Хіба ви не бачите величезної процесії людей позитивних на коронавірус?  Хіба ви не бачите Хресну дорогу медичних працівників, які піднімаються на Голгофу пандемії, страждаючи від болю та втоми, та не боячись протистояти?  Хіба ви не бачите лікарів у білих халатах, що несуть тяжкий хрест інфікованих людей?  Хіба ви не бачите науковців, що потіють водою та кров’ю, як у Гефсиманії, щоби знайти лікування та вакцину?

Будь ласка, не кажіть, що Ісус цього року не виходить на вулиці, коли так багато людей мусять працювати й бути на вулиці, щоб у нас були їжа та ліки.

Ви не бачите, скільки волонтерів піддаються інфекції, щоб обтерти страждаючі обличчя заражених людей?

Хто з вас не бачить, як Ісус падає на землю щоразу, коли ми чуємо суху статистику жертв? Ви були у будинках, повних літніх людей та персоналу – людей з найвищим чинником ризику?

Чи не страждають так само безпорадно, як учні без Учителя, багато сімей і самотніх людей, прикутих до будинку, і багато з них з великими проблемами, не знаючи, як і коли все закінчиться? Чи не болісне обличчя Марії відображається у багатьох матерів, які страждають від смерті, мовчазної та віддаленої, рідної людини?

Хіба це не терновий вінець – для дітей, змушених пережити цю кризу, замкнувшись у собі, не розуміючи добре, що сталося, не маючи можливості бігати парками та вулицями? Чи школи, університети й багато магазинів, що змушені закритися?

Всі країни світу потерпають від цього вірусу!  І є Понтій Пілат, який вмиває руки на цьому шляху болю,  лідери, що намагаються отримати політичні та економічні вигоди від ситуації, не беручи до уваги людей?

Чи змушує нас агонія Ісуса на хресті думати про відсутність апаратів вентиляції легенів у відділеннях інтенсивної терапії? Драма страху, безумовно, ніколи не була такою справжньою та близькою, і наше власне життя ніколи не було в такому очікуванні  і так сповнене надії на Воскресіння Христа!

Будь ласка… не кажіть «ні» Страсному тижневі, не кажіть «ні» і Великодню! Але ЗАЛИШАЙТЕСЯ ВДОМА.

P.s. Цей текст надіслав один католицький священник-професор з Італії напередодні відзначення Великодня за західним стилем, у Страсну п’ятницю.

Запис Ісус поруч з тими, хто з Ним спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Данія – країна дуже скромних і розумних людей, які поважають себе і свою історію. Можливо, саме тому вони її ніколи не перекреслювали і не перекроювали. Традиції для данців – дуже важливі. Прикметно, що вже понад тисячу років, тобто ще з часів вікінгів, цією нацією править один королівський рід – явище в історії унікальне. За всю історію цієї монархії країною правили 50 королів і 2 королеви.

На Великдень данці таким чином прикрашають могили своїх рідних 

Кущі замість огорожі

Невеличка острівна держава із населенням понад 5 мільйонів людей щороку вирощує 25 млн. свиней. Тож може дозволити собі гуляти на Великдень аж 5 днів, починаючи від Чистого четверга. Страсної п’ятниці, коли Христа розіп’яли, в країні скрізь приспускають державні прапори.

До речі, данці не відпрацьовують потім вихідні, як українці. Але використовують їх для пасхальних поїздок за кордон, для роботи у власному садочку чи квітнику. Будиночки у данців, порівняно з українськими, дуже маленькі, але надзвичайно чепурні. Чистота чи не найбільше вражає у цій країні. Хоча ніхто й ніколи тут не оголошує суботників чи, тим паче, місячників прибирання територій. Щотижня всі вікна в усіх будинках миються ззовні, з вулиці. Цю роботу виконує відповідна приватна служба, з якою власники квартир і будинків укладають угоди.
А ще, поруч зі скромністю данців (демонструвати, приміром, своє багатство тут непристойно і невиховано) та їхньою чистотою, вражає потяг до естетизації довкілля. Вони з неймовірною любов’ю та фантазією прикрашають свої подвір’я квітами – на грядках та в горщиках, які стоять у дворах, а також різними фігурками, декоративними кущами й деревами. Скажімо, магнолія та рододендрон – явище тут звичне. Хоча в нас, у країні зі значно кращим кліматом, їх найчастіше можна бачити в ботанічних садах. А за огорожу навколо будинків данців правлять зелені кущі.

На свято ніхто і ніде не працює

…У вихідні країна ніби завмирає. Відпочивають працівники не лише установ і підприємств, а й магазинів, більшості барів, кав’ярень і ресторанів. У суботу окремі магазини відчиняють свої двері лише на півдня.
Великодні писанки в Данії не в моді. І хоча задовго до Великодня в місцевих магазинах з’являються величезні пасхальні шоколадні яйця в золотистих обгортках, на святкові столи викладають… курок. Якщо ж в оселях у данців і є крашанки чи писанки, то тільки з інших країн, як екзотика.

До свята у вітринах виставляють скрізь фігурки півнів і жовтеньких курчат. Прикрасами Великодня є пофарбоване жовте пір’я та жовті квіти. А оселі данці прикрашають гілочками у вазах, на які розвішують різнокольорове пір’ячко або ж писанки та крашанки.
У неділю – день воскресіння Христа – данці йдуть до церкви, де правиться Великодня служба, а потім сідають до сімейного обіду – фрокасту. На столі обов’язково ставиться кілька видів оселедцю та червона риба. Ці продукти, до речі, там більш ніж удвічі дешевші, ніж в Україні. Обов’язковими є зварені вкруту та розрізані навпіл яйця, прикрашені зеленню та кав’яром (ікрою). На гаряче подають «лам» – м’ясо ягняти, запечене в духовці. А запивають усе це шнапсом і пивом.
У столиці Данії, де мешкає п’ята частина населення країни, тобто мільйон копенгагенців, є одна православна церква, збудована з подачі Олександра ІІІ, який одружився з данською принцесою. Їхній син, Микола ІІ, став, як відомо, останнім царем Російської Імперії і був страчений разом із сім’єю. На Великдень у цій православній церкві правлять велику службу.

В Ісуса нема e-mail
Великодня служба в лютеранській церкві відрізняється від православної. Зрозуміло, що вона проходить під орган і спів високого сопрано. З кошиками до церкви не йдуть. Але під час служби прихожан причащають просвітками (тілом Христовим) і вином (кров’ю Ісуса Христа). Прихожани підходять до вівтаря, стають на коліна і пастор кожного пригощає зі своїх рук.
У Гадструпі  мешкає 2 тисячі осіб. Але селом Гад-струп не назвеш, бо таких доріг немає навіть у Києві. Та й умови для проживання у  помешканнях нічим не гірші від умов у квартирах Копенгагена. Зате тут чисте повітря, співають пташки і дуже зелено й тихо.
Провідним пастором у Гадструпській кірсі є Хельга Мюллер (на фото), дуже цікава 62-річна жінка. Їі чоловік – теж пастор, але він уже на пенсії.
Розповідаючи на ранковій службі про життя й діяння Христа, вона зауважила, що в інтернеті нині можна знайти все, але Христос е-мейлу не має, хоча він завжди поруч з людиною…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Данці на Великдень прикрашають помешкання й вітрини жовтенькими курчатами спершу з'явиться на Медіа-Версії.