Нанотехнології, голограми – не досягнення заморської науки й техніки, кіношних дивакуватих учених, фантастичного міжпланетного розуму. Це цілком реальні речі, над якими з дня на день працюють науковці й студенти кафедри оптики, що на інженерно-технічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Цими днями кафедра оптики відзначила ювілей – 50 років від дня створення.

За півстоліття досягнень тут аж ніяк не бракує, бо ж запатентовані інноваційні розробки чернівецької оптичної науки поширені в усьому світі. Тільки уявіть собі портативний інтерференційний прилад для вимірювання шорсткості поверхні, який можна використовувати навіть у космосі, чи лазерний мікрополяриметр для біомедичних застосувань, або ж оптичні пінцети для мікро- й нанотехнологій… Вам складно уявити ці нібито надреальні речі? А вчені-оптики їх вигадали та втілили в життя!

            Чернівецькі науковці вміють керувати… оптичними променями

Коли спілкуєшся з деканом інженерно-технічного факультету – завідувачем кафедри кореляційної оптики професором Олегом АНГЕЛЬСЬКИМ, переконуєшся, що оптика в Чернівцях існує не в теорії. У нас це – наука прикладна. Саме він став першим українцем, удостоєним Міжнародної премії Галілео Галілея в галузі оптики.

– Зараз найбільш популярний напрямок – це сингулярна оптика. І ми не відстаємо, тримаємо руку на пульсі: в рамках сингулярної оптики розробляємо так звані мікроманіпулятори, мікродвигуни, за допомоги яких, використовуючи оптичні промені, можемо керувати навіть найдрібнішими, невидимими оку, частинками в оптичному полі, – каже Олег Ангельський. – Ці розробки використовують у хімії, біології, медицині й у всіх галузях, де потрібно працювати з частинками нанорозмірів.

Олег Ангельський розповів, що оптична спеціальність у нашому університеті започаткована 1962 року з огляду на потребу розвитку військово-промислового комплексу колишнього СРСР і перспективи оптико-електронних методів, систем та пристроїв у цій галузі. За час існування оптичної спеціальності в ЧНУ її випускники захистили понад 60 кандидатських і 10 докторських дисертацій. Загальна кількість підготовлених фахівців-оптиків за весь період сягає більше 3 тисяч. Двоє оптиків ЧНУ увійшли до сотні кращих науковців України.

На базі оптичної спеціальності в ЧНУ успішно функціонують студентське відділення міжнародного товариства інженерів-оптиків і американського оптичного товариства, а  також відділення академії «Cisco», що надає студентам можливість набути знань, необхідних для роботи в сфері ІТ.

             …Таких беруть у космонавти

Один із перших випускників кафедри оптики ЧНУ Едуард КУЗНЄЦОВ, нині радник генерального директора Національного космічного агентства України, розбудовує космічну галузь держави. Він, за фахом інженер-фізик-оптик, брав участь у розробці перших трьох національних космічних програм України, підготовці міжнародних угод і космічних проектів, готував політ Леоніда Каденюка в складі міжнародного екіпажу американського космічного корабля «Колумбія»…

– Вступ саме на оптику – це доля, – згадує Кузнєцов. – Хоча те, що задумав, далося мені не одразу. Тепер комусь, може, й уявити складно: якийсь час я навіть у музичному училищі навчався. Про відкриття кафедри я дізнався випадково – десь прочитав. Але вже тоді відчув: це – моє. І твердо вирішив опановувати саме цей фах. Проте, не так сталося, як гадалося: саме того року в радянських школах замість десятирічки ввели одинадцятирічку, тож довелося на рік відкласти своє захоплення й плани та закінчувати школу.

Тому на кафедру оптики Едуард Кузнєцов вступив не першого ж року її відкриття, а наступного – 1963-го. А коли під час вступних іспитів складав фізику у Валерія Ващенка, вкотре переконався: не помилився, обираючи фах.

– Було надзвичайно цікаво –  то був час фізиків-романтиків, які вірили в те, що своїми знаннями й здобутками виведуть державу на новий рівень в науці, – каже науковець. – Вже тоді ми були певні, що це – професія майбутнього. Так, ми немало знаємо зі сфери оптичних досліджень, але ще більше в цій царині невідомого. І це додавало снаги працювати далі.

Був період, коли довелося зробити в навчанні трирічну перерву – Едуарда та його однолітків зі студентської лави забрали до армії. Коли повернулися до навчального закладу, довелося звикати до нового студентського колективу, заповнювати прогалини в знаннях, які з’явилися за період армійської служби.

– Але тоді для здобуття знань були створені всі умови, а потім – і умови для їхньої реалізації, – каже пан Едуард. – На кафедрі був надзвичайно потужний викладацький склад, а далі для випускників були відчинені двері чернівецьких підприємств «Гравітон», «Електронмаш», «Кварц», нас чекали й в усьому Союзі: Ризі, Ленінграді, Казані, Алма-Аті, Магадані…

Те, про що сьогодні студенти тільки говорять і що вчаться втілювати, студенти кафедри оптики впроваджували ще в далекі 60-70-ті роки минулого століття: створили потужне самоуправління, обирали своїх керівників – старост, секретарів комсомольських організацій. А коли вже закінчували виш, твердо вирішили, що розподіл випускників до наступних місць роботи здійснять самі: бо хто, як не вони, студенти, знають, хто й на що заслуговує.

                  Спеціалісти широкого профілю

– Випускники кафедри оптики завжди мали дуже високий рівень знань, –  каже кандидат фізико-математичних наук доцент кафедри оптики й спектроскопії ЧНУ Леонід ПІДКАМІНЬ, життя якого пов’язане із кафедрою протягом усього часу її існування. – За місяць – півтора до закінчення учбового процесу, перед захистом дипломних робіт, на кафедру з’їжджалися представники відділів кадрів різних військових організацій. Вони переглядали особові справи наших випускників і запрошували їх на роботу. Не залишалося жодного незатребуваного – всі були просто «нарозхват».

Уся таємниця такої затребуваності чернівецьких фахівців-оптиків у тому, що, на відміну від аналогічних кафедр у Москві, Києві, інших містах, у Чернівцях готували спеціалістів так званого широкого профілю: навчальні курси були сформовані таким чином, що випускники зналися й на конструюванні, й на теоретичних розрахунках, і на наукових дослідженнях.

– Інші вузи випускали, наприклад, оптиків-технологів. Але, якщо він знає технологію, то не розуміється на конструюванні, – говорить Леонід Йосипович. – Якщо ж випускали конструкторів, то в них була прогалина в технології. Наші ж спеціалісти, маючи знання в усіх цих царинах, могли швидко адаптуватися й вирішувати ті завдання, які ставили профільні підприємства. Нині в нас працюють міжнародні студентські організації, під егідою яких відбуваються міжнародні студентські наукові зібрання. За результатами наукових досягнень наші студенти отримують гранти на розвиток науки в сумі від 1 тисячі до 5 тисяч доларів. Упродовж кількох останніх років такі гранти отримали близько трьох десятків студентів.

Студенти ж мають змогу працювати так плідно завдяки тому, що мають фахових викладачів. Серед потужних вчених, які працюють тут сьогодні: Петро Полянський, який має досягнення в галузі опорної/безопорної голограми, які визнані найкращими в світі за останні 15 років; Ігор Мохунь спільно з іншими вченими стоїть біля витоків так званої сингулярної оптики – абсолютно новітнього напрямку, що дає широкі можливості для розвитку нанотехнологій; під керівництвом Олександра Ушенка потужно розвивається лазерна поліметрія в біофізиці та медицині – ці розробки дають можливість виявляти онкозахворювання навіть на ранній стадії.

Кафедра запатентувала близько 90 винаходів, багатьом з яких немає аналогів.

Любов НЕЧИПОРУК, «Верcії»

Запис Нанотехнології – не вигадка. спершу з'явиться на Медіа-Версії.