Щось дивне коїться з кінотеатром «Чернівці». Його працівники протестують проти його закриття. Вже колишній директор кінотеатру Руслан Прокоп’єв і, можливо, майбутній – Василь Забродський – спочатку переписуються електронною поштою, а опісля – звинувачують один одного. До конфлікту активно підключаються політики. Влада традиційно всіх заспокоює і монотонно твердить завчені фрази про добробут і стабільність. Одне слово, під стінами кінотеатру розгортається цікавий фільм, от тільки не зрозуміло – драма це, бойовик чи фарс?!

– Це все брехня! Забродський просто маніпулює, хоче налаштувати і колектив кінотеатру, і владу проти мене, – обурюється  Руслан Прокоп’єв на звинувачення пана Забродського, що директор за допомогу в тому, щоби підприємець став інвестором комунального підприємства, нібито просив у Збродського 10 тис. доларів.  – Я відмовився «лягти» під закриття кінотеатру, тому контракт зі мною не продовжили. Кінотеатр не є збитковим. Ми повністю платимо всі податки і збори. Наш заклад за власні кошти – мільйон гривень – придбав цифрове обладнання… Згідно з листом міської ради від 19 жовтня, вони відтермінували доставку обладнання. Тобто, машина, яка їхала з обладнанням, розвернулася на півдорозі. Таке втручання в роботу комунального підприємства – незаконне!

– Йдеться про те що, звільнений директор намагається повернутися на посаду, – пояснює Василь Забродський. – Чомусь придумав, що я забираю кінотеатр. Я не забираю. Наскільки я знаю, буде конкурс. Я братиму в ньому участь. А хто виграє – то вже покаже час.

– Це не перша спроба захоплення кінотеатру «Чернівці», – стурбовано згадує екс-мер міста Микола Федорук. – Десь років три тому було вже таке. Але ми не дали це зробити тому пану. Тому він зараз дуже поспішає, бо час його минає.

– Підприємство працює. Я не бачу жодних проблем у цьому, – невинно повторює і розводить руками секретар міськради Віталій Михайлішин.

І наостанок… Осторонь конфлікту не залишився і депутат обласної ради Віталій Ткачук. Мабуть, готується до виборів мера…

– Є речі, які не мають ціни – це мистецтво! Я сподіваюсь, що депутати міської ради не допустять прийняття такого ганебного рішення у стінах Ратуші! Не дамо знищити останній народний кінотеатр! Нам тут жити! – рве на собі останню депутатську сорочку співочий депутат.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Скільки просять за «Чернівці» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Директор Інституту української політики Кость Бондаренко вважає, що головна інтрига парламентських перегонів 2012-го – хто посяде друге місце за підсумками голосування 28 жовтня.

– Погоджуюся з думками соціологів, що головна боротьба розгорнеться за друге місце на виборах. Змагатимуться дві політичні сили – об’єднана опозиція та партія «Удар», – вважає експерт. – Друга інтрига цієї кампанії – чи пройдуть до Верховної ради партії «Свобода» та «Україна – вперед».

На думку експерта, найгостріша боротьба між кандидатами розгорнеться саме на регіональних мажоритарних округах, а передвиборну кампанію в Чернівцях вважає однією з найцікавіших у країні.

– Якби вибори відбувалися за пропорційною системою, очікувати якихось несподіванок не доводилося б. Однак обирати ми будемо за змішаною системою. У нас буде 225 виборчих округів – і на кожному з них може розгорнутися справжня драматургія. Зокрема, досить напруженою є ситуація на деяких округах на Буковині, – додав Кость Бондаренко.

Щодо ситуації на 201-му Чернівецькому окрузі, то, як зазначив відомий політолог, тут є два головних кандидата – Михайлішин і Федорук. І якщо на старті передвиборної кампанії позиції Федорука були найкращіми, то за останні два місяці його шанси суттєво знизилися і зараз соціологи фіксують найбільший рейтинг саме у Віталія Михайлішина.

– Якщо на старті Федорук мав переваги, то наразі він свої позиції здав,– наголосив К. Бондаренко. – У Михайлішина вони, натомість, зросли.

Помилкою Федорука вважаю те, що він зробив ставку на підтримку партійного бренду, а не громадськості. Нараз він сприймається як висуванець політичної сили, що значно знижує його рейтинги.

Експерт прокоментував також поведінку Миколи Федорука, який розкритикував  результати дослідження консорціуму «За чесні вибори», заснованого Центром соціальних і маркетингових досліджень SOCIS (м. Київ) Миколи Чурілова та Центром Євроатлантичної інтеграції та безпеки Чернівецького національного Університету ім. Юрія Федьковича, за якими Віталій Михайлішин випереджає Миколу Федорука на 6 відсотків. Він порівняв політиків, які ображаються на соціологів за свій низький рейтинг, із лисицею з відомої казки Езопа, яка не могла дотягнутися до винограду і тому сказала, що той зелений.

– Чурілов – це людина, яка має не тільки загальноукраїнський авторитет, вона має міжнародний авторитет. До речі, я не бачив дослідження Чурілова, не знаю, про що там йшлося, проте я знаю самого Чурілова – людину скрупульозну, більше того, людину, до якої дослухаються як в Україні, так і в Європі. Президентські вибори 1999 року були ним прогнозовані найбільш точно, вибори 2002 року були також ним прогнозовані найточніше. Тому я не маю підстав не довіряти Чурілову, як не маю підстав не довіряти скажімо Ользі Балакіревій, Ірині Бекешкіній, Олексію Антиповичу.

Бондаренко додав також, що Микола Федорук може програти на виборах, адже дещо самовпевнено ставиться до чернівчан. На думку експерта, Микола Федорук вирішив, що чернівчани йому винні і зобов’язані за нього голосувати, тому Микола Трохимович не проводить реальної передвиборчої кампанії. Бондаренко згадав, що саме таким принципом керувався екс-мер Києва Олександр Омельченко, який, як відомо, програв вибори.

– Він подумав, що Чернівці й так йому винні, тож повинні за нього проголосувати. Але є один дуже характерний момент, який спрацьовує на всіх виборчих кампаніях. Це сталося свого часу з Олександром Омельченком у Києві. Всі прогнозували, що в нього немає конкурентів і Омельченко буде мером. Тож він навіть не напружувався, він просто вважав, що кияни повинні за нього проголосувати, – а кияни не проголосували.

За словами експерта, доля Олександра Омельченка може спіткати й Миколу Федорука. При цьому Бондаренко додав, що феномен Федорука був характерний для 2010 року, а зараз епоха Федорука, яка тривала з 1994 року, можна казати, минула.

Запис Кость Бондаренко вважає, що ера Федорука минула спершу з'явиться на Медіа-Версії.

–        Продовжуються судові атаки братів Бурбаків та Миколи Федорука на Віталія Михайлішина, – зазначив Р. Білик – На цей раз пан Федорук вимогає від суду заборонити позитивнее оцінювання святкування Дня міста. У своєму зверненні, яке я зараз тримаю в руках, Федорук обурився тим, що депутат Ростислав Білик публічно оцінив останнє святкування Дня міста, як найкраще за останні роки. Та вимагає заборонити вчиняти такі дії. Представник Михайлішина нагадав,що це вже сьомий позов від представників Федорука до суду за останній місяць:

– Спочатку вони хотіли заборонити проводити концерти для вчителів, потім заборонити концерти на День міста. Тепер вони хочуть заборонити позитивно висловлюватись про святкування, яке, я підкреслюю, було найкращим за останні роки. І це бачилвсі чернівчани.

На думку Білика, команда Федорука таким чином намагається зупинити перемогу Віталія Михайлішина.

– Правда полягає  в тому, що угрупування Бурбаків та Федорука дратує все, щоробить Михайлішин. Їх дратує, що в місті наводиться лад, що робляться дороги, закупляється новее обладнання в лікарні, в школи, встановлюються дитячі майданчики, будуються нові садочки. Нарешті, те, що в місті почали проводити дійсно яскраві святкування. Вони розуміють, що люди все це бачать і порівнюють з тим, що було за часів Федорука, і розуміють, що свої висновки чернівчани роблять не на користь Миколи Трохимовича. Їх це дратує і вони всіма засобами намагаються це зупинити.

Насамкінець Ростислав Білик додав, що коли так піде і далі, то «Микола Трохимович, врешті решт, вимагатиме, аби суд заборонив людям думати».

Запис ФЕДОРУК НАМАГАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ СУДИ ЗУПИНИТИ ПЕРЕМОГУ МИХАЙЛІШИНА, – РОСТИСЛАВ БІЛИК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За даними останнього соціологічного дослідження, проведеного консорціумом «За чесні вибори», Віталій Михайлішин випереджає Миколу Федорука майже на 6% голосів

У Чернівцях відбувся третій етап соціологічних досліджень уподобань чернівчан напередодні виборів до парламенту. Їх провів соціологічний консорціум «За чесні вибори», заснований Центром соціальних досліджень «SOCIS» спільно з Центром євроатлантичної інтеграції та безпеки ЧНУ ім.Федьковича.

Згідно з останніми тенденціями, найбільшою підтримкою у Чернівцях користується Михайлішин, за якого готові проголосувати 30,9% опитаних. Найближчий опонент Федорук відстає на 5,8% із результатом 25,1% голосів респондентів.

– Якби вибори відбулися найближчої неділі, різниця між Михайлішиним і Федоруком становила майже 6%. Хоча і один, і другий свої рейтинги підвищили, та Михайлішин випереджає Федорука. Є два явних лідери, а розрив між наступними кандидатами досить великий, – наголосив провідний науковий співробітник Інституту НАН України, директор Центру соціальних та маркетингових досліджень «SOCIS» Микола Чурілов.

Однією із несподіванок цього дослідження стало падіння рейтингів підтримки провідних політиків і партій, починаючи від Януковича і закінчуючи Кличком. Можливо, це пов’язане  із розчаруванням виборців у перебігу кампанії та кандидатах.

– Рівень довіри Кличка та його партії – і це несподіваний момент – дещо знизився, але зріс рейтинг об’єднаної опозиції майже на 4%. Рейтинги інших партій залишилися незмінними, – зауважив Микола Чурілов.

Відтак об’єднаній опозиції ВО «Батьківщина» віддали б голоси 24,2% опитаних, партії «УДАР» – 18%, Партії регіонів – 12,3%, ВО «Свобода» – 6,9% і не долає 5%  бар’єр КПУ з 4% голосів.

Окрім того, соціолог зважив на невдоволення Федорука даними соціологічних досліджень. За словами Чурілова, коли рейтинг одного політика падає, а іншого зростає, це спричиняє здивування, нерозуміння та обурення у політика, в якого відбувається зниження рейтингу. Але, як кажуть, не варто нарікати на дзеркало, а треба усувати якісь недоліки та боротись з цим.

Дослідження проводилося від 27 вересня до 7 жовтня 2012 року соціологічним консорціумом «За чесні вибори» у Чернівцях. Було опитано 1000 респондентів, враховуючи соціально-демографічні характеристики. Опитували людей старших за 18 років, квотами вибірки були стать, вік та освіта. Похибка дослідження не перевищує +/- 3,1%.

Запис Михайлішин перемагає Федорука спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зайва вірність

Перемога Януковича на виборах 2010 виглядала закономірною. Так само, як закономірно очікувати, що після веселої п’янкої вечірки настане похмурий ранок.

Тимошенко, в якій очевидно більше інтелектуальної сили, наснаги, хитрості, ніж у Януковича, програла лише тому, що хотіла продовження бенкету. А цього, здається, не хотіли вже не люди, а сама природа. За вправністю проведення політичної кампанії перемогти, звісно, мала б Тимошенко.

І те, що в перший день після виборів Янукович рвонув до Банченського монастиря і Печерської Лаври, підтверджує, що сам майбутній Президент побачив у своєму результаті втручання вищих сил. Бо інакше пояснити собі це він не міг. Здається, він був не тільки здивований, але й боявся чимось прогнівити Вище, боявся сполохати фортуну. Але фортуна не така вже й полохлива, як про неї думають. У фортуни залізна хватка.

А як на таку зміну політичної погоди мали реагувати буковинські «національні» політики, які щойно кричали про партію «бандитів» і неможливість співпраці з регіоналами? Вихід був один – записатися до цієї партії.

З призначенням нового губернатора Михайла Папієва такий прийом у партію був фактично оголошений. Замість того, щоби ділити еліту на «чистих» і «нечистих», як це було донедавна, регіонали запропонували тим діячам, хто подавав бодай якісь надії, співпрацю.

Наскільки ця практика була змістовніша за попередню, побачили вже на найближчих виборах, коли в обласну раду пройшло майже п’ятдесят відсотків представників ПР. Слово «партія влади» не передбачає особливих ідеологічних засад, крім однієї – влада має бути спроможною забезпечувати стабільність хоча б для когось.

І тут виникло одне з наймодніших слів 2010-го – «зрада». Перехід можновладців з партії в партію народ трактував саме так. Як правило, ці переходи з партії в партію відбувалися без зайвого галасу. І згадували про них лише випадково, як от у придибенції із знаменитим нині рибоводом Михайлом Бойчуком, який плавно курсував від «Пори» до «Фронту змін», а закінчив блискучу кар’єру першим номером від «Партії регіонів».

Але що в тих зрадах прикметного? Те, що вони були масовими. І в нашій, і в надцяти інших областях. Навіть не п’ятдесят на п’ятдесят. І у цієї зради була філософія, про яку зазвичай не думають.

Один із таких «зрадників» якось скаржився: «Ти розумієш, головне, що у мене є, і у кожного з нас є – це родина. Про неї і треба дбати, а політики приходять та йдуть. Нехай самі в Києві розбираються».

Зауважу, це був чиновник майже вищої ланки. І, справді, заради кого він мав би жертвувати своїм благополуччям? Заради Ющенка, який невдовзі «злив» Луценка та інших, заради інтересів спонсорів Тимошенко, заради держави, про яку він точно знає, що воно таке, або ж заради народу, який взагалі не відає, що творить і не знає, що треба творити?

Є, звісно, і контраргументи. Але нехай читач знаходить їх сам, коли опиниться в такій ситуації. Тут цікаве інше. Усі ті зрадники були дуже різними людьми, а вчинили однаково. І замість того, щоб обкладати їх матюками на форумах, цікавій людині було б просто варто запитати: «Чому?». Показово, що цей етап «возз’єднання» був досить тривалим і передував політичним судам, які відбуваються нині.

Насправді ж цьому є соціологічне пояснення. Схема, запропонована «помаранчевими», коли одна частина еліти «мочить» іншу під гаслом «бандитам – тюрми», робила життя цікавим, але держава від того не міцніла. Війна еліт нічого не приносила суспільству. І виник попит на єдність еліти, яка хотіла почуватися захищеною особливо в умовах не надто правової держави. І хтось мав цей попит задовольнити. Ця єдність – дефіцитний товар. І хто її пропонуватиме, ще довго буде переможцем.

Зайва демократія

Інша подія, яка сколихнула Буковину і Чернівці, – це війна між міською і обласною гілкою влади, що розпочалася влітку 2010 року. Спочатку вона була не тільки холодною, але й таємною. Хіба що, залишившись без води наприкінці літа 2010-го, окремі чернівчани звернули увагу на обставини, при яких це сталося. Звісно, звернули увагу одиниці. Хоча подальший розвиток подій можна було спрогнозувати вже тоді.

Прагнення до єдності еліт вимагало руйнування неконтрольованої влади. Власне, на той момент такою неконтрольованою владою були міські голови. Отже, справа була не стільки в особистих стосунках Папієва і Федорука, або Федорука і групи бізнесменів, яким він заважав. Подібні ж історії водночас відбувалися й у інших містах, хоча фігуранти там були зовсім інші. Коли журнал «Фокус» надрукував топ незалежних мерів України, Федорук входив за цим показником до першої п’ятірки. Власне, це було чорною «міткою». Адже нові умови вимагали контрольованості міських голів.

І так само, як «зрада», 2010 став модним вираз «руйнування демократії». Але цікаво піти від протилежного. По-перше, чи дійсно умова щастя – це демократія? Наприклад, в інтелігентній компанії про демократію ніхто не дбає, вона встановлюється сама собою. Так само в тюремній камері сам собою відшукується пахан та його «шістки».

Суспільний лад залежить від рівня людей, а не навпаки. Якщо встановити серед інтелігентів диктатуру, а тюремній камері – демократію, і там, і там жити буде страшно. Це, власне, про те, що для демократії треба, щоб у суспільстві було набагато більше активних громадян. А де ж їх узяти, коли вони всі повтікали на заробітки?

Тож встановлюється той лад, який встановлюється. Така собі олігархічна диктатура з елементами демократії. Лад, який давно існує у наших сусідів. А склався він там не тому, що сусіди – ідіоти, в чому переконані наші ідіоти, а тому що інакше влада не може в тих умовах працювати. Вона стає смішною (що власне трапилося із Ющенком). Можна опльовувати цю ситуацію в газетах, обговорювати її на кухнях, бо вона дуже незручна для інтелігенції. Але потрібні роки, щоб вона змінилася. Отже, програш чи перемога Федорука у цій війні було явищем і визначальним, і показовим. Тому що цей результат, власне, продемонстрував, чи хочуть люди демократії насправді, чи вважають, що демократія, за великим рахунком, нічого не дає пересічній людині. Результат відомий.

Показово, що за тим відбулася нова серія «зрад». Але варто відзначити, у місті більш відчутна й опозиція, й вільнодумство, що власне, свідчить про більш високий рівень суспільства і наявність такої-сякої громадянської позиції. І йде це не стільки від розсудливості, скільки від самоповаги.

Зайва повага

Ще одну з ознак часу 2010-го важко оцінити як з негативного, так і позитивного боку. Ця подія просто свідчить про те, як важко ми живемо. І що ми створили суспільство, в якому не варто добиватися поваги. Тому що добитися її заздалегідь неможливо не тільки простому працівнику, а й найвищим посадовцям.

Йдеться про скандальне звільнення з посади ректора БДМУ Василя Пішака. Справа саме в прикметнику «скандальний». Йшли з міністерства листи, що ректор зробив щось не так, щось не зрозумів, недопрацював, порушив. Скандал одразу припинився, як тільки на посаді з’явився новий ректор. Тобто, у скандалу була лише одна мета – «витиснути» Пішака.

Це момент істини, коли ти не жалкуєш, що не займаєш високих посад, не маєш справу з тими амбітними хлопами, не обслуговуєш своїх та чужих амбіцій. Тому що ті «високі» стосунки, звичайні для тих сфер, можуть легко викликати нудоту, але не заздрість. Спілкуватися у такому колі – це заздалегідь отруїти своє життя. Бо доводиться в кожній людині підозрювати зрадливу потвору. Навіщо це? Чи не легше обійтися малим, але не бачити тих самозакоханих, ласих до влади, до грошей неприємних істот?

Справді, зайвою може бути вірність, може зайвою бути демократія, але повага навряд чи колись буде зайвою. Її нестачу у цій країні відчуваєш постійно. Громадянин не поважає владу, влада – громадянина, виробник – споживача, а споживач – своїх колег, львів’яни – кримчан, а донеччани – тернополян і так далі. Власне, тому тут немає демократії, як не дивно… І це корінь проблем.

Якщо зайва повага, то зайва і демократія, і вірність поглядам тощо.
Скажіть, як звільняють старого ректора, і я скажу, який лад у цій країні! Все так красиво і логічно взаємопов’язано у цьому світі.

Життя – плетиво явищ, в якому немає жодного зайвого.

Що вкрали у Ноя?

Власне, попередній розділ міг би стати останнім – ефектне кільце композиції. Нічого зайвого. Але була ще подія, яка вразила особисто мене. Це справи про повеневі кошти 2008 року. Справу, звісно, відкрили у 2010-му. З’ясувалося, що навіть ті кошти, які йшли на бідаків, які залишилися без нічого, примудрилися вкрасти!

По-перше, коли оприлюднювали схеми розкрадання, у мене склалося глибоке переконання, що в нашій країні легше вкрасти, аніж навпаки. Для того, щоби не вкрасти, треба докласти масу зусиль. І демократія тут нічим не зарадила. Власне, тому її і не стало.

По-друге, було очевидним, що посадили знов цапів-відбувайлів. І я дивився в ті доглянуті, красиві обличчя людей, які були до того причетні, але продовжували користуватися повагою суспільства, і простодушно дивувався – вони не змінилися. Але одна справа – просто красти, інша – грати чужими долями, ламати їх.

Впевнений, що якби зараз відбулося щось на кшталт біблійних подій, то під час великого потопу в українського Ноя з його ковчега щось «стибрили б», а посадили когось іншого, може, навіть самого Ноя. Як головного свідка. Інакше, здається, й бути не могло.

А бюджет ковчегу передбачав би тридцять відсотків «відкату», як мінімум. І по ходу плавання з’ясувалося б, що ще зекономили і на деревині. Потім написали б красиву легенду про героя України, який посадив Ноя. А кошторис ковчега залишився б під водою, в архівах СБУ.

У нашій країні багато зайвого, як ми вже говорили раніше. Але, що варто відзначити, мало хто тут страждає на зайву сентиментальність і сумління. Тут у нас все гаразд.

Запис 2010: ТЕРИТОРІЯ ЗАЙВИХ РЕЧЕЙ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нострадамус і Кожелянко

У катренах Нострадамуса біс ногу зломить. Почитайте, як буде вільна хвилина. Такої мутної нісенітниці годі й шукати. Вже п’ятсот років морочаться, що він там напророчив. Кіно знімають про нього, книги пишуть про його дар провидця. Хоча пророків і зараз не бракує – зрозумілих і прозорих. Колись в Азії вважали, що поет і пророк – одне й те саме, якщо тільки поет справжній. Хочете перевірити це твердження просто зараз? Ось що пише поет Василь Кожелянко з Кам’яної у своїй колонці «МБ» у 2000 році:

«Для Ющенка тягарем є його прем’єрство, бо він не виявляє особливого інтересу до ефективного управління народним господарством, а найбільш комфортно, здається, почував би себе в кріслі Президента. Він же бачить, яка це посада в Україні: конкретної відповідальності – мінімум, зате реальної влади – максимум».

А Кожелянко ж ще десь у тому ж році писав про майбутній майдан. Такий непомітний пророчий злет. За копійки і в кожному кіоску.

Поети, пророки і птахи літають завжди. Незалежно від того, чи дивляться на них, чи ні. Бо це їхня властивість. Ви ще хочете думати про незрозумілого Нострадамуса? А як щодо катренів Кожелянка? Замало екзотики?

Коли читаєш щотижневу колонку Кожелянка у старій підшивці, то розумієш, як можна визначити 2000-й рік. Це час, коли треба було пояснювати зовсім прості речі. І цим він ані на йоту не відрізняється від, скажімо, нинішнього року. У цьому жах, який нікого не лякає (і це лякає ще більше!).

Приміром, у 2000-му році поет Кожелянко пояснював читачам, що не варто вести мовну війну, тим паче забороняти російськомовні пісні, тому що це призведе до тупої взаємної ненависті і… більше ні до чого. Він пояснював, що коли ти сам крадеш і поводишся нахабно, то навколо тебе обов’язково зберуться люди, які крастимуть і поводитимуться, як ти. А якщо вас таких багато, то таким буде і Президент, і члени уряду, і твій безпосередній начальник. І навіть те, що так жити незручно, також довелося пояснювати.

…Можна, звісно, передавати смак часу через події, факти. А можна через те, що в ті часи треба було пояснювати. І, здається, це буде точніший портрет епохи. Просто в яблучко.

Мер і терорист. Не кіно

Не тільки кіно бере сюжети із життя, але й життя від кіно. Непоганий сюжет для детектива: мер міста з валізою, набитою доларами, чекає когось просто на вулиці (Гайдара), яка живе своїм повсякденним життям. Знайомі підходять і вітаються, мер стримано відповідає. Чернівчани достатньо делікатні для того, щоб запитувати: що ви тут робите? «Хотів, щоби думали, що призначив побачення», – пожартував потім Федорук. Насправді десь позаду посадовця спецназ, а сам він чекає на терориста, який погрожує отруїти місцевий водогін.

Терорист не ідейний борець і навіть не божевільний, вірніше настільки ж божевільний, як і всі. Просто йому потрібні гроші. Багато. 225 тисяч доларів. Папірці за життя. Кожен заробляє, як може. Цей надсилав на адресу мера листи, де повідомляв, що підготував вибухи у житлових будинках. З’ясувалося, це правда.

Правоохоронці врешті-решт затримують злочинця. Аж дивно. З’ясувалося, хтось-таки вмів працювати. Хоча тій пастці з міським головою на вулиці Гайдара так і не вдалося раптово зачинитися. За грошима не прийшли. Терориста затримали в пивбарі біля «Черемошу». Він пив не отруєне пиво і думав про новий різновид щастя – 225 тисяч доларів. Кінець фільму.

Промова Воланда у Чернівцях

Булгаківський Воланд казав, вдивляючись у мешканців комуністичної Москви: «Люди як люди. Тільки квартирне питання їх зіпсувало». Можливо, у 2000-му цей похмурий чувак навідувався до Чернівців. Тільки Булгакова не було, і про це не було кому написати.

Майже всі кримінальні злочини цього періоду у Чернівцях відрізняються, так би мовити, дрібним прайсом. За п’ятсот доларів вбивають родину і дітей молотком (батько дістає вісім ударів, дружина – чотири, дитина – два), за триста гривень роблять інвалідом (не праці) тощо. Тож люди як люди, але питання грошей трохи зіпсувало чернівчан.

Грошовою подією 2000-го у Чернівцях можна вважати випадок, коли мати не могла заплатити 19 гривень за ліки для своєї дитини у дитячій стоматології. І так бігала містом, щоби дістати ті злощасні 19 гривень, що дістала серцевий напад, від якого померла. Гадаю, на такий випадок у Воланда просто слів би не знайшлося. Тут уже не до фокусів. Цікаво, що цього ж року в Чернівцях офіційно зафіксували смерть від голоду.

З’їж мівіни – вмийся мінералкою

Що-що, а реклама вражає різноманітністю. Вона починає нагадувати окремий вид мистецтва, спосіб мислення і життя. Тут Чернівці йшли завжди у ногу з часом, не шкутильгаючи. Деякі з цих реклам мене настільки вразили, що вирішив написати про них кілька рядків. Вони гідні захоплення.

Ось із пожовклої шпальти широко посміхається відомий буковинський науковець, проректор БДМУ п. Коломоєць. У статті, підписаною його ім’ям, є досить екзотичні поради. Наприклад, вмиватися мінеральною водою «Миргородська». Така точність деталей – не просто мінералкою, а саме «Миргородською» притаманна нашим лікарям новітньої епохи. Нещодавно мені довелося дізнатися вже від іншого лікаря, що недостатньо просто купити ліки. Їх потрібно купити в такій-то аптеці. Вочевидь, це запорука успіху теперішнього лікування.

Якщо зараз у моді короткі рекламні гасла, то в тодішніх газетах був популярним жанр рекламних статей. Історія локшини «Мівіна» мене зачепила. У рекламній історії йшлося про те, що вантаж «Мівіни» затримали на кордоні з Німеччиною задля експертизи. І німецькі експерти були так вражені, що з тих часів «Мівіну» вже ніхто не затримує. І всі радіють локшині. І діти, і старі. Все б нічого. Але з натхненням «пересолили». Не знаю, чи цілували німецькі митники бампери фур з сухою українською локшиною, яка так порадувала німецьких експертів, але настрій статті був такий, що в цьому просто не було сумнівів.

І ще одна перлина із серії « Чернівці – місто контрастів». Цього разу – реклама позашляховиків. Задля наочності ілюстрацій журналісти сфотографували джип Федорука, джип Прокопця і ще чиїсь джипи, які мали спонукати чернівецьких крутих звернути увагу на ці машини. Цікаво, що коли через кілька років треба було подавати декларації про статки і доходи, ці джипи мені вже не пригадуються. Їх уже ніхто не фотографував.

Диваки

Люди, які випадають з часу, також характеризують час. І, що показово, в усі часи це приблизно однакові люди. Серед публікацій 2000-го мою увагу привернула стаття про Івана Калинюка з с. Ревне, який вилікував себе від тяжких хвороб. У публікації переважно про янголів, про любов, про зустріч із Всесвітом на світанку, про марноту мирського, видимого тощо. Одужала людина, але з часом уже не збіглася, лише із Всесвітом на світанку.

Інша публікація про колишнього вчителя, який побудував собі дім на дереві, вразила мене своєю символічністю. Звісно, це була розповідь про надто дивакувату, асоціальну, але, загалом, не злу людину. Головний дефект якої – вона нічого не хоче робити проти себе. Ніщо з того, що здається їй ненормальним. І, показово, що єдине місце, де ця людина почувалася комфортно, – на дереві, подалі від людей.

Епілог

Пристрасть до пошуку висновків обтяжує. Чи не простіше подати факти, вмити руки, а читач нехай згадує, фантазує, міркує і робить висновки самотужки? Мене, наприклад, в цій безкінечній газетній хроніці вразив випадок, коли онук з дідом у потязі (здається, на Окницю) шукали туалет і – випали з вагону, бо там не було дверцят. Мені здалося, цей окницький розбитий обшарпаний потяг нагадує суспільство. Люди випадають з нього, хоча їхні вимоги, здавалося б, – найпростіші, щось на кшталт, знайти туалет. І то не вдається.

Та у письменника Пєлєвіна я знайшов більш узагальнений образ. Письменник згадує, що його у дитинстві цікавило: чому у космонавтів, які прямують на старт, у руці завжди валізка. Хтось пояснив йому, що в скафандрі у космонавтів, мовляв, нема куди спускати сечу і випорожнятися. Тож лайно по шлангу йде до тієї валізки. І Пєлєвіна весь час мучив цей образ польоту до зірок із валізою свого лайна. Мені невідомо, що розбудовує наше суспільство: капіталізм, незалежна держава, власні особняки. Але здається, що валізка з лайном переповнилася, вона стає надто важкою. І жодна мрія не виправдовує такого тягаря.

(далі буде)

Запис Позбавлення ілюзій. 2000-й: Злам без змін спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– До виборів міського голови мене не допустять – відкриють кримінальну справу. А коли її закриють, буде вже пізно, вибори пройдуть. Так вчинили з лівадійським головою, та й не тільки з ним, – наголосив Микола ФЕДОРУК на прес-конференції, яка відбулася після мітингу на Центральній площі. Міський голова зауважив також, що «йдеться не про його амбіції, які він уже задовільнив, а про те, як житиме чернівецька громада».

Із Звернення М. Федорука до громади

«…вичерпавши всі правові шляхи впливу на депутатів, які ігнорують законодавство, підтримую ініціативу громади про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень Чернівецької міської ради VІ скликання. Буду звертатися до Верховної Ради з проханням прийняти таке рішення і дати можливість чернівецькій громаді власними силами поставити крапку у цьому конфлікті».

31 березня, 10.00-13.00

Чернівецька міська рада достроково припинила повноваження Чернівецького міського голови Миколи Федорука. Вона вирішила також, що повноваження міського голови тимчасово здійснюватиме секретар міськради Віталій Михайлішин.

Було також створено комісію для здійснення організаційних та інших заходів, пов’язаних із припиненням повноважень голови у складі депутатів Чернівецької міської ради Олексія Редька (голова комісії), Ірини Зрибнєвої та Василя Ткача.

Ініціативна група «Захистимо Чернівці» надіслала Відкрите звернення Президенту України В. Януковичу. У ньому, зокрема, говориться: «Просимо Президента підтримати вимогу чернівчан до ВР про дострокове припинення повноважень Чернівецької міської ради VІ скликання та, як Почесного голову Партії регіонів, дати належну оцінку позиції, діям Чернівецької обласної та міської партійних організацій, які завдали нищівного удару іміджу та авторитету цієї політичної сили у Чернівцях. У разі ігнорування вимог громади Чернівців, залишаємо за собою право розпочати загальноміську акцію протесту, припинити участь у будь-яких заходах обласної виконавчої влади та розпочати публічну обструкцію дій усіх партій, представники яких у Чернівецькій міській раді діють всупереч волі більшості мешканців толерантного і демократичного міста Чернівці!»

«Підприємці МТК «Калинівський ринок» та ТВК «Добробут» не мають відношення до розповсюдженої в деяких засобах масової інформації заяви Асоціації малого та середнього бізнесу. – Таку Заяву отримали ЗМІ електронкою від Ради профспілки захисту підприємництва м. Чернівці за підписом голови Марії ФІЛІПЧУК та 15-ти членів ради. У Заяві говориться, що їх турбує те, що підприємців використовують для досягнення меркантильних цілей». Натомість Рада профспілок вимагає «проведення одночасних дострокових виборів депутатів міської ради та міського голови».

«Бізнес-інтереси партії влади поставили під сумнів існування самоврядування у Чернівцях» – так оцінила у своїй Заяві ситуацію Чернівецька обласна організація політичної партії «Фронт Змін». Далі повідомляється: «Сьогодні у Чернівцях Партія регіонів спільно зі своїми сателітами – кількома десятками депутатів від «Нашої України» та «Батьківщини» – вкрали вибір громади міста! Жодних законних підстав для дострокового припинення повноважень міського голови у Чернівцях немає!

Ми не допустимо, щоб міського голову, за якого проголосувала більшість виборців, підмінили маріонеткою з функціями «виконувача обов’язків».
Наша партія неодноразово попереджала, що на прикладі Чернівців влада відпрацьовує сценарій встановлення біля керма угодних їй осіб, нехтуючи волевиявленням мешканців міста. Вочевидь, «ляльководи» зі столиці помиляються: Ми не дамо вкрасти місто! Ми захистимо вибір чернівчан!»

Депутати від фракції Всеукраїнського об’єднання «Свобода» у міськраді розірвали свої бюлетені у присутності журналістів, припинивши будь-які інсинуації стосовно позиції «Свободи» з цього питання, – повідомила Прес-служба Чернівецької обласної організації ВО «Свобода». Вона заявила також про те, що діяльність «вічно живого» Миколи Трохимовича та його
«тимурівської» команди за всі 17 років викликає чимало питань, в тому числі і тих, які вже поставлені стосовно роботи і Калинівського ринку, і аеропорту, й інших комунальних підприємств». Але «не для того зараз проявляють депутати таку піонерську активність, щоби допомогти громаді краще жити, і щоби чернівчани отримали, нарешті, контроль над фінансовими потоками міста». Насамкінець свободівці роблять висновок, що «контроль над фінансовими потоками забирають у міста та міського голови, щоби віддати його Партії Регіонів. Яка з цього користь для громади може вийти, ми вже бачимо в масштабах цілої країни. Зашморг затягується все тугіше, навіть останньої ілюзії гілок влади більше не існує, а зубожіння народу перейшло всі межі, українська нація в чергове опинилася на межі вимирання».

1 квітня

– Найважливіше – відновити роботу міста. Задля громади, задля держави, – заявив перший заступник голови облдержадміністрації Георгій ГАЛИЦЬ на зустрічі з керівниками структурних підрозділів облдержадміністрації та міської ради, які опікуються соціальною сферою. Інформацію про це розповсюдила прес-служба ОДА. «Тільки у разі злагодженої роботи всіх служб, в основі якої – спільна мета та взаєморозуміння, ми досягнемо необхідного результату», – наголосив п. Галиць під час робочої наради. Він також поообіцяв, що «на перехідному етапі крайова виконавча влада підкладатиме своє плече, сприятиме відновленню належного робочого процесу в міській раді». Він повідомив, що днями в місто надійдуть серйозні фінансові інвестиції на розвиток комунального господарства, в тому числі і з держбюджету. Відтак очільник пообіцяв, що «Жодних переслідувань керівників, які ще вчора змушені були під тиском брати участь в організованих акціях на підтримку колишнього мера, не буде. Люди мають відчути захист з боку влади і спокійно працювати».

– Місцеве самоврядування під загрозою. У Чернівцях повинні відбутися одночасні вибори міського голови та депутатів міської ради. – Таку думку висловив міський голова Сум Геннадій МІНАЄВ, який ініціював з цього приводу Звернення до Президента України та попросив керівника АМУ стати координатором збору підписів під цим документом.

4 квітня, 15.00

«Прямого губернаторського правління в Чернівцях немає» – запевнив присутніх на «Годині журналіста» у міськраді в. о. голови Віталій МИХАЙЛІШИН. Він також наголосив, що не планує кадрових змін, але всіх заступників колишнього мера, які пішли у довгострокові відпустки, відкличе за виробничою необхідністю – нехай працюють або звільняють місце для інших.

4 квітня, 16.30

– У міській раді вже немає фракції ВО «Батьківщина», – сказав із сумом на прес-конференції в.о. голови обласної організації Іван МУНТЯНУ. – А таких депутатів, як пп Антоняк, Баскевич, Боднар,Вікнянський,Громадський, Гросу, Іванюк, Кишлярук, Савка, Ткачук, Червінський виключено з партії. Позбавлення партійності ще двох депутатів вирішуватиме Президія Політради партії.
Неважаючи на те, що голова фракції М. Кирилюк оприлюднив на сесії Заяву бюро міської організації партії «Батьківщина», – а воно одноголосно прийняло рішення про те, що фракція не братиме участі у голосуванні, – сталося так, як сталося. Чому? Саме з цим зараз і розбирається секретаріат партії, про що повідомив перший заступник голови, начальник департаменту ВО «Батьківщина» Тарас РОМАНЮК. Він також наголосив, що на депутатів чинився суттєвий тиск. Політик сказав про те, що опозиція ініціюватиме зміни до законодавства, бо відміна імперативного мандату позбавила впливу на тих, кого обирають. За словами київського гостя, нині «Батьківщині» важко достукатися до ЗМІ, щоби пояснити людям свою позицію. Та невдовзі, на переконання п. Романюка, цифри, себто суми у платіжках на газ, електрику, ціни на хліб і крупи тощо, відкриють очі громадянам.

…Нещасну долю України завжди творили зрадники.

5 квітня, 12.00 – 12.20

За словами Георгія ГАЛИЦЯ, першого заступника голови обласної державної адміністрації, його зустріч з журналістами спричинена контентом інформаційного поля регіону та України, різночитанням подій навколо Чернівецької міськради й участі в них облдержадміністрації
Як відзначив п. Галиць, до ОДА звернувся в.о. міського голови Михайлішин і тому вирішили допомоги в організації життєдіяльності міста. Тим паче, що до цього спонукав й аналіз соціально-економічного становища обласного центру.

Відповідальним же за роботу з міськрадою призначили заступника голови ОДА Василя Бурлаку.

«Місто Чернівці – банкрут», – заявив на брифінгу Г. Галиць. За його словами, сьогодні місто живе, образно кажучи, з коліс, на казначейських позичках. «Станом на 5 квітня на єдиному казначейському рахунку Чернівців було 743,2 тис. грн, – повідомив він. –А це – обсяг одноденних надходжень, які, скажімо, вчора склали 697,9 тис. грн. У бюджеті розвитку Чернівців – 40393 грн, в дорожньому фонді – 38 647 грн. Водночас, на депозитах лежить 6,8 млн. грн., які можна було б використати з користю для міста».

За словами Галиця, житлово-комунальне господарство міста покинуте напризволяще: борги водоканалу складають понад 32 млн. грн і зростають щомісяця на півтора мільйона. У зв’язку з цим уже днями мав закінчитись опалювальний сезон, бо попереднє керівництво не змогло вирішити питання з НАК «Нафтогаз України» про виділення лімітів на його продовження. Та, завдяки втручанню голови ОДА, проблему було вирішено. Крім цього, зазначив перший заступник голови крайової виконавчої влади, 90% всіх заборгованостей з виплати заробітної плати сформувались у Чернівцях: станом на 1 квітня у місті не виплачено 1,868 млн. грн заробітної плати із загальної суми боргу по області в 2,228 млн. грн.

«Тому обласна державна адміністрація прийняла рішення надати міській раді необхідну допомогу у вирішенні проблем в житлово-комунальному, дорожньому господарствах, ремонті дахів, під’їздів, ліфтів, – сказав очільник. – Таким чином наповнюватимемо реальним змістом гасло «Спільними зусиллями», яке дотепер було декларацією попереднього керівництва».

Водночас Георгій Галиць вважає «політично-емоційним вихлопом» проведення місцевого референдуму про припинення повноважень міської ради 6 скликання, спроби зорганізувати який ініціюють певні місцеві політики. Перший заступник при цьому посилається на рішення Конституційного суду, згідно з яким виключена можливість дострокового припинення повноважень місцевої ради шляхом проведення місцевого референдуму.

5 квітня

Жодна із статей Статуту АМУ «не містить завдань захисту міських голів у їх стосунках з відповідними радами. Про це йдеться у Листі депутатів міськради до президента та віце-президента з виконавчої роботи Асоціації міст України, який вони розповсюдили через елекронну пошту всім ЗМІ. Його автори вимагають «припинити цькування Чернівецької міськради, зняти із сайту Асоціації тенденційні й упереджені матеріали стосовно подій, що відбулися у Чернівцях…»

5 квітня, 16.30

– Громадяни держави не тільки мають право, а й повинні
контролювати владу. А коли бажання влади йдуть у розріз із бажаннями людей, такій владі треба сказати «Ні!», – так розпочав Олег БОТУШАНСЬКИЙ прес-конференцію ініціативної групи «Захистимо Чернівці». – Влада сьогодні тисне на тих, кому покликана служити. Саме тому ми й організовуємо референдум, право на який закріплене 5 статтею Конституції України.

Організатори прес-конференції повідомили також, що вони надіслали відповідні звернення до мерів міст-побратимів та послів Канади, Австрії, США тощо.
Юрист Ілона САРАФІНЧАН роз’яснила, що підписів однієї десятої частини виборців, тобто 18300 чернівчан, буде достатньо, щоби рішення референдуму вважалося таким, яке треба виконувати.

Міська акція «Спільними зусиллями захистимо Чернівці»

Шановні чернівчани! 42 депутати Чернівецької міської ради проігнорували наші вимоги і протиправно відправили у відставку мера Миколу Федорука. Таким кроком вони знехтували волею майже 65% виборців, які довірили Федоруку керувати нашим містом. Вони не спитали з цього приводу думки чернівчан, а діяли брутально і брехливо, перекресливши закон і мораль.

Якщо цих депутатів, керівників області з якихось причин не влаштовував мер Федорук, вони мали б провести місцевий референдум і йти на нові вибори зі своїм кандидатом у мери. А вже чернівчани вирішували б, хто з кандидатів гідний стояти у керма. Наше місто не потерпить політичних рейдерів, які протиправним шляхом узурпували владу в міській раді.

Ініціативна група «Захистимо Чернівці», яка об’єднує громадські організації та небайдужих чернівчан, закликає усіх мешканців міста, які люблять Чернівці і шанують свої права, закон та демократію, прийти 8 квітня о 17.30 на Театральну площу, 5 до Палацу культури і взяти участь у зборах громадян з питань проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень діючої Чернівецької міської ради VІ скликання.

Для реєстрації необхідно мати при собі паспорт.

Захистимо свій вибір і своє місто!

Запис Чернівці: Хроніка боїв останнього тижня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

42 депутати Чернівецької міської ради таємним голосуванням проголосували за дострокове припинення повноважень міського голови Миколи Трохимовича.

Вчора відбувся мітинг на підтримку обраного більшістю чернівчан міського голови (на фото). Сьогодні ж, перед голосуванням, під мерією зібрали противники Миколи Федоровича з громадської організації «Калинка».

«Він іде» – кілька таких анонімних рекламних щитів про намір мера піти у відставку ще в понеділок з’явилося у нашому місті, утворюючи цікаві поєднання… Цікаво, що власники білбордів про таку «рекламу» нічого не знають, і стверджують, що її розмістили нелегально.

Запис Вчора – за, сьогодні – проти. Що чекає нас завтра? спершу з'явиться на Медіа-Версії.