Деякі джерела повідомляють, що 28 грудня відзначається День календаря. Так це чи ні, офіційно чи неформально – але логічно. Бо коли ж, як не наприкінці року відзначати День календаря, купувати календарі на наступний рік і дарувати календарі «під ялинку». Чому б і ні, якщо тепер календарі – це не просто така собі «періодична таблиця» систематизованих у тижні і місяці днів, а цілий витвір мистецтва! Принаймні, художниця з Глибокої Оксана Драчковська створює їх саме такими!

Десять років дівчина навчалася живопису, а знайшла себе – в ілюструванні. Після навчання у Львівській академії мистецтв на монументальному живописі, буковинка Оксана Драчковська стикнулась з тим, що для дівчини це дуже складна робота: займатись живописом дуже затратно, потрібна майстерня , а потім – пошуки можливості реалізації створеного… Це все виглядало для неї тоді  нереально, і розпочалися творчі пошуки. Якийсь час їй подобалося малювати ікони, згодом це перестало цікавити. Думка про ілюстрацію, яка майнула в голові, видалася також нереальною, адже це заняття потребувало спеціальних знань – графічних програм і технік. «Я однозначно хотіла малювати, лише не розуміла, в яке мені русло стрибати», – пригадує Оксана.

– І ось через півроку після закінчення академії я поїхала до друзів в Німеччину, – продовжує ілюстраторка. – І власне там побачила, що таке ілюстрація насправді, що це не лише картинки в книжці, а ціла філософія. І, здається, часом глибша, ніж живопис. Бо там потрібна чесність. У подруги, яка там жила і власне займалась ілюстрацією  і графічним дизайном, я пройшла «швидкий курс» з ілюстрації. Я захопилася цим заняттям і усвідомила, що це і є те, чим би хотіла займатися. Тому, повернувшись в Україну, я засіла у квартирі і багато, дуже багато малювала. Адже «навчався в академії» зовсім не означає, що «умієш все». Тому, хоч за моєю спиною були 10 років художньої освіти, я взялась за цю сферу так, ніби була зовсім новачком. Бо там зовсім інші закони, ніж, наприклад, у живописі, на якому я навчалась.  І тому минув рік, перш ніж я здобула певні досягнення у цій сфері. За цей час я ілюструвала український і словацький журнал, брала участь у різних соціальних проектах, також проілюструвала дві обкладинки у видавництві «Букрек» (одна з них – обкладинка до книги родички – Оксани Драчковської «Зілля». Так, на Буковині є дві Оксани Драчковські – одна письменниця, а друга – художниця – авт.). Була учасницею різних виставок з ілюстрації. Можливо це не надто багато, але ще рівно рік тому у мене навіть не було портфоліо  ілюстраторських  робіт.

“Календар-подорож”. Січень, Німеччина

Як виникла ідея ілюструвати календарі? Випадковість чи якийсь навмисний символізм?

Насправді бажання таке виникло ще минулого року – коли тільки взялась за ілюстрацію. Але тоді я ще не мала достатньо досвіду, щоб його зробити. Чесно, навіть не вміла добре працювати у фотошопі, щоб його докупи скласти! А цього року все почало втілюватися. Спочатку мені замовив створити календар словацький журнал Egreš Magazín, який пише про людей, мистецтво, природу. Це такий «економ-варіант»: одна ілюстрація на два місяці. Тобто календар з шести ілюстрацій. Цей календар вийшов у Словаччині, а його український відповідник я сама надрукувала в Україні. Згодом з’явилася наступна ідея – створити календар-подорож. Кожен місяць – окрема ілюстрація про якусь країну. 12 країн можна «об’їздити» за рік! Кажуть якщо повісити мрію собі на стіну, то вона неодмінно здійсниться. Думаю, якщо в душі хтось прагне подорожей і пригод, то цей календар для нього! Хтозна, може, 2016-й стане для когось теж однією суцільною чудовою подорожжю! З моїм календарем стартуємо у Німеччині, а в грудні зустрічаємося в рідних Карпатах…

“Календар-подорож”. Червень, Італія.

Як воно – ілюструвати календарі? Це відрізняється від ілюстрування, наприклад, книг? Як відбувається цей процес: ти придумуєш «сюжет» на кожний місяць, чи в тебе є готові «сюжети» і ти їх підлаштовуєш під місяці?

Ілюстрування календаря і книг для мене дуже відрізняється. В календарях ти малюєш гарні картинки, а книга – то вже цілий архітектурний об’єкт. Там картинки, особисто для мене, не мають бути просто декором, там все має «грати одну  мелодію», щоб це був цілісний об’єкт, а не набір тексту і картинок.  Ілюстрування календарів значно простіше. Я люблю більше тематичні, де одна тема проходить крізь весь рік. Наприклад, перший календар я робила на тему «Кольори». Мені дали бриф, як то має виглядати текстово, а я вже мала його виконати візуально. Наступний мій календар  – це календар-подорож. Приємно, коли в тебе на стіні міняться щомісяця країна. Так і можна певним чином, умовно, подорожувати. А це ж так чудово! Поки я його малювала, і сама вже дуже «наподорожувалась». Спочатку обрала країни, потім намагалась обрати якийсь один аспект, який би найкраще знаково передав кожну з них. Покладалася на власні асоціації, не робила чітких поділів, що в зимові місяці мають бути «зимові» країни, а влітку – «літні». Обирала різні і цікаві.

“Календар-подорож”. Квітень, Англія.

Що для тебе час, його поділ, періодизація? Це умовність чи в цьому є сенс?

Коли працювала над календарем, зрозуміла, як швидко плине час. Ти ставиш цифри, і це займає кілька секунд… а насправді так швидко і дні йдуть. Тому періодизація, мабуть, дуже потрібна – щоб знайти час зупинитись і подумати. Наприклад, у різні періоди ми живем по- різному, і це збагачує наше життя. Я хоч і люблю літо, та не уявляю, яке б це життя було, якби завжди лише літо й було. А так – і природа змінюється, і люди змінються. Щось в тому є.

“Календар-подорож”. Грудень, Україна

Календарів є багато за типами (єгипетський, юдейський, китайський, японський, індуїстські, календар майя, ісламський календар, давньогрецькі календарі тощо…) Який з них ти хотіла б ілюструвати?

Ніколи про це не думала – ні про всі ці типи, ні про їх ілюстрування. Мабуть, усе залежить від завдання, яке стоїть перед  художником.

Які твори тобі краще вдаються: «стихійні», чи ті, що виконуєш, коли поставлене завдання, або на замовлення?

Навіть не знаю… Коли є поставлене завдання, то завжди легше працювати. Намагаюсь завжди собі ставити його – тоді чітко знаю, що маю робити.  А «стихійні»  роботи – це добре, коли довго працював із замовленнями і хочеш просто для відпочинку так помалювати. Бо це теж  дуже розвиває. Але навіть у таких завданнях потрібна мета.

Календар “Кольори”. Квітень-травень.

Яка твоя найближча мета?

Беру участь в одному соціальному проекті – роблю один місяць для календаря на замовлення дитячого журналу. А ще планую багато малювати  й далі. І дуже хочу зайнятись анімацією.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Календарі авторства Оксани Драчковської можна замовити у художниці через сторінку Oksana Drachkovska illustration у мережі фейсбук та за тел. 093 910 80 39

Запис Буковинка створює календарі. ІЛЮСТРАТОРКА ОКСАНА ДРАЧКОВСЬКА: «Ілюстрація – це ціла філософія» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як з’ясував Рух «Чесно», відповідно до результатів аналізу доброчесності кандидатів у народні депутати на один мандат депутата до ВРУ претендують 2,09 порушників. Серед порушників-мажоритарників по Чернівецькій області, попри наявність безлічі кандидатів, порушниками назвали тільки Михайла Бауера, Геннадія Федоряка, Руслана Панчишина, Анатолія Совву.  Найбільше журналістів здивувало, що до цього «чорного списку» не потрапив кандидат від ПР по 204 округу і прийомний син голови ОДА Папієва Артем Семенюк.

Виправдання «чеснівців», що він є «потенційним порушником», бо інформація щодо його порушень перевіряється, не задовільнила представників ЗМІ, адже відеозаписи агітації за пана Семенюка держслужбовцями і навіть високопосадовцями міністерського рівня гуляють інформаційним простором області і країни вже давно. А відкрите зізнання кандидата від влади, що його робочий графік координує чиновник ОДА, було поширене найтиражнішим виданням області, яке «Чесно» назвав серед тих, моніторинг яких впливав на результати дослідження.

Включення Артема Семенюка в терміновому порядку до списку порушників, яке відбулося у відповідь на закиди журналістів «чеснокам» у співпраці з владою, не надто змінило прикре враження від цієї прес-конференції. Адже присутній на ній керівник обласного штабу Партії регіонів, ставлячи питання представникам «Чесно», нагадав: «Напередодні виборів ми з вами підписали угоду про співпрацю…»

Окрім цього, неспростованою залишилася ще одна неправда від «Чесно». Для ілюстрації принциповості руху, один з його координаторів зазначив, що навіть керівник опозиційного каналу ТВі Микола Княжицький має порушення за першим критерієм (відсутність фактів порушень прав і свобод людини) за роботу в так званому «темнику» за часів Кучми.

В ексклюзивному коментарі кореспондентові «Версій» керівник ТВі і кандидат від Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Микола Княжицький зазначив: «Очевидно, що все це неправда. У часи Кучми я не працював на телебаченні, а займався продюсуванням художніх фільмів». Отож чи не з політичною приналежністю кандидатів пов’язане включення чи невключення їх у «чорний список» руху «Чесно»?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Рух «Чесно» не зовсім чесний? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І, до речі, саме це керівництво минулого четверга у Варшаві на щорічному засіданні Бюро озвучило для світової спільноти цікаві речі. Втім, цікаві саме для Заходу, а не для пересічних українців. Бо останні знають те, що повідомив Олексій Кочетков, директор Міжнародної місії спостерігачів за виборами СІS-EMO. А наголошував він на особливостях політичної боротьби в Україні та застерігав світову спільноту не сприймати все, що відбувається у нас, за чисту монету. Бо саме в нашому випадку, на думку Кочеткова, варто відмовитися від спрощених уявлень і далеких від реальності схем, які розглядають боротьбу на виборах як зіткнення світоглядів і протистояння між «демократичною опозицією» та «тоталітарною владою».

В Україні все інакше. В Україні як опозиція, так і провладна партія – це фінансово-олігархічні клани. І боротьба за місце біля корита відбувається між ними.

– Представники бізнес-еліт Україні представлені на всіх прохідних місцях усіх політичних партій, які мають шанс здолати 5-тивідсотковий бар’єр, – додав Олексій Кочетков.

…Уже вкотре українці обирають без вибору. Вкотре задаються питанням – чому? І вкотре самі собі відповідають: яка громада, такі й представники. Які люди – таку систему собі й створили.  Росіяни мають щодо цього дуже вдалу приказку, яка блискуче ілюструє цю ситуацію: «Нєчєго на зєркало пєнять, колі рожа кріва».

Так ось, доки ми всі не налаштуємося на зміни, але при цьому почавши з себе, нічого доброго ніколи не матимемо.

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис І знову вибори без вибору спершу з'явиться на Медіа-Версії.