Дані Богом і природою здібності з дитинства відточувалися наполегливою працею (в тому числі й зусиллями люблячих, але строгих батьків), глибоким роздумами над пізнанням себе і світу і допитливим хлопчачим розумом. Тому родичі досі зі здивуванням згадують його не за роками серйозні підліткові пісні. А розмова кореспондентки «Версій» з цим молодим чоловіком вийшла, хоч і пересипана його жартами і кепкуваннями (насамперед – над самим собою), та насправді дуже філософська.

Отже, знайомтеся: Олександр Мельник, 25-річний буковинський педіатр, який пройшов «сліпий відбір» на проекті телеканалу 1+1 «Голос країни» і потрапив у команду зіркового шоу-мена Потапа. І якого в проекті назвали «найсексуальнішим педіатром України».

Саша, вийти і проспівати так, як це зробив ти на телепроекті, навряд чи можна без попереднього досвіду і підготовки. Ти маєш музичну освіту?

Закінчив музичну школу по класу фортепіано, але якщо чесно, то завжди хотів навчитися грати на гітарі. Думав тоді: ну от хлопці перебирають струни біля вогнища, навколо них дівчата тусуються, а я що – піаніно до вогнища притягну?? (сміється – авт.) Та батьки казали: «Навчишся на піаніно – вмітимеш на всьому». Тож гітару освоїв пізніше самотужки, пишу пісні і створюю мелодику під гітару, а опрацьовують це все одно люди, які на тому розуміються краще за мене.

Пишеш пісні? Успішні?

Ну не знаю… 2018-го взяв Гран-прі обласного конкурсу авторської пісні зі своїм твором «Засинай», а за два роки до цього в цьому ж конкурсі посів друге місце. 2015-го також здобув Гран-прі на чи не єдиному некомерційному на Буковині конкурсі «Рідна пісня».

Мабуть, серйозно готувався?

Та ні. І вперше, і вдруге щодо конкурсу авторської пісні мені зателефонували і сказали: завтра конкурс, не хочеш взяти участь? Чому б і ні, подумав я, пішов і переміг (сміється – авт.) У той раз, коли отримав Гран-прі, то ще й просив брата прийти зі мною, щоб забезпечити музичний супровід, але він не зміг, то зі мною пішов приятель-флейтист. А ще в багатьох пісенних подіях і змаганнях брав участь разом з хором «Букмед», який став дуже успішним з попереднім художнім керівником Володимиром Шнайдером і продовжує наполегливо працювати з його наступницею. Щодо успішності… Не знаю, чи вона вимірюється нагородами, а чи популярністю. Сестра якось розповідала, що йшла вулицею і почула  мою пісню. Але не мій голос. Це її здивувало, тож вона підійшла до компанії, в якій під гітару хтось це співав, і це справді був не я – а пісню, значить, знають…

А яку пісню?

Зазвичай я не даю своїм пісням назви, але до цієї якось прижилася назва «Притон». А ще є в мене багато пісень «про…» (ну про якісь явища, події, предмети). Є репчик про морг – веселенький такий. Ну як «веселенький» – в плані музики… Заспівати «Притон»? (наспівує – авт.)

(Пісня насправді вразила – глибиною переживань ліричного героя, який «під кайфом», але без кайфу, а навпаки – в пітьмі безпросвітності. Потім була пісня «про телебачення» – надзвичайно злободенна і точна! – авт.).

А звідки ти це знаєш – що відчуває людина в такому стані? Якось дуже переконливо вийшло…

Змоделював ситуацію. Ні, я не вживаю наркотиків, якщо Ви про це (сміється – авт.) В мене багато є пісень… А років у 15-16 придумав пісню про те, що б робили люди, якби знали, що завтра – кінець світу. На хвилин 7 пісня була…

А що ж такі всі теми серйозні?

Ну якось пишеться на соціальну тематику. Веселі пісні мені писати складно. У мене ж спочатку – музика. Приходить бажаний ритм, а вже на нього приходять слова. Якщо навпаки – то значно довше все відбувається… Філософські пісні зазвичай нормальні по тексту, але нудні за ритмікою. Графоманія вбиває ритміку.

Знаю, що іноді використовуєш і міцне слівце у піснях. Для чого?

Для підсилення емоцій. Але мама за таке скаже «аяяй!» (сміється – авт.) Це така «придонна», «убога» творчість (знову сміється – авт.)

Ну і що би ти робив, якби знав, що завтра кінець світу?

Ну… насамперед озброївся б. Бо зрозуміло ж, що «останній день» – це свого роду «карт-бланш на свинство», більшості здаватиметься, що немає сенсу «тримати обличчя». А далі… хтозна. Цікаво, що ми дрібні і безсилі не лише проти якогось «матеріального апокаліпсису», ми є ніщо і проти часу. І яким би ти не був відомим – через тисячу років про тебе навряд чи хтось згадає. А то й значно раніше.

Тобто свою славу ти сприймаєш без захвату?

Славу? Та це зовсім не слава. Якщо навіть раз засвітився, то вже за місяць всі й забудуть. Тому просто хочу щоб цей умовний «місяць» використати дуже результативно. Ретельно працюю над тим, щоби людям показати свою творчість. «Голос країни» – це як спросіб проявити себе і знайти ту аудиторію, яка захоче почути мене. Мені є що сказати, ідей багато. І звісно, набратися досвіду. Відчуваю, що вже став почуватися розкутіше і впевненіше. Готуюся до роботи з професійним оператором, хочу писати музику професійно. Наприклад, склали сьогодні каркас ідеї трека. Перш ніж зробити аранжировку, треба детально описати настрій, який хоче передати. Три години над цим сиділи.

Родина підтримує тебе у творчості?

Група підтримки за лаштунками шоу

Звісно. Мама й сама співає, з братом ми співаємо дуетом, нас знають як «братів Мельників», він мій бек-вокаліст (сміється – ред.) Цікава була історія якось, коли мій друг поїхав до столиці до своєї подруги-киянки. А вона його питає: «Ой, ти з Чернівців, а знаєш таких «братів Мельників»? Він насторожився і каже: «Ніііііі, а що?» То вона йому розповіла, що є такі і вони співають гарно. З інтернету, мабуть, знає. Але завжди батьки наполягали на тому, щоб я здобув іншу, «серйозну» професію.

…І так ти обрав спеціальність педіатра? Цікаво працювати з дітьми?

Дуже відповідально. От якось працював у дитячому таборі, і ретельно проводив огляд дітей. Вони, звичайно, хотіли гратися, а не проводити час у черзі до лікаря… Під час цих оглядів виявив двох діток з непереносимістю глютену. Їм злакові не можна їсти, а каші в таборі – це ж звична їжа. І батьки про це не сказали, відправивши дітей в табір. А ще якось у хлопчини також в таборі був напад епілепсії, я надавав першу допомогу, і це насправді нелегко. Можна сказати, для дитини ця допомога життєво важлива була… Шкода просто, що у нас цю працю поки що не надто шанують.

А що цінують?

Рекламу цінують. І я цим заробляю також.

 Під відео з твоїм виступом є багато коментарів. І не всі тебе хвалять. Як ставишся до такої зворотньої сторони слави?

Неможливо ж усім подобатися. Кожний має право на власну думку і оцінку. Нехай говорять – це ж краще, ніж якби не говорили.

Ну тепер ти точно маєш бути оточений дівчатами, як ті хлопці в твоїй ранній юності, які грали на гітарах біля вогнища?

Тепер я знаю, що це занадто просто – спокусити дівчину гітарою. Стосунки – це щось зовсім інакше!

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Учасник «Голосу країни» Олександр Мельник: «Веселі пісні писати складно» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Людиною гір назвала себе юна співачка з Розтоків Марина Фіжделюк  під час знайомства з тренерами «Голосу Країни», коли вже пройшла «сліпий відбір», зачепивши тренерів виконанням коломийки. Щось подібне я чула від письменника Анатолія Томківа, коли він розповідав про надзвичайну карму їхнього села: «У Розтоках усі непрості. Тут якась дивна атмосфера: усі музиканти. Співають соло, гуртами, в хорі, грають на різних інструментах цілими родинами, навіть династіями».

Сама Марина тут же в селі закінчила музичну школу по класу баяна. Вихованка театру-студії «Голос-Гердан» давно вже пройшла випробування сценою й конкурсами: в Інтернеті повно її дитячих та підліткових фото з мікрофоном. Не дивно, що вона узялася навчати свого тренера Дана Балана танцювати «Гуцулку» – запальний танок карпатських гуцулів.

«Версії» мають до Марини особливий сентимент, оскільки саме в нашій газеті понад 10 років тому вийшло інтерв’ю з дівчинкою,  яка єдина з Чернівецької області 2008-го виступила на всеукраїнському телевізійному проекті «Фольк-м’юзік» – музичному конкурсі Першого національного каналу.

Тодішній журналіст «Версій» Микола Кобилюк, а нині працівник «МБ» запитав у дівчинки Марини:

«– Маєш якусь заповітну мрію?

– Мрію заспівати з Тіною Кароль. Як на мене, вона дуже хороша співачка і я Тіну дуже поважаю за те, що вона завжди співає наживо – в цьому я переконалась!».

Кажуть, у працьовитих і наполегливих мрії збуваються. Може, в цьогорічному «Голосі Країни» Марині й вийде заспівати з Тіною. А «Версії» бажають Марині довгого й щасливого шляху – і на проекті, і в житті.

Лідія КОСТИНСЬКА, «Версії», фото з архіву «Версій»

Запис Марина ФІЖДЕЛЮК: «Наші гори поцілував Бог» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Третього дня «сліпих прослуховувань» сьомого сезону «Голосу країни» чотири крісла тренерів розвернулися до кельменчанки за походженням і киянки в нинішньому житті Марти Адамчук.

«Версії» діляться ексклюзивною інформацією про співачку від її хрещеного батька, чернівецького художника Анатолія ЖИТАРЮКА.

Анатолій Миколайович 28 років прожив у Кельменцях, де свого часу навіть директорував у художній школі. Подружився із родиною Олександра й Тетяни Адамчуків, а згодом вони запросили його стати хрещеним батьком їхньої донечки. Мама, Тетяна Олександрівна, філолог, випускниця ЧНУ, працює завучем у Кельменецькій гімназії, у містечку відома і улюблена як ініціатор і організатор практично всіх культурних заходів. Кельменчани кажуть, що не уявляють чогось цікавого без участі Тетяни Адамчук.

Тетяна й сама гарно співає, але співоча кар’єра не склалася, натомість вона відбулася як учитель і, безперечно, як мати. Тато – Алік, як звуть його друзі, – водій-дальнобійник, добротою й порядністю – під пару своїй Тетяні.

Маленька Мартуся співала змалечку, і батьки доклали багато зусиль до її виховання: танці, музична школа, різні гуртки, виступи… Але головне, вважає Анатолій Миколайович, що сімейна атмосфера, доброзичлива й строга, не дала Марті Адамчук захворіти на «зіркову хворобу»: дівчина виросла такою ж доброю та щиросердною, як її батьки.

Уже 12 років Марта Адамчук живе у Києві. Вона закінчила Київський національний університет культури і мистецтв (Поплавського). Бере участь у різних конкурсах, зокрема «засвітилася» на «Х-факторі».

Три роки Марта працювала бек-вокалісткою в дуеті «Потап і Настя», але настав момент, коли вона сказала собі: все, час вирушати у самостійне плавання. Трудівниця Марта не поринула у богемне життя Києва, вона багато працює над своєю виконавчою майстерністю, пише слова і музику до своїх пісень і мріє, аби її пісні співали не лише в Україні. Але для сліпих прослуховувань не ризикнула взяти свій матеріал, обрала пісню Ігоря Талькова «Я повернуся».

Анатолій Житарюк підкреслює, що артистизм, із яким молода співачка зробила зі свого виступ маленьку виставу про наше сьогодення, характерний для Марти теж змалечку. Потап, який, до речі, впізнав свою колишню бек-вокалістку лише в обличчя, зауважив, що не етично перебивати таку учасницю в колег-тренерів, тож Марта обрала тренером Сергія Бабкіна. Слідкуймо за «Голосом країни»: на ньому виступає буковинка.

Записала Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Буковинка Марта АДАМЧУК пройшла у «Голос Країни-7» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Містикою» та «допомогою вищих сил» назвали пізніше виступ 18-річної Марічки Яремчук організатори конкурсу. До неї повернулися крісла усіх тренерів, хоча, за винятком Пономарьова, кнопок вони не натискали.

– Те, що Марічка – донька Назарія Яремчука, – я дізнався раніше, – зізнався після телешоу Олександр Пономарьов, адже дівчина під час програми так і не назвала суддям свого прізвища. Він також додав, що дуже шанує цього виконавця, і йому сподобалося, що претендентка не хизувалася своїм прізвищем.

Отож, тепер дівчина – у його команді. Таким чином, окрім Дениса Жупника, буковинці зможуть повболівати протягом наступних ефірів ще й за талановиту та вродливу Марічку.

Марічка Яремчук закінчила гімназію №4. Навчається у Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва (за спеціальністю «естрадний спів») та заочно – в Чернівецькому національному університеті (факультет історії, політології та міжнародних відносин, спеціальність «міжнародна інформація»).

Запис Марічка Яремчук виступила на шоу «Голос країни» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Йдеться про Дениса Жупника, тобто – Макса Баталова, адже саме під таким псевдонімом він відомий як ведучий шоу «Привіт в обід» на радіо «Блиск ФМ». Річ у тім, що Дениса з-поміж багатьох голосистих конкурентів відібрали учасником до іншого, більш зіркового та телевізійного шоу – «Голос країни». Звісно, при цьому не обійшлося без певних розіграшів та несподіванок…

Адже у «Голос країни» Денис потрапив не одразу. Спочатку надіслав анкету із записами своїх пісень, його запросили на прослуховування із Костянтином Меладзе. А потім… А потім – анічичирк (тобто, жодних новин). Отож, втративши надії, одного дня Денис вів уже звичний для себе ефір на радіо, коли це до нього зателефонували…

– Це був нібито слухач, який хотів передати привіт, та насправді виявився представником проекту. До того ж у цей час у студії працювала знімальна група, яка, знову ж таки, нібито знімала сюжет про нашу радіостанцію. Проте насправді знімали виключно мене, як я веду ефір, як відреагую на звістку, що потрапив до «Голосу країни», – розповідає Денис.

Вже у грудні на нього чекатимуть нові завдання. А ми дізнаємося, що таке сліпе прослуховування, і як Денис намагатиметься привернути до себе увагу котрогось із чотирьох зіркових тренерів. А це Діана Арбєніна, Олександр Пономарьов, Руслана Лижичко та Стас П’єха.

«Голос країни» – телевізійне вокальне шоу телеканалу «1+1».  2010 року подібний проект вперше з’явився в ефірі голландського телебачення і став справжньою сенсацією, побивши усі можливі рекорди глядацької популярності. Від звичайних вокальних телевізійних шоу «Голос країни» різниться своїми високими вимогами до рівня вокалу, тож чи не кожен його учасник –  професіонал з вражаючими вокальними даними.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис «Голос країни»: ведучий чернівецького шоу став учасником всеукраїнського спершу з'явиться на Медіа-Версії.