Кабінетом Міністрів України 26 червня 2019 року прийнято постанову №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», згідно з якою з липня цього року збільшено мінімальні пенсійні виплати для осіб інвалідністю внаслідок війни.

Так, мінімальний розмір пенсії (з надбавками та доплатами, крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) для осіб з інвалідністю внаслідок війни складатиме:

за 1 групою – 10166,00 грн.;

за 2 групою – 8211,00 грн.;

за 3 групою – 5630,40 грн.

У секторі  обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувачів пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” на обліку перебуває 633 пенсіонери, з них 342 – особи з інвалідністю із учасників антитерористичної операції.

З липня перераховані пенсії у збільшеному розмірі отримають 439 таких осіб. За результатами даного перерахунку пенсії в середньому збільшилися майже на 1700 грн.

Консультації військові пенсіонери можуть отримати, не тільки відвідавши сервісний центр Головного управління, який розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Алма-Атинська, 9 а, каб.№1, але й зателефонувавши за контактним номером 51-83-01 або за допомоги відеозв’язку за адресою voenpens.chernivtsy

Запис Військовим пенсіонерам–інвалідам: нові розміри пенсій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Президент Петро Порошенко підписав закон №2249-VII, згідно з яким із законодавства вилучається термін “інвалід” і впроваджується термін “особа з інвалідністю”.

Про це він написав у Twitter. 

“Запроваджуючи у вжиток термін “особа з інвалідністю”, ми перш за все, робимо акцент на людині, а не на її інвалідності”, – написав Порошенко.

Раніше повідомлялося, що депутати Верховної Ради 19 грудня підтримали законопроект, згідно з яким, у 44 законах слова “інвалід”, “особа з обмеженими фізичними можливостями”, “інвалід війни” та “дитина-інвалід” у всіх відмінках і числах замінять словами “особа з інвалідністю”, “особа з інвалідністю внаслідок війни” та “дитина з інвалідністю”.

Посвідчення, які видавались раніше людям з інвалідністю, залишаються дійсними.

У вересні 2016 року Верховна Рада офіційно замінила слово “інвалід” у Конвенції про права інвалідів, ратифікованій у 2009 році, поняттям “особа з інвалідністю“.

Запис В Україні заборонили слово “інвалід” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наступне підвищення соціальних пенсій, в тому числі і виплат інвалідам, очікується 1 грудня 2017 року. Про це повідомив віце-прем’єр Павло Розенко, передає «112.ua».

За його словами, соціальні пенсії будуть збільшуватись разом із збільшенням прожиткового мінімуму. “На сьогодні в умовах пенсійної реформи перераховувались лише трудові пенсії. Соціальні пенсії, зокрема виплати інвалідам, будуть збільшуватися зі збільшенням прожиткового мінімуму. Наступне збільшення прожиткового мінімуму у нас відбувається із 1 грудня цього року. Тому відповідні виплати будуть збільшуватися з 1 грудня”, – зазначив він.

При цьому чиновник також заявив, що у питанні підвищення пенсій будуть подальші осучаснення.

Як повідомлося раніше, осучаснення пенсій, яке проводиться в Україні з жовтня, може додатково прискорити інфляцію в 2018 році на 0,3-0,6 п. п. Про це йдеться в інфляційному звіті Національного банку України за жовтень. НБУ зазначив, що, за оцінками уряду, на осучаснення пенсій у четвертому кварталі 2017 року може знадобитись додатково 20 млрд грн.

Запис З 1 грудня очікується підвищення соціальних пенсій та виплат інвалідам спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях в дитячій поліклініці під час здійснення рентгену дитині-інваліду було зламано ніжку. Думаєте,  в цій ситуації не може бути страшнішого? Помиляєтесь. Ще абсурднішими за своїм цинізмом стали пошуки винного в тому, що сталося. Пошуки, які велися не потерпілою стороною.

Оповідь мами маленького потерпілого

Оксана Драчковська, мама Назарчика, якому 4,5 роки:

Моя дитина – інвалід, має кілька розрізнених, часткових діагнозів: атрезія стравоходу, гіпоплазія ребра і неврологічний діагноз – затримка розвитку. Ці діагнози разом взяті не дають підстав для саме такого стану дитини, коли вона не ходить, не сидить, не говорить, нормально не їсть… Очевидно, є ще якась причина цього, але вона не встановлена. Тому зараз лікарі роблять чергову спробу встановити загальний, остаточний діагноз

Обстежуємося в обласній дитячій лікарні №2 в генетика Ірини Ластівки, яка направляє нас до різних спеціалістів – у тому числі, й до ортопеда, який спрямував нас на рентген кульшових суглобів. Оскільки в цій лікарні немає рентген-апарата, звернулися в міську дитячу поліклініку на Проспекті – за направленням ортопеда. Це було в суботу, 18 січня. Рентгенолог спочатку категорично «відправила» нас в лікарню на Фастівську, але після короткого роз’яснення наших прав, таки погодилася нас обслуговувати.

Щоправда, прочитавши запис в картці, задумалася, потім вийшла з кабінету, привела з собою двох лікарів. Це була жінка-ортопед, яку я знаю, і молодий чоловік – як зрозуміла, рентгенолог. Подумала, що він – з попередньої зміни, адже був у куртці. Я не здогадувалася, що жінка-рентгенолог, яка зібралася нас обслуговувати – не лікар, а лише лаборант, а лікар – це саме той молодий чоловік. У нашому направленні був написаний діагноз «сколіоз», але рентген – кульшових суглобів. Жінка-рентгенолог порадилася з запрошеними нею колегами, який знімок робити. Ортопед сказала – робити лише те, що написано, а рентгенолог – робити і хребет, і суглоби.

Назарчика роздягнули, поклали на стіл. Звичайно, він плакав – він завжди плаче в лікарських кабінетах. Чоловік залишився один допомагати лікареві, адже зазвичай для уникнення опромінення в кабінеті на час маніпуляції не залишають зайвих людей. Я тільки чула, як дитина весь час плаче.  Чуючи це все під дверима, я зрозуміла, що в них не виходить правильно розвернути малюка для знімку. Це можна було передбачити, бо в дитини страшенні контрактури – зміни в суглобах, обмеження рухливості в суглобах, які бувають різного походження. Тоді покликали мене, щоб  я також допомогла.

Картина, яку я побачила: що насильно відвели ноги в кульшових суглобах, дитина напружена, мокра від поту. Попросила якось інакше перемістити ніжки, зробили знімок з неповним відведенням. Думаю, що перелом трапився до того, як я зайшла.

Після знімку я ще вибачилася за те, що спочатку виникла дещо конфліктна ситуація, Почали вдягати малюка. Він плакав – і в гардеробі, коли вдягали верхній одяг, але ще гірше, коли біля дому вже виходили з машини. Зазвичай після відвідин медичних закладів дитина вдома заспокоюється. Цього разу було інакше. Малюк плакав постійно. Поведінка була нетипова – адже як правило, коли беремо його на руки, заспокоюється. А тут навпаки. Крик, відсутність апетиту, різка пітливість… Я запідозрила, що це проблема з кишечником – адже в Назарчика вроджена вада травного тракту. Тим паче, що були відсутні дефекація, гази, не міг помочитися.

Коли зрештою він заснув, кишковик запрацював. Тоді я зрозуміла, що щось трапилося з ніжкою, найімовірніше – з правим кульшовим суглобом. Враховуючи, що у понеділок мав бути результат рентгенологічного обстеження – знімок, то очікували, що на знімку буде видно причину проблеми. Тим часом дитині давала знеболювальне, змащувала маззю на основі диклофенаку. Ніч була жахлива – попри те, що зазвичай Назарчик і так спить погано. В неділю зранку телефоном повідомила про ситуацію дільничну лікарку, порадилася, чим знеболювати. Домовилися чекати понеділка. І вже в понеділок, коли ніжка вище колінного суглоба припухла, я подумала про перелом.

У понеділок чоловік забрав знімок, який виявився неякісним: правого кульшового суглоба, за який, власне, хвилювалися, на ньому не було видно зовсім. Тоді зателефонували начмеду, пояснили ситуацію і попросили ортопеда додому. Адже дитина стала нетранспортабельна а таку погоду – вдягнути неможливо.

Ортопеда прислали аж у вівторок. Оглянув, підтвердив підозру перелома. Повторного знімка не вдалося уникнути, довелося таки їхати в міську поліклініку. Там нас уже чекали кілька лікарів: ортопед, начмед, завідуюча педіатрією.  В рентгенкабінеті був і лікар, і оця жінка-рентгенолог, яка робила нам попередній знімок. Нове обстеження робили в боковій проекції, лежачи на бочку. Ортопед наклав фіксуючу лангету, адже гіпс у нашому випадку неможливий. Дитині зразу стало краще завдяки фіксації.

Наступного дня зателефонувала рентгенолог, дії якої призвели до перелому. Відвідала нас вдома. Але навіть не поцікавилася станом дитини. Зразу сказала, що вибачається, а метою її візиту було прохання, щоб я написала заяву про відсутність до неї претензій. У неї, мовляв, проблеми, її викликають до керівництва,  у неї тиск, вона одна в сім’ї працює… Я сказала, що скарг писати не буду, але і відмови від претензій також не напишу. Потім ця жінка телефонувала ще раз, повідомити, що керівництво їй не вірить, що я не скаржитимусь.  І тільки згодом я дізналася, що ця жінка – навіть не лікар, а лише лаборант. І робити знімок нашій дитині без лікаря вона не мала права.

Ще один абсолютно незрозумілий факт – з медичної карточки дитини вирізали сторінку з направленням ортопеда на рентген. Хто і для чого це зробив – навіть здогадуватися важко.

Хочу наголосити, що за 4,5 роки наша справді дуже важко хвора дитина пройшла безліч медичних маніпуляцій, в тому числі і в руках ортопедів. Але жодних переломів за цей час у нас не було. І діагнозів, які вказують на схильність до переломів, не було також.

Вину лаборанта-рентгенолога не доведено, але вона звільнилася

Лікарі дитячої поліклініки на Проспекті пояснювали скандальну ситуацію журналістам вп’ятьох: головний лікар, начмед, завідувачка педіатричного відділення, завідувач хірургічного відділення та власне лікар-рентгенолог. Лікар, а не лаборант, яка здійснювала обстеження.

«Консиліум» почали з пояснення, який складний діагноз у дитини.

«Специфіка цієї дитини – у неї генетичне захворювання, на його тлі йде відставання у формуванні структури кістки самої, сповільнюється, порушується формування кісткових балок, і кістка не заповнена міцною кістковою тканиною, а вона така студенистоподібна … Кістка покрита надкісницею. Надкісниця є, а всередині кістки немає цих кісткових балок, які добре утримують кістку. І кістка незріла, м’яка, хрящоподібна. І тому в зв’язку з цим відстає дитина в розвитку, відстає формування кісткового скелету… Найменша травматизація може привести до цього… Доторкання, навантаження це могло статися при транспортуванні, при догляді, при проведенні рентген-знімку, масажу…». На запитання, чи не намагаються лікарі підвести до висновку, що батьки самі винні в переломі – заперечили і сказали, що «природа винувата». Уточнивши, разом з тим, що на знімку видно не «перелом», а «надлом». І що ця різниця важлива.

Головний лікар дитячої поліклініки Іван Хорошенюк не визнає, що перелом (чи надлом) стався під час рентген-обстеження: «Ми не можемо це визнавати. Батьки звернулися через два дні. В суботу вони робили знімок, а в понеділок батько зателефонував, що дитина неспокійна, і він вимагає, щоб прийшов ортопед додому і оглянув дитину, бо вони підозрюють перелом. Я ні в якому разі не збираюся захищати лаборанта. Вона написала заяву на звільнення. Вона емоційно не могла витримати ситуацію». Начмед Валентина Костюк підтримує свого керівника:  «Ми абсолютно не виключаємо, що це могло статися і при проведенні рентген-обстеження. Але ми не даємо 100%-ну гарантію, тому що це ніхто не може знати, як і де це сталося. Дитина і їхала сюди, і їхала звідси, зразу коли вони приїхали – батьки не казали, що дитина зразу була неспокійна, кричала. Нормальне питання – якщо проблема була зразу, то чому зразу не було звернення батьків?»

 Начмед Валентина Костюк: «За посадовою інструкцією, якщо є складні випадки, для проведення рентген-обстеження рентген-лаборант (а це була саме вона) повинна була проводити обстеження в присутності лікаря… Це рентген-лаборант 2-ї кваліфікаційної категорії, вона пройшла відповідні курси, має сертифікат, має право і повинна проводити обстеження самостійно. А                                                     ле в складних випадках, коли контрактура, коли суглоб колінний дуже важко розгинати чи якось правильно поставити, щоб зробити нормальний знімок, лаборант повинна була покликати заврентгенкабінетом і разом з ними проводити обстеження. У зв’язку з тим, що порушила постійні свої обов’язки, згідно посадової інструкції, отримала догану. Крім того, ми збираємо пакет документів на те, аби атестаційна комісія департаменту охорони здоров’я визначила відповідність рівня кваліфікації цієї працівниці. Крім того, завідувач рентгенкабінету тим же нашим наказом також отримав догану – за низький контроль і організацію роботи, оскільки він відповідає за роботу своїх працівників. Це наші організаційні, адміністративні висновки».

Попри твердження батьків Назарчика, що лаборант-рентгенолог таки запрошувала лікаря для консультації, ні сам заврентгенкабінетом у цьому не зізнався, ні керівництво поліклініки це не підтвердило. Адже наявні письмові пояснення учасників ситуації цього факту не наводять.  Дивні маніпуляції з медкарткою – зникнення з неї направлення на рентген – також не мають пояснення.

Іти до батьків з проханням не скаржитися – це також цілковито ініціатива лаборантки, кажуть керівники лікувальної установи. Начмед переконує: «В жодному разі ці прохання від батьків не вплинули би на хід нашого розслідування. Є порушення посадових обов’язків, і ми мусимо з ними розбиратися. В незалежності від того, чи нас просять її чіпати чи не чіпати. Для нас це не має значення».

Лаборант-рентгенолог  спілкується з пресою неохоче. Апелює до 10-річного стажу роботи на цій посаді, до подяк від Банченського монастиря, вихованців якого обслуговує рентгенкабінет поліклініки: «Діти бувають різними, в тому числі дуже важкими. І їм доводиться робити не по одному, а по кілька знімків. І я ще жодному нічого не зламала ні руку, ні ногу. Ні в суботу увечері, ні в неділю, ні в понеділок вони до лікаря не зверталися. У понеділок прийшов батько за знімками. Нічого не казав. А у вівторок я дізналася, що спричинила дитині травму. У мене в посадовій інструкції записані обстеження, які я проводжу разом з лікарем: контрастне обстеження нирок,  контрастне обстеження кишківника, контрастне обстеження сечового міхура і важкі травми черепа. Це я зобов’язана робити з рентгенологом. Рентгенолога я запросила, щоб уточнити, який саме мені взяти розмір плівки. Щоб не «світити» зайвий раз дитину, щоб захопити уже все зразу. До чого тут рентгенолог. Я роблю ці обстеження самостійно. У рентгенолога є своя робота. Він описує термінові знімки – легені, травми, флюорографії… У нього своєї роботи повно. Для чогось я вчилися, мабуть, я 10 років працюю. Заяву я написала за власним бажанням, мене ніхто до цього не змушував. Звільнилася у зв’язку зі зміною життєвих обставин, переїжджаю жити в іншу країну».

Отже, в «сухому залишку» маємо: зламану ніжку дитини;  відмову лікарів визнати вину лікувальної установи і водночас – звільнену лаборанта-рентгенолога; начебто порушення посадової інструкції лаборантом (яке заперечує сама лаборант, напам’ять перелічуючи випадки, коли вона зобов’язана обстежувати пацієнта з лікарем разом), спроби перекласти вину якщо не на батьків, то хоча б на природу і численні діагнози дитини (серед яких насправді немає «потрібного»).

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

P.S. Контрольний знімок показав, що одужання малюка триває, на щастя, без ускладнень. Дитині вже зняли фіксуючи пов’язку. Бажаємо здоров’я героям публікації.

Запис Під час рентген-обстеження дитині-інваліду зламали ногу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Влада вже вкотре відвернулася від перестарілого ветерана Великої Вітчизняної війни Олександра Коліснека та його сина, інваліда-візочника Олексія. «Версії» неодноразово писали про їхнє нидіння на далекому хуторі Горайця, що на Сторожинеччині. Та, схоже, все марно. Як казав класик, «а віз і нині там».

Уже чотири місяці сім’я Коліснеків живе під страхом, що на них будь-якої миті упаде стеля. Комісія з управління праці та соціального захисту населення на чолі з Оксаною Юрчак приходила, оглянула, пообіцяла «провести безоплатний капітальний ремонт житлового будинку». Ця обіцянка навіть була зафіксована в листі №К-329 від 25.07.2013р., підписаному заступником голови райдержадміністрації Іваном Петращуком. Минуло три місяці, а роботи так і не розпочалися. А вже зима зазирає у вікна…

Коли нещодавно навідався до цих самотніх чоловіків,  просто жахнувся. Тріщини буквально пронизують стелю, стіни сипляться, а фундаменту в будинку… взагалі немає.

У чоловіків немає навіть стаціонарного телефону, щоби звернутися по допомогу.

До того ж напруга в електромережі настільки слабка, що не працюють ні холодильник, ні електроплитка. Місяць тому електрики замінили старі стовпи електромереж, та схоже, що не довершили  свою роботу.

Тож до кого й скільки ще треба стукати, щоби влада нарешті звернула увагу на цих людей? А може, для цього їм треба померти? Або живцем спалити себе?

– Житлові питання завжди були непростими у вирішенні, – каже директор департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА Людмила Мар’янчук, – Варто зазначити, що є відповідна нормативно-правова база і відповідна черга. У кожному районі та селі має бути облік черговиків, які стоять на забезпечення житлом. В Україні працює кілька житлових програм і на них з бюджету виділяються значні кошти. Так, минулого року на область  виділено 1 млн. 600 тис. грн. – і ми змогли забезпечили житлом лише 6 сімей інвалідів війни. Загалом же по області зареєстровано 2200 інвалідів війни, з них потребують допомоги десь біля 200 осіб. Але, якщо говорити мовою закону, переступити чергу ми не можемо, бо в нас є контрольні органи і кожне рішення приймається тільки в межах правового поля.

Підтверджує усе це й історія допомоги Коліснекам від райдержадміністрації. Як наголосила п. Юрчак, соціальні служби мають кошти на ремонт тільки половини даху. Решту грошей взяти ніде.

– Нехай влада розпочне ремонт, а підприємці району підтягнуться з матеріальною допомогою, – зауважує депутат Чернівецької обласної ради Руслан Мельник, – А крім того, влада мусить виконувати свої обіцянки. Або вже краще нічого не казали б.

Укотре переконався, що самотньому ветерану війни та інваліду-візочнику дуже важко жити в краї, де варто жити. У нашій країні закони пишуться чиновниками й для самих чиновників, а не для простих людей. На відміну від, скажімо, Німеччини, де ветерани війни отримують соціальну допомогу в розмірі від 200 до 1 тис. євро. Крім того, їм надається житло, повністю оплачуються комунальні послуги, медичне обслуговування, включаючи перебування в санаторіях та ліки, двічі на рік виділяють кошти на одяг і, за потреби, кошти на непередбачені витрати.

Тож за що тоді воювали наші ветерани? Хіба за таке майбутнє?

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис В Україні чиновники створюють закони для самих чиновників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про 89-річного учасника бойових дій «Версії» писали уже двічі (останній    раз у №19 за 9 Травня ц.р.). Та, cхоже, влада не читає газет і навіть не дивиться телебачення, бо й ТВА виїжджало з нами.                  

Захисників багато, а ветеран без догляду  

У Департаменті соціального захисту населення у Чернівецькій області від заступника начальника відділу з дуже довгою назвою, серед функцій якого й опікування учасниками бойових дій, Максима Возного ми дізналися, що на початок ІІ кварталу у них на обліку стояло 585 людей. Протягом наступних трьох місяців хтось, звичайно, вже помер, тож  ряди героїв на сьогодні поріділи. Цими днями вони матимуть точну цифру.

Всі ці люди від 2010 року внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Та, оскільки йдеться про персональні дані, інформація ця для загалу закрита. Щоби дізнатися про те, на які пільги може розраховувати кожен з нас, треба звернутися до районного відділу праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Стосовно ж пільг Олександра Коліснека, то ми подивилися в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Якби в Управлінні праці та соціального захисту населення Сторожинецької райдержадміністрації дотримувалися букви закону, то учасник бойових дій Коліснек мав би пільгу на світло вже протягом десятиліття, а не тільки з нинішнього 2013 року, йому провели би телефон, видавали би безкоштовно ліки та придбали би для нього слуховий апарат, а також бодай раз на два роки відправляли б у санаторій та постійно підтримували б матеріально. Натомість у сім’ї покинутих чоловіків воду беруть за кілометр від обійстя та й дрова вони завозять для себе на зиму, без будь-яких компенсацій, самі.

До слова, в районі діє також районна організація ветеранів війни, де, напевно, стоїть на обліку герой нашої публікації.

– Мабуть, там недопрацювали, – висловив припущення заступник голови обласної організації ветеранів війни Дмитро Чебан. Він також повідомив, що на Буковині нині є 1427 учасників бойових дій. Цифра, як бачимо, не збігається з тією, що має Департамент соцзахисту населення області.

Ніхто не бачив, не чув і не знав?..

Та шум, здійнятий довкола цих нещасних людей, дав свої позитивні наслідки. «Хату за

державний кошт відремонтуємо, – пообіцяли в районному управлінні праці та соцзахисту. У Законі про пільги ветеранів з’явилися зміни і ті учасники війни, кому за 85 років, прирівнюються до інвалідів війни І групи. Тож ремонт їм держава мусить робити.

Але ж 2010 року Коліснек уже звертався до райдержадміністрації. Тоді отримав звідти папір за підписом першого заступника голови РДА п. Гаврилюка з рекомендацією провести експертизу будинку. Для цього з Чернівців треба було замовити комісію з ОБТІ. За її роботу заплатив 700 грн – чек зберігається серед документів. А у висновку комісії записано, що хата саманна, без фундаменту, на 75% зношена, тобто їй, мабуть, років 75, і ремонту вона не підлягає. Після цього на ремонт хати з району дали допомогу – 1000 грн.

– А витратили ми на комісію 1200 гривень, – каже Олексій, син ветерана. – Бо 500 гривень довелося ще викласти на привезення комісії з Чернівців.

У батька пенсія 1800 грн, а у сина – 1050 грн.

– Багато грошей іде на ліки, – скаржився Олексій. – Крім ніг, ще й з нирками маю –проблеми. Та ми ніколи й не отримували ліки безкоштовно: ні тато, ні я.

…Втім, глухоті учасника бойових дій, сапера, безперечно сприяли контузії та поранення. Тож якби ветерана добряче оглянули хоча би раз у лікарні, його визнали б інвалідом…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Фото Руслана КОЗЛОВА

Запис Скільки треба стукати , щоби закони… виконувалися?! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Передісторія

Долі двох самотніх чоловіків з хутора Горайця не позаздриш. Молодший Коліснек майже 15 років на колясці – упав з дерева. Лікарська помилка – і всі наступні поїздки до столичних медичних закладів нічого не дали. Врешті решт гроші закінчилися. Дружина втомилася й розлучилася з Олексієм. Вона з дітьми залишилася в батьківській хаті у селі Великий Кучурів. А він перейшов до свого батька, на хутір Горайця.

А три роки тому спіткала нова біда: під час повені втопився його син-школяр, який разом із другом ішов саме провідати батька. Сказати, що історія цього життя страшна – ще нічого не сказати.

Втім, трагедія не зломила волі до життя його батька Олександра, який 20-річним солдатом-сапером брав Варшаву, Прагу, а перемогу зустрів у Берліні. Потім ще воював у Японії, був у Китаї.  Незважаючи на те, що він практично нічого не чує, тож певним чином відгороджений від життя, сприймає все довкола себе з великим позитивом. Коли бачить рідких гостей, неймовірно їм радий. Очі в старого світяться добротою й щастям. Дивовижне враження справляє цей чоловік, який живе у згоді з гаслом, яке й вивісив над порогом своєї хати (з Матвія, 5:44): «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, дякуйте тим, хто вас ненавидить, і моліться за тих, хто вас ображає та гонить». Мабуть, не одразу вдалося опанувати Олександру Порфировичу цю філософську науку. Але тепер він радіє кожному подарованому долею дневі, кожній людині, яка переступає поріг їхнього самотнього обійстя, де разом із ними живуть лише невеличкий чорнявий пес і дуже ласкава кішка.

…А минулого вівторка ввечері була гроза. Цього літа їх не бракує. Вдарила блискавка і загримів грім. У лічильнику щось тріснуло, блиснуло  –і світло пропало. Вранці Ігор Сандуляк, друг Олексія, набрав номер телефону диспетчерської Сторожинецького РЕМ і зробив заявку. І ,як завше при якійсь біді, Олексій зателефонував до депутата обласної ради від свого округу Руслана Мельника, який того ж таки дня, 19 червня, після сесії райради сам заїхав до РЕМу і продублював заявку інваліда та ветерана, учасника бойових дій.

Звичайнісінька подія, що могла стати трагедією

– Це мій останній дзвінок, мобілка розряджена, – розпачливо повідомив телефоном минулої п’ятниці Олексій Коліснек депутату обласної ради Руслану Мельнику. Той одразу ж зрозумів, що це означає, і вдався до активних дій.

Група із журналістів каналу ТВА та газети «Верії» одразу ж виїхала до забутих людьми і державою чоловіків.

(До слова, «Версії» вже вдруге виїжджають до них. Ми писали про старшого Коліснека у №19 «Версій» до 9 Травня. Однак їхня доля не зацікавила владу).

З півкілометра від сільської дороги йшли до них пішки мочарами – машина проїхати не могла. Дорогою зауважили стовп, що дихав на ладан, – гнилу верхівку міг зламати добрячий вітер.

…І ось ми біля старенької хатчини на околиці лісу. Там зустріли соціального працівника Олену Татарчук, яка поскаржилася, що взуття їй на ці мандри не вистачає: «Кілька тижнів – і тапочки розвалилися». Щоби добратися двічі на тиждень до підопічних, вона долає пересіченою місцевістю понад 5 кілометрів.

Саме Олена Артемівна повідала нам про те, що вже тільки після того, як почала обслуговувати Коліснеків, оформила їм пільгову проплату за електроенергію. Адже у п. Олександра є право сплачувати за 1 кВт лише 6 копійок, а він платив, як усі. Зрозуміло, що перерахунок йому ніхто не здійснив. То чи мав право один із керівників РЕМу звинувачувати сторожинчан в присутності журналістів у тому, що вони крадуть електроенергію? А як бути з самим РЕМом? Хіба підприємство не надурило ветерана та не скористалося його немічністю та немічністю його сина?

Крім того, як розповів Олексій Коліснек, до нього навідався представник Укртелекому та повідомив, що їм відкрили номер на стаціонарний телефон. Але для його проведення треба придбати 3 стовпи і 2 км дроту. Та Олексій відповів, що в нього немає грошей, бо вся пенсія йде на ліки. Час від часу викликає «швидку», до якої чоловіка, як правило, несуть на руках.

А ще Олексій не може на колясці під’їхати до грубки, щоби приготувати собі та батькові їсти, бо хата – маленька дерев’яна мазанка.

Оце так живе герой, про якого згадують лише на свята, зокрема, 9 Травня. Навіть не  на 22 червня….

Розмовляти з Олександром Порфировичем було досить складно: він, практично, нічого не чує. Подумалося: невже так багато залишилося у нас учасників бойових дій ІІ світової, щоби держава нічогісінько не могла для них зробити? З десяток, ну нехай і сотню, слухових апаратів придбати – не збідніє. Коли було треба, ці хлопці прикрили  державу своїми спинами, а тепер вона повернулася до них тим, що нижче спини! 

Карусель, карусель…

Коли їхали до Коліснеків, зауважили в Тисівцях аварійну ремівську машину. Зупинилися і поцікавилися, чим зайняті електрики. З’ясувалося, міняють лічильники. Серед їхніх завдань хутір Горайця не значився. Тож уже на місці Руслан Мельник почав дзвонити до РЕМу. Ви собі не уявляєте, яку карусель йому влаштували!

На перший телефон диспетчерської не додзвонилися. На другому номері відповів чоловічий голос і відіслав нас ще на інший телефон, де з нами розмовляли так, ніби то ми потрапили у дитячий садок під час тихої години. Першим не витримав депутат райради, голова тимчасової комісії, що займається скаргами на роботу Обленерго на території району, Сашко Босович: «Ці жіночки та дівчата щойно повставали з ліжка?!»

І він мав рацію, бо відповідали нам дуже мляво, внутрішньо втомлено і роздратовано. Відчувалося, що всі ці клієнти їм вже так набридли, що вони ледь стримуються. Але, напевне, тривала робота над собою дозволяє не підвищувати голосу, а лише розтягувала слова й довго думати над відповіддю: «Я-ак-ка за-я-в-ка? Ко-ли звер-та-ли-ся? Не знаю-йу..»

Тоді Руслан, а телефонував саме він, зауважив, що на цей номер нас відіслав диспетчер. Потім було ще кілька наводящих, так би мовити, питань і внутрішніх перемовин і аж нарешті сказали, що така заявка є, але чомусь не аварійна, а на заміну лічильника. Виконуватиметься ж вона наступного тижня. Намагання депутата пояснити працівниці по той бік дроту, що інваліди не можуть чекати, бо без світла жити просто не можуть, її не розчулили і вона порадила звернутися в приймальню. Там нам дали телефон заступника п. Продана, на який ми додзвонитися не змогли. Депутату довелося скористатися своїми повноваженнями і, знайшовши мобільний телефон Продана, він напряму зателефонував до заступника начальника РЕМ, оскільки начальник п.Штогринець був на лікарняному. Андрій Леонідович пообіцяв розібратися. Через хвилин 20 нас запевнили, що заявка зранку була розписана (?) на виконання і, що до 16-ї години у Коліснеків буде ремонтна бригада. На зауваження депутата, що хіба можуть інваліди жити без світла протягом 3-х діб, п. Продан відповів, що, згідно з нормативами, це 4-7 діб!

Світло Коліснекам відновили, підключивши його без лічильника, «напряму», пообіцявши остаточно відремонтувати у вівторок. Але залишається відкритим питання: а що коли б депутати Мельник і Босович були такими ж байдужими, як працівники РЕМу та влада?

Та, можливо, влада реабілітується і вирішить питання стаціонарного телефону та дороги?!

Nocomments  

22 червня у Центральному парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка обласного центру біля пам’ятника Ф. Боброву відбувся мітинг-реквієм з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в України, повідомила прес-служба ОДА. До учасників зібрання звернувся  голова обласної державної адміністрації Михайло Папієв.

Керівник виконавчої влади краю зауважив, що молода генерація буковинців усвідомлює велич подвигу своїх батьків, дідів і матерів у найжахливішій в історії людства війні. «Вони віддали своє життя, здоров’я, молодість заради майбутнього своєї Батьківщини, свого краю, своїх рідних і близьких. Завдяки їхній самопожертві ми живемо в своїй державі, будуємо нову успішну країну. І завжди пам’ятатимемо, якою високою ціною здобуті наше сьогодення, наша свобода й незалежність», – сказав Михайло Папієв.

За його словами, Президент України Віктор Янукович започаткував глибокі реформи, що стосуються усіх сфер життя суспільства. «І ми розраховуємо на вашу підтримку, дорогі ветерани», – сказав Папієв і підкреслив, що крайова влада, зі свого боку, і надалі опікуватиметься ветеранами війни та літніми людьми, приділятиме їм повсякденну увагу і оточить турботою.

Голова облдержадміністрації висловив глибоку повагу та щиру вдячність усім ветеранам за служіння рідній землі та побажав їм міцного здоров’я, довгих та щасливих років життя.

 

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис 88-річний буковинець-сапер підірвався на байдужості чиновників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

23 листопада цього року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вона передбачає наступне:

Для інвалідів-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС осучаснити заробіток до 2006 року (як для усіх пенсіонерів України) та здійснити з 1 січня 2012 року перерахунок пенсій, збільшити з 1 січня 2012 розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 30, 20 і 15% до 50, 40 і 30% (як для інвалідів війни), а також встановити з 01.01.2012 мінімальний розмір пенсійної виплати для інвалідів-ліквідаторів у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

І група – 285%,
ІІ група – 255%,
ІІІ група – 225%.

Це дасть можливість збільшити розмір пенсійної виплати у середньому з 1815 грн. у 2011 році до 4129 грн. у 2012 році.

Для дітей-інвалідів з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи передбачено збільшити з 1 січня 2012 розмір пенсійної виплати з 380 грн у поточному році до 842 грн у 2012 році та збільшити з 1 січня 2012 розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 15 до 18% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Це дасть можливість збільшити пенсійну виплату з 495 грн. у 2011-му до 994 грн у наступному році.

Для інвалідів з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи постанова передбачає збільшити з 1 липня 2012 року розмір пенсійної виплати з 70% проти 2011 року, встановивши пенсійну виплату на рівні інших інвалідів

І групи – 1250 грн,
ІІ групи – 1070 грн,
ІІІ групи – 935 грн,

збільшити розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 1 липня 2012 року для

І групи з 30 до 36%,
ІІ групи – з 20 до 24%,
ІІІ групи – з 15 до 18%

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Це дасть можливість збільшити розмір пенсійної виплати для І групи з 767 грн у середньому за 2011 рік до 1553 грн у 2012 році, ІІ групи – з 767 грн у середньому за 2011 рік до 1087 грн.

Для непрацездатних осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено осучаснити з 1 січня 2012 заробіток до 2006 року (як для усіх пенсіонерів України) та перерахувати пенсії, збільшити з 1 січня 2012 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника з 10 до 12%. Це дасть можливість збільшити розмір пенсійної виплати у середньому з 1787 грн нині до 3750 грн. Для громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено збільшити з 1 липня 2012 розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 5, 10 і 15% до 6, 12 і 18%. Це дасть можливість збільшити розмір цих пенсійних виплат з 38, 77 і 115 грн у 2011 році до 51, 101 і 152 грн. у 2012 році.

Перерахунок всіх пенсійних виплат буде здійснено Пенсійним фондом до 15 червня 2012 року.

Перерахунки пенсійних виплат з 01.01.2012 та з 01.07.2012, як повідомляє прес-служба Головного управління ПФУ в Чернівецькій області, будуть здійснені автоматизованим способом, отож пенсіонерам немає потреби звертатися до органів Пенсійного фонду.

Водночас зазначаємо, що проектом Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» передбачено встановити з 01.01.2012 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на рівні 822 грн.

Запис Пенсії інвалідів-чорнобильців будуть підвищені з 1 січня 2012 року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Ми працюємо з особливою категорією населення, яка пережила важкі часи. Ці люди втратили здоров’я, захищаючи Вітчизну. Тож тепер ми, їхні діти, намагаємося полегшити їм старість, – розповідає Манолій МІГАЙЧУК, начальник Чернівецького обласного госпіталю для інвалідів вітчизняної війни, заслужений лікар України. Шукаємо підхід до кожного пацієнта, бо в кожного – своя біда, свої переживання.

– Хто лікується у госпіталі?

– У нас проходять лікування інваліди війни, учасники бойових дій, учасники війни, особи, прирівняні до учасників війни, вдови інвалідів війни, ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, репресовані, політв’язні, а з жовтня 2010 року – діти війни.

Загальна кількість людей, які підлягають обслуговуванню у госпіталі, – майже 130 тисяч буковинців.

На Буковині проживають 2609 інвалідів війни, 3449 учасників бойових дій, 31239 учасників війни, 5517 прирівняних до учасників війни, біля 88 тисяч дітей війни.

У Чернівцях – 1074 інвалідів війни, 1271 учасників бойових дій, 4081 учасники війни, 1287 прирівняних до учасників війни.

Стаціонар госпіталю розрахований на 200 ліжок. Терапевтичне відділення на 50 ліжок, неврологічне – 55 ліжок, кардіологічне – 55, хірургічне – 40 ліжок.

Крім цього, у медзакладі функціонує поліклінічне відділення, відділення фізіотерапії, клінічна і біохімічна лабораторії.

– Чи існують програми з оздоровлення? Яким чином люди приходять лікуватися?

– Інваліди війни та учасники бойових дій при потребі госпіталізуються безвідмовно. А всі інші категорії потрапляють до нас – за путівками, які видаються за місцем проживання. Тобто, проводиться відбір на місцях, і люди, яким терміново необхідно оздоровитися, отримують путівку в госпіталь. Інваліди Чернівців також обслуговуються госпіталем амбулаторно, тобто виїжджають додому за викликом. При необхідності амбулаторного лікування організовуються домашні стаціонари із забезпеченням безкоштовними ліками за рахунок бюджету.

– Чим найчастіше хворіє старше покоління?

– В осінньо-зимовий період загострюються легеневі захворювання – хронічні бронхіти, серцево-судинні патології. Нині відділення працюють з перевантаженням. Але, зазвичай, усі відділення заповнені рівномірно. Адже люди, які пережили війну, хворіють завжди і незалежно від сезону.

– Коштів вистачає?

– Фінансування госпіталю здійснюється з обласного бюджету. Серед лікувально-профілактичних закладів області на придбання медикаментів та продуктів харчування госпіталь фінансується найкраще. На одне ліжко щоденно виділяється близько 30 грн на ліки і близько 30 грн на харчування. При цьому маємо змогу організовувати дієтичне харчування хворим.

Разом з тим відчутний дефіцит коштів на придбання нової апаратури. Досі користуємося апаратурою, яка вже давно вичерпала свій ресурс використання та підлягає списанню. Але, завдячуючи нашим благодійникам, виходимо з цієї ситуації. Наприклад, цього року за рахунок Державного комітету у справах ветеранів для госпіталю було придбано біохімічний аналізатор вартістю 38 тис. грн, апарат УВЧ, вартістю 12 800 грн, витяжну шафу для лабораторії, вартістю 17 тис. грн, 2 комп’ютери, вартістю 15 тис. За рахунок благодійників проводимо ремонтні роботи.

Запис Обпечені війною спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ревматизм, або ревматична лихоманка – це захворювання сполучної тканини, яке має автоімунний механізм розвитку, пошкоджує переважно оболонки серця та суглоби. Найчастіше причиною цієї хвороби є перенесена гостра стрептококова інфекція у схильних до захворювання людей, особливо в молодому віці. Також ревматоїдні хвороби виникають через алергії, інфекційно-токсичні ураження, віруси, спадкові чинники. Часто трапляються випадки сімейних захворювань на цю хворобу.

Хвороба полюбляє суглоби й серце

Ревматизм найчастіше проявляється через ураження суглобів (розвивається артрит), серця (кардит), нервової системи (хорея), зрідка – ураженням шкіри (кільцеподібна еритема, ревматичні вузлики).

Хворі можуть скаржитися на гарячку, біль у суглобах, загальну слабкість. Перші симптоми артриту проявляються через 1 – 2 тижні після перенесеної гострої або загострення хронічної стрептококової інфекції (ангіна, фарингіт, ГРІ), або симптомів кардиту (через 3-6 тижнів).

Симптомами ревмокардиту найчастіше є малоінтенсивний біль або неприємні відчуття в ділянці серця, підвищена пітливість, лихоманка, швидка втома, задишка, серцебиття, перебої в роботі серця. Пізніше можуть з’являтися набряки ніг, відчуття важкості в правому підребер’ї.

Симптомати ревматичного артриту є поява в суглобі набряку, місцевого почервоніння та підвищення температури, болю та обмеження рухливості через больовий синдром. Особливостями саме ревматичного артриту є ураження великих суглобів (колінні, гомілково-ступневі суглоби). Для цього виду артриту притаманна так звана летючість (мігруючий характер), тобто вчора, наприклад, спостерігалося ураження правого колінного суглобу, а сьогодні – лівого. Ревматичний артрит – це переважно симетричний артрит, з доброякісним перебігом, тобто при лікуванні спостерігається швидка позитивна динаміка, особливо при застосуванні відповідного лікування, і в майбутньому практично ніколи не відбувається формування деформацій суглобів.

В Україні нараховують близько 230 тис. хворих на ревматичну хворобу. Щорічно реєструється приблизно 6 тисяч хворих, з яких третина – люди молодого та працездатного віку, а це у свою чергу з часом призводить до інвалідизації.

А ось симптоми малої хореї при ревматичній лихоманці можуть спостерігатися в дитячому віці. Дитина починає безпричинно тягнути ніжку, кривлятися, неадекватно реагувати на оточення, стає плаксивою, роздратованою, в’ялою. Якщо ж це дитина шкільного віку – у неї може змінитися почерк. У таких дітей спостерігаються гіперкінези, м’язова дистонія, порушення статики та координації при рухах, психопатологічні прояви.

Найчастіше ревматична хвороба уражає дітей у віці 7-15 років.
Жінки страждають на ревматизм утричі частіше, ніж чоловіки, проте в зрілій віковій категорії ця відмінність зникає.

Ревматизм треба попереджати

При невчасному зверненні пацієнта до лікаря чи несвоєчасному лікуванні ревматична лихоманка переходить у хронічну форму. Тоді й починають формуватися вади серця, які з часом можуть призвести до розвитку серцевої недостатності (набрякам ніг, задухи, серцебиттю, аритміям, збільшенню печінки тощо).

Первинна профілактика ревматичної хвороби – це боротьба з джерелом інфекції – санація вогнищ, які можуть у майбутньому призвести до виникнення гострої ревматичної лихоманки. Слід одягатися відповідно до сезону, уникати переохолоджень, дотримуватися здорового способу життя,загартовувати організм (ранкові зарядки, прогулянки на свіжому повітрі), дбати, щоб їжа містила вітаміни (фрукти й овочі), була свіжою та якісною.

Здебільшого провокуючими моментами є переохолодження, хронічні інфекції, особливо ураження мигдаликів. Оптимальними шляхами подолання ревматизму є лікування хронічних тонзилітів, фарингітів, ангін та підвищення імунітету.
Гостра ревматична гарячка триває близько 6-12 тижнів. Чим швидше розпочинається лікування, тим більша ймовірність того, що лікарям вдасться досягти покращення та запобігти формування у пацієнта вади серця.

Народний вислів «ревматизм – це хвороба, яка лиже суглоби і кусає серце» відображає глибоку сутність хвороби: через маловираженість симптомів кардиту хворий не відразу звертається до лікарів, відкладаючи візит до «кращого часу», а втрачений час пізніше проявиться у формуванні вад серця, які вже, на жаль, невиліковні.

Вторинна профілактика є довготривалою. Найшвидше формування вади (мітральної недостатності) наростає через 4-6 місяців від початку виникнення гострої ревматичної лихоманки, а найдовше (2,5-3 роки) формується аортальний стеноз (звуження). Саме цей термін покладений в основу тривалості біцилінотерапії. Так, хворому, після гострої ревмоатаки, після завершення стаціонарного курсу антибіотикотерапії призначають біцилін-5, а краще екстинцилін кожні 3 тижні впродовж 3 років. Якщо за такий період не відбувається повторної ревмоатаки, то наступних 2 роки (4-й та 5-й рік) проводиться ще посезонно профілактика (весна та осінь) із застосуванням вказаних препаратів по 3 ін’єкції на сезон. Але найкраще ревматичну хворобу попередити, ніж лікувати.

Лариса ВОЛОШИНА, доцент, кандидат медичних наук
Інна КОВАЛИШИН, лікар-інтерн

P.S. За словами пані Лариси, не слід довіряти рекламним препаратам, якими нині кишить теле- та радіоефір. Перш ніж приймати будь-який рекламований препарат, обо’язково треба проконсультуватися з лікарем.

Про харчування при артритах і артрозах – у наступному числі.

Запис Ревматизм «лиже» суглоби і «кусає» серце спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Єдина соціальна картка діє в мережі, яка налічує понад 100 підприємств у місті і надає знижкивід 2% до 20% на різні товари та послуги. Реалізує цю програму Чернівецький міський центр захисту приватних підприємців і підприємств малого бізнесу.

Як розповіла заступник начальника управління праці та соціального захисту населення міської ради Тетяна ЖИБЧИН, пенсіонери та інваліди, найперше, цікавляться знижками на медикаменти та харчі. Та вони можуть отримати серйозну знижку навіть тоді, коли захочуть замовити собі нові вікна чи двері або купити золотий подарунок онукамна весілля. Наразі найвигідніше, на думку пані Тетяни, мати ці картки багатодітним мамочкам, яким вони дозволяють купувати багато різного товару й отримувати суттєві знижки.

А ще через півроку управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міськради підіб’є підсумки обігу цих карток. Але вже зараз зрозуміло, що тільки у Чернівцях потреба в Єдиній соціальній картці щонайменше у десять разів більша за роздану кількість. Бо вже навіть надходили пропозиції від людей поширити дію карток на область. Та поки що такої можливості, на жаль, немає.

Запис Єдину соціальну картку отримали ще 2,5 тисячі малозабезпечених чернівчан. Охочих ще більше спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, згідно із чинним законодавством, зобов’язані забезпечити оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки.

У поточному році, – за словами старшого помічника прокурора Чернівецької області з питань захисту прав і свобод дітей Наталії БРЕСЛАВСЬКОЇ, – було оздоровлено лише 918 (57%) дітей-інвалідів, 19601 (76%) – з багатодітних та малозабезпечених сімей, 125 (77,6%) дітей працівників АПК і соціальної сфери села та 3234 (73,9%) дітей, потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак жодна дитина із зазначених категорій у поточному році не була оздоровлена у «Молодій гвардії» та «Артеку».

– У цих же таборах під час літньої кампанії відпочило лише 41 дитей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. А це суперечить ст. 26 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» і є наслідком неналежної координації дій Управління (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, а також служб у справах дітей обласної та районних державних адміністрацій, – наголошує помічник прокурора.

За словами Наталії Бреславської, наповнюваність стаціонарних позаміських таборів під час оздоровчої кампанії цього року була досить низькою. А табір «Лісова казка», що в Новодністровську Сокирянського району, взагалі не оздоровлював дітей протягом останніх років.

Усі оздоровчі заклади нібито розпочали свою роботу з дозволу санепідслужби. Та водночас, прокурор Сторожинецького району встановив, що надання головним державним санітарним лікарем району дозволу на відкриття оздоровчо-виховного табору «Лунка» та оздоровчого табору «Вербиченька» відбулося за умов невідповідності закладів у повному обсязі вимогам санітарних норм. Із грубими порушеннями відкрився і дитячий оздоровчий табір «Калинка» у с. Ванчиківці Новоселицького району, де не було угод на вивіз твердих побутових відходів і стоків, не працювали морозильні камери для зберігання м’ясопродуктів, водопровідні та каналізаційні мережі у кімнаті для миття посуду.

Як бачимо, навіть жорсткі вимоги, які висувають закони, СЕС і відповідні комісії, не зупиняють певний безлад у сфері оздоровлення й відпочинку дітей. І далеко не всі керівники усвідомлюють відповідальність за їх здоров’я.

Запис «Молода гвардія» та «Артек» – не для бідних? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

…і коментар

Коли пільга не адресна – виникають проблеми

У Чернівцях діє 48 рейсових автобусних маршрути, з яких 13 – пільгові. До останніх належать: 1, 2, 3, 4, 6, 10А, 19, 21, 23, 26, 26-А, 27, 28. Та, як зазначає Тетяна КУЗЬМЕНКО, головний спеціаліст, бухгалтер управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, пільгові рейси працюють за різною схемою. Якщо на лінію виїжджають декілька транспортних засобів, то якась частина з них – пільгова, решта – звичайна. Для прикладу: на 23-му маршруті на лінію виходять 4 транспортні засоби. Так ось із них два рейси – пільгових, тобто такі, коли ними можуть безоплатно пересуватися і ветерани війни, і пенсіонери, одне слово, всі пільговики. А інших два – звичайні. На маршруті під №1, скажімо, діє інша схема: тут усі рейси пільгові. Тобто на цих маршрутках пільгові місця необмежені.

Спеціаліст соцзахисту наголосила, що кількість пільгових маршрутів відповідає фінансуванню. А маршрутна мережа обласного центру розроблена таким чином, що пільгова категорія громадян має можливість дістатися будь-якої точки міста електротранспортом та автобусами безкоштовно.

Як стало відомо автору цих рядків, гроші, які виділяються державою на покриття збитків транспортників щодо перевезення пільговиків, покривають перевезення тільки трьох пасажирів на одному маршруті. Отож чимало перевізників працюють собі на збитки. Хоча, коли відбуваються тендери на перевезення, чимало власників обіцяють 2 пільгових місця. Та це офіційно ніде не фіксується. Тому, зазвичай, про свою обіцянку вони швидко забувають. У результаті виходить, що навіть ветеранів бойових дій та інвалідів виганяють із маршруток, якщо вони не оплачують свій проїзд . Сором та й годі! Але ж коні не винні! Тож як бути?

Експерти з соціального захисту переконані, що таке неподобство триватиме доти, доки держава не введе адресну пільгову допомогу.

Запис Ветерана війни викинули з автобуса спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1. Визначення працівників, які підлягають звільненню.

На підставі змін, що передбачаються в штатному розписі, визначаються конкретні працівники, які підлягають звільненню. Зрозуміло, що право залишитися на роботі надається працівникам з вищими кваліфікацією та продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага надається наступним категоріям працівників:

1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;

3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації;

4) тим, хто навчається у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам із числа депортованих з України – протягом п’яти років із часу повернення на постійне місце проживання в Україну;

9) колишнім військовослужбовцям строкової служби й особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.

Перелік категорій працівників, не є вичерпним. Наприклад, переважне право залишитися на роботі надається також:

1) дітям війни (відповідно до ст. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»);

2) особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (відповідно до ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

3) членам сімей військовослужбовців строкової служби (відповідно до ст. 18 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відзначимо, що є працівники, яких не можна звільнити при скороченні штату.

Зокрема, неможливе звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років – якщо дитина потребує домашнього догляду відповідно до медичного висновку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Цей строк не підлягає продовженню при знаходженні працівника у відпустці або на період тимчасової непрацездатності.

Одночасно з попередженням про звільнення працівнику пропонується робота за відповідною професією, і тільки за відсутності такої роботи – інша робота, яка є на підприємстві. Тобто працівнику необхідно пропонувати не тільки роботу за його спеціальністю, але й іншу вакантну посаду, нижчу за рангом, або нижче оплачувану роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров’я.

Не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівників підприємство направляє до Державної служби зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників. Цей звіт містить наступні дані: прізвище, ім’я й по батькові працівника; назву (код) професії; кваліфікаційний рівень; заробітна плата; дата підвищення кваліфікації; рівень освіти; дата й номер наказу про попередження про заплановане звільнення; запланована дата звільнення. У десятиденний строк після звільнення працівників до Державної служби зайнятості направляється звіт про фактичне звільнення працівників.

Працівник може бути звільнений лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок). Рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. Якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, працівника можна звільнити без згоди профспілки. Працівник може бути звільнений не пізніше ніж через один місяць з дня одержання згоди профспілки.

При звільненні працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку. При цьому колективним договором на підприємстві може бути передбачений більший розмір вихідної допомоги. Працівники, які були звільнені у зв’язку зі скороченням штату, протягом одного року мають право на укладення трудового договору у випадку повторного прийняття на роботу, якщо підприємство провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Запис Скорочення працівників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи отримав у подарунок К-АВС тест від німецького видавництва РІТS за сприяння Ротарі клубу  Констанц-Майнау (Німеччина).

Влітку минулого року член цього клубу, голова комітету по співпраці Німеччина-Україна Олександр Кірюхін, будучи з робочим візитом в Чернівцях, відвідав Центр і люб’язно запропонував готовність допомогти. Він організував надання тесту німецьким видавництвом та його передачу в Центр Реабілітації діток.

Даний тест використовується у багатьох країнах світу для оцінки рівня розумового розвитку як здорових дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, так і дітей з порушеннями розвитку, для планування та оцінки реабілітаційних заходів, для нейропсихологічних досліджень, з науково-дослідною метою.

К-АВС тест стане ще одним важливим діагностичним інструментом для комплексного обстеження дітей та для якісного планування психологічної реабілітації дітей-інвалідів в обласному центрі.

Тестова батарея Кауфмана, К-АВС тест, з програмним забезпеченням для комп’ютерної обробки результатів  є багатовимірним діагностичним інструментом для оцінки інтелектуальних здібностей дітей дошкільного і шкільного віку.

Він являє собою набір з 16 частин, які називаюсться субтестами, які дитина виконує, а результат про виконання заноситься в протокол.Кожен субтест має своє призначення, як от оцінити короткочасну пам’ять дитини, здатність мислити конкретно і загально або математичні здібності.

Завдання різні, як от скласти послідовно серію фотографій якоїсь події, скласти з трикутників картинку, як на малюнку, запам’ятати як були розміщені предмети на малюнку і показати їх розміщення на чистому листі, вгадати, що зображено на недомальованих картинах та ін. За кожне вірно виконане завдання з субтесту дитина отримує 1 бал, за невірно виконане – 0 балів.

Щоб підрахувати результат існує комп’ютерна програма , куди заносяться бали з протоколу та вік дитини. Програма здійснює підрахунок і видає результат по 16 субтестах та висновок про рівень розвитку здібностей дитини ( мислити, запамятовувати), коефіцієнт інтелекту (IQ) та про розвиток навичок (математичних, читання).

Психолог на підставі отриманих результатів бачить слабкі та сильні сторони розвитку дитини, дає рекомендації щодо занять для покращення розвитку навичок, проводить повторне тестування через певний період часу і оцінює ефективність занять.

Вартість К-АВС  – 1,500 євро

Запис Чернівецькі діти отримали подарунок від німецького видавництва РІТS спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Майже кожна третя людина має проблеми із системою кровообігу. На стан здоров’я впливає малорухливий спосіб життя, високоемоційний рівень напруги, надмірне вживання алкоголю, наркоманія, тютюнопаління. Ці причини, поряд з надлишковою вагою тіла та підвищенням артеріального тиску, викликають хвороби системи кровообігу та призводять до передчасної смерті. Мало хто знає, що нормалізація артеріального тиску знижує розвиток мозкових інсультів на 42%, серцево-судинних ускладнень на 14%.

Регулярне лікування та контроль артеріального тиску зменшує смертність від інсульту на 48%.

Інвалідність – результат хвороби

– 1/3 всіх захворювань дорослого населення припадає на осіб старшого від працездатного віку, – говорить Любов БАБАЄНКО, начальник відділу організації медичної допомоги населенню. – Однак зростає кількість інвалідів – особливо молодого віку, в тому числі й з дитинства. Інвалідність же, як відомо, тісно пов’язана із захворюваністю населення і завжди є її результатом.

Дітей, хворих на туберкульоз, більшає

Важливим періодом, який впливає на процес формування особистості та ставлення до власного здоров’я, є підлітковий вік. Рейтингові місця у захворюваності підлітків посідають хвороби органів дихання і органів травлення, інфекційні хвороби та недуги нервової системи.

Найбільші показники порушення зору та постави спостерігаються у дітей від 2 до 8 класів, а серед дітей 9-11 класів найпоширеніший – сколіоз.

2010 року зросла кількість хворих на туберкульоз серед дітей і підлітків. Це лікарі пояснюють відмовою батьків від вакцинації.

Рак молочної залози – лідер

Протягом останніх п’яти років спостерігається тенденція до зменшення смертності від онкологічних захворювань.

Серед чоловічого населення рак легень посідає перше місце, друге – рак простати, третє – рак шкіри. У жінок – рак молочної залози, рак шкіри та рак ободової кишки відповідно.

– Позитивним є те, що рак на ранніх стадіях виявляють частіше, – говорить Любов Миколаївна. – Порівняно з 2009 роком, показник занедбаності раку зменшився. Хоча перше місце по занедбаності посідає рак шлунка, друге – легенів, третє – ободової кишки. Але 53,6% усієї занедбаності візуальних локалізацій припадає на рак молочної залози.

Один наркоз – кілька операцій

Сучасний стан та спосіб життя молоді змушує замислитися. Кожна п’ята дитина народжується з відхиленнями, у 90% школярів діагностуються різноманітні захворювання. Через малорухомий спосіб життя, згаяння вільного часу за комп’ютером у дітей все частіше порушується постава. А це веде за собою всі інші хвороби. Така ситуація становить загрозу генофонду нації. Тому, за словами Валентини ТАРАСЮК, начальника управління охорони здоров’я Чернівецької міської ради, терміново потрібно впливати не тільки на здоров’я молодшого покоління, а й дорослого населення. Тож у 2011 році планується:

– в амбулаторних умовах запровадити операції на судинах з використанням лазерного коагулятора;
– забезпечити фіброколоноскопію з біопсією та поліпектомією під загальним знеболенням;
– відновити проведення операційних втручань у пологовому будинку №1 за допомогою лапароскопічної стійки;
– дооснастити сучасним обладнанням заклади материнства та дитинства міста, станції швидкої медичної допомоги;
– впровадити гастрофібродуоденоскопічні дослідження в поліклініці №1;
– здійснювати всі потрібні пацієнту операції одночасно протягом дії одного наркозу.

Також у планах відкрити повноцінний травмпункт для дітей. Це значно покращить якість допомоги маленьким чернівчанам.

Анемія вагітних – найпоширеніша

Основна причина втрат плоду – захворюваності жінок, які на пряму не пов’язані з вагітністю. Стан соматичного здоров’я вагітної впливає на рівень ускладнення та патологічність пологів, – розповіла Світлана ТКАЧИК, головний акушер-гінеколог управління охорони здоров’я Чернівецької міської ради. – На першому місці – анемія у вагітних (39%), кожна третя вагітна має патологію серцево-судинної системи, кожна четверта – хвороби сечостатевої системи, кожна шоста – хвороби щитовидної залози.

У структурі мертвонародженості недоношені діти складають 71,5%.
71% жінок не оглядалися у гінеколога по 5 – 10 років.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Кожний третій чернівчанин скаржиться на роботу системи кровообігу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чи передбачатиме пенсійна реформа збільшення пенсійного віку для жінок? Якщо так, то яким чином це відбуватиметься?

Серед заходів пенсійної реформи – і поступове підвищення пенсійного віку для жінок від 55 до 60 років. Він збільшуватиметься щороку на 6 місяців протягом 10 років. Таким чином, згідно із проектом Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», право на пенсію за віком матимуть жінки після досягнення такого віку:

Чи зростатиме розмір пенсії за віком у разі відстрочки її призначення?

Так, жінкам, які народилися у період з 1 лютого 1956 року по 31 липня 1960 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи від 55 років до досягнення ними 60-річного віку. Таким чином за 10 років розмір пенсії може зрости на 25%.

Чи зміниться мінімальний стаж, необхідний для призначення пенсії за віком?

Мінімальний страховий стаж, потрібний для набуття права на пенсію за віком, збільшено з 5 до 15 років.

Яка зарплата враховуватиметься для обчислення пенсії згідно із проектом пенсійної реформи? Чи передбачаються зміни при проведенні оптимізації заробітку?

Для обчислення пенсії враховуватиметься зарплата лише за даними персоніфікованого обліку, тобто від 1 липня 2000 року. Це позбавить майбутніх пенсіонерів пошуку старих архівів і ліквідованих підприємств для отримання довідок про заробіток за минулі періоди. Водночас залишається попередній порядок для тих, хто за період від 1 липня 2000 року не набуде необхідних 60 місяців страхового стажу.

Щодо змін при оптимізації, то при вирішенні цього питання додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше, ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (при цьому період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців, крім випадків, коли фактичний страховий стаж становить менший період).

Який страховий стаж треба мати для призначення пенсії з інвалідності, якщо проект Закону буде прийнятий?

Необхідний стаж залежить від віку і визначатиметься на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією в такому порядку:

За аналогічних умов призначається і пенсія у разі втрати годувальника (такий стаж має бути наявний в годувальника на день смерті).

Чи відбудуться зміни при застосуванні показника середньої зарплати для обчислення пенсії?

Планується, що для обчислення пенсії використовуватиметься середня заробітна плата за три календарні роки, що передують року звернення.

Яким чином перераховуватимуться пенсії з урахуванням 24 місяців і більше страхового стажу, набутого після призначення (перерахунку) пенсії?

Перерахунок пенсії проводитиметься з урахуванням набутого страхового стажу із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Багато говориться про те, що реформа передбачає певні особливості пенсійного забезпечення для осіб, які працюють на посадах з правом на пенсію за вислугу років. В чому вони полягають?

Особам, які на дату досягнення пенсійного віку працюють у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів «е»—«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають на таких посадах чоловіки – 35, жінки – 30 років страхового стажу, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10-ти їхніх місячних пенсій станом на дату її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється у разі, коли таким особам пенсія раніше не призначалася.

Обчислення стажу, яке дає право на виплату допомоги, та механізм її виплати здійснюється в порядку, встановленому Кабміном України.

Чи передбачаються зміни в порядку обчислення стажу для жінок, які мали відпустки з догляду за дитиною до 3-х років?

Проект Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» жодних змін у порядку обчислення страхового стажу при призначенні пенсії не передбачає, зокрема, періоди трудової діяльності та інші періоди, прирівняні до них (навчання, догляду за малолітніми дітьми до досягнення ними 3-річного віку, військової служби тощо) зараховуватимуться і надалі до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених нормами чинного законодавства.

Запис Пенсійна реформа у запитаннях і відповідях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У зв’язку з подорожчанням газу з’явилася постанова КМУ про надання самотнім пенсіонерам субсидій. Але виконати її зовсім непросто, бо, щоби отримати субсидію, треба зібрати купу довідок.

Тож наша історія про інваліда, яка мешкає у Чернівцях на вул. Пирогова, 5, Олену Іванівну Іваненко. Вже рік як вона не виходить з хати – ноги відмовляються слухатися. Крім того, дуже погано бачить. Додайте до цього ще купу інших не менш серйозних недуг – і райдужна картина її життя буде повною.

Понад 30 років тому Олена Іванівна розлучилася з чоловіком. А згідно з вимогами соцзахисту, вона повинна надати копію свідоцтва про розлучення. Жінка ж його десь загубила. Та, на щастя, в неї збереглась копія свідоцтва про розлучення, видана колишньому чоловіку. Тобто вона має документ, який фактично підтверджує її нинішній соціальний статус.

Але це, бачте, не влаштовує чиновників. Вони вимагають, щоби самотня жінка, яка практично не пересувається, повзла до суду, де вона має взяти рішення про розлучення, а потім завірити його за 100 грн чи й більше у нотаріуса. І, гадаю, це ще не всі її поневіряння.

От у мене і виникло запитання: як це вдалося чиновникам перетворити соціальний захист на суцільні тортури для хворих людей поважного віку та ще й за наші податки?

Віктор ЮСОВ, член НСЖУ, кандидат технічних наук

Запис Соціальний захист чи чиновницьке свавілля? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наша рідна вітчизняна безкоштовна медицина давно перестала бути безкоштовною – це вже ні для кого не секрет. А про те, що лікарі мають бути ввічливими й уважними до пацієнтів, говорити чомусь взагалі не прийнято. Вважається, що співчуття та турбота про хворого мають бути закладені в лікареві якщо не генетично, то принаймні за роки навчання в медінституті. Як насправді в поліклініках ставляться до хворих, розповідають прості чернівчани. Прізвища свої вони не називають (хоча редакція їх знає), боячись, що «тоді лікарі нас взагалі за людей не матимуть і поводитимуться ще гірше».

Скільки триває «п’ятихвилинка»

– Мою дільницю обслуговує відділення поліклініки №2, що на вул. Комарова, – розповідає пенсіонерка Марія Петрівна. – До лікарів доводиться звертатися часто: то серце, то суглоби – вік такий. Проте, аби лікуватися треба мати здоров’я: черги в поліклініці просто «космічні».

Та ще й у лікарів часто бувають так звані «п’ятихвилинки», які можуть тривати півтори-дві години. Іноді до «п’ятихвилинки» додається чай-кава, тоді у відвідувачів шансів потрапити на прийом не залишається, бо потім лікарі повертаються до кабінетів і повідомляють: «прийом закінчений».

Тут же згадують і маленькі зарплати, власне здоров’я лікарів, якого «на всіх не вистачає» і «примхи» хворих. А якщо в когось справді серйозний випадок, дитину малу нема з ким залишити чи з роботи важко відпроситися? А коли ще й обов’язкові медогляди запровадять, доведеться о шостій ранку приходити, аби потрапити до лікаря.

Коментар завідувача відділенням Володимира МЕЛЬНИЧУКА:

– Це все неправда! Не може бути в нашій поліклініці таких довгих зібрань. П’ятихвилинки у нас проводяться об 11 або о 16-ій годині і не довше, ніж на 15 хвилин. Це вимушений захід, бо в одному кабінеті дільничні лікарі працюють у 4 зміни, та й черги насправді великі. Треба ж мені колись доводити до відома підлеглих потрібну інформацію. Чай-кава – це взагалі виключено! Щоправда, іноді приходять представники медичних фірм пропонувати свою продукцію і тоді ми дозволяємо собі каву, але не більше, ніж на 5 хвилин. Повірте, засідати годину неможливо: люди починають обурено стукати у двері. Вибачте за подробиці, але лікарі навіть до туалету ходять на кілька хвилин мало не під розпис.

У лікуванні головне – семінари

– Нас обслуговує поліклініка №3, що на «Кварці», – ділиться наболілим інвалід Іван Михайлович. – Складається враження, що графік роботи і реальні години прийому тут – це різні речі. Наприклад, аналізи теоретично приймають від 8 до 10 ранку, але бувають такі дні, коли лаборанти, не поспішаючи, приходять навіть о 8.20. Здати кров з пальця, не простоявши в черзі, – це фантастика.

Інша проблема хворих – застати лікаря на робочому місці. Телефонуєш до реєстратури, кажуть: «Лікар на прийомі». Приходиш – «цілуєш» закриті двері. Запитуєш, чому лікаря немає, а тобі в реєстратурі відповідають: «А що ми зробимо?». Іноді так триває день-два, а іноді – тиждень.

Коментар головного лікаря поліклініки Павла КОЦЮБАНА:

– Справді, випадки, коли лікарів на роботі немає, трапляються. Останнім часом почастішали семінари для так званих «вузьких спеціалістів», про які заздалегідь не попереджають. Проводить їх управління охорони здоров’я.

Наприклад, сьогодні зранку гастроентеролог прийшла на прийом і змушена була бігти на семінар. Минулого тижня так було з офтальмологом, позаминулого – з кардіологом.

Крім того, нам довелося скоротити лікарські ставки: ЛОР-лікарі мали 3 ставки, залишилося 1,5, окуліст – було 2 стало 1,5, уролог і травматолог – було по 2, залишилися по 1.

Відповідно, довелося коригувати графіки прийому: раніше два лікарі приймали фактично протягом цілого робочого дня, а нині лише по півдня, або ж не кожного дня. Розумію, що люди обурюються, але ми мало чим можемо зарадити в цій ситуації.

Що ж до роботи лабораторії, то особисто мені ніхто не скаржився, але я перевірю вашу інформацію. Якщо вона підтвердиться, то винні будуть покарані. І взагалі, я на роботі щодня від 8.30, тому коли пацієнти хочуть поскаржитися, нехай ідуть просто до мене або до заступника з медичної частини.

Не назвешся – не повірять, а назвешся – «пошлють»?

У Головному управлінні охорони здоров’я нам повідомили, що міські комунальні поліклініки підпорядковуються чернівецькому міському управлінню охорони здоров’я. Заступник начальника згаданого управління Любов БАБАЄНКО підтвердила, що семінари справді з’їдають купу робочого часу:

– Лише минулого тижня я особисто побувала на 5 таких семінарах, тож на робочому місці була рідко. Ці семінари організовує головне управління і повідомляє про них за день-два до проведення, тож сповістити всіх буває важко і не виключена відсутність лікарів на роботі. Але біля реєстратури обов’язково має висіти оголошення про те, коли і чому прийому не буде.

Що ж до інших претензій, то чому хворі звертаються до газети, а не до нашого управління? Вони просто бояться або кажуть неправду. Чому скаржники не називають своїх прізвищ? Анонімні скарги, зокрема ті, про які ви говорите, ми розглядати не будемо. Та й взагалі, може ви – то зовсім не ви. Чому я маю вам вірити? (розмова відбувалася телефоном – ред.). Передайте вашим читачам, що ми не залишаємо без уваги жодного зауваження, якщо воно не анонімне.

Замість підсумків щодо ефективності скарг до начальників від охорони здоров’я, наведемо розповідь молодої мами Олени:

– Наш район обслуговує поліклініка №1 на вул. Шкільній. Одного разу прийшла на прийом до дільничного лікаря, а та саме була на лікарняному. Колега, яка її замінювала, поводилася зі мною нахабно. Не витримавши, я поскаржилася керівництву. Вочевидь, бесіду з лікаркою провели серйозну, але… «Корпоративна солідарність» медиків сильніша за будь-які скарги. Тепер, коли я або члени моєї родини приходять до поліклініки, дільнична лікарка… просто відмовляється нас обслуговувати, нічим не мотивуючи. Що я виграла від скарги начальству? Нічого…

Додамо лише, що в пані Олени є певні важелі, натиснувши на які, вона може певним чином вплинути на ситуацію. Але ж більшість чернівчан – пересічні громадяни, які повністю залежать від примх поліклінічних медиків.

Думаємо, люди мають більш нагальні справи, аніж оббріхувати лікарів задля власного задоволення. Зрештою авторка матеріалу сама проходила огляд вузьких спеціалістів у поліклініці понад 2 тижні, ставши жертвою чергових семінарів. Невже цього міському управлінню охорони здоров’я недостатньо?

Що ж до анонімності скарг, хочеться вже вкотре (!) зауважити: коли змінимо суспільну свідомість, тоді зміниться й ставлення зверхників до нас. Тож поважаймо й любімо себе, тоді й інші ставитимуться до нас з повагою!

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Запис Щоби лікуватися, треба мати залізне здоров’я… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Я щиро вдячна також обласному осередку Мальтійської служби: завдяки йому я не просто взяла участь у конкурсі, а й перемогла… У прохолодному залі мене гріла підтримка тридцяти франківчан з обмеженою руховою активністю, які щиро й запально за мене вболівали, а також тепла, дружня атмосфера стосунків між конкурсантами… Такі заходи – це не просто зайвий привід зустрітися зі своїми друзями, зав’язати знайомства… Це – впевненість у собі, бажання не зупинятися! Ось я, наприклад, окрім усього, займаюся ще й бальними танцями, навчаюсь у коледжі фізичного виховання…

Увосьме поспіль Чернівецька обласна Асамблея інвалідів спільно з Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Гармонія» провели конкурс «Міс Красуня та Легінь на візку». Десятеро учасників у національних строях – барвистих вишиванках, п’ятеро дівчат та п’ятеро хлопців, у залі Будинку офіцерів демонстрували свої вміння й таланти. Цьогоріч за почесний титул змагалися конкурсанти не тільки з Чернівців та районів нашої області, але й, як бачимо, з Івано-Франківщини.

Начальство не запізнюється…

Щоправда, не бракувало й казусів. Майже на годину затрималась через поломану машину в дорозі поважна гостя конкурсу – заступник Міністра культури та туризму Вікторія Ліснича. Організатори не розгубилися та заповнили тривале очікування музичними виступами, зокрема, приємне враження справило молодіжне тріо з Християнської повноєвангельської церкви «На скелі».

Представник Міністерства праці та соціальної політики Ольга Бойко, зачитавши вітальний лист заступника міністра Володимира Маслакова, намагалася забрати його назад, до міністерства.

Що ж до місцевих представників влади – попри відкриття Жіночої вечірньої гімназії, знайшла час привітати учасників заходу лише начальник відділу у справах сім’ї та молоді міської ради Наталія Коцур, яка всі вісім років, як і Володимир Дорош, не залишала конкурс та Асамблею інвалідів поза своєю увагою.

Дивовижна загадка: а де ж гуляв, попри таке київське представництво, облсоцзабез? – хвилювала «зацікавлених» чернівчан ще кілька днів після конкурсу.

Від «Знайомства» до «Життєвих ситуацій»

Конкурс проходив у кілька етапів. У першому конкурсному завданні «Знайомство» учасники повинні були коротко розповісти про себе, про свої мрії та захоплення, про своє життя. І робили це досить талановито, бо більшість намагалася розповісти про це у віршованій формі.

Другий етап демонстрував глядачам та вболівальникам практичні вміння учасників конкурсу. Дівчата, узявшись за цвяхи й молотки, наввипередки ремонтували взуття, а хлопці спритно й якнайтурботливіше… пеленали немовля.

І, нарешті, вже у вечірньому одязі, конкурсанти «дипломатично» розплутували підступні «Життєві ситуації», які підготувало їм журі.

Номінацій вистачило на всіх

«Міс глядацьких симпатій» визнали Ірину Берник, «Міс Елегантність» стала Зінаїда Боштега. Звання «Міс Чарівність» причарувала до себе Надія Зав’ялець, а в номінації «Міс Кмітливість» перемогла Євдокія Турецька. Серед хлопців «Легінем глядацьких симпатій» став Максим Барбанов. У номінації «Галантність» переміг Сергій Сверділяк, «Елегантність» – Віталій Палков, «Мужність» – Тарас Білоконь.

Абсолютними ж переможцями конкурсу стали Іван Шендро з Вижниччині та Надія Стефурак з Івано-Франківська.

Без цінних призів не залишився ніхто, а переможцям вручили ще й DVD з мікрофонами – від міністерства культури. Від ВГО «Гармонія» його президент Юрій Антропов подарував усім чайні сервізи та букети троянд. А від «Фронту змін» вручили столові сервізи та букети гвоздик.

– Ми щиро вдячні голові благодійного фонду «Довіра» Володимиру Дорошу, який усі ці роки допомагає нам організовувати конкурс, а також політичній партії «Фронт змін», яка профінансувала захід, – говорить Марія Кирилюк, голова Чернівецької обласної Асамблеї інвалідів. – Особливу подяку висловлюємо директору Вищого комерційного училища Київського національного торговельно-економічного університету Марії Маришевій та викладачу української мови Людмилі Сурковій: саме завдяки їхнім зусиллям учасники та гості конкурсу після важкого дня змогли смачно та ситно повечеряти.

Зрештою, вдячні усім людям доброї волі, завдяки яким захід відбувся. Адже, коли для самих конкурсантів сьогоднішнє свято – можливість спробувати себе у чомусь новому і на деякий час забути про щоденні проблеми, то для організаторів – це ще одна спроба привернути увагу громади до потреб людей, які мають фізичні вади. Адже про цих людей ми так мало знаємо і так мало говоримо…

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис ВІЗОК ДЛЯ НАДІЇ – НЕ ЗАВАДА. Як змагалися Красуні та Легіні на візку спершу з'явиться на Медіа-Версії.