Режисер – Інна Даніліна.
Сценічне та музичне оформлення – Іван Данілін.

“А ще раніше, в 1931–1932 роках, і йдучи щоранку на дачний поїзд, я з півмісяця, день за днем, спостерігав смерть одної бабусі під тином…З опухлими від голоду ногами, втративши сили, вона лежала під тином на шляху, що проходив близько самої колії залізниці, повз садиб люботинського дачного присілку.
Серед бур’яну, густо вкритого придорожним пилом, з дерев’яною мискою у головах, поставленою чиєюсь сердобольною душею для милостині, страшною сухорлявістю рук, з кістками, щільно обтягнутими прозорою жовто-сірою шкірою, з лячними, набряклими, мов колоди, синіми ногами й роздутим, опухлим обличчям, на якому змужнілими плямами сиділи тупі, бездумні очі, – лежала вона день за днем, жахлива, мов привид…
Агонія бабина тяглась довше звичайного тому, що прохожі, видко, хоч трохи підгодовували її своїми пожертвами. Проте, ніхто не міг врятувати її від смерті, бо всім бракувало їжі, всі голодували…”, – з щоденника Юрія Самброса.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Ліна Костенко

Ми обов’язково додивимося цю виставу. І коли не буде повітряної тривоги… І коли завершиться ця війна. І коли буде мир…І нашу Україну ми обов’язково будемо бачити у цвітінні! Дякую за виставу.

Більше фото з вистави за посиланням – ДОКУМЕНТАЛЬНА ВИСТАВА «GENOCIDE» У ЧЕРНІВЦЯХ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Перервана вистава «GENOCIDE» за щоденниками свідків Голодомору у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Після міжнародного розголосу подій у Бучі, у Маріуполі Росія запустила в роботу мобільні крематорії, де спалюють тіла загиблих внаслідок російського вторгнення містян. Про це повідомляє Маріупольська міська рада.

«З огляду на розміри міста, катастрофічні руйнування, тривалість блокади та жорсткий спротив, жертвами окупантів могли стати десятки тисяч цивільних маріупольців. Саме тому Росія не поспішає давати зелене світло місії Туреччини та іншим ініціативам з порятунку та повної евакуації Маріуполя», – наголошують у міськраді.

За їхніми даними, до спалення тіл маріупольців у мобільних крематоріях Росія залучила спеціальні бригади зачистки, сформовані з місцевих мешканців та представників так званої «ДНР». Їхню роботу координує самопроголошений «мер» Костянтин Іващенко, стверджують у міськраді Маріуполя.

Окрім того, як повідомляє вона, усіх потенційних свідків подій, які відбувались у блокадному місті, Росія намагається ідентифікувати через фільтраційні табори та знищити.

«Рашисти перетворили все наше місто на табір смерті… Це вже не Чечня чи Алеппо. Це – новий Освенцим та Майданек. Світ має допомогти покарати путінських нелюдів», – наголошує мер Маріуполя Вадим Бойченко.

З огляду на бойові дії редакція не може незалежно перевірити цю інформацію.

Напередодні Служба безпеки України повідомила, що Росія готує «масштабну провокацію» в Маріуполі, щоб звинуватити Україну.

Для цього, за її даними, планують зібрати в одному місці тіла маріупольців, убитих росіянами, та представити їх як масових жертв українських військ.

Джерело: Радіо Свобода

Запис У Маріуполі в російських мобільних крематоріях спалюють тіла загиблих містян – міськрада спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався він наприкінці літа 1932-го, свого піку досяг навесні 1933-го і завершився на початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі. Навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки – кинула всі сили на те, щоб ізолювати голодні райони.

За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини. Найбільше постраждали тодішня Харківська і Київська області. На них припадає більше половини усіх загиблих.

У Чернівцях біля Пам’ятного каменя на розі вулиць Руської та Шевченка провели пам’ятний мітинг-реквієм.
На Центральній площі, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, Чернівецька обласна організація ВО “Свобода” спільно з організацією “Студентська Свобода” провели акцію вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Була розміщена тематична виставка “Вбивство голодомором – геноцид”.
О 16.00 запалили свічки пам’яті спільно з всеукраїнською акцією “Запали свічку пам’яті”.

Тематична виставка “Вбивство голодомором – геноцид” містить фотоматеріали та свідчення очевидців тих років, які висвітлюють хронологію, засоби та жахливі наслідки фактичної війни режиму проти сільських трударів.

Виступ активістів ВО “Свобода” – СБУ пропонуватиме новому парламенту встановити кримінальну відповідальність за заперечення голодомору.

Царство Небесне і вічна пам’ять жертвам Голодомору!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора. Автор фото у Києві – Володимир Філіппов

Запис 22 листопада Україна вшановує пам’ять про жертви голодоморів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

— Історія подібних прецедентів не знає, щоб народні депутати, котрі отримали мандат від українського народу, намагалися дискредитувати свою націю й свою державу, — заявляє нардеп Геннадій Москаль. — Дуже сумно й дивно, що серед підписантів є депутати від ПР із Чернівецької області з українськими прізвищами Семенюк та Федоряк. Якщо вони підписують різну маячню, то чому б їм не звернутися до польського Сейму з проханням вшанувати польське військо під керівництвом короля Яна-І, яке 516 років тому, 26 жовтня 1497 року у Козьминському лісі під Чернівцями було розгромлене молдавським господарем Стефаном-ІІІ? Видно, панове Семенюк та Федоряк забули, що є депутатами українського, а не польського вищого законодавчого органу. Утім, для Буковини була б невелика втрата, якби на наступних виборах вони балотувалися до польського сейму.

Геннадій Москаль, народний депутат України VII скликання, перший заступник голови Комітету ВР України з питань боротьби з організованою  злочинністю та корупцією

Запис Геннадій Москаль: «Для Буковини була б невелика втрата, якби Семенюк та Федоряк на наступних виборах балотувалися до польського сейму» спершу з'явиться на Медіа-Версії.