Якби ми жили бодай 20 років тому, ситуація щодо гуманітарної допомоги, яка надходить до Буковини, а далі розходиться всією Україною, потрапляючи до військових і переселенців, не спричиняла б стільки запитань. Та сьогодні чи не в кожного нашого краянина є можливість висловити своє бачення того, що відбувається в нашій області. А бачать наші люди багато чого й про це вони пишуть у соціальних мережах. І замовчувати такі пости й звернення до влади не можна, бо це хоч-не-хоч вихлюпнеться. Подібні заяви, як та, що з’явилася у мережі «Хороші Чернівці» вчора пізнього вечора, – до слова, не перша, бо подібні вже були, – мають або спростовуватися, або підтверджуватися відповідними діями, якщо влада хоче, щоби їй довіряли. Буковинці ж про це говорять і говорять багато.  І це не той варіант, коли, як зауважував узбецький класик ХV ст. Алішер Навої, «собака гавкає – вітер носить, а караван іде».

Додамо лише, що «Хороші Чернівці» працюють без цензури та їх читають тисячі буковинців:

«Тут хтось цікавився гуманітаркою. Давайте я на мить стану Капітаном Очевидність: Кому належить «Тайстра», де цю гуманітарку бачать? Думаю, то не єдина точка, де її можна зустріти, але, для прикладу беремо статистичну більшість з опитування людей. Хоча я думаю, її можна зустріти і в ресторанах, де газована вода на розлив продається за ціною пляшки. Надто, коли пляшка не коштувала нічого,– то взагалі ідилія. Думаю, навіть ті, хто не знали, та вміють складати двічі по два, здогадуються про місцевого олігарха і за сумісництвом мера м. Чернівці – Р.В. Клічука. Не важко здогадатись, яким чином цей пан, маючи найперший керівний статус у місті, може маніпулювати гуманітарним вантажем. Тим паче, навіть я знаю про те, як він не пускав вантаж із Швейцарії, певно, поки той не пройде крізь руки його робітників у торгових мережах (зі свічкою поряд не стояв, але це претензія від тих, хто цей вантаж комплектував, надсилав і доставляв).

У нашому місті це настільки очевидне і для правоохоронців, і для пересічних людей, що всі, все знаючи і дивлячись на прямі докази на прилавках, піддаються на відфутболювання на кшталт «дайте докази». Які докази потрібні в місті, що славиться контрабандою з незапам’ятних часів? Йдемо далі.

Буду подвійним Капітаном Очевидність: у таких випадках докази шукають не люди без прав на доступ до такої інформації, так і без можливостей її отримати, а ті, кому законом надані права на розслідування причинно-наслідкових звязків – правоохоронці. Та спробуйте пояснити, чому вам кажуть те, що кажуть, і чому в «Тайстрі» весь цей час продається гумка (або продавалась, бо, враховуючи розголос, Клічук, думаю, все звернув і розгорне тільки тоді, коли все «вляжеться», чи, сподіваюсь, більше не наважиться навіть подумати про черговий акт знущання з моралі й честі країни). Спецслужби тих країн, які нам жертвують, усе бачать і, можливо, дякуючи таким, як зазначені пани, нам не довіряють власне керівництво грошима і зброєю, як і не довіряли нам до війни у багатьох політичних питаннях. Бо вони, звісно, бачать і кажуть своїм політикам: гуманітарку продають у магазинах. А що далі, думайте самі.

Суть проста: коли прокурор і мер прекрасно розуміють, де докази, шукати їх вони, звісно, не будуть. Ба більше: вони будуть користуватися своїм статусом, аби оперативно замітати сліди.

Неможливо піймати тих, хто, по суті, ловить сам себе. Хоча вони навіть таку активність не вдають, бо актори з них погані і на публіку з імпровізацією краще їм не виходити. Міміка, обмовки, жестикуляція – і всі бачать, що ти чогось недомовляєш.

Але, карма, пане Клічук…

Дозволяти собі таке в нинішніх умовах – це не цинізм, ні, бо це – самогубство в стилі путлера. І на що ви сподіваєтеся? Я не розумію імпотенцію правоохоронців у цьому питанні з точки зору логіки, тож вважаю, що там справа парна і за карним кодексом класифікується як 185.5 (тобто від 7 до 12 років).

Так, я не додаватиму фото з цієї гумкою з Тайстри. Я впевнений: всі, ті що пишуть про цю проблему, таких фото мають тисячі. Я просто Капітан Очевидність, а ви робіть з цим, що хочете.

Мені лише прикро, що в нас нема прокурора, розслідувача чи просто депутата в міськраді, який з честю виконував би свою роботу і за подібних схем не сприяв би гнилі, а лікував систему.

Навіть, якщо все написане вище – помилка, то що саме вам, правоохоронці, заважає пройтися магазинами в пошуку такого товару й відомим шляхом дійти до причини, аби позбутися наслідків? То що?  Грошей вам мало? Тому й мало, що робота, яка не робиться, автоматично не цінується народом і, як наслідок, – не оплачується податками. Звідки братися преміям, якщо люди не бачать вашої роботи з вирішення таких гучних проблем?»

Запис Гуманітарка: ситуація довкола неї в нашому краї вимагає прозорості спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Саме так неодноразово заявляв голова Чернівецької ОВА Сергій Осачук та його заступник волонтерці Лесі Хомко: «Ми не потребуємо комунікаторів між нами та військовими!»* Вочевидь, пане голово, ой як потребуєте. Бо інакше не було б цього  скандалу, розголос про який розійшловся вже і поза соціальними мережами. 

Принаймні, про це написали у БукІнфо: 

«Чернівчанин-захисник Вальтер Шеффер обласній владі: «Коли кожна копійка на вагу золота, влаштовувати на передовій «День Миколая» з торбинками, це ку*ва, якесь дно».

Чернівчанин Вальтер Шеффер, який нині боронить на передовій Україну від навали орків, написав на своїй сторінці у Фейсбук пост, де висловив обурення бездарністю обласної влади на Буковині, зокрема безглуздістю влаштованих акцій за ініціативи Чернівецької ОВА.

Пряма мова Вальтера Шеффера:

Бляха, може зі мною щось не так, можливо я чогось не розумію…. Але під час війни так бездарно використовувати кошти і людський ресурс, коли кожна копійка на вагу золота влаштовувати на передовій “День Миколая” з торбинками, це курва якесь дно. Вам, бля, танка мало, якого ви з під Харкова в Чернівці притягнули заради одного красівого фото. Звідки у вас таки безглузді ідеї беруться?

Я вам як військовий кажу, відправте ті продукти хлопцям, вони собі в рюкзак візьмуть саме необхідне. Ті торбинки розпакують і викинуть, тільки деякі залишать, але потім все рівно викинуть, тому що кожен сантиметр рюкзака на вагу золота.

Чернівецька обласна державна адміністрація ви в який реальності живете? – написав чернівчанин з передової.

“Поки одні ризикують життям і здоров’ям, інші думають як краще пропіаритись”, – додав він в одному із коментарів під цим постом.

У коментарях його підтримав земляк Павло Ісаченко, син журналістки Світлани Ісаченко, який теж на передовій захищає Україну:

«Б*ять зробіть краще акцію «тепловізор від Миколая» чи «рації від Миколая», «дрон від Миколая», нахєр ті торбинки на 1,5 кг зі снеками…йо*ані очі, ви там в якій реальності живете?»

Пост воїна викликав гаряче обговорення у коментарях. Практично всі коментатори підтримали Вальтера Шеффера».

А працівниця «Версій», яка розбирається у шитві, звернула увагу на самі торбинки,  пошиті з цупкої тканини. На фото вони представлені у двох варіантах: так би мовити, традиційному, як мішечок, що затягується на шворку, і більш сучасному, із застібкою на «блискавку» та вишитих на швейних автоматах за трафаретом-написом. І люди, які мають справу з шитвом, можуть уявити, скільки вартує сама така торбинка. Навіть припускаючи знижку за «гурт» і на «замовника», дешево не вийде… І це за ганчірку, яка піде на сміття, як кажуть обурені вояки.

• Гуманітарка: якщо рильце в пушку, то це – вороже рильце  https://versii.cv.ua/aktsenti/gumanitarka-yakshho-ryltse-v-pushku-to-tse-vorozhe-ryltse/58283.html

Запис С.Осачук: «Ми не потребуємо комунікаторів між нами та військовими!» І раптом – дитячі торбинки від Миколая… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Засоби для пересування, інвалідні візки та медичні меблі отримав обласний  центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи від німецьких клінік за ініціативи «Ротарі-клубу». Доставити вантаж допомогли чернівецькі ротарійці Георгій Звірід та Юрій Чалапчій.

Допомогу у вигляді 115 одиниць засобів для пересування та медичних меблів масою понад 10 тонн привезла львівська ротарійка, голова ІСС «Україна-Ізраїль» Мирослава Новосільська за сприяння «Ротарі-клубу Чернівці».

Як повідомив в.о. головного лікаря обласного центру медико-соціальної реабілітації дітей Антон Казанський, за рік у цьому закладі проходить реабілітацію понад 1500 маленьких пацієнтів. Щодня послугами центру користується 70 сімей, наразі тридцятеро дітей перебувають на стаціонарному лікуванні, решта – на амбулаторному. Устаткування для них вкрай необхідне – адже окрім повсякденних реабілітаційних заходів і допомоги в кінезіотерапії (лікуванні рухом – лікувальної гімнастики, роботи на тренажерах), центр незабаром відкриє новий бальнеологічний корпус з басейном, і для забезпечення водних процедур чернівецькі дітки отримали, зокрема, гідравлічні підйомники.

• Завдяки такому підйомнику дитину можна безпечно опускати у ванну або басейн, це полегшує також роботу медперсоналу, зусилля батьків діток, – каже Антон Казанський. – Устаткування, яке ми отримали, або практично нове – такого тут 70%, або, якщо і вживане – у чудовому стані.
• Німці дуже педантичні, тому передане нам устаткування відбирали ретельно і тільки найкраще, – каже Мирослава Новосільська.

Після церемонії передачі допомоги господарі, гості, офіційні особи і журналісти обговорили подальшу співпрацю за круглим столом.  Пані Мирослава цілком слушно зауважила, що співпраця не полягає лише у тому, аби щось «просити». Тож наступний етап співпраці – це домовленість про стажування наших фахівців у зарубіжних клініках. Цю ідею підтримали як керівник департаменту охорони здоров’я ОДА Оксана Андрієць, так і присутній на зустрічі депутат облради, відомий в області дитячий нейрохірург Аурел Рошка.

• Я давно «захворів» проблемами діток з ураженнями нервової системи, сам починав «з нуля», шукав можливості і навчатися, і залучати спонсорів, – каже пан Рошка. –Мені часто зауважували: навіщо стільки зусиль вкладати в таких хворих дітей? А я бачу, скільки таких діток виростають, розвиваються, навчаються себе обслуговувати, скільком ми допомагаємо вести нормальний спосіб життя, і скільки з них радують своїх батьків! Тому щиро радий, що маємо таких спонсорів.

І спонсори справді перейнялися долею чернівецьких особливих діток. Львівська ротарійка, лікарка Мирослава Новосільська навіть розповіла, що коли кілька днів тому до неї звернувся знайомий доброчинець з пропозицією передати потребуючим теплі ковдри, вона одразу сказала: «Відвеземо в Чернівці. Там зараз найпотрібніше».

Торкнулися під час обговорення і стратегічних планів: медики мріють, аби долучити до реабілітації діток і санаторний аспект. Приміщення для цього є, але їх ремонт потребує значних капіталовкладень. Та, як кажуть, «вода камінь точить» – і силами центральної, місцевої влади і доброчинців сподіваються і ці плани втілити.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Дітям з ураженнями нервової системи «Ротарі-клуб» привіз медичну гуманітарку спершу з'явиться на Медіа-Версії.