Всесвітній день боротьби з глаукомою припадає щороку на 6-е березня. Цей день уже вшосте (від 2008-го) відзначається і в Україні.

Про це захворювання більше знає Марина КАРЛІЙЧУК, лікар-офтальмолог вищої категорії, кандидат медичних наук, доцент кафедри офтальмології ім. Б. Л. Радзіховського БДМУ, консультант-офтальмолог обласного медичного діагностичного центру.

– Глаукома – хронічне захворювання очей, яке прогресує, призводячи до поступової загибелі зорового нерва. З-поміж усіх офтальмологічних захворювань глаукома є найпідступнішою. Непомітно, як правило, безболісно, вона проявляється коливаннями внутрішньоочного тиску, виникненням дефектів у полі зору і, за відсутності лікування, може призвести до сліпоти.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в усьому світі глаукомою вражено майже 70 млн. осіб, а понад 5 млн. повністю втратили через цю хворобу зір. До цієї кількості кожні 10 років додається близько 20 млн. Фахівці прогнозують до 2020 року збільшення кількості хворих на глаукому до 80 млн., пояснюючи це прискоренням процесу старіння населення. При цьому зір втратять вже понад 11 млн. осіб.  

Серед причин сліпоти в Україні глаукома посідає друге місце. У Чернівецькій області 2013 року виявлено 509 нових хворих на глаукому. Ще стільки же можуть і не здогадуватися про наявність у них цієї недуги.

Давні греки називали «глаукомою» так зване «синє помутніння ока». Нині так називають велику групу очних хвороб, які характеризуються постійним чи періодичним підвищенням внутрішньо очного тиску із подальшим розвитком типових дефектів поля зору, зниженням зору й атрофією зорового нерва.

Своєчасно виявити захворювання, призначити лікування й запобігти сліпоті допоможуть вимірювання внутрішньоочного тиску, огляд зорового нерва, перевірка поля зору та інші методи діагностики.

Глаукома належить до захворювань, які мають хронічний тривалий перебіг і потребують постійного лікувально-діагностичного спостереження. Профілактичні огляди не рідше одного разу на рік є необхідними для осіб старших від 40 років. На тисячу людей, які звертаються до офтальмолога, в середньому у восьми виявляють глаукому.

Захворіти на неї може будь-хто, але до чинників ризику входять: наявність в роду хворого на глаукому, вік понад 40 років, короткозорість або далекозорість, цукровий діабет, мігрені, схильність до спазмів судин, паління, перенесені травми чи хірургічні втручання на оці.

Розрізняють відкритокутову й закритокутову глаукому.

Відкритокутова глаукома – це найбільш поширена форма, при якій не спостерігається чітко виражених симптомів. Людина може не відчувати підвищення внутрішньоочного тиску, яке вже згубно впливає на зоровий нерв.

Про наявність захворювання можуть свідчити поява «сітки» перед очима; наявність «веселкових кіл» при погляді на джерело світла; відчуття дискомфорту в оці; незначна різь в оці; затуманення; зміни в полі зору; головний біль тощо. За таких симптомів слід негайно звернутися до офтальмолога, – наголошує п. Марина. – На превеликий жаль, значна частина пацієнтів із розвиненою стадією захворювання залишається поза увагою лікаря аж поки не стає пізно.

Закритокутова глаукома часто перебігає у вигляді нападів. Гострий напад такої форми глаукоми має характерні ознаки: значне підвищення внутрішньоочного тиску, сильний біль в оці, головний біль. Під час нападу можуть додатися нудота, блювота, загальна слабість. Зір у хворому оці різко знижується. Хворі часто цей напад приймають за мігрень, зубний біль, гостре шлункове захворювання, менінгіт, грип…

Варто пам’ятати, що глаукома не заразне захворювання. Як правило, вона вражує обидва ока, але не водночас.

Для пацієнтів із глаукомою важливо жити активним, енергійним, повним і збалансованим життям. Фізичні навантаження і вправи  дуже корисні не тільки для збереження загального стану здоров’я, але можуть допомогти у зниженні внутрішньоочного тиску.

Діагноз «глаукома» – це не привід упадати у відчай, панікувати та не радіти світові, – додає Марина Аксентіївна. – А своєчасне звернення до лікаря та рання діагностика допоможуть зберегти один із найдивовижніших дарів природи – зір.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Глаукома – найпідступніша хвороба, що краде зір спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Пані Марино, не тільки лікарі, а й пацієнти знають, що встановлення причин хвороби дозволяє її лікувати…

– Саме так, але давайте почнемо з того, що глаукома – це хронічне захворювання очей, через яке втрачають зір, бо воно призводить до специфічної загибелі (атрофії) зорового нерва. Сучасні ж погляди на причини цього захворювання, які з’явилися зовсім нещодавно, дозволяють запобігти втраті зору. Про це повинен знати кожен, бо саме глаукома посідає серед захворювань ока, які призводять до повної сліпоти, друге місце в світі після катаракти, поділяючи його з віковою макулодистрофією.

А ось тепер конкретно про причини, тобто що саме викликає відмирання зорового нерва. Ще донедавна основною причиною глаукоми вважався високий внутрішньоочний тиск. Та ще відомий російський офтальмолог Федоров наголошував, що глаукому спричинює порушення кровопостачання в очних судинах. Тоді його теорія зумовила дискусії та суперечки між науковцями, але вже в другій половині першого десятиліття ХХІ століття Міжнародна асоціація офтальмологів-глаукоматологів уже мала новий погляд на цю недугу, а отже і на її лікування. Хоча і дотепер більшість наших окулістів притримуються попередньої теорії та вважають, що причиною глаукоми є тільки підвищений внутрішньоочний тиск. Між тим, 40% хворих на глаукому мають внутрішньоочний тиск в межах статистичної норми.

– Мабуть, це стає причиною неправильного лікування, через що пацієнти втрачають зір?

– Окремим лікарям важко перебудувати свою свідомість, адже їх так вчили. А тим часом кількість хворих на глаукому зростає і вони потребують негайної допомоги, інакше станеться непоправне. Тому й потрібно перевіряти зір постійно, починаючи з 35-40 років.
До глаукоми призводять три чинники. І високий внутрішньоочний тиск серед них лише на третій позиції. На першому місці – судинна патологія, а на другому – так звана нейротоксичність. Поясню, що це означає. У нашій сітківці існує така речовина, як глутамат, яка збуджує нервову клітину. Коли глутамату більше, ніж його потребує око в нормі, він починає діяти на клітини сітківки та зорового нерва як токсин, отруюючи їх.

Отож, щоби встановити, що саме спричинило появу глаукоми, треба обстежитися. А потім офтальмолог призначить лікування, потрібне саме вам. Адже на тиск можна впливати, як і на якість роботи судин. Існують також і нейропротектори, що перешкоджають дії зайвого глутамату.

– Як проявляє себе глаукома і на що треба звертати увагу?

– Найперше, що перевіряє лікар у пацієнта, – це так зване поле зору. У хворого на глаукому воно обмежується доти, аж доки не зникне зовсім. Для прикладу, уявіть собі картину, скажімо, «Гімалаї» кисті Миколи Реріха. Панорама цих гір і велична, і величезна. А ви замалюйте на картині один шматочок чорним кольором. Потім збільшуйте його поступово. Зрештою, ви замалюєте всю картину, залишивши шматочок вершини. Але з часом і вона щезне. Саме так поступово зникає зір у хворого на глаукому. На жаль, за даними ВООЗ, у світі відбувається постійне зростання хворих на глаукому. Якщо зараз майже 70 млн. людей хворіють цією недугою, то за прогнозами до 2030 року їхня кількість подвоїться. Наразі експерти вважають, що реальні цифри значно більші, бо половина людей з глаукомою просто не підозрюють про свій діагноз.

Показовою є сама еволюція діагнозу глаукоми. Спочатку відштовхувалися від симптому захворювання: при гострому нападі закритокутової глаукомі зіниця світиться зелено-лазурним кольором. Звідси й саме слово глаукома. Потім виставили синдромний діагноз – підвищений внутріочний тиск, звуження поля зору та атрофія зорового нерва. Тепер спеціалісти послуговуються анатомо-морфологічним діагнозом, коли береться до уваги стан зорового нерва.

– Ви згадали про закритокутову глаукому. Значить, буває ще якась?

– Так, первинна глаукома буває двох форм. Закритокутова характрезується виникненням гострих нападів: потужний, аж до блювоти головний біль, який радіює в плече, імітує серцевий напад, навіть зуби можуть боліти. Від неї не відмахнешся. Натомість найпідступніша – відкритокутова глаукома, бо вона себе практично нічим не проявляє, аж доки зір раптом не зникає.

– Так-таки зовсім нічим?

– Ні, звичайно ж спостерігається затуманення зору або головний біль, може бути напруга в очах чи поява райдужних кіл при погляді на джерело світла, також і «мушки» перед очима з’являються. Але хто звертає увагу на такі симптоми? Їх пояснюють втомою, стресом або іншими факторами. Тоді як на 1-2-ій стадіях недуги вже спостерігається звуження поля зору. «Темна пляма» насувається і ніяк від неї вже не позбутися. Можна тільки запобігти її появі або розширенню. Для цього варто постійно перевірятися в офтальмолога. Глаукома – захворювання дуже підступне. І, так би мовити, неоднозначне. Та лікувати його можна і треба.

– Буквально недавно мені довелося почути від лікаря – глаукома не лікується…

– Сумнівно, щоби це сказав лікар… Подібне можна почути від пацієнта («сусід», «приятель» тощо), який вже, на жаль, втратив зір від цієї хвороби. Але наука рухається вперед, і принципи лікування десятирічної давнини вже стали минулим. Наразі треба їхати до окуліста в райцентр чи область. Бо головне ж у тому, що сліпоті від глаукоми можна запобіти.

Запис Глаукома – не вирок, але постійна боротьба спершу з'явиться на Медіа-Версії.