Нині все частіше захворювання виявляють на 1-й та 2-й стадії, – розповів на прес-конференції Анатолій  ГОНЦА, головний лікар чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру. – І це досить позитивно. Адже люди зрозуміли, що своєчасне виявлення хвороби збільшує шанси на ефективніше лікування та більшу тривалість життя.

На обліку в онкодиспансері перебуває більше 18 тис. буковинців.

Щороку 2,5 буковинцям виставляють діагноз «рак».

За словами п. Анатолія, в онкодиспансері працюють медичні психологи, які надають психологічну допомогу не тільки хворим, але й їхнім близьким.

Нині «вік» раку становить у середньому 35 років. 56% хворих – сільські жителі, всі інші –  міські. Хворіють як жінки, так і чоловіки. Єдина відмінність – «чоловічі» та «жіночі раки».

За статистикою, на Буковині – найнижча захворюваність на онконедуги. Найменше хворих на рак виявляють у гірських районах – Вижницькому, Путильському. У мешканців практично не зустрічається рак легень та гортані. Найбільше серед буковинців хворіють жителі Сокирянського, Кельменецького та Новоселицького районів.

Із 4-ою стадією живуть довше

– Наука рухається вперед: з’являються нові технології не тільки у діагностиці,  але й у лікуванні. Кожний рік оновлюються хіміопрепарати, з’являються нові апарати для діагностики, – говорить Олександр ІВАЩУК, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри онкології та радіології БДМУ. – Нині на кафедрі ми розробляємо прилад для радіодіагностики раку молочної залози, опрацьовуємо нові методики лікування раку шлункового тракту.

Щороку фармацевтичні компанії вкладають мільярди доларів у розробку нових  препаратів, більш ефективних і менш токсичних. І результати є!

Середня тривалість життя хворих навіть з 4-ю стадією збільшилася на 1-1,5 роки порівняно з минулими роками. Та попри це сучасна наука спрямована не тільки на те, щоби допомогти хворому, але й на якість його життя.

У 80% людей, які звертаються з підозрою на цю недугу, діагноз підтверджуються.

– Для полегшення стану хворого вже понад рік ми застосовуємо порт для центрального венозного введення хіміотерапії, – каже Ілля ТАЩУК, заступник головного лікаря, кандидат медичних наук. – Це допомагає хворому не відчувати навантаження на периферичні судини під час введення хіміопрепаратів. Це не новітній, але дуже важливий елемент лікування. Щоправда, хворий сам повинен придбати цей порт.

А щоби зменшити ризик захворювання, треба правильно харчуватися та вести здоровий спосіб життя.

Серед причин захворювання – спадковість та екзовпливи (неправильний спосіб життя, кількість вагітностей, гормональні впливи, ожиріння, цукровий діабет тощо).

– Але й у спадковість, – наголошує п. Тащук, можна внести корективи. Наприклад, на рак молочної залози нездужали бабуся, мама, тож є ймовірність, що донька захворіє також. Тому дівчина повинна регулярно перевірятися у мамолога, щоби виявити рак на ранній стадії.

Або рак шийки матки – багато європейських країн використовують дво- або чотиривалентну вакцину від вірусу папіломи людини. Європейці прищеплюють молодих дівчат, які ще не вступали у статевий контакт від раку шийки матки. Останні дослідження показують, що за останні роки жодна із прищеплених не захворіла на цю недугу.

Якщо рак виявити на ранніх стадіях – лікування буде не лише ефективнішим, але й  дешевшим. А людина проживе мінімум на 5 років довше.

Ліки для тварин – тільки для тварин

За словами медиків, багато людей, занедужавши, у першу чергу звертаються  до ворожок та цілителів, лікуються за допомоги рекламних препаратів. Аж доки не поступлять до онкодиспансеру. Але тоді вже пізно. Дивують лікарів і випадки, коли люди потрапляють в лікарню у край важкому стані після лікування… препаратами для тварин. Адже після такого самолікування, крім раку, людина «заробляє» й інші важкі захворювання, серед яких – цироз печінки.

Тож звертайтеся до лікарів вчасно  і пам’ятайте, що найефективніше лікування – тоді, коли людина вірить у зцілення та перебуває у хорошому настрої!

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис В онкологічний диспансер… з посмішкою та гарною зачіскою спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У відділенні кардіоонкогематології Чернівецької обласної дитячої лікарні діти відпочивали від хіміотерапії і… малювали! Одна з чернівецьких художніх студій влаштувала для них свято малюнка. Студійці  привезли все необхідне для творчості: гіпсові фігурки казкових героїв, фарби, пензлі. Уперше за тривалі тижні лікування малята, хворі на рак крові, почали посміхатися.

Евелінка Шимчук дивилася у вікно з ліжка своєї палати. Цей пейзаж вона вже вивчила напам’ять, і навіть коли закривала очі, бачила його знову і знову. Дівчинка вже кілька місяців бореться з раком крові. Того дня, коли всі дітки зібралися в їдальні, аби малювати, Евелінка повернулася з чергової пункції спинного мозку – і знову дивилася у вікно.

– Я зайшла до неї та запитала, чи любить вона малювати. У дівчинки засяяли оченята. Вона припіднялася з ліжечка і попросила принести фарби та гіпсову фігурку їй до палати. Вирішила малювати лежачи, – розповідає Марина Тимофєєва, художниця, організатор акції. – Вона обрала для малювання найяскравіші кольори – рожевий, блакитний та фіолетовий. Це кольори здоров’я. Кілька хвилин дівчинка малювала лежачи, а потім встала і… приєдналася до інших у столовій. Це вартувало їй колосальних зусиль, проте подарувало справжню радість.

Малював разом з усіма й першокласник Петрик Андрійчук. Він у відділенні недавно. Нині проходить перший блок хіміотерапії, тож майже постійно підключений до крапельниці. Навіть малювати хлопчик прийшов із системою у руці. Він швидко втомився, та улюбленої справи не залишив – завершив свою роботу до кінця.

– Ми знову побачили своїх дітей щасливими: вимащеними у фарбі, веселими, грайливими, – каже Тетяна Андрійчук, мама Петрика. – Вони відволіклися від уколів, систем, пігулок…  Мені навіть здалося, що в Петруся з’явився рум’янець від задоволення. А рожевих щічок у нього я не бачила дуже давно.

У відділенні, де лікуються онкохворі діти, практично не буває води. Її подають з перебоями, поганим напором, а часто зовсім вимикають. Води не було й тоді, коли діти зібралися малювати. Аби не зірвати свята, якого у маленьких пацієнтів і без того замало, кожна мама принесла на кухню склянку питної води, аби було в чому змочити пензлики, а потім помити руки.

– У наших дітей дуже суворий режим, вони практично не виходять зі своїх палат. А тут така радість: лікар дозволив зібратися всім гуртом, нехай навіть в антибактеріальних масках на обличчі, але ж разом, – ділиться враженнями Оксана Дєдова, мати хлопчика, який теж лікується від раку. – І діти, й мами ніби забули про хворобу. Було таке відчуття, що все вже позаду: ми повернулися до звичного життя і все буде добре.

Малював зі своїми підопічними й завідувач відділення кардіоонкогематології Михайло Гнатюк. Коли охайно вимальовував вії гіпсовій рибці, пообіцяв малятам: – Ще трішечки потерпіть – і у вас теж виростуть гарні довгі вії, красиве волосся. Ви підете до школи чи дитячого садка. І все у вас буде, як раніше.

– Я прийшов до висновку, що наша хвороба найчастіше вражає дуже гарних, розумних, талановитих дітей. Коли малював із ними, було відчуття, що потрапив у коло друзів. Обожнюю кожну дитину, яка лікується в нашому відділенні, вони для мене як рідні. Я почуваюся щасливим у ті дні, коли хтось із них здоровим повертається додому, – каже Михайло Георгійович.

Марина Тимофєєва залишила у відділенні ще багато фарб, пензлів і гіпсових фігурок, які онкохворим дітям подарував меценат – Іван Гуцуляк. Тепер діти будь-коли зможуть полікуватися… фарбами. Така терапія обов’язково піде їм на користь.

– Я з дитинства мріяла дарувати людям щастя. У ті хвилини, коли ми малювали, бачила багато щасливих дитячих оченят. Але ніколи не думала, що дивитися у сповнені надії очі онкохворих дітей так боляче, – зізнається Марина Тимофєєва. – Я щиро вірю у те, що дуже скоро ці діти побачать світ різнокольоровим, барвистим, сонячним. І все у них буде добре.

Ольга ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис «Ніколи не думала, що дивитися у сповнені надії очі онкохворих дітей так боляче…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.