На благодійній вечірці від фонду «Подаруй дитині життя» свою творчість дарували діти – дітям

Саме так – «Діти – дітям» – назвали організатори благодійну вечірку з аукціоном, на якій збирали кошти для юних пацієнтів онкогематологічного відділення обласної дитячої клінічної лікарні. Подібні акції – доброчинні концерти, ярмарки, аукціони тощо – благодійний фонд «Подаруй дитині життя» влаштовує часто, і щоразу до цих подій долучаються різні люди зі щирими серцями, і кожний такий захід має свою «родзинку». Цього разу було Благодійне свято весни, яка невпинно наближається.

Святковий настрій для гостей вечірки творили модельні агенції, танцювальні колективи, шоу-балет, душевні ведучі вечора Вікторія Яшан і Дарія Кокоткіна,  а також численні спонсори і меценати. Фуршет у розкішному залі ресторану Palazzo доповнювався келихом доброго вина від WineTime, але найчудовішими були діти.

На фото Марії Ластівки – ведучі благодійної вечірки Даша Кокоткіна і Вікторія Яшан

Діти, які старалися на найвищому рівні відпрацювати свої номери. Діти, які своїми вправними золотими рученятами підготували для аукціону прекрасні лоти, які були справжніми витворами мистецтва. Діти, які просили батьків придбати їм ці лоти – тому що дуже гарні, і тому, що задля доброчинності. І діти, які в той час перебували в лікарняних палатах і задля яких це дійство проводили. Адже, як слушно написала на своїй сторінці натхненниця цього вечора, модель Саша Кирик, «найщиріша допомога – допомога від дитини, і ми щасливі усвідомлювати, що так багато дітей долучається до Благодійного свята весни!»

Олександра Кирик (на фото Богдана Том’яка – в центрі) – чернівчанка, яка працює моделлю, серед іншого, й за межами України – рекламує одяг європейських брендів. Знаючи про багаторічну діяльність фонду «Подаруй дитині життя» (за два місяці організація відзначатиме 13-ліття), дівчина сама звернулася до з фонду й запропонувала влаштувати благодійний захід у такому форматі. Задум сподобався усім, тож узялися за його втілення, яке так само стало успішним.

Юні моделі демонструють святковий дитячий одяг. Фото Марії Ластівки

Відомість далеко за кордонами не тільки Чернівців, а й України дозволяє Фондові залучати до порятунку онкохворих юних буковинців цілий світ. Наприклад, у Чикаго «Міс Українська Діаспора – 2014» Уляна Фенин систематично проводить благодійні ярмарки, зароблені на яких кошти передає через Фонд «Подаруй дитині життя»  дитячому онкогематологічному відділенню. А італійський фонд Гвідо Вености з Мілана, який кілька років тому надав малим буковинцям з онкологічними захворюваннями 10 тис. євро, наприкінці 2019-го знов переказав сюди чималу суму – 6 тис. євро. Попереднього разу для пацієнтів відділення закупили функціональні ліжка, матраци, катетери… У що вкладуть кошти цього разу – ще міркують.

Як повідомила членкиня правління Фонду «Подаруй дитині життя» Марія Ластівка, подібні акції, які підтримують доброчинці, Фонд організовує часто. Торік  юним пацієнтам онкогематології запропонували написати про свої матеріальні бажання в листах – і далі працівники Фонду знайшли доброчинців для втілення цих мрій. Не забракло щедрих людей, які змогли відгукнутися і забезпечити дітям позитивні емоції. Насиченим подіями буде й цьогорічний лютий. Уже сьогодні, 13 лютого, на вул. Кобилянської в Чернівцях навпроти офісу Фонду, що на розі вул.Гоголя, триватиме благодійний ярмарок за участі представниць Клубу успішних чернівчанок. 17-го свято з солодощами, розвагами й аніматорами проведуть просто у відділенні лікарні, а 18-го разом з тими ж Успішними чернівчанками у драмтеатрі організують благодійний концерт до Дня онкохворих дітей.

На фото Богдана Том’яка: засновник і президент Фонду «Подаруй дитині життя», постійний учасник доброчинних заходів Франц Федорович дарує щойно придбаний ним лот – справжній мистецький витвір, букет тюльпанів, ініціаторці заходу Олександрі Кирик.

А тим часом на вечірці розкуповували лоти: малюнки в різних техніках, оригінальні аплікації, вишиті картини, розкішні дитячі сукні, віночки, прекрасні штучні букети квітів…

Лоти чекають своїх покупців. Фото М.Ластівки

Неймовірно, але більшість лотів виготовлені дітьми, та ще й молодшими школярами років 8-9!  Найбільше лотів підготували учні молодшої школи №9 та ЗОШ №24 ім. О.Кобилянської, потужно долучилися також учні 3-ї гімназії та ЗОШ №27.

Цей Ангел був одним з найдорожче придбаних на аукціоні лотів.

На аукціоні зібрали 14 тис. 343 грн.

 Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Благодійники зібрали понад 14 тис. гривень на лікування онкохворих дітей у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Чернівецький обласний благодійний Фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію  «Подаруй дитині життя»заснований у квітні 2007-го. Цими днями він відзначив 12 років. За східним гороскопом – це перший повний цикл розвитку. І треба визнати, що за цей період благодійний Фонд став невід’ємною частиною життя буковинців, такою собі своєрідною «швидкою допомогою» у справі порятунку онкохворих діток краю. А ще – об’єднавчою силою довкола важливої справи, яка розбудила вбагатьохдушах струни добра та благодійності й суттєво змінила життя. Про все це ми поговоримо у найближчих числах газети «Версії» з організатором Фонду та головою його правління Францем Федоровичем. А поки що варто наголосити, що подібних Фондів як «Подаруй дитині життя» в Україніодиниці. Тож і не дивно, що його організатори зібрали прес-конференцію для обговорення нагальних проблем дитячої онкології в області. Розмова вийшла діловою і потрібною: в ній брали участь практично всі члени Правління  та Наглядової ради Фонду. І всі наголошували на прозорості його діяльності. Навіть через соцмережі можна відстежити буквально кожну гривню.

Показово, що Фонд «Подаруй дитині життя» пройшов міжнародний аудит за грантовим контрактом Посольства Японії в Україні. І, як наслідок, Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня отримала сучасне обладнання на 1,5 млн грн. Були й інші значні проекти. Загалом же власних благодійних коштів за 12 років Фонд акумулював майже 8 мільйонів гривень, які перераховувалися адресно на ліки конкретним дітям.«Прикметно, що на початку діяльності Фонду у кардіоонкогематологічному відділенні, яким ми почали опікуватися, лікувалося менше ста дітей,  зараз – 257 хлопчиків і дівчаток», – зауважив засновник і голова Фонду.

Нинішнього ж року, як відзначив завідувач кардіоонкогематологічного відділення обласної дитячої клінічної лікарні МихайлоГнатюк, у справі постачання ліків сталися певні зрушення. А за словами Марії Поліщук, заступниці директора  – начальника управління медичної допомоги населення департаменту охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації, держава сьогодні покриває 70% потреби в ліках. Та присутні згадали часи, коли благодійники «закривали» 50% потреб усіх онкохворих діток у ліках. Лише торік Фонд виділив на лікування 35 дітей майже 600 тис. грн. Переважна частина коштів пішла на порятунок Настуні Бирчак – її  намагалися «витягнути» з усіх надлюдських сил. Але дитини немає…З цим важко примиритися не тільки сім’ї, а й медперсоналу. І саме це є тією морально ускладненою стороною професії медиків, за яку варто було б і доплачувати. А знаєте скільки отримують медсестри відділення, де лікуються онкохворі дітки? 3200 грн, тобто менше за мінімальну зарплату, тоді як працювати тут без повної віддачі себе недужим малюкам просто неможливо. Може тому, що дехто з них у дитинстві пройшов через це відділення, і вибрали таку професію… Натомість представниця департаменту охорони здоров’я Марія Поліщук порадила, яким чином можна цю проблему спробувати вирішити.

Історія благодійного Фонду тривалістю у 12 років – це свідчення того, що в його команді чесні та благородні люди. І недарма ж Фонд «Подаруй дитині життя» став переможцем регіонального відгалуження Національного конкурсу «Благодійна Україна» – «Благодійна Буковина 2018» у номінації «Благодійність у соціальній сфері. Благодійність в охороні здоров’я». Відзнаку переможця «Ангел добра» – унікальну керамічну статуетку, декоровану національним орнаментом і оздоблену бурштином – вручили його засновнику Францу Федоровичу.«Це відзнака усієї нашої дружної команди, усіх меценатів, благодійників і волонтерів, яким небайдуже до чужої біди і чужого болю», – наголосив він.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Чернівецькому Фонду допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію – 12 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед нинішніх новацій, які видають нам за реформаторство, – чергове розлучення Державної фіскальної служби з митницею. Чого може чекати від цього бізнес? –  розбирався наш експерт з економічних питань і успішний підприємець, який користується послугами цих обох служб, Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.

«Рожеві окуляри», або димова завіса слів

Реформа фіскальних органів триває в Україні фактично від моменту їхнього створення. Більше того, останніми роками ці етапи прискорюються, що наводить на важкі думки про те, що ніхто не знає, як ця служба має функціонувати насправді. Раз на півтора року. Саме з такою частотою від 2012 року уряд змінює своє бачення формату роботи податкової та митниці.

Нинішній етап розпочався два роки тому, у березні 2017-го, коли Уряд затвердив Концепцію реформування Державної фіскальної служби України. Цей програмний документ,  виконаний у традиційній урочистій манері «ні про що», декларує «необхідність вжиття заходів, спрямованих на підвищення прозорості та ефективності роботи, рівня комунікації між податковими органами й платниками податків, а також реформування структури фіскальних органів». Практично так само – високими й не обов’язковими для виконання словами – пишуться всі відомі концепції. А ключові слова в нинішньому перетворенні фіскальних органів – «реформування структури фіскальних органів». Рано чи пізно така потреба мала виникнути, адже занадто високі ставки стоять на кону – і в боротьбі за ці ставки двом потужним структурам в одній упряжці й справді затісно.

Одним з перших кроків у реалізаці Концепції  була ліквідація податкових інспекцій як юридичних осіб – вони стали структурними підрозділами обласних управлінь ДФС. Говорячи простіше, податковим інспекціям «підрізали крила». На цьому «реформа структури ДФС» не зупинилася, навпаки нібито поглиблюється: нещодавно Кабмін узявся за анонсований ще у грудні минулого року поділ ДФС України. Постанова ця узаконює офіційне «розлучення» після нетривалого «шлюбу» – на два органи – податкової та митної служби. Для чиновників це може бути цікавим, вигідним чи перспективним, але для серйозного бізнесу, який намагається будувати стосунки з державою чесно, це однозначно не вигідно. Будь-який бізнес, його налагодження й зростання – на користь економіці нашої країни – потребує сталих правил і розуміння їх – і тими, хто встановлює ці правила, і тими, для кого вони встановлюються. Наразі це більше нагадує ситуацію, коли футбольний гравець вирвався із м’ячем уперед і забив, нарешті гол, а йому кажуть, що він мав занести м’яча на руках, або що м’яч був не того кольору!

Трохи історії, або Двоє на гойдалці  

Думку про нестабільність податкової політики в Україні якнайкраще ілюструє навіть зміна назв та повноважень відповідних податкових структур упродовж нашої незалежності.  Від 2000-го в Україні існувала Державна податкова адміністрація (ДПА) зі спеціальним статусом у здійсненні податкової політики. 2011-го замість Державної податкової адміністрації почала діяти Державна податкова служба. Паралельно функціонувала Державна митна служба. У грудні 2012 року, бажаючи взяти під контроль головні фінансові потоки держави, уряд Миколи Азарова об’єднав митницю і податкову в Міністерство доходів і зборів. Пригадуєте? В народі його з гуморорм назвали Мінздох.  2013-го новоутворене міністерство запрацювало, але після Революції гідності його ліквідували й відновили Державну податкову службу та Державну митну службу. І вже у травні 2014 року Кабмін змінив свою думку і створив Державну фіскальну службу. Вона об’єднала у собі митницю, податкову та податкову міліцію.

Після кількох років функціонування єдиного органу з питань податкової та митної політики Уряд вирішив повернутися до старої структури. Кабмін – сподівається чи тільки нам обіцяє? – через такий крок підвищити прозорість і підзвітність діяльності органів та покращити їхні сервісні функції. Більш серйозним мотивом, на думку деяких експертів, може бути прагнення дещо «вибілити» імідж податкових органів на противагу мілітаризованій і «затемненій» постійними звинуваченнями й скандалами митній службі.

Загублена в паперах податкова міліція

У грудні 2016 року Верховна Рада випадково виключила з Податкового кодексу положення про податкову міліцію. Це створило законодавчу колізію: уже третій рік вона працює практично поза законом. І ці два роки уряд та парламент ніяк не могли домовитися, що із цим робити: потрібна нам податкова міліція (а може, поліція?) чи ні? Нарешті наприкінці 2018-го, практично напередодні президентських виборів, Мінфін оголосив, що планує знову розділити ДФС на податкову та митну служби. Офіційне обґрунтування – «забезпечити керованість, функціональну ефективність та демілітаризацію обох органів». Неофіційно учасники процесу пояснюють це бажанням чіткіше розділити сфери впливу на фінансові потоки.

Що чекає на ДФС цього року і чи має підстави хвилюватися бізнес?

Коли ухвалювалося рішення про об’єднання двох служб, говорилося про об’єднаний аудит та об’єднання баз даних. Останнє – інтеграція баз даних – виявилося успішним. Не виключено, що бази даних цих двох органів повинні залишатися об’єднаними.

Штат ДФС при об’єднанні скоротити вдалося, однак це був «нерівний шлюб»: фактично митники пішли в прийми до податківців.

Ось деякі цифри з неофіційних, але «дружніх» джерел: За ДФС закріплено 300 автомобілів. 25 передали митникам, 275 залишилися в головних управліннях, які керуються податківцями. Як бачимо, одночасне реформування митниці і податкової не спрацювало.

Наразі  Мінфін окреслив стратегічні напрямки реформи. У податковій сфері це курс на розвиток онлайн-сервісів і автоматизацію. Що важливо для бізнесу: на порядку денному оцінка податкових розривів та потенційних надходжень, перегляд критеріїв ризику, зміна порядку відбору платників для перевірок.

Поступово Мінфін планує запровадити електронні документальні перевірки, починаючи з великих платників. Зміняться підходи до роботи з податковим боргом. Серед пріоритетів  міжнародний обмін інформацією.

Для покращення митного контролю Україна приєднається до транзитної процедури ЄС/ЄАВТ. Мінфін запровадить методику вимірювання середнього часу випуску товарів, оновить систему контролю визначення митної вартості.

Врегулюється також процедура надання митницею обов’язкової тарифної інформації на запит підприємства. Крім того, митниця та податкова отримають доступ до баз даних інших органів виконавчої влади: Держстату, МВС, державної виконавчої служби. І це, як на мене, тривожні сигнали – про можливу тоталізацію державних структур. 

Статус податкової міліції має бути визначений окремим законом.

«Граблі» з концентрацією ухвалення рішень у Києві Мінфін планує обійти: «Голови обох служб зможуть делегувати свої повноваження в організаціях до тієї міри, до якої це необхідно для ефективного функціонування податкової та митної служб», – говориться в меморандумі про співпрацю України з МВФ. Однак хто направду визначатиме цю міру і як вона позначиться на бізнесі – поки незрозуміло.

Усі зацікавлені сторони зауважують: пропонована Мінфіном модель розмита, вона ставить більше запитань, ніж дає відповідей. І чіткого розуміння, як саме відбуватиметься розподіл після двох років злиття, на жаль, нема.

P.S. У конкурсі на посаду голови Державної податкової служби, що відокремилася від ДФС, переміг заступник міністра фінансів України Сергій Верланов.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про “розлучення” податкової і митниці: «Хто може виграти, коли умови гри весь час змінюються?» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Національний Банк України (НБУ) оголосив перехід до нової, ліберальної, системи валютного регулювання із набранням чинності Законом «Про валюту і валютні операції». Загалом документ скасовує понад два десятки валютних обмежень. Для читачів «Версій» ці нововведення коментує наш постійний експерт з економічних питань і підприємець із багаторічними зарубіжними зв’язками Франц ФЕДОРОВИЧ.

Прийняття нового законодавства у сфері регулювання валюти і забезпечення вільного руху капіталу, окрім внутрішньої потреби, є зобов’язанням України, передбаченим угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Та головні засади валютної стратегії ЄС – кількісне визначення показника інфляції, контроль грошової маси, прогноз та оцінка перспектив цінової динаміки – залишилися гаслами і зовсім не позначилися на діяльності українських підприємців.  І далеко ходити не треба: моє виробництво стовідсотково зорієнтоване на експорт. Але нова, так би мовити, ліберальна система валютного регулювання мені особисто, як і моїм колегам по бізнесу, нічого не дає.  Запропоновані новації – можливість не лише поміняти до 150 тисяч гривень на день, а й інвестувати в іноземні активи, переказувати десятки тисяч гривень за кордон, купувати у банку коштовності, а також міняти валюту не лише у банках та обмінниках, а й у поштових відділеннях та просто в інтернет-мережі, – це зовнішні атрибути, які не впливають на мою виробничу діяльність.

Зрозуміло, комусь цей закон піде на користь: оператори поштового зв’язку отримають ліцензію на здійснення валютних операцій за наявності в них не менш як 50 структурних підрозділів на території щонайменше половини областей України. При видачі ліцензії розглядатиметься відповідність до вимог закону фінансового стану, структури власності, ділової репутації (в тому числі їхніх керівників і власників) та професійної придатності керівників. Та, наскільки мені відомо, Укрпошту придбала нібито пані Гонтарєва. То чи не під неї всі ці преференції?

Позитивним, як на мене, є хіба що дозвіл залучати банкомати й термінали до валютних операцій і можливість для банків оформляти квитанції про них не лише в паперовій, але й в електронній формі. Та це ще в майбутньому.

Крім того, більшість експертів припускають, що коли зміни запрацюють на повну – почне зникати й тіньовий ринок, який нині має неабиякий попит та містить великий ризик шахрайських оборудок. Усім відомі історії, коли вуличні валютники ошукують  пересічних громадян, підсовуючи їм фальшиву валюту. Ринок і конкуренція  нададуть можливість розвиватися в легальному секторі. Клієнтам повинно бути вигідніше йти до відділення банку або здійснювати це онлайн.

Однак я не можу сказати, що зміни торкнулися саме бізнесу. Щоправда, кажуть, ніби розрахуватися за товар з іноземними компаніями можна буде упродовж року, а купувати валюту – день у день. І, починаючи від березня, підприємства зобов’язані продавати вже не 50% валютного виторгу, а 30%, як раніше. І це, мовляв, зробить Україну привабливішою для інвесторів, адже вільний обіг грошей для іноземців є  чинником надійності. Не буду сперечатися: з новим валютним законодавством іноземні інвестори очікують на усунення валютних ризиків і підвищення передбачуваності фінансових оборудок з Україною, зниження непевності в економічній політиці. Та що отримали ми, вітчизняні підприємці? Практично, нічого: як не мали оборотних коштів, так і не маємо їх. Держава вимиває їх у нас начисто. Тому складається враження, що закон написаний не для бізнесу, а для чиновників. Бо ніхто не збирається погашати кредитні лінії без відсотків. А хто здатний витримати 19,5 чи 21%? Вибачте, це питання чисто риторичне. Та хіба ж не вигідніше для держави надати нам, бізнесменам середньої руки, кредитну лінію від 3-4%, як це відбувається в будь-якій європейській державі. Хіба не так?  

Запис Маєте справу з іноземними грошима? – Правила поводження з ними змінилися. Та чи на краще? Коментує Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На початку лютого Українська рада бізнесу (УРБ) і Союз українських підприємців (СУП), які об’єднали 73 бізнес-асоціації і понад 35 тис. підприємств у Національну бізнес-коаліцію, презентували ТОП-10 пріоритетів, які нова влада може взяти за основу своєї майбутньої програми з реформування економіки України. «Версії» звернулися до свого постійного автора й експерта з питань економіки, який знає проблеми бізнесу не з чуток, голови обласної ГО  «Асоціація виробників Буковини» Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА, з одним запитанням: наскільки актуальні опубліковані 10 пунктів для його власного бізнесу і його колег з Асоціації.

Зрозуміло, що Українська Рада бізнесу зробила велику роботу, зібравши й сформулювавши найбільш важливі та спільні проблеми вітчизняних підприємців і сконцентрувавши їх проблеми у 10-ти містких формулах. Зрозуміло й те, що абсолютно всі бізнесові проблеми України задовольнити 10-ма пунктами неможливо. Але поява такого документа напередодні виборів може означати одне: наша занедбана, занехаяна економіка не підніметься з колін, якщо не дослухатися до тих, хто безпосередньо займається нею.

Держава і бізнес мають бути партнерами

Звісно, і для мене, для мого бізнесу серед цих 10 пунктів є безумовно корисні, які, так би мовити, не потребують і коментування, як скажімо найперший пункт, про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал для всіх компаній. Не спричиняє заперечень і необхідність зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, адже це, може, найголовніша причина тіньового працевлаштування і ще цілої низки соціальних наслідків, як то лікарняні, декретні, майбутні пенсії.  

На часі й створення єдиного органу з розслідування економічних злочинів замість цілої низки служб – від податкової міліції до економічних підрозділів правоохоронних органів.

Як я, так і багато моїх колег давно наголошуємо на справжньому безпаперовому документообігу. Навіщо гратися з паперами, коли вся інформація про підприємство та його діяльність міститься в державних базах даних?!

Чи можна позбутися монополій?

Це одне із найважливіших питань нашої економіки. Як реально позбутися монополії на ринках тепло- та енергопостачання, забезпечити рівний доступ підприємств до товарів та послуг, природних монополій, зокрема, електромереж і приватної тяги тощо – це велика проблема. І зробити це треба насправді, а не удавано хоч і складно, але можна. Антимонопольний комітет має стати головною структурою в державі, яку боятимуться більше за прокуратуру. Ну а те що з «Черніввцігазу» виділили «Чернівцізбут», а з Чернівціобленерго – облелектропостачальною компанією поки що ні бізнесу, ні людям  нічого не дало. Завдяки цій реструктуризації  лише більше грошей стали збирати. Та щей  усе це викупили росіяни… Вважаю, що, крім усього, треба ліквідувати НКРЕКП – бо вона насправді є звичайнісінькою посредницькою структурою і тільки посилює монополізацію енергоринків.

Щодо перевірок: Чесність має бути вигідною

Усі роки штучно створювалася ситуація, за якої чесно вести бізнес в Україні було практично неможливо. Так було дуже вигідно чиновникам – тримати підприємця на гачку. Просто реформувати перевірні та контрольні органи замало, поки не реформуються й підходи до наслідків перевірок. Наразі вони доволі формальні: знайшли порушення –  наклали штраф, ніхто не несе персональної відповідальності. Усі штрафи в кінцевому результаті лягають на платників податків  – тобто тих людей, для захисту яких нібито й проводиться контрольно-перевіркова робота.

Податки й закони – прості та зрозумілі

Ухвалення нового Податкового Кодексу Розвитку та Митного кодексу має на меті провести деофшоризацію економіки та радикально зменшити розмір шкідливих прямих податків, модифікувати податок на землю тощо.

Запровадження сучасного трудового права, заснованого на свободі трудового договору, спрощення формальностей та зменшення штрафних санкцій теж на часі. Але це дл великих підприємств, де колектив на зборах буде вирішувати всі свої питання.

Чи потрібне збереження спрощеної системи оподаткування? Так, коли воно спрямоване на сприяння легальному мікро- і малому підприємництву.

Спрощена система створена початково для сімейного бізнесу, та доволі прикладів, коли  нею користаються великі підприємства. А контрольні органи «не бачать», як «спрощенці» на паперах насправді стають олігархами, наживаючись на людях, гальмуючи економіку і виводячи кошти за кордон.

Та, як на мене, чи не найбільша проблема і для бізнесу, і для держави, яка, власне, й породжує усі викривлення й котить економіку до прірви – те, що мало не 30 років багато проблем залишається на стадії розмов, а лихоманка з реформами часто обертається на погіршення. Може, час залучати до реформування фахівців? Пора вже виховати справжніх реформаторів – кризових менеджерів, аналітиків, знавців світових тенденцій в економіці, а не діяти за приказкою «Хоч гірше – аби інше». Ну і в цьому, сподіваюсь, нам мають допомогти нинішні вибори. Шанс маємо…

Бізнесова ТОП-десятка: чого підприємці чекають від майбутнього президента

На початку лютого Українська рада бізнесу (УРБ) і Союз українських підприємців (СУП), які об’єднали 73 бізнес-асоціації і понад 35 тис. підприємств у Національну бізнес-коаліцію, презентували ТОП-10 пріоритетів, які нова влада може взяти за основу своєї майбутньої програми з реформування економіки України. «Версії» звернулися до свого постійного автора й експерта з питань економіки, який знає проблеми бізнесу не з чуток, голови обласної ГО  «Асоціація виробників Буковини» Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА, з одним запитанням: наскільки актуальні опубліковані 10 пунктів для його власного бізнесу і його колег з Асоціації.

Зрозуміло, що Українська Рада бізнесу зробила велику роботу, зібравши й сформулювавши найбільш важливі та спільні проблеми вітчизняних підприємців і сконцентрувавши їх проблеми у 10-ти містких формулах. Зрозуміло й те, що абсолютно всі бізнесові проблеми України задовольнити 10-ма пунктами неможливо. Але поява такого документа напередодні виборів може означати одне: наша занедбана, занехаяна економіка не підніметься з колін, якщо не дослухатися до тих, хто безпосередньо займається нею.

Держава і бізнес мають бути партнерами

Звісно, і для мене, для мого бізнесу серед цих 10 пунктів є безумовно корисні, які, так би мовити, не потребують і коментування, як скажімо найперший пункт, про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал для всіх компаній. Не спричиняє заперечень і необхідність зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, адже це, може, найголовніша причина тіньового працевлаштування і ще цілої низки соціальних наслідків, як то лікарняні, декретні, майбутні пенсії.  

На часі й створення єдиного органу з розслідування економічних злочинів замість цілої низки служб – від податкової міліції до економічних підрозділів правоохоронних органів.

Як я, так і багато моїх колег давно наголошуємо на справжньому безпаперовому документообігу. Навіщо гратися з паперами, коли вся інформація про підприємство та його діяльність міститься в державних базах даних?!

Чи можна позбутися монополій?

Це одне із найважливіших питань нашої економіки. Як реально позбутися монополії на ринках тепло- та енергопостачання, забезпечити рівний доступ підприємств до товарів та послуг, природних монополій, зокрема, електромереж і приватної тяги тощо – це велика проблема. І зробити це треба насправді, а не удавано хоч і складно, але можна. Антимонопольний комітет має стати головною структурою в державі, яку боятимуться більше за прокуратуру. Ну а те що з «Черніввцігазу» виділили «Чернівцізбут», а з Чернівціобленерго – облелектропостачальною компанією поки що ні бізнесу, ні людям  нічого не дало. Завдяки цій реструктуризації  лише більше грошей стали збирати. Та щей  усе це викупили росіяни…  Вважаю, що, крім усього, треба ліквідувати НКРЕКП – бо вона насправді є звичайнісінькою посредницькою структурою і тільки посилює монополізацію енергоринків.

Щодо перевірок: Чесність має бути вигідною

Усі роки штучно створювалася ситуація, за якої чесно вести бізнес в Україні було практично неможливо. Так було дуже вигідно чиновникам – тримати підприємця на гачку. Просто реформувати перевірні та контрольні органи замало, поки не реформуються й підходи до наслідків перевірок. Наразі вони доволі формальні: знайшли порушення –  наклали штраф, ніхто не несе персональної відповідальності. Усі штрафи в кінцевому результаті лягають на платників податків  – тобто тих людей, для захисту яких нібито й проводиться контрольно-перевіркова робота.

Податки й закони – прості та зрозумілі

 Ухвалення нового Податкового Кодексу Розвитку та Митного кодексу має на меті провести деофшоризацію економіки та радикально зменшити розмір шкідливих прямих податків, модифікувати податок на землю тощо.

Запровадження сучасного трудового права, заснованого на свободі трудового договору, спрощення формальностей та зменшення штрафних санкцій теж на часі. Але це дл великих підприємств, де колектив на зборах буде вирішувати всі свої питання.

Чи потрібне збереження спрощеної системи оподаткування? Так, коли воно спрямоване на сприяння легальному мікро- і малому підприємництву.

Спрощена система створена початково для сімейного бізнесу, та доволі прикладів, коли  нею користаються великі підприємства. А контрольні органи «не бачать», як «спрощенці» на паперах насправді стають олігархами, наживаючись на людях, гальмуючи економіку і виводячи кошти за кордон.

Та, як на мене, чи не найбільша проблема і для бізнесу, і для держави, яка, власне, й породжує усі викривлення й котить економіку до прірви – те, що мало не 30 років багато проблем залишається на стадії розмов, а лихоманка з реформами часто обертається на погіршення. Може, час залучати до реформування фахівців? Пора вже виховати справжніх реформаторів – кризових менеджерів, аналітиків, знавців світових тенденцій в економіці, а не діяти за приказкою «Хоч гірше – аби інше». Ну і в цьому, сподіваюсь, нам мають допомогти нинішні вибори. Шанс маємо…

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про те, чого підприємці чекають від майбутнього президента спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Рік 19-й лише почався, та вже «підкинув» нові виклики, як нашого, повсякденного, так і глобального змісту. Про важливість правильної оцінки їх розмірковує експерт «Версій» з економічних та політичних питань Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.

Чому важливо розуміти виклики?

Серйозні експерти світового рівня все частіше попереджають про те, що ось-ось має розпочатися глибока світова криза, яка може на кшталт цунамі нищівно пройтися по багатьох національних економіках. Серед передумов для її початку експерти бачать найперше циклічність: кризи в світовій економіці трапляються приблизно кожні 10 років, остання була 2009-го. Прояви виникають потроху, але загрозливо: нестабільність на американському фондовому ринку, стрімке знецінення сировини на світових ринках, різні політичні чинники, зокрема економічна війна «проти усіх», у яку втягуються США з подачі президента Трампа…  

Нашу Україну кризами, так би мовити, не залякаєш: вона у нас і без того перманентно присутня. Але рік має бути непростим: доведеться пережити вибори – президентські й парламентські. Та й розповідь моя розрахована не на залякування. Тут доречно згадати думку Авраама Лінкольна, актуальну й нині: «Коли ми знаємо, де перебуваємо і куди прямуємо, ми значно краще можемо вирішити, що та як нам робити». І найважливіше для нас, українців, сьогодні – не впадати в паніку, вистояти й далі не виживати, а розвиватися.

Чи не час відриватися від годівниці МВФ?

Останні десятиріччя кожний новий уряд чи не як найбільшу свою перемогу подає отримання чергового траншу від МВФ. А це ж нові підвищення тарифу на газ, а відтак – і на всю комуналку. Одразу ж наголошу, що ці підвищення не є вимогою МВФ, є рішенням наших урядовців  – адже так найлегше шлях зібрати кошти. А відтак це і подорожчання виробництва, яке потягне за собою подальшу інфляцію… Це замкнене коло «прикрашене» ще й намаганнями МВФ диктувати нам, як хазяйнувати (на їхню користь), як поводитися, скажімо, із деревиною чи землею. І сплачуватимуть ці кредити не ті, хто ними розпоряджаються, а всі ми – податками, низькими зарплатами, мізерними пенсіями.

Розумні ґазди завжди знають: розраховувати слід на власні сили, на свою працю, а не жити в борг. Тим більше, що кредити ці все більше обплутують нас і в економічному, і в політичному сенсі. Звісно, в сучасному світі одноосібно не проживеш, та все ж ліпше торгувати й мати взаємний зиск, ніж позичати й давати наживатися на цьому гендлярам.

Ви запитаєте, а як же це зробити? А як ви пораєтеся зі своїми бізнесовими справами? Правильно оцінюєте ситуацію, визначаєте бізнес-стратегії, оптимізуєте виробництво й поступово відмовляєтеся від кредитування й зовнішніх фінансових вливань. Зазвичай, це перелічити легше, ніж зробити, але ж українці не бідні на передових економістів і здатні

передбачати й оцінювати ризики. І починати саме з цього варто і в малому бізнесі, і в значній компанії, і в країні загалом. Натомість ми й далі граємо на сопілці кредитній кобрі. І роздаємо «своїм»  омріяні кредити через, наприклад, державні дотації. Відмовлятися від кредитів важко, це складний і тривалий процес, тим паче, що ми вже майже три десятки років рухаємося до кредитної пастки. Чи пройшли ми вже точку неповернення, мають сказати незаангажовані чужим капіталом фахівці.

Сировина дешевшає – своє виробництво ледь жевріє

За нинішніх світових тенденцій зі знеціненням сировини навіть сировинним придатком бути не вийде: експортні сподівання України «у прольоті». Спеціалісти підрахували, що навіть 10% зниження ціни на головні наші експортні товари – метал і зерно – може призвести до недоотримання 3% українського ВВП. Отож нині не час гратися у скасування-нескасування мораторіїв, а варто замислитися про деверсифікацію бізнесу й пошук нових джерел доходу. Знову ж таки, уряд, його фахівці-есперти  мають працювати на Україну.

Ми й досі мало звертаємо  уваги на галузі, які насправді могли б надати імпульсу українській економіці: інфраструктуру, логістику, енергоефективні технології, позбавлення газової залежності. Ми на багато років відстали від усього світу, тому не варто гаяти час – треба надолужувати. І способи та засоби для цього в нас є.  Переглянути особисті й бізнесові стратегії, оптимізувати бізнес, організовувати нові робочі місця й гідно платити молоді, яка через нестатки масово покидає країну. Переходити на європейські стандарти якості, а не покладатися на диво у вигляді траншів МВФ. З мене поганий агітатор, але у рік виборів варто-таки скористатися нашим спільним шансом.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: Плюси й мінуси мінливого світу або Що на нас чекає та куди рухатися спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За контрабанду деревину можна сісти за грати

Прийнятий Закон №2531-VIII посилює відповідальність за незаконну вирубку лісу із подальшим експортом поза митним контролем. Він уже набув чинності в Україні та передбачає адміністративний штраф за незаконну вирубку, пошкодження та знищення лісокультур і молодняка лісу для громадян від 255 до 510 грн, а для посадових осіб – від 1275 до 2550 грн. За повторне порушення штраф збільшується удвічі. Втім, як на мене, розмір штрафу мав би відповідати вартості вирубаного чи пошкодженого лісу в зазначеній кратності.

За контрабанду ж деревини цінних та рідких порід у будь-якій стадії обробки передбачене позбавлення волі на термін від 3 до 5 років. За повторне порушення, попередню змову чи значні збитки позбавлятимуть волі на 5-10 років. Такі ж дії, скоєні організованою групою чи в особливо великих розмірах, каратимуться 10-12 роками позбавлення волі. Для Буковини це важлива новація, якщо її вживатимуть без огляду на чини й посади. Та, як відомо, в Україні закони існують, та їх, на жаль, ніхто не дотримується – ні громадяни, ні чиновники, ні, тим паче, можновладці.

Колективна власність на землю упорядкована

Набув сили Закон «Про колективну власність на землю», який вирішує проблеми землекористування у масивах земель сільгосппризначення та запобігання рейдерству. Зокрема, розширені повноваження органів місцевого самоврядування з земельних питань, врегульована передача земель ліквідованих колгоспів у комунальну власність. Передбачене завершення процесу розпаювання до 2025 року сільгоспугідь і передавання земель не сільськогосподарського призначення до комунальної власності. Визначені, нарешті,як землі сільгосппризначення й лісосмуги, врегульована також їхня передача в оренду. Право орендувати польові дороги надається усім орендаторам земельних масивів, на яких розташовані відповідні дороги. Передбачена можливість обміну земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих у масивах земель сільгосппризначення, на рівноцінні ділянки приватної власності в тому ж масиві.

Перевірки бізнесу повертаються

2018-го завершився мораторій на перевірки бізнесу, запроваджений Верховною Радою в серпні 2014 року.2019-го державна регуляторна служба разом з фіскалами відновлює планову діяльність:протягом року передбачається провести понад 100 тис. перевірок.

Маркуватимуть по-новому й штрафуватимуть за брехню на упаковці

Набирає чинності новий закон про маркування харчових продуктів. Передбачається запровадження штрафів за надання недостовірної інформації на упаковці. Виробники повинні зазначати на упаковках інформацію про харчові домішки, допоміжні речовини для переробки та інші речовини чи продукти, які можуть спричиняти алергію. На упаковці має бути зазначений вміст рафінованої олії або жирів рослинного походження. Тим, хто проігнорує ці вимоги, «світить» штраф у розмірі 10-15 неоподатковуваних мінімумів (170-255 грн). Знову ж таки, варто було б пов’язати розмір штрафу із обсягом випущеної з порушенням продукції.

Забруднювати повітря парниковими газами обійдеться дорожче

Ставка екологічного податку на викиди парникових газів зростає у 24,4 разу. Тепер за кожну тонну шкідливих газів, які компанія «викидає» у повітря, доведеться сплатити 10 гривень (раніше платили 41копійку).А до 2022 року ставка податку за викиди вуглекислого газу в Україні має зрости до 25 грн/т.

Будувати сонячні та вітрові електростанції буде дешевше

Як з’ясувалося вже після ухвалення закону, депутати звільнили ним від ПДВ не лише електромобілі, але й обладнання, що використовується для будівництва сонячних та вітрових електростанцій: трансформатори, котушки індуктивності, фотогальванічні елементи та вітроенергетичні електрогенераторні установки.

Дорожчає користування державними надрами

Від 1 січня зросли ставки податку за користування надрами: для видобувачів нафти – на 2% та залізної руди– на 0,8%. Зрослай рентна плата за користування лісовими ресурсами – на 5%.

Запис Що рік прийдешній нам готує? Про важливі новини для промисловців і захисників довкілля – від економічного  оглядача «Версій» Франца ФЕДОРОВИЧА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2018-й добіг кінця, і зараз саме час оцінити все, що з нами відбувалося цього року. Підбити своєрідні підсумки ми запросили нашого експерта з питань політики й економіки, бізнесмена й мецената, засновника й очільника обласного благодійного фонду «Подаруй дитині життя», який опікується онкохворими дітками, Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.

Ф.Ф.: – Не будемо малювати картину року якимсь одним кольором. Попри всім відомі труднощі – економічну кризу, війну і неоголошений, але фактичний початок виборчої кампанії – 2018-го у нас було й дещо добре, як усередині країни, так і на зовнішньополітичній арені. Хоча зазначу одразу, Україна не існує двома сферами окремо: усе, що відбувається тут, обов’язково позначається на ставленні до нас світу, і навпаки. Утім, на жаль, мусимо чесно констатувати, що ми належимо до слабких і залежних держав. І допоки не перестанемо вивозити за кордон сировину та не піднімемо з колін економіку, з нами у світі ніхто не рахуватиметься.  

Кор. : – Отож, почнімо з негативів?

– Головна виразка, що роз’їдає нашу владу, а відтак і все суспільство – корупція та удавана боротьба з нею. Коли у ЗМІ показують, як то в одній, то в іншій країні засуджують посадових осіб найвищого рангу – що вищий він, то більші терміни ув’язнення, – ми розуміємо, що в Україні владники керуються іншим: «Сьогодні покарають його, а завтра візьмуться за мене?» На обласному ж рівні час від часу читаємо про вироки за хабарництво, здебільшого це штрафи. І, як нагорі, так і в нас, люди, схоплені «на гарячому» за хабар, повертаються чемненько на свої посади. Складається враження, що незаконна «платня за послуги» хабаром уже не вважається. У важливих бізнесових сферах уже й схеми напрацьовані, і тарифи відомі.  

Натомість деякі важливі сфери залишаються неврегульованими. Адже, за всіх успіхів децентралізації, її так і не закріпили в Конституції. Деякі експерти стверджують, що це призводить до чергового «перерозподілу коштів» по кишенях. Це негатив, бо реформа потрібна й почала працювати. З’явилися нові люди, альтернатива тим політикам, які сьогодні сидять у Верховній Раді. Ці нові люди обстоюють конкретний результат для країни. Для людей, а не для своїх кишень. І поки децентралізація не закріплена у конституції, є велика спокуса для деяких кіл відмотати все назад. Невипадково ж, за результатами соцдосліджень кількох компаній, рейтинг недовіри до центральних органів влади становить 70-75%. 

– А на теренах Буковини, на вашу думку, що сталося найгіршого?   

– Це те, що місто та область обезголовлені й ми живемо без мера і без губернатора. І, на жаль, це є наслідком політичного  протистояння. Але партії не беруть до уваги те, що їхні міжусобні війни негативно позначаються на житті буковинців. Інтереси рядових українців, як завжди, не беруться до уваги.  

– Про позитиви говорити приємніше. а чи були вони у нас взагалі?

– Безперечно. Про створення Української помісної церкви говоритимемо тоді, коли цей процес завершиться. Хоча про це варто було подбати ще 1991 року.

Відтак топ-темою 2018-го був Закон про мову, неоднозначно сприйнятий нашими сусідами, які мають значну діаспору в Україні. 4 жовтня Верховна Рада після гарячих суперечок ухвалила-таки в першому читанні закон про забезпечення функціонування української мови як державної. У ньому передбачене створення інституту уповноваженого із захисту державної мови. І така потреба захищати в країні її державну мову є прямим наслідком усіх попередніх викривлень. Хоча й ми самі багато в чому винні: українці так боялися меншовартості, що навіть масово заговорили чужою мовою.

У цьому контексті можна говорити і про розлучення з СНД, Хоча, з огляду на 5-ий рік неоголошеної війни з РФ, ми навіть затягнули з цим. Хоча  фактично Україна ще від 2014 року припинила участь у роботі органу. І це ще один меседж Заходу, що країна виходить з-під впливу Росії і продовжує євроінтеграцію.

Ще один політичний нонсенс містився у довгостроковому Договорі про дружбу й співпрацю з Росією. Очікування, що російська влада схаменеться, не справдилися. Тож Президент України підписав указ про припинення дії договору про дружбу з Росією на наступні 10 років, а Верховна Рада підтримала це рішення законодавчо. Хоча деякі політичні експерти розмірковують, що це ще не повний розрив стосунків з Росією. Припинивши дію договору про дружбу, ми просто уникаємо дикої ситуації, коли Росія воює з Україною, а ми при цьому маємо з нею «дружбу». Напевне, тут варто згадати і про отримані 210 ракет і 37 протитанкових комплексів «Джавелін» (ПТРК). Фахівці вважають це знаком підтримки наших позицій найсильнішою країною світу і єдності в боротьбі з російським агресором. Хоча експерти підрахували, що це дає можливість озброїти тільки одну бригаду. Тож розраховувати на кардинальні зміни воєнної ситуації можна лише за умови, якщо ПТРК будуть безпосередньо на фронті. Після& загострення ж конфлікту між Росією і Україною в Азовському морі зайшла мова про те, що ми можемо отримати зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) від США, щось на зразок «Стінгерів», які США свого часу використовували в Афганістані.

– Франце Карловичу, а як ви ставитеся до медичної реформи? Адже саме вона найбільше зачіпає людей…

– Саме так, її не обійдеш мовчанням. Та й стартувала вона саме на початку 2018-го і вже пізньої осені медичні заклади нашої області завершили повну реорганізацію з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства. В результаті цього сімейні лікарі отримуватимуть зарплату відповідно до кількості пацієнтів. Можливо, певним чином, це заохотить їх підвищити якість своїх послуг, бо пацієнт має можливість змінити свого лікаря. Та поки що пересічні українці не відчули покращення від запровадження інституту сімейних лікарів. Хіба що це розглядати як ще один демократичний крок до звільнення від радянської суцільної закріпленості – до житла, школи, поліклініки, роботи. Особливо, якщо згадати, як без прописки не брали на роботу, а без роботи не надавали прописки…

Та попри те, до медреформи є й багато запитань. Як на мене, то недоцільно було реформувати, а практично знищувати, службу «швидкої допомоги»: вона була однією з найкращих у світі й рятувала життя сотням і тисячам українців. Що можуть зробити за наших умов парамедики – питання без позитивної відповіді. А ще виникають запитання щодо не завжди виправданих кроків із закриття окремих медзакладів у селах. Маю на увазі колишню Топорівську лікарню. Адже там були чудові умови – навіть гаряча вода, чого не мають чернівецькі лікарні. Та й село велике, людей там багато. Хіба не поза межами здорового глузду ситуація, коли наша місцева влада обіцяє відкрити 9 амбулаторій у селах області, але закриває вже діючі?!  Якщо бути цілком відвертим, то, на мою думку, медична реформа в Україні є не стільки реформою, як звичайнісіньким перерозподілом фінансів. І створення у Києві Національної служби здоров’я, яка й розподілятиме кошти, тому підтвердження. Бо як було раніше? Мінздоров’я виділяло кошти на рівень областей, а в регіонах їх розподіляли відповідно до потреб різних лікувальних закладів. А тепер це робитиме інший, спеціально створений для цього, орган… Зрештою, вже у новому році ми сповна відчуємо на собі результати реформ. І тоді робитимемо більш адекватні висновки. А поки що сподіватимемося на краще, адже до цього спонукають свята, що невдовзі чекають на нас.  

Насамкінець хочу побажати нам усім, щоби наші сподівання на краще таки справдилися. Нехай не раптом, не одразу. Та ми ж, українці, – люди  терплячі…

Одне слово, з Новим роком і Різдвом Христовим! Щастя й здоров’я усім!

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: 2018-й: яким він був спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У світовому рейтингу благодійності Україна аж на 90-му місці

Вже за тиждень прийде улюблене для нашої малечі (і для багатьох дорослих!) свято – день Святого Миколая. В усьому світі діти – й навіть не зовсім маленькі – уже заздалегідь написали листи Святому Миколаєві (який у західному світі трансформувався у Санта-Клауса). Але, окрім святкової наповненості наших думок, ми згадуємо й про те, що один з найбільш шанованих християнських святих був і серед найбільш відомих доброчинців християнського світу.

Думками про благодійність, про потребу в ній розмірковує відомий меценат і доброчинець, успішний підприємець, засновник і багаторічний очільник благодійного фонду «Подаруй дитині життя», який опікується дітками з онкологічними недугами, Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.

Благодійність в Україні – не від зайвого

Звернутися до цієї теми спонукала мене невтішна і, як на мене, навіть жахлива інформація від Рахункової палати України, розповсюджена на початку нинішнього грудня. Йдеться про те, що чиновники на місцях практично саботують використання коштів, виділених державою на підтримку дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Наведу лише один, але найбільш гострий за змістом абзац:

«Аудитом установлено, що в умовах своєчасного виділення бюджетних асигнувань станом на 01.10.2018 р. з 517,7 млн грн субвенції з держбюджету місцевим бюджетам не використано в регіонах в цілому по Україні майже 80% коштів». І далі називають кілька областей, де з виділених коштів не використано ні копійки…

Укотре впевнився, що у багатьох соціально значимих сферах Україна тримається «на плаву» зовсім не завдяки діяльності тих, хто за посадою мав би перейматися хоча б ретельним виконанням своїх обов’язків. Звісно, в кожному окремому випадку посадовці знайдуть для себе нібито законні виправдання. Та коли з кожних 5 гривень, виділених на гострі соціальні проблеми, використано лише одну, навіть мене, людину звичну до чиновницьких «проявів», якщо не лякає, то обурює. От і виходить, що благодійні фонди не додають своєю опікою та коштами до зробленого державою, а в багатьох питаннях просто заміняють державні установи.

Якщо звернутися до світового рейтингу благодійності, World Giving Index, Україна посідає в ньому хоч і не останні місця, але в нижній третині списку зі 139 країн. Найвищу для нас сходинку, 89-ту ми посідали 2015-го, а 2016-го опустилися аж на 106-ту. Звісно, підсумків 2018-го ще немає, але 2017-го Україну розмістили на 90-му місці в рейтингу благодійності. І це не від того, що українці жадібні, швидше за все, варто говорити про відсутність у нашої спільноти звички творити добро – звички, яка ніколи в нас нібито й не зникала, але…

Жодним чином не хочу рекламувати свою діяльність, але маю що сказати на цю тему з власного досвіду.

Як виникають благодійні фонди

У Чернівцях фондів та організацій, які займаються доброчинною діяльністю, ніби й не бракує. Люди, однодумці, збираються разом, аби зробити щось у тій сфері, яка їх особисто зачепила найбільше. І діапазон їхньої діяльності дуже широкий: від допомоги сім’ям загиблих військових – до надання притулку жінкам, які опинилися у складній життєвій ситуації… Фонд «Подаруй дитині життя» обрав для своєї діяльності опіку над дітками, яких спіткала найжахливіша на наш час хвороба – онкологічна.

Якщо звернутися знову ж таки до статистики, побачимо, що в Україні рік від року зростає страшний показник захворювань дітей на рак. Щодня – вдумайтеся, щодня! – діагностують онконедугу в середньому в трьох маленьких українців. Більше того, деяких малюків через уроджені пухлини кладуть на операційний стіл вже у перші години після народження. Тут не можуть втішити й дані про те, що в інших країнах, у наших сусідів, відсоток онкохворих діток від загальної кількості дитячого населення, приблизно однаковий й експерти стверджують, що запобігти дитячому раку неможливо. Відносно втішним є те, що багато форм дитячого раку виліковні. Але лікування тривале, болісно-важке й… дороге. Сім’ям здебільшого не підйомне. Отак ми впритул підійшли до потреби створити такий благодійний фонд понад десять років тому. Знову ж таки, впевнений, що для кожної справи потрібний збіг певних людей у певних обставинах.

Тоді доля звела мене з ентузіастом-лікарем, який не вважає себе чарівником, але достеменно знає, як лікувати хворих на рак діток – завідувачем кардіоонкогематологічного відділення дитячої лікарні, як у Чернівцях кажуть, «на Фастівській», Михайлом Гнатюком. До справи долучилися й інші чернівчани, ми відчули міцну підтримку від преси й телебачення. Журналісти вашої газети «Версії» навіть увійшли до наглядової ради фонду. Не можу не згадати й підтримку тодішнього керівництва Управління внутрішніх справ, зокрема Георгія Проскурняка, який мобілізував особовий склад правоохоронців до участі у благодійних акціях.

Ми починали збирання коштів на лікування хворих дітей з акцій просто неба, на Центральній площі Чернівців. Долучалися до них і колективи дитячих студій та гуртків, які влаштовували під час таких акцій концерти й аукціони з розпродажу власних малюнків та різних виробів. І зворушливих згадок накопичилося безліч. Досі пам’ятаю бабусю, на вигляд мало не безхатню, яка вийняла з гаманця дві гривні – більше не мала – але одну поклала-таки до скриньки. І ще один випадок, доречний саме до розмови про благодійність: під час підрахунку коштів від чергової акції до офісу фонду на розі вулиць Кобилянської та Гоголя зайшов чоловік років 30-ти з хлопчиком років 6-ти. Хлопчик поклав на стіл, за яким активісти фонду рахували гроші, купюру в 500 гривень – і вони вийшли. Присутні журналісти спробували дізнатися, як їх звати – аби ж написати про це! – та молодий і мудрий тато відповів: – Цього не треба. Просто я вчу сина ділитися…

Справа має розвиватися, інакше вона згасає

Звісно, не завжди підступна хвороба здавалася, були за ці роки й втрати. Але варто поділитися ще однією цифрою:  понад 90% випадків закінчилися одужанням. А це десятки врятованих дитячих життів.

Ми не обмежувалися лише щомісячними акціями, влаштовували конкурси, благодійні марафони. Працювали зі спонсорами. Маємо досвід іноземних контактів, аж до Японії.

чи закупило посольство Японії обіцяне обладнання на півтора мільйона гривень для дитячої онкогематології

Кошти Фонду «Подаруй дитині життя» витрачаються не лише безпосередньо на ліки. На жаль, багато доводилося займатися й просто створенням нормальних умов для перебування та лікування. А це апаратура, меблі, постільна білизна…

Мабуть, морально найважче бути присутніми на дитячих святах у відділенні онкогематології, де мужні маленькі пацієнти та їхні батьки – усі в медичних масках на обличчях. Але коли в очицях дітей загораються вогники радості – це найбільша радість і для нас. Доведено ж бо: радість – найкращий лікувальний засіб.

А напередодні дня Святого Миколая хочу звернутися до наших краян: нехай не зменшується над вами Божа милість і нехай ви й ваші дітки вчаться ділитися. З тими, хто цього потребує.

Запис Байдужість чи злочин? Із кожних 5 гривень, виділених у бюджеті на гострі соціальні проблеми, використано лише одну – Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Майже половина українців отримують державну допомогу, а в опалювальний сезон цифра стає ще більшою. Чи пристойно для цивілізованої держави тримати на напівголодному пайку «соціалю» половину свого населення, розмірковує експерт «Версій» з економічних і політичних питань, підприємець і меценат Франц ФЕДОРОВИЧ
 

Обіцянки-цяцянки, чи Поживемо – побачимо?

23 листопада Верховна Рада, традиційно в нічному режимі, прийняла державний бюджет України на 2019 рік. Згідно з ним, від 1 січня зростуть мінімальна зарплата і прожитковий мінімум, а від 1 березня 11,5 млн пенсіонерів отримають масштабний перерахунок пенсій, 2019-го в Україні збираються двічі підвищувати прожитковий мінімум: від 1 липня до 1936 грн (в розрахунку на місяць), а від 1 грудня – до 2027 грн. Але це цифри середні, по категоріях вони різняться.

Закон встановлює на 2019-й і мінімальну зарплату: від 1 січня – 4173 грн на місяць або 25,13 грн за годину. Передбачена індексація зарплат бюджетникам – 9,4% порівняно з 2018 роком. Мінімальна зарплата для військовослужбовців становитиме 10 тис. грн.

Зберігаються й деякі пільгові позиції. Зокрема, «Діти війни». Українці, старші за 1945 рік народження («дітям війни»  2019-го виповниться не менше 75 років) зможуть менше платити за комуналку – на 25%. Крім того, якщо на роботі буде скорочення, їх повинні звільняти в останню чергу (це хіба що академіки, бо де ще можуть працювати старенькі?). Вони мають право на першочергове виділення земельних ділянок і надбавку до пенсії.
Тепер стосовно ветеранів праці. Пенсіонери, що мають 40 років стажу – чоловіки, і 35 років – жінки, автоматично отримують такий статус. Ветеранами праці з меншим стажем вважаються деякі працівники пільгових категорій. Ветерани праці мають право на безкоштовне зубне протезування, безкоштовні поїздки в санаторії, першочергове право отримати житло і земельну ділянку, вони також звільнені від плати за землю.
Українці, старші за 60 років, мають право поміняти житло на те, що буде ближче до його родичів. А якщо він живе в комунальній квартирі, може отримати її у приватну власність безкоштовно. Держава також гарантує їм безкоштовну медицину, санаторії, соціальну допомога (якщо на пенсію не заробили) і безкоштовний похорон.
Багатодітні сім’ї (від трьох і більше дітей). Таких родин в Україні близько 300 тис. Закон «Про захист дитинства» гарантує їм знижку в 50% за комуналку без прив’язки до матеріального стану сім’ї, але вони мають вибрати між пільгою і субсидією. Такі сім’ї можуть платити 50% за стаціонарний телефонний зв’язок і встановлювати його поза чергою (зауважимо, саме ця пільга рік від року все більше втрачає актуальність). Діти мають право на безкоштовні ліки, щорічне медичне обстеження; першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах і навіть «першочергову госпіталізацію». Ще одна приємна пільга дітям з таких сімей – право безкоштовно користуватися пасажирським транспортом (крім таксі).
 

Українців ще забагато!

Оце читати б і радіти, а мені щось пригадується старий анекдот, який друкувався у «Версіях»: «– Скажіть, я маю право? – Маєте. – А я можу…? – Ні, не можете».

І сумніви людей зі здоровим глуздом зовсім не безпідставні. Знову ж таки, звернімося до цифр: Кабмін пропонував виділити на потреби Мінсоцполітики 177,6 млрд грн, а на покриття дефіциту Пенсійного фонду – 166,5 млрд грн. Хоча прийняття внесених правок, за словами нового міністра фінансів Оксани Маркарової, призведе до збільшення видаткової частини удвічі!  Тобто на всі «хотілки» (читайте – пільги),  знадобляться відразу два бюджети.   

Оскількии збільшити кількість грошей немає звідки, значить, треба зменшувати кількість «ощасливлених». Саме такий вихід знайшли ті, хто відають допомогами та пільгами – звичайнісіньке сито, через яке пропускатимуть зростаючу армію отримувачів субсидій і соціальних допомог. Воно називається «верифікація».

Мінсоцполітики вкупі з Мінфіном збираються ретельно перевіряти кожного, хто звертається за підмогою. І відсіяти кожного, хто, за правилами цих двох міністерств, цілком спроможний утримувати себе й родину самостійно. Чиновники мають не лише перевіряти умови проживання пільговиків, їхні рахунки, покупки, але й отримають право збирати таку інформацію в сусідів та колег. Зокрема, масово перевірятимуть усіх, хто стоїть на обліку в центрах зайнятості. Якщо через таку перевірку когось позбавлять призначеної допомоги, йому доведеться повернути й усе вже отримане…

Сором – не дим, очі не виїсть?
Міністр соціальної політики Андрій Рева наголошує, що майже 44% українців отримують різні види державної допомоги, а в опалювальний сезон цифра стає все більшою. Зокрема 5 млн домогосподарств наразі отримують субсидії на оплату комунальних послуг.
За розрахунками відомства п.Реви, за субсидіями можуть звернутися ще до 2-х мільйонів домогосподарств. «Ми подивимося, скільки з них прийде, як вони задекларують свої доходи тощо. Тобто говорити про те, що когось позбавили субсидії, підстав немає. Бо хтось іще просто не звернувся».

Як зазначив міністр, чимало з тих, хто звертаються за субсидією, не витримують перевірки декларацій. «923 тисячі домогосподарств з 6 млн 900 тис. декларували відсутність доходів. А коли починаються вибіркові перевірки, з’ясовується, що частина цих людей, звісно, не всі, купують дорогі автівки, квартири, будинки», – розповів він.

Раніше гендиректор Директорату сім’ї та соціальної підтримки Мінсоцполітики Віталій Музиченко заявляв, що в Україні приблизно дві третини населення отримують різні види державної допомоги. А майже 7 млн. домогосподарств отримують житлові субсидії.

Справа навіть не в розбіжності цифр. Обидва високопосадовці – міністр і гендиректор одного з напрямків міністерства вважають нормальним, що половина (чи навіть дві третини) населення держави не в змозі заробити для себе й родини на нормальний рівень життя. Зрозуміло, чиновники такого рангу просто вимикають в собі людські почуття і чинять за інструкцією, але що ж то за інструкції такі, коли бідність вважається нормою?
На такі заяви обурюються і користувачі соцмереж: «Коли на «соціаль»  у Німеччині, скажімо, саджають іммігрантів, без права роботи, це ще якось пояснити можна. Але ж ми вдома, у власні країні! За що нас винищують?»

«Те, що в нормальній країні повинне викликати сором, у нашого міністра викликає майже гордість. До речі, якщо субсидія 100 гривень – це теж «субсидія»?

«Як сказав комуністичний політпрацівник Рева, населення України жере забагато, тож скільки не давай, воно все одно усе зжере».

…У відставку від сорому ще ніхто не подав.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Соціаль» по-українськи, або За що нас не люблять наші високопосадовці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Оскільки українцям нині непереливки, пропонуємо рецепт щастя від експерта «Версій» Франца ФЕДОРОВИЧА

 Більшість скаже – що за нісенітниця?  Наше життя жахливе: постійно щось стається або   чогось бракує. У найгіршому випадку – хтось хворіє: або ти або рідні. Але ж усе може бути по-іншому. І це залежить тільки від вас, від нас, від кожного зокрема.

У дитинстві я вірив у казки, в молодості – у любов,  а тепер вірю в те  і друге, та ще у добрих людей. І за цих умов людина не може не бути щасливою.

А знаєте, в чому тут секрет? Людина завжди – ЗАВЖДИ, бо винятків не існує, – отримує той результат, на який сподівається. І це доведено вжевченимиі визнано законом квантової фізики.

…Нагадався щодо цього анекдот про жінку, яка, їдучи в тролейбусі, подумки промовляла-голосила: «Чоловік – алкоголік і нероба, син – наркоман, донька – повія, онуки – хворі!!!». А за її плечима слухав це ангел-охоронець і,теж подумки,дивувався: «І навіщо усього цього їй треба? Але ж так просить! Так просить! Доведеться дати…». Тільки зараз, дізнавшись про нові відкриття фізиків, я зрозумів, як це працює. Річ  у тім, що, за твердженням учених, які вивчають кванти, наш світ – це  енергія й усі квантові частинки перебувають водночас скрізь. Це є парадоксом і має назву квантової невизначеності. Іншими словами це формулюється так: якщо немає спостерігача – людини – світ просто не існує. Всі елементарні частинки змінюють свій стан лише тоді, коли за ними спостерігають. Тобто очікування людини завжди впливають на результат!

Отож, якщо казати собі, що грошей у вас  немає, як і немає доброї роботи, то ви їх і не матимете. Погляньте довкола і ви побачите людей, які за тих же обставин мають різні результати.А все тому, що думки формують долю. І це вже, як бачимо,  доведено фізиками. Саме тому не раджу реагувати на прикрощі роздратуванням, агресією та негативом. Адже від цього краще не стане і ситуація не поліпшиться. Натомість позитивні думки вибудують і позитивну основу, яка невдовзі дасть позитивні наслідки. Якщо ви зі мною не згодні, це ваш вибір, на який ви маєте право – в даному випадку ви праві. Але ж оця ваша правота нічого не змінить у вашому житті на краще. Ось у чому проблема.

Думаю, кожний колись замислювався над тим, чому одні люди долають недуги, а інших вони призводять до повної інвалідизації? Так ось, ті, що одужали, вибрали для себе позитивний світ, а відтак і вибудували його.

Мій досвід переконав мене:  щосекунди ми здійснюємо вибір і щосекунди створюємо свою реальність – щасливу чи нещасну. Це означає, що коли з вами відбувається щось недобре, то ви потрапили у так зване квантове перехрестя. І якщо ви розлютилися, то повернули у злий недобрий світ. Зрозуміло, ніхто не може радіти неприємностям, але вони виникають у нашому житті для того, щоби ми робили з них  правильні висновки. І недарма ж існує такий вислів: спокій сильніший за емоції, а мовчання – голосніше за крик.

Від редакції:

ФранцФЕДОРОВИЧ – виробничник, громадський діяч і меценат. Організований ним понад 10 років тому благодійний Фонд для опіки над хворими на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя» допоміг врятувати десятки життів маленьких буковинців.

Готуючи «Погляд» Франца Карловича до друку, журналісти «Версій» пригадали фразу, почуту колись від нього:  «Жити треба так, щоби люди, які стикаються з тобою, посміхнулися, а ті, що спілкуються з тобою, ставали щасливішими».

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Дитинство – казка, молодість – любов. А зрілість – те і друге» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лісівники б’ють на сполох: їхню галузь знищує штучно створена криза. Лісомисливські господарства потребують порятунку.

Отже, про те, що відбувається у лісовій галузі, яка дає державі мільярдні податки, розмова з економічним експертом «Версій», очільником Асоціації буковинських виробників і керівником підприємства, яке займається поглибленою переробкою деревини та експортом виробів з неї,  – Францем ФЕДОРОВИЧЕМ.

– Ліс – це не лише одна з головних галузей економіки України. Від нього залежить життя на Землі. Та, зауважу, за одне людське життя виростити ліс неможливо. І десять мільйонів гектарів лісів в Україні створені саме попередниками. Отже, знищити – легко, а що далі?!.

– Франце Карловичу, хто й навіщо знищує ліс?

– Як не дивно, але це робиться руками уряду. Ще влітку Законом України від 10.07.2018 №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» була внесена поправка, яка передбачає земельний податок на всі лісові землі України. А вже нинішнього, як і попередні роки, лісова галузь практично не отримувала на свою діяльність жодної копійки.  Без бюджетного фінансування залишилися роботи з лісовпорядкування, неприбуткові лісгоспи, пожежна охорона, створення захисних лісонасаджень та полезахисних лісосмуг, лісозахисні установи.

Та, попри це, завдяки власній комерційній діяльності, лісгоспи залишаються,  так би мовити, «на плаву» та виконують весь комплекс цих робіт. Мабуть, щоби повністю їх добити й збанкрутити, а потім і приватизувати, і ввели цю поправку, яка передбачає оподаткування лісових земель. Зміни, як відомо, внесли до пункту 1 статті 273 Податкового кодексу України. При застосуванні нових норм, окрім рентної плати, на всі лісові землі передбачається ще один податок.  Фактично лісівники матимуть подвійне оподаткування. Петро Тєстов, відомий еколог з правозахисної організації «Екологія. Право. Люди» назвав це катастрофою.

– А що кажуть про те, що відбувається, ті, кого це стосується безпосередньо?

– Свою точку зору вони висловили під час IV з’їзду лісівників України, який відбувся 25 вересня нинішнього року. Головною метою його скликання й було саме напрацювання спільних рішень і шляхів подолання штучно створеної кризи в лісовій галузі, подальшого розвитку та реформування українського лісового господарства на основі європейських стандартів та досвіду. У підсумку з’їзд прийняв такі документи, як  Резолюція щодо критичного стану Українських лісів, Заява щодо податку на лісові землі та Звернення З’їзду до Президента України, Верховної Ради та Кабінету міністрів щодо необхідності нагального вирішення проблем лісової галузі України. Адже, за повідомленням Державного агентства лісових ресурсів України (Держлісагентство), новий податок на ліс призведе до стрибка цін на деревину у 1,5-2 рази, а відтак і до зупинки більшості деревопереробних підприємств в Україні. Відтак зупиняться й лісогосподарські підприємства.

Більше того, фахівці Держлісагентства попереджають про ризик збільшення інтенсивності рубок, що негативно вплине на продуктивність, якісний склад лісів і збереження біорізноманіття в лісах. Значно збільшиться й вартість утримання мисливських господарств.

– Можете порівняти, як було раніше і як стало нині?

– За попередньою системою оподаткування справлявся податок за лісові землі, як складова рентної плати. Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів були заготовлена деревина в деревостанах віком понад 40 років і другорядні лісові матеріали, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів (рекреація, спорт, оздоровлення тощо). При цьому загальна сума податку у лісах Держлісагентства становила 900 млн грн, з яких 50% йшли до державного бюджету, а 50% – до місцевих. Складовою цього податку був і земельний податок.

Чистий земельний податок надходив до місцевого бюджету й нараховувався на нелісові землі, що є в складі земель лісогосподарського призначення, на яких розміщені сільськогосподарські угіддя, споруди і адмінбудівлі підприємств лісового господарства, лінії електропередач тощо. Новий же податок призведе до оподаткування земель, які перебувають у стадії створення деревостанів або на яких зростають насадження до 40-річного віку і ті, з яких неможливо отримати деревину, придатну для реалізації, бо там вигідніше вирощувати сільськогосподарські культури, аніж ліс.

Справжньою катастрофою стане й оподаткування лісів з обмеженим лісокористуванням: заказників регіонального і місцевого значення, національні природні парки та інші об’єкти природно-заповідного фонду. А ще оподаткують усі захисні (!) ліси південних і східних областей степової та лісостепової зон…

– Тоді, мабуть, і здійсняться мрії багатіїв, що бажають мешкати у будинках посеред хвойного лісу або хоча б мати квартиру поріч із зеленим другом?  

– Це, напевно, одна із причин цієї ситуації, особливо небезпечна ще й тим, що сьогодні лише 3,5 млн га земель державних лісгоспів оформлені належним чином. Відомості про решту 53% таких земель в Державному земельному кадастрі відсутні. Іншими словами, 4 млн гектарів лісових земель нині перебувають під загрозою різноманітних маніпуляцій. Проблема зміни цільового призначення лісогосподарських земель дуже серйозна, на чому нещодавно наголошував Олег КУЛІНІЧ, народний депутат, член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин і голова підкомітету з питань земельних відносин.

– До речі, яка ситуація навколо цього в нашій області?

– Кулініч подає відомості про всі лісомисливські господарства України. Так, станом на 1 січня 2018 року із загальної площі земель чернівецьких лісгоспів, – а це 234000 га,  – лише на 14646 га,тобто на 6% усіх земель, існують правоустановчі документи. Менше за нас – 2% – тільки у Харківському та Черкаському ДЛМГ. Натомість у Хмельницькому та Чернігівському – 95%, Житомирському – 92% Рівненському – 80%.

Думаю, що за такого стану речей говорити про приватизацію, оренду та концесію неприпустимо. Бо схвалена Кабміном «Стратегія сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року» передбачає таке реформування Державного агентства лісових ресурсів, за яким піде ймовірна ліквідація державних лісгоспів як самостійних суб’єктів господарювання.

– Як ставиться суспільство до такої «реформи»?

– Доречно навести думки людей, до яких гріх не прислухатися. Так, народний депутат, голова аграрного парламентського підкомітету з питань удосконалення структури державного управління в сфері агропромислового комплексу, інновацій та з питань базових галузей в агропромисловому комплексі Валентин ДІДИЧ зазначив, що сьогодні «галузь перебуває в жалюгідному стані. Та стратегія, яку прийняв Кабінет Міністрів, виявилася сирою, не погодженою з лісовиками. Особливо складний фінансовий стан південних та східних областей: Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Одеської, Миколаївської. Там працівники не отримують заробітної плати. І, згідно з цією концепцією, у них немає перспективи». На думку нардепа, треба зберегти обласні управління й не допустити монополізації господарського комплексу. Він наголосив також на необхідності зміни форми оподаткування та створення лісового фонду.

Голова Державного агентства лісових ресурсів Володимир БОНДАР висловився, що «пацієнт» (лісова галузь – ред.) здоровий, але ця Стратегія зробить його неживим. На часі – створення Лісового фонду й боротьба з намаганнями передати ліси в концесію. «Концесія в Україні – це один із напрямків знищення лісу як такого. Концесіонер не буде думати за розвиток лісу. Він не буде переживати, які ліси ми зможемо передати наступним поколінням. Це буде просто вирубка лісу і його знищення», – стверджує профі і з ним важко не погодитися. .

Начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій ДЕЙНЕКА відверто каже, що останні два роки держава робить все, аби створити кризу. Зокрема, це проявляється у позбавленні підтримки Сходу та Півдня. «Багато говорять про державне спільне підприємство, але люди бачать у цих словах лише приватизацію лісів… Кількість лісгоспів потрібно оптимізувати, але вони повинні бути. І цим має керувати не дядько з Кабміну, бо інколи лісгоспи вирішують питання на місцях», – зауважив Дейнека.

Лісівники  наголошують також на необхідності удосконалити продаж необробленої деревини.
Одне слово, в Україні є спеціалісти які знають, як зберегти лісову галузь. До них тільки треба прислухатися. Сподіваюсь також, що до виборів наш нинішній уряд не встигне продати лісове багатство України, яке, між іншим, належить не тільки нам, а й світовій спільноті, бо Карпати – це легені цілої Європи.
Розмову вела Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»  

Запис «Уряд банкрутує лісову галузь…»  –  Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У кількох числах газети поспіль редакція друкує матеріали про знищення дерев у обласному центрі. Ця тема практично нікого не залишила байдужим. Відгукнувся на неї і наш експерт з економічно-соціальних питань Франц Федорович. Зрештою, інакше й не могло бути, бо екологія – це, як відомо, складова здоров’я нації, а Франц Карлович є засновником відомого у краї благодійного Фонду «Подаруй дитині життя», який опікується дітками, хворими на рак.  

Проти важких металів – зелені насадження 

– Зв’язок вирубки дерев вкупі зі збільшенням кількості автотранспорту в містах – і погіршення здоров’я міських жителів уже давно доведений. Тож тут і говорити зайве. Варто лише дотримуватися певних правил поводження – і все буде добре. Та саме цього ми й не маємо.

…Колись Чернівці вважалися містом із найчистішим повітрям. На жаль, ця наша перевага канула у лету. Щоправда, після закриття багатьох підприємств екологія в місті знову поліпшилася. Та їм на заміну прийшов автотранспорт, який буквально заполонив усі вулиці. Надто ж у часи пік. І тільки зелені насадження (а ще – якісний бензин, та сьогодні ми говоримо про першу складову) можуть усіх нас врятувати. Саме врятувати – я не обмовився. Бо лише дерева нейтралізують дію автомобільних вихлопних газів, у складі яких є важкі метали. Саме вони, потрапляючи до організму, проявляються спочатку втратою працездатності та уваги в дітей і дорослих або ж проявами агресивності, а далі – різними важкими захворюваннями. І за рівнем небезпеки для здоров’я людини важкі метали посідають перше місце.

За даними ВООЗ, екологічні чинники формують до 25% патології людини, а в окремих промислово розвинених регіонах навіть і більше. Зокрема, близько 90% (!) усіх новоутворень виникає внаслідок дії шкідливих чинників.

Тому так важливо не просто берегти, а примножувати зелені насадження в містах. Натомість скрізь спостерігаємо протилежні дії. Сигнали надходять зі Львова, Києва, Харкова, Сум тощо. В чому ж справа? Ситуацію з’ясовували активісти-екологи зі Львова.

Вирубування та «чищення» дерев приносять гроші, а висаджування їх – ні

У більшості українських міст комунальники зрізають дерева чи обрізають гілки без відповідної документації, добре заробляючи на деревині. Про це йдеться у дослідженні  «Українська бетонна пустеля», оприлюдненому на порталі Texty.org.ua.

Координатор проекту з адаптації до зміни клімату Національного екологічного центру України Надія АРТЕМ’ЄВА розповіла, що як у Києві, так і в більшості українських міст склалася катастрофічна ситуація з вирубками зелених зон. Переважно – незаконними вирубками. Інший бік проблеми – недбалий догляд комунальних підприємств за деревами та ігнорування зелених зон при новій забудові.

Вдамося до прикладу, наведеному львівськими екологами. Думаю, в Чернівцях ситуація відрізняється не суттєво. Так ось, міська рада Львова сплачує 12 грн за кожне посаджене дерево і близько тисячі гривень – за обрізування гілок, тобто «омолодження» дерев. Щоправда, львівські комунальники заробляють ще й на тирсі, яку виготовляють зі зрубаних гілок. Думаю, наші теж щось із цього мають, бо занадто азартно беруться за зрубування. Тож і виходить, що обрізування здорових дерев є прибутковим, а висадження нових дерев – ні. Більше того, коли обрізане дерево пустить пагони, які легко ламаються, бо слабкі внаслідок дикого обрізання, виникає загроза їхнього падіння, тому це дерево знову обрізають. І комунальники ще раз отримують тисячу гривень. На жаль, за рік-другий після другої обрізки дерево гине. Але ж і на цьому заробляють. Бо за остаточне зрізування дерева платять від 1 до 5 тис. грн, залежно від його розміру. А на додачу – повторна реалізація деревини. І давайте згадаємо, якими страшними голими обрубками виглядають наші дерева після обрізання! Вони стають схожими на незграбні телеграфні стовпи!

Як стверджують львівські екологи – з чим погоджуються й наші чернівецькі, на  заміну зрізаних дерев рідко висаджують нові. Як правило, на місці дерев, які начебто загрожували падінням, дуже швидко виникає парковка для автівок чи МАФ. Згадаймо хоча б наш парк ім. Шевченка з його численними павільйонами або сквер біля собору між вулицями Кобилянської та Головною…

На жаль, серед популярних сценаріїв і такий: зацікавлені особи поволі вбивають дерево, підливаючи шкідливі речовини або підрізуючи кору. А вже коли дерево засохло – звертаються до відповідної комісії й отримують дозвіл на ліквідацію, бо ж дерево, мовляв, у поганому стані. І все це – згідно з чинними правовими та організаційними засадами озеленення, догляду та охорони зелених насаджень міст, селищ, сіл, визначених «Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України».

Щоби зберегти та примножити зелені насадження у містах, потрібен їхній повноцінний реєстр

За словами вже згаданої п. Артем’євої, жодне українське місто не має повноцінного реєстру зелених насаджень. Скажімо, у величезному Нью-Йорку кожне (кожне!!!) дерево зареєстроване й має інвентарний номер. Тому у міській базі даних цього багатомільйонного міста можна дізнатися, коли дерево посадили, який його стан і хто за ним доглядає.  А в нас бодай акти на вирубку почали б друкувати у пресі або на сайті міської ради! Та замість цього, як мантру, повторюємо, що хочемо до Європи. Хоча забуваємо, що ставлення цивілізованого світу до природи і зелених насаджень зокрема кардинально змінилося. Європейці, приміром, буквально трясуться над кожним деревом, бо розуміють, що, зрештою, йдеться про їхнє здоров‘я. А ми через свою захланну  недалекоглядність вирубуємо цілий сквер у центрі міста?!.

Франц ФЕДОРОВИЧ

Запис «Що менше дерев і більше транспорту – то гірше для містян»  – Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вереснева акція Чернівецького обласного благодійного фонду «Подаруй дитині життя», який під орудою його засновника й багаторічного голови правління фонду Франца Федоровича вже понад 11 років опікується лікуванням діток з онкозахворюваннями, як завжди, не перетворилася на черговий офіційний захід із збиранням благодійних внесків, а подарувала чернівчанам яскраве свято.

Лише список української – і не тільки – естради, які виступили 17 вересня у переповненому залі Літнього театру  ЦПКіВ  ім. Шевченка Чернівців у програмі «Заради добра», вражає: народні артисти України Лілія Сандулеса, Павло Дворський, Ніна Шестакова, народний артист  Молдови Іон Суручану, театр народних традицій «Чернівчанка». Вів концерт один з найвідоміших ведучих України, народний артист України і теж, як Сандулеса і Дворський, екс-чернівчанин – Василь Ілащук.

В організації концерту взяв також участь  автор і виконавець, лауреат і переможець Всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів,  активний учасник багатьох благодійних заходів Максим  Товкач.

Кожен вихід артистів – улюбленців багатьох глядацьких поколінь – вибаглива чернівецька публіка зустрічала як давніх знайомих гучними оплесками і спільним співом з виконавцями. Разом  з Павлом Дворським і його синами співали знамениті «Стожари», яким цього року виповнилося 40 років. Довго не вщухали аплодисменти після виступу Іона Суручану, якого свого часу називали «радянським Челентано» – на що глядачі додавали: «Челентано може сховатися!».

Голова правління фонду «Подаруй дитині життя» Франц Федорович подякував артистам за підтримку хворих діток і чудовий концерт, а Максимові  Товкачу за активну участь у заходах фонду, ініціативність та розуміння вручив  подяку від правління фонду.

Благодійна ж скринька поповнилася цього разу  майже 34 тисячами гривень.

Марія КЕРЕР-ЛАСТІВКА, журналістка і працівниця Фонду, спеціально для «Версій»

Запис Для онкохворих дітей зібрали понад 33 тисячі гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тропічні зливи, спека і різкі зміни погоди – не аномалії, а нові умови життя в нашій країні. А замість очікуваної м’якої зими маємо чергування екстремальних холодів із аномальним теплом. Зрештою, ми не можемо очікувати на милість природи… після усього, що ми із нею зробили.

Майже півстоліття тому за таке продовження популярного гасла команду одеських інтелектуалів виключили з КВК, а сам Клуб веселих і кмітливих просто закрили. А може, варто було дослухатися до не частих тоді голосів науковців, які прогнозували глобальну катастрофу на Землі? Натомість тепер кліматологи, біологи, гідрологи та інші професіонали, що мають справу із природою, вже криком кричать про ці небезпеки. Про можливі наслідки глобального потепління розмірковує і наш постійний автор і експерт Франц ФЕДОРОВИЧ, який веде здоровий спосіб життя, про що ми вже якось розповідали.

Глобальне потепління вже не «десь там»

Цього літа укотре впевнився, що ми, українці – дивні люди. Звикли до м’якого клімату й ніби не бачимо, що погодні умови це заперечують. Натомість відкриті сарафани, майки та шорти, і навіть літні люди – без головних уборів. Не кажучи вже, що рідко в кого побачиш із собою пляшку води. Зате у самісіньку спеку відкриваються бляшанки з пивом. У країнах, де спека – явище звичне, люди знають що вийти з дому без головного убору і пляшки води – смертельний ризик. І максимально закрите вбрання з тонких натуральних тканин – не просто данина національній моді, а, як кажуть, сувора необхідність. І алкоголю там споживають незрівнянно менше: спиртне ж бо збільшує зневоднення.

А клімат неухильно змінюється і вже через кілька десятиліть українцям доведеться пристосовуватися до зовсім інших погодних умов.

Та це, так би мовити, зауваження на побутовому рівні, проблема ж набагато глибша.

Зміни клімату відбуваються у 170 разів швидше, ніж із цим може впоратися природа Землі.

Поширення пустель і – паралельно танення льодових «шапок» на полюсах планети, що спричиняє підвищення рівня світового океану і зростання температури води. Якщо каструлю з водою поставити навіть на дуже помірний вогонь, вона колись таки закипить. Що буде з морською флорою та фауною від потепління світового океану?

У такому українському місті, як Одеса, в зоні потенційного затоплення стоять тисячі будинків, навіть новобудови. Тобто одесити сьогодні купують квартири, які вже років через 10 можуть опинитися під водою.

Запаси води для пиття, промислових і cільськогосподарських цілей зменшуються. За прогнозами вчених, якщо ситуація не зміниться, до 2025 року дві третини населення планети  відчуватимуть нестачу питної води.

В Україні до 2020 року не очікується значних змін водного стоку, але ситуація ускладнюється високим рівнем забрудненості річок.
І віруси поширюватимуться набагато швидше. В Україні вже з’явилися комахи, яких тут раніше не було. Через це нашим лікарям доведеться набагато частіше мати справу, наприклад, з малярією.

Міську інфраструктуру теж потрібно перебудовувати: вона просто не витримує дощів. Зауважте, що букло в Києві!  У деяких українських містах міська влада вже налаштовує відповідні служби на промивку та прочищення зливної каналізації. Чернівцям знову не пощастило: наша міська влада на протязі багатьох років тільки й те робить, що займається «промивкою» владних кабінетів і переділом влади. Та навіть за прочищеної системи зливу не витримує збудована ще в радянські часи система підземних колекторів. Для Чернівців – ще й румунські та австрійські комунікації… Не кажучи вже про закинуті владою околиці, де зливи заповнюють рельєфні улоговини і утворюються численні стави. На жаль, досвід Токіо, де існує система відводу дощової води до величезного підземного сховища, нам просто «не по кишені».

Карпати лисіють не лише від рубок

Як людина, чия справа пов’язана з лісом, деревиною, не можу не зауважити на впливі глобального потепління на лісовий покрив Карпат.

Як відомо, наші букові ліси – єдина українська принада, занесена до природної спадщини ЮНЕСКО. Навіть на заповідних територіях теплі та малосніжні зими призводять до того, що насіння буку просто не проростає, а буревії знищують навіть те, що встигло вирости. Кілька теплих зим поспіль можуть просто знищити шанси на природне відновлення букового лісу. А за цим потягнеться загибель пташиного поголів’я, зміна комашиних популяцій і ще багато-багато невтішного.

До того ж, частішають і стають усе більш спустошливими лісові пожежі. Хоча наш регіон у цьому сенсі Бог поки що милує.

Перейдемо на банани та кукурудзу?

В Україні щодва сезони виникатимуть серйозні посухи, які раніше траплялися раз на 5-10  років. Замість рівномірного розподілу опадів протягом року ми маємо чергування злив і посушливої ​​погоди У нових умовах стане значно складніше вирощувати ті культури, на які зараз орієнтується наше сільське господарство. У багатьох регіонах підвищення температури та посухи обмежать продуктивність сільського господарства, одного з найважливіших секторів економіки України. Наприклад, пшениця потребує принципово іншу систему поливу. Натомість, добре виростатиме те, що досі завозили з Близького Сходу та інших спекотних регіонів.

Усе це позначиться на структурі експорту. В агросекторі серйозно стурбовані прогнозованою втратою врожаю. За останніми експертними даними, це обійдеться нам приблизно у 9% врожаю пшениці. Хоча врожай кукурудзи, навпаки, прогнозується кращим.

Місцева флора взагалі зміниться. І не тільки в нашій країні. В Англії, наприклад, уже тепер вирощують магнолії, хоча років десять тому це вважалося неможливим через вологість і температурний режим. На різних українських каналах час від часу показують «умільців», які спромоглися, скажімо, виростити лимони у відкритому ґрунті. Хоча насправді тішитися не доводиться: услід за субтропіками, що насуваються, йде пустеля.

Можна вже говорити, що момент катастрофічності досягнутий. 

Прощавайте, лижі?

Утім, температури 51°С, як у Африці чи Азії, у нас, швидше за все, не буде. Через вигідне географічне положення ми залишимося однією з найбільш комфортних зон. Та звідси випливає значна ймовірність того, що країну наводнять кліматичні мігранти – сотні тисяч людей, які втекли з тих місць, де погодні умови стали просто нестерпними.

Очікується, що сніжний покрив і довжина зим скоротяться, а це вплине на зимовий туризм, особливо на гірськолижний. Якби відмова від катання на лижах була єдиним наслідком зміни клімату, все було б не так погано.
На жаль, економічні збитки від глобального потепління неухильно зростають. Відповідно до нещодавнього звіту Британського уряду, кліматичні зміни можуть коштувати світу близько 5% ВВП щорічно. За найбільш песимістичними прогнозамии, ця цифра зросте до 20% ВВП.

Щоби протистояти глобальному потеплінню, потрібно переглянути не лише облаштування сучасних мегаполісів – а це ООН закликає зробити вже до 2030 року – але й повністю переосмислити наше розуміння життя й користування природними ресурсами й в усіх сферах людської діяльності вжити термінових заходів, що обмежують темпи підвищення температури і зменшують викиди вуглекислого газу в атмосферу. Експерти наполягають, що починати треба саме з міст – великих і малих. Тоді, можливо, нам вдасться обмежити зростання температури до заповітних 1,5°C.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Планета Земля повертає борг за наше недбале до неї ставлення» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Літні пригоди» у лісах України змусили «Версії» знову звернутися до  нашого експерта з економічних питань Франца ФЕДОРОВИЧА. Тим паче, що він має безпосередній стосунок до лісової галузі: його підприємство займається поглибленою переробкою деревини та експортом виробів.

Кор.: – Лісова галузь нині – одна з небагатьох в Україні, яка суттєво поповнює бюджетну копілку. Та довкола неї постійно точаться скандали. Ось і нещодавно у багатьох ЗМІ з’явилася інформація про незаконну вирубку українського лісу, яка нібито досягла піку. І посилаються всі на громадську організацію, яка вивчає проблеми незаконної вирубки лісів у всьому світі. Тож саме їй належить заява, що «незаконний експорт української деревини перевищив показники експорту лісу з країн Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки разом узятих». Хоча, виявляється, не так усе просто. Стало відомо, що ця зарубіжна неурядова організація використала, а точніше – свідомо перекрутила матеріали, які надав їй наш буковинський активіст. Франце Карловичу, ваша думка щодо цього…
– Галас піднявся дійсно шалений і досяг навіть Кабінету міністрів. Тож, думаю, треба розібратися, кому все це вигідно. Та проаналізувати ситуацію досить складно: питання ж бо не з простих і подається зусібіч по-різному. І знову ж таки – кому як вигідно! Скажу, що навіть найповажніші центральні видання аналітичного спрямування повелися на цей фейк, спрямований на те, щоби дезінформувати аудиторію. А звинувачення звучали серйозні. Наведу кілька з них для прикладу:
*«За даними Earthsight, за останні 4 роки експорт української деревини до країн ЄС зріс на 75% і в 2017 році оцінюється в 1 мільярд євро. Більше половини вирубки лісу здійснюється під надуманим приводом санітарної вирубки. Експерти стверджують, що до 78% такої вирубки – невиправдані, а значить і незаконні».
*«Україна експортує до ЄС більше «чорного» лісу, ніж будь-яка інша країна світу – більше, ніж країни Латинської Америки, Африки та Південно-Східної Азії заразом, повідомляє «Дзеркало тижня» із посиланням на дослідження британської екологічної організації «Earthsight».
*«За оцінками дослідників, 40% цієї деревини були вирубані чи продані нелегально.
Зокрема, 38-44% від загального виробництва та експорту українського лісу припадає на незаконну «санітарну» вирубку лісу, якою займаються держпідприємства».
Cерйозність звинувачень призвела до того, що запобігання контрабанді лісу стало однією з ключових тем засідання Кабміну. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман анонсував масштабні перевірки у лісгоспах та на митницях. Він заявив також про надання позитивного висновку парламентському законопроекту «Про криміналізацію контрабанди лісу».
Адже, як будь-яка фальшивка, згадана інформація містила в собі й елементи правди. Скажімо, твердження аналітиків, що схему збуту «санітарного» лісу 2011-го побудував екс-голова Держлісагентства Віктор Сивець, який потім втік до Росії. Хоча, на думку експертів «Earthsight», схема Сивця працює й досі. Із санітарного лісу «тіньові» лісопильні роблять лісоматеріали, експорт яких перевищує їхнє легальне виробництво на 75%. Британські дослідники дійшли висновку, що до зростання експорту «чорного» лісу з України призводить не лише корупція у країні-виробнику, але й високий попит і слабке регулювання цієї сфери у країнах-споживачах. До покупців нелегальної української деревини належать найбільші європейські виробники дерев’яних панелей, паперу та целюлози. Зрозуміло, з цим важко не погодитися.
Тож у стенограмі, розміщеній на сайті уряду, міститься заява Гройсмана про таке: «Наш висновок щодо законопроекту абсолютно позитивний, я розраховую на те, що він буде підписаний, введений в дію – і ми зможемо не просто карати за контрабанду, а реально притягувати до кримінальної відповідальності за контрабанду лісу, за вирубку лісів».

Мораторій на рубку не вбереже українські ліси, стверджують правники-екологи
– Як я розумію, ви достеменно розібралися в цій ситуації, тим паче, що її герой   безпосередньо пов’язаний з нашою областю…
– Намагався розібратися. Мушу зізнатися, що в цьому мені допоміг відомий  правник-еколог Петро Тєстов, експерт  екологічної організації «Екологія – Право – Людина», який неодноразово бував у нас у Чернівцях. І тут я скажу, мабуть, непопулярну фразу: мораторій на рубку не вбереже українські ліси, бо це не екологічна, а економічна складова. І потрібна вона найперше тіньовикам! І в цьому переконують факти, які останім часом все частіше звучать у пресі. Принаймні, варто знати, що наші європейські сусіди рубають значно більше, ніж ми. Приміром, німці щороку заготовляють утричі більше деревини, ніж українці. Й це при тому, що площа вкритих лісом територій становить у них 11 млн га, а в Україні – 9,6 млн, тобто не на багато більше.
– Хочете сказати, що нашому суспільству нав’язують думку про те, що різати і продавати ліс – це дуже погано і неправильно? Зрештою, про це почали писати останнім часом журналісти–розслідувачі…
– Так, почали копати глибше. Адже не може пройти повз увагу те, що країни Євросоюзу, такі як Франція, вже згадувана Німеччина й  особливо ж Фінляндія та Швеція значно більше за нас вирубують лісу. Навіть сусідня Польща заготовляє 40 млн кубів, тоді як Україна, за даними звіту Держагентства лісових ресурсів України, за 2017 рік від усіх видів рубок має близько 16 млн кубів деревини, що на 400 тис. кубометрів менше, ніж 2016 року.
І ще один момент: рубають ліс і заготовлюють кругляк не найбідніші країни світу, а саме навпаки. Світовий лідер з виробництва лісу-кругляку – США. Найпотужніша країна планети  2014-го заготовила майже 400 млн кубометрів круглої деревини, а Росія, яка сприймається як «країна-лісоповал», має удвічі нижчі показники – 200 млн кубів.
Отже, думаю, що проблема лісової галузі не в тому, що рубають, – бо ж ліс для того і росте, щоби його рубали. І не  в тому, що його продають за кордон: є попит – треба продавати й оподатковувати легальний експорт, створюючи легальні, а не підпільні робочі місця. Справа в іншому – у хижацькій тіньовій експлуатації лісових ресурсів. Бо там, де офіційно не можна експортувати ліс, його вивозять під виглядом дров. Під виглядом санітарних вирубок здійснюють вирубку головного користування. І ніхто не переймається відновленням територій, де зрубали ліс, бо за документами там ніхто нічого не рубав…
Відтак фахівці дійшли висновку, що єдиний спосіб навести лад у лісовому господарстві –  це знищити тіньовий промисел. А зробивши ліс товаром, можна буде контролювати вирубку та відновлювати лісові ресурси.
Загальновідомо, що найбільш поширений у цивілізованому світі спосіб обмеження рубок – це створення природоохоронних територій. На жаль, в Україні останніми роками блокується створення нових і розширення наявних об’єктів природно-заповідного фонду (заповідників, національних парків, заказників тощо).
– Франце Карловичу, скандал у владних кабінетах після розслідування британської неурядової організації Earthsight про незаконний експорт українського лісу пов’язаний, як відомо, з Чернівцями…
– Після оприлюдненя звіту Earthsight були анонсовані перевірки лісгоспів і боротьба з незаконним вивезенням лісу. На жаль, чиновники не вислухали лісівників і не перевірили достовірність фактів, оприлюднених у розслідуванні. Тоді як громадський діяч з Буковини  Микола Петіченко доводить, що звіт Earthsight був не тільки зроблений нашвидкуруч, а й сфальсифікований з однією метою – звести наклеп на керівництво певних лісгоспів, щоби посадити на їхнє місце своїх людей. За оприлюдненими у ЗМІ словами Петіченка, представники Earthsight використали його інформацію та відеодокази, перекрутивши та фальсифікувавши на користь замовників, які перебувають в Україні. Британська «неурядова організація», наполягає громадський діяч, є звичайною ширмою. Бо він, за його словами, займався і займається розслідуванням незаконної вирубки лісів на Буковині. Тож мав на руках як документи, так і фото з відеодоказами цього. Коли ж до нього звернулася представниця з Британії з проханням поділитися інформацією, він її надав, але на місце вирубок вона не виїжджала. Одне слово, коли вийшов звіт британців, Петіченко зрозумів, що його розвели, бо ґрунтувалися на його документах й відеодоказах, а у звіті йшлося про Закарпаття. Основні ж положення його дослідження просто приховали.

Відповідальність за незаконну рубку посилюють
Хочу також нагадати, що рік тому Президент підписав закон про посилення відповідальності за незаконну вирубку лісу, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України в частині посилення відповідальності за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду. Крім того, цей Закон сприяє збереженню природних багатств європейського значення, зокрема лісів, у рамках виконання вимог рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Документ визначив юридично поняття «природні ліси», «праліси», «квазіпраліси» і встановив особливий правовий режим їхнього збереження та охорони. Закон забороняє всі види рубок, будівництво споруд, прокладання шляхів, випасання худоби, промислову заготівлю недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів, окрім доріг загального користування та служби лісової охорони. Документ передбачає й адміністративну відповідальність за порушення вимог охорони природніх лісів, пралісів, квазіпралісів. Відповідні зміни внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Лісового кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд».
Тому, повторюся, єдиний надійний спосіб зберегти ліси в нинішніх умовах – це створення об’єктів природно-заповідного фонду: національних парків, заповідників, заказників. Згідно із затвердженою КМУ в серпні 2014 року «Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року», у 2021 році вони повинні покривати 15% площі України.
Наразі цей показник становить менше 6%. І, на жаль, немає жодних підстав вважати, що відповідні показники будуть досягнуті, зважаючи на політику Державного агентства лісових ресурсів та органів місцевої влади, які не квапляться створювати відповідні природоохоронні території. Чернівецьке облуправління лісомисливського господарства теж, зрозуміло, проти.  Принаймні воно, як мені відомо, звернулося до облдержадміністрації з пропозицією вивчити це питання, бо, на їхню думку, розширення 3-х національних природних парків у найменшій області України не вносить позитиву до соціально-економічного розвитку області та охорони й відтворення природних ресурсів. Але з цим важко погодитися. Тільки створення об’єктів природно-заповідного фонду – простіше кажучи, заповідників, заказників, національних парків збереже ліс. І цього треба вимагати у влади, в органів місцевого самоврядування. Адже природно-заповідний фонд – це власність держави, а установи природно-заповідного фонду – державні установи. Це надійний захист цінних шматків природи для майбутніх поколінь.
І мораторій тут ні до чого. І правий експерт Тєстов, який пише, що боротьба з вирубкою лісів, особливо з боку політиків, – це, як правило, звичайнісінька маніпуляція. Тоді як з боку громадськості хоча й присутнє щире бажання зберегти природу, та при цьому їй заважає відсутність базового розуміння ситуації.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про Лісові страшилки, фейки та бажання позбутися державної системи лісгоспів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні новини нагадують повідомлення з театру воєнних дій: цифри втрат у ДТП навіть більші, ніж у повідомленнях з колишньої АТО – нинішньої ООС. Зіткнення подвійні, потрійні, масові, наїзди на тротуари й зупинки з жертвами: щоби потрапити у автоаварію, не треба навіть користуватися автівками. П’яні водії, які не годні йти, але їдуть за кермом…

Лише минулої неділі – за один день! – Україна втратила в ДТП майже 3 десятки людей, серед них багато дітей, причому лише у двох ДТП неділі загинуло п’ятнадцятеро осіб.

Загальна цифра людських втрат на дорогах України за роки Незалежності – понад 160 тисяч чоловік, майже по 6 тис. на рік у середньому – перевищує, скажімо, втрати СРСР у Афганістані майже в 11 разів!

Що ж відбувається на наших дорогах? Із таким запитанням «Версії» звернулися до нашого експерта з питань економіки й політики, успішного підприємця, людину виважених слів та вчинків,  яка веде здоровий спосіб життя, – Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.

– Може, перше, на чому варто зауважити, – смертність на дорогах не є «сумним привілеєм» лише України. Дорожньо-транспортний травматизм, за даними ВООЗ, сьогодні є однією з найбільших світових проблем. І, за прогнозами експертів, до 2030 року ДТП може посісти одне з п’яти чільних місць серед причин смертності людей у світі. Стрімке збільшення кількості транспортних засобів і зростання інтенсивності дорожнього руху в усьому світі призводить до зростання кількості ДТП та погіршення їхніх негативних наслідків.

Інша справа, що ставлення держави, правоохоронної системи та суспільства в цілому в Україні – значно відрізняється від, скажімо так, іншого, цивілізованого світу. Навіть у Чернівцях можна знайти місця – скажімо, уздовж того ж Калинівського ринку, – де дорожня ситуація нагадує швидше якусь Індію чи африканську державу…

Подивіться, нам усім потрібно було пережити цю чорну неділю, 15 липня, аби суспільство, правоохоронні органи й державні структури ніби «прокинулися» й поставили це сакраментальне запитання «Що ж відбувається?». Донині виступи преси більше нагадували голос волаючого в пустелі, причому громадськість, правоохоронці й державні інституції ніби перебували кожний у своїй окремій пустелі. Навіть, коли винуватець ДТП затриманий і вина його беззаперечна, посадити за грати його не поспішають, його «відмазують» – як відомо, наприклад, щодо харківської справи Зайцевої.

Звісно, перекладати вину за ДТП лише на водіїв було б несправедливо. Адже серед найпоширеніших причин ДТП  експерти називають не лише суто «водійські» порушення

* перевищення безпечної швидкості;

* порушення правил маневрування;

* керування транспортним засобом у нетверезому стані;

* порушення правил проїзду перехресть;

* недотримання дистанції;

* порушення правил проїзду пішохідних переходів;

* виїзд на смугу зустрічного руху;

* перехід у невстановленому місці.

Та серед 8 пунктів безпосередньо про вину пішоходів говорить лише останній.

Додамо до цього сумного переліку ще один чинник, який фігурує у багатьох ДТП, кваліфікованих як «з вини водія»: жахливий – навіть не поганий! – стан наших доріг.

Зате небезпека не спить

Найперше, що виголошують інструктори автомобільних шкіл, розпочинаючи заняття з новачками, це те, що «Автомобіль є пристроєм підвищеної небезпеки». На жаль, багато з тих, хто сяде за кермо – часто без усіляких автошкіл, – сприймають цю фразу не як застереження чи просто констатацію фактів, а як формальність, яку інструктори зобов’язані вимовити. Ось таке зверхнє ставлення до небезпеки й призводить до величезної кількості аварій із великим відсотком летальних випадків. Такий собі своєрідний нігілізм водіїв і пішоходів, навіть обізнаних: «То було з ними, зі мною нічого подібного не станеться!».

Візьмемо приклад недільного ДТП на Житомирщині, коли загинули десятеро, разом із водієм. Повідомлення в Інтернеті й на телебаченні рясніють подробицями, які роблять усю ДТП ще жахливішою. Повідомляють, скажімо, про те, що у водія взагалі не було водійський прав, не кажучи вже про ліцензію на пасажирські перевезення, і бусик не його, а позичений у знайомого, бо «хотів підзаробити»! Ну що тут ще коментувати? Хіба що те, як це пасажири цілими сім’ями сідають у такі маршрутки, не спитавши у водія елементарних документів, чим мало не стовідсотково наражаючи себе і своїх рідних на смертельну небезпеку.

Чому кажу, що відповідні органи ніби прокинулися після 16 липня – бо одразу анонсовані й Міністерством інфраструктури в особі Володимира Омеляна, і Прем’єр-міністром  Володимиром Гройсманом, і відповідними начальниками патрульної поліції суцільні перевірки, перш за все перевізників, – від 21 липня, а від 27 липня повертається контроль швидкості. А якби смажений півень ще не клюнув?

Що таке «500-500-1000»?

Цими ж днями з’ясувалося, що, за словами Володимира Омеляна, існує програма безпеки на дорогах і запрацювати повноцінно вона має вже нинішньої осені.

«Программа була прийнята недавно, наразі ми узгоджуємо всі порядки із Міністерством фінансів і рештою міністерств», – зазначив Володимир Омелян. І трохи злукавив: Володимир Гройсман анонсував зазначену програму ще наприкінці січня нинішнього року. Та, мабуть півроку у літочисленні чиновників – дуже невеличкий термін. Зазначена програма розрахована на три роки й фінансування на неї покладене у 5%Дорожнього фонду, на загал це 8 мільярдів гривень. За ці гроші побудують 500 острівців безпеки на дорогах, 500 кільцевих розв’язок і освітлять 1000 пішохідних переходів.

При підготовці програми визначено 109 місць найбільшої концентрації ДТП в усій Україні, і саме з них почнеться убезпечення дорожнього руху в Україні. Хочеться тільки зауважити, що без радикального покращення самих доріг навіть успішне виконання цієї програми нагадуватиме ситуацію, коли до зношеного костюма пришиють новенькі ґудзики.

Омелян додає, що одним з найкращих способів регулювати швидкість на дорогах, окрім фізичних обмежувачів, є високі штрафи:

«А це рішення залежить від парламенту. Щойно штрафи стануть високими, драконівськими, як у Польщі, ми матимемо абсолютно іншу статистику. Дивіться, як там: якщо людина перевищила швидкість на 10-20 км/год, вона платить 300-500 євро».

Та на мій погляд, поки не буде таких же «драконівських» покарань за корупцію правоохоронців, все зведеться – ну, може, за винятком ось таких резонансних подій – до простенького слівця «домовилися».
Щирі співчуття родинам загиблих…
І – бережіть себе, люди!

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: Війна на дорогах України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сучасні діти позбавлені здорового дитинства, замість цього в них є: *байдужі  батьки, які, замість спілкування з дитиною, дозволяють їм усе; *відчуття, що їм, дітям, усі заборгували; *незбалансоване харчування й нестача сну; малорухомий і майже цілком домашній спосіб життя; *безкінечна стимуляція, технологічні забавки, миттєве задоволення.

І через це «підростаюче покоління», про яке в усіх гаслах так турбуються освітяни й політики, перебуває у жахливому емоційному стані, стверджують експерти – психологи й педагоги. Небайдужі фахівці наполягають, що нинішній проблемний світ народжується у дитинстві тих, хто, вирісши, творить його.

І в багатьох випадках, як не боляче це усвідомлювати, саме батьки стоять біля витоків цієї «тихої трагедії». Тихої, бо про це зазвичай не говорять. Більше того, багато хто з батьків щиро здивувався б, коли хтось звинуватив би їх у проблемах їхніх же дітей – нинішніх і тих, що вже виросли. Адже вони нічого не жаліють своїм дітям, надаючи їм (замість уваги й небайдужого спілкування) спершу дорогі іграшки, а потім численні гаджети, без яких нині важко й уявити собі сучасну дитину.

Ми вирішили до обговорення цієї теми запросити нашого постійного експерта з багатьох питань економіки й політики, людину, яка добре розуміється на тому, що таке діти й дитинство, багатодітного батька, який і сам має 6-робратів і сестер,  успішного підприємця й громадського діяча, засновника благодійного Фонду «Подаруй дитині життя», який опікується онкохворими дітками, Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.

Батьки повинні розуміти, що саме від них залежить, якими виростуть їхні діти

– Як ви гадаєте, Франце Карловичу, чи вдасться у такій суцільній батьківській байдужості виховати здорове покоління?

– Однозначно – ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання, як правило, виростають люди проблемні. Ми ж уже самі пересвідчилися:  коли замість спілкування й батьківського прикладу діти мають сурогат уваги,  це призводить до жахливих наслідків. І йдеться ж не про аутистів, а про ціле покоління дітей, народжених нормальними, але які живуть у режимі аутистів. І за втрату нормального дитинства діти платять втратою емоційного благополуччя.  На батьківську, м’яко кажучи, безвідповідальність  діти відгукуються… байдужістю до того що відбувається не тільки в родині, а й у навколишньому світі.

– Що ж робити, аби діти були щасливими не від новенького айфону, а просто почувалися такими?

– Мають прокинутися батьки і позбутися своєї байдужості. Адже зайнятість і байдужість – аж ніяк не синоніми! Треба повертатися до… початків. Українці ж мають гарний досвід родинних засад і традицій. І не треба казати, що світ змінився й родинні правила не пасують до сучасності. Так кажуть або ті, що погано знають історію, зокрема української родини, або ті, хто ладен купувати собі спокій будь-якою ціною, навіть засадивши дитину за дорогі іграшки, що підривають здоров’я.

– А яким досвідом сімейного виховання може поділитися ваша багатодітна родина?

– Я виростав у сім’ї, де було шестеро дітей. І всі шестеро мали свої обов’язки. Про права тоді говорилося менше, ніж зараз. Навіть найменшенький уже від трьох років пас гусей. Ми поралися на городі, в усьому допомагаючи батькам. Старші, як правило, відповідали за менших, доглядали їх. У підсумку – в усіх нас вища освіта. Кожен має роботу і свою справу.

Подібним чином я виховував і своїх дітей. Із  двома дорослими працюємо разом, бо фірма вимагає як юридичних, так і економічних спеціалістів. Меншому лише 15 років, але й він щоліта працює на підприємстві. Усі починали з найменших посад, які не потребують особливої кваліфікації, та з часом бралися й за більш складну роботу.

Живемо ми поки що всі разом – старші зі своїми сім’ями.

Як правило, хоча б раз на день зустрічаємося за столом. Усі. І мета не просто попоїсти, а швидше поспілкуватися, дізнатися одне в одного, як ідуть справи. Крім усього, дружина смачно готує, тож ми звикли щодня їсти борщі або супи, другі страви. Здорове харчування змалку – це база для здоров’я в дорослому житті. Мої знайомі лікарі щодо цього сумно жартують, кажучи, що доки діти харчуватимуться сухариками й чіпсами, стоматологи й гастроентерологи  не залишаться без роботи.

– Нині діти вже змалку виглядають старенькими, бо чимало серед них товстих, хворобливих, малорухливих…

– Знову ж таки, щоби цього не було, дітьми треба займатися. Коли мої були маленькими, я разом із ними грався, займався фізкультурою й спортом, читав їм книжки. Ми всі разом проводили вихідні дні, як правило, на природі. І скажу, що моїм дітям ніколи не було нудно: вони завжди знаходили для себе цікаву справу. Щоправда, 15-річний син уже не уявляє свого життя без смартфону. Мабуть, я трохи-таки недогледів, хоча, як відомо, жити у суспільстві й бути вільним від нього  – неможливо!

– А як у вашій родині ведеться господарка?

– Дружина навчила синів допомагати їй на кухні, по господарству. У дітей були і є свої обов’язки. І досі вся родина дотримується розпорядку дня. Хоча, зазвичай діти вже не лягають о дев’ятій годині спати – не той вік, та коли були малими, ми намагалися вкладати їх в один і той же час. Це не тільки зберігає їхню нервову систему, а й привчає до порядку. Не можу не погодитися з народною мудрістю про те, що посіяна звичка дає характер, а посіяний характер визначає долю. Відтак, на моє глибоке переконання, майбутні  проблеми дітей закладаються ще в сім’ї.

– Усі ми родом із дитинства, чи не так?   

– Без сумніву. Поспілкуйтеся з будь-яким психологом, і вам стане зрозуміло: всі наші фобії, проблеми йдуть з далекого і нібито забутого дитинства. Та воно сидить у нас усередині намертво…

– Франце Карловичу, а ви обмежуєте в чомусь своїх дітей?

– Я б сказав, що обмеження треба встановлювати не лише для дитини, але й для самих себе. Бо ми, найперше, – її батьки, а не товариші чи подружки. Ними варто бути в дорослому віці ваших дітей. А змалку дитині треба забезпечити потрібне й корисне, а не те, чого їй хочеться. Я ніколи не боявся відмовляти дітям, якщо їхні бажання розходилися з потребами чи моїми можливостями. Фраза «в усіх, крім мене, це є!» – не аргумент. Але водночас треба знайти влучні слова для переконання…

Виховуючи своїх «кіндерів», я багато читав спеціальної літератури. І навіть нині у неї заглядаю, адже ростуть онуки. Тож можу запропонувати низку порад, розроблених фахівцями для спілкування з дітьми.

Годуйте дітей здоровою їжею й обмежуйте снеки.

Проводьте якнайбільше сімейного дозвілля разом на природі.

Щодня збирайтеся з родиною на вечерю – і без гаджетів.

Грайте разом у настільні ігри.

Щодня залучайте дитину до посильних для неї родинних справ.

Укладайте дитину спати в один і той же час – і не дозволяйте брати в постіль гаджети.

Навчайте дітей незалежності й відповідальності: мати права означає й мати обов’язки.

Не відгороджуйте дітей від дрібних невдач. Це навчатиме їх долати життєві перешкоди.

Не укладайте й не носіть за дитиною заплічник  чи ранець, не носіть їй до школи забуту спортивні форму чи бутерброд. Не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте дітей самостійно справлятися із повсякденними справами.

Навчайтеся самі й навчайте дітей… терпінню, навчайте їх із користю й самостійно проводити вільний час.

Не оточуйте дитину постійними розвагами, надайте їй можливості для творчості. Навчайте дитину самостійно розвіювати нудьгу.

Не підсовуйте електроніку як ліки від нудьги. Не заохочуйте до використання гаджетів у машині, за столом, у ресторані чи в магазині.

Поважайте дитину, не відволікайтеся на телефонні балачки під час спілкування з дитиною. Коли ж дзвінок дуже важливий, обов’язково вибачтеся перед дитиною, перш ніж відповідати.

Навчайте дитину, як упоратися із злістю та роздратуванням.

Навчайте  вітатися, поступатися, ділитися, співчувати,  правильно поводитися за столом і бути ввічливими в розмові.

Не соромтеся емоційного зв’язку з дитиною: посміхайтеся, цілуйте дитину, обіймайте, читайте їй, танцюйте й стрибайте разом із нею!

І чим раніше ви прийдете до цього всього – тим більше шансів у вашої дитини не поповнити покоління на таблетках!

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Проблеми дітей починаються вдома й там мають вирішуватися» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Але ж українські харчі не гірші, а кращі, тож ми могли б продавати продукти власного виробництва», – каже наш експерт з питань економіки, підприємець і меценат , чиє благодійне дітище, Фонд «Подаруй дитині життя», який опікується онкохворими дітками, нещодавно перетнув лінію в 11 років свого існування. Франц ФЕДОРОВИЧ шкодує, що на 27-році Незалежності мешканці країни з найкращими чорноземами, з яких можна було б годувати цілу Європу, все частіше звертаються до споживання закордонних харчів – з тієї ж-таки Європи,  стаючи поступово сировинним придатком ЄС. Тоді як відповідна політика держави, на глибоке переконання голови Асоціації виробників Буковини  п.Федоровича,  могла б перетворити Україну на законодавця моди у галузі харчування.   

  За СРСР усе було просто: хліб 14-16 коп за кілограмовий буханець, найдорожчий білий – 26 копійок, батон – 28 копійок. Тістечко – 22 копійки на всьому радянському просторі, морозиво від 7 (фруктове) до 30 коп (пломбір-сандвіч у вафлях). Ми знали, скільки отримували «на руки» після відрахування податків, але ми поняття не мали, скільки коштувала наша праця насправді. Невдоволені або кидалися у ліві заробітки (тоді це називалося спекулянти й цеховики), бажаючи своїм ворогам «жити на одну зарплату», або… емігрували, якщо випадав такий шанс. Закордонні напої-наїдки потрапляли здебільшого з країн так званого СЕВ (хтось пам’ятає ще зміст цієї абревіатури?) та й потрапляли до споживача через закриті розподільники для начальства, через «замовлення» ( для ветеранів та ще деяких категорій) або через мережу магазинів «Берізка»-«Каштан», якщо мали туди якийсь доступ. 

Риба, фрукти й тютюн:  що маємо з Європи

Здається, вкупі з безвізом, українці отримали постачання європейськими харчами. За ствердженням експертів з Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», починаючи приблизно з минулого року країни ЄС стали головними постачальниками аграрної продукції до України. Цифри вражають. 2017-го до України завезено аграрної продукції мало не на 5 мільярдів доларів, понад половина з них (48,9%) – із ЄС (це +17% до 2016-го), переважно з Польщі, Німеччини та Туреччини. Значно менше надійшло з Азії.

Приблизно десяту частину від вартості завезеного – $ 477 млн – становлять цитрусові, банани та горіхи. На другому місці – імпортні риба й ракоподібні – на  $ 455 млн.  Зростає закупівля мороженої риби.  

Тютюнові вироби – також серед лідерів імпорту: їх було завезено до України на $ 403 млн. І зауважимо зворотний напрямок: понад 4 млн пачок сигарет затримали на кордоні при спробі вивезення з України контрабандою!

Ковбасу та ковбасні вироби Україна імпортує лише з європейських країн, майже половина – з Іспанії. Консервована шинка, маслини й оливкова олія, екзотичні сири – усі ці смаколики ми отримуємо з ЄС, та не за просто так…

промовистий факт

Протягом останнього часу Україна втричі більше імпортує свинини, ніж відправляє на експорт. Про це свідчать дані Ради з питань експорту продовольства  UFEB.

 Харчі до Європи таки посилаємо

Але й експорт аграрної продукції з України торік збільшився на 27% – до $ 4,44 млрд. І процес нашого сировинного «входження в Європу» прискорюється: вже за І квартал  нинішнього року експорт товарів до ЄС зріс ще на 27,4%, – до $5,1 млрд доларів, як офіційно повідомили в Мінекономрозвитку. З огляду на це ЄС став найбільшим торговельним партнером.

Зрозуміло, що до експорту харчів у Європу долучається все більше вітчизняних бізнесменів. Так, у першому кварталі поставки товарів до Євросоюзу здійснювали 8264 компанії, що на 526 компаній (+6%) більше, ніж у І кварталі минулого року.

Найбільше цікавлять Європу наші зернові та зернобобові культури: від початку року Україна експортувала їх понад 35 млн т. Утім, цього року Україна може відбити в Австралії борошномельний ринок Азії, бо в Австралії – неврожай, а наша чорноморська пшениця азійців влаштовує і за якістю, і за ціною. Прикметно, що Азія нарощує середній клас, а він, як івідомо, все частіше відмовляється від рису та перходить на локшину, піцу і торти, головною сировиною для яких є пшеничне борошно

 Баланс – у бік нелегального товару

Колись казали, що всі закордонні товари робляться в Одесі на Малій Арнаутській. І це той жарт, у якому лише частка жарту. Може, найбільш прикрі в цьому товарному колообігові дві речі: поставки нелегальні і, таким чином, повна незахищеність українського споживача від товару неякісного чи просто підробок «під фірму».

За приклад візьмемо такий широковживаний товар, як пиво. Експерти ринку стверджують, що більше половини пива на українському ринку є нелегальним. Про це у ЗМІ заявив Денис Хренов, нинішній керівник «САН Інбев Україна». Під цією назвою тепер виступає відома українська компанія «Рогань», яка стала дочірнім підприємством великого європейського концерну.

У цілому ж виробництво «білої» пивної продукції поступово але невпинно скорочується. Названа компанія торік скоротила виробництво на 4 %, порівняно з 2016-м. Та, разом з цим, сьогодні середньостатистичний українець випиває за рік 42 літри пива, що, утричі менше, скажімо, ніж у Чехії. Тобто, крім відсутності гарантії якості, країна втрачає на податках і акцизах. Що вже казати про імідж і кримінальність цієї ніши: нелегальний алкоголь – це щось аж дуже нагадує Америку часів «сухого закону».

Попри знамениту вказівку Бісмарка, ніхто, здається, не хоче вчитися на чужому досвіді: у комерційному егоїзмі наш бізнес спотикається все на тих же граблях, повз які Європа вже пройшла…

 Буковина у лідерах. З продажу неякісних товарів

Мабуть, нікого не здивує фінальний акорд нашої бесіди: понад 16% перевірених (підкреслюю, лише перевірених, скільки загалом – ніхто не уточнює) товарів та послуг в Україні є неякісними. Торік органи Держпродспоживслужби перевірили товари та послуги загальною вартістю 55 млн грн, серед них виявлено неякісних на 9 млн грн (16,4%). Про це на всеукраїнському форумі із бадьорою тріадою в назві – «Захищений Споживач – Конкурентоспроможний Бізнес – Європейський вибір України» – повідомив головний захисник прав споживачів від Держпродспоживслужби Олег Кобельков. Загалом, як уточнив Кобельков, торік Держпродспоживслужба здійснила 4,8 тисяч перевірок бізнесу – і у 40% випадків були виявлені порушення. І дивуватися не доводиться після майже 10 років повного штилю у перевірках товарів на українському ринку. Буковина в цьому антирейтингу опинилася на 3 місці серед найгірших із 80% порушників серед перевірених. Найбільше у Сумській області – 97%, Рівненській – 92%, Чернівецькій – 80%. І наостанок: аж дуже «надихає» співвідношення накладених санкцій порушникам і сплачених реально сум: із застосованих  4 млн 293,6 тис. грн адміністративно-господарські санкцій сплачено 684,4 тис. грн.

Та можливості в України просто величезні

Ми можемо спокійно себе забезпечувати. Але для цього потрібна підтримка держави, якої на жаль, немає. Що, приміром, відбувається нині? Схема дуже проста: Європа скуповує українську органічну продукцію, фасує і продає як свою під своїми відомими брендами. Бо як відомо, європейські фермери бояться українських виробників органічної продукції. Чому? Бо наші землі в поєднанні з доволі сонячним кліматом та працелюбством фермерів дають смачний органічний продукт, який, до слова, поступово завойовує полички супермаркетів. А, крім усього, така продукція для експорту в Європу не квотується. Тому органічний продукт – це саме те, за що європейський споживач готовий платити.

Натомість ось що розповіла Олена Березовська, голова громадської спілки «Органічна Україна» в ефірі AgroFM. Зазвичай в ЄС експортується сировина, інколи перероблена продукція, як от пластівці, пшоно. І там вони фасуються під європейські торгові марки, починаючи з Польщі й закінчуючи Англією. Місцевий споживач охоче купує таку продукцію, бо переконаний – підтримує місцевого виробника.

Ситуація може змінитися, якщо буде прийнятий новий закон, який підніме довіру  європейців до нашої органіки. Цей закон уже прийняли у ВР у першому читанні.

І подібну ситуацію спостерігаємо у багатьох галузях сільського господарства. Тож справа за політичною волею влади. А саме її, як бачимо, нашим очільникам держави бракує. Адже наші українські сільгоспвиробники вже давно чекають на державну підтримку – таку, яку мають їхні колеги в Румунії, Болгарії. Більше того, як на мене, їдальні бюджетних установ – лікарень, дитячих садків, шкіл, гімназій тощо давно мають готувати харчі з продуктів власне українського  виробництва. Та й система тендерів, тобто вибору тих, то готує найдешевше, себе не виправдовує. Бо це ж аксіома: той, хто заощаджує на дітях, отримає хвору націю!      

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Продукти з Європи» – нові вивіски на чернівецьких магазинах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

«Там, де йдеться більше як про мільйон доларів, закінчується бізнес і починається політика» – наголошує політичний та економічний експерт «Версій», відомий підприємець і меценат, засновник благодійного Фонду «Подаруй дитині життя», який опікується дітками з онкохворобами, Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ, розмірковуючи над сучасними взаєминами бізнесу та політики на прикладі гучно анонсованого Росією «Північного потоку-2».

В агресорів апетит зростає під час їди

«Deutsche Welle» повідомила, що  Німеччина почала будувати свою частину  газогону «Північний потік-2» – навіть за  відсутності дозволів усіх країн, територією яких він має пройти. У Лубмині вже копають котлован і закладають фундамент для газової приймальної станції. А компанія «Nord Stream», яка належить «Газпрому» і безпосередньо займається цим газопроводом, стверджує, що роботи ведуться за узгодженим графіком.

Крім Німеччини та Фінляндії, яка також дозволила будівництво «Північного потоку-2», «Газпром» розраховує й на дозволи від Швеції та  Данії. Щось підказує, що дозволи ці «Газпром» отримає.

Хоча раніше в Німеччині заявляли, що Росія повинна гарантувати Україні обсяги транзиту газу після закінчення контракту 2019-го. Механізм спокуси, звісно, залишається в тіні…

Можна зрозуміти острах європейських країн перед непередбачуваним північним «ведмедем», який змушує миролюбних європейців країна за країною здавати позиції опору цій агресії. Забувають лише одне: в агресорів апетит зростає під час їди. І кінцевий задум Росії – не стільки і не тільки обійти Україну у транспортуванні газу до Європи, скільки відновити – і навіть розширити сферу свого впливу на Європу. І хоча часи змінюються, прагнення тотального контролю в агресорів не зникає.

На жаль, багато політичних та економічних експертів сходяться на тому, що ситуація у світі змушує згадувати події в Європі наприкінці 30-х – на початку 40-х минулого століття. Тоді Мюнхенською угодою 1938 року Європа практично відкрила ненажерливим агресорам шлях до спроби завоювання світу. Що з того вийшло, ми всі знаємо. Уроки Другої світової дечого навчили прагматичних європейців: ми бачимо це хоча б на прикладі не завжди достатньої, та все ж таки підтримки України. Але й сучасний агресор – в особі Росії – теж багато чого «навчився». Принаймні – навіть не намагатися робити Європі якісь «реверанси»…

«Північний потік-2» – чиста політика

Проект магістрального газопроводу з Росії до Німеччини в обхід України «Північний потік-2» є цілком політичним, а не комерційним, – заявив на Українському ланчі під час 54-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки спецпредставник Держдепартаменту США з питань Україні Курт Волкер, коли глава «Нафтогазу» Андрій Коболев запитав у нього, чи можуть США запровадити проти Росії такі санкції, які завадять будувати газопровід, – оскільки представники Німеччини «відхрестилися», посилаючись на комерційну складову та рішення окремих компаній. Поцікавився Коболєв і тим, що має зробити український народ, аби переконати Сполучені Штати застосувати ці обмежувальні заходи. Волкер, як відомо, на це сказав, що «Північний потік 2» – великий механізм впливу на Євросоюз, але наголосив, що стосовно газопроводу «слід бути дуже обережними, щоб не було конфлікту інтересів». Не забуваймо  й про те, що Європейський суд відхилив позов «Нафтогазу» про недопущення «Газпрому» до європейської ГТС. Коментарі, як кажуть, зайві.

Президент Порошенко назвав прихильників будівництва нового російського газопроводу «спільниками РФ». Він  заявив також, що «Північний потік-2» монополізує постачання газу до ЄС з боку Росії. Оце і є нерозривний та обапільний зв’язок між політикою та бізнесом: політичні інтересі (зокрема, загроза війни через події в України) відступають у тінь перед інтересами бізнесовими.

Порятунок потопельника – справа рук самого потопельника

Маю на увазі¸ що нам не допоможуть ні Америка, ні Європа. У кожної з країн світу – власні інтереси та завдання. Тож тільки ми, українці, самі, разом зі своєю державою, можемо врятувати себе.

5 квітня ВР України закликала світ не підтримувати будівництво російського «Північного потоку-2». Раніше Порошенко домовився із заступником держсекретаря США Мітчелом про спільні дії з протидії будівництву. Та серед європейських країн проти «Північного потоку-2» висловилися тільки Польща, Литва, Латвія. У Вільнюсі керівники парламентів цих країн підписали звернення до голів парламентів країн ЄС, у якому засудили будівництво газопроводу «Північний потік-2». Україна та Молдова підписали таке звернення раніше. І що? Будівництво газогону триває…

Усвідомлюю, що ситуація для України складна. Та, як на мене, допомогти нам у вирішенні цієї проблеми не може ніхто, крім нас самих. Отже, пора дорослішати й розраховувати тільки на свої сили. Україна не повинна ні на кого оглядатися. Наше завдання – стати самодостатніми. Це, зрештою, мають усвідомити і в Києві.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Україна не повинна на когось оглядатися. Наше завдання – стати самодостатніми» спершу з'явиться на Медіа-Версії.