Міністерство охорони здоров’я видало наказ про скасування ряду медичних форм через їхню застарілість та незручність та лікарів. Про це на брифінгу повідомив заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський, передає УНН.

 “Ви навіть не уявляєте, як багато лікарі пишуть. Лікар пише перед приходом пацієнта, під час приходу пацієнта, після приходу пацієнта. Коли пацієнта немає, він пише ще більше. Це скасування відверто непотрібних форм стосується в першу чергу зручності лікарсько-медсестринської роботи”, — заявив Лінчевський. Так, за його словами, скасування цих форм ніяк не позначиться на якості обслуговування пацієнта, а навпаки покращить його, бо лікар тепер зможе більше уваги приділяти пацієнтові.

Відзначимо, вчора набрав чинності наказ МОЗ № 157, який скасовує необхідність заповнення цілої низки форм: Зокрема, скасовуються такі талони, як талон амбулаторного пацієнта (025-6/о), талон на прийом до лікаря (025-4/о) та талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів(025-2/о).

Також скасовується контрольна карта диспансерного нагляду № 030/о.

 Крім того, скасовується Книга запису викликів лікарів додому (№ 031/о). Відтепер лікар не буде зобов’язаним звітувати про відвідування усіх пацієнтів, що повідомили реєстратуру. Усе звітування зводиться до 4 цифр в день: загальна кількість звернень до лікаря дорослих і дітей та кількість відвідувань дорослих та дітей вдома.

Також скасовується форма № 025-3/о “Медична карта студента”, у всіх студентів буде звичайна амбулаторна картка та медична карта дитини для вступу в школу та дитячий садок. Діти мають пройти тільки звичайні медичні огляди у свого лікаря, та отримати стандартну довідку.

Крім того, припинив існувати “Журнал реєстрації амбулаторних хворих”. Форма 074/о тепер стає “Журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів”.

Запис Мінздоров’я пояснило, чому скасовуються талони, журнали і медичні карти учнів і студентів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У 44-му дитячому садочку Чернівців діти майже не хворіють, навіть у період епідемій. Неймовірно?  – Але факт! Тут не їдять цукерок на паличках і чіпсів, натомість регулярно п’ють чаї зі смородини та малини і ласують медом. А на обід саме зараз, восени, залюбки з’їдають шматочок цибулі. Сон тут теж особливий: виховательки пошили для кожної дитини спеціальний лляний мішечок і наповнили їх лікарськими травами. А ще запалюють у спальні глиняну аромолампу. І вже кілька років дітки з 44-го садочка майже не хворіють.

У третій групі дітлахи поспішають з’їсти свої шматочки цибулинки. Якщо комусь не дістається – ображаються. Тож вихователі намагаються догодити кожному.

– У мене четверо власних дітей, але я не знаю, що таке лікарняні. Навіть не знайома з дільничним педіатром, – каже Олександра КРАВЧУК, вихователька. – У меню нашого дитячого закладу багато вітамінів: салати з буряка, моркви, капусти, цибулі. Від осені до весни на підвіконнях у тарілочках кладемо нарізану цибулю: у ній є речовини, що вбивають патогенні мікроорганізми. Таким чином ми захищаємо групу від вірусів, бактерій. До того ж, навчили малят їсти цибулю. Хоч удома вони здебільшого відмовляються від цього продукту, та в садочку, за компанію, всі з задоволенням з’їдають по шматочку. Часнику не даємо, бо на нього в деяких дітей алергія.

Окрім усього, Олександра Володимирівна відмовляє батьків купувати дітям «смачну» хімію: цукерки на паличці, чіпси, кока-колу. Натомість пропонує власні рецепти корисного та смачного варення з малини, смородини, вишні.

– Усе дуже просто: влітку треба перетерти смородину й малину з цукром у пропорції 1:2 і, не переварюючи, поставити це варення у холодильник, – радить вихователька Олександра Кравчук. – А від осені до весни малята можуть ложками їсти таке варення, або ж з нього можна робити компоти. Чорна та червона смородина містять чимало вітаміну С, який зміцнює імунітет.

Загартуванням вихованців третьої групи займається друга вихователька – Галина ГОМА. Вона зі звичайних кухонних губок, скребків, камінців і поролону зшила масажний килимок.

– На ступнях є дуже багато рефлекторних точок, які відповідають за той чи інший орган. Якщо робити масаж стоп, можна у такий спосіб підлікувати ніс, очі, горло тощо, – розповідає Галина Степанівна. – Батьки подарували нам дерев’яне масажне покривало для машинного сидіння. Я вистеляю його на підлогу, і дітки ходять по ньому. Це все одно що ходити влітку босоніж по камінцях.

Чимало високочутливих точок є й на долонях. Щоби масажувати їх, Галина Степанівна роздає вихованцям звичайні горіхи. Показує, як катати їх між долонями.

– Кожен пальчик відповідає за певний орган, – пояснює. – Зокрема, масаж великого пальця підвищує активність мозку, вказівного – стимулює шлунок і підшлункову залозу, середнього – покращує роботу кишечнику, безіменного – стимулює печінку, а мізинця – сприяє покращенню серцевої діяльності, знімає психічне і нервове напруження. Горіховий масаж робимо щодня по кілька хвилин – цього діткам достатньо, щоби переключитися з гри на заняття або перейти до сну.

У сусідній, 11-ій, групі дітлахи вже вляглися під теплі ковдри. На столі виховательки горить малесенький вогник свічки, розігріваючи кілька крапель масла м’яти в глиняній аромолампі.

– Запалювати аромолампу почали обережно, щоби побачити, як дітки на неї реагують. До того ж, попередньо проконсультувалися з нашим лікарем, чи нема у дітей алергії, – каже Світлана БОРДІЯН, вихователька. – Перед післяобіднім сном провітрюємо приміщення, а вже після цього запалюємо аромолампу. Щоби в спальні був приємний, а не різкий аромат, потрібно усього дві-три краплини ефірного масла. Починали процедуру з 15-20 хвилин. А нині наші дітки дихають приємними та корисними ароматами протягом усього сну.

Найчастіше малята дихають ароматами м’яти, чайного дерева, ялівцю та хвої.

– Діти настільки звикли до приємних ароматів під час сну, що просять батьків купити аромолампу додому, –  каже Леся ШВИДЮК, вихователька. – Ми помітили: коли у спальні приємно пахне м’ятою чи сосною, малята швидше засинають, а їхній сон спокійний та міцний. Прокидаються усі в гарному настої і сповнені сил.

– В осінньо-зимовий період ми обов`язково розкладаємо на кожне ліжечко мішечки з травами. Кожна дитина має свій власний мішечок з індивідуальним підбором трав.

Так за допомоги аромату лікарських трав – ромашки, м’яти, звіробою, чебрецю, меліси, лаванди – боремося з вірусними інфекціями, – розповідає Світлана Василівна. – Ефірні масла, трави – це натуральні засоби для підвищення імунітету, дезінфекції повітря.

Трави у мішечках замінюють в залежності від інтенсивності аромату – два чи три рази на рік. Саме завдяки аромотерапії, переконані виховательки, їхні вихованці стали набагато рідше хворіти.

– Наша група у садочку – одна з найбільш відвідуваних, – запевняє Леся Василівна. – Дуже важливо, що нас підтримують і розуміють батьки. Вони й удома намагаються створити такі умови, аби звичайними природними засобами покращити імунітет малюків. Пам’ятаю, одна мама мені розповідала, що коли в дитини був сильний кашель, окрім призначених лікарем таблеток та сиропів, вона зшила мішечок з ромашкою та евкаліптом і поклала його у кімнаті. Дільнична лікарка, коли прийшла на виклик, підтвердила: лікарські трави лікують початкові стадії хвороб, а якщо їх застосовувати при лікуванні водночасно з препаратами, аромати посилюють ефект ліків.

Батьки дітей, які відвідують 44-ий дитячий садок, жартують: тут зростають майбутні чемпіони. Вони загартовані, активні й життєрадісні. Бо вихователі дбають тут не лише про виховання, а й про здоров’я.

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис Дитсадок, у якому малята не хворіють. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учасники заходу обговорювали нагальні питання довкілля і, зокрема, проблеми екологічного навчання. Бо темою цьогорічних читань була саме «Екологічна освіта». Та, як зазначали організатори заходу і фахівці-екологи, саме освіта в екологічному напрямку не є достатньо ефективною. Позаяк і з екологією не все гаразд, то, може, саме в об’єднанні першого з другим і можна досягти успіху?!

Принаймні, вже у доброму десятку навчальних закладів Чернівецької області запровадили навчальний предмет «Основи екологічних знань», де учням і студентам дають не тільки теоретичні знання, а й практичні, разом з цим формуючи в них справжні світоглядні цінності.

Професор Віктор Горбунов  – один із першозасновників кафедри «Екології та права», друг і соратник завідувача кафедри проф. Юрія Масікевича. І хоча Віктор був хіміком за фахом, душа в нього була справжнього природолюба. Знаний на Буковині турист, відомий краєзнавець, він понад усе любив життя в усіх його проявах. Тож як громадський активіст завжди стояв на захисті довкілля і знав Природу нашого краю, як ніхто інший. Нині на кафедрі є аудиторія імені Віктора Горбунова. Щороку в конференції бере участь його дружина Ірина, вчитель Чернівецької гімназії №7, яка завжди поділяла захоплення чоловіка і була йому гарною підтримкою в усіх справах.

Вл. інф. 

Запис Здорова екологія – здорова людина спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У відділенні кардіоонкогематології Чернівецької обласної дитячої лікарні діти відпочивали від хіміотерапії і… малювали! Одна з чернівецьких художніх студій влаштувала для них свято малюнка. Студійці  привезли все необхідне для творчості: гіпсові фігурки казкових героїв, фарби, пензлі. Уперше за тривалі тижні лікування малята, хворі на рак крові, почали посміхатися.

Евелінка Шимчук дивилася у вікно з ліжка своєї палати. Цей пейзаж вона вже вивчила напам’ять, і навіть коли закривала очі, бачила його знову і знову. Дівчинка вже кілька місяців бореться з раком крові. Того дня, коли всі дітки зібралися в їдальні, аби малювати, Евелінка повернулася з чергової пункції спинного мозку – і знову дивилася у вікно.

– Я зайшла до неї та запитала, чи любить вона малювати. У дівчинки засяяли оченята. Вона припіднялася з ліжечка і попросила принести фарби та гіпсову фігурку їй до палати. Вирішила малювати лежачи, – розповідає Марина Тимофєєва, художниця, організатор акції. – Вона обрала для малювання найяскравіші кольори – рожевий, блакитний та фіолетовий. Це кольори здоров’я. Кілька хвилин дівчинка малювала лежачи, а потім встала і… приєдналася до інших у столовій. Це вартувало їй колосальних зусиль, проте подарувало справжню радість.

Малював разом з усіма й першокласник Петрик Андрійчук. Він у відділенні недавно. Нині проходить перший блок хіміотерапії, тож майже постійно підключений до крапельниці. Навіть малювати хлопчик прийшов із системою у руці. Він швидко втомився, та улюбленої справи не залишив – завершив свою роботу до кінця.

– Ми знову побачили своїх дітей щасливими: вимащеними у фарбі, веселими, грайливими, – каже Тетяна Андрійчук, мама Петрика. – Вони відволіклися від уколів, систем, пігулок…  Мені навіть здалося, що в Петруся з’явився рум’янець від задоволення. А рожевих щічок у нього я не бачила дуже давно.

У відділенні, де лікуються онкохворі діти, практично не буває води. Її подають з перебоями, поганим напором, а часто зовсім вимикають. Води не було й тоді, коли діти зібралися малювати. Аби не зірвати свята, якого у маленьких пацієнтів і без того замало, кожна мама принесла на кухню склянку питної води, аби було в чому змочити пензлики, а потім помити руки.

– У наших дітей дуже суворий режим, вони практично не виходять зі своїх палат. А тут така радість: лікар дозволив зібратися всім гуртом, нехай навіть в антибактеріальних масках на обличчі, але ж разом, – ділиться враженнями Оксана Дєдова, мати хлопчика, який теж лікується від раку. – І діти, й мами ніби забули про хворобу. Було таке відчуття, що все вже позаду: ми повернулися до звичного життя і все буде добре.

Малював зі своїми підопічними й завідувач відділення кардіоонкогематології Михайло Гнатюк. Коли охайно вимальовував вії гіпсовій рибці, пообіцяв малятам: – Ще трішечки потерпіть – і у вас теж виростуть гарні довгі вії, красиве волосся. Ви підете до школи чи дитячого садка. І все у вас буде, як раніше.

– Я прийшов до висновку, що наша хвороба найчастіше вражає дуже гарних, розумних, талановитих дітей. Коли малював із ними, було відчуття, що потрапив у коло друзів. Обожнюю кожну дитину, яка лікується в нашому відділенні, вони для мене як рідні. Я почуваюся щасливим у ті дні, коли хтось із них здоровим повертається додому, – каже Михайло Георгійович.

Марина Тимофєєва залишила у відділенні ще багато фарб, пензлів і гіпсових фігурок, які онкохворим дітям подарував меценат – Іван Гуцуляк. Тепер діти будь-коли зможуть полікуватися… фарбами. Така терапія обов’язково піде їм на користь.

– Я з дитинства мріяла дарувати людям щастя. У ті хвилини, коли ми малювали, бачила багато щасливих дитячих оченят. Але ніколи не думала, що дивитися у сповнені надії очі онкохворих дітей так боляче, – зізнається Марина Тимофєєва. – Я щиро вірю у те, що дуже скоро ці діти побачать світ різнокольоровим, барвистим, сонячним. І все у них буде добре.

Ольга ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис «Ніколи не думала, що дивитися у сповнені надії очі онкохворих дітей так боляче…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Діти потерпають від Чорнобиля, стресів та ГМО

Протягом двох років ходили та їздили до різних лікарів батьки восьмирічного хлопчика. Та синові ставало все гірше. Коли він нарешті потрапив туди, куди слід – до обласного дитячого відділення кардіоонкогематології, у крові маленького пацієнта вже не було практично тромбоцитів і вона у нього просто не згорталася.

– Жодних гарантій, дуже важка дитина, – мало не плакав від розпачу завідувач відділення  Михайло Гнатюк, який – і це не слова, а факт – присвятив своє життя хворим на рак та лейкемію дітям. Його відділення за методиками і технологіями лікування нічим не поступається передовим клінікам світу. Тому 90 відсотків усіх пацієнтів тут виліковуються, а через 5 років спостережень їм навіть знімають діагноз. До слова, серед медсестричок відділення є кілька таких, які в дитинстві провели тут не один місяць. Напевне, цьому і завдячує особлива атмосфера любові та уваги до пацієнтів, бо тут роблять усе можливе (і навіть неможливе!), щоби врятувати маленькі життя. Та, на жаль, без грошей цього зробити практично неможливо. Лікування однієї дитини потребує десятки, а то і сотні тисяч гривень.

– Саме тому я давно мріяв про такий Фонд як «Подаруй дитині життя». І коли 5 років тому Франц Карлович Федорович створив його, я був на сьомому небі від щастя, – зізнався журналістам під час засідання чернівецького прес-клубу, присвяченого ювілею  Фонду, лікар від Бога Михайло Гнатюк. – Тепер потрібно лише одне, щоби діти, які захворіли, вчасно потрапляли до нас, – наголосив він.

Дитячий онколог радить батькам:

один раз на рік ваша дитина повинна здати кров на аналізи. Звертатйте увагу на таку скаргу свого чада, як біль у ніжках, а також на носові кровотечі. Краще зайвий раз обстежити, ніж пропустити недугу.   

–Найчастіше на ракові захворювання нездужають маленькі чернівчани, – каже спеціаліст. – І якщо у 2010-му на Буковині було зафіксовано 18 нових випадків хвороби, то вже торік – 29! Серед причин цього лікар називає три основні: Чорнобиль, стреси, генетично модифіковані продукти. 

Добрі справи – ліки від раку для суспільства

Чернівчани купують ліки в аптеках для хворих на рак дітей. І роблять вони так не тільки за поману перед Великоднем, а й протягом усього року. Це, до речі, також один із позитивних підсумків 5-річної діяльності Фонду.

– Ми вже маємо постійних клієнтів, які щоразу, відвідуючи аптеку, купують потрібні для маленьких пацієнтів кардіоонкогематологічного відділення ліки, – кажуть аптекарі з мережі «Гармонія», яка співпрацює з Фондом. Та й у чернівецьких супермаркетах скриньки з написом «Подаруй дитині життя» та фотографіями хворих діток привертають увагу відвідувачів.

– За місяць-другий одна така скринька збирає 10-12 тисяч гривень, – стверджує менеджер Фонду Оксана Симак. – Але ж за кілька днів кардіоонкогематологічне відділення може зробити нам до 8-и заявок на ліки, які потрібні вже зараз і невідкладно, – додає голова правління Фонду молодий юрист Олександр Загарія.

А ще ж кожного місяця 19 числа на Центральній площі Чернівців відбуваються благодійні акції «Подаруй дитині життя». Вони мають інформаційний характер, але попри те ще й додають трохи грошей до копилки. Нині була 57-а акція. Показово, що такі ж заходи почали проходити й у районах області. Естафету підхопила Сторожинеччина, Путильщина…     

…Як правило, життя будь-якого фонду не довготривале. Вони, себто фонди, виникають на потребу того чи іншого політика, як гриби після дощу. І так само швидко зникають. Натомість громадська організація, створена Федоровичем, стала не просто винятком, а й прикладом для інших. З нею вже співпрацюють іноземці. І саме завдяки їй Вижницька райлікарня отримала сучасне обладнання на сотні тисяч доларів. Бо така риса в діяльності Фонду як прозорість є досить таки переконливою. Після того, як берегометський хлопчина отримав тисячу доларів на лікування від канадця Романа Яренюка, чиї батьки є вихідцями з Берегомету, іноземець почав співпрацювати з Фондом та залучив до цього всю українську громаду.

Одне слово, у Фонд «Подаруй дитині життя» нині вірять не тільки батьки хворих дітей і медики, а й пересічні буковинці, яких він переконав в існуванні порядності, чесності, благородстві. Коли такі риси ще мають прояв у суспільстві, то останнє здатне вилікуватися від будь-яких недуг – і від ракової пухлини споживацтва, користолюбства та несправедливості.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»                

Запис Шанс на життя дарує дітям Фонд-старожил спершу з'явиться на Медіа-Версії.