Якщо ви хочете багато котлет і горілки, обирайте Туреччину. Якщо йдеться про оздоровлення і добре самопочуття, то зупиніться на курортах, серед яких Крим – не єдиний. Конкурентами Криму в сегменті оздоровлення є Карлові Вари, Баден-Баден, Кавказькі мінеральні води, курорти Білорусі. Та чи довго Крим зможе конкурувати з Мінводами та Білоруссю? Без ялтинського лісу — недовго. А йому загрожують апетити наших можновладців…

Напередодні Дня працівників заповідної справи, який відзначається в Україні 7 липня, авторитетна міжнародна екологічна організація WWF звернулася до Президента України з відкритим листом, у якому просить не вилучати зі складу Ялтинського природного гірсько-лісового заповідника майже тисячу гектарів найцінніших земель на південному схилі Кримських гір.

На ці заповідні гектари націлилися адміністрації сусідніх із заповідником населених пунктів. Уже ухвалене відповідні рішення селищних рад, підготовлене «наукове» обгрунтування такого вилучення тощо. Але останнє слово – за Президентом України. Лише його указом зі складу заповідних природних територій можуть бути виведені землі. І лише за умови втрати цими землями свого природоохоронного значення.

Що робить курортом Велику Ялту, ділянку узбережжя Південного берега Криму протяжністю кілька десятків кілометрів від мису Сарич до Аю-Дагу? Авжеж не ресторани, атракціони та чебуреки. А море та хвойні ліси. Саме фітонциди – специфічні біологічно активні речовини, що виділяються соснами, ялинами та ялівцями, роблять разом з вологою моря дива: лікують емфізему легень, бронхіти, астму, хронічні риніти тощо. Поки що лікують…

компетентно

Олег ЛИСТОПАД, журналіст-еколог

Запис Крим: Бути чи не бути – вирішить Янукович спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Має за мету отримати червоний диплом. Ця історія нагадує давнє прислів’я: «Учитися ніколи не пізно»

– 45 років і – фізкультурний факультет: оце новина!  Як сталося, що ви в такому віці опинились на студентській лаві?

– 27 років тому не зміг отримати повної вищої освіти. Пізніше думав, що вже й непотрібно, адже безліч турбот: сім’я, робота, добудова будинку. Донька з дружиною одноголосно стверджували, що вчитися мені потрібно. Особливо донька казала: «Тату, в нас інтелігентна родина і тобі бракує вищої освіти. Ти її здобудеш!».

– Цікаві аргументи, як для дитини. Чому саме фізкультурний? Можна ж обрати і більш «солідний» факультет…

– У минулому я кандидат у майстри спорту з легкої атлетики. Ця сфера подобається і мрія бути професійним спортсменом жива досі.

– Зрозуміло, що вступати до вищого навчального закладу – справа клопітка й вимагає певного рівня підготовки. Які предмети здавали на зовнішньому тестуванні?

– Історію, українську мову і літературу, а також екзамен з фізичної культури.

– Як готувались до іспитів?

–  Готувався? – сміється, – Я не дуже переймався щодо цього. Хвилювалася більше  донька, сподіваючись, що здам на відмінні бали. Вона намагалася мене ще чогось навчити.

– Донька готувала до ЗНО? Це незвичайно! Як це було?

– Напевно, «готувала» – гучно сказано. Я вступав 2009 року, тоді вона навчалася в 5 класі. Знань для мого вступу в Оленки було недостатньо. Проте, як я зрозумів, для неї це неважливо. Практично щодня розповідала мені правила з української мови, історію  військових походів запорожців.

– Такі слова з вуст дитини мають підбадьорювати. Це сильно. Можна зробити висновок, що ґрунтовної підготовки, як у нинішніх випускників, у вас не було?

– Виходить, що так, – знизує плечима Василь, – але це несуттєво для мене. Як би старанно я не готувався (хоча це навряд чи), без підтримки доньки не вистачило б сили волі здати. Адже, думка за думкою: «Навіщо мені це зараз, так невчасно? Хіба хтось з товаришів навчається, та ще й на фізкультурному?»

– Все ж таки, які результати ЗНО?

– Фізична культура – 168 балів, українська мова і література –176 балів, історія – 159.

– Ого, яким це чином?

– Оленка так підтримувала, що мені незручно було втрачати батьківський авторитет. Йшла зі мною на кожний екзамен. На іспит з української мови довелося їхати аж до Сторожинця. Але й тут вона зі мною! Коли писав українську мову та історію, вона чекала на вулиці, промовляючи про себе, що я можу! Я це відчував.

А дружина підказала, що слід надягнути костюм. Діловий стиль додав упевненості у власних силах. Дуже добре пам’ятаю, як здавав перший екзамен – українська мова і література. Стою в коридорі з випускниками, відчуваючи себе їхнім батьком, знаючи, що внизу Оленка очікує моєї перемоги. Спілкуючись з абітурієнтами, дізнався, що серед них було три медалісти: Максим, Тетяна і Ольга.

– І що вдалося переписати у відмінників? Випускників залякують складністю здавання іспитів. Кажуть, що списати – нереально!

– Це залежить від абітурієнта. Нас розсаджували в шаховому порядку. Я сів між Максимом і Тетяною: хлопець на 1-й парті, дівчина – на 3-й. Я міг списати лише половину листка в абітурієнта, що сидів спереду, і другу половину, у випускниці, що позаду. Але не все, звісно, бо розгорнуті відповіді складав самостійно. Досі пам’ятаю, що твір з української мови писав за творчістю Григорія Сковороди: «Багатство наповнює тіло, але спустошує душу». Читав у шкільному житті, тому й мав простір для фантазії. З історією аналогічно.

– А як з іспитом з фізичної культури?

– О, це найскладніше випробування! Ми складали екзамен на стадіоні військової частини на вул. Герцена.  Приймали доценти кафедри фізичної культури:  Юрій Юрійович Мосейчук та Ірина Омелянівна Ячнюк. Іспит складався з трьох етапів: біг 3 км на швидкість; підтягування на перекладині – на кількість; прес – на кількість. За підсумками трьох етапів і підсумовувались бали.

Це було 9 червня. Спека! Температура повітря – 35 градусів, на стадіоні жодного кущика, жодного дерева… Бігти потрібно на швидкість. А навколо самі малолітки. І знову думка: «В тебе є шанс піти. Навіщо прирікати себе на 5 років «каторги»? Вже не той вік». З іншого боку ставив на ваги слова доньки: «Ти здаси екзамени на відмінно! Ти переможець! Я вірю в тебе!!!» Прибіг я шостим. Спітнілий, змучений, з головним болем, але… щасливий. Далі – з підтягуванням на перекладині і пресом – було вже легше.

– Ніби роман з епохи романтизму прочитала! Дійсно, коли ти без віри, ти не бачиш жодних можливостей. Але коли поруч підтримують і радіють за твої маленькі перемоги – неможливе стає можливим!

Що можете порадити випускникам, які вже остаточно стомилися вчити, повторювати, зубрити?

– Напевно, більш важливо сказати щось тим, хто ними опікується… Батьки, налаштовуйте вихованців правильно. Підтримуйте їх, вірте в них, проголошуйте позитивні речі стосовно майбутнього дітей. Допоможіть їм, коли вони здають складнющі іспити: три предмети і з кожного по 200 запитань. Вони хвилюються – покажіть,що їх любите. Тоді пишатиметесь дітьми, а не міркуватимете, що маєте повних невдах.

Олена Дорош, «Юнпрес»

Запис ЗНО: Будь якому вікові покірне спершу з'явиться на Медіа-Версії.