Немає людей, які не розумілися б на живописі, – стверджує художниця. – Бо цей вид мистецтва, як і будь-який інший, за умови справжності не може не хвилювати, не зачіпати душу. Коли є відгук – мистецтво діє. Кожна людина, – на глибоке переконання Тетяни, – реагує на мистецький витвір серцем. Якщо реакції нема, то це або художник не достукався, або серце таке своєрідне – несприйнятливе. У житті все буває

Мені є що із собою робити… – каже Тетяна, яка полюбляє бути на самоті. І це попри те,  що вважає людське спілкування розкішшю. Вона інтелектуалка, в якій поєднуються протилежності. Недарма ж особливо полюбляє оксюморони – навмисне поєднання суперечливих понять. Саме вони лежать в основі назв практично всіх її виставок.

Мій «буржуазний ранок» починається з кави та вештання квартирою. Час від часу зупиняюсь перед білим полотном: притягує шалено! Я дивлюся на нього, а воно – на мене. Потім сідаю за мольберт, але до останнього не знаю, що буде на цьому безкрайому білому полотні. Та щойно візьму пензля до рук – ідея з голови перетікає в пальці. Солодка мука сидіти за мольбертом! Картина фіксує енергію моменту, а значить, і часу, в який пишеться. Саме тому репродукції залишають глядача байдужим, а картини збурюють емоції.

Я не можу не займатися живописом. А це, як на мене, означає, що не я вибрала живопис, а він обрав мене.

Спілкуватися з художницею надзвичай цікаво: вона блискуче володіє словом, відчуваючи всі його нюанси, вміє навіть грати словами. І світ сприймає по-філософськи…

Розумниця Тетяна добре  усвідомлює, що «дурням на світі живеться легше».

Я дуже обурилася, коли мої виставки назвали жіночими. Та, поміркувавши, заспокоїлася. Річ у тім, що в моїх картинах емоції зашкалюють. А емоційність, як відомо, риса чисто жіноча. Тож мої твори не жіночі, а просто емоційні!

На картинах є все про мене. Кожна робота проходить крізь душу і серце художника.

Чи не тому Тетяна не любить розповідати про себе, свою родину, вважаючи, що не біографічні записи – народився, вчився, женився тощо – визначають суть картин.

Якби не Саша (чоловік Тетяни Хоменко – авт.), цієї виставки не було б. Він наполіг:  переконав мене, що роботи треба показувати, ділитися ними. Кожному художнику потрібна реакція глядача…

Тетяна Хоменко народилася на Буковині в сім’ї лікарів. Виросла в Черкасах. Навчалася в художньому училищі, закінчила педагогічний виш. Роботи містяться у приватних колекціях США, Росії, Німеччини, Австрії, Ізраїлю, Франції, Канади, Англії, Чехії.

Учасник багатьох міських, обласних, республіканських, міжнародних виставок.

За останні 17 років відбулося 8  персональних виставок: 5 – у Чернівцях, 1 – у Києві, 2 – в Австрії.

28 березня відкриється 9-та персональна виставка художниці Тетяни ХОМЕНКО.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»           

Запис «Ваша ніжність обійняла мою душу, а щирість проникла в серце» спершу з'явиться на Медіа-Версії.