У минулому числі «Версії» опублікували коротку інформацію про перебування в Україні сера Елтона Джона. До редакції звернулася наша читачка з Чернівців Олена Паламар із проханням розповісти про візит поважного британця детальніше. «Адже свого часу, з десяток років тому, була інформація, що Елтон Джон хотів усиновити українського хлопчика, – пише читачка. – Щось відомо про подальшу долю цієї дитини?»

«Версії» дещо з’ясували.

Всесвітньо відомий музикант, громадський діяч і засновник благодійного фонду, спрямованого на боротьбу зі СНІДом, на минулих вихідних на запрошення фонду Олени Франчук «АнтиСНІД» відвідав Київ. У спортивному костюмі «Адідас» 71-літній співак приїхав на столичний арт-завод «Платформа», де відбувалася знаменита барахолка «Кураж Базар».

Це вже не перший його візит до нас із метою профілактики та боротьби зі СНІДом. Уперше сер Елтон побував в Україні на запрошення Фонду 12 років, тож нині періодично навідується до нас у справах Фонду й щоби спілкуватися із ВІЛ-позитивними людьми.

Наприклад, він зустрівся із ВІЛ-позитивною українкою, із якою познайомився приблизно сім років тому. За цей час вона народила трьох дітей, про що й повідомила британському гостеві. На цій зустрічі, окрім Олени й Віктора Пінчуків був присутній і київський мер Володимир Кличко.

На «Кураж Базарі» музикант побачив свої платівки, навіть залишив на одній з них автограф.

Зустріч з Левком

Елтон Джон –зустрічався й з Левком, хлопчиком з Макіївки, якого британець намагався всиновити 2009-го. Тоді Елтон Джон відвідав український притулок, де звернув увагу на 14-місячного ВІЛ-інфікованого хлопчика. Тоді він разом із партнером, девідом Фернішем, збиралися всиновити дитину, але їм відмовили через те, що в нашій країні не визнаються одностатеві шлюби.

Нині Левку Агеєву вже 10 років. Він прийшов до співака разом із батьком. Хлопчик був змушений поїхати з рідної Макіївки через конфлікт на Донбасі. Саме Елтон Джон допоміг 2014-го Левкові та його братові Артемку разом із бабусею переїхати з Донбасу до Львова.

На цьому випадку можна судити, наскільки благодійність сера Елтона справжня, непідробна: він не покинув хлопчика, якого йому не дозволили всиновити, а й далі намагається опікуватися Левком.

Запис Що робив в Україні сер Елтон Джон? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наслідки натальної травми, лівобічний геміпарез, затримка психо-мовного розвитку, плосковальгусна деформація ступень – цей довгий перелік складних слів є діагнозом півторарічного хлопчика.

Назару допомагає вся Західна Україна. Влаштовуться різноманітні виставки на підтримку хлопчика, у містах розміщуються скриньки для пожертв. Скажімо, у Чернівцях – у  продуктовому кіоску в парку «Жовтневий».

Зголосилися допомогти й майстрині хендмейду з Чернівців та Івано-Франківська – Юлія Лєвіна і Ксенія Олінкевич. Вони створили благодійну групу в соціальній мережі «ВКОНТАКТЕ». Кожен охочий може продати свій виріб, а кошти, виручені за нього, надійдуть на рахунок хворого.

–   До нашої групи приєдналося багато майстрів зі Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Вінниці, – розповідає Ксенія Олінкевич, – зокрема, Аліна Ковтун, Ольга Куцела, Наталя Горинь, Олександра Гайдуківська, Роман Палійчук і ще багато майстрів. Також долучилася львівська група виробів ручної роботи «Майстерня в шухляді»

Приходить скрутна хвилина несподівано. Однак, у кожного в житті вона може статися. В цю мить хочеться аби всі були дружніми і допомагали одне одному. Саме так, як це у випадку Назарчика Мазура.

– Завдяки зібраним коштам, Назар зміг пройти реабілітацію, – говорить мама хлопчика, Ірина. – Після важкого, виснажливого лікування син почав трохи рухатися, пробувати говорити.

Та це ще не все. Назарку треба пройти повний курс лікування. Для хлопчика потрібно зібрати ще 16 тисяч гривень. Якщо ви займаєтесь хендмейдом – подаруйте частинку душі цій дитині. Просто хочете допомогти хлопчику – не зволікайте. Одна гривня – це вже допомога.

Номер  картки «ПРИВАТБАНК»: 

4627 0812 7651 5355

Марущак (Мазур) Ірина (мама)

Група «Благодійний Хендмейд» http://vk.com/club51025792

Ольга Д’яконюк, «Юнпрес»

Запис Не допомагає держава – допоможуть люди спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ця трагічна подія, що сталася на Луганщині, де першокласник, зацікавлений вмістом відкритої трансформаторної будки, увійшов усередину і отримав розряд у 6 тис. вольт, обійшла всі телеканали України. А подібне могло статися й на Буковині. Бо, незважаюючи на численні публікації газети «Версії» про ушкоджені стовпи та аварійні трансформатори на території області, Сторожинецький РЕМ, контролюючі органи, які за це відповідають, довго не реагували. Зокрема, йшлося і про ТП на території села Великий Кучурів Сторожинецького району. Ця трансформаторна підстанція розташувалася поблизу школи, дитячого садка і будинка культури. Так і стояла вона відкритою і розбитою, поки  депутати сільради повторно не звернулися до Держенергонагляду та не попросили взяти на контроль це питання депутата обласної ради Руслана Мельника. Але ж, мабуть, такий трансформатор на території нашої області не поодинокий?

Тож невже треба чекати на трагедію, щоби люди чесно виконували свої професійні обов’язки?

Вл. інф.       

Запис Першокласника вдарив струм у 6000 вольт: Хто наступний? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Я не заспокоюся, доки вбивці не будуть покарані, як би міліціонери не намагалися замести сліди – запевнив на прес-конференції журналістів Микола Терлибовка. – І доведу, що люди не повинні ділитися на чорних і білих. Так само як і Закон має бути для всіх один.

Кримінальну справу тричі відкривали та закривали

Аварія сталася майже 3 роки тому, 28 травня 2010 року, в день останнього шкільного дзвоника. Богдан Терлибовка став семикласником. Їхав до бабусі та віз їй покупки  на колесі, як кажуть місцеві. Тоді ж п’яні 16-річні молодики, взявши без дозволу «мерс» у одного з батьків, поїхали до села Мигового на Вижниччині шукати вільну хату, щоби зняти її на кілька днів та відсвяткувати закінчення школи. Мигівчани були свідками, як шалено ганяла селом автівка, зупиняючись то біля однієї, то біля іншої садиби. Добром таке не могло закінчитися: о 19.30 мерс збив велосипедиста. Коли приїхали даішники, було добре видно сліди від шин велосипеда, який їхав обабіч дороги, та легковика, бо сталося це саме після дощу. Натомість під час слідчого  експерименту, велосипедиста вже змусили їхати посеред вулиці. Зрештою, у цій справі дуже багато, м’яко кажучи, недоречностей, бо слідчі, – кримінальну справу ж відкривали та закривали тричі – тільки заплутували її. Причина ж у тому, як з’ясувалося, що близькими родичами тоді ще малолітнього мажорика, чиєму батькові належав «мерседес», був колишній начальник одного з райвідділів міліції області, який до цього обіймав ще вищий міліцейський пост.

Зрештою, судіть самі. Ось запис розповіді батьків хлопчика, якого вже немає серед нас. (На підтвердження своїх слів вони відксерили документи для журналістів і передали до редакцій).

Мажори без водійських прав забрали життя 12-річного сина у батька-інваліда та матері-пенсіонерки. Та винних немає. 

Коли Миколі Васильовичу повідомили про аварію і він приїхав на місце ДТП, сина вже не було. Та односельці дали Миколі фотапарат, щоби він зафіксував ситуацію на місці події. І як у воду дивилися. Бо потім ці фото плутали ментам усі карти, але вихід вони знайшли: в кримінальній справі просто з’явилися інші знімки.

Люди порадили також Терлибовці-старшому забрати з «мерседеса» документи.

– Дєд, отдай техпаспорт і ключі! Ти нє знаєш с кєм связался, кто моі родітєлі! – вистрибував перед кремезним Миколою Терлибовкою малолітній порушник. Це обурило присутніх й односельці почали сходитися довкола знахабнілих молодиків, від яких добряче тхнуло спиртним. (До слова, аналіз алкоголю в корові узяли вже у мертвого 12-річного потерпілого, а тим, хто винен у ДТП, цього аналізу не робили!!!) У повітрі запахло самосудом. І Микола Васильович прикрив юнаків від людей собою: «Нехай з ними суд розбирається…». Потім він багато разів жалкував про свій вчинок. Але тоді в ньому ще жила віра…

– Якби ж я знав тоді, коли рятував отих нахаб від самосуду, що міліціонери тримали мого сина в машині… без медичної допомоги… А ще я тоді не звернув уваги на те, що купка людей у погонах, які приїхали на ДТП з Вижниці та Чернівців, тривалий час радилася в стороні. Тепер розумію, що тоді й вирішувалася доля мого сина… Їм було вже відомо, що Богдана збив племінник колишнього міліцейського начальника (нині одного із голів райдержадміністрації).

Збита машиною дитина зникла на кілька годин. І реанімобіль, який мав приїхати з Чернівців за нею, не знадобився.

У кримінальній справі було дві довідки про час смерті Богдана. Перша, яка потім зникла, засвідчувала, що він помер між 22.00 і 23.00 годинами, а друга – між 19.30 і 22.00 (?!.) Уже самий проміжок спричиняє подив. Та й батько Богдана розповідав: коли йому о пів на першу ночі сказали, що син у Вижницькому морзі і він туди поїхав, тіло хлопчика ще було теплим.

– Ось я і хочу дізнатися, де перебував мій син між 19.30, коли сталася аварія, та 24.30, коли він опинився у морзі.

Саме протягом цього часу батьки й родичі ніде не могли знайти дитину. Після ДТП Богдана не було ні в Берегометській, ні у Вижницькій лікарнях. Головний лікар з Берегомету показав батькові запис у журналі швидкої допомоги про те, що о 19.45 міліціонери забрали збитого машиною хлопчика. Микола Васильович терміново зателефонував до обласної лікарні, де йому пришивали відрубану руку, і домовився про реанімобіль для сина, яким його мали перевезти до Чернівців на операцію. Та сина живим так і не знайшов. Богдана йому передали вже мертвим.

– Але ж син помер тільки через 3 години після ДТП! Якби йому одразу надали медичну допомогу, він залишився б живим. Бо розтин судмедексперта показав, що всі внутрішні органи у сина були цілі, крім селезінки. Він просто стік кров’ю. Тому й стверджую, що вся кримінальна справа шита білими нитками і повністю сфальсифікована, – переконаний батько. – І ніхто мене не зупинить – правди доб’юся!

Дуже хотілося б, аби так і сталося. Та занадто багато недолугостей і дикунства в цій справі. Приміром, заднім числом у кримінальній справі з’являється довіреність на винуватця трагедії щодо права водити машину. Пізніше стосовно нотаріуса, яка вчинила такі протиправні дії, відкрили кримінальну справу. Але як справу відкрили, так і закрили. Та про що говорити, коли матір загиблого хлопчика, Василину Семенівну Паламарюк, суд узагалі не визнав потерпілою, тож і слова їй не надав!!!                                     

Богданів сад…

…Кожного Першого вересня однокласники Богдана Терлибовки ходять до нього на могилу. А ще за два роки, коли вони прощатимуться зі школою назавжди, в унісон з останнім шкільним дзвоником шумітиме Богданів сад. Ще за життя він випросив у батька 80 саджанців і разом з однокласниками посадив їх довкола школи. Таку ось пам’ять по собі залишив своїм однокласникам і школі розчавлений мажорами хлопець, якого односельці вважали «богом автівок». Бо розбирався Богдан у машинах так, що не кожен дорослий міг про таке мріяти.

Кажуть, що людина відбулася, якщо вона збудувала дім, виховала сина та посадила дерево. 12-річний Богдан устиг лише посадити сад…

Був момент, коли батько думав сам покарати кривдників. Можливості для цього у колишнього десантника, повірте, є.  А там – як Бог дасть. Адже життя без Богдана втратило свій сенс і позбулося радості… Та щось зупинило Миколу Васильовича. Не варто, мабуть, людині приміряти на себе Божі шати. Але до Європейського суду чоловік дійде.

Останній дзвоник 28 травня 2010 року став по-справжньому останнім для багатьох учасників тієї трагічної історії. А не тільки для 12-річного Богдана, який був у свої юні роки чи не найталановитішим механіком на селі. І не тільки для  його батьків, які вже ніколи не зможуть жити так, як до втрати їхньої Богом даної дитини.

Події трирічної давності залишили свій чорний слід у долі всіх, причетних до цієї історії. Бо інакше в цьому світі  просто не буває. Таким є Закон, не людьми писаний. Кожен крок, кожен вибір залишає слід. І хоча слідак, що першим вів цю кримінальну справу, вже пішов на пенсію, другого нібито відсторонили від справи, а третій… не будемо про нього згадувати, бо всі вони включили «динамо», спрямоване на закриття кримінальної справи, – та ніхто не втече від наслідків власних дій. А це і є Долею. Усі відповідатимуть – як не перед людьми, то перед Богом, бо переступали через свою совість, голос Бога всередині нас. Мине час і постане голос совісті у «головного героя» оповіді, того, який кивав на сановитих батьків і якому одразу ж допомогли виїхати за кордон…

Але були й інші посадовці. Втім, лише в одному прокурорському кабінеті Микола Васильович Терлибовка почув:

– Я знаю, чого ви прагнете, але мені цього не дозволять зробити…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Дитину збили на дорозі – винних немає спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Свого часу нерадива мама після народження малюка самовільно покинула пологовий будинок і у зв’язку із втратою свого паспорта (з її слів) не отримала свідоцтва про народження дитини. Хлопчик ніде не навчався, не вмів ні читати, ні писати. Зі слів бабусі, він часто залишав постійне місце проживання, їздив у Чернівці і жебракував на Калинівському ринку.

Після порушення районною прокуратурою кримінальної справи служба у справах дітей направила запит до головного лікаря пологового клінічного будинку і таким чином офіційно було підтверджено факт народження 14.03.2000 року у нині 39-річної жительки Заставнівського району Г. хлопчика. Згодом, згідно з рішенням суду, ця горе-мати була позбавлена батьківських прав, а хлопчина 27.07.2011 року взятий на первинний облік службою у справах дітей Чернівецької міської ради. Нині дитина навчається в одній із Чернівецьких шкіл-інтернатів, – повідомляє  прес-служба прокуратури Чернівецької області.

Запис 11-річний хлопчик вперше пішов до школи спершу з'явиться на Медіа-Версії.