Лісівники б’ють на сполох: їхню галузь знищує штучно створена криза. Лісомисливські господарства потребують порятунку.

Отже, про те, що відбувається у лісовій галузі, яка дає державі мільярдні податки, розмова з економічним експертом «Версій», очільником Асоціації буковинських виробників і керівником підприємства, яке займається поглибленою переробкою деревини та експортом виробів з неї,  – Францем ФЕДОРОВИЧЕМ.

– Ліс – це не лише одна з головних галузей економіки України. Від нього залежить життя на Землі. Та, зауважу, за одне людське життя виростити ліс неможливо. І десять мільйонів гектарів лісів в Україні створені саме попередниками. Отже, знищити – легко, а що далі?!.

– Франце Карловичу, хто й навіщо знищує ліс?

– Як не дивно, але це робиться руками уряду. Ще влітку Законом України від 10.07.2018 №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» була внесена поправка, яка передбачає земельний податок на всі лісові землі України. А вже нинішнього, як і попередні роки, лісова галузь практично не отримувала на свою діяльність жодної копійки.  Без бюджетного фінансування залишилися роботи з лісовпорядкування, неприбуткові лісгоспи, пожежна охорона, створення захисних лісонасаджень та полезахисних лісосмуг, лісозахисні установи.

Та, попри це, завдяки власній комерційній діяльності, лісгоспи залишаються,  так би мовити, «на плаву» та виконують весь комплекс цих робіт. Мабуть, щоби повністю їх добити й збанкрутити, а потім і приватизувати, і ввели цю поправку, яка передбачає оподаткування лісових земель. Зміни, як відомо, внесли до пункту 1 статті 273 Податкового кодексу України. При застосуванні нових норм, окрім рентної плати, на всі лісові землі передбачається ще один податок.  Фактично лісівники матимуть подвійне оподаткування. Петро Тєстов, відомий еколог з правозахисної організації «Екологія. Право. Люди» назвав це катастрофою.

– А що кажуть про те, що відбувається, ті, кого це стосується безпосередньо?

– Свою точку зору вони висловили під час IV з’їзду лісівників України, який відбувся 25 вересня нинішнього року. Головною метою його скликання й було саме напрацювання спільних рішень і шляхів подолання штучно створеної кризи в лісовій галузі, подальшого розвитку та реформування українського лісового господарства на основі європейських стандартів та досвіду. У підсумку з’їзд прийняв такі документи, як  Резолюція щодо критичного стану Українських лісів, Заява щодо податку на лісові землі та Звернення З’їзду до Президента України, Верховної Ради та Кабінету міністрів щодо необхідності нагального вирішення проблем лісової галузі України. Адже, за повідомленням Державного агентства лісових ресурсів України (Держлісагентство), новий податок на ліс призведе до стрибка цін на деревину у 1,5-2 рази, а відтак і до зупинки більшості деревопереробних підприємств в Україні. Відтак зупиняться й лісогосподарські підприємства.

Більше того, фахівці Держлісагентства попереджають про ризик збільшення інтенсивності рубок, що негативно вплине на продуктивність, якісний склад лісів і збереження біорізноманіття в лісах. Значно збільшиться й вартість утримання мисливських господарств.

– Можете порівняти, як було раніше і як стало нині?

– За попередньою системою оподаткування справлявся податок за лісові землі, як складова рентної плати. Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів були заготовлена деревина в деревостанах віком понад 40 років і другорядні лісові матеріали, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів (рекреація, спорт, оздоровлення тощо). При цьому загальна сума податку у лісах Держлісагентства становила 900 млн грн, з яких 50% йшли до державного бюджету, а 50% – до місцевих. Складовою цього податку був і земельний податок.

Чистий земельний податок надходив до місцевого бюджету й нараховувався на нелісові землі, що є в складі земель лісогосподарського призначення, на яких розміщені сільськогосподарські угіддя, споруди і адмінбудівлі підприємств лісового господарства, лінії електропередач тощо. Новий же податок призведе до оподаткування земель, які перебувають у стадії створення деревостанів або на яких зростають насадження до 40-річного віку і ті, з яких неможливо отримати деревину, придатну для реалізації, бо там вигідніше вирощувати сільськогосподарські культури, аніж ліс.

Справжньою катастрофою стане й оподаткування лісів з обмеженим лісокористуванням: заказників регіонального і місцевого значення, національні природні парки та інші об’єкти природно-заповідного фонду. А ще оподаткують усі захисні (!) ліси південних і східних областей степової та лісостепової зон…

– Тоді, мабуть, і здійсняться мрії багатіїв, що бажають мешкати у будинках посеред хвойного лісу або хоча б мати квартиру поріч із зеленим другом?  

– Це, напевно, одна із причин цієї ситуації, особливо небезпечна ще й тим, що сьогодні лише 3,5 млн га земель державних лісгоспів оформлені належним чином. Відомості про решту 53% таких земель в Державному земельному кадастрі відсутні. Іншими словами, 4 млн гектарів лісових земель нині перебувають під загрозою різноманітних маніпуляцій. Проблема зміни цільового призначення лісогосподарських земель дуже серйозна, на чому нещодавно наголошував Олег КУЛІНІЧ, народний депутат, член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин і голова підкомітету з питань земельних відносин.

– До речі, яка ситуація навколо цього в нашій області?

– Кулініч подає відомості про всі лісомисливські господарства України. Так, станом на 1 січня 2018 року із загальної площі земель чернівецьких лісгоспів, – а це 234000 га,  – лише на 14646 га,тобто на 6% усіх земель, існують правоустановчі документи. Менше за нас – 2% – тільки у Харківському та Черкаському ДЛМГ. Натомість у Хмельницькому та Чернігівському – 95%, Житомирському – 92% Рівненському – 80%.

Думаю, що за такого стану речей говорити про приватизацію, оренду та концесію неприпустимо. Бо схвалена Кабміном «Стратегія сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року» передбачає таке реформування Державного агентства лісових ресурсів, за яким піде ймовірна ліквідація державних лісгоспів як самостійних суб’єктів господарювання.

– Як ставиться суспільство до такої «реформи»?

– Доречно навести думки людей, до яких гріх не прислухатися. Так, народний депутат, голова аграрного парламентського підкомітету з питань удосконалення структури державного управління в сфері агропромислового комплексу, інновацій та з питань базових галузей в агропромисловому комплексі Валентин ДІДИЧ зазначив, що сьогодні «галузь перебуває в жалюгідному стані. Та стратегія, яку прийняв Кабінет Міністрів, виявилася сирою, не погодженою з лісовиками. Особливо складний фінансовий стан південних та східних областей: Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Одеської, Миколаївської. Там працівники не отримують заробітної плати. І, згідно з цією концепцією, у них немає перспективи». На думку нардепа, треба зберегти обласні управління й не допустити монополізації господарського комплексу. Він наголосив також на необхідності зміни форми оподаткування та створення лісового фонду.

Голова Державного агентства лісових ресурсів Володимир БОНДАР висловився, що «пацієнт» (лісова галузь – ред.) здоровий, але ця Стратегія зробить його неживим. На часі – створення Лісового фонду й боротьба з намаганнями передати ліси в концесію. «Концесія в Україні – це один із напрямків знищення лісу як такого. Концесіонер не буде думати за розвиток лісу. Він не буде переживати, які ліси ми зможемо передати наступним поколінням. Це буде просто вирубка лісу і його знищення», – стверджує профі і з ним важко не погодитися. .

Начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій ДЕЙНЕКА відверто каже, що останні два роки держава робить все, аби створити кризу. Зокрема, це проявляється у позбавленні підтримки Сходу та Півдня. «Багато говорять про державне спільне підприємство, але люди бачать у цих словах лише приватизацію лісів… Кількість лісгоспів потрібно оптимізувати, але вони повинні бути. І цим має керувати не дядько з Кабміну, бо інколи лісгоспи вирішують питання на місцях», – зауважив Дейнека.

Лісівники  наголошують також на необхідності удосконалити продаж необробленої деревини.
Одне слово, в Україні є спеціалісти які знають, як зберегти лісову галузь. До них тільки треба прислухатися. Сподіваюсь також, що до виборів наш нинішній уряд не встигне продати лісове багатство України, яке, між іншим, належить не тільки нам, а й світовій спільноті, бо Карпати – це легені цілої Європи.
Розмову вела Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»  

Запис «Уряд банкрутує лісову галузь…»  –  Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

  

На усіх рівнях нині тільки й розмов про підняття економіки України з колін. Одне слово, відчувається, що вибори «на носі». Водночас аналіз тієї ж економіки змушує робити дуже сумні висновки. Можновладці нагорі переймаються винятково кредитами МВФ, які легко дерибанити, й аж ніяк не розвитком економічної складової держави. Тож редакцію зацікавило запитання, а чи можна, перефразуючи «класиків», «збудувати комунізм в окремо взятій» області? Зрозуміло, що з цим запитанням ми звернулися до економічного експерта «Версій», відомого політика й бізнесмена-виробничника, гендиректора відомого на Буковині та за її межами підприємства «Авторембуд», голови Асоціації виробників Буковини, мецената і засновника Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітками, хворими на рак, Франца Федоровича.

– Франце Карловичу, протягом не одного десятиліття ви займаєтеся ефективною деревообробкою. Ваш бізнес, без перебільшення, можна вважати успішним. Це закономірність чи виняток?            

– Переробка дерева, особливо в такому регіоні як наш, де за радянських часів практично в кожному районі були меблеві фабрики чи комбінати, є не просто гарною бізнес-ідеєю, а доволі прибутковою справою. І головне тут – розрахувати ресурси й знайти власну нішу збуту. Адже вироби із дерева користуються попитом як у промислових масштабах, серед приватних підприємців, так і у кінцевого споживача.

– Ваш сегмент?   

– Ми випускаємо мольберти й  меблі з натуральної деревини – столи, ліжка тощо, а також понад 50 видів різного приладдя для художників. Продукція користується попитом як в Україні, так і за кордоном. Щоби випередити ваше наступне запитання, одразу ж скажу, що у нас повний цикл виготовлення виробів – від розпилювання, сушки деревини, перетворення її на стійкий матеріал – і аж до випуску готової продукції.  

Підкреслю також, але це не тільки моя особиста думка, а й багатьох експертів, що деревообробний бізнес в Україні є і буде перспективним, незважаючи на економічну ситуацію. Окупність підприємства, як відомо, залежатиме тут від двох чинників – ціни на продукцію, яка щорічно зростає приблизно на 10%, і попиту на готові вироби, які є відносно дешевими, порівняно з імпортними аналогами. На цьому наголошують й експерти інтернет-клубу «Мій бізнес». За їхніми твердженнями, деревообробне підприємство окуповується за 2 роки. Як на мене, то для цього п потрібно 5 років.

Водночас не треба забувати, що навчання персоналу, – обов’язкова інвестиція. Загально відомо: кошти, вкладені у висококваліфікованого фахівця, заощадять час, знизять витрати і зменшать брак через людський чинник.

Ще одна умова вдалого бізнесу – мінімізація відходів виробництва. Деревообробка ж – це саме та галузь, де можна скорочувати витрати сировини, а отже і вартість виробництва. 

– Чому ж тоді наші горяни з Путильського та Вижницького районів обмежуються тим, що роблять з кругляка брус, і на цьому зупиняються? За словами голови Чернівецької облдержадміністрації Олександра Фищука, там навіть пилорами завантажені вже лише наполовину…

– Хороше запитання. Але відповідь на нього не буде однозначною. Бо й тут є кілька складових. Найперше, в людей немає стартового капіталу. Хоча без нього можна обійтися, якщо взяти позику у банку. Та це дуже невигідно, зважаючи на зашкалювання банківських відсотків. Попри те, за умови бізнесових навичок, уміння скласти бізнес-план тощо, можна, так би мовити, стартанути і з позиченими грошима. Але тут виникає найскладніша перешкода – правила гри. А вони прописані в нашій державі під великий бізнес.

– І виходу нема?

– Відродити меблеву галузь на Буковині може тільки зміна розподілу сировини та преференції виробникам меблів…

– Але ж це те, про що говорив губернатор Фищук на спільному виїзному засіданні 4-х комітетів Верховної Ради, присвяченому розвиткові гірських регіонів України…

– Говорити – це одне, а робити – зовсім інше. Тим паче, що рішення приймаються нагорі й тими людьми, що зацікавлені у розвитку саме великого бізнесу.  

 – Франце Карловичу, я все ж таки оптимістка, тож сподіваюсь, що виходом із ситуації будуть внесені управліннями ОДА разом із лісомисливським господарством пропозиції щодо зміни законодавства із наступним переглядом політики аукціонів, а відтак через вигідний для виробників розподіл сировини будуть створені умови для відродження меблевої галузі… 

– Я швидше сказав би, що ви не оптимістка, а фантазерка… Бо недарма в Румунії мало не на кордоні з нами працює в три зміни деревообробний комбінат. Попри це, в чому все ж таки не маю сумніву, то це у спроможності деревообробного бізнесу підняти економіку Буковини. Поглиблена переробка деревини – це те, до чого ми повинні врешті-решт повернутися. Якщо не сьогодні чи завтра, то в майбутньому – обов’язково. За умови, що збережемо державу і не перетворимося на сировинний придаток Європи.  

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Деревообробний бізнес спроможний підняти економіку Буковини» спершу з'явиться на Медіа-Версії.