«Батьківщина» подала на розгляд Верховної Ради законопроєкт, який направляє 84 мільярди гривень, знайдені в «Енергоатому» та «Нафтогазу», на збільшення фінансування виробників вітчизняного озброєння.

Про це повідомила лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко.

За її словами, Україна почуватиметься значно впевненіше, якщо виведе на максимальну потужність власний ВПК, а для цього необхідно гідно профінансувати галузь. Кошти на це вже знайдені – йдеться про скандальні 84 мільярда гривень, які команда «Батьківщини» виявила в «Енергоатому» та «Нафтогазу» завдяки ефективній роботі парламентської ТСК.

Гроші необхідно негайно повернути в бюджет і передати вітчизняним виробникам зброї. А також, якщо можливо, негайно закупити протиповітряні системи оборони. Сьогодні ми, команда «Батьківщини», внесли відповідний проєкт змін до бюджету. І наполягаємо, щоб його розглянули та ухвалили невідкладно, – наголосила Юлія Тимошенко.

Лідерку «Батьківщини» обурює, що в той час, коли українці на 4 році війни не припиняють донатити для допомоги ЗСУ, державні монополії фактично вкрали в людей і держави 84 мільярди гривень.

«Де іноземні наглядові ради? Навіщо їх призначали, якщо вони цього всього не бачать? Правоохоронні органи мають притягнути винних до відповідальності, а наша команда зосередиться зараз на тому, щоб ці знайдені кошти знову «не загубилися» у кишенях корупціонерів, які під час війни не соромляться грабувати Україну», – пообіцяла Юлія Тимошенко.

Нагадаємо, створена з ініціативи фракції «Батьківщини» та очолювана Олексієм Кучеренком Тимчасова слідча комісія Верховної Ради встановила, що «Нафтогаз» та «Енергоатом» свідомо та незаконно нараховували населенню та бізнесу критично завищені тарифи, завдяки чому їм вдалося заробити «зайвих» 84 мільярди гривень.

Запис Скандальні мільярди – на вітчизняне озброєння спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Та забезпечили їх відшкодування на суму понад 34,2 млн грн

За результатами проведених протягом січня-грудня 2022 року заходів державного фінансового контролю фахівці Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області виявили порушень, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів, на суму понад 100,8  млн грн.

Завдяки здійсненій аудиторами роботі забезпечено відшкодування фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів, на суму понад 34,2 млн грн.

За результатами впроваджених пропозицій щодо поліпшення ефективності використання фінансових ресурсів та майна, які надавалися в минулих звітних періодах по завершенню державних фінансових аудитів, досягнуто додаткового результату на суму 20,9 млн грн.

Правоохоронним органам для вжиття заходів у межах їх компетенції передано матеріали 20 контрольних заходів державного фінансового контролю, за результатами розгляду яких розпочато 10 досудових розслідувань та вручено 8 письмових повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, матеріали 6 заходів державного фінансового контролю долучено до наявних кримінальних проваджень.

 Управління  Західного  офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області

Запис Аудитори Буковини протягом 2022 року виявили порушення на понад 100,8 млн грн спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1. Норвезька рада у справах біженців (NRC)

NRC з 16 серпня відновили виплати для 20 000 осіб

ВПО;

людей, які живуть на окупованих/деокупованих територіях;

людей, які перебувають у зоні бойових дій.

Розмір допомоги: 2220 грн. на кожного члена сім’ї

2. Проєкт «Red Rose CPS»

Допомога реалізується для таких соціальних категорій:

внутрішньо переміщені особи;

пенсіонери;

особи з інвалідністю.

Розмір допомоги: 2 000 грн. на кожного члена сім’ї щомісячно протягом 3х місяців.

3. Представництво дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ)

Підтримка реалізується для таких категорій населення:

сім’ї, до складу яких входять троє і більше дітей, віком до 18 років;

сім’ї, до складу яких входить принаймні одна дитина з інвалідністю до 18 років.

4. Місія Червоного Хреста в Україні

Кому надаватиметься допомога:

усі особи ВПО

*У пріоритеті переміщені особи з окупованих територій чи зон бойових дій

Розмір допомоги: одноразова виплата 2 500 грн. на особу.

Як отримати виплати від цих організацій?

Платформа «єДопомога»

На платформі можна залишити заявку на фінансову допомогу від міжнародних організацій. Отримати виплати можуть:

внутрішньо переміщені особи, які перебувають в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

особи, які проживають/перебувають на тимчасово окупованих, деокупованих територіях або таких, що знаходяться в зоні активних бойових дій України.

Статус заявки можна перевірити на цій же платформі.

Анастасія Калькутіна, студентка Інституту журналістики ім. Т.Шевченка

Запис Які міжнародні організації допомагають українцям виплатами під час війни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

Гарантований пакет медичних послуг українці отримають уже за місяць. Обіцяють, що для хворих у медустановах він буде безкоштовним. Отже, про те, на що нам очікувати…

Другий етап медреформи. Схоже, що перший етап був доволі вдалим. Сподіваймося, що не загальмуємо й на другому. Зокрема, Чернівецька область готова до контрактування з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) на 83%, себто саме стільки спеціалізованих медзакладів краю отримають від 1 квітня державні кошти за Програмою медичних гарантій. Про це йшлося під час наради з головними лікарями медустанов області та на брифінгу директорки Західного міжрегіонального департаменту Національної служби здоров’я України Мар’яни ВОЗНИЦІ, яка нещодавно відвідала Буковину, та заступниці голови Чернівецької ОДА Наталії ГУСАК.

Прикметно, що у ІІ кварталі не передбачено державної субвенції на фінансування закладів спецмеддопомоги. Сподіваймося, що решта 17% наших медустанов ще встигнуть ускочити в останній вагон: наразі в області вже 95% спецмедзакладів перетворено на комунальні некомерційні підприємства, а 98% з них уже зареєстровані в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ) і під’єднані до медичних інформаційних систем (МІС).

Що ж станеться у квітні? Принцип «гроші йдуть за пацієнтом» запрацює на всіх рівнях. Вітчизняна медицина назавжди відмовляється від фінансування койкомісць. Іншими словами, НСЗУ перераховуватиме кошти лікарням тільки за надані пацієнтам медпослуги. Адже саме так працює вже первинний рівень: послуги терапевтів, сімейних лікарів і педіатрів оплачує НСЗУ.

За словами експрем’єр-міністра Гончарука, якщо медзаклад не відповідатиме вимогам, то НСЗУ не укладе з ним договір і не фінансуватиме його. Відтак, гроші на утримання такої лікарні доведеться виділяти місцевій владі.

І ще я зрозуміла з відповідей директорки департаменту Мар’яни Возниці, що місцева влада разом з Нацслужбою здоров’я намагатимуться якось врятувати наш госпіталь ветеранів війни та інвалідів. Хоча останній проявив нерозторопність. Натомість збереження таких установ, як фізіотерапевтичне відділення на вул. Шептицького, де завжди повно чернівчан, – це вже проблема Чернівецької міської ради: рішення за нею, як і фінансування.   

Що містить гарантований пакет медичних послуг? Це – первинна допомога; екстрена; амбулаторно-поліклінічна, тобто послуга профільного лікаря, до якого спрямував сімейний лікар; стаціонарна; паліативна (обслуговування невиліковних хворих – знеболення, догляд за пацієнтом тощо); медична реабілітація; пологи; реімбурсація лікарських засобів («Доступні ліки»). 

Як наголошував Гончарук та підкреслювала пані Возниця, всі ці послуги гарантовано будуть безоплатними для громадян України, оскільки вони вже заплатили за них зі своїх податків. А щоби Програма медичних гарантій стартувала вчасно, всі регіони України мають забезпечити автономізацію та комп’ютеризацію своїх медустанов.

У державному бюджеті України на 2020 рік на фінансування програми медгарантій передбачено 72 млрд грн.

Хоча не всі медпослуги будуть безкоштовними. Платними залишаться  косметологія, масаж, а також стоматологія, крім екстрених випадків, тощо.

Якщо ж у лікарні натякнуть на оплату чи видадуть список того, що треба купити,  – телефонуйте на гарячу лінію НСЗУ 16-77
А якщо прийдете, скажімо, до хірурга без направлення сімейного лікаря, лікарня може виставити вам рахунок. Без направлення й безоплатно зможете піти до акушер-гінеколога, педіатра, психіатра, нарколога.
А тепер про головне – суми на лікування. А вони на диво малі й прирікають реформу на провал. І хоч вартість лікування оприлюднена нещодавно, українці як народ веселий вже склали анекдоти про це.
Анекдот:
Вірменське радіо запитують: чи можна вилікувати інфаркт за 16 тисяч гривень?
Вірменське радіо відповідає: можна, якщо сам пройде.
Саме так, на лікування інфаркту виділяється 16 тис. грн, а на інсульт – 19 тис. грн. Достатньо порівняти вартість консультацій у приватних клініках і наших комунальних некомерційних:  НСЗУ перераховує за консультацію фахового лікаря 49 грн (4942 грн за 100 людей), а приватники беруть по 300-600 грн і більше за одного. За операцію, проведену амбулаторно, закладу заплатять мнеше 500 грн за людину (48001 грн за 100 осіб). А ще у постанові уряду сказано, що екстрена допомога фінансуватиметься на суму 11161 грн на 100 осіб. Уявляєте собі екстрену допомогу за 111 грн? І це разом із догоспітальною допомогою і транспортуванням до лікарні!
Найщедрішою буде допомога дітям, передчасно народженим і народженим із хворобами – від 26087,72 до 98533,82 грн. На променеву терапію онкохворому виділяють 30327 грн, а на хіміотерапію – 17843 грн. За вилікуваний туберкульоз лікарня отримає 20663 грн.

Виглядає, що ліки не включені до жодного з тарифів. У Нацслужбі здоров’я кажуть, що лікарські препарати фінансуються за іншими програмами: вони нібито включені в «національний перелік». Інші ж ліки пацієнтам доведеться або купувати, або звертатися за фінансуванням до місцевих бюджетів. 
І мажорний акорд. Себто, насамкінець приємна новина: та навряд чи вона переважить попередню інформацію. Кошти на програму «Доступні ліки» збільшать удвічі, а від 1 квітня до цього переліку з 254 препаратів додадуть ще інсуліни. І, як пообіцяла ексміністерка охорони здоров’я п. Скалецька, грошей на них в областях не бракуватиме. Зрештою, побачимо…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис І це не жарт: Програма медгарантій стартує 1 квітня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Минулого тижня відбувся тендер на поставку та встановлення теплопунктів, заміну тепломереж, реконструкцію та модернізацію великих котелень. Загальна вартість тендерних пропозицій становить 10 млн 799 тис. євро. Участь у тендері беруть італійська, французька, болгарська, фінська, латвійська, чеська та українська компанії. 

Модернізація теплопостачання дозволить регулювати подачу тепла, залежно від  температури повітря, рівня  енергоефективності будівлі, індивідуальних потреб кожного будинку, зменшить втрати теплоносія та кількість аварійних ситуацій на теплотрасах, повідомив на брифінгу  міський голова Олексій Каспрук.

Як поінформував директор «Чернівцітеплокомуненерго» Олександр Меленчук, найнижчі ціни за трьома лотами тендеру запропонували італійська, латвійська  та французька компанії. Міжнародний тендер проводиться за правилами  ЄБРР. Наразі триває  оцінка тендерних пропозицій з метою визначення переможців та укладання  договорів на виконання робіт, які будуть розпочаті вже цього року.

 Довідково. Модернізація централізованого опалення у Чернівцях здійснюватиметься за кредитні та грантові кошти. 7 млн. євро – за рахунок ресурсів ЄБРР та 3 млн. євро

Запис Італійці, латвійці та французи за 10,8 млн євро беруться модернізувати систему теплопостачання в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Троє з семи українських мільярдерів (Віктор Пінчук, Рінат Ахметов, Ігор Коломойський) / 24 канал

 

 

13,6 млрд доларів (331,8 млрд гривень) – такий сумарний дохід семи українських мільярдерів за даними дослідження Billionaires insights. Щоб заробити такі гроші українцеві з середньої зарплатою треба працювати понад 2 мільйони років. З якими важливими для України числами можна порівняти цю суму – у матеріалі 24 каналу.

Водночас, за даними журналу НВ, в Україні цього року мільярдерів шість:

Рінат Ахметов – $9,629 млрд;
Віктор Пінчук – $2,310 млрд;
Вадим Новинський – $1,767 млрд;
Ігор Коломойський – $1,480 млрд;
Геннадій Боголюбов – $1,376 млрд;
Петро Порошенко – $1,253 млрд.

На сьомому місці в цьому рейтингу – Олександр і Галина Гереги – $930 млн.

Ми вирішили порівняти дані щодо українських мільярдерів Billionaires insights з іншими важливими для нашої держави цифрами.

Так, бюджет України (видатки) – 1195,3 мільярда гривень – перевищує статки семи українських мільярдерів у 3,6 раза.

Якщо ж говорити про окремі сфери, то статки українських мільярдерів у 1,3 раза більші, ніж виділені бюджетом гроші на безпеку та оборону (245,8 млрд гривень). Та у 2,9 раза – ніж видатки на охорону здоров’я (113,3 млрд грн).

Українцю, який отримує середню заробітну плату (12 497 грн), потрібно 2 212 797 років працювати, щоб заробити цю суму. А ті, хто отримують “мінімалку” (4 723 грн), повинні працювати для цього 5 855 035 років.

Також ця сума дорівнює 187 586 206 мінімальних пенсій в Україні (1 769 грн).

Натомість найбагатша людина світу Джеффрі Безос, засновник інтернет-сервісу Amazon, зі статком 114 млрд доларів (2,7 трлн грн) може повністю придбати всі активи семи найбагатших українців. При цьому у нього залишиться ще 130,4 мільярди доларів (2,4 трлн грн).

Статки мільярдерів у порівнянні з головними цифрами бюджету

Запис Скільки років треба працювати українцеві, щоб заробити статки 7 мільярдерів України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Байдужість громадян  – це смерть суспільства за життя

Редакція часто отримує звернення – електронною поштою, на папері й навіть усні – про те, які неподобства кояться у Чернівцях. Найбільше скарг на тротуари, йдучи якими можна звернути шию. А ще – на транспорт, який частіше не ходить, ніж ходить, і на те, що десь прорвало воду і вона тече вулицею тижнями, і що підвали заливає… Одне слово, містяни незадоволені міською владою. Хоча активності самі не проявляють і пояснюють це тим, що нічого, мовляв, змінити не можна. А це, до речі, надзвичайно хибна й шкідлива теза. Бо діяльність міськради залежить від нас, чернівчан. Ми ж не тільки формуємо бюджет міста, але й можемо на нього впливати й контролювати витрати міста. Однак охочих цього навчитися небагато в Чернівцях знайшлося. Гадала, що зал ломитиметься від людей, які бажають навчитися, як запобігати корупції у формуванні міського бюджету, а відтак і контролювати його. Та дві лекції  «Звідки в міста гроші?» і «Де гроші міста?», які відбулися в рамках проекту «Як працює місто?» від ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку», аншлагу не зірвали. Попри те, що мета проекту – спонукати громаду здійснювати контроль за діяльністю Чернівецької міськради, використовуючи доступні інструменти. Слабеньке ще в нас, на жаль, громадянське суспільство…

Перетворила Нетешин на місто, найдоступніше для життя, й пішла воювати

Та оскільки знання ніколи зайвими не бувають, пропонуємо відповіді спікерки Ольги Омельчук – магістра, а нині вже аспірантки з права та державного управління, адвоката, експерта з місцевого розвитку на запитання газети «Верссії».

ФОТО

Підпис: Ольга Омельчук – екс-мер, військовий парамедик, нагороджена орденом «За мужність» III ступеня за добровільну відмову від евакуації та продовження надання допомоги під час обстрілу та пожежі в таборі її батальйону в Дмитрівці Новоайдарського р-ну  на Луганщині.

Пані Ольга ще 2010-го стала й досі залишається наймолодшим міським головою в історії України серед жінок: у 29 років обіймала вже посаду міського голови міста обласного значення Нетешин, що на Хмельниччині. Тоді Нетешин, 2011 року, посіло  перше місце у щорічному всеукраїнському рейтингу журналу «Фокус» як місто, найдоступніше для життя. Від серпня 2014-го до вересня 2015-го проходила службу в складі 12-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних сил України. Під час служби вона стала розробницею алгоритму КОЛЕСО (визначає послідовність дій при наданні домедичної допомоги) і рапорту МІСТ (картка для заповнення головних показників стану пораненого, які треба записати на полі бою). У жовтні 2015 року картка й алгоритм затверджені Генштабом АТО і досі є загальнообов’язковими для використання усіма військовослужбовцями у зоні ООС. Це одна з численних новацій, винайдених волонтерами чи військовослужбовцями і запроваджених вже під час війни на Сході України.  

Наразі Ольга є експерткою з місцевого розвитку, консультує та навчає громадських активістів і посадових осіб місцевого самоврядування в усіх областях України. Вона аспірантка Національної академії державного управління з дисертацією про спроможність територіальних громад в Україні, до того ж ще й веде власний будівельний бізнес.

Брак часу, знань, а ще лінощі й зневіра – ось що заважає людям

– Олю, зрозуміло, що ця тематика вам близька. Та чому вирішили доносити ці знання до громадян?

– Усвідомлюю, що єдиним успішним шляхом до якісних змін у країні є просвіта громадян у сфері громадянської обізнаності і, серед іншого, розуміння ними бюджетного процесу на місцевому рівні. Де беруться гроші в міста? Ким вони витрачаються? Як брати участь/контролювати?..

– З Вашого досвіду експертки з місцевого розвитку, яка навчає громадян у всіх областях України: наскільки члени громад розуміються на формуванні бюджетів своїх населених пунктів?

– На жаль, мушу констатувати, що абсолютна більшість громадян не розуміють бюджетного процесу і не усвідомлюють, що фактично всі кошти державного та місцевого бюджетів – це їхні власні кошти, які вони сплачують щомісячно у вигляді податків та зборів.

– А чи мають вони важелі впливу на цей процес? Якщо так, то яким чином користуватися своїми правами?

– Так, важелі впливу ми маємо, та, знов-таки – на жаль, рідко ними користуємося. Кожний з нас має можливість ініціювати, пропонувати, брати участь в обговоренні, фактично, на усіх стадіях бюджетного процесу. Та не всі ми цим користаємось. Іноді через брак часу. Іноді – через відсутність компетеції, знань, розуміння. Подеколи – лінощі. Та найгірше – це зневіра. І це найбільший виклик для нас усіх, бо всі ми мусимо активно навчати і навчатися того, як і чим долати зневіру людей. А для цього достатньо демонструвати результати активних громадян і організацій, допомагати відновити активність громадськості, підтримати її.

– Тепер конкретно: звідки взагалі беруться гроші міста? 

– Гроші міста складаються з податкових і неподаткових надходжень, з офіційних трансфертів з інших бюджетів. Та, по суті, всі кошти, крім незначної частини доходів державних та комунальних підприємств, до бюджетів потрапляють з кишень людей та їхніх організацій, себто з податків.

Громади ж абсолютно вільні у плануванні й витрачанні власних коштів

– Хто і як формує бюджет, приміром, нашого міста Чернівці?

– Бюжет формується за правилами Бюджетного кодексу, тобто відповідно до затверджених формул: частки з різних податків потрапляють до державного та місцевих бюджетів у визначених пропорціях. Причому, громади абсолютно вільні у плануванні та витрачанні власних коштів. На розмір бюджету впливає активність громади: що успішніший бізнес у місті, що дисциплінованіше сплачуються податки в ньому, то більше бюджет міста.

– Те, що корупція у формуванні бюджету присутня завжди, розуміють усі. Та як їй запобігати?

– Шлях один: забезпечувати відкритість і прозорість бюджетного процесу. Чернівці як місто зробили чимало кроків у цьому напрямку, портал «Вікритий бюджет міста» є прогресивним та сучасним.

– Та ним мало хто користується…

– Відтак важливо поширювати інформацію про нього і можливості використання серед містян. Іншим важливим інструментом забезпечення прозорості могло б стати, приміром, прийняття Бюджетного регламенту.

Інструменти впливу – в законах, які передбачають повну відкритість і публічність

– Дайте пораду чернічанам, сторожинчанам, кіцманчанам тощо, як установити контроль за заробленими ними ж грошима. Які права в цій справі мають громадяни та громадські організації? І де прописані ці інструменти впливу?

– Інструменти впливу прописані у Бюджетному кодексі України, в законі «Про місцеве самоврядування в Україні». Їхня основа – можливість безперешкодного доступу до усієї інформації про бюджетний процес. Вся інформація, що стосується коштів місцевого бюджету, має бути безапеляційно відкритою та публічною.

Самі люди також мають очікувати та вимагати від влади інтерактивності. А це означає використовувати сучасні форми звітування та обговорення проекту бюджету й змін до нього. І такі процедури мають бути не нудними й стандартними, «для галочки», із монотонним зачитуванням незрозумілих кодів бюджетної класифікації, як це часто відбувається в містах. Як правило, навіть депутати, слухаючі купу цифр, просто засинають на своїх робочих місцях…

– Пані Ольго, за Конституцією, єдиним джерелом влади в Україні є народ, і саме він є власником усіх державних надр і цінностей. Та це лише на папері, бо не порівняти рівень життя слуг народу і самого народу, що, на жаль, простежується на всіх рівнях. Отже, хто  розпоряджається бюджетом міста?

– Бюджетом міста розпоряджаються ті, кому жителі міста довірили це робити, тобто обрали їх на виборах, це депутати місцевої ради. Міський голова має один голос, такий саме, як і голос рядового депутата. Рішення приймаються більшістю. Наскільки задоволені жителі міста ефективністю такої роботи своїх депутатів та мера – демонструється на місцевих виборах. Якщо люди задоволені – ті ж обранці проходять знову. Не задоволені – обирають інших. Але важливо, щоби люди не нехтували своїм голосом на виборах. Часто на незадовільний стан міських справ скаржаться саме ті, що на вибори взагалі не ходять. І це сумно. До слова, відсоток участі жителів міста Чернівці у попередніх місцевих виборах був дуже невисоким.

Міський портал «Відкритий бюджет» – лоція в бюджетному морі для чернівчан

– І ще раз, мабуть, звернусь до Вас із проханням дати пораду буковинцям: де шукати інформацію про міський бюджет і як контролювати його витрати? І запитання, що випливає з попереднього: як зорієнтуватися у бюджеті, зрозуміти усі ті незрозумілі колонки з цифрами?

– Найзручніше використовувати міський портал «Відкритий бюджет». Там в інфографіці зручно розташована інформація про міський бюджет. І зрозуміти інформацію, подану на порталі, набагато легше, ніж важкі ексельтаблиці офіційного рішення «Про бюджет…»

– І насамкінець, ваші враження від Чернівців? Але не від архітектури – вона унікальна і прекрасна, – а від його інфраструктури, зручності для життя тощо.

– Мені надзвичайно подобається місто – воно має неповторний шарм, який і приваблює жителів інших міст. Та я була надзвичайно вражена невідповідно несуттєвими надходженнями туристичного збору до міського бюджету. Це привід замислитися…

Запитувала Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Гроші міського бюджету – це кошти чернівчан, а чернівчани й мають контролювати витрати міста спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На розвиток  інфраструктури  у Чернівцях за останні п’ять років залучено 32,5 млн євро кредитів та майже 11 млн євро грантових коштів, повідомляє пресслужба міськради. Найбільшими кредиторами міста є Північна екологічна фінансова корпорація (NEFCO), німецький державний банк розвитку KfW, Європейський  банк реконструкції та розвитку, Фонд чистих технологій.

Чернівецька міськрада запозичила 5 млн євро у НЕФКО на енергоефективність у будівлях бюджетної сфери в Чернівцях. Усі платежі за цим кредитом станом на 1 жовтня здійснені вчасно й у повному обсязі.

«Чернівцітеплокомуненерго» під гарантії міськради отримали 10,5 млн євро кредитів на модернізацію  системи теплопостачання. «Чернівціводоканал» під гарантії уряду залучив 17 млн євро кредиту німецького державного банку  розвитку KfW на 1 етап модернізації системи водопостачання міста. На підтримку  цих  проектів залучені гранти: 7,3 млн євро від Фонду  Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля (Е5Р), 3 млн євро від Інвестиційного фонду сусідства (NIF) ЄС, 350 тис. євро від Фонду досліджень та консультацій.

У рамках Флагманської ініціативи Східного партнерства зі сталого муніципального розвитку місто отримало 1,218 млн євро гранту на модернізацію системи вуличного освітлення.

Окрім того, на реалізацію менших проєктів місто залучало грантові кошти від Європейського  Союзу, від Ради Європи, Європейської Комісії, МЗС Нідерландів, Норвегії, Мінрегіонрозвитку Румунії, USAID, Сервісної  служби  міста в єдиному світі (SKEW), Українського культурного фонду – загалом 11 грантів на суму 1,969 млн євро та 1,376 млн грн.

У рамках проєктів технічної допомоги, впроваджуваних Німецьким Товариством Міжнародної Співпраці (GIZ) Чернівці брали участь, спільно з Коломиєю (Івано-Франківська область) та Кам’янцем-Подільським (Хмельницька область), у проєкті «Енергоефективність в громадах» та у проєкті «Інтегрований розвиток міст в Україні».

За фінансової підтримки урядів Німеччини та Швейцарії Чернівці отримали допомогу з розробки Інтегрованої концепції розвитку Чернівців-2030, затвердженої міськрадою у червні 2019-го. Уже розроблено транспортну модель Чернівців, завершується розробка проекту з  реорганізації вуличного простору на громадський на перехресті вулиць Б. Хмельницького та Університетської, надається технічна допомога з розробки ТЕО проекту з’єднання нової й старої частини проспекту Незалежності.

Усі інфраструктурні проекти є довготерміновими і перебувають у стадії реалізації. Проекти фінансуються міжнародними інституціями і до міського бюджету ці кошти не надходять.

Від редакції: Вражає, чи не так?! Це ж півтора мільярда гривень у розвиток нашого міста! А чи відчувають це чернівчани? Думаємо, аж ніяк: дороги майже ті ж самі, за винятком проспекту Незалежності. Про міжбудинкові території й говорити не доводиться. Коли до Чернівців потрапляють львів‘яни, їх охоплює шок, бо таких «танкодромів», як перед нашими будинками, у них немає в найвіддаленіших від центру районах. А про транспорт і казати не доводиться: він ходить там, у Львові, як за кордоном – з хвилинною точністю. Та й уночі Львовом теж можна пересуватися. Прикметно, що опалення у багатоквартирних будинках вмикають… по погоді, тож можуть це зробити і ранньої осені та пізньої весни, щоби львів’яни не мерзли та почувалися комфортно в рідному місті. А чернівчанам комфортно? Питання риторичне.       

Запис За 5 років у розвиток Чернівців залучено понад 43 млн євро спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У цьому вкотре переконалася під час зборів трудового колективу обласної комунальної установи «Чернівецький обласний  ендокринологічний центр» – колективу, який завжди відзначався згуртованістю, тому вже кілька разів відбив атаки-зазіхання на свої приміщення. Нині йшлося про реорганізацію закладу шляхом перетворення на обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний ендокринологічний центр». Принаймні так сформульовано в рішенні сесії обласної ради VII скликання №32-39 від 27.03.2019. Та, як підкреслив у виступі гість зборів професор-ендокринолог із Києва Володимир Паньків, бажаючи, мабуть, заспокоїти присутніх, – говоримо не про реформу медицини, а про її трансформацію. Хоча на Урядовому порталі є велика роз’яснювальна публікація під назвою «Реформа системи охорони здоров’я». Наступним за назвою є таке речення: «Трансформація системи охорони здоров’я стосується кожного. Її мета – забезпечити всім громадянам України рівний доступ до якісних медичних послуг і перебудувати систему охорони здоров’я так, щоб у її центрі був пацієнт». Гарні слова, і перше речення пояснює, що трансформація і реформа є тотожними поняттями.

Щоправда, про рівний доступ до якісних медичних послуг – це окрема бесіда про зміни у первинній медичній ланці. Про те, що вона дала українцям, свідчать слова голови профспілки медпрацівників Олександра Фустія, який на згаданих зборах сказав буквально таке: переможні реляції у звітах про неї – на совісті тих, хто їх пише. А ще він визнав, що ті громади, які хочуть зберегти у селах фельдшерсько-акушерські пункти, мають їх утримувати власним коштом… 

Та все ж під час зборів чи не найбільше подивувало, що ніхто з присутніх уяви не мав, що з ними буде далі. Та на всі запитання дав відповідь уже згадуваний Олександр Прокопович ФУСТІЙ, голова Чернівецької облорганізації профспілки працівників охорони здоров’я. Від нього колектив дізнався про головне: кадри збережуться, ніхто не писатиме заяви на звільнення, бо ліквідація та реорганізація – це різні речі. Усім займатиметься реорганізаційна комісія, і тільки через три місяці після призначення директора нової некомерційної установи можна буде змінювати штатний розклад. Кошти, до слова,  надходитимуть від Національної служби здоров’я, але сплачуватимуть не за послугу, а за випадок. І тільки через 2-3 роки все увійде до стабільної колії.

За словами п. Фустія, нині на пілотному проекті працює ендокринологічне відділення Полтавської обласної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Але там використовують поки що тільки кошти, виділені на його діяльність раніше. «Як там усе відбувається, нам невідомо. У жовтні в Полтаві буде засідання президії профспілки. Тоді на місці й розберемося. Хоча розгляд державного бюджету вже відбувся, тож і виникають питання» , – поділився п. Фустій.

Відтак, з усього цього випливає, що маємо нині задачу з усіма невідомими. А такі хіба вирішуються?       

Ігор МАЛИШЕВСЬКИЙ, голова постійної комісії облради з питань охорони здоров’я, праці, соціального захисту населення та підтримки учасників АТО і членів їхніх сімей, зауважив, що реформа вторинної ланки медустанов йде з Києва і на місцях ніхто нічого зробити не може. Після інвентаризації та інших дій реорганізаційної комісії штатний розпис подадуть на затвердження голові облради п. Мунтяну. Бо, як пояснив далі присутнім п.Фустій,  власником ендокринологічного центру є громада області, а її представник – голова облради.

І насамкінець хочу підкреслити, що не вперше чую від медпрацівників тезу, що без грошей і медичного страхування реформа системи охорони здоров’я приречена. А в нас немає ні першого, ні другого. Стосовно медстрахування, яким я поцікавилася у голови профспілки, він пояснив, що в Україні від неї відмовляються, бо люди, мовляв, сплачують податки…

Та все ж завершимо позитивом. Нова міністерка вже зустрічалася з рядовими (!) лікарями. І це прорив. Бо, як наголосив той же гість із Києва, міністерство віднині прислухається і розглядає всі пропозиції знизу.    

Та оскільки ми й далі живемо в країні, де брехня є державною політикою, маємо те, що маємо. Себто – нічого не маємо. Та надії все ж виникають?!..
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Навіщо нам реформа?
Загальний обсяг витрат на охорону здоров’я в Україні – пацієнтів і держави разом – відповідає середньому показнику в багатьох країнах Європи. Однак багато років медичне обслуговування залишалось безоплатним тільки на папері. Більшість українців «дякують» за лікування – сплачують у кишеню лікареві чи у вигляді так званого «благодійного внеску» (насправді – обов’язкового).
Крім того, кошти, що є в системі, використовуються неефективно. Попри те, що українці роблять внесок на медицину щороку у розмірі близько 3 млрд грн через податки, 640 тисяч українських сімей зазнають фінансового краху через хвороби, оскільки мусять самостійно оплачувати дороге лікування.

Витяг із статті «Реформа системи охорони здоров’я» на урядовому порталі.

Запис Чи можна вирішити задачу з усіма невідомими? або Про те, що медреформа без грошей і медичного страхування – приречена спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З 1 жовтня магазини не прийматимуть дрібні монети номіналом 1, 2 і 5 коп. Водночас українці гроші не втратять.

Обміняти монети можна у відділеннях усіх українських банків. Це можна буде зробити до 30 вересня 2020-го, повідомили у Нацбанку.

До 30 вересня 2022-го монети будуть обмінювати у касах НБУ та уповноважених банках. Йдеться про Ощадбанк, Приватбанк і Райффайзенбанк Аваль.

“За прогнозами, із загального обороту в Нацбанк повернеться 20-30% наявних в обігу монет. Якщо гроші в банки не повернуть, то вони пропадуть як сміття. З іншого боку, вони можуть потрапити до нумізматів. Як показує практика, за кілька років деякі монети можна буде дорого продати колекціонерам”, – пояснює фінансовий аналітик Василь Невмержицький, пише ubr.ua.

Наприклад, однією з найдорожчих монет в обігу є монета номіналом 2 коп. 1992 року випуску. Її можна продати за $500. За монету 1 коп. 1992 року випуску готові заплатити 850 грн.

Запис Нацбанк пояснив, куди здавати копійки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Від 2016 року партії, які на виборах отримують не менше 2% підтримки населення, мають фінансування з бюджету. Тож партії, які не потраплять до Ради, сподіваються хоча б на ці 2%. І скільки хто отримає грошей, залежить від кількості виборців, які проголосують за партію. Закон «Про політичні парті» передбачає фінансування партії за формулою: 2% від розміру прожиткового мінімуму на 1 січня поточного року множиться на кількість виборців, які проголосували за відповідну партію.

Журналісти 24 каналу  вирахували приблизні суми, які можуть отримати прохідні партії (на цифрах рейтингу КМІС – Київського міжнародного інституту соціології) і порівняли їх із деякими бюджетними витратами на «соціалку».

Як вважаєте, чи заслуговують партії таких сум?

Запис Скільки грошей отримають партії після виборів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Бізнес і парламентські фракції – чи не найдавніший симбіоз в українській політиці, який став уже її особливістю. Однак на нинішніх парламентських виборах фінансово-промислові групи збільшили свою залученість до процесу, та ще й максимально диверсифікували ставки. Про це говорять експерти, про це свідчать списки політичних сил та імена партійних донорів. Який бізнес із якими партіями та в якій формі співпрацює перед виборами, проаналізувало «Радіо Свобода».

Як великий бізнес впливає на парламентські вибори в Україні? Хто стоїть за найбільш рейтинговими партіями? Хто забезпечує їх коштами, кадрами, доступом на телеекрани? Іноді відповісти на ці запитання досить просто: у списках деяких партій можна зустріти самих «акул» великого бізнесу. Іноді про «роботу» фінансово-промислової групи з конкретною партією можна говорити лише за непрямими ознаками, як-от «дружба» партійних лідерів із певними телеканалами, таємні зустрічі політиків з олігархами чи нюанси біографій кандидатів у депутати.

 «Свіжі» соціологічні дослідження свідчать, що до майбутнього парламенту можуть пройти (за партійними списками) лише п’ять політичних сил, інші значно відстають.

За даними соціологічної групи «Рейтинг», незмінним лідером є пропрезидентська партія «Слуга народу» (35,1% від опитаних, які мають намір голосувати), за нею, зі значним відривом, ідуть: «Опозиційна платформа – «За життя» (11,1%), «Європейська солідарність» (6,9%), «Голос» (6%) і «Батьківщина» (5,9%). Прохідний бар’єр до Верховної Ради – 5%.

Отож «Радіо Свобода» зосередилося на зв’язках із бізнесом саме п’ятірки лідерів, яка, швидше за все, й формуватиме архітектуру Верховної Ради дев’ятого скликання.

«Слуга народу»: «друзі» та «друзі друзів»

Пропрезидентська партія «Слуга народу», яку від президентських виборів очолює член «ЗеКоманди» Дмитро Разумков, зберігає лідерство і в парламентських перегонах. Про зв’язок глави держави й екслідера «95 кварталу» з Ігорем Коломойським в Україні не говорив тільки ледачий. Програма «Схеми» з’ясувала, що Зеленський і члени його команди неодноразово літали у різні країни до міст, де перебував Коломойський. Сам олігарх схвально відгукується про Зеленського. А серед креатур глави держави звертає на себе увагу не лише голова Офісу президента  Андрій Богдан.

Наскільки залежить від Ігоря Коломойського та його бізнесу партія «Слуга народу»?

Телевізійна служба новин» на телеканалі «1+1» (співвласником якого є Коломойський – «Версії») не буде піарити партію «Слуга народу», заявив генеральний директор «1+1 Медіа» Олександр Ткаченко, який за сумісництвом координує київських мажоритарників від цієї партії та є в її списку №9. Та невдовзі після цієї заяви на «ТСН» з’явився сюжет про мажоритарників від «Слуги народу», який коментував сам же Олександр Ткаченко, зауважив «Детектор медіа». У списку кандидатів партії є ще кілька людей, окрім Ткаченка, які можуть бути пов’язаними з Коломойським.

№33 – підприємець Дмитро Соломчук, представник Зеленського на президентських виборах. Компанія Соломчука «Агроцентр» у вкрай складному для банків 2014 році отримала кількамільйонний кредит від «Приватбанку» Коломойського, після чого Соломчук давав позитивні коментарі про кредитну політику банку.

Під №45 бачимо гендиректора підконтрольного Коломойському агентства «УНІАН» Артема Ковальова, який водночас є міноритарним акціонером телеканалу «1+1».

Валерій Стернійчук, №46 у списку, до Луцької міськради балотувався від партії «Укроп», яку заснували люди з оточення Ігоря Коломойського. Ще один колишній представник «Укропу», політолог Микита Потураєв, у списку «Слуги народу» йде під №97. Від «Укропу» «Слуга народу» успадкувала і прессекретаря: це Євгенія Кравчук, яка тепер очолює пресофіс пропрезидентської політсили і водночас є №112 у партійному списку.

Останнім часом в українських медіа і в соцмережах ширяться чутки, що Коломойський зменшує свою підтримку «Слуги народу» й розглядає інші ставки на цьогорічних виборах, однак незаперечних підтверджень цьому наразі немає.

Переважна більшість українських фінансово-промислових груп співпрацює зі «Слугою народу» й має своїх людей у списку, серед мажоритарників або у виборчому штабі, стверджує частина експертів. Зокрема, Олексій Голобуцький говорить про те, що на «Слугу народу» впливає, можна сказати, рекордна кількість олігархів.

«Нічого дивного: за політичними проектами, які мають шанси пройти до парламенту, стоять великі гроші, стоять ті, кого ми називаємо олігархами. І за «Слугою народу» їх – ціла низка. Коломойський там уже не головний, судячи з усього. Так, в Ахметова немає свого власного проекту, як раніше, але в нього є свої люди у списках кількох партій, а ще – кандидати-мажоритарники. Мої джерела свідчать, що і Віктор Пінчук має там інтерес, і я бачу у списку певні прізвища на підтвердження цього», – визнає Голобуцький.

До прикладу, «Ліга.Нет»​ пов’язує з Пінчуком таких кандидатів, як Михайло Соколов (№99), який працював членом команди антикризового управління корпорації «Інтерпайп» (власник – Віктор Пінчук), а раніше, коли ще був громадянином Росії, відповідав за регіональну політику російського нафтогазового гіганта «ЮКОС». А №15 у списку – політолог Єлизавета Ясько  – навчалася в Оксфорді на стипендію фонду Віктора Пінчука.

Список «Слуги народу» демонструє впливи цілої низки менших фінансово-промислових груп. Так, під №63 значиться Людмила Марченко, провідний спеціаліст департаменту розвитку персоналу гіпермаркетів «Епіцентр» і «Нова лінія», власниками яких є подружжя колишніх «регіоналів», чинний народний депутат Олександр Герега та його дружина Галина. А №109 – колишній «регіонал» з Луганської міськради Руслан Горбенко, власник компанії «Інтершина UA».

Переважна більшість українських фінансово-промислових груп співпрацює зі «Слугою народу»

Та є у списку «Слуги народу» бізнес-леді, яка фінансово підтримує не лише свою партію, а й її конкурента. Ольга Кавун – №78 – володіє меблевою фабрикою і салоном краси. Журналісти порталу «Ліга.Нет» виявили, що на початку 2019 року вона переказала понад 230 тис. грн партії «Наші» Євгена Мураєва. І цей перелік не є вичерпним.

Представників західного бізнесу у списках «Слуги народу» значно менше, ніж у того ж «Голосу». Один із них – Олексій Устенко (№86), який очолює інвестиційний напрям компанії AgroGeneration (Франція) та є координатором Гарвардського клубу в Україні.

Група компаній «Квартал-95» має чи не найбільше бізнес-представництво у «Слузі народу»: портал «Ліга.Нет» підрахував, що йдеться щонайменше про 35 кандидатів, яким можна присвятити окрему публікацію.

У списку «Слуги народу» можна побачити і менеджмент проросійських, а то й просто російських фінансових груп в Україні. Так, №38 – Олександр Завітневич, директор Смілянського електромеханічного заводу, одним із власників якого є російська корпорація «Велес Капітал» Дмитра Бугаєнка й Олексія Гнєдовського. А №13 – Олена Шуляк, будівельний експерт, – тривалий час працювала у керівництві російської корпорації «Midland Group», що належить Едуарду Шифріну.

Нещодавно програма «Схеми» виявила що №22 «Слуги народу» Андрій Холодов є кумом бізнесмена й одного з лідерів партії «За життя» Віктора Медведчука.

Промовистою є й лояльність до фаворита парламентських перегонів українських телеканалів. Якщо на близьких до експрезидента Порошенка «5-му каналі» та «Прямому» про «Слугу народу» та його лідерів згадують переважно у формі критики, а на «1+1» показують регулярно, то медіаресурси Пінчука (ICTV та СТБ) й Ахметова (ТРК «Україна») згадують цю партію досить часто. Періодично сюжети й новини щодо пропрезидентської політсили з’являються й на «Інтері», пов’язаному з групою «Бойка-Фірташа», яка ставить на цих виборах на зовсім іншу партію.

«Опозиційна платформа – «За життя»: Фірташ і/або Медведчук

У першій десятці опозиційної платформи «За життя» є ключові гравці всіх фінансово-промислових груп, які вкладаються в цю політсилу на парламентських виборах.

Юрій Бойко та Сергій Льовочкін – чинні народні депутати та експосадовці часів Януковича – входять до першої десятки партійного списку. Водночас їх відносять до «фінансово-промислової групи Бойка-Льовочкіна-Фірташа», яку називають також «групою «РосУкрЕнерго». Бойко, Льовочкін та інші люди з партійного списку «За життя» нещодавно засвітилися у Відні на святкуванні дня народження Дмитра Фірташа.

Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія XXI» нагадує, що Сергій Льовочкін і Дмитро Фірташ спільно приватизували облгази, як наслідок – ці компанії роками використовували газогони, «не платячи державі ні копійки». (А тепер згадайте, скільки ахів та охів «За життя» висловлює щодо ціни на газ та газогонів. Стає зрозуміло – чому.– «Версії» )

Юрій Бойко у той період був міністром палива та енергетики, а потім – віцепрем’єром.

Облгази, які є ключовим активом цієї групи, понад три місяці не платять «Укртрансгазу» за послуги транспортування блакитного палива, відтак державне газорозподільне підприємство говорить про ризик банкрутства й колапсу в цьому секторі. Водночас вигодоотримувачі від діяльності облгазів ідуть до парламенту на чолі списку своєї партії та активно фінансують її.

Віктор Медведчук, кум російського президента Володимира Путіна, співзасновник і третій номер «Опозиційної платформи – «За життя» водночас є лідером так званої «фінансово-промислової групи Медведчука», яка має бізнес в Україні та Росії, один з напрямків якого – торгівля між цими двома країнами.

Водночас у базах даних українського бізнесу Медведчук зазначений як засновник лише однієї компанії. При цьому цілою низкою підприємств володіє його дружина Оксана Марченко, йдеться в розслідуванні програми «Схеми». Журналісти «Схем» виявили, що Марченко, серед іншого, є власницею кіпрської компанії «TUMILLON INVESTMENTS LTD», яка через інші кіпрські компанії володіє часткою, що становить 51,1% у російській компанії «НЗНП Трейд», яка і виграла конкурс на право видобувати нафту на Гавриківському родовищі, одному з трьох найбільших у Ханти-Мансійському автономному окрузі. Його запаси оцінюють у понад 40 млн тонн.

Швейцарський трейдер «Протон Енерджі», який разом із пов’язаною з ним компанією «Глуско» займає значну частку імпорту до України та оптової торгівлі скрапленим газом, бензином та дизпаливом, належить Нісану Мойсеєву, другові та бізнес-партнеру Медведчука: журналісти бачили його, коли він виходив з чартера Медведчука разом із ним самим – після повернення борту з Росії.

№17 – Григорій Суркіс, почесний президент Федерації футболу України та бізнес-партнер Медведчука. Водночас братів Суркісів бачили на дні народження іншого великого бізнесмена, Дмитра Фірташа, у Відні, де вони в короткому коментарі «Схемам» говорили про свої дружні стосунки з ним.

Інша людина з оточення Медведчука, чинний депутат Тарас Козак входить до першої десятки партійного списку й водночас володіє телеканалами «Ньюзван» і «112 Україна». Нещодавно Козак придбав новий медіа-актив – телеканал «ЗіК». У ЗМІ пройшла також інформація про те, що група Медведчука придбала телеканал «Інтер», але прес-служба Медведчука це спростувала.

Між тим, на всіх чотирьох згаданих телеканалах, зокрема і на «Інтері», лідери партійного списку «За життя» з’являються дедалі частіше. Ці канали синхронно працюють саме на розкрутку Медведчука, визнає медіаексперт Отар Довженко.

В «Опозиційну платформу – «За життя» групи Медведчука та Бойка-Фірташа вкладаються приблизно порівну, вважає Володимир Фесенко. Однак експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко стверджує, що Віктор Медведчук звик бути одноосібним лідером, тож говорити про бізнес-вплив на партію когось, крім нього, не варто.

«Європейська солідарність»: сам собі Порошенко?

У першій десятці політичної сили п’ятого президента України Петра Порошенка є лише один представник великого бізнесу – він сам. Саме кошти Порошенка, який є власником корпорації «Рошен», «Міжнародного інвестиційного банку» та ще цілої низки компаній, є для партії основними. Порошенко є не лише першим номером у «Європейській солідарності», а й найбільшим і найвпливовішим бізнесменом у ній. Утім, не єдиним. №11 у «Євросолі» – чинний нардеп Артур Герасимов, який очолює «Ukrainian Marketing Group» – лідера на ринку маркетингових досліджень в Україні. Одразу за ним – віцепрем’єр Степан Кубів, до 2012 року – банкір, голова правління «Кредобанку» (дочки одного з провідних польських банків) та «Банку Львів» (власники – компанії з Ісландії та Швейцарії).

Співфінансують виборчу кампанію «Євросолі» і бізнес-партнери Порошенка, Ігор Кононенко та інші, які йдуть по мажоритарних округах, стверджує політолог Володимир Фесенко. Зі свого боку, Костянтин Матвієнко наголошує: в умовах українських виборів медійна підтримка з боку бізнесу важить не менше, а то і більше, ніж пряме фінансування партій.

В умовах українських виборів медійна підтримка з боку бізнесу важить не менше, а то і більше, ніж пряме фінансування партій.

Олігархи ніколи не знімали руку з пульсу української політики. Ще від кінця 1990-х, коли в Україні тільки формувалися фінансово-промислові угруповання, вони завжди впливали на політичні партії абсолютно різного, часто діаметрально протилежного ідеологічного орієнтування. Можна назвати весь спектр українського політикуму, де брали активну участь (хоча й не публічно) ті, кого ми звемо олігархами. Йдеться не лише про гроші. Йдеться і про інформаційні можливості, зокрема – про надання ефірів на телеканалах та радіостанціях, площ у друкованих та в онлайн-ЗМІ. Останнім часом вони активно працюють і в соцмережах.

Петро Порошенко та його однопартійці традиційно присутні на «5-му каналі», яким володіє експрезидент. Донедавна Порошенка було багато на ТРК «Україна» Ахметова, пік його присутності на цьому медіа був напередодні президентських виборів. Наразі медіа-імперія Ахметова значно менше підтримує Порошенка та його партійний проект, натомість вона вибудовує взаємини з чинним президентом Зеленським, визнає політолог Володимир Фесенко. Проте Порошенко залишається в ефірі каналу Ахметова:  у червні він дав ексклюзивне інтерв’ю у студії телеканалу.

Між тим, серед мажоритарників, які висуваються від «Євросолі» – чинний депутат і власник телеканалу «Еспресо»  Микола Княжицький.

Зі свого боку, Володимир Макеєнко, який раніше був депутатом від «Партії регіонів», а перед цим – від «Солідарності» Порошенка, володіє телеканалом «Прямий», який є постійним медійним майданчиком для експрезидента та його однопартійців. Сам Макеєнко в ефірі «Прямого» відверто наголошує, що підтримує Порошенка як політика.

Володимир Фесенко не виключає, що лідер «Європейської солідарності» негласно співпрацює зі своїми ідеологічними опонентами, такими як «За життя», а їхнє публічне протистояння швидше нагадує «боротьбу нанайських хлопчиків».

Чи згадують «Європейську солідарність» та її першу десятку телеканали «групи Медведчука» та інших фінансово-промислових груп? Досить регулярно згадує телеканал «112 Україна». Причому, тут і критика президентського правління Порошенка, і програмні заяви «Євросолі», зокрема й щодо «протидії проросійському реваншу». Для порівняння: на телеканалах Віктора Пінчука після завершення президентських виборів Порошенка та очолювану ним партію майже не згадують.

«Голос» і бізнес, чи «Голос» – бізнес?

Лідер партії «Голос» Святослав Вакарчук запевняє, що його політичний проект не має залежності від великого бізнесу. При цьому експерти, опитані «Радіо Свобода», бачать ознаки підтримки «Голосу» з боку українського бізнесмена Віктора Пінчука, російського олігарха (українського походження) Михайла Фрідмана й навіть з боку бізнес-проектів, пов’язаних з американським мільярдером Джорджем Соросом.

Коли «Голос» назвав своїх донорів, у цьому списку виявилися Петро Чернишов, екс-президент компанії «Київстар», яка належить Фрідману, Сергій Фурса, інвестиційний банкір і фахівець з продажу боргових цінних паперів компанії «Dragon Capital» (одним з головних інвесторів якої є компанія Джорджа Сороса), Андрій Левчук, фінансовий директор компанії «Чумак», співвласницею якої також є «Dragon Capital», і Тарас Лукачук, регіональний президент компанії «Jacobs Douwe Egberts».

Вакарчук наголошує, що він, як співак та підприємець, теж вкладає в політичний проект  власні гроші.

Щоб оцінити вплив великого бізнесу на «Голос», експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко у коментарі «Радіо Свобода» запропонував виділити у списку партії конкретних осіб, яких пов’язують з великими фінансово-промисловими групами.

Юлія Клименко, №2 у партії «Голос» та її засновниця, працювала заступником міністра економічного розвитку, а ще раніше – комерційним директором компанії «Dragon Development» (входить до «Dragon Capital»).

№3 – Кіра Рудик, головна операційна директорка «Ring Ukraine», стартапу, яким володіє корпорація Amazon. Станом на 2019 рік бренд Amazon визнали найдорожчим у світі, він посунув з цього п’єдесталу Microsoft.

№6 – адвокат Олег Макаров, співзасновник компанії «Василь Кісіль і партнери», яка спеціалізується на захисті юридичних інтересів великих фінансово-промислових груп. Макаров – колишній член партії «Самопоміч», до фракції якої він належав у Київраді.

№13 – Петро Осадчук, донедавна – член правління та директор з регуляторного і правового забезпечення компанії «Київстар», яка входить до «Альфа Груп» Михайла Фрідмана.

Нещодавно спричинили скандал біографії та зв’язки двох кандидатів-мажоритарників від «Голосу». Один з них, Дмитро Огньов, одружений із сестрою фігуранта кількох журналістських розслідувань, депутата від БПП Гліба Загорія. Ця родина володіє фармацевтичною компанією «Дарниця». Іншого мажоритарника, Тараса Шкітера, пов’язують з діяльністю організації «Український вибір» Віктора Медведчука у Луцьку. Партія «Голос» відкликала обох кандидатів одразу ж після появи компромату на них.

Ці та інші особи у списках кандидатів від «Голосу» свідчать, що великий український, російський та західний бізнес максимально диверсифікують свої впливи на партії, які йдуть до парламенту 2019 року, вважає експерт Костянтин Матвієнко.

Пінчук так само, як і Сорос, впливає на присутність Святослава Вакарчука у ЗМІ – Костянтин Матвієнко

З іншого боку, в списку партії «Голос» є не лише громадські активісти, а й ціла низка представників середнього та малого бізнесу. Наприклад, серед кандидатів можна побачити підприємця та шоумена Сергія Притулу.

«У «Голос» вкладають і Пінчук, і Фрідман. Є певні їхні люди у списках, є й інші ознаки. Та довести все це важко. Головне – дивитися, як депутати від партії голосуватимуть у парламенті. Лише тоді можна буде точно сказати, який бізнес в які політичні проекти вкладався», – вважає політтехнолог Олексій Голобуцький.

Натомість Володимир Фесенко стверджує, що не можна кандидатів чи донорів Вакарчука однозначно називати «людьми Фрідмана», «людьми Сороса» тощо.

«Батьківщина» – без олігархів?

Партія «Батьківщина» та її незмінна лідерка Юлія Тимошенко позиціонують себе як борці з олігархами й «запобіжник» проти посилення їхнього впливу.

Фінансова звітність партії відповідає цьому іміджу: головними її донорами є прості українці – студенти, пенсіонери та представники малого бізнесу. Однак розслідування «Схем» виявило, що значна частина «спонсорів з народу», чиї внески партія вказує у звітах, не мають жодного стосунку до «Батьківщини» й не давали їй грошей. Сама Тимошенко, пояснюючи, звідки взялися фейкові «донори» у партійній бухгалтерії, сказала, що підприємці фінансують партію через інших осіб, щоб уникнути переслідування.

Від кого ж насправді «Батьківщина» отримала ті кошти, які, за фінансовою звітністю, давали прості українці? Юлія Тимошенко, відповідно до її декларацій, бізнесу не має. Натомість її чоловік Олександр має кілька компаній в Україні та ЄС. Деякі однозначно виглядають як створені для потреб дружини. Одна з них так і зветься: «Леді Ю».

Втім, легальних доходів від бізнесу родини Тимошенко не вистачило б на президентську, а потім і на парламентську кампанію. Натомість у партійному списку можна побачити інших великих бізнесменів.

Сергій Тарута – співвласник корпорації «Індустріальний союз Донбасу» та низки великих промислових підприємств, а за сумісництвом – №2 у списку «Батьківщини». Його офіційні статки перевищують півмільярда доларів.

№14 у списку «Батьківщини» – Костянтин Бондарєв, колишній власник банку «Велес», який ліквідували рішенням НБУ. Програма «Наші гроші» з’ясувала, що нині він володіє великою мережею ломбардів «Дешева готівка».

Політологи, опитані «Радіо Свобода», говорять про те, що «Батьківщина» зробила головну фінансову ставку на місцеві бізнесові еліти, а не українські та закордонні фінансово-промислові групи. Значною мірою це підтверджує і список партії.

Так, під №61 у ньому ми знайшли Олександра Скочеляса з Хмельницького. Розслідування «Схем» засвідчило, що Скочеляс не лише обіймає посади у місцевій владі та в місцевому осередку партії, а й має низку будівельних та видобувних підприємств у Центральній та Західній Україні, а ще – був фігурантом скандалів, пов’язаних із незаконною забудовою та незаконним видобуванням корисних копалин.

Політологи стверджують, що «Батьківщина» зробила головну фінансову ставку на місцеві бізнесові еліти, а не українські та закордонні фінансово-промислові групи.

№70 – бізнесмен з Волині Петро Кравчук, співзасновник ТОВ «Євротранслогістик» та спільного українсько-німецького підприємства «Волинь Транс» ЛТД».

№97 – запорізький бізнесмен та експосадовець облдержадміністрації Геннадій Фукс  має кілька підприємств у різних галузях: від торговельних і логістичних до мережі кав’ярень.

Однак це – не вичерпний перелік великого та середнього бізнесу, який стоїть за «Батьківщиною». Розслідування «Наших грошей» доводить, що одним з імовірних спонсорів партії є бізнесмен та депутат-утікач Олександр Онищенко.

Юлія Тимошенко та її однопартійці дуже часто з’являються на телеканалах ICTV та СТБ, які контролює бізнесмен Віктор Пінчук. Та й сама Тимошенко періодично зустрічається і веде переговори з Пінчуком, з’ясували журналісти програми «Схеми: корупція в деталях». Зрештою, Тимошенко визнала-таки свої зустрічі з олігархом.

Потужна медійна присутність Тимошенко на каналах Пінчука виглядає закономірною: депутат Олена Кондратюк, яка на цих виборах є №5 у «Батьківщині», водночас є дружиною директора телеканалу ICTV Олександра Богуцького. Показовими є й інші телевізійні майданчики, на яких з’являються представники партії.

Лідерка «Батьківщини» – бажана гостя телеканалу «НАШ» Євгена Мураєва, кандидата від «Опозиційного блоку», який від моменту його створення підтримує бізнесмен Рінат Ахметов. А також – на телеканалі «1+1» Ігоря Коломойського.

 «Тимошенко спілкувалася з Коломойським по телефону», «вітала його з днем народження» – такі повідомлення з’явилися в українських медіа, які оприлюднили запис розмови двох людей, чиї голоси схожі на голоси лідерки «Батьківщини» та українського бізнесмена відповідно. Попри емоційне обговорення факту розмови в парламенті, ані Тимошенко, ані Коломойський не підтвердили і не спростували цього телефонного дзвінка.

За фінансовим бортом

Аутсайдерами парламентських перегонів, як виглядає, залишаються «Сила і честь» Ігоря Смешка, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка і «Радикальна партія Олега Ляшка», хоча їхні лідери й показали на президентських виборах вагомі результати.

Частина експертів говорять про ознаки того, що Рінат Ахметов згорнув підтримку проекту Олега Ляшка, на якого робив значну ставку ще пів року тому.

Ігор Смешко має однозначну медійну підтримку з боку проектів Дмитра Гордона, а також періодично з’являється у ЗМІ Коломойського та Пінчука. Про дружні взаємини  Смешка з експрезидентом Кучмою, з його зятем Пінчуком та з керівником його адміністрації Медведчуком говорить низка політологів.  Володимир Фесенко зауважує, що політична сила Смешка має «десятки груп впливу», і це пояснює велику політичну строкатість виборчого списку. Водночас така різновекторна підтримка поки що не допомогла «СіЧі» дотягти до прохідного бар’єра.

Анатолій Гриценко говорить про свою незалежність від великого бізнесу. При цьому його партія та її виборча стратегія мають ознаки помітного дефіциту коштів.

Цьогорічна парламентська кампанія суттєво відрізняється від попередніх принаймні тим, що доступ до телеканалів став важити для успіху значно більше за фінансові вливання, визнає політолог Сергій Таран.

«Надання інформаційних ефірів – не менш потужне спонсорство, ніж фінансове. Аналізуючи, на яких телеканалах з’являються «Голос» і його лідер, Ігор Смешко тощо – зовсім не складно вийти на спонсора. «Вибори роблять телевізори», при цьому телеканали здебільшого є неприбутковими», – пояснює Таран.

Зі свого боку політолог Олеся Яхно говорить про інші тренди в симбіозі партій та бізнесу на виборах-2019.

Парламентська кампанія продовжується на тренді президентської: олігархи повернулися і потужно відновлюють вплив – Олеся Яхно.

Загалом олігархи відчули, що нарешті можуть повернутися до життя й збудувати в Україні такий собі «формат семибоярщини», коли неформально на все впливають вони. Так, Коломойський в одному з інтерв’ю сказав, що «в душі всі олігархи були за Зеленського».

Олеся Яхно пояснює, що такий вплив, зрештою, може проявитися не так у складі фракції, як у важливих призначеннях на рівні регіонів та в рішеннях судів, оскільки реальною владою в Україні є виконавча, адже це доступ до ресурсів, наголошує вона.

Представники великого бізнесу, які водночас володіють телеканалами, не блокують на медійному рівні саме ті політичні проекти, які потенційно можуть увійти в коаліцію зі «Слугою народу».

Ще напередодні президентських виборів-2019 «Радіо Свобода» аналізувало команди та групи впливу щодо кандидатів, які вирвалися в лідери. У командах більшості вже тоді окреслювалися ті фінансово-політичні союзи, які (з певними змінами) діють на нинішніх парламентських перегонах.

Позачергові парламентські вибори в Україні заплановані на 21 липня. На початку липня Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, яким зобов’язав Центральну виборчу комісію провести повторне жеребкування партій перед виборами для визначення їхніх номерів у бюлетені. Про це на засіданні ЦВК 4 липня повідомила її голова Тетяна Сліпачук. 26 червня Центральна виборча комісія провела жеребкування щодо визначення номерів політичних партій для розміщення їхніх назв у виборчому бюлетені.

30 червня ЦВК внесла до виборчого бюлетеня партію «Рух нових сил» колишнього президента Грузії й ексголови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі. Партію включили до бюлетеня під номер 22 без проведення жеребкування.

У ЦВК пояснили, що зміна номерів партій у бюлетені може призвести до дезорієнтації виборців.

За матеріалами Євгена СОЛОНИНА, «Радіо Свобода»

Запис «Це просто бізнес», або Хто стоїть за партіями на виборах-2019 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Гроші, виділені на парад у День Незалежності, віддадуть військовим на премії»,  – вирішив Володимир Зеленський.

Президент України Володимир Зеленський вирішив віддати військовим гроші, які витрачають на парад  до Дня Незалежності. Мережа одразу бурхливо відреагувала на заяву.

Президент заявив, що 300 млн гривень, які планували витратити на парад, тепер віддадуть на премії військовим. За даними 2018 року, які навів Лондонський Міжнародний інститут стратегічних досліджень, Збройні сили України налічують 204 тис. військовослужбовців. 

За підрахунками ТСН.ua, у середньому військовий отримає премію у 1470 гривень. Думка українців щодо доцільності скасування параду розділилася: одні підтримують рішення Зеленського, інші висловлюються проти.

Запис Парад до Дня Незалежності України – гроші на вітер чи військовим? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З вимаганням хабаря за лікування протягом останніх 12 місяців стикалися 9,1% українців.

У той же час 51,3% респондентів сказали, що від них не вимагали заплатити хабар, а 36,3% не відвідували медичних закладів, свідчать дані опитування КМІС.

Однак 16,6%повідомили, що робили подарунки. Наприклад, алкоголь, цукерки, білети на концерт тощо за лікування протягом останніх 12 місяців. Не робили таких подарунків 45,1% респондентів.

Опитування було проведене Київським міжнародним інститутом соціології протягом березня 2019-го. Польовий етап тривав з 21 по 29 березня. Всього було опитано 1200 респондентів, які проживають в Україні, окрім окупованих Росією територій. Максимальна похибка – 4,3%.

Запис Українці продовжують давати хабарі лікарям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З початку квітня в Україні підвищили виплати багатодітним сім’ям. Батьки на кожну третю і наступну дитину щомісяця отримуватимуть 1,7 тис. грн.

Кошти нараховуватимуть протягом 6 років від народження немовля. Крім того, кожна сім’я з посвідченням багатодітної має можливість оформити додаткову допомогу, пише obozrevatel.com.

“Якщо в родині четверо дітей, двом із яких ще немає 6 років, держава виплатить на кожного із них по 1,7 тис. грн. Це додатково до щомісячних 860 грн допомоги при народженні дитини”, – пояснили в міністерстві.

Для оформлення допомоги, слід звернутися до найближчого відділення соціального захисту населення і написати заяву на отримання грошей. При собі необхідно мати оригінал і копію посвідчення багатодітної сім’ї, свідоцтва про народження дітей.

Усі виплати здійснюватимуть через Укрпошту або уповноважений державою банк на вибір сім’ї.

Запис З квітня зросли виплати багатодітним сім’ям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За 2018 рік люди залишили в магазинах 2,4 трлн грн. Більше третини цих грошей пішло на їжу та безалкогольні напої – 40,9% сімейних бюджетів або 994 млрд грн у фактичних цінах, повідомляє Державна служба статистики. Для порівняння, продуктова частка 2017 році склала 41,3% (817 млрд грн), пише ubr.

Зазначається натомість збільшення витрат на інші обов’язкові витрати. Приміром, на комуналку 2018-го люди витратили 11,6% бюджету проти 10,8% роком раніше.

Зменшилась частка транспорту в структурі витрат домогосподарств: від 10,9% до 10,6%. Хоча в абсолютних цифрах витрати зросли і тут на 44 млрд грн.

Не шкодують грошей люди на шкідливі звички. Стаття «алкогольні напої й тютюн» залишила в минулому році в сімейному бюджеті дірку в 7,4% – рівно стільки ж українці виділяли на цю статтю роком раніше. Щоправда, збільшені акцизи вплинули на вартість придбаних товарів – вона збільшилася на 33 млрд грн.

agronews.ua

Запис Українці стали витрачати менше грошей на їжу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед кандидатів у президенти найбільше у свій виборчий фонд перерахував коштів діючий президент Петро Порошенко. Про це повідомляють у русі “Чесно”.

З 8 лютого по 18 березня Порошенко перерахував у свій виборчий фонд 415 млн грн.

Президент на 100% профінансував кампанію з власної кишені.

“Якщо Порошенко не послаблюватиме кампанії, то у підсумку вона лише офіційно обійдеться йому у понад півмільярда гривень. Якщо ж врахувати й минулорічні видатки Порошенка на телерекламу, то лише видима частина його видатків сягне 0,7 мільярда”, – кажуть у русі.

У гривневому еквіваленті витрати Порошенка на вибори є рекордними в історії президентських виборів в Україні.

Однак у перерахунку на долари Порошенко поки що офіційно витратив лише $15,4 млн, тоді як Віктор Янукович за два тури виборів 2010 року витратив понад $40 млн (322 млн грн), а Юлія Тимошенко — $36 млн (290 млн грн).

 

Розмір виборчого фонду Тимошенко, згідно з її проміжним фінансовим звітом, становить 164 млн грн, Володимира Зеленського – 102, 8 млн грн.

Запис Півмільйона на агітацію: хто і скільки вклав у передвиборну кампанію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відсьогодні Ощадбанк почав видавати субсидії в грошовій формі громадянам, які не є пенсіонерами і не мають рахунку в цьому банку.

Отримати таку компенсацію зможуть майже 900 тисяч домогосподарств, передає прес-служба банку.

Для отримання субсидій громадяни повинні зареєструватися на офіційному сайті або в контакт-центрі Ощадбанку за тел.: 0 800 210 800 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по території України).

При отриманні першої субсидії в грошовій формі через систему грошових переказів “Швидка копійка” субсидіанту буде запропоновано відкрити поточний рахунок, на який в подальшому буде зараховуватися субсидія.

Субсидіантам-пенсіонерам не потрібно додатково реєструватись для отримання субсидії. Вони отримають її разом із пенсією через Укрпошту або на свій банківський пенсійний рахунок у звичайні строки. Громадянами, у яких є поточний рахунок в Ощадбанку, кошти зарахують на нього.

Запис ЯК ОТРИМАТИ СУБСИДІЮ НА РУКИ ТИМ, ХТО НЕ МАЄ РАХУНКА В ОЩАДБАНКУ: роз’яснення фахівців Ощадбанку спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Субсидію “живими” грішми громадяни, які не є пенсіонерами, зможуть забрати у відділеннях Ощадбанку з 12 березня.Не обов’язково чекати повідомлення на мобільний про нарахування грошей. Всім субсидіантам необхідно з 12 березня прийти в Ощадбанк і забрати субсидію. Кошти надійдуть грошовим переказом “Швидка копійка”, повідомили у Мінсоцполітики.

 

Кошти за субсидію надійдуть грошовим переказом “Швидка копійка” в Ощадбанку.

Щоб отримати гроші, необхідно мати паспорт та ідентифікаційний код.

У березні українці отримують комунальні рахунки без відображення субсидії. Поняття “обов’язковий платіж” скасовують. Субсидіанти отримуватиму всю суму допомоги “на руки”. За спожитий у лютому газ, електроенергію, воду і тепло будуть розраховуватися самостійно.

Запис Коли приходити за субсидією в Ощадбанк спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Крім того, поняття обов’язковий платіж скасовується. Українці самостійно розраховуватимуться за спожитий газ, тепло, воду, електроенергію. Якщо субсидію вдасться зекономити, зможуть використати гроші на власні потреби, інформує Мінсоцполітики.

 

Субсидію забиратимуть через борги по комуналці за 30 днів на суму понад 340 грн. Раніше термін був більший – 2 місяці.

У травні усім отримувачам субсидій потрібно подати заяву і декларацію про доходи в управління соцзахисту населення. Автоматично субсидію перепризначатимуть тим, хто звернувся за допомогою вперше у 2019 році.

Запис Як здійснюватиметься виплата субсидій з 1 березня спершу з'явиться на Медіа-Версії.