Горбачова Анастасія Валентинівна «Ліса»
16 березня 1983     6 серпня 2015
Добровольчий Український Корпус
«Мамо, не плач! Я розквітну весною»
Загинула в російсько-українській війні

Фото цієї таблички мені пару днів назад надіслав Віктор Личак, що зараз служить у ЗСУ. Віктор Личак – волонтер громадського формування «Козацької Варти» (м. Глибока). Як і з Настею Горбачоваю, так і з Віктором Личаком ми знайомі від 2014 року, з початком  війни, коли Росія анексувала український Крим та почала війну на Донбасі.

Настю знала з часів Майдану, зустрічалися на Шевченка, 41. де розташовувалося ГО «Буковинське об’єднання волонтерів». Потім почало діяти громадське формування «Сотня Буковини». Анастасія Горбачова разом з частиною майданівців пішла добровольцем на фронт захищати Україну.. На цьому фото Настю бачила в останнє, коли вона збиралася їхати на фронт – 1 листопада 2014. Від березня 2015 року Настя перебувала у 5 батальйоні ДУК «Правий Сектор». На фронті Настя мала позивний «Ліса». 6 серпня 2015 Анастасія Горбачова  загинула  під Маріуполем. 12 серпня буковинці провели в останню путь Анастасію Горбачову, жінку-патріота, жінку-воїна, яка загинула на війні.

Віктор Личак, як волонтер, відвідував і наш Чернівецький  ліцей №11 (гімназія №2), ми передавали продукти, смаколики для захисників Донецького аеропорту, потім для окремої зведеної штурмової добровольчої чоти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр , на Піски, Курахове, на схід…

Віктор Личак зараз служить у десантно-штурмових військах. А у даний момент знаходиться у житомирському реабілітаційному центрі на лікуванні після поранення, Це вже третє пораненння за цю війну, перші дві мав контузії, а зараз осколочні по всьому тілу. Тільки з обличчя витягли 36 осколків, переніс п’ять операцій.

Коли пан Віктор надіслав мені фото із знаком пам’яті Анастасії Горбачової на алеї слави (ми спілкуємося у ФБ), то я взнала, що він у Житомирі. І лікується після поранення. Ми бачилися у Глибокій 22 травня 2022-го, коли віддали останню шану Герою Миколі Бауеру. Тоді Віктор Личак був на реабілітації після контузії.

У Житомрі, так далеко від Чернівців, люди теж пам’ятають Героя, добровольця Анастасію Горбачову. Я подякувала пана Віктора за мирне небо над Чернівцями, побажала Божої опіки. А він просто відповів: «Це наша робота – захищати нашу Батьківщину».

Таку інформацію про акцію пам’яті  я знайшла в Інтернеті: 28 жовтня в Житомирі на території «Дому ветеранів» ГО «Жіночий ветеранський рух» висадив 16 декоративних яблунь Недзведського  в пам’ять про 16 жінок, які загинули на війні, що триває на сході України.

Біля кожного дерева буде іменна табличка з написом «Мамо не плач, я розквітну весною» – в пам’ять про сучасних Героїнь і як символ майбутньої перемоги. Ця алея – нагадування про те, що війна з Росією триває, і що мир та незалежність нашої держави здобуваються високою ціною.

Розповідь захисника Віктора Личака про Анастасію Горбачову на пам’ятній алеї у Житомирі.

Україна переможе! Нехай Бог береже Україну і її захисників!

Ангела-Хранителя!  Слава Україні!

Більш детальна інформація за посиланням – «МАМО, НЕ ПЛАЧ! Я РОЗКВІТНУ ВЕСНОЮ», – ЗНАК ПАМ’ЯТІ ПРО АНАСТАСІЮ ГОРБАЧОВУ.

©Тетяна Спориніна,
фото автора і з архіву Віктора Личака

Запис Знак пам’яті про Анастасію Горбачову у Житомирі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Спасибі всім доброчинцям, добрим людям, що допомогли зібрати вантаж для передачі на схід бійцям.

Більш детальний фотозвіт за посиланням –  21 ЛЮТОГО БУЛА ВІДПРАВЛЕНА НА СХІД ЧЕРГОВА ДОПОМОГА БІЙЦЯМ…

Нехай в дорозі вас береже Бог і благословить на всі добрі діла!
Нехай Бог береже наших бійців!

Тетяна Спориніна,
фото автора та SergyiS

Запис ЧЕРГОВА ДОПОМОГА БІЙЦЯМ ВІДПРАВЛЕНА НА СХІД… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Більш детальний фотозвіт за посиланням – ДРУГА РІЧНИЦЯ МАЙДАНУ…

І вже після мітингу, в Українському домі п’ятьом учасникам Євромайдану, членам ГФ “Козацька варта”, бійцям-добровольцям були вручені відзнаки “За службу державі”. Ця відзнака започаткована для нагородження за зразкове виконання службового обов’язку по захисту державності України. Настя Горбачова нагороджена цією відзнакою посмертно. Нагороду Насті отримала її сестра.

Віталій Кадук, начальник штабу ГФ «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів» вручив нагороду Івану Скінтею, волонтеру, має більше 30 виїздів в зону АТО.

Ірина Вовк, волонтер та Владислав Слободян, боєць-доброволець “Карпатської січі”

І ще одна нагорода – для Руслана Ломінського, воїна-добровольця, який зараз на сході, у “Карпатській січі”.

Слава Україні! Героям слава!

Дійсно, повторюся: зміни в Україні не завершилися… Війна не завершилася. Деякі вважають, що і революція не завершилася…

No pasarán!

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Два роки після Майдану… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Микола Бауер (позивний «Богомол») приїхав додому на ротацію на 10 днів.
Микола – боєць окремої зведеної штурмової добровольчої чоти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Пішов захищати Україну добровольцем. На фронті – 7 місяців. Це перша його відпустка.

У вівторок, 3 листопада, о 6-ій ранку ми зустрічали «Богомола» на автовокзалі. Я знала його тільки за фото, з фільмів про «Карпатську січ» в Інтернеті і, звичайно, з розповідей його побратимів: Вікторії, Віталія, Руслана, Андрія… Автобус з Дніпропетровська не запізнився, до наступного автобуса у Миколи було більше трьох годин. Тож ми не пішли одразу на базу громадського формування «Сотня Буковини» на вулиці Шевченка, 41, а зайшли до буфету автовокзалу. Ми раділи, розмовляли, розповідали напівсмішні, напівсумні історії, перебивали одне одного, намагалися відігнати тривогу, яка постійно мимоволі повертається у свідомість. Адже цієї миті не всі сидять за столом у теплій кімнаті. Хтось заступив на чергування, хтось захищає лінію оборони – там, на сході…

– Як ти, Миколо, став добровольцем? Що спонукало тебе піти на фронт захищати Україну?
– Перед війною (це було взимку) я хотів поїхати до Польщі на заробітки. Уже готові були і візи, і всі документи. Але якогось моменту щось ніби замкнуло в мені: я вирішив, що не туди треба їхати. Залишив документи вдома і поїхав на передову. Там пройшов вишкіл, на базі.

–А де ця база?
–Курахово. Потім проходив вишкіл на «Камікадзе», це друга лінія оборони. Там я навчався. Серед іншого – як звикати до вибухів снарядів, мін… Пам’ятаю свій день народження, це було саме на Пасху, 12 квітня. Тоді я ще не звик до війни і було реально страшно. Обстріл почався десь о третій годині ночі і тривав до обіду. Піски всі горіли. Було дуже, дуже страшно. Ми були у Первомайську. Снаряди туди не долітали. Але Піски горіли…
Та з часом до всього звикаєш. Людина – це таке унікальне створіння, що може звикнути, пристосуватися до всього. І вже потім я пішов на саму передову, у Піски. Довелося ходити на позиції під обстрілами мін, «градів», всього. І кулі літають. Звикаєш…

–Ти зараз в АТО за контрактом. Де саме ваші позиції?
–Так, ми легалізувалися одні з перших. І нам дали позицію під Донецьким аеропортом. Там по нас били  і міни, і гради, та, дякувати Богові, все якось обходилося без жертв. І до цього часу ми тримаємо ці позиції.
Але на війні, як на війні. З мого відділення загинуло двоє людей. Я з ними навіть не встиг познайомитися, це сталося на початку моєї служби. Це «Телефонщик», молодий хлопець: йому було 19 років і «Характерник», йому було тридцять з чимсь. Так  вийшло, що ми тільки прийшли у відділення і заступили на чергування. Але на різні позиції. Міна розірвалася там, де були хлопці, влучила в дерево, осколки порозліталися, попали в груди,в голову. Ми почули: «У вас два «трьохсотих».  – Але насправді це були два «двохсотих»: хлопці не дожили до приходу лікарів. Було надзвичайно важко…

– Те, що відбувається на фронті зараз, називають перемир’ям. Але що це за перемир’я таке?
–Там тільки не літають міни і гради. І танки не стріляють. Все інше працює. Стрілкова зброя, СПГ, РПГ, ДШК, «Утьоси»…
Минулого тижня в нас – 4 «трьохсотих» і 2 «двохсотих». Досі гинуть люди…
З нашої «Карпатської Січі» одному хлопцю, позивний «Марік Насіров», снайпер поцілив просто в груди, і куля пройшла чітко центром грудей навиліт. Але це швидше унікальний випадок: ні артерію, ні легені куля не зачепила, дякувати Богові.  «Марік»  зміг спуститися з позиції, навіть сам зміг сісти у «швидку». Там його швидко «заліпили». Тобто з хлопцем все нормально.

–Дійсно, Бог допоміг «Маріку»… Та люди гинуть – і це називають перемир’ям…
–Перемир’я несправедливе. Тиші там нема. Досі там гинуть люди. Тому хочу подякувати волонтерам «Козацької варти», ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», взагалі усім волонтерським організаціям, доброчинцям, що допомагають бійцям.

–У тебе 10 днів відпустки. Як плануєш їх провести?
– Спочатку – до сестри, потім – додому, до мами, до рідних, до друзів, щось помогти… І – знову, на схід, повертаюся назад.

– Зараз дуже складні часи. І вирішується доля України, її свобода, соборність. Що треба робити для змін?

– Україну можуть змінити тільки українці. Але ми не змінимо її тільки криками біля Верховної Ради. Зміни треба починати від самого себе. Не бігти до когось і кричати, що хтось нічого не робить чи погано робить. Починай сам зміни з себе. Ми, патріоти, повинні всі разом працювати, змінювати державу. Щоб наші діти жили краще.

–Дякую, Миколо. Гарної відпустки! Нехай Бог береже тебе і твоїх побратимів.

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «ЗМІНИ ТРЕБА РОЗПОЧИНАТИ ВІД САМОГО СЕБЕ»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Козацька варта» – Глибоцьке громадське формування  з охорони громадського порядку.
Хлопці з формування «Козацька варта» на громадських засадах патрулюють вулиці рідного селища, проводять спільні тренування і піднімають рівень своїх бойових навиків, організовують плетіння маскувальних сіток, кікімор, організовують збір допомоги, яку відвозять і відсилають на схід та започатковують багато інших волонтерських ініціатив.

3 жовтня доброчинці з Топорівців передали 10 ящиків яблук, 10 мішків картоплі, ящик винограду, грушки, закрутки.

Спасибі добродіям з села Топорівці: Сергію Треслі, сільському голові Івану Дутчаку, Миколі Николайчуку, Костянтину Двірничуку, які з громадою села зібрали необхідну провізію для вояків на передову.

8 жовтня Старововченецький ліцей передав волонтерам коробку з “фіточаєм”.

Пані Галина Леонтій з Німеччини разом із добродіями постійно підтримують військовослужбовців та їх родини. Від пані Галини передали військову розгрузку, пінку для голіня та бритви.

Віктор Личак, волонтер ГФ “Козацька варта» зазначає:

–  Волонтери «Козацької Варти» відвідали магазини, в яких є волонтерські скриньки. Спільними зусилями громади та власників магазинів було зібрано 2210 грн. на дизпаливо. У магазині п/п Рубанець С., що за мостом, зібрали 990 грн., в будмагазині п/п Рубанець В. – 362грн. , в магазині
“Берізка” (п/п Рубанець О.) – 297 грн. та чай (10 пач.),  кава ( 5 пач.), в магазині “Пристиж” п/п Білоус В. – 561 грн. 
Також хочемо відмітити волонтера “Козацької Варти”  Юрія Букатаря, який іх США постійно долучається до допомоги, а зараз передав 2200 грн. Дякуєм громаді та всім небайдужим за допомогу АРМІЇ.

До збору продуктів  для волонтерської поїздки  долучилися учні Глибоцької ЗОШ № 1. Учні зібрали чай, каву, печиво, смаколики, закрутки.

ГФ «Козацька варта» злагоджено співпрацює з  ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», що на  вул. Т.Шевченка, 41,  із волонтерськими групами з різних районів Чернівецької  області та всієї України.

9 жовтня 2015.
Волонтери ГФ «Козацька варта» на подвір’ї ГФ «Сотня Буковини» і ГО «Буковинське об’єднання волонтерів» (м. Чернівці, Шевченка, 41).
Також волонтери планують зустрітися із Вікторією Полійовською, волонтером, добровольцем, яка вже майже півтора місяці перебуває на сході.
Боже, бережи наших воїнів, волонтерів, добродіїв!

Нехай в дорозі вас береже Бог і благословить на всі добрі справи!
Нехай Бог береже наших бійців.

Тетяна Спориніна,
фото автора і з архіву ГФ «Козацька варта»

Запис Машина з черговою допомогою від ГФ “Козацька варта” поїхала 9 жовтня на схід… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього разу на схід відправлені продукти (закрутки, овочі, олія, смаколики, крупи, макарони), вода, лікарські препарати, засоби гігієни, кікімори і маскувальні сітки, відра, прозора і чорна плівка, мішки, постільна білизна, одіяла, ковдри, полотенця. Крім того новий холодільник, два телевізори, електрична пічка, принтер, матеріалу для налогодження солдатського побуту.
Напередодні для бійців випекли 420 штук кексів з абрикосами, сливою та ягідною начинокою.
Допомогу надали небайдужі буковинці, чернівчани та добродії з Німеччини.

Щиро вдячні родинам, доброчинцям, які принесли постільну білизну та ковдри, речі бійцям – Єві Дульфан, Любі Горожаніній, Мирославі Р., Людмилі Айгаре, Галині Яс., Валентині П., Ірині Зельдіній, Тетяні Рибачук, Ларисі Х. ; Марті Девді – 200 грн., продукти, речі; Олексію Боднару – холодільник бійцям; Роману Череватому (лісове господарство) – пальне;  Михайлу Андрюку (Вижницька райдержадміністрація) – за ініціативи  городян був проведений доброчинний концерт – 1522 грн.; Миколі Ракевичу (Берегометське ЛМГ) – пальне; Валерію Кадельнику (підприємець) – 250 грн., Людмилі Ліпінській (підприємець) – 200 грн., Ірині Котапській – 400 грн.; Степану Стрілець (магазин “Роша”) – сигарет на 1800 грн., Юрію Лейбюку (село Лекечі), який є організатором збору допомоги від Вижницького району, а зараз поїхав волонтером на схід; о. Дмитру УПЦ із села Долішній Шепіт, який організував збір продуктів і передали 1000 грн.
Допомогу надали небайдужі буковинці, жителі сіл Мілієво, Лопушна, Долішній Шепіт, Лекечі, чернівчани та добродії з Німеччини.

Нехай в дорозі вас береже Бог і благословить на всі добрі діла!
Нехай Бог береже наших бійців.

Повний фотозвіт про відправку машини за посиланням: “23 СЕРПНЯ МАШИНА З ЧЕРГОВОЮ ДОПОМОГОЮ БІЙЦЯМ ПОЇХАЛА НА СХІД…”

Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис МАШИНА З ЧЕРГОВОЮ ДОПОМОГОЮ БІЙЦЯМ ПОЇХАЛА НА СХІД… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зранку на Шевченка, 41 відбулося прощання з Настею Горбачовою майданівців “Сотня Буковини”, “Козацька варта”, свободівців та побратимів – бійцями АТО.

Спільне Прощання з Настею Горбачовою розпочалося від 12 до 15 години в Соборі Успіння Пресвятої Богородиці.

Від 15 години на Центральній Площі Чернівців біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбулося Громадське прощання.

Від 16-ї години на Алеї Слави Героїв на Центральному кладовищі відбулося Прощання та Похорони Насті Горбачової…

Фотозвіт прощання за посиланням: Герої не вмирають! Чрнівчани провели в останню путь Анастасію Горбачову.

Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

27.12.2015 ТРК “Буковина” опублікували фільм “Герої… Анастасія Горбачова”

Запис ЧЕРНІВЦІ ПРОЩАЮТЬСЯ З АНАСТАСІЄЮ ГОРБАЧОВОЮ… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вирішили і ми з друзями додати трохи гостинців у Великодний кошик для тих, хто в той час перебував на Шевченка, 41.
Настя займалася всіма господарськими справами: готувала, прала, прибирала. Вставала дуже раненько, о 6 годині і… до вечора.
Ця зустріч відбулася 19 квітня 2014 року…
Тетяна Рибачук спитала Настю:
– А як ви встигаєте на всіх готувати?
– Нам би великий казан, бо посуд тут мілкий і готуємо на 5-6 людей, а потім знову.
Тетяна тоді привезла великий казан, деякі кухонні дрібнички. Також дала Насті маленький радіприймач. Хлопці хотіли телевізор, бо треба було взнавати новини, але Настя дуже зраділа і радіоприймачу.
– Коли будуть хлопці обідати, можна буде включати радіо.

Потім почало діяти громадське формування “Сотня Буковини”. Анастасія Горбачова разом з частиною майданівців пішла добровольцем на фронт захищати Україну. Від березня 2015 року Настя перебувала у 5 батальйоні ДУК “Правий Сектор”.
А це фото, коли Настю бачила в останнє, коли вона збиралася їхати на фронт – 1 листопада 2014.
Принесла тоді трохи теплих речей і молитовничок…

Дуже важко жити в країні, де одночасно і ніби мир, і війна…
Ми в той день пройшли і повз Целанівського центру.
І я тоді подумала: “У Целанівському центрі ми побуваємо з тобою і твоїми побратимами іншим разом… У мирний час. По-справжньому – в мирний… Друзі! Боже, бережи вас і всіх наших воїнів!”… З Настею у Целанівському центрі ми вже не побуваємо…

В Насті рано помер батько, виховувалася в інтернаті. Мама в неї померла недавно. Настя часто згадувала маму, коли та хворіла, дуже за неї переживала…

На фронті Настя мала позивний “Ліса”. Олена Білозерська на ФБ пригадує:
“На фронті Ліса зустріла своє кохання, створила сім’ю, чекала дитину… На перших місяцях вагітності ще ходила у розвідку на зайняту супротивником територію. Вона була безбашенна абсолютно, взагалі нічого не боялася, не дбала і про власне здоров’я. Не раз казала, що помре молодою і це її не засмучує. Однак вірила, що переживе війну, не раз мріяла, як ми всі після війни зустрінемось у будиночку високо в Карпатах, у якому їй дозволяв зупинятися під час тривалих гірських прогулянок, якщо не помиляюся, колишній тренер…”

Велика втрата… Великій біль…
Світла пам’ять…

Пані Мирослава написала на ФБ слова, які співзвучні з тим, що відчуваю і я:
“СМЕРТЬ НА ВІЙНІ ЗДАТНА ЗНАЧНО УМИЛИСТОВИТИ БОГА, ТОМУ ЩО ЛЮДИНА, ЯКА ЗАГИНУЛА СМЕРТЮ ХОРОБРИХ, ЖЕРТВУЄ СОБОЮ, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ІНШИХ. ЦІ ЛЮДИ – НАСЛІДУЮТЬ ХРИСТА. ВОНИ – НАЙБІЛЬШІ ГЕРОЇ, … ПЕРЕД НИМИ ТРЕМТИТЬ І САМА СМЕРТЬ, ТОМУ ЩО ВІД ЛЮБОВІ ВОНИ ЗНЕВАЖАЮТЬ СМЕРТЬ І В ТАКИЙ СПОСІБ ЗДОБУВАЮТЬ БЕЗСМЕРТЯ, ЗНАХОДЯЧИ ПІД МОГИЛЬНОЮ ПЛИТОЮ КЛЮЧ ВІД ВІЧНОСТІ.
(о. ПАІСІЙ СВЯТОГОРЕЦЬ).”

Тетяна Спориніна,
фото автора

27.12.2015 ТРК “Буковина” опублікували фільм “Герої… Анастасія Горбачова”

Запис ЗАГИНУЛА НА ВІЙНІ АНАСТАСІЯ ГОРБАЧОВА… СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Віталій Кадук – начальник штабу громадського формування «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів».
Саме завдяки можливості зосередження на території Шевченка, 41 волонтерської бази для збору волонтерської допомоги з міста Чернівці та районів області за цей час волонтерським групам вдалося здійснити більше 30 виїздів з волонтерською допомогою на блок-пости, військові підрозділи та в добровольчі батальйони на фронтах Донбасу та до захисників на південно-східних кордонах України. Крім того значна частина зібраної волонтерської допомоги надана військовослужбовцям, які повертались по ротації з фронтів, їх сім’ям та сім’ям загиблих та поранених бійців.
Віталій щойно повернувся з волонтерської поїздки з Курахово, Пісків.

– Ви, Віталію, учасник Майдану, начальник штабу ГФ «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», зараз постійно в роз’їздах, більше в дорозі, ніж вдома. Але і тут знову треба організовувати, збирати речі, медичні препарати, засоби гігієни, продукти, закрутки, підготувати машину для перевезення, пальне, ремонтувати (бо далека поїздка і дороги, як на ралі). На кожну поїздку, бачу, окремий звітний документ. І як починалася Ваша волонтерська діяльність?
– Так, поїздок багато. Кожна поїздка – це окрема історія. Якщо порахувати всі наші виїзди і разом із ГФ “Козацькою вартою” та ще й самі перші поїздки, які ми не задокументовували, то буде майже сто виїздів.
А як все починалося… Після Майдану ми розпорошилися. Це була саме наша стратегія: не йти під один стяг. Адже навіть самі перші бійці, добровольців Самооборони Майдану, патріоти, які пішли в Національну гвардію або загинули, або перевелися потім в інші об’єднання. І взагалі, добровольці – це зразок людської самопожертви, а сила добровольчих батальйонів у тому, що люди йдуть у них свідомо. У кожного бійця є патріотичний, національний дух, любов до Батьківщини та віра в перемогу, він бореться не просто за територію, не за гроші, не через політиків. Ми стоїмо тут за наших батьків, за майбутнє дітей, за землю, дану нам Богом!
З шести останніх поїздок на схід – це до батальйону “Карпатська Січ”. Що стосується морального духу нашого воїнства, то він надзвичайно високий. Бажання подолати ворога об’єднало людей – причому різного віку, з різних соціальних верств. У батальйоні “Карпатська січ” взаємовідношення базуються на довірі, взаємоповазі, взаємодопомозі. “Комбат для нас, як батько. Важкий бій – комбат завжди з нами, поряд”, – розповідають бійці.
Волонтерська допомога, яку отримує батальйон “Карпатська Січ”, розподіляється не тільки своїм бійцям, а ділиться і серед інших батальйонів, що розташовані поряд.
І на передовій разом з чоловіками воюють і молоді дівчата, жінки, добровольці, які стоять на захисті нашої країни. Нещодавно молода медсестра сама отримала поранення, коли виносила пораненого бійця з поля бою.

– Ви, Віталію, можете порівняти настрої людей на сході зараз і торік, адже вашій волонтерській діяльністі в липні вже буде рік.
– Люди на сході змінилися, місцеві зм’якли. Раніше були, як “пластикові”. Навіть термін такий з’явився “пластик”. А тепер місцеві усміхаються, вітаються, а деякі навіть і промовляють: “Слава Україні!”

–  Коли солдат  демобілізується, вертається додому, виявляється що і тут виникають певні проблеми.
– Не можна забувати про бійців, всі солдати вдома мають бути захищені державою та турботою людей. Нещодавно голова однієї сільради відповів солдату, який прийшов з війни і звернувся по допомогу: “Ну  і що з того, що ти вернувся з своєї війни”.  Це навіть не байдужість…  Повинні бути більш чіткі закони, рішення щодо проблем людей, які побували на фронті – демобілізованих, поранених та людей, які втратили своїх близьких.

– Розкажіть про про бойові навчання в червні  на Сторожинецькому полігоні.
– На базі Сторожинецького військового полігону “Прибан” підготовлені інструктори проведуть для добровольців, які матимуть бажання відновити або ж отримати тактичні та бойові військові навички, спеціальні навчання. Саме з бажанням набратися військового досвіду та отримати хоча би мінімальні навики бойової підготовки свободівці, майданівці “Сотні Буковини” та “Козацької Варти” на протязі тижня проведуть на цьому полігоні.

– Які є проблеми із волонтерською допомогою? Адже об’явлено ніби перемир’я. Часто політики, державні діячі говорять про мир, а його немає. До деяких частин нашого кордону не можуть наблизитися навіть місіонери ОБСЄ.
– Нажаль, домовленності про перемир’я не виконуються. Через це гинуть бійці, невинні мирні жителі, серед яких жінки та діти. Ситуація на сході лишається складною. Бійці, місцеве населення потребує допомоги. Люди, які постіно допомагали, з об’явою перемир’я трохи заспокоїлися. Але всі розуміємо, що ворог не зупиняється. Треба знову активізувати свою допомогу фронту.
Дуже вдячні всім місцевим людям, буковинцям, які допомагають коштами, продуктами, медикаментами, спасибі волонтерам, помічникам з Німеччини, Італії, які пересилають в Україну захисні засоби, ліки, миючі засоби, продукти, матеріальну допомогу для родин загиблих бійців.
І зараз і в подальшому з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41. Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на конт. тел. 0661936675 – Віталій, 0969934111 – Ілля, 0999774555 – Віталій При можливості кошти можна передати зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ — 39654295.

Розгружаємо машину на склад. Курахово.

Дякуємо буковинцям зо допомогу!

Дякуємо за допомогу, що надали з Італії, Німеччини!

Поломка в дорозі…

Волонтери і бійці разом! Курахово.

Бажаємо усім нам миру і скорішого закінчення війни!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото з архіву Віталія Кадука

Запис Ми стоїмо тут за наших батьків, за майбутнє дітей, за землю, дану нам Богом! спершу з'явиться на Медіа-Версії.