Ухвалена урядом, попри численні виступи у ЗМІ фахівців-екологів і активістів громадських організацій, Програма розвитку гідроенергетики України до 2026 може призвести до невиправних втрат для довкілля і не тільки. Про це заявляють Національний екологічний центр України та низка інших громадських організацій.

Представники експертного середовища та громадськість наголошують, що Програма готувалася таємно. У процесі підготовки не залучалися громадські експерти ані в галузі довкілля, ані в галузі енергетики. Документ не пройшов публічних обговорень і був затверджений із порушенням чинних процедур. Програма протирічить і зобов’язанням України за дотримання екологічного законодавства.

Закладені в Програмі дії можуть призвести до техногенних аварій та катастроф, нищівного впливу на гідросистему, об’єкти природно-заповідного фонду та довкілля в цілому. Окрім того, можуть бути знищені історичні та культурні пам’ятки світового, національного та місцевого значення.

Екологічна громадськість наполягає, що час захищати джерело життя на Землі – Воду – від руйнівних дій українського уряду, від зазіхань на право людей на здорове довкілля, на чисті річки, на безпечне майбутнє дітей і онуків.

Відповідну заяву громадських організацій екологічного спрямування та представників експертної спільноти України підписали Ярослав МОВЧАН,  Всеукраїнська громадська організація «Національний екологічний центр України»; Тетяна ТИМОЧКО, Всеукраїнська екологічна ліга, Олег ПЕРЕГОН, Громадська організація «Зелений Фронт»; Сергій ШАПАРЕНКО, Екологічна Група «Печеніги»; Марина КОЗЛОВСЬКА, Голова Комісії з інституційних реформ та євроінтеграції Комітету АПЗПК Громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України; Проф. Олександр ЗАПОРОЖЕЦЬ, доктор технічних наук, директор Навчально-наукового інституту Екологічної безпеки Національного Авіаційного Університету; Віктор МЕЛЬНИЧУК, член Громадської Ради при Держводагентстві України, координатор Водної групи Національного екологічного центру України

Запис Громадськість б’є на сполох, але уряд її не чує спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щоби краще усвідомити ризики та глибше розібратися в темі, в Івано-Франківську відбувся «круглий стіл». У ньому взяли участь українські та міжнародні експерти з питань геології та екології, науковці та представники громадських організацій.

До історії питання

Сланцевий газ гіпотетично може бути альтернативою російському газу. Та експерти й громадськість занепокоєні тим, що гідророзрив (фрекінг) несе загрозу навколишньому середовищу й може спричинити землетруси, зсуви, забруднення повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод. Відтак ще наприкінці 2012 року всеукраїнські громадські екологічні організації надіслали Уряду відкритого листа з вимогою не підтримувати заходи, які сприятимуть подальшому погіршенню екологічної ситуації в Україні. Та Верховна Рада України прийняла зміни до законодавчих актів, за якими газ сланцевих покладів нібито є вуглеводневою сировиною, нетрадиційними вуглеводнями. А Кабмін відніс його видобування та використання до пріоритетних напрямів інноваційної діяльності й провів конкурси. І лише 4 липня у Комітеті ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи  відбулися слухання на тему «Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні».

А зараз ми продемонструємо вам надзвичайно цікавий експеримент. Для початку пробуримо дуже глибоку свердловину. Закачаємо туди тисячі літрів води. І не просто води, а насиченої отруйними хімікатами: кислотами, загусниками, стабілізаторами тощо.  Потім підірвемо. Відтак ще раз, аби пласт, у якому ми пробурили свердловину, більше зруйнувався. Зробимо в одній і тій же свердловині до 18 вибухів. А після цього ґрунтові води стануть непридатними для пиття, у тварин почне випадати шерсть, а вода в колодязях набуде неприємного металевого присмаку або ж незвичного кольору. Піднесіть сірник до крану з водою, газованою метаном, – і… БАХ!!!

Гадаєте, що це підступні плани якогось злого генія? Це реальність, яка існує наразі в США в місцях видобутку сланцевого газу. І саме таку реальність нині готує наш уряд українцям.

На початку нинішнього року уряд України підписав угоду з відомою нафтовою корпорацією «Shell» щодо видобування сланцевого газу на Юзівському родовищі (Харківська та Донецька області). На черзі нова угода з компанією «Chevron» для видобутку на Олеському родовищі, до якого належать 5 областей – Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Закарпатська та Чернівецька. Уже зараз компанія «Shell» веде розвідувальні роботи на території Харківської області, що спричинило неоднозначну оцінку суспільства та підняло хвилю громадських протестів.

У Пенсільванії горить… вода, а мудра Європа хоче ще пожити   

Десятирічний досвід видобування сланцевого газу в США показав, що ця технологія може призвести до екологічної катастрофи. Лише для однієї процедури гідророзриву треба до 7500 тонн води, до якої додають 80-300 тонн хімікатів. А під час розроблення родовища гідророзриви треба проводити кілька разів на день. Використана вода скупчується поблизу родовищ без належної утилізації. Тож, скажімо, у штаті Пенсильванія, де видобуток ведеться найбільш активно, деякі джерела забруднені настільки, що в них буквально можна підпалити воду!

Багато районів Карпат і Донбасу вже сьогодні мають значні проблеми з водопостачанням, але вони здадуться не вартими уваги порівняно з тією екологічною катастрофою, яку несе розробка родовищ сланцевого газу.

До того ж, відомі не всі хімічні речовини, що застосовують під час видобутку сланцевого газу. Газодобувні компанії використовують близько 85 отруйних речовин, серед яких соляна кислота, формальдегід, метиловий і пропаргіловий спирти. Однак точний склад суміші засекречений. Хоча хімікати проникають до ґрунтових вод, отруюючи їх.

– Цю технологію можна застосовувати лише в малонаселених районах Сполучених Штатів, але вона абсолютно неприйнятна для України, – каже Володимир ВОЮШ, координатор економічних програм громадського руху «Український вибір». – У Франції та Болгарії уже прийняли рішення про заборону видобування сланцевого газу методом гідравлічного розриву пласта. Численні проекти в Німеччині, Великій Британії, Румунії, Чехії, Канаді, Польщі призупинені до отримання висновків додаткових досліджень.

Сім разів відміряй, потім – ріж

Учасники конференції зазначають, що в Україні геофізичне та геологічне вивчення родовищ ніколи не здійснювалося, а дослідження, що проводилися інститутами НАН України за власний кошт, є недостатніми для того, щоби розпочинати роботи з видобутку. Олександр ОРЛОВ, доктор геолого-мінералогічних наук, професор кафедри геології та розвідки нафтових і газових родовищ Івано-франківського національного технічного університету нафти й газу, запевняє: «Людство наразі стоїть на порозі великих відкриттів, але очікувати їх треба не менш як 20-30 років. Проблему видобування сланцевого газу, безумовно, спочатку слід вивчити, а вже потім розпочинати пошуки сланцевого газу. Бо вийде, що Карпатський край просто зруйнують, а газу видобудуть мало чи й взагалі нічого».

Вчений зазначив, що родовища дуже швидко вичерпуються і для того, щоби вийти на достатні обсяги видобутку, треба зробити понад тисячу(!) свердловин, потім залишати їх і починати буріння на нових місцях. Використані території просто перетворяться на отруєні пустелі.

Кандидат геолого-мінералогічних наук, завідувач сектором Українського державного геологічного інституту Валерій КРИВОШЕЯ дійшов до несподіваного висновку, що в Україні сланцевого газу взагалі немає. А роботи, що проводить «Укрнафта» спільно з компанією «Shell», спрямовані не на видобуток сланцевого газу, а на пошук газу в щільних породах-колекторах – таких, як піщаник. Учений запевняє, що він проводив дослідження ще 30 років тому, але позитивних результатів вони не дали.

На конференції прозвучали різні думки: дехто з учасників підтримував необхідність проведення робіт у Карпатському регіоні. Проте думки присутніх зійшлися на тому, що треба здійснити комплексну перевірку екологічного стану територій та на її підставі науково обґрунтувати можливість застосування на них технології фрекінгу.

За підсумками засідання «круглого столу» було прийнято резолюцію, яку направлять до відповідних органів державної влади.

Організував захід Громадський рух «Український вибір». Подібні засідання вже відбулися у Харкові, Львові й Донецьку.

Ларс ЛОЗКОВ,  «Версії»

Запис Фрекінг сланцевого газу: Ґвалтівник природи й убивця чи сумнівний рятівник від зазіхань сусіда? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відкриваючи «круглий стіл», керівник Інституту розвитку міста Чернівці Олег Хавич, який був депутатом Чернівецької міської ради у 1998-2002 роках, акцентував на унікальності ситуації на Буковині: обидва міста обласного підпорядкування (Чернівці та Новодністровськ) вже більше двох років позбавлені міських голів. Всі спроби призначити вибори мера обласного центру закінчилися провалом, а вибори мера Новодністровська хоча і призначені на 2 червня, але можуть бути легко зірвані – наприклад, через відсутність фінансування. Крім того, нагадав Олег Хавич, всі місцеві громади позбавлені конституційного права на проведення місцевих референдумів.

Координатор проектів «Українського вибору» Михайло Павлів, який добирався на круглий стіл з Києва на автомобілі моторошними (а місцями просто відсутніми) дорогами, прямо пов’язав інфраструктурні проблеми країни з фактичною ліквідацією місцевого самоврядування. «Поки місцеві громади не отримають підтвердженої фінансуванням відповідальності за ті ж дороги на своїй території – порядку в цьому питанні не буде», впевнений Павлів. Солідарний з ним і економіст Ярослав Кирпушко, який вважає найважливішим обов’язком органів місцевого самоврядування забезпечення прозорості навіть мізерних місцевих фінансів: «Коли люди будуть точно знати, скільки коштує ремонт 100 метрів дороги або утримання конкретної школи, зміниться їхнє ставлення і рівень вимог».

Від фінансів дискусія перейшла до проблеми зняття підконтрольною ПР більшістю міськрад Чернівців та Новодністровська мерів цих міст. Опозиційні політики (провладні на круглий стіл зі зрозумілих причин не прийшли) поки не схильні вважати ситуацію колапсом місцевого самоврядування, проте бачать масу свідчень сповзання до нього. Лідер фракції «Фронт Змін» у Чернівецькій міськраді Олексій Каспрук і один з лідерів місцевого УДАРу, колишній член міськвиконкому Чернівців Олексій Коломієць розповіли про спроби їх політичних сил протистояти узурпації місцевого самоврядування з боку облдержадміністрації. Всупереч очікуванням, опозиціонери досі не визначилися з єдиним кандидатом на посаду мера Новодністровська, хоча й обіцяли це зробити ще на початку квітня.

Присутній на «круглому столі» львівський журналіст, автор і ведучий програми «Прямим текстом» на телеканалі ZIK Остап Дроздов взагалі заявив, що місцеве самоврядування в Україні є симулякром – тобто ретельно приховує факт своєї відсутності. Журналіст упевнений, що жодна політична сила в країні – ні влада, ні опозиція – не зацікавлені в реальному передачу повноважень регіонів. Більше того, якщо зробити це відразу – Україна може просто розвалитися. Альтернативою цьому, на думку Остапа Дроздова, може бути перехід до федеративного устрою країни.

Учасники «круглого столу» навели чимало прикладів того, що місцеве самоврядування в області «згортається» не тільки в Чернівцях. Відомий буковинський журналіст В’ячеслав Мигалюк розповів про те, як він захищав від незаконного зняття з посади декількох сільських голів у різних районах. Громадянський активіст Михайло Шморгун нагадав, що восени минулого року опозиційна більшість у міськраді Сторожинця теж намагалася зняти з посади мера.

Своєрідним підсумком «круглого столу» стало те, що всі присутні погодилися: єдиний «запобіжник» від колапсу місцевого самоврядування – активність громадянського суспільства і територіальних громад різного рівня.

Максим КЛИМЕНКО

Запис У Чернівцях намагалися знайти вихід з колапсу місцевого самоврядування на Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За результатами моніторингу Центру політичних студій та аналітики (ЦПСА), найбільшими порушниками закону «Про доступ до публічної інформації» на місцевому рівні є Чернівецька та Чернігівська обласні державні адміністрації і Рада міністрів Криму. Про це 7 лютого, під час прес-конференцій «Закон про доступ до публічної інформації: два роки умовно», повідомив директор центру Віктор Таран.

З міських рад найбільшими порушниками стали Миколаївська, Черкаська, Тернопільська та Дніпропетровська.

Згадані органи влади надавали найчастіше не надавали інформацію у відповідь на запити або надавали її невчасно чи не в повній мірі.

А от найкращі показники відповідей на запити, відповідно до моніторингу, показали Сумська, Вінницька та Тернопільська обласні державні адміністрації, а також Запорізька, Житомирська та Івано-Франківська міські ради.

Загалом найбільш прозорими з огляду на доступ до публічної інформації, де журналісти і громадськість можуть отримати відповіді на свої запити в повній мірі, є Запорізька, Сумська та Кіровоградська області. А найгірша ситуація – на Закарпатті, у Миколаївській області та в Одеській області», – сказав Віктор Таран.

Нагадаємо, ЦПСА у кожному регіоні моніторить обласні й районні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування – міські ради.

 «Телекритика»

Запис Найзакритішими місцевими органами влади є Чернівецька і Чернігівська ОДА та Рада міністрів Криму спершу з'явиться на Медіа-Версії.