкодувала собі на морозиво в вихідний, – говорить Галя. – І я точно знаю, що так само чинять усі наші жінки в Італії. Вони важко працюють навіть у суботу й неділю, щоби заробити ще 25 чи 50 євро і передати їх додому, не дозволяють собі навіть вийти з маєтку роботодавця бодай на 2 години, аби відволіктися, а їхні діти в Україні не шкодують ані кревно зароблених грошей, ані тієї праці.

Українців в Італії об’єднує мрія про повернення додому: про те, що в Італії вони лише тимчасово, заявляє абсолютна більшість опитаних. Вони обов’язково повернуться, але не зараз, а колись, у майбутньому. Лише 4% українців вирішили залишитися в Італії назовсім.

Старші жінки їдуть до Італії, щоби заробити для дітей, які, часто-густо, вже давно стали дорослими… Кажуть: «Я не мала, то нехай моя дитина має…». Проте чи подякує вам завтра ваша дитина за вашу жертовність? Чи замість очікуваного «Дякую, мамо», ви отримаєте болючого ляпаса по обличчю у вигляді дещо інших слів: «Лишайся там!»?

 … Убила словом…

…Півтора роки важкої роботи в Італії, не розгинаючи спини й не підводячи очей… Усі гроші, копієчка до копієчки, – донечці до Чернівців, передачі щомісяця, переживання й сльози: щоби тільки там, удома, в єдиної рідної людини все було гаразд.

Та одного дня світ перевернувся: страшний діагноз «рак», різке погіршення самопочуття, з будинку роботодавців у піжамі – на лікарняне ліжко, надважкий стан, складна операція… Ні документів, ні грошей, ні сил… Жити лишалося не більше двох місяців.

Коли члени Асоціації «Анна-Софія» зателефонували доньці жінки в Україну, щоби порадитися, як краще транспортувати її додому, у відповідь почули шокуюче: «Не треба мені маму сюди відправляти, нехай сидить там!»… і телефонні гудки у слухавці…

Українки допомогли-таки організувати відправку жінки на Буковину – нібито додому. Та чи вже був той дім справді її домом? Там на неї вже не чекали: немічна і безпорадна, вона виявилася непотрібною тій, для кого ладна була віддати, і віддала, найдорожче – життя…

За 2 місяці вона померла…

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис У ЗАРОБІТЧАН ЧЕРСТВИХ ДУШ НЕ БУВАЄ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Бо хто б і що не казав, а наші люди вже давно опанували європейські цінності, зрозумівши, що найважливішим у світі є людина та її життя.

І давно із заздрістю поглядають на захід, відзначаючи самоповагу й самодостатність внутрішньої політики сусідніх держав, де чиновники уважно прислухаються до думки людей. Але одна справа – споглядати, хотіти і заздрити, а інша – могти.

Тому досі і залишається головною місію мережі центрів європейської інформації в Україні, яка об’єднує 16 відповідних регіональних інформаційно-просвітницьких ресурсних центрів, формування такого суспільства в Україні, яке могло б, базуючись на європейських цінностях не на словах, а на ділі, позбутися азіатчини у вигляді корупції та хабарництва.

Можливо, презентований і виданий у Чернівцях довідник «Європейська інтеграція на початку нового тисячоліття» за результатами спільної роботи Товариства «Український Народний Дім у Чернівцях», Інституту Європейської інтеграції та регіональних досліджень Чернівецького університету та мережі Центрів європейської інформації України додасть чернівчанам сміливості, завзятості та знань у боротьбі за своє майбутнє.

Довідник складається з двох частин та орієнтований на користувачів Центрів європейської інформації, учнів, студентів, усіх, хто цікавиться європейською тематикою і, зрештою, для тих, хто хоче жити у Європі…

Запис Чернівчани вже давно євроінтегрувалися спершу з'явиться на Медіа-Версії.

  Як наголосив Микола ХАРАБАРА, начальник управління МВС у Чернівецькій області за десять місяців поточного року на території Чернівецької області було зареєстровано 5285 злочинів, минулого ж року їхня кількість становила 5807, отож в області спостерігається зниження загальної злочинності.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Державні номери продавали за кордон спершу з'явиться на Медіа-Версії.