Однопартійців привітали з цією датою незмінна лідерка партії Юлія Тимошенко, а на Буковині – голова обласної парторганізації Іван Мунтян.

Кожного дня я проводжу умовну перекличку з однопартійцями. Хто на фронті, хто у волонтерах, хто допомагає переселенцям. Як усі. Ми робимо свою звичну, буденну справу. Ми живемо з країною, ми живемо країною. Ми – небайдужі, нам воно болить. Це – основне, це найголовніше.

Вітаю всіх причетних. Дякую кожному. Тепло обіймаю кожного.

Бути на сторожі українських інтересів – наша місія! Зберегти Україну для наступних поколінь – наше завдання. Ми виконаємо свою місію, ми впораємося! – написала на своїй фейсбук-сторінці Юлія Тимошенко.

А Іван Мунтян, нагадавши, що «Батьківщина» була створена на хвилі надій на реформи і національне відродження і що від 2002 року ця партія завжди була представлена у Верховній раді і є єдиною найстаршою парламентською партією в Україні, написав у соцмережах:

Я щиро вітаю з поважною річницею усіх однопартійців і незмінну Голову ВО «Батьківщина» Юлію Володимирівну Тимошенко. Вітаю наших партійців-ветеранів, які є у різних куточках нашої області – від гірських до подільських. Вітаю молодь, яка долучається до наших лав. Вітаю всіх, хто сьогодні з партквитком «Батьківщини» боронить українські землі від російського нашестя, хто невтомно волонтерить, донатить, виховує дітей у дусі цінностей нашого народу, працює за себе і за того, хто на фронті, хто приймає важливі рішення в органах місцевого самоврядування, хто представляє Україну на міжнародному рівні і хто займається законотворчістю…

Ми не святкуємо – бо не до святкувань. Ми відзначимо цей день нашими внесками в спільну Перемогу.

Запис Річницю відзначають внесками у спільну перемогу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вітаю всіх земляків із нашим найбільшим державним святом – Днем Незалежності України!
Знаю, що наша країна і наша Незалежність дані нам Господнім Провидінням.
Слідую Святому Письму, в якому сказано, що Господь кожному народу на землі «визначив межі для
проживання» (Діян. 17:26), дав землю у володіння і заповів не порушувати цих меж (Втор. 19:14).
Роблю все можливе, щоб підтримати тих, хто відстоює нині нашу територіальну цілісність і стримує
російську навалу, а також зробити гідним життя їхніх рідних і близьких тут, у тилу.
Дякую кожному і кожній, хто віддано і чесно робить свою справу на благо України і на славу Божу,
дякую нашій команді «Батьківщини», партійці і прихильники якої тримають оборону і на фронті, і в
тилу.
Вклоняюся пам’яті тих, хто пожертвував собою за нашу свободу, бо «немає більшої любові за ту, коли
хто душу свою кладе за друзів своїх… (Івана 15:13).
Молюся за нашу Перемогу і за духовну єдність нашого народу.
Україна є і буде!

Запис УКРАЇНА Є І БУДЕ! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У вишиті сорочки – і сучасні, і старовинні – вдягнулися цього року партійці не лише для краси, а й для згуртування і об’єднання громадян України.

Про це свято написала Лідер партії ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко на своїй сторінці в мережі фейсбук:

“Сьогодні, певно, найкрасивіше і найвесняніше українське свято – День вишиванки!

Донедавна більшість з нас вдягали українську сорочку тому, що це було гарно, вишукано, стильно. Тепер же українська вишиванка стала нашою другою, а, може, й першою шкірою. Це – вбрання українського духу! Вбрання тих людей, які знають ціну волі, свободі, незалежності. Тепер вдягти українську вишиванку – за честь! Це одяг мужніх і гордих людей вільного Світу!

Ми говорили, що у нашій вишиванці вшито таємний код нації… Тепер ми самі, власноруч створюємо цей код. І у цих віковічних орнаментах віднині навіки вплетено й наш біль, наш гнів, нашу віру, нашу любов, нашу Перемогу! Неодмінну Перемогу України!

Українська сорочка. Червоне – то любов, а чорне – то журба. Більше любові хай буде з нами, менше журби.

Все буде Україна!

Зі святом!”

Також лідер буковинсько ї «Батьківщини» долучився до Дня вишиванки.

Голова Чернівецької обласної «Батьківщини» Іван Мунтян з працівниками офісу продемонстрували свої вишиванки, підтримавши загальноукраїнське свято.

Про це повідомляє пресслужба обласного осередку партії.

День вишиванки, започаткований чернівецьким студентством 17 років тому, став одним із улюблених свят українців.

І попри те, що зараз тривог серед нас більше, аніж радощів, у складний воєнний час кожне  єднання українців є внеском у нашу майбутню Перемогу.

Тож сьогодні своїм вбранням ми демонстрували вірність традиціям, любов до свого, рідного, і єдність як у радості, так і в протистоянні світовому злу. Вишиванка – наша броня!

Запис Вишиванка – наша броня! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“Минув рік від дня, який трагічно увірвався в нашу історію…

За цей рік Україна здала іспит на утвердження держави, – написав голова Чернівецької обласної парторганізації ВО “Батьківщина” Іван Мунтян на своїй фейсбук-сторінці. –

Раніше наш народ і вся країна вже пережили страшні випробування: саме в ці дні ми згадуємо і героїчні події Революції Гідності. Ми перемогли тоді, але зло не було знищене, воно лише затаїлося…

Тож 24 лютого 2022 року був страшний ранок. Україна прокинулася від вибухів.

Але ми вистояли. Цей рік показав, що ми – можемо. Ми відчули нашу здатність перемагати. Так, це ще не завершений процес, але ми повірили в себе, побачили свою перевагу, здобули чимало і перемогли духом.

За все дякуємо насамперед Богу.

Який дав силу, міць, мужність і стійкість нашим Героям.

Який дав силу духу і патріотизму всьому українському народові.

Який дав нам підтримку цілого світу.

Бо з нами правда і з нами Бог!

Наша команда «Батьківщини» працювала від перших годин великої війни, у вогонь якої кинула нас росія. Кожен підключився на своєму рівні: хтось приймав утікачів від війни у своїх домівках – як поодиноких, так і цілі родини, хтось організовував їх евакуацію цілими ешелонами, хтось новоствореними волонтерськими каналами відправляв жінок, дітей і немічних у безпечне закордоння, хтось збирав і видавав теплий одяг і їжу для потребуючих, хтось віз одяг, харчі і все, що можна везти – під обстрілами, «градами», пробираючись поміж воєнною технікою – до лінії фронту бійцям, які стримували ворожий натиск…

Жодної секунди ніхто не сумнівався у нашому виборі – захищати Україну. Усі свої сили і вміння ми віддавали і віддаємо нашій Перемозі.

Я дякую кожному з нашої потужної команди, хто без жодного зиску для себе, вдень і вночі, без піару і не для слави збирають і відправляють усе, в чому є потреба, переселенцям і військовим.

Ми перемогли духовно. Ми вистояли фізично. І остаточна Перемога вже дуже близько.

Все буде Україна!”

Запис За цей рік Україна здала іспит на утвердження держави спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На передноворічній сесії облради голова фракції «Батьківщина» Іван Мунтян заявив про необхідність термінового ремонту узбіч міжнародної траси, яка веде до кордону з Румунією. Також він висловив пропозицію до керівництва ради і правоохоронців знайти можливість виділяти для цього безкоштовно гравій.

Влада почула, і ремонт розпочався. Але наскільки він ретельний? Про це Іван Мунтян написав на своїй сторінці у фейсбук.

«Днями, проїжджаючи міжнародною трасою, яка веде до кордону на Порубне, був приємно здивований, що там виконуються дорожні роботи. Адже зовсім недавно, на передноворічній сесії облради, звернувся до голови ОВА з проханням відреагувати на пошкодження дорожного полотна на тому напрямку: дороги і узбіччя просіли через навантаження від численних машин, які шикувалися в чергу до кордону. Пошкоджені ділянки потрібно було засипати – і це вже робиться! Дякую виконавчій владі за оперативність!

Але маю ще одне зауваження-пропозицію. Власне, я це також озвучував на сесії. Не зовсім правильно, що дорожники купують цей гравій за гроші. Тому вніс пропозицію, щоб у такий непростий час голова ОВА знайшов можливості дозволити для таких робіт надавати гравій безоплатно. Я пропонував керівнику ОВА разом з правоохоронцями розробити спрощений механізм такого постачання гравію.

Очевидно, що у воєнний час грошей на серйозніші ремонти доріг не буде, і це правильно – першочерговою зараз є армія і оборона. Тож чи не слід нам на місцях подбати про те, щоб заощаджувати кошти і якомога ретельніше берегти те, що маємо? За наявні кошти – закуповувати пальне, мастило (упевнений, що його бракує!), а також латати наявні ями, бо якщо це не робити вчасно, то у тріщини потраплятиме вода і дорога буде руйнуватися все більше. Це «хвороба», яку треба «лікувати» негайно, щоб уникнути більших проблем.

А гравій – розпорядженням голови ОВА! – передати дорожнім службам, бо їхніх грошей все одно не вистачить, щоб засипати пошкодження по всій довжині дороги. Вони і зараз посипають ним так, що добра хазяйка більше солі чи приправи до страви додає, аніж дорожники гравію на пошкоджені узбіччя.

Підхід, коли на будівництво нового немає коштів, натомість старе не бережемо від руйнації, в сьогоднішніх умовах неприпустимий!

…Тим часом свята позаду, тож потік важких машин до кордону знову зросте, і пошкодження, не засипані вчасно на дорогах та узбіччях, також будуть лише збільшуватися…»

Запис У воєнний час слід працювати ще якісніше спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це написав голова Чернівецької обласної «Батьківщини» на своїй фейсбук-сторінці, зазначивши, що його друзі з Румунії «у цей страшний для України стали для нас справді братами».

«Я щиро пишаюся своїми друзями, з якими ми приятелювали вже багато років, з багатьма – ходимо до однієї церкви, а після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого вони стали для мене практично рідними, – написав Іван Мунтян. –

Для мене і для нашої волонтерської команди за попередні місяці Румунія стала плацдармом, де ми могли проводити зустрічі з тими іноземцями, які мали бажання допомагати, але не ризикували заїжджати у воєнну країну. Ми запрошували закордонних доброчинців – американців, канадців, італійців, іспанців, німців, британців…, пояснювали і показували їм реальну ситуацію в Україні, відповідали на їхні численні питання… І нам вдавалося їх переконати, надати правдиву інформацію – і залучити допомогу для українців. Це все завдяки давнім і тривалим зв’язкам. А згодом, коли ситуація стала більш-менш зрозумілою, вони почали їздити з гуманітарною допомогою не лише до кордону, а і всередину України, і разом з нами доставляють вантажі аж на передову.

Тішуся, що станом на початок великої війни зумів оперативно мобілізувати зусилля своїх румунських друзів, що вони в перші дні були моєю дуже великою підтримкою, і я міг багатьом людям тут допомагати завдяки їм. Щиро дякую цій потужній румунській команді, в якій налічуються сотні людей – це поважні і авторитетні керівники регіонів, серед яких багаторічний голова Сучавського повіту, великий друг нашого краю і нашої країни і мій особистий друг Георге Флутур, парламентарі, інші посадовці, бізнесмени, мої брати і сестри по вірі, пастори, єпископи…

Вони роблять для України шалену роботу. Сотні поїздок, тисячі тонн гуманітарної допомоги, тисячі звітних документів, які фіксують кожну одиницю вантажу – декларації, акти прийому-передачі…

Тож буквально 30 грудня я побував у сусідньому з нами Сучавському повіті і зустрівся з головами громад – комуни Думбравень (Comuna Dumbraveni) Іоаном Павалом та Вікову де Сус (Vicovu de Sus) Василе Іліуцом, а також зустрівся з деякими депутатами румунського парламенту і волонтерами, з якими підтримуємо давні і близькі стосунки».

Іван Мунтян розповів, що Іоан Павал від початку повномасштабного вторгнення буває в Україні двічі-тричі на тиждень, а у перший місяць – узагалі через день привозив сюди цілі колони мікроавтобусів, а назад забирав найбільш потребуючих біженців, які тоді масово втікали від війни з «гарячих точок». Це були люди з інвалідністю, маломобільні, старшого віку і з малими дітьми… Близько трьох тисяч осіб з України прийняла очолювана ним громада – і в домівках мешканців, і в комунальних приміщеннях.

«Це просто Людина з великої літери, – зазначає Іван Мунтян. – Нещодавно він передав для порятунку наших воїнів та цивільних, постраждалих від російської агресії, машину «швидкої допомоги», яка одразу була відправлена на передову. Тепер він має в планах передати нам потужний генератор, який міг би у блекаут забезпечити електропостачанням одразу кілька об’єктів у одній із наших громад – сільраду, школу, дитсадок».

Допомога від Васіле Іліуца також є щедрою і регулярною.

Тож напередодні Нового року голова буковинських «батьківщинівців» об’їхав багатьох друзів у Румунії і подякував їм за братню допомогу Україні. На знак вдячності передав доброчинцям солодощі від своєї родини.

А щоб не повертатися порожняком, привіз новий гуманітарний вантаж, який задекларував на своє ім’я: медичні засоби, які будуть передані через одну з військових адміністрацій у медзаклади, які їх потребують, і військовим частинам на передову.

«Ми уникали публічності у справах доброчинності, бо нам важлива зроблена справа, а не піар, – пояснив партієць. – Я і зараз це все пішу лише для того, щоби щиро подякувати людям, які цього варті. Та попри це, знаходилися і недоброзичливці, які намагалися зупинити нашу роботу, дискредитувати нас, оббріхувати – в тому числі, і через ЗМІ. Не знаю, як інакше назвати їхні брудні технології, окрім як диверсіями – не проти нас, а проти України, бо це робили вороги України. А я радий, що наш авторитет у друзів і партнерів непохитний – вони не лише чітко розібралися в ситуації, а ще й помножили свою допомогу, оскільки побачили, хто є хто і кому насправді небайдуже до долі людей, а хто дбає про задоволення власних амбіцій і кишень. З нашими партнерами ми спілкуємося однією мовою – мовою самодостатніх людей, які ніколи не опускаються до дріб’язкових речей на кшталт «нажитися» чи «підзаробити» на горі людей. Тож завдяки цьому маємо змогу продовжувати організовувати потужну допомогу потребуючим українцям!

І дякую Богу, що маю таких щирих друзів, які користуються такою повагою, авторитетом і довірою у своїх громадах і так людяно і насправді по-братньому поставилися до нашої біди. Нехай Господь їх рясно благословить, а наша Перемога стане початком процвітання обох наших країн!»

Facebook-сторінка Івана Мунтяна

Запис “Друзі з Румунії стали братами!” – Іван Мунтян про доброчинців у часи війни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На заключній сесії Чернівецької обласної ради голова фракції «Батьківщина» Іван Мунтян мав виступ, у якому заявив про позицію своєї політичної сили з різних питань.

Зокрема, він зауважив, що «у час, коли багато співвітчизників героїчно боронять свободу нашої країни на передовій, а інші, не покладаючи рук, допомагають їм із тилу – на превеликий жаль, залишаються і ті, хто працюють на ворога».

Він пообіцяв повернутися до цієї теми після Перемоги: «Хтось гине за нашу волю і незалежність, а хтось (і серед них трапляються люди з різних верств, у тому числі й ті, що в мундирах) займається чимсь цілком протилежним… І якщо зараз говорити про це не на часі, то після Перемоги буде саме доречно».

Також він додав, що «палиці в колеса» роботі влади намагаються вставляти деякі депутати – у тих справах, у яких, на переконання депутата, «в умовах війни не варто прискіпуватися».

«За життєдіяльність області сьогодні майже на 100% відповідає ОДА. Так, облрада може затвердити (або ні) подані ОВА програми, але це не більш як технічний момент. Саме в ОВА сьогодні є всі важелі, щоби принаймні допомогти людям, які цього потребують – а багато є таких, що взагалі ледве виживають. Тому я і фракція «Батьківщини» в облраді підтримуємо, щоби це було зроблено», – пояснює Іван Мунтян.

Він висловив упевненість, що коли закінчиться війна, «будемо жити зовсім в інших умовах, де зменшимо бюрократію і будемо менше писати і доповідати, а більше – робити конкретну роботу. І починати рух у цьому напрямку можна вже сьогодні». Керівник фракції «Батьківщина», приміром, подав пропозицію владі і правоохоронцям «оперативніше реагувати і приймати відповідні рішення щодо, скажімо, руслорегулюючих робіт, видобутий у результаті яких гравій можна спрямувати на терміновий ремонт тих ділянок доріг, де пошкодження можуть призвести до аварійних ситуацій чи навіть до жертв».

Згодом на своїй сторінці в мережі фейсбук Іван Мунтян пояснив позицію фракції щодо питання звернення до вищого керівництва держави стосовно заборони релігійних організацій із центром у Москві. Для тих, хто не розібрався, він наголосив, що це в жодному разі не є рішенням «заборонити церкву».

«Я сам є свідком того, як радянський режим колись забороняв вірити в Бога, збиратися для молитви і т. ін. Тому, можливо, я не цілком погоджувався із пропонованим текстом звернення. Але в цілому, гадаю, ми маємо довіряти нашій Службі безпеки, і та робота, яку вона проводить у напрямку безпеки області і держави, має бути підтримана. Не можемо допускати будь-якого впливу ворога на окремих людей, будь-яких зловживань, що могло би дестабілізувати ситуацію в краї.

Але обов’язково слід розрізняти віру в Бога – і тих, хто нею маніпулює на користь ворога.

А загалом, як людина з великим досвідом у місцевому самоврядуванні, хочу зазначити, що обласна рада обов’язково має залишатися колегіальним органом – таким, як це чітко зазначається в Конституції і законах. Це рада всіх – і керівництва, і провладних фракцій, і опозиції. Це не чиясь власність і не інструмент, який можна використати для задоволення власних амбіцій».

На завершення депутат побажав своїм колегам «і в новому році виконувати поставлені на них завдання, і попри всі складнощі – зробити все, щоби виправдати довіру людей, які цю раду обрали».

«Сподіваюся, що зробимо все можливе і навіть неможливе, щоб допомогти людям.

Здоров’я, успіхів і перемоги нам усім, а найперше – нашим воїнам-захисникам», – додав Іван Мунтян.

За матеріалами сесії Чернівецької облради та фейсбук-сторінки Івана Мунтяна

Фото “Чернівецький промінь”

Запис Іван Мунтян підсумував заключну сесію облради спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це повідомив голова Чернівецької обласної «Батьківщини» Іван Мунтян на своїй фейсбук-сторінці.

«Традиційно було проведено аналіз роботи нашої політичної сили на всіх рівнях. Нетрадиційною в цьому була лише велика війна… Якщо раніше ми звітували про розбудову партійної структури, здобуті на виборах результати, політичну боротьбу – то зараз у нас зовсім інші теми і цифри. Підсумували, що робила «Батьківщина» в захисті нашої землі і в допомозі людям: від наших захисників та їхніх родин, дітей – і до переселенців, – розповів Іван Мунтян.

Він додав, що на нараді «підрахували, скільки допомоги відправлено на передову: амуніції, транспорту, техніки, скільки продуктів і гуманітарних вантажів отримали від нас мешканці деокупованих територій, скільки родин і дітей прийняли, нагодували, обігріли і розселили силами наших партійців у відносно безпечних регіонах… Це цифри, які підтверджуються документально, на кожен вантаж є відповідний акт прийому-передачі. Це гроші і гуманітарка, одяг і взуття, предмети побуту і продукти харчування… Це обсяги і масштаби, які багато в чому не порівняти навіть із структурами державного рівня».

Окремо він зазначив, що цю роботу партійці виконують «тихо»: «Так, ми її фіксуємо, робимо внутрішній звіт. Але це точно не те, на чому треба піаритися».

Іван Мунтян високо оцінив і внесок у майбутню перемогу керівництва партії ВО «Батьківщина»:

«Не менше значення, ніж збір із різних джерел і відправка коштів і допомоги потребуючим, має і дипломатична робота керівництва партії. Зустрічі з лідерами громадських думок різних країн світу, з очільниками їхніх державних структур, з міністрами, президентами і дипломатами – це окремий фронт. І саме від його результатів залежать майбутні рішення і дії інших держав щодо російської агресії.

До думки Юлії Тимошенко, як надзвичайно авторитетного і досвідченого політика, прислухаються найвідоміші діячі найпотужніших країн світу. Саме тому на їхнє запрошення вона має з ними зустрічі і розмови, відповідає на запитання і пропонує способи протистояти агресії росії і путіна. Такі особисті контакти грають не меншу роль, аніж збір коштів і закупівля амунції на фронт».

Лідер буковинських «батьківщинівців» слушно зауважив, що «у кожного свій фронт боротьби у цій війні»: «І важливо не скільки ти вклав у боротьбу, а чи вклав ти все, що міг. Бо саме від цього залежить наша Перемога. А Україна переможе, у цьому «Батьківщина» впевнена!» – додав він.

Запис Іван Мунтян розповів про підсумкову нараду в лідера партії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото promin.cv.ua

Історія боротьби за обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» нагадує біблійну історію про «Соломонів суд». Пригадуєте, як до мудрого царя Соломона прийшли дві жінки, які сперечалися за право назватися матір’ю для однієї дитини. Соломон сказав розділити дитину між ними, розрубавши її навпіл. Справжньою виявилася та мати, яка погодилася, щоби дитина дісталася іншій – лиш би була живою. Ця історія надихнула багатьох митців на творчість, і безліч поколінь тепер милуються фресками, гравюрами, картинами і рельєфами на цю тему. На жаль, буковинські «матері» (претенденти на право власності), які сперечаються за «дитя» – комунальний санаторій – навряд чи когось сподвигнуть на творчість. Адже відступатися вони не бажають, а «дитя» уже практично неживе…

Від планів до реалій: стрімголов униз

Близько року минуло відтоді, як комунальний санаторій, розташований у с. Брусниця на Кіцманщині, мав бути переданий в довгострокову оренду інвесторові на визначених облрадою умовах. Умови – збереження лікувального профілю закладу, щорічні вкладення 4,5 млн грн в його розвиток (від 180 до 200 тис.дол. по курсу), щомісячна сплата в розмірі 100 тис. грн оренди за нього і можливість лікування на пільгових умовах відповідних категорій населення. Рішення сесії облради про це є, але в життя воно не втілене – через те, що НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) піддало сумніву законність цього рішення і порушило кримінальну справу. Тож замість щомісячних 100 тис.грн в бюджет, 4,5 млн грн за цей рік на розвиток закладу, та і взагалі замість працюючого «Бальнеологічного санаторію «Брусниця» обласна рада тепер має у своїй власності і на своїй землі напівзруйновані будівлі, залишки колективу і купу боргів: невиплачені зарплати нинішнім і колишнім  працівникам, несплачені комунпослуги тощо.

Це вже не перша «пригода» багатостраждального санаторію. Поки він фінансувався з обласного бюджету – хазяйнування відбувалося більш-менш вдало. Відколи підприємство перевели на самоокупність, воно почало занепадати. Було би дивно очікувати чогось іншого від менеджера віком  понад 80 років, тож новий орендар-інвестор, вочевидь, мав би його замінити. Але не так сталося, як гадалося: інвестор досі не зміг вкласти свої інвестиції, усю справу розслідує НАБУ, шукаючи і не знаходячи хабарі, менеджер на 86-му році життя звільнився сам, а санаторій занепадає. І поки обласна рада сушить голову над питанням «що робити?», учасникам і глядачам цієї драми поступово привідкривається відповідь на питання «хто винен?»

Претенденти виходять із тіні

Першого вересня представники керівництва Чернівецької облради відвідали обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на запрошення трудового колективу. В убогому залі з облупленими стінами колектив благав прибулих депутатів, фахівців з апарату облради на чолі з першою заступницею голови облради про порятунок, а присутні на зборах представники місцевої громади і бізнесу наввипередки пропонували «варіанти виходу з кризи».

Сільський голова Брусниці Іван Загарія пропонував передати санаторій громаді. Якій саме – поки незрозуміло, бо Брусницька сільрада хоч і об’єднує шість сіл, та створити ОТГ так і не спромоглася, залишившись «білою плямою» на карті децентралізованої Чернівецької області. В який саме спосіб громада хотіла б отримати санаторій – також неясно, бо сільський голова не бачив особливої різниці між «на баланс» і «у власність». На які кошти його розвивати – тим паче немає уявлення. Хіба що відповідь: «Будемо шукати інвестора» звучала голосно.

Ймовірний інвестор навіть сидів у президії зборів – депутат облради Василь Шемчук (на фото), який чесно розповів, що свого часу – у минулому скликанні обласної ради – вже хотів стати інвестором санаторію і разом з бізнес-партнерами подавав бізнес-план. Попередня каденція ради не встигла прийняти позитивне рішення, а починати все спочатку в новому скликанні ця група бізнесменів уже не захотіла. Як і подаватися на конкурс. Тому сталося так, як сталося – у конкурсі брала участь лише фірма бізнесмена Юрія Кушніра. Яка його й виграла, і право оренди в якої тепер зависло в повітрі через підозріливе НАБУ. Яке і оголошених хабарів не знайшло, і вину нічию в цій справі не довело.

Ще один ймовірний інвестор метушливо і шумно доводив свої пропозиції з порятунку санаторію з залу: місцевий господарник і Герой України Ярослав Швед.

Цей своїх намірів не приховував і впевнено заявляв: віддайте це мені, без мене ви тут нічого не зробите! І можливо, він навіть має підстави для такої впевненості: він уже впритул підступив до території комунального підприємства своїми розкішними новими корпусами, у яких охочим так само надаються лікувальні послуги. І лікують там тією ж самою сірководневою водою, що і в комунальному підприємстві. Тільки-от ліцензія на видобуток цієї води є лише в комунального підприємства, а в Героя України Ярослава Антоновича Шведа – немає. І Ярослав Антонович змушений цю водичку для потреб своїх клієнтів купувати. І купує – на цілком законних підставах, за угодою.

Погодження Чернівецької ОДА на торгівлю водою між комунальним санаторієм і приватником

Угоду він уклав з комунальним підприємством в особі його головного лікаря пана Бойка. Щоправда, вже колишнього – пан Бойко таки звільнився пару місяців тому. І спитати тепер, чому воду продавали офіційно так дешево – по 3 копійки за літр, поки підприємство загинається – наче й нема з кого. Якщо уважніше розібратися в документах комунального підприємства, невідповідностей там знайдеться більш ніж достатньо – у цьому переконалися присутні на зборах журналісти, які побачили їх неозброєним оком з першого побіжного погляду. І в яких ще оборудках був задіяний екскерівник комунального закладу – то вже питання до правоохоронців. Які натомість вхопилися зовсім за інше, і це призвело до катастрофічних наслідків для комунального санаторію.

Хто в цій ситуації «без Соломона в голові»?

З такої халепи не врятує і наймудріший Соломон, бо ж у когось із «псевдоматерів» є ще й «група підтримки» з правоохоронної системи…

Ярослав Швед переконує обласну владу у щирості своїх намірів

Ситуацію прокоментував голова обласної ради Іван Мунтян: «Нинішній стан санаторію – це не випадковість, а результат втілення давніх і далекоглядних планів окремих людей.  Цьому посприяла і правоохоронна система, і багато держслужбовців, які займали посади у відповідний час. Я готовий сьогодні розповісти про те, що стоїть за цим планом, який був складений задовго до прийняття рішень обласною радою про передачу санаторію в оренду. На сьогоднішніх зборах відкрито говорилося про те, хто мав інтерес до інвестування в це підприємство. От колега-депутат Василь Шемчук заявив, що він відмовився від цієї ідеї, адже не відчував сили виконати висунуті обласною радою умови. Інші ж – зацікавлені в тому, щоби знищити підприємство, аби воно автоматично перейшло у їхню власність. Обласна рада намагалася максимально впливати на цю ситуацію і зберегти підприємство. На жаль, не маємо сил впливати на процеси, які тривають сьогодні– в тому числі, на втручання правоохоронної системи, спрямовані на перешкоджання реалізації законних рішень, які були прийняті облрадою цієї каденції, яку я маю честь очолювати».

А журналісти побачили напівзруйнований санаторій як поле битви претендентів на нього. Які так захопилися процесом боротьби, що забули, власне, про мету. Хоча… Може, зовсім і не забули? Може, якраз комусь із них так і було потрібно – довести до ручки, щоби потім лиш застовбити спустошене місце? Спустошене від власника, але не від щедрих на цілющу воду надр.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис «Соломонове рішення» для Брусницького комунального санаторію не спрацює? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Урочистості з нагоди 600-річчя з дня першої письмової згадки відбулися 17 березня, у с.Опришени Глибоцького району. Громаду села та гостей урочистостей привітав голова Чернівецької обласної ради Іван Мунтян, Генеральний консул Румунії в Чернівцях пані Елеонора Молдован та народний депутат України Григорій Тіміш.
«Шість століть тому у грамоті Молдовського господаря Олександра Доброго з’явилася перша письмова згадка про моє рідне село Опришени. За час, що минув, Опришени подарували Буковині та світові чимало видатних людей, які стали справжньою гордістю нашого краю. Сьогодні Опришени – сучасне успішне село, де живуть і працюють самодостатні люди, де діти вчаться рідною мовою і радіють життю під мирним українським небом. Сподіваюся, що з Божою допомогою наше село й надалі буде розвиватися, а рівень життя людей буде постійно зростати», – наголосив Іван Мунтян у своєму вітальному слові.
Відтак, за значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток с.Опришени, збереженя та примноження його культурного надбання і традицій керівник представницької влади краю нагородив Почесними грамотами та годинниками Чернівецької обласної ради Опришенського сільського голову Миколу Поповича і директору місцевої школи Миколу Боднарюка. 

Запис Рідному селу Івана Мунтяна виповнилося 600 років спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Інформація про земельні ділянки комунальної власності завжди перебуває під пильною увагою мешканців громади. І будь-які зміни з цими ділянками одразу породжують чутки про те, що хтось хоче їх «прихватизувати».

– От бачите, все в нас зводиться до чуток (сміється – авт.), але давайте не будемо займатися їхнім поширенням, краще поговоримо мовою фактів. Ще торік 1 грудня депутати обласної ради, враховуючи потребу в житлі учасників АТО та членів їхніх сімей, а також інших категорій громадян, які потребують поліпшення житлових умов, прийняли рішення про виділення земельної ділянки площею майже 0,6 га у провулку Текстильників,1 обласного центру під будівництво багатоквартирного будинку.

– Тобто ці дії тривають уже щонайменше упродовж року?

– Так. Більше того, ця земельна ділянка довгий час не використовувалася, хоча перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі обласної ради. Сьогодні ж, коли у державі повним ходом йде децентралізація, а фінансовий ресурс є обмеженим, вважаю, що ми просто не маємо права, склавши руки, чекати на фінансування з центру. Так воно є скрізь у світі. До прикладу, в сусідній Румунії голова Сучавської повітової ради Георге Флутур цього року залучив до економіки регіону 300 мільйонів євро інвестицій. Тільки минулого тижня 5 мільйонів євро грантових коштів надійшло у повіт на умовах 2-відсоткового співфінансування. Звісно, ми не можемо наразі похвалитися аж такими успіхами, однак, як говорить народна мудрість, під лежачий камінь вода не тече. Тож хочу запевнити, що Чернівецька обласна рада виходитиме з подібними ініціативами й надалі.

Не секрет, що в Чернівцях житлове питання завжди стояло гостро. Нині ж, коли на Сході триває російська військова агресія, ми просто зобов’язані віддячити нашим захисникам за мир та спокій на Буковині. Більше того, будівництво цієї багатоповерхівки на вул. Текстильників дасть можливість не лише забезпечити житлом наших оборонців, але й додатково наповнити обласний бюджет. Недаремно ж чую на всіх нарадах, які проводить вище керівництво держави, що регіони мають залучати додаткові ресурси, вчитися заробляти й ефективно використовувати наявні можливості.

– Як саме? Що мається на увазі під «додатковими ресурсами»?

– Маю на увазі, що просто продати цю земельну ділянку було б нераціонально. Адже вартість квадратного метра побудованого на ній житла буде в рази вищою. До речі, залучення інвестора для будівництва згаданої багатоповерхівки через прозорий конкурс є невід’ємною складовою вищезгаданого рішення обласної ради. Тут одразу хотів би відповісти «злим язикам», які постійно шукають чорну кішку в темній кімнаті: рішення про оголошення конкурсу прийматиметься відкрито та публічно на сесії обласної ради. До слова, аналогічна процедура могла би бути застосована й щодо земельної ділянки на вулиці Заставнянській, 134.

– Чи є подібний досвід у інших областях?

– Саме хотів наголосити, що зведення цієї багатоповерхівки – не якась там забаганка чи винахід Чернівецької обласної ради: подібні проекти були вже успішно реалізовані Волинською та Одеською облрадами. Розумію, не всім до вподоби те, що крайовий парламент Буковини починає реально використовувати надані йому законом повноваження. Та водночас хочу наголосити, що це – лише початок. Оскільки вважаю, що майно територіальних громад сіл, селищ, міст області повинне працювати на жителів цих громад. Неприпустимо, коли роками приміщення, які є у спільній комунальній власності, не використовуються за призначенням, не здаються в оренду чи просто руйнуються.

– Тобто дії, які вчинила облрада, є не просто її правом, але й обов’язком?

– Безумовно. Адже, коли говорити по-простому, – це втрачені бюджетні надходження, які депутати обласної ради могли б спрямувати на розбудову транспортної інфраструктури краю чи покращення матеріально-технічної бази закладів освіти, охорони здоров’я, культури тощо. Власне це і є той господарський, ґаздівський як кажуть у нас на Буковині підхід, про який усі говорять, але мало хто застосовує на практиці.

– Спасибі за коментар та успіхів обласній раді у такій практиці.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Голова облради Іван МУНТЯН: «Наш обов’язок – застосовувати в роботі господарський, ґаздівський, як кажуть у нас на Буковині, підхід» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фотовиставка, яку відкрили бійці разом з «Волонтерами за Батьківщину» в Чернівецькому Художньому музеї, зараз перемістилася в Будинок офіцерів. На світлинах, зроблених на передовій на звичайні телефони і планшети бійців – воєнні будні.

Як кажуть організатори, виставка покликана інформувати суспільство про реальні події, які відбуваються на сході країни, та про участь у них саме добровольчих формувань – «з перших вуст», адже на офіційному рівні про них не говорять.

Виставка мандрує Україною, вже побувала у Рівному, Києві, Чернігові, Запоріжжі, Одесі і планується, що вона побуває у всіх обласних центрах та інших великих містах.

Серед її експонатів– не лише світлини бійців, а й пробита кулями каска, уламки снарядів, прапори з надписами-побажаннями, винесені відчайдухами таблички з назвами міст з окупованих територій. Окремий стенд присвячений загиблим бійцям батальйону ОУН – їх уже восьмеро, і останній – донеччанин Андрій Сірченко з псевдо «Примус», загинув кілька днів тому.

Відкриття виставки було надзвичайно щирим і теплим, бійці і волонтери дякували одне одному і зазначали, що за майже три роки взаємної підтримки здружилися і стали єдиною родиною.

«Допомагаємо цим хлопцям з перших днів війни, – розповіла волонтерка Галина Марчук. – Вони залишили свої сім’ї, малих дітей – щоби захистити нас. Для нас вони вже як рідні, ми з ними на постійному зв’язку. Ми схиляємося перед їхньою мужністю». В організації виставки – допомогли депутати міськради Олександр Пуршага, Юрій Бурега, вперше від мандрів виставки Україною її відвідав високопосадовець найвищого обласного рівня – голова облради Іван Мунтян.

«Низький уклін бійцям добровольчого батальйону ОУН і чернівецьким «Волонтерам за Батьківщину» за те, що організували в Чернівцях фотовиставку «Добровольчий батальйон ОУН. Два роки війни». Це більше, ніж просто мистецька подія. Це те, що пробуджує нашу свідомість, що примушує відійти від буденного сприйняття війни, що робить нас Нацією, – сказав лідер «батьківщинівців області» Іван Мунтян. – Низький уклін рівнянину, добровольцеві Тарасові Козлишину за службу Україні. Низький уклін донеччанину з позивним «Іван Петрович», командирові батальйону ОУН, який мав бути сьогодні на відкритті виставки, але змушений був терміново поїхати – на похорон загиблого побратима. У Чернівцях зараз мешкає його родина – дружина і маленький син Ваня, бо рідна земля окупована Росією. Потиснув ручку цьому маленькому хлопчикові і сказав, що його тато – Герой. Низький уклін волонтерам, які підтримують добровольчі батальйони з першого дня війни – збирають кошти, купують одяг, взуття, спорядження, готують домашні смаколики і везуть на передову. Люди, ви – справжні».

Доброволець Тарас Козлишин: «Війна – це театральне дійство, яке відбувається в тебе на очах і яке не можна переграти»

Тараса Козлишина не мобілізували в АТО. Батька трьох дітей за законом на війну не беруть. І його дружина, сини – 9-ти і 6-ти років, а також трирічна доня чекають свого героя як добровольця. Вперше він пішов на Схід 2015-го, тричі був поранений, в останню ротацію – контужений. Тепер комбат з позивним «Іван Петрович» не дозволяє йому повертатися в бій. Мовляв, за 4 ротації – 4 поранення, тож не треба прагнути повернутися додому в труні. Нині Тарас возить Україною фотовиставку, але звикнути до втрат своїх побратимів не може.

• У нашому батальйоні – 300 осіб, – розповідає Тарас. – Наразі бойовий склад – близько 200, у цей момент на лінії зіткнення – десь півсотні. Решта чекають на ротацію. Загалом війну пройшло вже 600 добровольців. Ротація – 45 днів. Далі перерва, і знову на війну.

Чому саме цей добровольчий батальйон? Тому що цей батальйон зібраний не просто «щоб постріляти», усі його бійці – ідейні націоналісти. Засновником батальйону і головою добровольчого руху Організації українських націоналістів є Микола Коханівський. Ми послідовники ідей українського націоналізму – послідовники Степана Бандери, Євгена Коновальця, Дмитра Донцова, ми за те, щоби в Україні панівною нацією нарешті стали українці. Ми не шовіністи, не антисеміти, на фашисти і не нацисти. Ми нікого не виганяємо з країни, «Україна для українців» – це міф насправді про націоналістів. Це неправда, і ми так не говоримо. Ми запрошуємо до нас в країну представників усіх національностей. У нас лише одна умова: щоби життя цієї країни повинні вирішувати українці. Українці у владі, патріоти, українці, які не розкрадають надра і багатства країни, а примножують.

• Тобто йдеться саме про політичну націю?
• Так, і я вам більше скажу. У нашому батальйоні служать і росіяни – які саме з Росії приїхали, і білоруси, і хорвати, й інші. І вони здебільшого російськомовні. Ти націоналіст не лише тоді, коли розмовляєш українською! Націоналістами були всі в ОУН-УПА, де 70% керівного складу розмовляли російською! Я веду до того, що треба розділяти міфи, створені радянською владою і російською пропагандою, від реальності. Наш комбат, «Іван Петрович» – родом з Донеччини. Він вивіз свою родину звідти, у Чернівцях його чекає дружина з маленьким сином, а він воює добровольцем… Українці – це не лише україномовні. В нас серед україномовних теж є достатньо гнид – як казав Бандера, «не так страшні ті воші, як їхні гниди»…
• Про війну також зараз твориться багато міфів. Що би Ви сказали про війну для людей, які живуть у відносному мирі.
• Війна – це таке, якщо можна так сказати, театральне дійство, яке відбувається в тебе на очах і яке переграти другий раз не вийде. Людина вийшла, зіграла свою роль – і померла. І як би ти не хотів, аби вона залишилася живою, як би не хотів повернути час назад і переграти все по новому – це неможливо. Це дуже страшно. Люди роками і десятиліттями наживали своє майно, набували статки – і тут прийшла війна, яка нищить це буквально за кілька хвилин, за кілька попадань снарядів. Це поламані долі, життя… Скільки в мене особисто є прикладів того, як молода пара мала одружитися – і хлопець загинув. Це страждання і сльози, це матері без синів, це молоденькі вдови. Покалічені, знедолені хлопці, які віддали своє здоров’я, руки-ноги за свою країну. А зараз, повертаючись інвалідами в мирне життя, чують від суспільства «А ми тебе туди не посилали». Знаю по собі: якби я не їздив з цією фотовиставкою – навіть не знаю, чим би займався в мирному житті зараз.
• Як підтримати тих, хто повернувся з війни?
• Можливо, ви чули про флеш-моб «22 віджимання»? Американці підрахували: у них щодня 22 ветерани бойових дій щодня вчиняють самогубство. Так, це певний спосіб привернути увагу до проблеми. Солдати, віддаючи життя і здоров’я за Батьківщину, відчувають, що вони цій Батьківщині не потрібні. Не дай Боже нам дожити до того, що українці почнуть накладати на себе руки тільки через те, що вони тут, в Україні, нікому не потрібні…

• А чому Ви не знаєте, чим би зараз займалися в мирному житті?
• Ну не те щоби «не знаю». Просто мені довелось би займатися звичайними буденними справами. Ходити на роботу. А що я зміню зараз у державі, якщо просто ходитиму на роботу?
• Які завдання виконуєте на фронті?
• Я розвідник. Інколи організовуємо диверсії.
• Серед експонатів виставки – табличка «Донецьк», знята з в’їзду в це місто. Ваша робота?
• Колективна, звісно, але відкручував особисто я (сміється – авт.) Хлопці тримали «вухо гостро», щоб, якщо мене там почнуть вбивати, могли мене звідти витягти. Але це було серед білого дня, практично перед носом у ворога. Усього нас було 6-ро, «Іван Петрович» особисто мене охороняв.

• Що ще з «відчайдушних витівок» можете розповісти?
• Заходили в Донецьк, нападали на позиції ворога. Серед білого дня. Сепаратисти нас, звісно, не чекали – вони ж стріляють по ночах… А ми прийшли вдень. З «Іваном Петровичем», до речі. Він там друге своє поранення отримав. Як трофей, маю звідти георгіївську стрічку, якою вони шийки автоматів обмотують – залишив собі. На згадку.
• Як ставитеся до позиції, що блокада торгівлі з ОРДЛО грає на руку Кремля?
• Категорично проти такої думки. За такою логікою, все «грає на руку Кремля». Давайте платити пенсіям мешканцям ОРДЛО, платити за них комунальні послуги, бо якщо ми цього не робитимемо – у Кремлі скажуть, що ми дуже погані. Це ж абсурд: ми живемо так, аби Кремль про нас нічого поганого не сказав! То я перепрошую, ми країна чи не країна, народ чи не народ? За аналогією: якщо до вас у квартиру прийшов грабіжник, то його не можна чіпати, бо що подумають про вас ваші сусіди? Вони можуть подумати, що ви – хуліган, бо ви затримуєте людину. Доходить до абсурду. А хлопці гинуть. Кожного дня. І дисонанс в тому, що в Києві влада робить все, аби ця війна не закінчувалася, а продовжувалася.
• Справді дисонанс.
• А як можна розцінювати те, що блокаді чиниться спротив саме представниками державних структур? Або те, що Миколу Коханівського досі судять за те, що він свого часу пошкодив пам’ятник Леніну в Києві. І пам’ятника вже нема, і комуністична ідеологія заборонена – а судова справа триває. Абсурд…

• У Вас багато нагород.
• Так (ніяковіє – авт.). За бойове поранення першого ступеню, за бойове поранення другого ступеню (показує – авт.), це нагорода від Івано-Франківської ОДА та облради за заслуги перед Франківщиною, тому що я там проводив вишкіл резервної сотні, це почесний хрест за бойові заслуги, це від Патріарха Філарета – від Української православної церкви, це від Франківської міської ради, а ще – від волонтерів.
• Від держави немає?
• Від держави – жодної. Бо я за законом взагалі-то злочинець. Правда, ще не розшукують – бо якщо вже держава почне розшукувати добровольців, то про що можна буде говорити… А добровольці – це саме ті люди, які в 2014-му стали на захист української армії. Армії не було, а захист країни був. Добровольці захищали. Зараз політику в країні ми бачимо досить радикально. І якщо змін в країні не буде – нас просто потроху почнуть прибирати. Зрештою, як завжди, на жаль, і робили з українськими націоналістами…

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис У Чернівцях триває фотовиставка «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І показувати, і дивитися було що: окрім наших краян, у маланковому дійстві взяли участь і представники інших областей України, і навіть колядники із сусідньої Румунії. Серед глядачів, окрім буковинців і численних туристів – учасники міжнародного «круглого столу» «Популяризація різдвяно-новорічних традицій Буковини», який відбувся цього ж дня на базі Комунального учбово-методичного центру культури Буковини: офіційна делегація на чолі з головою Сучавської повітової ради паном Георге Флутуром, представники, Республіки Польща та Угорщини.

Учасників Міжнародного фестивалю народної творчості «Буковинська Маланка» привітав голова крайового парламенту Буковини Іван Мунтян – поздоровив усіх з новорічно-різдвяними святами, а також подякував усім захисникам України за мирне небо над головою та можливість святкувати.

«З метою збереження та популяризації цих споконвічних звичаїв та обрядів депутатський корпус обласної ради заснував щорічний Міжнародний фестиваль народної творчості «Буковинська Маланка». Впевнений, що з часом разом ми зможемо зробити цей фестиваль всесвітньовідомим», – наголосив посадовець у своєму вітальному слові.

«Маланкування – одна із автентичних буковинських зимових традицій, – каже Іван Мунтян. – Саме цей факт спонукав депутатів облради на минулій сесії прийняти важливі рішення про заснування щорічного обласного фестивалю традиційної культури «Красноїльська Маланка», а також щорічного Міжнародного фестивалю народної творчості «Буковинська Маланка», який об’єднує всі маланкові дійства нашого краю задля збереження та примноження унікальних народних традицій. Адже, як кажуть наші європейські партнери, єдність – у різноманітті. Щиро вірю, що піднесення статусу й популярності Буковинської Маланки неодмінно покращить рівень туристичної привабливості нашого краю. Своєю чергою динамічний розвиток туристичної галузі сприятиме створенню нових робочих місць та залученню інвестицій в економіку регіону».

Під час «круглого столу», який передував міжнародному маланкуванню в обласному центрі, йшлося про те, що за умови покращення транспортної і туристичної інфраструктури фестиваль зможе приваблювати на Буковину до 40 мільйонів туристів щороку. Важливе значення як для збереження традицій, так і для розвитку туризму в краї мають і відомі далеко за межами області Вашківецька та Красноїльська маланки (відповідно у Вижницькому та Сторожинецькому районах). Як уже зазначалося, з метою збереження та популяризації неповторних народних звичаїв Красноїльської громади та зимового фольклору регіону депутати крайового парламенту прийняли рішення про заснування щорічного постійно діючого обласного фестивалю традиційної культури «Красноїльська Маланка».

– Вірю, що цей чудовий фестиваль стане ще однією туристичною принадою Буковини, подивитися на яку щорічно будуть приїжджати сотні тисяч туристів, – щиро радіє Іван Мунтян.

Тож усі поціновувачі творчості народних майстрів перевтілення чекатимуть наступного року, аби насолодитися знову цим унікальним видовищем, де знову будуть і величезні рухомі конструкції найрізноманітніших форм, і дивовижні костюми, і неймовірна енергетика прадавніх звичаїв, і гостра сатира.

За матеріалами прес-служби обласної ради

Запис Чернівецька облрада об’єднала Маланки Буковини в єдиний потужний фест спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2000 і 1497 квадратів землі на Київщині.* Половина орендованої квартири в Києві *

2 картини, 2 ікони, 16 гравюр, 2 годинники, 3 авта-іномарки (2 власних,1 орендоване) *

Торгова марка (назва не зазначена, 25% власності) * Зарплата – 71 949 грн * Відсотки – 1 млн 122 тис. 14 грн плюс 431 тис. 57 грн * Витрати на відрядження від Ради Європи – 82 тис.954 грн * Доходи від відчуження нерухомості – 2 млн 100 тис. грн. *

Банківські рахунки – 1 млн 33 тис 38 доларів, 267 грн та 1 903 євро * Готівка – 505 тис. доларів, 84 тис. євро, 870 тис. грн..

Анатолій МАТІОС, головний військовий прокурор

Квартира, одна четверта квартири і земельна ділянка в Києві * Ділянка в с. Нижча Дубечня на Київщині * 4 наручні годинники * Авто «Шевроле» * Банківські рахунки: 81 557 грн * Готівка: 150 тис. грн, 20 тис. британських фунтів стерлінгів.

Дружина: Ірина БАРАХ (і тут волосся на голові стає дибки!)

Земельна ділянка у Липівці на Київщині * Квартира і офіс в Херсоні * Квартира у Києві у безоплатному користуванні * Гараж і садовий будинок у Києві * 3 100 квадратів орендованої землі в Козині * 2 спальні гарнітури, 2 комплекти меблів для вітальні, меблі для робочого кабінету  і комплект для їдальні * 2 дорогі годинники * Шуба із соболів від Valentino і шуба з норки * Каблучка Картьє * Колекція порцелянових статуеток * Вантажівка «ЗІЛ», причіп до контейнеровоза та легковик «Ніссан» * Корпоративні права: СТОВ «Таврійська перспектива», ПП «Поліекспо» (5 млн 100 тис. грн), ТОВ «Ампір» (150 тис. грн), Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії», Сан і Сан Маріуполь ЛТД, Юридична компанія «Авеллум Легас», Компанія з управління активами «ПРОФІТ-АКТИВ», Тягінське хлібоприймальне підприємство * Банківські рахунки: 840 096 грн, 34 348 доларів, 10 503 євро * Кошти, позичені третім особам: понад 26 млн грн! * Готівка: 25 тис. євро, 525 тис. доларів, 10 тис. фунтів стерлінгів.

Але це ще не все! На двох подружжя декларує:

Зарплата – 781 818 грн плюс 480 777 грн, дивіденди – 32 млн 379 тис. 200 грн (!!!), проценти – майже 440 тис. грн, дохід від надання майна в оренду – 9 172 грн, подарунки в негрошовій формі – 432 тис. грн.

 А це е-декларації чиновників Буковини

Олександр ФИЩУК, голова Чернівецької ОДА

Земельні ділянки в Чернівцях і Лопушній на Вижниччині * Будинок і гараж у Чернівцях * Авто «Опель» * Зарплата – 118 465 грн * Матеріальна допомога – 300 грн.

Дружина: Галина Фищук

2 земельні ділянки в Чернівцях (власна і орендована) * Земельна ділянка в Дзвинячці на Тернопільщині * Будинок і квартира в Чернівцях * Півквартири в Тернополі * Будинок у Дзвинячці * Нежитлові приміщення в Чернівцях * Зарплата – 283 105 грн (Управління НБУ в Чернівецькій області) * Допомога по безробіттю – 4 090 грн * Кошти, сплачені з недержавного пенсійного забезпечення – 190 027 грн  * Подарунок – 40 810 грн * Пенсія – 3 904 грн * Пенсійні виплати ( Кооперативний недержавний пенсіний фонд Національного банку України) – 8 884 грн.

Іван МУНТЯН, голова Чернівецької облради

4 земельні ділянки у Кам’янці на Глибоччині (якщо порахувати площу, то вийде зо півсела) *  Будинок рибака * Недобудований житловий будинок у Кам’янці на Глибоччині * Зарплата – 69 245 грн.

Дружина: Ганна Мунтян

2 земельні ділянки в Кам’янці на Глибоччині (додаток до чоловікових півсела) * Піднавіс для зберігання сільськогосподарської техніки * Корпоративні права: НВП підприємство «МІМ» (100% власності, 10 млн грн), ТДВ «Глибоцький міжрайагропостачсервіс» (25% власності) * Дохід від підприємницької діяльності – 133 000 грн.

Син: Мірча Мунтян (старший син, який живе окремо, до декларації не внесений – він депутат міськради і директор хлібозаводику Артур Мунтян, Іван Мунтян-молодший не має доходів).

Корпоративні права: ТОВ “МІЛКО-М” (100% власник, 100 тис.грн) Зарплата – 15 956 грн

Олексій КАСПРУК, мер Чернівців

Зарплата – 133 591 грн * Матеріальна допомога – 18 274 грн * Грамота – 40 грн.

Дружина: Антоніна Каспрук

Квартира в Чернівцях * Зарплата (ЧТЕІ КНТЕУ) – 46 485 грн * Проценти – 8 972 грн * Матеріальна допомога – 1 838 грн * Зарплата за сумісництвом – 13 200 грн

Корпоративні права: КП “АЙ ТІ ГРУП” (20 000 грн, 50%) * Банківські рахунки – 3 000 євро.

Сергій ПІЛІГРІМ, начальник ГУ Нацполіції у Чернівецькій області

2 квартири, гараж і паркомісце в Донецьку * Авто «Фольксваген» * Зарплата – 160 840 грн * Дохід від відчуження нерухомого майна – 170 325 грн  * Банківські рахунки – 200 тис. грн *  Готівка – 220 тис. доларів.

Цікавинки з декларацій інших місцевих чиновників:

* Начальник ДФС у Чернівецькій області (колишня податкова) Микола ЗАГАРЮК торік  отримав 893 грн… субсидії за ЖКГ. Таку ж статтю доходів (7 тис. грн) задекларував голова Хотинської райради Олександр ПЛАКСИВИЙ.

* Зарплата першої заступниці голови облради Інги МАКОВЕЦЬКОЇ за 2015 рік становить аж…4996 грн (згідно з декларацією). Водночас зарплата заступника голови облради Віталія Мельничука – понад 17 тис. грн, а керуючого справами тієї ж таки облради Миколи БОРЦЯ –  … 153 721 грн. Щось я у цій арифметиці не второпав…

* Єдиним власником дорогих годинників на Буковині, згідно з деклараціями, виявився голова Сокирянської райради Василь КОЗАК. Його наручна цяцька коштує 80 тис. грн.

* голова Вижницької РДА Руслан СЕНЧУК виявився нумізматом. Він задекларував колекцію ювілейних монет НБУ на суму 20 тис. грн. Автівок у пана Сенчука немає, тож до графи «Транспортні засоби» вніс 3 велосипеди сумарною вартістю майже 14 тис. грн.

* Колекцію монет різних країн світу задекларував і голова Глибоцької райради Петро ПАНЧУК, щоправда вартість колекції не зазначив.

* А от хто найбільше любить свою дружину, то це Петро ДОПІРЯК, голова Хотинської РДА. У його дружини Анжели є аж 3 норкові шуби (от навіщо в Хотині 3 норкові шуби???) загальною вартістю 54 тис. грн. Крім того, у пана Допіряка є 2 фірми (теж порушує закон, як і президент): ПП «Пан Індик» (50% капіталу, який становить 2 млн 719 тис. грн) і ТзОВ СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АВТОЦЕНТР КАМАЗ» (не тільки «Рошенка» від Порошенка в Росії працює!). Тут він має 66% від 660 тис. грн. капіталу. А ще пан Допіряк любить позичати долари третім особам – напозичав аж 380 тис. доларів і 22,5 тис. євро. Зрозуміло, що це не останні копійки голови РДА: готівкою він має 260 тис. доларів, 100 тис. євро та 800 тис. грн. Кажете, на туалет в Хотинській фортеці не вистачає???

* Голова Герцаївської РДА (один з моїх «улюбленців») Віорел ЯСТРЕМСЬКИЙ досі безкарно порушує закон. У його декларації «красується» СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛОСОК-2», де він є кінцевим власником. Утім, якщо президенту можна, то чому пану Ястремському зась? До речі, особисте прохання до пана Ястремського: нехай під своїм фото на сайті Герцаївської РДА напише хоч би своє прізвище, аби в лице знати… Не всі ж його так люблять, як я.

*Голова Кіцманської РДА Іван ДРУЦУЛ із дружиною – справжнісінькі латифундисти. На двох мають аж 10 земельних ділянок і 26 транспортних засобів (сільськогосподарська техніка – від борони до комбайна).

* Серед доходів голови Сторожинецької РДА Ярослава БАРТОША знайшлася надцікава стаття:  списана заборгованість перед банком – 40 673 грн. Тобто, пан Бартош, працюючи головою РДА, не може заплатити банку 40 тисяч. І йому їх списали… Ні тобі колекторів, ні штрафів, ні пені… А вам списують такі борги?

* Одним з найбагатших голів райради на Буковині є Сергій КАПІЦЬКИЙ із Заставни. Разом з дружиною вони володіють 2-ма будинками, цегельним заводом, током, іншими адмінбудівлями та земельними ділянками, 8-ма автами. Дружина Капіцького є власницею ПП «Добринівський цегельний завод», ПП «Діана-Дністер», ТДВ «Наша Надія», ЗРКДМБМО «Райагробудінвест» (хто вимовить цю абревіатуру – молодець), ТОВ «Агроторгсервіс», СПП «Маяк Плюс» та Заставнівського райагробуду. Сам Капіцький декларує 2 млн 931 тис. грн доходів від підприємницької діяльності, хоча всі його фірми записані на дружину. А сама дружина декларує ще 1 млн 245 тис. грн доходів.

* Декларації ж голови Кельменецької райради Віктора ІЛАША можуть позаздрити навіть деякі депутати Верховної ради. На двох з дружиною Ілаш володіє квартирою, жилим та садовим будинками, 2 кафе, 2 вбудованими напівпідвальними приміщеннями у багатоповерхівках, 16-ма земельними ділянками, гаражем, 4-ма автівками. Сам Ілаш декларує 4 млн 896 грн доходів від підприємницької діяльності (хоча жодних корпоративних прав у декларації на зазначено і взагалі – це порушення закону). Але ж Порошенку можна, Ястремському можна, Капіцькому можна, то й Ілашу чому ні? До речі, маючи зарплату голови райради і доходи від бізнесу, Ілаш не гребує й доплатою за звання «Почесний громадянин району» – 727 грн. Готівкою подружжя має по 70 тис. євро і доларів, а також 6,5 млн грн! От де є робота місцевим полісменам: є що охороняти!

*Один із моїх улюблених депутатів облради, голова Путильської РДА, мільйонер Микола САВЧУК різко збіднів 2015-го року… Лише 770 тис. грн. від заняття підприємницькою діяльністю (нагадаю, 2014-го депутат задекларував 3 млн. 614 тис. грн. власних доходів та 772 тис. грн. доходів сім’ї). Кудись поділися і долари та євро з банківських рахунків. Суми там були невеликі, але сам факт… Та й майна нового у депутата офіційно не з’явилося. Звідси логічний висновок: декларують далеко не все. І стосується це, звичайно, не тільки пана Савчука, але й усіх авторів декларацій. Тож скільки ще річних бюджетів України не «спливло» на поверхню – питання риторичне.

Іван ДУПА, просто ДУПА…

Запис Нумізмати, землероби й велосипедисти: е-декларації чиновників від Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Услід за Мариною Порошенко акцію підхопила вся Україна. Наприклад, львів’яни самоорганізувалися і збирали охочих через соцмережі, поширили не лише заклик, а й коротку інструкцію, як діяти. В інструкції закликали зустрітися по різних мікрорайонах міста, почастувати запрошених кавою-чаєм-тістечком (адже сенс акції не власне у їжі, а в можливості людям з інвалідністю потрапити до кав’ярень), не затримувати людей, які захочуть піти раніше («Часом у людей є певні фізіологічні особливості і вони не можуть довше сидіти з вами і йдуть з зустрічі не тому, що ви їм не сподобались, а так організм вимагає і незручно про це говорити!» – зазначають організатори). І на чому ще наголошують організатори: «З місця зустрічі розходимось по РІЗНИХ кафе та ресторанах щоб максимально показати свою присутність та привчати обслугу та громаду до того, що будь-які послуги повинні бути для всіх. Відгуки про зустріч, обслуговування, доступність закладів і т.п. заохочуються нашими подяками, оплесками та посмішками. Не біймося писати про реальну ситуацію. На помилках будемо вчитись та вдосконалюватись разом».

Йдеться саме про ПУБЛІЧНІСТЬ таких акцій як запоруку позитивних змін у нашій свідомості.

Приємно, що акцію – хоча й не так масово, як у Львові – підхопили буковинці.

Голова Чернівецької облради Іван Мунтян запросив на каву односельчанина – мешканця с. Кам’янка Глибоцького району Олександра Малофія. Олександр – інвалід дитинства, він доволі мобільний, часто буває в центрі села, ходить до церкви. А от у кафе, яке працює в селі вже два роки, потрапив уперше – на запрошення.

Спілкування, як розповів посадовець, було дуже насиченим і взаємно цікавим: «Ми їли піццу, розмовляли про все на світі…  Саша розпитував про Майдан, говорили про роковини трагічних подій. Розповідав про особисте, про проблеми людей, які позбавлені можливості ходити власними ногами, про духовне. Я відповідав на Сашині запитання. Обговорили те, що в нашій місцевій церкві немає пандуса. І що якби пандус був – туди б приходили люди на візках, бо вони хочуть приходити і молитися, але бояться обтяжувати інших своєю безпомічністю». Голова обласної ради дав обіцянку профінансувати облаштування пандуса на вході до церкви, а також вирішив пошукати для Олександра новіший візок.

«Це спілкування – надзвичайно потужний досвід для мене, – підсумував Іван Мунтян. – І, сподіваюся, що це приємність для Саші. Караю себе лиш за те, що не зробив цього раніше. Спілкування – це необхідність. Після вчорашнього вечора можу сказати, що не лише люди з інвалідністю бувають обділені спілкуванням. Це ми, не спілкуючись з ними, обділяємо себе».

Голова облради запропонував кожному, хто має таку можливість – а насамперед депутатам усіх рівнів, запросити на каву людину з інвалідністю. На заклик голови облради відгукнулися хотинчани:  депутат районної ради Анатолій Банар та керівник громадської приймальні Ірина Мартинюк запросили в кав’ярню молодих людей – мешканця с. Долиняни на Хотинщині Леоніда Руснака та хотинчанина Андрія Сарахмана. У Леоніда вади слуху, він навчався у відповідному чернівецькому інтернаті, де здобув професію програміста. Андрій має хворобу Дауна, більшість часу проводить з мамою.

«З Леонідом за кавою спілкувалися через записки – на жаль, Леонід не говорить, а мови жестів його співрозмовники не знали. Активний, впевнений у собі хлопець писав, що цікавиться технікою і… квітами. Розповів, що має дівчину – вона з Вінниччини, вони разом навчалися в інтернаті, а тепер спілкуються віртуально. І він дуже хотів би дарувати їй квіти… – розповіла про спілкування Ірина Мартинюк. – Андрій, якого на запрошення пана Анатолія та пані Ірини до «Рок-піцерії» відпустили батьки, часто перепитував, чи гарно він поводиться, і хвилювався, що він без мами. Андрієві 29, він ніде не навчався, постійно перебуває під наглядом родини. Іноді його відправляють до магазину – з запискою для продавця, що йому продати».

«Ми зрозуміли, що величезною проблемою – більшою за матеріальні проблеми! – є неадаптованість людей з особливими потребами до життя в суспільстві, – підсумував Анатолій Банар. – Їм складно все: від елементарного походу до крамниці – до забезпечення себе засобами для існування. Змінити такий стан речей мають держава і суспільство разом. Запрошення на каву – це маленький крок до цих змін. Самі люди з інвалідністю усвідомлюють свої можливості, і всі хто навколо – господарі закладу, гості – також вчаться сприймати ситуацію так, як належне. Дивно, що цього треба ще вчитися – але на жаль, так є».

Ці дії і відгуки хочеться адресувати тим, хто закидає доброчинцям у соцмережах і не тільки звинувачення у піарі під гаслом «Добро любить тишу і затишок». Не «тиша і затишок», а саме публічне привернення уваги до проблеми – найперше завдання для відомих людей стосовно ставлення до людей з інвалідністю. І на щодень, а не тільки після шокуючих історій. Бо тоді ці історії будуть безкінечними. Тільки не всі їх учасники є публічними, тож на їх захист і не підніметься суспільство.

Оксана Драчковська, мама дитини з інвалідністю: «Ця акція була задумана саме як ПУБЛІЧНА. Щоб якомога більше людей побачили тих інвалідів за межами їхніх домашніх в”язниць, дізналися про їхнє існування і почали нарешті звикати до них. Бо мене особисто вже задовбало, що на мою дитину дивляться так, ніби я прибульця якого на візку везу. А багатьох аж так це задовбало, що вони своїх дітей з дому не вивозять… То на біса тут, питається таємність якась?! Знов заховаємо тихенько каліку і фоткати не будем? Та хто ж про нього знати тоді буде?!»

За даними Міністерства соціальної політики України станом на січень 2015 року в країні мешкає 2,8 мільйона людей з інвалідністю. У зв’язку із військовими діями на сході кількість людей з інвалідністю і надалі зростатиме.

В Україні:

понад 180 тисяч осіб мають порушення опорно-рухового апарату

близько 46 тисяч осіб з порушеннями слуху

близько 80 тисяч  – з порушеннями зору

близько 276 тисяч людей мають психічні, розумові порушення

168 тисяч дітей з інвалідністю

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже 15% населення у всьому світі має інвалідність

А поки в соцмережах «ламають списи» навколо питання, чи мають такі акції бути публічними, а чи й надалі можновладці в «тиші і затишку» відкуповуватимуться від людей з інвалідністю раз на рік в День інваліда кількома десятками (чи сотнями – неважливо) гривень і не говоритимуть про рівне до них ставлення – Львів сколихнула ще одна шокуюча історія. Про неї повідомив у мережі фейсбук користувач Руслан Горовий, якого разом з подругою не пустили у відомий ресторан «Криївка»:

«В мене ніколи не було ілюзій з приводу стосунків між державою і інвалідами. Держава робить самий мінімум, аби не виглядати вишкварком і все. Знаю це добре, бо сам інвалід з дитинства.

Наші міста не пристосовані для інвалідів, особливо для тих, хто пересувається на візку. І що особливо протівно – більшість «колясочників» вже давно махнули на це рукою. Не можеш видертися на бордюр? Ну буває. Не влазить видана державою коляска в ліфт? Ну таке діло. Не можеш зайти в магазин чи кафе? А чого ти туди взагалі поперся? Но то держава. Чинуши. А оце був в вихідні з друзями у Львові і зіткнувся з іншою бідою. Зі ставленням звичайних людей. Нас не пустили в Криївку.

Довбоньоб з автоматом прокричавши «гасло» відчинивши двері, раптом побачив перед собою компанію і людину на візку. Далі суть розмови.

– Так а ви куди?

– До вас.

– Так ви ж не зможете?

– Та як не зможем? Зможем. Шось придумаємо.

– В нас вниз ступєньки.

– Ну дайте ми ось до вас в передбанник зайдемо і глянемо шо до чого?

– Та ніколи мені тут, мені людей розсажувать треба!

МЕНІ ЛЮДЕЙ РОЗСАЖУВАТЬ ТРЕБА, Карл.

Бійки не сталося тільки тому, що Віка, яка була на візочку, мене попросила. Я стиснув зуби і розвернувши її поїхав геть. В нас був лише один вечір і псувати собі настрій ніхто не хотів. Хоча я особисто більше туди не ходок. Що й відображено на фото. В усіх адекватних країнах де я побував ставлення до людей з обмеженими можливостями інше. І завезуть і допоможуть. Тим більше, шо ми не милостиню просить прийшли, а гроші витрачать.

ПС. Це не про зраду пост, це про нас, про людей. Ми були 27.02.2016, там є камера і все можна перевірити, кому цікаво. Я про інше. Бачите людину, що можливо допомоги – принаймні запропонуйте. Невсеремос».

Ховатися «в тиші і затишку» – не можна. Гайда на каву!

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Людина з інвалідністю: від «тиші й затишку» за дверима власної оселі – до виходу в світ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Теплий одяг, взуття, матраци, білизну для бійців, одяг і іграшки для дітей, продукти – це все у найбільшому з можливих контейнері передали американські українці з Портленду (Орегон) в Україну через Іллю Мунтяна. Ілля – член великої буковинської родини, один з 13-ти братів і сестер з Глибоцької Кам’янки. Хтось із них свого часу виїхав до США, а хтось мешкає в Україні. Попри те, що Ілля живе в Америці вже 15 років, з отриманням громадянства не поспішав: каже, що займався бізнесом (має фірму з вантажних перевезень), ростив дітей (їх у нього четверо – три сини і донька) і нечасто задумувався про громадянство. А коли нарешті цим зайнявся і отримав запрошення на співбесіду на певну дату – відклав, бо саме запланував їхати в Україні з гуманітарною допомогою.

«Там усі вихідці з України – українці»

Ілля мешкає в Портленді, разом з 80-ма тисячами інших вихідців з України. Він етнічний румун, але можливостей спілкуватися саме з вихідцями з Румунії у США має небагато, каже: «Там усі вихідці з України – українці». Приїхав до США, вигравши Грін-кард, молодим 26-річним чоловіком. Уже там зустрів свою долю – також з України (його дружина з с. Велика Буда на Герцаївщині), там народилося його четверо дітей – старша донечка, якій зараз 10, і сини, яким 8, 6 і 3.

Там збудував трак-бізнес, упродовж семи років був лідером церковної молодіжки, завжди активно займався доброчинством. Їхня церква «Віфанія» надавала гуманітарну допомогу малоімущим мешканцям Мексики, будувала християнські церкви в Африці, фінансувала будівництво криниць на посушливому континенті… Сам Ілля має на постійному матеріальному утриманні двох африканських дітлахів – надсилає їм гроші на харчі та одяг через місіонерів і пересвідчується у тому, що з дітьми все гаразд, завдяки світлинам, які йому надсилають.

«Так багато повторюєш «треба робити», що візьми і зроби!»

Про допомогу Україні Ілля почав говорити у своєму колі як тільки тут почалася війна. Знав про біду, яка спіткала його Батьківщину, не лише з інтернету, а й від рідних, які тут живуть.

Чи не найбільше дізнавався від старшого брата Івана, який довгий час очолює Чернівецьку обласну організацію партії ВО «Батьківщина», тож окрім емоційних, життєвих речей пояснював і багато політичних моментів. Разом дійшли розуміння, що поки політики шукатимуть виходу з цієї ситуації, хлопцям, які воюють, мають допомагати всі: хто чим може. Ілля буквально протуркотів вуха усім у церкві про Україну, поки нарешті йому не сказали: ти так багато говориш «треба робити», що візьми і зроби! Йшлося не лише про те, щоби зібрати вантаж – з цим якраз проблем у християн немає. Йшлося про адресну доставку гуманітарки саме тим, хто її потребує. І Ілля, після двох місяців збору речей і продуктів, сам вирушив до України.

Проблемою стало розмитнення величезного контейнера: начебто через те, що в документах його вага вказана в американських паунтах, а треба було в кілограмах. Владнання цього непорозуміння затяглося на два тижні. Насправді з розмитненням гуманітарного вантажу в Україні часто трапляються перешкоди: підприємці нерідко оформляють як гуманітарку свій бізнесовий вантаж, тож митники таким деклараціям не дуже довіряють.

Повернення назад через це також відклалося на два тижні. Але немає поганого, яке б не обернулося на добре: через затримку з від’їздом, в Україну за чоловіком приїхала й дружина з наймолодшим сином. Трирічний Айзек – Ісаак – неймовірно щасливий від зустрічі з численними родичами і з Україною. Тут усе не так, як в Америці.

А поки дружина добиралася зі США на Буковину, Ілля мандрував на український Схід…

Частину вантажу відправили на Донеччину, в Красноармійськ, де надійна людина – пастор місцевої церкви – уже відповідав за доставку необхідних речей бійцям на передову і переселенцям у їхні тимчасові помешкання. Частину речей доставили в Чернівці, де згодом передали «Волонтерам Батьківщини», які розподілили їх між волонтерськими організаціями як Чернівців, так і районів краю

На зібрані, окрім речей, американськими християнами кошти Ілля закупив продуктів уже тут, в Україні – олії, цукру, крупів, оформив це у продуктові пакети, додав хлібобулочних виробів, які забезпечили буковинські родичі, що займаються пекарською справою. Частину роздав на Буковині переселенцям та іншим малозабезпеченим родинам, які цього дуже потребують, решту повіз на Схід разом з 4-ма земляками з рідної Кам’янки.

Понад 70 ящиків речей і харчів передали представникам ВО «Батьківщина» Луганщини – буковинські «батьківщинівці» співпрацюють з однопартійцями з перших днів війни і знають, що це надійні побратими.

А ще частину довезли на передову особисто. Бачили все.

«З Божою допомогою зберемо знову допомогу для України»

Ілля просив американських доброчинців збирати тільки нові речі гарної якості – і ті відгукнулися. Всі зібрані речі – нові, з етикетками. Передавати їх з рук  в руки бійцям, які їх найбільше потребують, було особливо щемливо. І матраци солдатам у бліндажі, які давно забули, що таке м’яке ліжко, і натільну білизну півсотні воїнів, які тижнями очікують подальших наказів у глухому лісі, і теплі шкарпетки й шапки тим, хто ночами відчуває, що ця тепла зима насправді не така вже й тепла…

Дивно було, що мешканці наполовину зруйнованого обстрілами села продовжують вірити, що «Росія все дасть».

Відчули потребу бійців у молитві. Молилися за бійця-односельчанина, який ледь оговтався після того, як під час начебто перемир’я і припинення вогню був зненацька обстріляний у спину. Молилися і за себе, коли доставляли бійцям ліки разом з київськими капеланами. Трохи моторошно було чути інструкції: «Якщо почнеться обстріл – вистрибуйте з машини і намагайтеся якомога далі від неї віддалитися». Надія була лиш на Бога, і Він допоміг.

«Багато з Америки відправляють допомоги, – каже Ілля. – Але самі не їдуть і не знають, що куди доходить. Ми ж хотіли мати одного відповідального, який це все зробить до кінця. І я хотів усе бачити. Сам. Переконатися. Побачив, маю багато розказати, що тут бачив. І думаю, що через допомогу Божу після Нового року почнемо збирати новий вантаж».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Буковинець відклав інтерв’ю з одержання американського громадянства, щоби відвезти гуманітарну допомогу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На з’їзді лідер партії Юлія Тимошенко нагородила представників політсили за кращі досягнення у виборчій кампанії. Пам’ятні нагороди депутатів отримали 70 кращих членів “Батьківщини. Всього було представлено 11 номінацій.

Представники від Чернівецької області піднімали на сцену урочистого з’їзду кілька разів. З рук лідера партії нагороди отримали голова Новодністровської міської парторганізації ВО «Батьківщина» Ігор Манаскуров, депутат Новодністровської міськради Наталя Цимбалюк, депутат Кіцманської міської ради Микола Стрийський. Відзначеними, хоч і не зі сцени (через те, що достойних насправді надзвичайно багато в команді переможців «Батьківщини» – частину з них урочисто відзначатимуть на місцях) є сільські голови з Кіцманщини – з с. Дубівці Микола Орлецький та Лужани Наталя Катрюк, які набрали понад 90 голосів виборців!

А найбільше оплесків буковинців лунало на адресу голови обласної парторганізації Івана Мунтяна, який отримав дуже почесну нагороду для парторганізації: друге місце в номінації «Гран-прі» серед обласних партійних організацій.

Іван Мунтян подякував лідеру партії за визнання командної роботи нашого краю: «Шановні друзі! Отримати мандат депутата – це велика честь. І разом з тим – велика відповідальність. Давайте зробимо так, щоби виправдати довіру усіх виборців, які віддали голос за нас. Зробимо так, щоб не підвести нашого лідера, і щоб ми досягли разом тих вершин, до яких ідемо разом».

«Ми як команда – єдина з усіх парламентських партій, яка суттєво покращила результат! Ми – єдина політична сила, яка кардинально та неспростовно перемогла! «Батьківщина» збільшила свій результат у 3,4 рази. Це означає не просто ривок, підтримку – це означає велику перемогу. Але ця перемога означає і велику відповідальність», – наголосила у своєму виступі Юлія Тимошенко.

Голова партії повідомила, що депутатами місцевих рад стали майже дев’ять тисяч партійців, а головами сільських, селищних, районних, міських та обласних рад стали майже півтисячі членів «Батьківщини», «вони є справжньою політичною елітою України, адже перемогу отримали без грошей, адмінресурсу чи підкупу виборців».

«Якщо Господь Бог і український народ дали нам ще один шанс – це означає не лише перемогу, це означає величезну, глибоку відповідальність перед кожним українцем, перед кожною громадою. І ця відповідальність лежатиме на наших плечах дуже важкою ношею!» –  заявила лідер «Батьківщини».

Ці слова знайшли щирий відгук у серцях учасників з’їзду – як і виконаний зовсім маленькими співаками Гімн України чи відверта пісня про війну молодої співачки Світлани Тарабарової. Перед ними – юними, молодими – тримають звіт тепер «батьківщинівці».

Запис На урочистому з’їзді «Батьківщини» в Києві Тимошенко відзначила буковинців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Голова Верховної Ради Володимир Гройсман поінформував учасників зібрання про створення у парламенті Офісу місцевого самоврядування з метою надання технічної підтримки владним органам на місцях. Володимир Гройсман також наголосив, що оновлення органів місцевого самоврядування буде “додатковою потужною енергією” на шляху перетворення України на ефективну європейську державу.

Запис Голова Чернівецької облради бере участь у нараді голови Верховної ради спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На сесії були присутні 63 з 64 депутатів. Засідання відкрив голова територіальної виборчої комісії Микола Каспрук, а далі згідно з регламентом, сесію розпочав найстарший депутат – п. Телешман.

На посаду голови Чернівецької обласної ради депутати висунули дві кандидатури – чинного голови ОДА Олександра Фищука і керівника обласної організації партії ВО «Батьківщина» Івана Мунтяна. Після голосування і підрахунку бюлетенів переможцем став Іван Мунтян, який набрав 47 голосів. Кандидатура Олександра Фищука набрала 14 голосів. Два бюлетені були з позначкою «не підтримую жодного кандидата».

Нагадуємо, що БПП «Солідарність» має в облраді 15 мандатів, «Батьківщина» – 12, «Аграрна партія» – 7, «Радикальна партія Ляшка» і «Самопоміч» – по 5, «Свобода», «Народний контроль», «Наш край», «Укроп», «Опоблок» – по 4.

Запис Головою Чернівецької облради обраний «батьківщинівець» Іван Мунтян спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лісова мафія чинить терор проти активістів
Голову асоціації деревообробників намагалися підірвати, а журналістку з Хмельниччини, яка вела розслідування щодо вирубки лісів, знайшли мертвою
Асоціація деревообробників, до якої входять спеціалісти не тільки з Буковини, а й з інших регіонів Західної України, оприлюднила відкритого листа до Петра Порошенка із проханням якнайшвидше підписати закон про заборону вивезення лісу-кругляка. У листі до Президента директор Асоціації Володимир ДОРОШ зазначив також, що на членів ради асоціації деревообробних і лісозаготівельних підприємств Західної України чиниться тиск. Так, із метою залякування в Івано-Франківську на подвір’я активіста Ігоря Соболевського кинули дві гранати. Одна розірвалася навпроти дитячої кімнати, де на той момент спала донька. Вибуховою хвилею у кімнаті повибивало вікна, але дитина, слава Богу, не постраждала. Другу гранату прийняла на себе собака: вибухом їй відірвало щелепу. Тварину довелося приспати. Третя граната, яка не вибухнула, була прив’язана до ручки дверей і, за припущенням Ігоря Соболевського, мала розірватися, коли хтось відчинить двері, – на щастя, граната не здетонувала. Від вибухів постраждали також два автомобілі: один належав Соболевському, інший – родичу.
І такі випадки, на жаль, не поодинокі. Якщо промоніторити за останній період ЗМІ хоча б західного регіону, можна виявити дивну тенденцію «прибирання» людей, так чи інакше причетних до лісової галузі.
Так, 19 травня знайшли мертвим головного лісничого Путильського лісгоспу Ігоря Кочергана. Він лежав удома без ознак життя із вогнепальним пораненням. Біля нього лежала рушниця, зареєстрована на загиблого. Тож іще до судово-медичної експертизи міліція висунула припущення, що чоловік вчинив самогубство.
Колеги ж загиблого зазначають, що у Кочергана не було жодних підстав укорочувати собі віку.
– У нього була благополучна родина, троє маленьких дітей, – розповів в. о. директора Путильського лісгоспу Василь Служук. – Із колегами мав гарні стосунки, та й узагалі був спокійним і неконфліктним.
Звісно, важко сказати, чи була смерть лісничого пов’язана з його професійною діяльністю. Наразі триває слідство. Однак наведемо ще один подібний факт.
У березні цього року на Хмельниччині знайшли мертвою головного редактора комунальної газети «Нетішинський вісник» Ольгу Мороз. Вона померла від перелому потиличної кістки та набряку мозку. Медики пояснили, що такі травми можуть виникнути при падінні чи внаслідок удару тупим предметом. Колеги журналістки пов’язують її смерть із професійною діяльністю: напередодні смерті жінка готувала до друку розслідування щодо вирубки лісу.
Звісно, ці випадки можуть бути й випадковістю, однак змушують замислитися, чи не стали ці люди комусь поперек горла. Зрештою, кому вони заважали, відомо: тим, хто заробляє чималі гроші на українських лісах. І, якщо до Майдану для пересічних громадян проблема «лісодеребану» здавалася незначною, то нині корупція й бандитизм в лісовій галузі набули загрозливого характеру як для причетних до лісової теми, так і для країни загалом.
Депутат обласної ради, керівник фракції «За Батьківщину», голова обласної організації ВО «Батьківщина» Іван МУНТЯН:
«Нарешті порушене те питання, яке слід було порушити багато років тому. Нас почули в Києві: Верховною радою прийнятий відповідний закон, і я сподіваюся, що Президент його підпише. Підтримую позицію, що справді, потрібні вже реальні кроки, треба почати цей процес. Але якщо сьогодні йдеться про те, що інвестори не будуть чекати, поки в нас установиться нормальний інвестиційний клімат, – вважаю, цього не потрібно боятися. У нас є достатньо підприємств, які здатні переробляти ліс, і зовнішні інвестори не є вирішальними у відновленні цього напрямку роботи. Проблема не в зовнішніх інвесторах – це мій висновок зі спілкування з представниками багатьох підприємств, які мають відповідне обладнання. Усі вони кричать в один голос: «Нам не вистачає лісу». Вони платять податки, створюють робочі місця, а проблему мають з сировиною. Тому що кругляк вивозять і продають.
Підтримую також ідею дворічного мораторію на вирубку лісу. Це правильно, лісам треба дати відпочити, і цього не потрібно боятися.
Із великою повагою ставлюся до фахівців у лісовій галузі, але гадаю, що усім варто визнати: питання величезної корупції в лісі існує. Ми ж бачимо лісовиків, які вчора їздили на «Жигулях», а сьогодні на джипах, та ще й не простих – «тойотах» і «мерседесах». Достовірна інформація – що такі прибутки ростуть, як на дріжджах, завдяки тому, що лісівники відпускають лісу більше, ніж виписано в документах (коли, наприклад, виписується документ на тисячу кубів, а вивозиться – півтори). Детально розкрити ці схеми – завдання правоохоронців. Але головне, що на цьому треба поставити крапку, – і це реально сьогодні».

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Захисників українських лісів «прибирають»: Випадковість? Навряд чи… спершу з'явиться на Медіа-Версії.