Охорона голосу і перша допомога йому при захворюваннях – питання, які турбують величезну кількість лікарів. Сама собою  ця тема дуже обширна, адже навіть медицина ділить її на безліч дрібних, спеціалізованих, і навіть лікарські спеціальності – тому свідчення.

Потрібно також розуміти, що більшість неприємностей, що відбуваються з голосом, –наслідок хвороб, пов’язаних із органами дихання. До чисто голосових проблем можна віднести лише ті, якими займається фоніатрія – тобто розлади роботи самого генератора голосу – голосових складок і безпосередньо «прилеглих» до них ділянок.

Діагноз і лікування – справа лікаря

Існує низка симптомів, схожих для різних  розладів здоров’я. Наприклад – охриплість. Перш за все вони можуть бути пов’язані із загальною втомою організму в цілому. Необов’язково такі явища свідчать про захворювання, часто вони є наслідком неправильного голосоутворення, походять від незнання або нехтування вокальними правилами, які стосуються утворення звуку.

Тільки за наявністю хрипу діагноз поставити неможливо: будь-яке явище вимагає дослідження. Можна лише констатувати, що існує якесь порушення. Тому позбуватися хрипу за порадами знайомих – тикати пальцем в небо – не потрібно: одразу звертайтеся до лікаря.

Організм, як правило, попереджає нас про те, що з ним не все гаразд, заздалегідь, до настання моменту, коли захворювання дійшло стадії, яку треба лікувати  негайно та інтенсивно. Прикро, але більшість людей звикло не звертати на це уваги. А діяти лише тоді, коли не діяти вже складно: болі, пропав голос тощо. Тоді як «зловивши» момент початку змін, можна вилікувати хворобу дуже швидко, мало не за день, адже це ще не хвороба, а лише її переддень.

Що може лікар-фоніатр

Тему здоров’я голосу можна розділити на чотири окремі частини:

– профілактику захворювань дихальних шляхів;

– знання і дотримання правил охорони голосоутворення і профілактики фоніатричних  хвороб;

– швидке реагування на захворювання, яке ледь розпочалося: «зловити момент» і повернути організму здоров’я;

– лікування розладів, яки дійшли стадії хвороби.

Що у голосі має насторожувати

* Тьмяний голос із тембром, який знижується з мірою проголошення фрази або речення, невиразний тон без виділення високих і низьких частот свідчить про наявність фізичного та емоційного виснаження.

* Постійний сум в голосі, на межі сліз без емоційних ​​причин говорить про дисбаланс дихальної системи як наслідок інфекції носа, горла чи легенів.

* Сердитий безпідставно голос розповідає про можливості захворювання печінки, жовчного міхура або селезінки.

* Тремтячий і невпевнений, тривожний і неспокійний голос може виявляти проблеми сечовидільної системи.

* Якщо людина говорить повільно, немов розтягуючи слова, насиченим, густим тоном, це може бути ознакою нудоти або мігрені.

* Коли людина надмірно занурюється в світ своїх фантазій, повертаючись думками в минуле, а також коли відчуває свою перевагу, голос стає підкреслено «співочим», із надмірною модуляцією, характерною і природною саме при співі, а не в звичайній розмові.

* Голос блокується, ніби його затиснули, коли людина відчуває себе в приниженому становищі (від втрати поваги на роботі чи самоповаги).

* Голос форсований, підкреслений, із швидкою, поривчастою вимовою, з посиленим наголосом і «вибухаючими» приголосними сигналізує про ознаки розладу системи кровообігу, високого кров’яного тиску й гіперактивності.

* Голос відкритий та яскравий, теплий і чистий, різнобічний і чутливий, у якому не відчувається відлуння напруги, свідчить про здоров’я людини.

Що більш співучо говорить людина, затягуючи голосні звуки, то кращий в неї імунітет і здоров’я.

Своїм голосом, милозвучним або крикливим, ви мимоволі створюєте навколо себе приємну чи важку атмосферу. Сенс слів, що ви вимовляєте, не має жодного значення. Його достатньо для того, щоби співрозмовник міг дати вам більш-менш обдуману відповідь. Справжня інформація міститься в музиці вашого голосу.

Софія БОШТАН, асистент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата БДМУ

Запис Що каже голос про наше здоров’я: Звучання голосу цілком відображає стан нашого здоров’я – фізичного та емоційного спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо за часів СРСР Тараса Шевченка сприймали майже виключно як «революційного демократа» чи «пророка у смушевій шапці», то нинішнє молоде покоління більше цікавить його особисте життя й шлях до успіху, тобто ті аспекти біографії поета, про які раніше не говорили.

Таку думку в ефірі проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» висловив старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка Олег Магдич.

«Наприклад, нині одна із сфер, яка найбільше цікавить людей – це особисте його життя, така собі «Love story» Шевченка. Йдеться про те, як він жив із жінками, які мав романи, яким було його особисте життя. Тим більше, що раніше про це, як правило, не говорили», – наголосив Магдич. Таким чином, на думку експерта, просто не хотіли порушувати образ «пророка-аскета, який думає лише про те, як врятувати стражденних селян».

 «Молоді дуже цікаво також, як навчався Шевченко, вони хочуть знати історію його успіху – як кріпак зміг його досягнути. Адже 1860 року його обрали академіком Імператорської академії мистецтв по класу гравюри. Це вже було певним визнанням», – переконаний Магдич.

Своєю чергою, кандидат філологічних наук Олесь Федорук додав: до того, про що із Шевченкової біографії не згадувалося раніше, можна віднести і його музичний талант. Мовляв, Шевченко був ще й хорошим співаком:

«Він був неймовірним співаком. Коли вони із Костомаровим йшли бульваром, довкола було багато людей. І Шевченко на повний голос почав співати. Усі на нього оглядаються, а він йде й співає. Або ж на Кулішевому весіллі: був світський бал, а Шевченко почав тихенько співати про Морозенка, усі гості затихли – і став співати вже на повні груди. Усі просто заніміли. Навіть Микола Білозерський, який був абсолютно черствою людиною, падає Шевченкові на груди і плаче», – розповів Федорук.

Джерело: zik.ua

Запис Невідоме про відомих: Чарівний голос Шевченка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В народі Верховну Раду нерідко називають «цирком на дроті». І справді, народні обранці демонструють весь класичний цирковий репертуар. Тут і клоунада, і словесна акробатика й жонглювання тріскучими фразами, і різноманітні фокуси. Навіть гладіаторські бої та щось подібне на дресирування диких звірів… От тільки законотворчої діяльності хронічно бракує. А якщо закони й приймають, то нерідко всупереч інтересам простолюду – а то й на шкоду всій державі. Недарма українців обклали найбільшими в світі податками і крок за кроком позбавляють прав, до яких наші люди звикли у попередню історичну епоху.

Дивуватися цьому не варто, адже парламент складається в основному з найбагатших людей країни, а також їхньої обслуги й підкуплених «тушок». Насамперед вони зацікавлені у закріпленні влади за собою та за своїми сім’ями навічно. Тому вдаються до різноманітних махінацій з виборами, відпрацьовуючи схеми перетворення виборчого процесу на порожню формальність. Себе ж ця каста наділила фантастичними привілеями, відмовлятися від яких вона не збирається. Коли опозиція підготувала проект закону про скасування більшості таких привілеїв, то «недоторканні» скористалися елементарною неуважністю авторів законопроекту і негайно його провалили. Опозиції ж залишилося тільки скаржитися на «шулерство» парламентської більшості. Втім, у «наперсточників» виграти неможливо.

Нині опозиціонери вимагають від президента, щоби він особисто відзвітував перед вищим законодавчим органом держави за свою діяльність. Натомість депутатам роздали книжки з таким звітом, проте опозиціонери читати написане не бажають. Вони прагнуть почути з уст президента звіт про обіцяне «покращення», після чого задаватимуть купу питань. Доки гарант Конституції відмовлятиметься від цієї процедури, вони блокуватимуть роботу Верховної Ради. Правда, пропрезидентська більшість має свій механізм розблокування, який вже ефективно використовувала, так зване «виїзне засідання». Зберуться в іншому приміщенні без опозиціонерів і прийме потрібні їм закони.

Можливі різні варіанти розвитку подій, але чергова парламентська криза заявила про себе на весь голос. Кому вона потрібна? Зовсім несподівану відповідь на це питання українці цими днями почули від депутата Сухого, який представляє Партію регіонів. Він звинуватив у розпалюванні кризи, як це не дивно, Росію! Від Тягнибока чи Фаріон такі звинувачення були б цілком органічними, але від члена ПР? Видно, правляча партія вже далеко не монолітна. Уродженець Тернопільщини Ярослав Сухий вбачає в нинішніх подіях у ВР «руку Москви». Кремль демонструє: у Росії, Білорусі та Казахстані – повний стабілізець. Вступайте до Митного Союзу – такий буде і у вас. А як не вступите – матимете кризу за кризою.

Ігор БУРКУТ

Запис ПАРЛАМЕНТСЬКА КРИЗА В УКРАЇНІ. ЧЕРГОВА… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Саме Андрій Кушніренко відкрив нову сторінку в історії Буковинського хору – під його керівництвом хор, який володіє  народною манерою співу, вперше виконав класику. А сьогодні силами Чернівецької філармонії – єдиної в Україні! – буде виконано потужний монументальний  класичний твір.

Ім’я Верді збуджує  почуття національної гордості в італійців, глибоку пошану – в музикантів. Його музика зачаровує, хвилює, не залишаючи байдужими слухачів. Немає жодного оперного театру, в репертуарі якого б не було  опер Верді.  «Бал-маскарад», «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Отелло» – далеко не повний перелік шедеврів Майстра, відомих у всьому світі.

Сьогодні важко повірити в те, що колись юного Джузеппе не прийняли до Міланської консерваторії, назвавши професійно непридатним. Хто ж знав, що з простого сільського хлопчика виросте митець світового масштабу? Й  хто пам’ятає зараз того директора консерваторії?

Складний твір Верді, написаний для чотирьох солістів, змішаного хору та симфонічного оркестру, прозвучить у виконанні академічного симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії (художній керівник та диригент – заслужений діяч мистецтв України Йосип Созанський), академічного камерного хору «Чернівці» (художній керівник – Надія Селезньова), хору академічного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю (художній керівник – народний артист України Ярослав Солтис). Солісти запрошені з Києва: лауреати міжнародних конкурсів Мирослава Гаврилюк (сопрано), Михайло Гнатюк (тенор), Вероніка Коваль (мецо-сопрано), Тарас Бережанський (бас).

Своїми думками про твір Верді та підготовку до заключного концерту сезону поділилися Йосип Созанський і Надія Селезньова.

– Завершувати концертний сезон масштабним проектом, в якому задіяні кілька колективів виконавців стало своєрідною традицією. Як виникла ідея виконати саме «Реквієм» Дж. Верді?

Й.С.: – Ми завжди стежимо за ювілейними датами. Цього року – великий ювілей Дж. Верді. Зрозуміло, що Чернівці – це не столиця. Але дуже б хотілося, щоб тут прозвучали такі твори, як Дев’ята симфонія Бетховена, «Карміна Бурана» Орфа, «Реквієм» Верді…

Спочатку ми очікували, що приїде «Думка». А потім збагнули, що в нас усе є: оркестр, хорові колективи… Можливо, це не буде на рівні столиці, але нехай це станеться, нехай люди почують ці твори. Нехай музиканти зіграють їх… Це дуже корисний досвід.

– «Реквієм» Верді – твір масштабний і складний. З якими труднощами зіткнулися у процесі підготовки?

Й.С.: – Цей твір дійсно надзвичайно складний, особливо для вокалістів. Якщо нема гарних вокалістів – краще за нього не братися. Якими ідеальними не були б хор і оркестр – все одно вони не «витягнуть»… Нам пощастило, що Михайло Гнатюк зібрав дуже хороших виконавців. Вони звучать просто фантастично!

Н.С.: – Виконувати камерним хором твір, розрахований на величезний склад – це неабиякий ризик. Але ми спробували знайти оригінальний вихід із цієї ситуації: поділили хор на дві частини й розмістили його ближче до слухача. Наскільки це вдало, почуємо  в концерті.

– Реквієм – це заупокійна меса. Що можна сказати про образи саме вердієвського «Реквієму»?

Н.С.: – Образний спектр його надзвичайно широкий. Усе побудоване на контрастах. Є і драматичні, скорботні частини, є і просвітлені, споглядально-ліричні. Серед ліричних особливою красою відзначається «Agnus Dei» («Агнець Божий»). Натомість «Sanctus» («Свят»), наприклад, – блискучий, урочистий. Найбільш напружена за енергетикою частина – «Dies irae» («День гніву»). Головна мелодія цієї частини лейтмотивом  проходить крізь твір. Звучить в оркестрі, в партіях хору й солістів… Цікаво, що і за розміром ця частина – як половина всього твору.

Й.С.: – Дійсно, в цій частині – ціле дійство. Хор, наче у давньогрецькій трагедії, коментує що відбувається. В «Diesirae»  більше десяти розділів – і кожний з них  має свій особливий сакральний зміст.

–У багатьох операх Верді постає як майстер хорового письма. Які особливості хорової фактури «Реквієму»?

Н.С.:– Вона надзвичайно різноманітна: є унісонний виклад, що нагадує старовинний григоріанський хорал, є поліфонія у чистому вигляді, є строга хоральна фактура…

– В духовних творах на перший план зазвичай виступає молитовний текст. Чи так у Верді?

Й.С.: – Саме в «Реквіємі» важливе значення надається змісту кожного слова. Його повинні розуміти, пропустити через серце і донести до слухача виконавці.

Н.С.: – Для цього ми зробили переклад, підтекстовку. Пояснили виконавцям  зміст. Ретельно працювали над дикцією, «італійським» варіантом прочитання латині.

– Чи виникають паралелі між «Реквіємом» Верді та його операми?

Н.С.: – Авжеж. «Реквієм» навіть називають «ще однією оперою» Верді. Тут багато  виразної вердієвської мелодики, драматизму…

Й.С.: – Цей твір писався паралельно з «Аїдою» і виникає багато навіть чисто музичних паралелей. Але, мені видається, величезна складність «Реквієму» полягає ще й у тому, що музика вимагає «рафінованого» голосу, особливої культури звуку. В опері часто панують сильні пристрасті, любовні драми. А в цьому творі повинні бути зовсім інші емоції – глибоко духовні, звернені до Бога.

– А що плануєте на наступний сезон?

Н.С.: – Ми хотіли б продовжити гарну традицію, яка склалася позаминулого року і розпочати новий сезон новим сумісним проектом. У творчих планах – виконати з тернопільським хором «Заповіт» Станіслава Людкевича, адже це буде Шевченківський рік.

Й.С.: – 24 серпня 2014 року виповниться 120 років від дня народження українського композитора Богдана Крижанівського. Сподіваюсь нам удасться виконати його музику до поеми Миколи Бажана «Данило Галицький» на День Незалежності України.

Тетяна КОГУТ, спеціально для «Версій»

Запис «Реквієм» звучатиме в Чернівцях життєствердно спершу з'явиться на Медіа-Версії.