На офіційному нагородженні переможців і призерів XV Міжнародного фотоконкурсу газети «День» фізично присутньою бути не могла. Бо саме у той день, 26 жовтня, була в Ужгороді з двома своїми ученицями на Всеукраїнському колоквіумі.
(Про відкриття фотовиставки 26.10.2013 – http://versii.cv.ua/pohlyad/xv-mizhnarodna-fotovistavka-gazeti-den/24148.html)
Але не побувати на виставці ««День» – 2013» і не побачити всі роботи, серед яких дві – мої, не втрималася. І на 1 день поїхала до Києва…

Читала цьогорічні враження відвідувачів фотовиставки газети «День» і на фейсбуці, і самій газеті, є багато фоторепортажів з цієї події. Звичайно, особисті враження – це зовсім інше, ніж розповідь про те, що можна побачити та відчути. І погоджуюся з Лілєю Шутяк, яка в коментарях сказала: “Життя – суцільна приємна несподіванка”. Виявляється, так теж буває…

Знайшла і свої роботи. Сфотографувалася біля них.

Ще раз дякую редакції газети «День», організаторам, партнерам, учасникам за можливість отримати багато різних вражень, радісних моментів, думок, поглядів і задоволення.

Тетяна СПОРИНІНА,
фото автора,
2.11.2013, Київ

Запис Листопадовий день у Києві через і завдяки газеті «День»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У столичній галереї «Лавра» від 26.10.2013 до 3.11.2013 триває XV Міжнародна фотовиставка газети «День»

Загалом на фотоконкурс надійшло 2687 світлин від 290 учасників. До експозиції увійшли 350 найкращих робіт.
У таких номінаціях, як «Події», «Особистість», «Український світ», «Життя, як воно є», відзнаки здобули понад 60 учасників конкурсу. На фотоконкурсі є окрема номінація для дітей-учасників – «Світ очима дітей».
Протягом виставки її відвідувачі обиратимуть також Лідера глядацьких симпатій, голосуючи за найкращі роботи.

Гран-прі від «Промінвестбанку» — депозитний договір на 25 тис. грн — незмінний партнер Фотоконкурсу В’ячеслав ЮТКІН 26 жовтня вручив київському фотокореспонденту Євгенію МАЛОЛЄТЦІ за роботу «Портрет на тлі гір». А от Приз Призів Золотий «День» головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА вручила Наталі КРАВЧУК за «унікальний, фантастичний, політичний і психологічний фоторепортаж». Аби зберегти інтригу, що ж саме зображено на фото переможців, ми навмисне поки що їх не публікуємо. А запрошуємо всіх особисто прийти на виставку та ознайомитися з світлинами віч-на-віч.
Ювілейна — XV — Фотовиставка дає можливість ознайомитися не лише зроботами, які цього року перемогли у фотоконкурсі, але й побачити знімки переможців за всі 15 років. І цим самим простежити тенденції розвитку репортажного фото в країні.

З офіційного сайту газети «День»

Найкращі роботи ХV Міжнародного фотоконкурсу «День-2013» за рішенням журі –
http://www.day.kiev.ua/uk/krashchi-roboti-hv-mizhnarodnogo-fotokonkursu-den-2013

XV Міжнародна фотовиставка гезети «День» через телескоп Ужгорода… і із спогадів 2007 і 2010 років.

У листопаді 2010 року у Блакитній  і Мармуровій залах Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича експонувалася пересувна фотовиставка газети «День». Але була фотовиставка ще й раніше: весною 2007 року фотовиставка газети “День” проходила у Чернівецькому обласному художньому музеї.

Від 24 до 27 жовтня я була з двома своїми ученицями в Ужгороді на XVI Всеукраїнському осінньому колоквіумі школярів «Космос. Людина. Духовність.». Коли 25 жовтня в Ужгороді мені зателефонували з газети «День» і запросили на нагородження у Київ, я була приємно здивована і одночасно було дуже прикро, що не зможу особисто бути присутньою на нагородженні. Я мала стрімголов знайти людей, яким я маю доручити отримати свій диплом і приз. Знайшла таких людей і в Києві, і в Чернівцях.
І дуже рада за фотолюбителів з гуртка Клуб юних техніків “Кварц”, які і цього року стали призерами газети «День».
Керівник гуртка – Микола Ємельянов. Коли йому телефонувала, він їхав на автобусі із своєю ученицею Владиславою Сторожук у Київ. Микола Ємельянов отримав і мій диплом на нагородженні призерів Фотовиставки «День» – 2013. Та зробив фотографії з церемонії відкриття фотовиставки.

На фотоконкурсі є окрема номінація для дітей-учасників – «Світ очима дітей».
Вітаємо чернівчан, буковинців:
Спеціальні призи від телеканалу «Інтер»:
У номінації «Світ очима дітей» – Анастасія Івасюк, 16 років, м. Чернівці, фотостудія «Погляд», робота «Трюк»;
Спеціальний приз від Першої електронної бібліотеки друкованих видань Press-point:
В номінації «Світ очима дітей» – Владислава Сторожук, 15 років, м. Чернівці, фотостудія «Погляд», робота «У добру путь». Керівник фотостудії – Микола Емельянов;
Спеціальний приз від Миколаївського коледжу преси та телебачення:
В номінації «Світ очима дітей» – Карина Вівчарук, 15 років, фотостудія «Фокус», м. Сторожинець, Чернівецька область. Керівник фотостудії – Іван Місікевич.

Вже вдома, повернувшись з Ужгорода і переглядаючи новини газети “День” в інтернеті, побачила в експозиції ще одну свою роботу “Семінар Сильвії де Сваан “Пізнаючи історію крізь об’єктив фотокамери”.

Більше фото з виставки виставлю пізніше, коли все ж доберуся до Києва…

Далі буде…
Фотозвіт з Києва – http://versii.cv.ua/pohlyad/listopadovij-den-u-kiyevi-cherez-i-zavdyaki-gazeti-den/24180.html

Тетяна СПОРИНІНА,
фото автора, Миколи Ємельянова та з сайту газети “День”

Запис «Львівська мрія» і XV Міжнародна фотовиставка газети «День»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Одразу двоє чернівецьких юнаків здобули призові місця у міжнародному фотоконкурсі «Cross Border Pictures»!

Ілля Стурко, талановитий фотохудожник – посів перше місце, а нещодавній переможець дебютного фотоконкурсу «Версії 2011», Іван Ковбаснюк – третє.

Приємно, що хлопці привезли з цікавих мандрів маршрутом Яси-Сучава-Чернівці-Бєльци-Кишинів-Одеса не тільки яскраві враження від прикордонних краєвидів та нових знайомств з творчою молоддю Румунії та Молдови, а ще й цінні призи, серед яких  – сучасний дзеркальний фотоапарат Nikon D5100 (переможцю) та об’єктиви.

Переглянути роботи фіналістів фотоконкурсу, який загалом тривав майже рік, можна у Художньому музею (виставка триватиме до 27 березня). Нагадаємо, що подібна виставка відбулася вже в Ясах (Румунія) та триває у Бєльцах (Молдова), спричинивши серед місцевих фотолюбителів неабиякий ажіотаж.

Ігор КОНСТАНТИНЮК

Про Івана Ковбаснюка почитати ще можна тут

Іван КОВБАСНЮК: «Попрацював кілька днів бухгалтером, і зрозумів, що я – людина творча!»

Запис Cross Border Pictures – румунські ініціативи та чернівецькі переможці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Одразу двоє чернівецьких фотографів, Іван Ковбаснюк та Ілля Стурко, здобули призові місця у міжнародному румунському фотоконкурсі Cross Border Pictures

– Перше місце на фотоконкурсі для мене стало величезною несподіванкою, –  і досі не може прийти до тями щасливий переможець Ілля Стурко.

– Мені було б вже приємно, щоби у збірничку надрукували кілька моїх фотографій… Думав, що хтось з румун виграє. У молдавських фотографів класна була обробка фотографій… В усіх – хороші фотоапарати… А я на цей фотоконкурс потрапив в останній момент, та ще й – без фотоапарата! З собою в мене була плівкова «Фуджика» з трьома плівками… Та й та невдовзі зламалася… Виручили організатори, які позичили мені цифрову дзеркалу.

Фотоконкурс тривав майже півроку і проходив у кілька етапів. Зокрема, торік у жовтні учасники з Румунії, України та Молдови впродовж 10 днів подорожували прикордонними локаціями цих країн, намагаючись спіймати в об’єктив усе найцікавіше. А ще – надсилали окремі фотоісторії із свого рідного міста. Нещодавно ж, 3 березня, в Яссах відбулася фотовиставка, на якій і оголосили переможців фотоконкурсу.

– Було дуже багато людей, молоді і старшого віку, багато румунської преси, відчувалося, що у Румунії ця виставка має неабиякий розголос – розповідає Іван Ковбасюк, який побував на презентації виставки в Яссах.

У фотоконкурсі він посів третє місце (друге місце посіла Єлєна Перевалова з Молдови).

– Проте найбільше мене вразила темношкіра монашка, яка зі сліпучою посмішкою фотографувалася біля кожної роботи учасників фотоконкурсу, – розповів Іван.

Нагадаємо, Іван Ковбасюк нещодавно також переміг і у дебютному фотоконкурсі «Версії 2011»

Подібна виставка робіт учасників фотоконкурсу Cross Border Pictures невдовзі також пройде в Чернівцях та Бєльцах (Молдова).

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Переміг – фотограф без фотоапарата спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Світлина зі зображенням колишнього мера Чернівців перемогла на міжнародному фотоконкурсі у номінації «Політика та демократія»

– Про фотоконкурс 2011 Transitions Online Photo Competition я дізнався «майже випадково», від колеги-журналіста. – розповідає його переможець, фотокореспондент Ігор Константинюк. –  Його вже вдруге проводить чеська некомерційна організація Transitions (TOL), якій у своїй діяльності вдається поєднувати журналістику (видає однойменний онлайн-журнал) та організацію різноманітного навчання, тренінгів для журналістів та інших працівників ЗМІ у Європі та Центральній Азії.

Загалом у різних номінаціях фотоконкурсу було визначено чотирьох фотографів-переможців – з України, Грузії, Азербайджану та Киргизстану.

Переможців фотоконкурсу серед сотень претендентів визначали у кількох номінаціях: «Політика та демократія», «Бізнес та економіка», «Щоденне життя» і «Мистецтво та культура», проте Ігор надіслав одне-єдине фото саме з прицілом на політичну номінацію.

– Надто вже оригінальною, як для більшості фотоконкурсів, була номінація. До того ж, фото, яке я, зрештою, надіслав, – так і «просилося в Чехію». – жартує Ігор Константинюк. – Гадаю, мені вдалося зафіксувати досить знаковий (принаймні, для чернівчан) і вельми драматичний момент. Адже це були останні дні Миколи Трохимовича на посаді міського голови, останні спроби дійти примирення, компромісу із депутатами…

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Федорук виграв фотоконкурс спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дуже цікаво і повчально – дізнаватися у людей як вони стали тими, ким вони стали. І про які тільки дивовижні історії та несподівані життєві перепитії не розповідають журналістам їхні «газетні герої». Ось і нинішній наш герой, Іван Ковбаснюк, як і більшість з нас у дитячо-юнацькому віці не надто задумувався над Сократівськими есенціями на тему «знайти самого себе». У школі він поглиблено вивчав економічні дисципліни, пізніше вступив до чернівецької філії  Київської академії статистики та аудиту Отримавши диплом бухгалтера, влаштувався на роботу. І раптом…

Спочатку мені бухгалтерія подобалася…

– І раптом я зрозумів – це не моє… Спочатку мені бухгалтерія ніби і подобалася. Під час навчання нас переконали, що бухгалтерія – це супер-професія, дуже престижна, високооплачувана. Я добре тямив у ній. А якщо добре знаєш якусь справу  – вона тобі подобається. Так завжди буває. Проте, попрацювавши кілька днів бухгалтером, я раптом зрозумів – не моє… Бо раптом усвідомив, що я – творча людина, – посміхається Іван.

Отакі несподівані метаморфози… За кілька днів диплом вишу із перепусткою в «бухгалтерське життя» перетворився в галочку про вищу освіту. Прикро лише, що такі «несподіванки» трапляються чи з не кожним другим українським студентом…

– У людей склався такий стереотип, що бухгалтерія – це невиспані ночі, звіти, цифри… тобто, сіра, нічим не прикрашена буденність… Мабуть, це таки правда, бо я одразу відчув усе це на собі. Я не кажу, що це погана професія – зовсім ні! Просто є люди, яким це подобається: така сидяча робота з цифрами, постійно за одним і тим же столом… Мені ж потрібно десь ходити, їздити, бачити світ… Тобто, я відчував, що мені потрібна якась професія, яка б задовольняла мій потяг до творчості.

Отож, Іван облишив бухгалтерські підрахунки заради… промислового альпінізму.

У дитячому магазині я відірвався «на повну»…

– Ще під час навчання в академії я серйозно захоплювався гірським туризмом, подбав про відповідне спорядження: з друзями їздив часто на змагання. Тобто, альпіністські навички в мене були – тому я ще студентом підробляв на «висотках». Зрештою, став справжнім спеціалістом у будівництві. Якщо чогось не вмів – швидко вчився. Утеплення будинків пінопластом, штукатурка, встановлення антен, кондиціонерів, фарбування фасадів у важкодоступних місцях, ремонт дахів… Часто доводилося замазувати шви між панелями, встановлювати вагонку на балконах, плитку, навіть копати траншеї, щоби провести водопровід. Взимку – чистити дахи від снігу, оббивати бурульки. І от одного разу я працював на будівництві – зводили приватний будинок. І сусід наших клієнтів, помітивши, який я енергійний, жвавий та ініціативний, запропонував мені роботу… у дитячому магазині «Настуся» (що у торговельному центрі «Майдан»), де він був директором.

Я одразу ж ухопився за нову можливість, бо, відверто кажучи, висотні роботи мені тоді вже добряче набридли. Хотілося чогось нового. Робота ж у дитячому магазині виявилась надзвичайно цікавою та  різноплановою. Я відірвався тут «на повну», наздогнав і перегнав своє дитинство, тобто, надолуживши усе, чого мені бракувало, коли я був маленький.

Ми (працівники магазину, – авт.) гралися усіма іграшками. Зрештою, це була наша робота – перевіряти, тестувати нові іграшки. Особливо, електронні – на машинках каталися, ганяли керовані пультом гелікоптери, машинки-роботи. Ми навіть конструктори складали. Бувало, батьки приносять конструктор і кажуть: «Дитина не може скласти – конструктор не правильний!» І нам доводилося його складати, щоби продемонструвати, що з конструктором усе гаразд.

В іграшковому магазині згодилося ще одне моє дитяче захоплення – радіотехнікою. З паяльником я був «на ти», тому ремонтував електронні іграшки, паяв, замінював деталі. Зокрема,  дуже часто ламалися акумуляторні великі машини – котрась під дощ потрапила, десь контакти відійшли, чи дитина повиривала усі дроти…

Продавати іграшки – це між іншим, робота ще й вельми відповідальна. Адже не так просто підібрати для трирічної дитини цікаву, якісну іграшку, яка би не зашкодила, а навпаки, допомагала дитині розвиватися.

 Ціна іграшки напряму залежить від якості. Тому на них не варто економити, особливо, якщо ви купуєте пластмасові іграшки для маленької дитини. Між іншим, якісну іграшку можна пізнати навіть по запаху. Коли розпаковуєш упаковку із неякісною іграшкою – одразу відчуваєш неприємний запах дешевої пластмаси, клею.

Бували випадки, що діти в магазині мені просто «виносили мозок»… Особливо на свята, коли їх дуже багато, усі голосно кричать, хтось гірко плаче, а дехто навіть влаштовує істерику, б’ється головою об підлогу, вимагаючи у батьків іграшку. Тобі спочатку цих дітей ніби і шкода, а потім уже думаєш: «Боже, коли вони вже підуть…»

І тут я придбав «дзеркалку»…

Отак, у іграшкових буднях, минав у Івана рік за роком. Проте тут варто згадати ще одне його дитяче захоплення – фотографію. Знімав він тоді ще «Зенитом» на плівку, пізніше придбав собі звичайну цифрову мильницю. І от, нарешті, йому вдалося накопичити грошей на справжнісіньку професійну «дзеркалу»…

– Чесно кажучи, професійно займатися фотографією я спочатку не планував. Придбав серйозний фотоапарат (Nikon D200), бо була вдала для цієї купівлі нагода. До того ж, у цього фотоапарата – серйозний ресурс, тож я собі подумав: мені його вистачить надовго.

Усі початківці починають зазвичай з пейзажів, котиків і собачок знімають, випадкових людей, знайомих дівчат на фоні заходу сонця, – посміхається Іван. – Я не був винятком. Щоправда, у мене це фотографування тривало кілька місяців. Потім почали з’являтися перші серйозні роботи, перші замовлення. Я підпрацьовував фотографом у розважальному центрі «Панорама» – знімав різні заходи, концерти. Наприклад, коли Ющенко приїжджав до Чернівців, відпрошувався з лялькового магазину і – біг знімати. Зрештою, фотографування займало у мене все більше і більше часу, а обробляти фотографії доводилося часто ночами… І я нарешті відчував: працювати на когось я не хочу, працюватиму на себе!

Якось на спільній фотосесії (знімали стрибки паркуристів) я познайомився з відомим чернівецьким фотографом Сергієм Ахременком. Він запросив мене у фотоклуб «Інший вимір», який тоді активно діяв. Там я здобув багато теоретичних знань, ми їздили на фотографування, брали участь і самі організовували багато різноманітних конкурсів, виставок, місцевих та всеукраїнських.

 У фотографії є певні сезони: влітку і восени – знімати доводиться переважно весілля, навесні – випускні, робити віньєтки, узимку – студійна зйомка, дні народження та вечірки.

Проте, мій найбільший «клубний здобуток» – навчився розуміти і критикувати фотографію, оцінювати її об’єктивно. За композицією, за сюжетом, за ідеологією… У фотографії є свої певні закони і правила, яких, можливо, можна не завжди дотримуватися, але які потрібно обов’язково знати. Наприклад, ми вибирали кілька фотографій і ділилися на дві команди. Одна намагалася відшукати у фотографіях якісь недоліки, переконуючи колег, що вона погана, інша ж команда, навпаки, – доводила, що фотографія хороша. Такі суперечки дуже ефективно «відточували наші очі та мізки»…

Моя сестра – мій менеджер

– Не знаю, що би я робив, якби не моя сестра, – зітхає Іван. – Вона мені дуже допомагає, я її називаю своїм неофіційним менеджером. Саме вона мене змусила (знаєте ж, як воно зазвичай буває – багато роботи, усе ніколи…) торік взяти участь у фотоконкурсі на сімейну тематику, яку організував Чернівецький відділ у справах сім’ї та молоді. І я виборов гран-прі. А нещодавно вона випадково дізналася про міжнародний фотоконкурс «Cross borders pictures» – і знову змусила мене надіслати туди свої фотографії. Невдовзі мені надійшло запрошення від організаторів, отож, саме завдяки її наполегливості, я з багатьма румунськими, молдавськими та українськими фотографами протягом десяти днів подорожував містами прикордоння. Зокрема, ми побували в Яссах, Ботошанах, Сучаві, Кишиневі, Бєльцах, Одесі та багатьох інших маленьких містечках, селах, цікавих туристичних локаціях… Подорож була надзвичайно цікавою, змістовною, гарно організованою, я просто «закипаю» від вражень, знайомств з різноманітними людьми. Адже що ще потрібно фотографу, окрім доброї компанії, колоритних місць, смачної їжі… От я зараз намагаюся пригадати якісь негативи… – і мені лише згадується забитий умивальник в котромусь із готелів.

Не знаю як складеться моя доля далі, проте фотографія точно залишиться моїм захопленням на все життя – резюмує Іван Ковбаснюк. – Просто мені потрібно як повітря, щоби люди оцінили мою творчість… Хтозна, може з часом я зніматиму ще відео чи почну писати картини?! Принаймні, потяг до цього вже відчуваю!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Іван КОВБАСНЮК: «Попрацював кілька днів бухгалтером, і зрозумів, що я – людина творча!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.