Не лякайся, читачу, брутального слова: ти ще просто не бачив того, що цим словом назване. Наведу зі словника чималий синонімічний ряд до нього: ватер, ватерклозет, гальюн, нужник, відхоже місце, пердонарій, ретирада, сортир, сральник, туалет, вбиральня… Чому я не поставила в заголовок останнє, більш-менш нейтральне, слово? Скажу відверто: воно просто не відповідає тому, що я побачила. Найточніше – саме те, що стоїть у заголовку. Працівники ж державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) «Хотинська фортеця» розповіли мені, що коли сюди на екскурсію приїжджають іноземці, з ними після відвідин туалетів твориться щось неймовірне – подібне на шок чи ступор, а декому взагалі стає млосно: їх просто нудить і вивертає. Ще гірше з дітьми. Вони кричать, плачуть, але заходити в середину відмовляються!

…Це ж ми, українці, звикли до всього: нас діркою-очком у туалеті не злякаєш, як і запахом звідти. Але ж приїжджають зовсім інші люди – з Європи, вони мешкають в умовах дуже далеких від наших. Та й їдуть вони дивитися на одне із 7 чудес України!!! І тут уже просто без коментарів: мову відбирає від гордості за те, як ми вміємо здивувати, ба, навіть потрясти світ!

А керівництву фортеці можна дати слушну пораду: оголосіть, що до вас, у Хотин, запрошуються любителі екстриму. І що їм забезпечене те, чого вони в найжахливішому нічному кошмарі не могли б побачити. Тоді всі ці «незручності замість зручностей» можна буде чимсь пояснити – та ще й шалені гроші брати за відвідини таких, називаючи без лайки, вбиралень.

Одне слово, шановні читачі – апелювати мені більше ні до кого – дивіться самі та оцінюйте ці «оксюморони», подаровані нам Міністерством культури України, бо саме йому належить державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Мені з цього приводу згадався відомий і вельми правдивий анекдот:

Дзвінок: – Це Міністерство оборони?

У слухавці: – Яке в сраці  Міноборони? Це Міністерство культури!

Отже, no comment.

Та, за всіма європейськими канонами, я, журналіст, мушу надати слово стороні, яку критикую. Тож ситуацію пояснює заступник директора ДІАЗ «Хотинська фортеця» Інна ШИЛАЄВА:

– Наш історико-архітектурний комплекс розташований за містом, на березі Дністра, тож приєднатися до каналізаційної мережі Хотина ми не в змозі, заважає розташування. Відтак нам треба зробити власне вододоведення і водовідведення. Іншими словами, маємо збудувати власні очисні споруди. А для цього потрібно отримати землю під них. Та проблема в іншому: йдеться про величезні кошти. Тільки проектно-кошторисна документація «заважить» на мільйони гривень! А будівництво?! – розпачливо розводить руками п. Шилаєва. – Ми самі мріємо про нормальні вбиральні. Всі гроші, які збираємо, зберігаємо на спецрахунку «Хотинської фортеці». Чи зверталися кудись по допомогу? Звичайно, і до Хотинської міськради, і до Міністерства культури…

І раптом мені, автору цих рядків, подумалося: а може, це така своєрідна диверсія від Мінкульту – щоби європейці побачили, які ми упосліджені і що з нами, українцями, просто не можна мати справу: хіба ж ми можемо вважатися повноцінними людьми, коли у нас замість вбиралень такі сральні?

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото автора

Запис Про дві сторони однієї медалі, одна з яких нівелює саму медаль, спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Головна проблема в тім, що нас відвідують тільки у світловий день, – розповідає пані Єлизавета. – Та, забігаючи наперед, скажу, що в нас цьогоріч здійснюється європейський проект «Середньовічні перлини: Хотин – Сучава – Сороки», в якому задіяні три фортеці. Завдяки цьому, виділені кошти на освітлення замку. Якщо все буде гаразд, то вже 2014 року наш замок буде освітлено, як зовні так і зсередини.

Про те, що являє собою «Фортеця Гетьманів», розповів Віталій ВАКУЛА, директор ТОВ «Фортеця Гетьманів». – Це буде готельний комплекс на 150 місць.  Сама будівля займає 6 тис. м². Це і ресторан, і кафе швидкого харчування, і піцерія, які будуть оформлені в козацькому стилі, але з російськими, польськими, турецькими мотивами. Вони будуть розраховані на туристів із різними смаками та різними статками. Родзинкою нашого комплексу будуть музейні експозиції з окремими залами розвитку фортеці в різні періоди правління. Окрема зала буде містити мініатюрні зображення фортець України, щоби турист, який відвідав нас, зміг, не від’їжджаючи скажімо, до Луцька чи Зварича, дізнатися про тамтешні фортеці. Уночі ці зали працюватимуть як хостели. Вся територія буде огороджена частоколом, із веж можна буде оглядати Хотинську фортецю й Дністрові кручі. Ми плануємо також створити своєрідне Містечко майстрів. Тут торгуватиме крамниця, до якої поставлятимуть виготовлені на місці хлібобулочні вироби, молочні продукти, соління, спиртне, працюватимуть також цехи з вишивки, ткацтва, лозоплетіння тощо.

Наразі директор «Фортеці Гетьманів» шукає інвесторів, які підтримали б та втілили в життя його ідею. Щоби добудувати комплекс, потрібні ще близько 12 мільйонів доларів. Нині уже вирито котлован у скельній породі. У приватній власності пана Віталія є 1,05 га території. Вже оформлена відповідна документація та набрані бригади, які можуть братися до роботи. Якщо би просто зараз знайшовся інвестор, то, запевняє пан Віталій, реально здати комплекс під ключ через два роки.

Сергій ПИВОВАРОВ, доктор історичних наук, завідувач кафедри етнології, античності та історії середніх віків ЧНУ, директор Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ шкодує, що туркомплекс досі не запустили: – «Фортеця Гетьманів» органічно доповнюватиме все те, що є в Хотинській фортеці, – наголошує він. – І перетворить наш заповідник на унікальну пам’ятку. Адже біда історичної пам’ятки в тому, що біля неї немає відповідної інфраструктури, немає нормального готелю, місць, де люди могли би нормально поїсти. «Фортеця Гетьманів» у жодному разі не є конкурентом Хотинській фортеці, – підсумовує науковець.

Дмитро ПАВЕЛ, начальник Управління інфраструктури та туризму Чернівецької ОДА, додав, що від 2011 року садиби для зеленого туризму, які мають до 30 ліжок, можуть приймати туристів без ліцензування та реєстрування. Цим активно, за його словами, користуються мешканці гірських районів краю.

А щоби до Буковини було легше добратися, місцеві чиновники міркують над тим, як покращити залізничне та автомобільне сполучення. Для прикладу, фірмовий швидкісний потяг «Чернівці-Київ» невдовзі піде через Молдову в режимі закритих дверей. Відповідно заощадять майже 3 години дороги, до потягу додадуть 4 вагони.

Лідія КИРИЛЮК, фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА, «Версії»

Запис «Фортеця Гетьманів» шукає інвесторів або Біля Хотинської фортеці зведуть готельний комплекс?! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До фіналу акції увійшов 21 об’єкт. Серед них – 7 кращих замків, 7 фортець і 7 палаців, які з 22 серпня змагалися за звання семи чудес України.

Від 22 серпня до 1 грудня цього року на офіційному сайті акції тривало відкрите інтернет-голосування. Паралельно відбувалося всеукраїнське опитування експертів, у якому взяли участь члени Оргкомітету акції, представники обласних оргкомітетів, керівники державних інституцій, що опікуються розвитком культури та туризму, представники туристичних операторів, експерти у галузі історії, культури і туризму.

Чернівецька область стала єдиним регіоном країни, в якому знаходяться два об’єкти «7 чудес України».

Як повідомив оргкомітет акції, за її підсумками буде видано брошури «7 чудес України: Україна – країна див», що вийдуть українською, російською, англійською та німецькою мовами, а також відео-диски з програмами про 21 об’єкт-фіналіст акції «7 чудес України», – повідомляє прес-служба ОДА.

Запис Буковина – єдина в державі з двома об’єктами «7 чудес України» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про них – в інтерв’ю з Сергієм ПИВОВАРОВИМ, доктором історичних наук, завідувачем кафедри етнології, античності та історії середніх віків ЧНУ, директором Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ:

«Чорні» археологи – вороги науки

– Пане Сергію, Ваша робота дещо втаємничена. Не завжди дізнаєшся, де ви… копаєте, і де остання сенсація?

– Так, ви маєте рацію. У такий спосіб ми свідомо намагаємося обдурити «чорних» археологів. Більше того, коли розкопуємо щось цікаве і важливе, намагаємось змінити координати. Щоби вони не потрапили туди зі своїми металошукачами, коли нас там немає.

– Вони настільки заважають?

– Головна наша біда в тому, що серед замовників на той, чи інший матеріал є високопосадовці. Вони збирають приватні колекції. У цих приватних колекціях унікальні речі-знахідки й осідають.

Наприклад, у Києво-Печерській лаврі виставлена велика колекція Платова, що перейшла до храму після його смерті. У тій колекції є тисячі першорядних археологічних матеріалів. Серед них – унікальні золоті прикраси скіфських поховань, античного часу тощо. І, на превеликий жаль, таких колекцій, добутих чорними археологами, в Україні дуже і дуже багато. Але всі ці знахідки втратили головне – свій паспорт. Адже не відоме місце, де вони були знайдені, за яких обставин тощо. Одне слово, як історичне джерело – ці знахідки втрачені

У Хотинській фортеці – китайська порцеляна

– Попри те у чернівецьких археологів дуже багато знахідок?!

– Дійсно, на це банувати не приходиться. Так, приміром, усе літо готувалися до 390-річчя Хотинської битви. Проводили розкопки і знайшли купу археологічного матеріалу: 400 ядер, 30 монет доби Середньовіччя, свинцеві кулі, фрагменти різноманітного озброєння, різноманітні турецькі та козацькі люльки, навіть китайську порцеляну доби Середньовіччя. Цей матеріал вивчимо, а потім передамо до Хотинської фортеці для показу людям.

На межі кількох світів

– Чимало говорилося і про неймовірну нібито знахідку для Буковини – слов’янське поселення?

– Серед об’єктів, які досліджували нещодавно, було і слов’янське поселення VIII – X ст. поблизу села Рідківці. В історіографії XIX ст. вважалося, що ця територія або не була заселеною, або у давні часи там мешкало фрако-дакійське поселення. Натомість українці – зайди, які з’явилися лише в XVII – XIX ст., коли австрійська влада насильно переселяла сюди українців з Галичини.

Від того часу питання «Чия земля Буковина» залишалося відкритим. Наразі сучасні дослідження засвідчили цікавий факт, який зніме цю проблему: наша територія перебувала в контактній зоні, де проживало фракійське і слов’янське населення. Буковина – саме те місце, де постійно перехрещувалися ці два світи.

Матеріали, які ми знайшли у Рідківцях, свідчать, що у VIII ст. на території Буковини існувало потужне слов’янське угрупування. Очевидно, це племена тиверців і хорватів. Рідківецька пам’ятка унікальна тим, що це було ремісниче поселення. Тут жили ремісники, які кували залізо, виплавляли різні кольорові метали, виливали з них прикраси.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Буковина – земля слов’янська. Про це свідчать сенсаційні знахідки чернівецьких археологів спершу з'явиться на Медіа-Версії.